1.

ДОМАШНЯ самостійна робота учнів – це форма організації самостійного,

індивідуального вивчення школярами навчального матеріалу в позаурочний час.

Своєрідність домашньої роботи :

 виконується при відсутності безпосереднього керівництва вчителя, хоча і за його
вказівками;
 учень може зустрітися з труднощами, які не завжди передбачені вчителем в класі;
 домашня робота (важить?) значно більше, ніж робота на уроці, залежить від мотивів
учіння, які сформовані в учнів.

Значення домашньої самостійної роботи :

 допомагає глибше зрозуміти навчальний матеріал, закріпити знання, формує вміння й
навички;
 сприяє вихованню самостійності, відповідальності, старанності;
 активізує мислительну діяльність учнів;
 учні навчаються самоконтролю;
 сприяє формуванню організаційних умінь і навичок.

2. Види домашньої самостійної роботи

1. За дидактичною метою:
1) завдання, що готують до сприймання нового навчального матеріалу;
2) завдання на засвоєння та закріплення нового навчального матеріалу;
3) завдання на використання отриманих знань на практиці.

2. За формою виконання:
1) усні;
2) письмові;
3) практичні.

3. За обсягом :
1). Завдання-мінімум (виконуються всі);
2). Завдання-максимум (виконуються за бажанням).

Вимоги до організації домашньої самостійної роботи

 повинні задаватись систематично (крім 1-го класу, коли можуть задаватися лише
завдання, які готують до сприйняття нового навчального матеріалу);
 домашні завдання даються учням із врахуванням можливостей для їх виконання;
 у зміст домашнього завдання входить матеріал, що має суттєво важливе значення для
оволодіння змістом освіти;
 логіка домашнього завдання повинна бути більш простою і доступною, ніж робота, що
виконувалась на уроці (крім завдання-максимуму);
 проводити інструктаж (пояснення) щодо порядку виконання домашньої роботи та
форми її оформлення;
 задавати домашнє завдання тоді, коли учні підготовлені до його сприймання,
свідомого виконання, при наявності повної уваги учнів;
 кожна домашня робота повинна бути перевірена.

3. Специфіка організації домашньої самостійної роботи в школах-інтернатах, групах

продовженого дня

Переваги Недоліки
 зберігається зовнішній порядок;
 вихователь може надати допомогу
учням;
 можна організувати взаємоконтроль та
взаємодопомогу.
 учні виконують завдання в одному
приміщенні, що зменшує можливості
для самостійної роботи;
 ускладнюється процес виконання усних
завдань.

Вимоги до організації самопідготовки :

1. Організовується самопідготовка в один і той же час (після обіду, після тривалого
відпочинку та перебування на свіжому повітрі);
2. Самопідготовка проводиться в спокійній, діловій обстановці;
3. Обов’язково організовуються перерви для відпочинку;
4. Педагогічно доцільна регламентація часу;
5. Визначається черговість виконання учнями завдань (від більш складного до
простого);
6. Педагогічно доцільна міра допомоги учням вихователем.

