Тема: Вимоги до сучасного уроку

План
1.  Вимоги до сучасного уроку.
a) дидактичні;
b) психологічні;
c) виховні;
d) санітарно – гігієнічні.
2. Особливості організації навчання у першому класі шестирічок.
3. Особливості організації навчання в малокомплектній школі.

Література:
1. Кузьмінський А. І., Омеляненко В. Л.  Педагогіка : підручник для студ. ВНЗ /
А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – К. : Знання, 2007. – 447 с.
2. Савченко  О. Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних
факультетів / О. Я. Савченко – К. : Абрис, 1997.– 416с.
3. Волкова Н. П. Педагогіка. / Н. П. Волкова – К. : Академвидав, 2009. – 616 с.
4. Чайка В. М. Основи дидактики: навчальний посібник / В. М. Чайка. –
Київ :Академвидав, 2011 . – 238 с. – (Альма матер).

1. Вимоги до уроку.
Вчитель готуючись і проводячи уроки повинен враховувати ряд вимог до уроку. У
поглядах на вимоги до уроку варто дотримуватися двох підходів:
1. Загальнопедагогічного;
2. Методичного.
Методичний підхід зумовлений особливостями конкретної навчальної дисципліни.
Загальнопедагогічні вимоги є базою для розвитку вимог до уроку щодо
особливостей фахових методик.
Загальнопедагогічні вимоги можна умовно поділити на окремі групи:
І. Дидактичні;
П. Психолого-педагогічні;
Ш. Виховні;
ІУ. Санітарно-гігієнічні;
І. Дидактичні ґрунтуються на закономірностях процесу пізнання і передбачають
урахування таких чинників:
 організаційна, логічна і психологічна завершеність уроку;
 чітке визначення дидактичної, виховної і розвивальної мети;
 чітке визначення компетентностей, які будуть формуватися у учнів на уроці;
 визначення усіх елементів уроку;
 наявності рушійної сили навчання і необхідності створення ситуації для її дії;
 формування позитивної мотивації до навчання;
 моделювання процесу навчання на уроці відповідно до вимог логіки навчального
процесу оволодіння знаннями, уміннями та навичками;
 творча реалізація на уроках усіх дидактичних принципів навчання у їх єдності і
взаємозв’язках;
 зв’язок нового матеріалу з раніше вивченим;
 озброєння учнів новими, нестандартними способами навчальних дій;
 залучення до уроку (використання) найновіших досягнень педагогічної науки;
 вміле поєднання та оптимальний підхід до вибору методів і прийомів навчання на
уроці; контроль за якістю засвоєння ЗУН та формування компетентностей;
 постійне залучення учнів до активної пізнавальної діяльності
 II. Психологічні вимоги до уроку
П. Психологічні: всебічне вивчення і врахування на уроках психологічних особливостей
кожного учня (темперамент, рівень соромливості, пам’ять, мислення (конкретне,
абстрактне), увагу, уяву, волю, емоції, почуття тощо.
Учитель значно впливає на хід уроку: настрій, зібраність, уважність,
самоконтроль, вплив на емоційну і почуттєву сферу дітей на уроці. Тому в роботі
необхідна доброзичливість, співдружність, вимога і повага до особистості учня,
справедливість, педагогічний такт, жарт, дотепне слово.
Всі вони створюють нормальну атмосферу і сприяють психологічному завершенню
уроку. Тут може бути і обр. мистецтво, і пісня, і танець, усна народна творчість.
Педагог має дбати про забезпечення умов для розвитку в учнів позитивних емоцій
як передумови активної пізнавальної діяльності. Між емоціями людини і її власною
діяльністю є прямий зв'язок, емоційний стан особистості впливає на її діяльність. Тому
при організації освітнього процесу необхідно створювати позитивні емоції на основі
демократичного стилю спілкування.

1) Особливості самоорганізації вчителя:

* підготовленість до уроку — головне усвідомлення психологічної мети і внутрішня
готовність до її здійснення;
* робоче самопочуття на початку уроку й у ході його (зібраність, оптимістичний підхід до
всього, що відбувається на уроці);
* педагогічний такт ;
* психологічний клімат на уроці (підтримка атмосфери радісного, щирого спілкування,
діловий контакт і т. ін.);
2) Урахування рівня навченості під час визначення сполучення індивідуальних,
групових і фронтальних форм роботи учнів на уроці.
3) Планування уроку відповідно до індивідуальних і вікових особливостей учнів.
4) Проведення уроку з урахуванням сильних і слабких учнів.
5) Диференційований підхід до сильних і слабких учнів.
III. Санітарно - гігієнічні вимоги до уроку
Для успішності процесу навчання необхідно забезпечити природні умови для
нормальної життєдіяльності учнів.
 оптимальний повітряний режим (необхідність провітрювання);
 належний температурний режим; («Паршиве порося і в Петрівку мерзне»).
 правильне освітлення;
 чергування праці і відпочинку;
 Чергування видів діяльності (зміна слухання, виконання обчислювальних,
графічних і практичних робіт);
 попередження втоми і перевтоми;
 відповідність меблів індивідуальним особливостям учнів.

