Розвиток комунікативно-функційної компетентности педагогів як

ефективний чинник підвищення їх професійних якостей

Федунович-Швед Оксана Тарасівна,

доцент кафедри методики викладання
суспільно-гуманітарних дисциплін ІППОЧО,
кандидат філологічних дисциплін
План
1. Професійні особливості мовленнєвої діяльності вчителя.
2. Функції мовлення вчителя у взаємодії з учнями.
3. Удосконалення культури мовлення вчителя засобами акцентуаційних
та граматичних норм сучасної літературної української мови.
4. Шляхи вдосконалення мовлення педагога.
Анотація
Мовлення вчителя є показником його педагогічної культури, засобом
самовираження і самоствердження його особистості.
Учитель зобовʼязаний бути не тільки компетентним фахівцем з високою
науковою і діловою кваліфікацією, виконавською дисципліною; не лише
духовно багатою особистістю, що несе моральну відповідальність за свою
навчальну і виховну діяльність у школі; педагог має бути водночас
комунікабельною особистістю з високою культурою спілкування, вмінням
вести діалог, дискутувати, забезпечувати позитивний моральний та емоційний
настрій у педагогічній взаємодії.
Основні функції мовлення вчителя: 1) комунікативна – встановлення і
регуляція взаємовідносин між учителем і учнями, забезпечення гуманістичної
спрямованості розвитку учнів; 2) психологічна – створення умов для
забезпечення психологічної свободи учнів, прояву індивідуальної своєрідності
його особистості; 3) пізнавальна – забезпечення повноцінного сприймання
навчальної інформації учнями, формування в них особистісного, емоційно-
ціннісного ставлення до знань; 4) організаційна – забезпечення раціональної
організації навчально-практичної діяльності учнів. У ході педагогічного
спілкування вчитель не просто кількісно збільшує свій комунікативний досвід;
він обирає певну стратегію спілкування з властивими їй нормами, прийомами і
засобами.
Педагогічна ефективність мовлення педагога багато в чому залежить від
рівня володіння мовою, вміння здійснювати правильний вибір мовних засобів,
формул мовного етикету. Вона передусім залежить від того, який стиль
спілкування з учнями взагалі притаманний учителеві, які в нього установки на
взаємодію з учнями, якою мірою він відчуває психологічні особливості ситуації
мовлення. Рівень майстерності мовленнєвої діяльності педагога визначається
рівнем культури його мовлення і спрямуванням його комунікативної поведінки.
Культура мовлення − широке і обʼємне поняття, але передусім це −
грамотність побудови фраз, простота і зрозумілість викладу, виразність, яка
досягається вмінням дібрати потрібні слова та синтаксичні конструкції та
активним викориcтанням основних компонентів виразності усного мовлення -
тону, динаміки звучання голосу, темпу, пауз, наголосів, інтонації, дикції,
правильна вимова слів, правильне використання спеціальної термінології,
уникнення багатослівʼя тощо.
Варто звернути увагу й на шляхи удосконалення мовлення педагога.
Самоконтроль і розвиток культури мовлення. Створення установки на
оволодіння літературною мовою в різних ситуаціях спілкування. Йдеться про
виховання звички і потреби в постійному навчанні і підвищенні рівня своєї
культури мовлення. Особливу увагу при цьому слід приділяти питанням
правильності і чистоти мовлення. Важливе значення у цьому напрямі має
робота з тлумачними словниками, словником із словотворення та ін. Важливо
свідомо орієнтувати себе на оволодіння літературною мовою в
найрізноманітніших ситуаціях – не тільки під час розв’язання ділових питань,
проблем, а й у спілкуванні з учнями, друзями, батьками, незнайомими людьми.
Самоконтроль і розвиток умінь виразного мовлення. Виразність мовлення
досягається вмілим інтонуванням залежно від змісту, умов спілкування, а також
шляхом доречного вживання зображальних засобів (епітетів, метафор,
порівнянь), засобів образної словесної наочності (уривків із художніх творів,
афоризмів). Рекомендуємо зосередити увагу на інтонації власного мовлення під
час спілкування з людьми. При цьому важливо акцентувати увагу на таких
питаннях: інтонація жива, емоційно забарвлена чи одноманітна, невиразна; як
можна урізноманітнити мелодійний малюнок свого мовлення залежно від умов
спілкування.
Самоконтроль і розвиток комунікативних умінь, здібностей, соціальних
установок у спілкуванні. Якщо умовою продуктивної комунікативної поведінки
педагога є його індивідуальний стиль спілкування, то в процесі професійного
самовиховання важливо не тільки розібратися в питаннях техніки комунікації, а
й з’ясувати свою соціальну позицію у спілкуванні.
Отже, для успішності професійної діяльності вчителя необхідними є такі
риси його мовлення, як бездоганна дикція, дотримання всіх орфоепічних,
лексичних, граматичних норм сучасної української літературної мови; добре
поставлений голос, уміння керувати диханням, тобто професійне володіння
технікою мовлення.
Питання для самоперевірки
1. Назвіть методи професійної комунікації.
2. Обґрунтуйте поняття „комунікативна поведінка вчителя”.
3. Назвіть професійні особливості мовленнєвої діяльності вчителя.
4. Охарактеризуйте види лексичних та граматичних помилок. Наведіть
приклади.
Список рекомендованої літератури
1. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо / Б.Д. Антоненко-
Давидович. – 5-те вид., перероб. і доп. – К. : Книга, 2010. – 252 с.
2. Корніяка О.М. Мистецтво гречності: Чи вміємо ми себе поводити? /
О.М. Корніяка. – К. : Либідь. – 1995. – 96 с.
3. Пономарів О.Д. Українське слово для всіх і для кожного /
О.Д. Пономарів. – К. : Либідь, 2013. – 360 с.
4. Рудницька О. П. Педагогіка: загальна та мистецька: Навчальний
посібник / О. П. Рудницька. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. –
360 с.