Professional Documents
Culture Documents
Книга Рыбалко С .Пасько Л
Книга Рыбалко С .Пасько Л
Усього 30 годин
План
1. Виникнення та становлення педагогічної професії, її своєрідність,
перспективи розвитку.
Сутність педагогічної діяльності: структура, функції, види,
особливості.
Сучасний учитель, його права, обов'язки, вимоги до нього.
Система освіти України.
Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття),
Закон "Про освіту", Закон України про загальну середню освіту,
Концепція розвитку загальної середньої школи, Державна програма
"Вчитель", Національна доктрина розвитку освіти про вчителя.
Тезисний виклад змісту питань
1. Педагогічна професія — одна з найдавніших, вона виникла на ранніх етапах
розвитку людства у зв'язку з потребою передавати набутий досвід. Необхідність
підготовки нових поколінь до трудової діяльності зумовила виокремлення навчання й
виховання в самостійну галузь, що спричинило появу професії педагога, представникам
якої доручалося передавати знання, навчати володіти знаряддями праці. Учителями
ставали жерці, а в Стародавній Греції з'явилися особи, вільнонаймані вчителі, яких
називали дидаскалами, педагогами та які спеціально займалися навчанням дітей і
підлітків. У Давньому Римі від імені імператора, вчителями призначалися державні
чиновники, які добре знали науки, а головне - багато подорожували, знали мови,
культуру, звичаї народів. У середні віки педагогами були священики, монахи та жителі
міста, що отримали спеціальну освіту. На Київській Русі обов'язки вчителя збігалися з
обов'язками батьків та володаря. Так, у "Повчанні" Мономаха розкривається головний
звід правил життя, який наслідував государ та його діти: любити власну Батьківщину,
турбуватися про народ, творити добро близьким, не грішити, відхилятися від злих справ,
бути милостивим. Учителів називали майстрами, а майстрів - ремісників називали
поважним словом "Учитель". З виникненням педагогічної професії за вчителем
закріпилася виховна функція, а з плином часу ускладнилися функції: навчальна
(дидактична), розвивальна, освітня тощо.
Своєрідність педагогічної професії полягає в тому, що її змістом є гуманно-
демократичні взаємовідносини між дорослими та дітьми. Щоб побудувати такі
взаємовідносини, педагогові потрібно, з одного боку, пізнавати та розвивати власні
здібності, формулювати спеціальні знання, вміння та навички, а з іншого боку, щоб
організувати педагогічну діяльність, потрібно добре знати та уявляти діяльність учнів та
чинників, від яких вона залежить.
Перспективами розвитку професії вчителя є забезпечення умов для отримання
якісної освіти кожним громадянином як основи розвитку особистості, суспільства, нації,
держави, запоруки майбутнього України та сприяння професійному
самовдосконаленню, саморозвитку, самореалізації особистості педагога.
2. Педагогічну діяльність можна розглядати як "особливий вид соціальної
діяльності, яка спрямована на передачу від старших поколінь до молодших накопичених
людством культури та досвіду, створення умов для їх особистісного розвитку та
підготовку до виконання певних соціальних ролей у суспільстві"[42, 24].
Її можна представити у вигляді системи, що має певну структуру: а) зі змістовно -
діяльнісними компонентами: мета діяльності (формування особистості учня як гідного
громадянина своєї країни); суб'єкт діяльності (Учитель, педагогічний колектив школи);
об'єкт діяльності (учень, класний колектив) та сукупність дій та операцій, з допомогою
яких реалізується діяльність (способи, прийоми впливу вчителя на учня); результати
діяльності (рівень сформованості необхідних знань, умінь, якостей особистості) [43, [Ш
б) із функціональними компонентами: гностичний, комунікативний (Н.В. Кузьміна),
інформаційний, розвиваючий, орієнтацій ний, мотиваційний (А.І. Щербаков), творчий
(В.Г. Маралов).