4. Навчальна екскурсія (лат. excursio — прогулянка) — форма організації

педагогічного процесу, спрямована на вивчення учнями поза межами школи і під
керівництвом учителя явищ, процесів через безпосереднє їх сприймання.
Екскурсія є складною формою навчально-виховної роботи, триває 45—90 хв. Вона
відкриває можливості для комплексного використання методів навчання, збагачує
знаннями учнів і самого вчителя, допомагає виявити практичну значимість знань, сприяє
ознайомленню учнів з досягненнями науки, є ефективним засобом виховання учнів,
зокрема їх емоційної сфери.
Екскурсії поділяють:
- за змістом (виробничі, біологічні, історичні, географічні, краєзнавчі,
мистецькі); за часом (короткотермінові, тривалі);
- за черговістю під час навчального процесу: попередні, або вступні (на початку
вивчення теми, розділу програми), супровідні, або проміжні (в процесі
вивчення навчального матеріалу), заключні, або завершальні (наприкінці
вивчення теми, розділу),
- за відношенням до навчальних програм (програмні та позапрограмні).
Об'єктами навчальних екскурсій є промислові підприємства, лабораторії НДІ, вищі
навчальні заклади, установи культури і мистецтва (музеї, виставки), храми, історичні
місця і пам'ятки тощо. Планують їх заздалегідь у межах урочного часу (екскурсії з
виховною метою належать до позакласних заходів, їх проводять в позаурочний час).
Для ефективного проведення екскурсії необхідне чітке визначення освітньої та виховної
мети, вибір оптимального змісту, об'єкта екскурсії з урахуванням рівня підготовки учнів.
Проведення екскурсії поділяють на декілька етапів:
1. Теоретична та практична підготовка передбачає опанування учнями
мінімумом необхідних знань. Учитель заздалегідь знайомиться з об'єктом, домовляється з
екскурсоводом про дидактичний зміст екскурсії.
2. Інструктаж, завдання якого полягає в ознайомленні учнів з метою і змістом
екскурсії. Учитель характеризує об'єкт, зацікавлює ним, повідомляє про план екскурсії, за
потреби — накреслює маршрут-схему.
3. Проведення екскурсії, що передбачає послідовний розгляд об'єктів екскурсії,
визначення головного для отримання необхідної інформації про об'єкт. Учні запитують,
спостерігають, запам'ятовують, роблять нотатки. Завершується екскурсія відповідями на
запитання щодо її змісту.
4. Опрацювання матеріалів екскурсії передбачає уточнення, систематизацію,
узагальнення одержаних під час екскурсії вражень, спостережень. Обов'язковим є аналіз
підсумків навчальної екскурсії — усне опитування, використання даних під час наступних
уроків. За потреби наслідки екскурсії оформлюють у вигляді стенда, плаката чи альбому.

5. Семінарські заняття, факультативні заняття, додаткові групові,

індивідуальні заняття та предметні гуртки.

Групові та індивідуальні заняття проводять у післяурочний час або в групі

подовженого дня. Їх призначення – компенсувати відставання окремих учнів. Додаткові
заняття з відмінниками проводять під час їх підготовки до предметних олімпіад, вступу до
вузів.
Предметні гуртки ‒ організовані з метою розширення й поглиблення знань учнів з
різних предметів навчального плану школи й розвитку в них інтересу до відповідних
галузей науки, художньої літератури й мистецтва, техніки тощо.
Вони посідають важливе місце серед позаурочних форм навчання. Створюють їх у
школі відповідно до навчальних предметів (математичні, фізичні, хімічні, літературні та
ін.). Предметні гуртки беруть участь у проведенні масових виховних заходів у школі:
готують і проводять тематичні вечори, конкурси, олімпіади тощо.
До різних видів практичної діяльності прилучають дітей технічні гуртки. У них є
можливість проводити певну профорієнтаційну роботу з учнями і виховувати в них любов
до праці. Фізичному розвитку дітей сприяють організовані в школах різноманітні
спортивні секції (волейбольна, футбольна, легкої атлетики, гімнастична тощо).
Їхня мета – досягнення високих результатів і перемог у спортивних змаганнях
водночас із зміцненням здоров'я та загальним фізичним розвитком дітей.
Семінарські заняття – обговорення класним колективом підготовлених учнями
доповідей, рефератів, повідомлень, головних питань з основного розділу (чи кількох
розділів).
Семінари сприяють формуванню вміння самостійно засвоювати знання,
аналізувати, синтезувати, абстрагувати, конкретизувати, узагальнювати, розвивають
увагу, мислення, інтерес до навчального предмета. Проводять їх здебільшого у старших
класах. У них беруть участь всі учні класу. Семінари складаються з двох
взаємопозв'язаних ланок — самостійного вивчення учнями матеріалу та обговорення
результатів їх самостійної пізнавальної діяльності.
Учитель заздалегідь визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні та
додаткові питання, розподіляє завдання між учнями з урахуванням їх індивідуальних
можливостей, добирає літературу, проводить групові й індивідуальні консультації,
перевіряє конспекти. Результати самостійної роботи учні подають у вигляді плану чи тез
виступу, конспекту основних джерел, доповіді чи реферату. Обговорення відбувається у
формі розгорнутої бесіди (переважно евристичної), повідомлення, коментованого читання
першоджерел чи доповідей.
Заняття розпочинається вступним словом учителя, в якому він нагадує завдання
семінару, порядок його проведення, рекомендує, на що необхідно звертати увагу, що слід
записати в робочий зошит.
Факультативні заняття впроваджено в шкільну практику як форму
диференційованого навчання. Для факультативів розроблено варіанти програм, навчальні
посібники.
За освітніми завданнями виділяють такі види факультативів: з поглибленого
вивчення навчальних предметів; з вивчення додаткових дисциплін; з вивчення додаткової
дисципліни з одержанням спеціальності; міжпредметні факультативи. Кожен з видів
факультативу може поділятися залежно від дидактичної мети на теоретичні, практичні,
комбіновані.
1. Історія виникнення нестандартного уроку.

