Метлінової Анастасії

ФФ, 1 М.

САМОСТІЙНА Й ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

Навчальний час, відведений для самостійної та індивідуальної роботи
студента, визначається навчальним планом і становить 50% загального обсягу
навчального часу, відведеного для вивчення конкретної дисципліни.
Співвідношення обсягів аудиторних занять, самостійної й індивідуальної
роботи студентів визначається з урахуванням специфіки та змісту конкретної
навчальної дисципліни, її місця, значення і дидактичної мети в реалізації
освітньо-професійної програми.
Самостійна робота
Традиційно самостійна робота визначається як:
- "основний спосіб освоєння студентами навчального матеріалу
без участі викладача, а також час, вільний від обов'язкових навчальних
занять";
- "…форма навчання, в якій студент засвоює необхідні знання,
опановує уміннями і навиками, научується планомірно і систематично
працювати, мислити, формує свій стиль розумової діяльності".
Зміст самостійної роботи над конкретною навчальною дисципліною
визначається робочою навчальною програмою дисципліни та методичними
рекомендаціями викладача.
Форми самостійної роботи студентів:
Навчальна робота.
Спрямованість на вивчення навчального матеріалу, а саме: підготовка до
семінару, написання реферату, контрольної чи курсової роботи, індивідуального
завдання, підготовка до іспиту.
Науково-дослідна робота.
Студент під керівництвом викладача веде науковий пошук, бере участь у
наукових конференціях, конкурсах тощо.
Проектна робота.
Підготовка проектів, докладів, презентацій таке інше.
Самостійна робота над навчальною дисципліною може містити:
- опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу;
 - конспектування, складання планів, тез;
- вивчення окремих тем або питань, що передбачені для самостійного
опрацювання;
- поглиблене вивчення літератури на задану тему та пошук додаткової
інформації;
- підготовку до виступу на семінарських заняттях та підготовка до
практичних занять;
- систематизацію вивченого матеріалу перед іспитом;
- опрацювання та підготовку огляду опублікованих у фахових та інших
виданнях статей;
- переклад іноземних джерел встановленої тематики;
- підготовку та оформлення схем, таблиць, графіків, діаграм тощо
(виконання завдань за допомогою комп'ютера, та ін).
Методичне забезпечення самостійної роботи студентів повинне
передбачати засоби самоконтролю (тести, пакети контрольних завдань, питання
та завдання для самоконтролю).
Для самостійної роботи студентів також рекомендується відповідна
наукова, спеціальна, періодична література. Навчальний матеріал дисципліни,
передбачений робочою програмою для засвоєння студентом у процесі
самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль разом із навчальним
матеріалом, який відпрацьовувався під час проведення навчальних занять. З
кожної навчальної дисципліни викладачем розробляються методичні
рекомендації з самостійної роботи студентів із урахуванням специфіки та цілей
навчальної дисципліни, а також рекомендації щодо використання
інформаційних технологій.

Індивідуальна робота
До індивідуальної роботи уналежнюють творчі й індивідуальні
навчально-дослідні завдання:
- виконання курсових та дипломних проектів;
- дослідження практичних ситуацій;
- підготовка реферативних матеріалів на актуальні теми з елементами
наукового дослідження та його презентація;
 - власні дослідження до олімпіад, конференцій;
- написання есе;
- анотація опрацьованої додаткової літератури;
- розробка і розв’язування тестових завдань;
- розробка поурочних планів і конспектів уроків;
- порівняльна характеристика вивчених явищ, процесів тощо;
- написання творів, статей, складання віршів, розробка сценаріїв,
літературні переклади;
- виконання в індивідуальному порядку вправ різного рівня складності;
- анотація прочитаної літератури з елементами науково-дослідної роботи;
- пошук в комп’ютерних мережах додаткового навчального матеріалу до
запропонованих викладачем тем;
- аналіз книг, статей;
- збір інформації та ознайомлення із зарубіжним досвідом, що стосується
певної навчальної проблеми.
Самостійна та індивідуальна робота студентів забезпечується всіма
навчально-методичними засобами, необхідними для вивчення конкретної
навчальної дисципліни чи окремої теми: підручниками, навчальними та
навчально-методичними посібниками, методичними рекомендаціями
(вказівками), практикумами, конспектами лекцій, навчально-лабораторним
обладнанням, електронно-обчислювальною технікою, науковою літературою та
періодичними виданнями.

РОЛЬ ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ В НАВЧАННІ СТУДЕНТІВ-

ФІЛОЛОГІВ
Дидактична гра – форма організації навчання, яка створюється й
реалізується за допомогою ігрових прийомів та ситуацій, що є засобом
спонукання, стимулювання студентів до навчальної діяльності.
Експериментальним шляхом підтверджено, що під час дидактичної гри у
студентів активізуються усі види активності, а ступінь засвоєння навчального
матеріалу становить до 90%.
 Серед психолого-педагогічних завдань ігрової діяльності на занятті
можна виокремити такі:

-         вивчення нового матеріалу, формування вмінь і навичок,

узагальнення та контроль знань;

-         розкриття творчих можливостей студентів;

-         виховання колективізму та взаємодопомоги у рішенні

складних проблем;

-         взаємне навчання: багато ігор передбачають

консультативний процес; у групі, де зібрані сильні та слабкі студенти,
йде процес взаємозбагачення інформацією та уміннями;

-         виховання почуття співпереживання один одному;

-         формування практичних навичок.

Педагогічна цінність дидактичної гри полягає у:

-         стимулюванні до навчання;

-         активізації психічних процесів учасників: увага,

запам’ятовування, спостережливість, кмітливість, інтерес, сприйняття,
мислення, тощо);

-         застосуванні знань у різноманітних ігрових умовах;

-         здійсненні самостійного пошуку знань;

-         активізації різноманітних розумових процесів;

-         привнесенні емоційної радості студентам;

-         формуванні правильних взаємовідносин між студентами;

-         вихованні колективізму;

-         художньому вихованні (вдосконалення рухів, виразності

мовлення, розвиток творчої фантазії, яскрава прониклива передача
образу);

-         виконанні аналітичної та синтетичної діяльності;

 -         підведенні до узагальнення та класифікації;

Отже, можна сказати, що дидактична гра є однією з унікальних форм

проведення навчального заняття. Без сумніву вона дозволяє зробити роботу
студентів цікавою та захоплюючою. Умовний світ гри робить монотонну
діяльність з запам’ятовування, повторення, закріплення або засвоєння
інформації позитивно забарвленою. Завдяки емоційності гри активізуються усі
психічні процеси і функції студентів. Дидактична гра може слугувати
своєрідною практикою для використання знань, отриманих як на занятті, так і
під час виконання самостійної роботи студентів.