Тема 2(20). Урок як форма організації навчання. (2 год.

ПЛАН
1. Суть, функції уроку.
2. Типи уроків: класифікація, характеристика основних типів уроку.
3. Загальне та специфічне в структурі уроків різного типу.
4. Дидактичні вимоги до сучасного уроку.

Суть, функції уроку

Серед різноманітних організаційних форм навчання, використовуваних у
загальноосвітній школі (урок, екскурсія, семінар, практичне заняття,
лабораторна робота, практикум, факультатив, домашня самостійна робота,
екзамен, залік, консультація, інструктаж), урок є основним.
Урок — логічно закінчена, цілісна, визначена в часі частина навчально-
виховного процесу, за якої вчитель займається з групою учнів (у постійному
складі) за певним розкладом. (Волкова Н. П.)
Урок — форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з
групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж
певного часу й відповідно до розкладу. (Фіцула М. М.)
Урок має такі особливості:
o є завершеною та обмеженою в часі частиною навчального процесу, під
час якого розв'язуються певні навчально-виховні завдання;
o кожен урок включається в розклад і регламентується в часі та за обсягом
навчального матеріалу;
o на відміну від інших форм організації навчання є постійною формою,
що забезпечує систематичне засвоєння учнями знань, умінь і навичок;
o відвідування уроків обов'язкове для всіх учнів, тому вони вивчають
систему знань, поділених поурочно, в певній логіці;
o є гнучкою формою організації навчання, яка дає змогу використовувати
різні методи, організовувати фронтальну, групову та індивідуальну
навчальну діяльність учнів;
o спільна діяльність учителя й учнів, а також спілкування великої сталої
групи учнів (класу) створює можливості для згуртування колективу
дітей;
 o сприяє формуванню пізнавальних якостей особистості (активності,
самостійності, інтересу до знань), а також розумовому розвитку учнів.
Тривалість уроків у загальноосвітньому навчальному закладі становить:
 у 1 класі — 35 хв.,
 у 2 — 40 хв.,
 у 5—12 — 45 хв.
Зміна тривалості уроків допускається за погодженням з відповідними
органами управління освітою та державної санітарно-епідеміологічної служби.
Тривалість перерв між уроками визначають з урахуванням потреб в організації
активного відпочинку і харчування учнів, але не менше 10 хв., великої
перерви (після другого або третього уроку) — 20 хв.
Урок як основна форма освітньої діяльності виконує такі функції:

 Організаційна — забезпечується організація вихованців на пізнавальну

діяльність у складі конкретного первинного колективу.
 Освітня — сприяє отриманню системи знань стосовно вимог загальної,
політехнічної і професійної освіти.
 Дидактична — сприяє створенню оптимальних умов для оволодіння
вихованцями методами і прийомами самостійної пізнавальної діяльності.
 Розвивальна- забезпечуються умови для розвитку інтелектуальних
можливостей особистості як визначального чинника становлення
головного багатства окремої особистості і суспільства загалом.
 Виховна — створюються оптимальні умови для розв'язання на уроці
мікрозавдань розумового, морального, трудового, фізичного й естетичного
виховання.
 Перспективна — вибудовується система перспективних ліній з метою
формування позитивних мотивів навчання й життєдіяльності особистості.
Усі названі функції уроку певною мірою взаємозумовлені і реалізуються
шляхом узгодженої діяльності вчителя й учнів.

