Cистема роботи ЗПО щодо ивчення досвіду роботи викладачів

та майстрів виробничого нвачання

Зміст
1. Вступ
2. Передоий педагогічнний досвід
3. Система вивчення дпедагогічного досвіду
4. Загальна система вивченняа роботи педагога та майстра иобничого
навчання
5. Висновки

Вступ
Педагогічний досвід – сукупність знань, умінь і навичок, здобутих
педагогом у процесі навчально–виробничої роботи. Він є важливим
елементом загальної культури майстра виробничого навчання та викладача в
якій відображені знання, вміння, навички, та індивідуальні риси його
особистості, постійно розвиваючись, збагачуючись протягом усієї
педагогічної діяльності. Оновлюваність педагогічного досвіду зумовлена
постійними змінами у практичній педагогічній діяльності та освітніх
надбаннях різних рівнів.
Педагогічний досвід майстра виробничого навчання або викладача
професійної підготовки є підґрунтям, на якому зростає його педагогічна
майстерність. В процесі педагогічної діяльності удосконалюються професійні
навички, осмислюється, оновлюється досвід, спираючись на психолого-
педагогічну науку та передовий педагогічний досвід.
Передовий педагогічний досвід – творче активне засвоєння і
реалізація майстра виробничого навчання та викладача у практичну
діяльність засобів і принципів педагогіки з урахуванням конкретних умов
особливості дітей здобувачів освітиського колективу і особи педагога.
Якісна підготовка кваліфікованих робітників переважно залежить від
того, як педагогічний працівник організує навчально - виробничу діяльність
щодо формування в здобувачів освіти творчого професійного технічного
мислення, використає неабиякий потенціал, розробить методи і форми своєї
роботи, або ж застосує досвід колег.
Нова ситуація в суспільстві диктує й нові соціальні завдання, але
головною залишається - освіта.
Нагальна потреба сьогодення – формування таких педагогічних
працівників, які були б не лише компетентними фахівцями, а й прибічниками
впровадження інноваційних систем, оволодіння новітніми інноваційними
технологіями, фахівцями, готовими до постійного вдосконалення. Одним із
шляхів підвищення майстерності педагогів, а значить, і вирішення завдань
подальшого вдосконалення навчально-виробничого процесу в навчальному
закладі - є вивчення, розповсюдження і впровадження педагогічного досвіду.
2. Передоий педагогічнний досвід
В нашому навчальному закладі активно ивчається досвід педагочного
колективу. Я переконана, що сила будь-якої творчої людини не в
наслідуванні, а в знаходженні свого підходу, методів та рішень в справі
виховання та навчання молоді.
На всіх етапах розвитку освіти питанню вивчення передового
педагогічного досвіду приділяється велика увага. Так, рішенням колегії
Міністерства освіти і науки України № 9/108 від 23.11.1987 р. “Про
вдосконалення системи вивчення і поширення передового педагогічного
досвіду” визначено чіткі рекомендації щодо порядку вивчення, узагальнення
й поширення передового педагогічного досвіду на всіх рівнях: освітні
установи – районні, міські відділи освіти, їх методичні кабінети – обласні
управління освіти, їх методичні установи Міністерства освіти і науки
України, науково-дослідні інститути. Документ хоч і давній, але актуальний
і сьогодні. Головне в ньому – це те, що відділи освіти, методичні служби
спільно з керівниками освітніх закладів зобов’язані відшукувати, готувати,
ґрунтовно вивчати передовий досвід, виявляти нове, раціональне в роботі
окремих икладачів і майстрів виробничого навчання, сприяти
впровадженню його результатів у педагогічну практику.
Керівники навчальних закладів повинні забезпечувати вивчення,