ІV. Виховні вимоги до уроку.

Виховні вимоги спрямовані на реалізацію завдання формувати всебічно гармонійно
розвиненої особистості. Тому у розв'язанні виховних завдань мають переважати провідні
аспекти кожної частини (розумове виховання, моральне виховання, естетичне, трудове
виховання, фізичне виховання). Це трансформується через
1) зміст навчального матеріалу і 2) безпосередньо через організацію вчителем навчально-
виховного процесу на уроці.
розумове виховання: самостійна пізнавальна діяльність,інтелектуальний розвиток,
оволодіння методами учіння.
 моральне виховання: формування моральних переконань і моральних почуттів,
гуманізму, поваги до особистості, національної гідності, добра, чуйності та ін.
фізичне виховання: створення оптимальних умов для фізичного розвитку
особистості, оволодіння уміннями і навичками турботи про своє здоров'я, культуру
побуту.
трудове виховання: формування умінь і навичок розумової праці, виховання
любові до праці взагалі і почуття бережливого ставлення до праці інших, соціально-
психологічна підготовка вихованців до участі в продуктивній, фізичній та інтелектуальній
праці.
естетичне виховання:формування почуттів прекрасного, вміння відрізняти
прекрасне від потворного, озброєння школярів знаннями йуміннями творити прекрасне в
реальному житті.

Організаційно – урок починається і завершується в чітко визначений час.

Логічно - це дотримання етапів уроку.
Психологічно – до уроку залучається не лише пам’ять, мислення, а і емоції, коли
дітям хочеться вчитися і немає бажання іти на перерву.

2. Особливості організації навчання у першому класі шестирічок.

Особливості організації навчання у першому класі шестирічок мають свою специфіку:
1) навчально-виховний процес у 1-му класі 6-річок базується на дидактичних
принципах дошкільної та шкільної педагогіки. Оскільки в 1-му класі домашнє
завдання не передбачається, то опрацювання навчального матеріалу
(програмованого) відбувається лише на уроці.
2) Перевага надається розвивальному принципу навчання, залучаючи всі органи чуття
дитини: слух, нюх, зір, дотик, а також слово і дію у їх поєднанні.
3) Велику роль у навчанні відводиться сюжетно-рольовим , творчим іграм, діям з
предметами, які діти розкладають, переставляють, комбінують і роблять на основі
власних вражень висновки. Тобто, діти працюють з різним дидактичним
матеріалом, наприклад: палички, кружечки, монетки, малюнки.
4) Вчитель повинен турбуватися про чітке визначення головної дидактичної мети
уроку.
5) Учитель повинен продумувати гнучку структуру уроку. Як правило, у початкових
класах переважає комбінований урок.
6) Запобігати перевтомі учнів. Змінювати види діяльності протягом уроку (5-6-7
хвилин).
7) При формуванні понять використовувати індуктивний та дедуктивний методи,
спиратися на досвід дітей, їхні уявлення, залучати до аналізу та синтезу, вчити
міркувати. Необхідно використовувати всі види наочності (ілюстрація,
демонстрація).
8) Вміти поєднувати форми організації навчання: колективні, індивідуальні, групові.
9) Широко використовувати такі форми як екскурсії та цільові прогулянки з усіх
предметів.
Методи і прийоми у першому класі 6-літок.
Специфіка навчальної діяльності вимагає застосування різноманітних методів і
прийомів. Найбільш поширені методи і прийоми – це розповідь,бесіда, самостійна
робота, , широко використовуються наочні, словесні і практичні методи. Всі вони
використовуються у взаємозв'язку, комбінації в залежності від змісту навчання, мети,
наявності засобів навчання.
Готуючись до уроку вчитель повинен виділити провідний метод навчання.
При навчанні 6-літніх дітей обов'язковою умовою є діяльність самих дітей, тобто
практичні методи навчання поєднуються з наочністю, бесідою, розповіддю вчителя.
 Провідне місце займають практичні дії (на уроках математики, мови, ознайомлення
з навколишнім, трудове навчання, образотворче мистецтво). Все що робить вчитель
разом до дій залучає і дітей. Наприклад: "письмо букви о". Я беру крейду, а ви ручку, і
разом пишемо лінію…; Взяли палички: 5 червоних і 2 зелені, поставили знак "+".
На уроках з 6-літками широко використовуються ігри. Найбільш поширені форми:
ігровий сюжет, рольові ігри та ігри-змагання.
Наприклад: ігровий сюжет - це створення ситуації у якій, крім дітей діють уявні особи,
від імені яких учитель ставить питання: Мудра Сова, Барвінок, Незнайко.
Рольові ігри – тобто створюється така ситуація, що діти на уроці виконують певні ролі
(водій, покупець, продавець), або зображують неживі предмети (буква, слово. Наприклад,
вивчили алфавіт і виконують різні ролі з буквами, складають слова).
Ігри-змагання: хто точніше?, Хто більше? Хто якісніше?
Але гра не повинна перетворюватися просто вгру. Вона повинна
підпорядковуватися основній дидактичній меті уроку.
Система добору ігр повинна базуватися на дидактичній, психологічній та
моральній основ.
Дидактична – це опора на програму та підручники.
Психологічна основа – це поступове ускладнення розумових завдань: спочатку -
порівняння, потім – узагальнення, пізніше узагальнення та систематизація.
Моральна основа – це формування комунікативних якостей, почуття дружби,
взаємодопомоги, товаришування.
Оцінювання у першому класі 6-літок.
При оцінюванні вчитель повинен дотримуватися таких вимог:
оцінка в балах – н е в и с т а в л я є т ь с я, а
ЗУН оцінюється словесними заохоченнями, роз’ясненнями, пропозиціями.
При цьому вчитель постійно ДОБРОЗИЧЛИВО ставиться до учня як до
особистості. Постійна позитивна оцінка зусиль дитини спрямовує його на розв'язання
будь-яких завдань, якщо навіть учень не досяг кінцевого результату, заохочувати в
словесній формі.
Наприклад: дитина невірно розв’язала задачу. Вч.: ти вірно все робила, а ось в
самому кінці зверни увагу на…
Вимоги до оцінювання:
– Конкретний аналіз труднощів, які виникли при розв’язанні;
– чітке пояснення учителя, як поліпшити результати, як краще розв’язати
завдання;
– у кожній ситуації вчитель обов’язково вказує на перші, навіть непомітні успіхи;
– вчитель формує в учня віру в свої сили і можливості;
– ні в якому разі не виставляти негативні словесні оцінки чи читати нотації, вони
лише пригнічують психіку, зневірюють у своїх силах;
– вчитель щоденно перевіряє виконання завдань, виправляє помилки, пише
зразки, широко використовує похвалу перед усім класом, робить виставку
найкращих дитячих робіт. Все це стимулює дітей до навчання, бажання краще
вчитись.