Типи уроків: класифікація, характеристика основних типів

уроку
Існує безліч класифікацій уроків. За способами проведення виділяють уроки-
лекції, уроки-бесіди, урокидиспути, уроки самостійної роботи учнів та ін. За
етапами навчальної діяльності — вступні уроки, уроки первинного
ознайомлення з матеріалом, уроки формування понять, виведення законів і
правил, уроки застосування знань на практиці, уроки повторення й
узагальнення матеріалу, контрольні уроки, комбіновані уроки.
Найбільш вдалою в сучасній теорії та практиці навчання є класифікація, в
основу якої покладено дидактичну мету і місце уроку в загальній системі
уроків (Б. Єсипов, М. Махмутов, В. Онищук).
За класифікацією В. Онищука розрізняють такі типи:
1. комбіновані (змішані) уроки;
2. уроки засвоєння нових знань;
3. уроки формування навичок і вмінь;
4. уроки узагальнення і систематизації знань;
5. уроки практичного застосування знань, навичок і умінь;
6. уроки контролю і корекції знань, навичок і вмінь.
Така класифікація є найзручнішою для планування, прогнозування діяльності
вчителя, обгрунтування методики кожного уроку.
Кожен тип уроку має свою структуру, тобто етапи побудови уроку, їх
послідовність, взаємозв'язки між ними. Характер елементів структури
визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного
типу, щоб найбільш оптимальним шляхом досягти тієї чи іншої дидактичної,
розвиткової та виховної мети уроку. Визначення і послідовність цих завдань
залежать від логіки і закономірностей навчального процесу. Зрозуміло, логіка
засвоєння знань відрізняється від логіки формування навичок і вмінь, а тому і
різниться структура уроків відповідних типів. Кожний тип уроку має свою
структуру.
Комбінований урок, перевірка виконання учнями домашнього завдання
практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань,
навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів; повідомлення
теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; сприймання й
усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і
систематизація нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього
завдання. З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у
сучасній загальноосвітній школі. Йому належить 75-80 відсотків загальної
кількості уроків, що проводяться. Цей тип уроку здебільшого
використовується в початкових і середніх класах.
Урок засвоєння нових знань: перевірка домашнього завдання, актуалізація і
корекція опорних знань; повідомлення теми, цілей і завдань уроку;
мотивування учіння; сприймання й усвідомлення учнями фактичного
матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між елементами вивченого
матеріалу; узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку; повідомлення
домашнього завдання.
Урок формування навичок і вмінь: перевірка домашнього завдання,
актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь; повідомлення теми,
цілей і завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; вивчення нового
матеріалу (вступні, мотиваційні та пізнавальні вправи); первинне застосування
нових знань (пробні вправи); самостійне застосування учнями знань у
стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією,
завданням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі
вправи); підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
Урок узагальнення і систематизації знань: повідомлення теми, цілей та
завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; відтворення й
узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань; узагальнення та
систематизація основних теоретичних положень і відповідних наукових ідей;
підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
Урок практичного застосування знань, навичок і вмінь: перевірка
домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь;
повідомлення теми, цілей і завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів;
осмислення змісту й послідовності застосування способів виконання дій;
самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою вчителя;
звіт учнів про роботу і теоретичне обгрунтування отриманих результатів;
підсумки Уроку й повідомлення домашнього завдання.
Урок контролю і корекції знань, навичок і вмінь: повідомлення теми, цілей
та завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; перевірка знання
учнями фактичного матеріалу й основних понять; перевірка глибини
осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення; застосування учнями
знань у стандартних і змінних умовах; перевірка, аналіз і оцінка виконаних під
час уроку робіт; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Загальна структура уроку:

 Вступна частина уроку повинна забезпечити нормальну зовнішню

обстановку для роботи та психологічний настрій учнів на нормальну
роботу. Попередня організація класу передбачає взаємне вітання
вчителя і учнів, перевірку відвідування, зовнішнього стану приміщення,
робочих місць, робочої пози та зовнішнього вигляду учнів, органі-зацію
уваги.
 Перевірка домашнього завдання складається з двох частин:
перевірки письмового завдання, яку здійснюють різними методами
залежно від поставленої мети, й усної перевірки знань, яку проводять за
допомогою розглянутих раніше методів.
 Вивчення нового матеріалу передбачає або повідомлення вчителя за
допомогою словесних методів навчання, або самостійну роботу учнів з
підручниками, навчальними посібниками та ін. Під час пояснення
нового матеріалу вчитель мусить подбати, щоб усі учні бачили й чули
його, він не повинен ходити по класу, говорити слід голосно, чітко,
розмірено. Мова його має бути зрозумілою для відповідного віку.
Пояснювати треба, спираючись на попередній досвід учнів, виділяючи
істотне в матеріалі, не захоплюючись другорядним, стежити за
послідовністю викладу, використовувати ілюстративний матеріал.
Вивчення нового матеріалу дає змогу учням набувати різноманітних
умінь та навичок. Структура їх формування має свої особливості.
Головними її компонентами є розбір і засвоєння правила, покладеного в
основу дії навички, подолання труднощів у її застосуванні,
удосконалення дії навички, закріплення досягнутого рівня дії навички
та використання її на практиці, досягнення майстерності в її ви-
користанні. Найважливіший засіб формування вмінь і навичок —
вправи. Вони мають бути цілеспрямованими, систематичними,
тривалими, різноманітними і постійними.
 Закріплення нового матеріалу має на меті встановлення міцного
зв'язку між щойно набутими знаннями і засвоєними раніше, перевірку
правильності утворення наукових понять, вироблення вміння
застосовувати знання на практиці. Цієї мети досягають завдяки
різноманітним вправам та самостійній практичній роботі учнів.
 Повідомлення домашнього завдання. Вчитель повинен продумувати
його зміст, щоб воно було конкретним, посильним для учнів. Домашнє
завдання не можна давати наспіх, коли пролунав дзвоник з уроку. На
повідомлення і пояснення домашніх завдань відводять спеціальний час.
 Закінчення уроку відбувається за вказівкою вчителя