поширення й використання передового досвіду окремих педагогічних
працівників, колективів, рекомендованого районними відділами, обласними
управліннями освіти Міністерством освіти і науки України. Отже,
планується поширення свого досвіду в інші начальні заклади та
використання чужих надбань у себе. У кожному навчальному закладі
повинна бути чітко систематизована, узагальнена картотека передового
педагогічного досвіду.
На практиці розрізняють три рівні передового педагогічного досвіду:
Науковий рівень. Досвід суперечить існуючій усталеній практиці. Він
виявляється у принципово нових закономірностях в організації навчально-
виховного процесу й вимагає зміни навчальних програм, підручників. Цей
досвід можна характеризувати як новаторський. Новаторство – рушійна сила
прогресу. Педагог-новатор – це людина. Що пропонує нову ідею, втілення
якої потребує принципово нового підходу.
Методичний рівень. Розкриття технології досвіду конкретної
методичної ідеї, яка передбачає внесення в педагогічну теорію суттєво
нового – методу, прийому, засобу навчання, принципово нового типу
посібників.. Цей рівень не вимагає перебудови навчальних планів, програм,
підручників.
Практичний рівень. Досягнення педагогічної майстерності, тобто
бездоганного, гнучкого, доцільного застосування вже відомого в педагогіці й
методиці. Новизна в цьому разі проявляється в деталях (вдало підібрані
приклади, оригінально складена система завдань, чітко налагоджена система
контролю за рівнем навчальних осягнень здобуачів освіти на всіх етапах
уроку; система роботи з розвитку пізнавальних здібностей здобувачів освіти
у процесі реалізації ідей розвиваючого навчання тощо). Майстерність,
накопичуючись кількісно, може дати нову якість, тобто сформувати
викладача, майстра виробнтчого навчання, потенційного носія передового
педагогічного досвіду. Як правило, саме на цьому рівні узагальнюють досвід
керівники пофесійних, (загально-професійних0 закладів.
3. Система вивчення дпедагогічного досвіду
Найпоширенішим на практиці є виявлення передового досвіду під час
відвідування навчальних занять. При цьому спостерігається та аналізується
система уроків икладачів з певної теми, здійснюється епізодичне
відвідування уроків икладача в різних групах. В ході відвідування
звертається увага на відповідність змісту роботи викладача поставленим
завданням, врахування індивідуальних особливостей здобувачів освіти та те,
якою мірою методи та прийоми, що використовуються вчителем,
викликають інтерес, зацікавленість дітей, сприяють мотивації навчання,
розвитку розумової активності здобувачів освіти, наскільки ефективно
використовує викладач засоби навчання тощо.
Доцільно двічі протягом року –вивчати систему уроків викладача та
майстів виробничго начання, а в кінці навчального року, здійснюючи
перевірку рівня навчальних досягнень здобувачів освіти, проаналізувати
ефективність його роботи.
Адміністрація закладу професійного навчання повинна також звернути
увагу на ведення викладачем та майстром виробничого навчання навчальної
документації, його участь у громадському житті ліцею, в роботі методичної
служби, вивчити взаємостосунки з колегами, здобувачами освіти, їхніми
батьками тощо.
Якщо в результаті відвідування уроків, ознайомлення з іншими
аспектами роботи досвіду, на засіданні методичної ради навчального закладу
приймається рішення про вивчення передового досвіду викладача з певної
навчально-методичної проблеми, видається відповідний наказ по
навчальному закладу та складається план роботи з вивчення й упровадження
в практику роботи викладачів цього досвіду.