Існує три визначення нестандартних уроків:

- нетрадиційні – відхиляються від традиційних;
- нестандартні – не відповідають певним нормам, стандартам;
- некоректні – з французької мови в перекладі – невиправдані.
Суть нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б
викликало насамперед інтерес в учнів і сприяло б їхньому оптимальному розвитку і
вихованню.
Історія виникнення: Вони з’явилися тоді, коли в суспільстві відбувалися
радикальні зміни, реформи. Так, у 20-х роках XX ст. виникли урок-суд, урок-диспут, урок
у полі, урок-ярмарок тощо. Тому, термін «нетрадиційний урок» поступається іншому, що
більш точно відображає сутність означуваного поняття, — «нестандартний». Це
урок, позбавлений шаблону, трафарету в його організації, він ґрунтується на
оригінальному, творчому підході у визначенні змісту, методів, засобів навчання.
В 60 роки минулого століття учителі Липецької області запропонували своє
бачення уроків, а саме: уроки тривалістю 40 хвилин; коментовані уроки; цілісні уроки.
У 90- роки було два підходи до нестандартних уроків:
1) поєднували дві різні форми навчання в одну: урок – лекція; урок – семінар; урок –
екскурсія; урок – гра.
2) власне нестандартний урок. Мета: якомога повне врахування вікових особливостей,
інтересів, нахилів та розвиток здібностей кожного учня. Структура таких уроків відмінна
від традиційної:
 мотивація може йти через весь урок;
 домашнє завдання і його перевірка можуть бути відсутні;
 інші елементи присутні в незвичних формах, але зберігаються підсумки, подача
нового матеріалу і три основні ознаки які повинні зберігатися: науковість,
результативність, оптимальність.