Б.М. Наумов, досліджуючи основи розвитку цілісного педагогічного процессу в
педагогіці, виділяє його структурні компоненти: мету як цілісність цілей педагогів
(учителів, вихователів) і учнів (вихованців, школярів); предмет педагогічної діяльності -
концепцію цілісного розвитку особистості в педагогіці; структуру особистості людини -
біо-духо-соціо-єдність в педагогіці; засоби педагогічної діяльності у вихованні й
навчанні - цілісну класифікацію засобів педагогічної діяльності, методів навчання й
виховання в єдиному педагогічному процесі, цілісну систему засобів різноманітної
діяльності учнів; зміст цілісного педагогічного процесу - єдність навчально -виховної
діяльності щодо засвоєння основ наук і різноманітних видів діяьності учнів, предметно -
діяльнісний характер сучасного педагогічного процесу за формулою "4+4", "10+10",
"50x50" та "клас + центр"; форми виховання та навчання - єдність форм цілісного
педагогічного процесу; результат - цілісність результату діяльності школярів,
контрольно-оцінної діяльності, самоконтролю, самооцінки учнів і вибору подальшої
сфери діяльності (Наумов Б.М. Вища педагогічна школа 21 століття. Яка вона? / Щ М
Наумов // Педагогічна газета.-2003.-№4 (105). - С.4)
До найбільш характерних видів педагогічної діяльності слід віднести: пізнавальну,
трудову, художню, спортивну, громадську, орієнтаційно –ціннісну, комунікативну (Н.Є.
Щуркова). Особливостями педагогічної діяльності є гуманістичний, колективний,
творчий характер (В.О. Сластьонін).
3. На кожному етапі розвитку суспільства саме до особистості вчителя висувалися
вимоги. В першу чергу на це звертали увагу українські та зарубіжні філософи, педагоги,
поети, письменники, науковці минулого та сучасності: Х.Д. Алчевська, Ш.О.
Амонашвілі, П.А. Грабовський, А. Дистервег, Я. Корчак, Я.А. Коменський, А.С.
Макаренко, К. Роджерс, Сократ, Г.С. Сковорода, В.О. Сухомлинський, Леся Українка,
І.Я. Франко,Т.Г. Шевченко тощо. Так, Сократ вважав, що головним завданням учителя є
розвиток найкращих задатків і почуттів вихованця, його потягу до істини й добра. Г.С.
Сковорода визнавав, що головне в особистості вчителя - це гуманне ставлення до
школяра. Серце вихователя він порівнював із джерелом, а його чистий струмок - із
знаннями, думками. Якщо вчитель буде мати таке серце від природи, то він буде з
дітьми чуйним, співчутливим, вірним, допомагатиме їм, тому що "от сердца же все
советы". Але цього недостатньо, бо мудрий учитель не тільки сам поважає дітей, але й
навчає їх вдячності. Григорій Савич вбачав у цьому глибокий сенс життя. Вдячність як
людську якість називав "духом чистим, тихим, благовонним," порівнював із тим зерном,
з якого виросте корінь, дерево і як результат привчання "плоды блаженные жизни суть,
радость, веселіє і удовольствіє" (Рибалко Л.С. Г.С. Сковорода про професію вчителя
/Л.С. Рибалко// Педагогіка та психологія. - Харків: ХДГГУ, 1998. - Вип.б -СІ 85-186).
Видатні педагоги XIX століття М.І.Пирогов, К.Д.Ушинський, М.І.Демков,
П.Ф.Каптерєв, М.О.Корф, С.І. Миропольський у своїх працях обґрунтовували
значущість спеціальної педагогічної підготовки вчителя та вимоги до його особистості,
які можна об'єднати в три групи.
Група І. Вимоги до морально-вольових якостей учителя: моральне благородство,
готовність віддати себе справі народу, енциклопедична освіченість учителя, позитивний
приклад, авторитет, сумлінне виконання своїх обов'язків тощо. Як вважала Х.Д.
Алчевська, вчитель своїм прикладом зможе виховати в учнів любов до школи, до
розумової праці, до книжки. На її думку, діамантами душі є довір'я, відвертість і любов,
які потрібно виховувати і вчителеві й учням.