Дидактичні вимоги до сучасного уроку

 визначити методи і прийоми забезпечення активної пізнавальної
діяльності учнів, міцного засвоєння ними знань, набуття умінь і
навичок;
 визначити обсяг і особливості знань, які повинні засвоїти учні
(уявлення, факти, закони, гіпотези), необхідність демонстрування
предмета, явища або їх зображення;
 враховувати зв'язок із раніше вивченим матеріалом і досвідом набутим
учнем;
 врахування можливості застосування різних методичних прийомів,
спрямованих на розвиток пізнавальних інтересів учнів і забезпечення
міцності засвоєння знань;
 встановити, на якому попередньому пізнавальному досвіді
здійснюватиметься вивчення кожного питання теми;
 детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст і логіку вивчення
навчального матеріалу;
 забезпечення активного зворотного зв'язку, дієвого контролю і
управління тощо.
 забезпечити органічне поєднання вирористання ТНЗ зі словами вчителя,
а також з іншими засобами навчання;
 індивідуалізація навчання;
 інтенсифікація процесу подачі навчальної інформації
 опора на загальнолюдські цінності в застосуванні принципів навчання;
 оптимальне визначення змістового компонента кожного уроку з
урахуванням особистісної спрямованості навчально-виховного процесу;
 творчий підхід до обгрунтування методики проведення кожного уроку;
 чітке визначення освітніх завдань кожного уроку та їх творче поєднання
із загальною метою вивчення конкретного предмета й формування
особистості учня в навчально-виховному процесі;
 широке використання методів, прийомів і способів активізації
навчально-пізнавальної діяльності учнів та їхнього творчого розвитку;
 широко використовувати методи, прийоми та способи активізації
навчально-пізнавальної діяльності учнів та їхнього творчого розвитку

Крім зазначених, обов'язково слід мати на увазі й інші вимоги до уроку:

 Організаційні вимоги до уроку передбачають чітке визначення мети
і завдань уроку, раціональну його структуру, підтримання високої
працездатності, дисципліни, оптимальне використання часу.
 Психологічні вимоги спрямовані на стимулювання навчально-
пізнавальної діяльності, метою якої є формування позитивного
ставлення учнів до навчання. Тому в процесі навчання учитель
повинен дбати не тільки про рівень власної діяльності (викладання),
але й діяльності учнів (учіння). Обов’язковим елементом кожного
уроку є формування мотивів навчальної діяльності.
  Етичні вимоги відображають одну зі сторін педагогічної моралі —
характер взаємин учителя й учнів на уроці (вимогливість,
принциповість, справедливість, тактовність). Якщо взаємини між
ними не узгоджуються з існуючими нормами моралі, якщо вони є
формальними, втрачають обидві сторони, а потім — суспільство.
 Санітарно-гігієнічні вимоги до уроку акцентують увагу вчителя на
відповідальності не тільки за глибокі та фундаментальні знання дітей,
але й за їх психофізіологічний стан.

Література
1. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник. К.: Академія, 2000. 576 с.
2. Зайченко І. Педагогіка. Навчальний посібник. Чернігів, 2003. 528 с.
(С.207-232).
3. Навч.посібник. К.: Видавничий дім « Слово», 2014. 440с. (С.148-182)
4. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. К., 1999. 350 с. (С.203-
218).
5. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник. К.: «Академвидав.»,
2005. 560 с. (С.190-202).
6. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч.посібник. К.: Либідь, 2002. 560 с.