В радянський період була встановлена певна традиційність, трафаретність,

шаблонність уроків. Кожний урок мав стандартну структуру (перевірка домашнього
завдання, актуалізація опорних знань, пояснення нового матеріалу, закріплення, домашнє
завдання).
Головною особою на уроці був учитель, а діяльність учнів в основному зводилася
до сприймання нового матеріалу. Мало уваги приділялось самостійній роботі учнів, їх
розвитку.
Найчастіше такі уроки будувалися на основі поєднання дидактичних принципів,
головним компонентом при класно-урочній системі був незмінно урок. Такі уроки стали
називати стандартними (традиційними).
Стандартні уроки відіграли значну позитивну роль у навчанні учнів. Однак в
середині 70 років минулого століття з'явилася тенденція зниження інтересу учнів до
занять. Тому на практиці з’явилися нові форми проведення уроків (нестандартні,
нетрадиційні уроки).
2.
Н е с т а н д а р т н и й урок – це імпровізоване навчальне заняття, яке немає
традиційної структури (повністю або частково) у рамках виробленого і сформованого
дидактикою уроку. При їх проведенні учитель не дотримується чітких етапів проведення
уроку, традиційних методів, видів роботи.
Нетрадиційний урок - це такий урок, в якого його традиційні елементи виконуються
нетрадиційними способами і на цій основі структура такого уроку суттєво відрізняється
від структури традиційного уроку.
 Особливість нестандартного уроку полягає в такій розробці уроку, яка б
викликала зацікавленість учнів у навчанні, сприяла б їх розвитку і вихованню.
Для нестандартного уроку характерною особливістю є інформаційно-пізнавальна
система навчання, тобто оволодіння готовими знаннями, пошук нових даних, розкриття
змісту матеріалу через диспут, змагання, різноманітні ігри тощо.
На такому уроці вчитель може організувати діяльність учнів так, щоб вони в міру
своїх можливостей працювали самостійно, а він (учитель) керував цією діяльністю за
допомогою різних засобів (дидактичний матеріал, наочність, ТЗН та ін.).
Наприклад: учитель розказав учням про те, що вода може переходити в твердий
стан (це діти отримують готові знання), а коли вони самі проведуть дослід, то це вже
пізнавальна діяльність.
Джордано Бруно – земля крутиться, Копернік – земля кругла – це в і д к р и т т я
знань.
Порівнюючи із стандартним уроком, нестандартний урок максимально
стимулює пізнавальну діяльність учнів, творчу активність, самостійність учнів. Такі
уроки сприяють підвищенню якості знань, формують цілеспрямованість, працьовитість,
які так потрібні дитині в майбутньому житті.
Якщо урок-казка – це не інформаційна, а дійова діяльність. Учні готуються, вчать
слова для інсценізації, шиють костюми – таким чином вони краще засвоюють знання.
Урок – казка з математики. 3 клас
Тема: Підсумковий урок з теми «Табличне множення і ділення»
                                          Хід уроку.
І. Організація учнів до роботи.
Сьогодні у нас незвичайний урок
У казку сьогодні ми зробимо крок.
Із казкою ми зустрічались не раз
І знову вона завітала до нас.
 
ІІ. Вступне слово вчителя.
 Діти, послухайте  загадку і скажіть з якої це казки.
Всіх важніше вона в загадці,
Хоч і в погребі жила:
Ріпку витягти із грядки
Бабі з дідом помогла. (Мишка із казки Ріпка)
 Назвіть головних героїв казки. Так от , дітки, ці герої завітають  до нас сьогодні на урок. Всі, крім
мишки. А мишку  ми повинні покликати самі.  Але вона дуже принципова, і прийде  тільки тоді, коли ви
впораєтесь з усіма завданнями, які вам запропонують інші герої казки.
ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.
 Отже, хто ж посадив ріпку? (дід) . Так, дід є першим героєм казки, тому він перший пропонує вам
своє завдання.

Учням же нестандартні уроки подобаються більше, бо вони мають багато спільного
з ігровою діяльністю. Тому вчитель прагне при розробці нестандартного уроку
заповнювати їх ігровим спрямуванням (урок-гра, урок-змагання тощо).
Види нестандартних уроків:
- інтегровані – на яких матеріал кількох тем подається блоками;
- міжпредметні – коли об'єднуються знання з однієї теми, але з різних предметів;
- театралізовані – на яки відбувається представлення якоїсь теми, інсценування, є
костюми;
- уроки з різновіковим складом учнів – звичайні уроки для малокомплектних шкіл, але не
звичайні для типової школи;
- урок для шестирічних учнів;
- уроки на засадах народної педагогіки;
- бібліотечні уроки;
- сугестопедичні – навіювання одної людини іншій. Такі уроки забороняються проводити
для початкових класів. Проводяться спеціалістами у спеціально відведеному місці.
 Однак не слід перетворювати нестандартні уроки у головну форму роботи в класі.
Всі ці уроки (нестандартні) повинні бути підпорядковані головній дидактичній меті
уроку. Важливо при підготовці і проведенні нестандартного уроку вірно обрати о р г а н і
з а ц і й н у форму самого уроку. Відповідно до цього уроки поділяють на певні типи
(форми): Форми проведення таких уроків:
 Урок – гра;
 Урок – обмін інформацією;
 Урок – огляд знань;
 Урок- диспут;
 Урок – рольова гра;
 Урок – прес конференція;
 Урок – змагання;
 Урок – КВК;
 Урок – твір;
 Урок – творчий звіт;
 Урок – турнір;
 Урок –аукціон;
 Урок – телепередача;
 Урок- екзамен.