Педагогічний досвід варто вивчати в динаміці його розвитку,

використовуючи з цією метою різні методи:
 вивчення системи роботи викладача, спостереження за його
діяльністю;
 бесіди з автором досвіду з метою виявлення таких елементі у його
педагогічній діяльності, які складно визначити, виходячи тільки з
відвідувань уроків, позакласних заходів, гурткових,
факультативних занять тощо;
 вивчення навчальної документації (зошитів, класних журналів,
планів викладача, поурочних конспектів, планів роботи гуртків,
факультативів, матеріалів, які відображають його участь у
методичній роботі, громадському житті навчального закладу);
 анкетування колег носія передового досвіду, його здобувачів
освіти, їхніх батьків.
Після вивчення досвіду розпочинається наступний етап – його
узагальнення. Мета узагальнення: визначити засоби, форми, прийоми,
методи, за допомогою яких досягнуто позитивного результату, вивчити
умови забезпечення впровадження його в практику. Для всебічного аналізу
досвіду треба дотримуватися такої схеми узагальнення матеріалу:
 тема досвіду, обґрунтування його актуальності з точки зору
розбудови національної навчального закладу й потреб практики;
 коротка характеристика змісту досвіду, проблем, які вирішуються
з його допомогою;
 переваги досвіду над існуючою практикою;
 сучасні теоретичні ідеї, які є науковою основою досвіду,
реалізація з їх допомогою основних дидактичних принципів
навчання;
  провідна ідея досвіду, що визначає його суть, варіативність форм
його застосування;
 технологія досвіду, форми, методи, прийоми роботи, алгоритми
дій;
 якісна й кількісна динаміка, зміни результативності навчально-
виховного процесу;
 рекомендації щодо використання досвіду в практичній діяльності
педагогів.
У процесі узагальнення досвіду зустрічається ряд суттєвих недоліків.
Розгляньмо найпоширеніші з них:
 глобальність досвіду. На практиці потрібно узагальнювати
переважно не систему роботи викладача, освітнього закладу, а
розв’язання важливої педагогічної проблеми, форми, методи,
прийоми, що вміло використовують педагоги тощо;
 в узагальнених матеріалах йдеться лише про діяльність викладача,
але залишається поза увагою діяльність здобувачів освіти; варто
не забувати, що навчально-виховний процес – це процес
двосторонній;
 даються оцінювальні положення загального типу (йдеться про те,
що робить викладач, але не зазначається, як він це робить);
 даються конкретні результати успішності, вихованості здобувачів
освіти, а не відображається динаміка зміни цих результатів;
 не вказуються умови запровадження досвіду, не аналізуються
труднощі, з якими зустрічається викладач у процесі роботи.
4. Загальна система вивченняа роботи педагога та майстра иобничого
навчання
Загальна система вивченняа роботи педагога та майстра иобничого
навчання має бути базована на індиідуальній системі вивчення пед
агогічного досвіду
Підготовчий період:
 визначення мети;
 вивчення та опрацювання літератури з проблеми чи теми вивчення;
 підготовка складу комісії з вивчення системи роботи;
 залучення до цієї роботи досвідчених викладачів і керівників методичних
об’єднань сприятиме створенню атмосфери доброзичливості та
кваліфікованого підходу до розв’язання запланованого питання;
 розробка критеріїв оцінювання роботи викладача.
Процесуальний етап вивчення системи роботи педагога та майстра
виробничого навчання:
 збір інформації про роботу педагогічного працівника;
 відвідування уроків із певних навчальних тем у певній групі;
 відвідування позакласних заходів;
 ознайомлення з документацією педагогічного працівника (календарні плани
та поурочні конспекти, роботи, класні журнали, журнали гурткової роботи,
начальна документація тощо);
 проведення бесід педагогом;
 допомога в подальшому вдосконаленні його майстерності та з’ясування, що
нового з’явилось у його педагогічній діяльності;
 збір іншої інформації, що фіксує роботупедагогічного праціника.
Узагальнення вивченого про систему роботи педагогічного працівника:
 підготовка узагальнюючого документа;
 проведення педради, методичних засідань, оперативок тощо, де
оприлюднюються результати вивчення;
 видання наказу по начальному закладі;
 виготовлення папок, стендів інших інформаційних матеріалів;
 висвітлення наслідків вивчення у ЗМІ тощо.
Підготовчий етап ані в якому разі не можна ігнорувати. До нього потрібно
віднестися відоідально. Адже чіткість планування вивчення системи роботи є
основним підґрунтям для прийняття правильних рішень за результатами
вивчення.
Основною формою вивчення системи роботи викладачів та майстрів
виробничого навчання є спостереження й аналіз уроків. Для цього потрібно
підібрати в одноій і тій же гупі,не менше як дві теми, кожна з яких може
охоплювати 10-15 уроків. Період між вивченням цих тем має бути 1,5-2
місяці. Отже, систему роботи педагога потрібно вивчати не менш як у два
періоди. До відвідування кожного уроку потрібно старанно готуватися. Адже