3. Особливості організації навчання в малокомплектній школі.

Малокомплектна початкова школа – школа без паралельних класів, з малим
контингентом учнів. Цей тип школи існує, як правило, в сільській місцевості. Найчастіше
вона є початковою.
Ефективність праці вчителя й учнів у будь-якій школі визначається взаємодією
багатьох зовнішніх і внутрішніх умов організації навчально-виховного процесу.
У малокомплектній школі зовнішніми (організаційними) умовами є: раціональне
поєднання класів у комплекти, правильна побудова розкладу занять, забезпечення
належної матеріально-технічної бази (технічні засоби навчання, роздавальний
дидактичний матеріал та наочні посібники), вимогливість та відповідальність учителя,
тісний контакт його з батьками.
Внутрішніми (психолого - дидактичними) умовами: визначення оптимальної
структури і змісту уроку (особливо самостійної роботи) відповідно до рівня розвитку
учнів і мети засвоєння ними знань у кожному класі; формування у школярів загально
навчальних умінь і навичок; вибір оптимального поєднання методів і прийомів навчання;
раціональне використання наочності й слова на різних етапах вивчення теми;
технологічно вміле керівництво різновіковим колективом тощо.
Вихідними умовами ефективності навчально-виховного процесу в малокомплектній школі
є оптимальне поєднання класів у комплект та правильне складання розкладу занять.
Розв'язання цих питань зумовлюється обставинами, які необхідно враховувати:
- кількість класів;
- кількість учнів у кожному класі;
- загальний рівень їхньої підготовленості;
- досвід учителів;
- навантаження, яке мав класовод у попередні роки;
- розмір класних кімнат.
У 4-х річних малокомплектних школах найдоцільніше об'єднувати 1-й і 3-ій клас.
Тому що на кожному уроці майже половину часу старші учні можуть працювати
самостійно оскільки оволоділи основними загально навчальними й спеціальними
уміннями і навичками.
У складанні розкладу занять можливі два підходи:
1 підхід – поєднання уроків різнопредметного змісту;
2 підхід - поєднання уроків однопредметного змісту.
У суміжних класах доцільніше поєднувати однакові предмети. У комплектах 1-й і 4
– й класи таке поєднання недоцільне, оскільки навчальні плани цих класів різняться.
Вибір послідовності уроків протягом дня та тижня зумовлений також і
фізіологічними особливостями молодших школярів (втомлюваність , працездатність,
активність). При цьому необхідно зважати на можливість організації самостійної роботи
та врахування того, що найефективніше діти працюють у вівторок і середу на другому і
третьому уроці.
Такі уроки як: математика, мова, малювання та трудове навчання найбільше мають
можливостей для організації самостійної роботи учнів. Менше таких можливостей на
уроках читання і природознавства. Уроки музики та фізичного виховання взагалі не
можливі без постійної участі вчителя в навчально-виховному процесі.
Якщо об'єднують однакові предмети , вчителеві легше планувати урок,
переключати увагу з одного виду занять на інший. За такого планування можна проводити
іноді однотемні заняття (на уроках читання, природознавства, фізичне виховання, трудове
навчання, музика).
Найчастіше уроки читання поєднують з уроками мови.
Вести одночасно заняття з математики чи мови в двох класах дуже важко.