3. Розглянемо деякі з них.

УРОКИ-ЗМАГАННЯ (вікторини, конкурси, це уроки типу КВК). Такі уроки
передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою; проведення конкурсів та
оцінювання результатів змагань.
УРОКИ ГРОМАДСЬКОГО ОГЛЯДУ ЗНАНЬ (уроки взаємного навчання, уроки -
консультації). Ці уроки спонукають до активної самостійної діяльності, вивчення
додаткової літератури. Мета цих уроків усунення прогалин в знаннях та попередження
помилок перед контрольними уроками. Наприклад: урок – консультація. Вчитель наперед
окреслює питання (теоретичні та практичні) які слід розглянути на уроці, ставить їх перед
учнями, допомагає знайти відповіді на них. Учні задають запитання з теми, а вчитель
разом з іншими учнями дають відповідь на них.
У старших класах: УРОКИ КОМУНІКАТИВНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ (уроки-диспути,
конференції, телеуроки). Вони передбачають самостійне опрацювання навчального
матеріалу, виступи перед класом.
Наприклад: телепередача «У світі тварин» о 14.00 год. в понеділок. Учитель каже
дітям: подивитись і записати коротко інформацію, а на уроці розповісти. Це цікавіше, ніж
учитель сам розкаже.
Є ТЕАТРАЛІЗОВАНІ УРОКИ. Це виконання ролей учнями за сценарієм, імітація,
вони викликають у дітей інтерес до навчання, широко використовується образне
мислення, фантазія, уява. Особливо це цінно для учнів 1-2 класів, в яких конкретне
образне мислення переважає над абстрактним. Драматизація включає емоції, розвиток
дітей. Відбувається перевтілювання, входження в образ, проникнення ідеями.
Відбувається формування умінь та навичок спілкування.
Зразки театралізованих уроків є в журналах, посібниках.
УРОКИ-ПОДОРОЖІ (мандрівки) пов’язані з відповідним оформленням, умовами
проведення. Поняття "подорож" передбачає поїздку або пересування пішки в уяві
(подумки). При уявній подорожі може відбуватися може відбуватися все те, що
супроводжує кожну справжню подорож – яскраві враження, позитивні емоції, цікаві
зустрічі. Учні сидять в класі за партами і одночасно подорожують за допомогою вказівок
та порад вчителя. Тут учитель уже виступає в ролі капітана коробля, штурмана, ведучого,
а школярі є мандрівниками, подорожуючи у часі і просторі.
 Наприклад: Географічна карта і річка Дніпро. Міста Запоріжжя, Херсон, Дніпропетровськ, Київ.
Наш пароплав буде рухатись по Дніпру. Починаємо з Києва і про кожне місто… – це уявна подорож. Може
бути і справжня подорож, якщо в межах міста.
Кіровоградська область – Кіровоград (пісні про Кіровоград, легенди. Олександрія, Світловодськ,
Новомиргород, Бобринець – діти уявно подорожують.
В емоційно-чуттєвій формі учні краще запам’ятовують.
УРОКИ МИЛУВАННЯ ПРИРОДОЮ (це уроки з предмету «Природознавство»).
Милуватися красою природи означає зробити її предметом особливої уваги, духовного
з'єднання з нею. Під час таких уроків учні отримують емоційно-чуттєву та художньо –
образну інформацію про природу. Уроки милування природою доцільно пов'язувати з
своєрідним станом природи, як: листопад, перший сніг, відлига тощо.
ВІРШОВАНІ (РИМОВАНІ) УРОКИ - це нестандарті уроки, які проводяться у
віршованій формі. Всі етапи, всі завдання, задачі та пояснення – римовані тексти. Як
правило, ці уроки підсумовують вивчені теми (узагальнюючі), їх структура подібна, до
структури уроку узагальнення знань. Такі уроки максимально зосереджують увагу
школярів, бо матеріал подається стисло – віршами, і не можна пропустити основне, треба
зуміти чітко виділити головне і зробити певні висновки. Римовані уроки можна проводити
не більше як 1 раз на місяць. Після таких уроків діти "грають у рими", а деякі пробують
самі складати вірші.
УРОКИ НА ЗАСАДАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНОПЕДАГОГІКИ. Найголовнішими
їхніми ознаками можна вважати: насичення змісту досягненнями української
етнопедагогіки, вітчизняної науки, культури, літератури, мистецтва,фольклору,
української історії, побуту і менталітету; реалізація навчально-виховних та розвивальних
завдань із залученням здобутків народної педагогіки. Основна мета таких уроків –
виховання національно свідомого громадянина, духовно багатого, всебічно розвиненого,
морально стійкого. Для початкових класів можуть проводитися такі уроки: українська
казка, урок- подорож (екскурсія по Україні), прес- конференція, народна сюжетно-рольова
гра.
БІБЛІОТЕЧНІ УРОКИ ‒ це цикл навчальних занять які спрямовані на
популяризацію книги та читання. Такі уроки вчать дітей орієнтуватися в художній,
науково-популярній та справочній літературі. Навчають навичкам пошуку інформації за
допомогою справочного та бібліографічного апарату бібліотеки. При проведені
бібліотечних уроків слід дотримуватися певних вимог:принципу системного підходу,
принципу наступності, послідовності ускладнення подачі матеріалу. Форми бібліотечних
уроків самі різні – це вікторини, інтелектуальні турніри, сюжетно-рольові ігри,
літературні подорожі, усні журнали тощо. Тема. Наприклад така:Структура книжки. Як
читати книжку. Довідкова література.