нелегкою є справа вчити тих, хто вчить інших. Адміністрація навчального
закладу та члени комісії, тобто всі ті, хто вивчає систему роботи педагога,
повинні самі добре знати зміст навчальної програми, а також продумувати
методику проведення кожного уроку. У процесі спостереження уроків
потрібно дивитись на всі елементи в сукупності, але найбільше уваги
приділяти тим питанням, від реалізації яких залежатиме ефективність уроку,
тобто рівень засвоєння програмового матеріалу та оволодіння здобувачами
освіти загальнонавчальними та спеціальними навчальними
компетентностями.
Продуманий, глибокий і всебічний аналіз уроків - це важлива форма
підвищення кваліфікації самого педагога. Такий аналіз можна зробити тільки
маючи достатньо матеріалу за наслідками вивчення системи уроків в одному
класі та порівнюючи його з матеріалами оцінки роботи викладача в інших
групах, а також інших икладачів цього ж фаху.
Ані в якому випадку не можна судити про роботу педагога за відвіданим
одним чи двома уроками. За одиничними відвідуваннями можна побачити
багато цікавого з педагогічної майстерні викладача, але дуже рідко можна
відстежити головне - його результативність, яка найчастіше проявляється у
процесі підготовки здобувачів освіти до уроків, на наступних уроках, під час
проведення тематичних оцінювань, у рівні знань, умінь і навичок здобувачів
освіти.
 Вивчаючи систему роботи педагога, залежно від умов, можна аналізувати як
окремі, так і всі відвідані уроки в комплексі. При цьому у книзі запису за
наслідками внутріліцейного контролю необов’язково після кожного
відвіданого уроку робити висновки. Зробити їх краще після вивчення всієї
системи уроків, але окремі нотатки бажано робити після кожного
відвідування.
Складовою частиною вивчення системи роботи викладача є відвідування
позакласних і позаліцейних заходів, що дає багатий матеріал для
об’єктивного висновку про його громадську активність, майстерність,
ерудицію. Відомості про роботу педагога доповнить і ознайомлення з
документацією.
У процесі вивчення системи роботи педагога не слід нехтувати такою
ефективною формою, як бесіда, проведення якої на різних етапах вивчення
дозволить керівнику більш ретельно проникнути в суть досліджуваного
явища, чіткіше виявити причини успіхів чи невдач, разом із педагогом
прийняти конкретні рішення, залучити до їх виконання інших членів
педагогічного колективу.
Важливу роль у вивченні системи роботи педагога відіграє узагальнення
вивченого. Якщо робота викладача оцінюється позитивно й вона заслуговує
на увагу, то потрібно її широко описати й оформити за таким планом:
 рівень фахової підготовки та педагогічної майстерності педагога, ерудиція,
робота над підвищенням свого професійного рівня;
 якість підготовки до уроків, позакласних і позаліцейних заходів;
 оцінка якості викладання навчального матеріалу (науковість, доступність,
використання виховних можливостей, розвиток здобувачів освіти, здійснення
внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків, зв’язок із практикою,
опора на життєвий досвід тощо);
 принципи, прийоми, методи й засоби навчання та виховання (принципи, які
найбільш вдало реалізовуються педагогом; відповідність методичних
 прийомів особливостям змісту, типу, меті уроків; урахування
інтелектуального розвитку кожного здобувача освіти тощо);
 система перевірки та оцінювання навчальних досягнень здобувачів овіти;
 рівень навчальних досягнень і вихованості здобувачів освіти;
 етика проведення уроків, демократизації та гуманізація всього навчально-
виховного процесу;
 виховна робота із здобувачами освіти.
Узагальнення вивченого слід супроводжувати конкретними прикладами, а
завершується воно й конкретними пропозиціями. При цьому слід пам’ятати,
що структура підсумкового документа, а тим більше його зміст певною
мірою залежатимуть від мети вивчення. Оцінка роботи педагога має бути
об’єктивною, повною, кваліфікованою, сприяти вдосконаленню всього
навчально-виховного процесу у закладі професійної освіти.
Висновки
Отже, без такої діяльності не завжди можна об’єктивно оцінити вплив кожного педагога чи
цілого педагогічного колективу на здобувачів освіти, тобто розкрити педагогічну лабораторію
навчального закладу. Вивчення системи роботи дає змогу керівникам закладів професійної
осіти заглиблюватись у питання, які розглядаються, і, як наслідок, давати педагогам слушні
рекомендації чи поради.

Система роботи педагога - це сукупність форм, методів і прийомів роботи та вміння

застосовувати їх на практиці, що є притаманними цьому педагогу, відрізняє його роботу від
інших, дає можливість добиватись тих чи інших позитивних результатів у навчально-
виховному процесі.
В. Сухомлинський уважав, що певну систему в роботі викладача виявити можна тоді, коли
викладач бачить, що він буде робити завтра, що він буде робити протягом усього навчального
року й кількох навчальних років поспіль.

Куплю авто на українських номерах. Вайбер +380687710578 Олександр.