Інтегрований урок є одним із напрямків методичного оновлення уроків в

початкових класах. Інтегрований урок будується на основі інтеграції навчального
матеріалу з різних предметів навколо однієї теми.
Інтегровані уроки – це об’єднання навчального матеріалу з різних предметів
навколо однієї теми.
Інтегрований урок може проводитися одним учителем або кількома.
Діти розглядають якесь явище, поняття з різних боків. Такі нестандарт ні уроки дають
можливість учителеві разом із учнями опанувати значний за обсягом навчальний
матеріал, домогтися формування міцних, усвідомлених між предметних зв'язків, уникнути
дублювання у вивчені низки питань, досягти цілісності знань.
(Наприклад: урок «Читання» - тема «Весна»; урок музики - пісні про весну; урок
образотворчого мистецтва - картини на тему «Весна».) Підготовка інтегрованих уроків
передбачає:
 аналіз річного календарного планування;
 зіставлення матеріалу різних предметів для виділення тем близьких за змістом;
 визначення завдань уроку;
 "конструювання" уроку.
Слід розрізняти інтегровані уроки від уроків міжпредметних зв’язків.
Це різні дидактичні поняття.

Міжпредметні зв’язки передбачають включення в урок запитань і завдань з інших

предметів, які мають допоміжне значення при вивченні даної теми.
Наприклад: те саме (читання), коли вчитель сам ілюструє, підтверджує свої слова.

Д л я ч о г о вони потрібні інтегровані уроки?

Приклад: Урок читання – як в тексті описано?
Урок музики – як оспівується?
Урок образотворчого мистецтва – як зображено? яким чином?
Це може бути 3 уроки, якщо кожен проводити окремо.
Де краще?
При інтегрованих уроках діти пізнають явища оточуючого світу, різнобічно підходять і
пізнають зміст навчального матеріалу (зміст – це знання про природу, суспільство,
людину…).
Нестандартні уроки вимагають від учителя творчості, фантазії, знань з різних
галузей науки, культури, життя, побуту, високої методичної підготовки та обізнаності в
галузі методичної літератури, присвяченої питанням проведення цих нестандартних
уроків.