Група 2. Вимоги до професійних якостей учителя: любов, повага, вимогливість до
дитини, гуманне та майже родинне ставлення до дітей, уміння збудити душевні емоції,
прислуховуватися до душі дитини нерозумом, а серцем, володіти словом, будувати
спілкування з учнями на базі гуманності. Професійному зростанню вчителя, на думку
педагогів XIX століття, буде сприяти взаємодія вчителів, взаємо довір’я між ними.
Навіть у статуті "Про гімназії"" (1804 р.) зафіксовано, що вчителі повинні допомагати
один одному порадою й дією, чинити перед учнями ушанування, не нехтувати
вчителями нижчих класів, не принижувати перед учнями або сторонніми людьми
предметів, які вони викладають.
Група 3. Вимоги до загально-педагогічної й методичної підготовки вчителя:
видавати статті науково-методичного характеру, книжки та підручники з проблем
богослов'я, історії церкви, логіки, філософії, математики, іноземної мови та літератури,
гігієни, мистецтва, читання, підвищення рівня викладання, навчання грамотності, добре
знати свій предмет, використовувати різноманітні форми та методи навчання, легко й
досить доступно викладати матеріал (Золотухіна С.Т. Тенденції розвитку виховую чого
навчання // С.Т. Золотухіна.- X.: Основа, 1995.- С.147-159).
Відомі педагоги XX століття Ш.О. Амонашвілі, А.С.Макаренко та В.О.
Сухомлинський розкривають особистість педагога - гуманіста, котрому притаманні такі
якості, як любов до дітей, доброзичливість, глибока віра в добре починання й творчу
сутність дитини, прагнення її зрозуміти і вміння поставити себе на її місце, жити її
інтересами , вивчати дитину, прагнення до самоосвіти, глибокі, різнобічні знання,
вміння керувати своїм психічним станом, уміння чітко, образно, емоційно говорити,
натхненність своєю працею, почуття гумору, спостережливість. Василь Олександрович
писав: Є ще одна риса, без якої, по-моєму, неможливе педагогічне покликання. Я б
назвав рису гармонією серця й розуму. Навряд чи є інші професій, крім професій
педагога й лікаря, які вимагали б стільки сердечності" [Т.2, 423]. У книзі "Размышления
о гуманной педагогике" Ш.О. Амонашвілі виділяє чотирнадцять внутрішніх та
зовнішніх прийомів стимулювання учня, якими повинен оволодіти вчитель. Наприклад,
оцінюючи роботу дитини, він враховує мотиви, потреби, прагнення, особистісну
позицію, відношення до знань учіння, можливості досягнення успіху тощо. [2-д, 410-
414].
Вимоги до педагогічної діяльності та особистості вчителя постійно уточнюються
, ускладнюються. Проте знання професіонограми вчителя (система вимог до
спеціаліста, яка вказує шляхи до оволодіння педагогічною майстерністю), структури
його педагогічної майстерності, педагогічних здібностей, професійно-педагогічної
спрямованості, відкривають майбутньому вчителеві шляхи й напрямки
самовдосконалення як професіонала.
Права та обов'язки вчителів визначені в ст. ст. 55, 56 Закону «Про освіту»
Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на: захист професійної
честі, гідності; вільний вибір форм, методів, засобів навчання; виявлення педагогічної
ініціативи; індивідуальну педагогічну діяльність; участь у громадському
самоврядуванні; користування
подовженою оплачуваною відпусткою; забезпечення житлом у першочерговому
порядку; пільгові кредити для індивідуального й кооперативного будівництва;
придбання для тих, хто працює в сільській місцевості основних продуктів харчування за
цінами, встановленими для працівників сільського господарства; одержання службового
житла; підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту, програм, форм
навчання, закладів освіти, установ та організацій, що здійснюють підвищення
кваліфікації й перепідготовку [20, 28].
Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані: постійно підвищувати
професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; забезпечувати умови
для засвоєння вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами,
клінічними ординаторами, аспірантами навчальних програм на рівні обов'язкових вимог
щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвиткові здібностей дітей, учнів,
студентів; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів
загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму,
доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших добро чинностей;
виховувати в дітей та молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних
традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних цінностей України, її
державного й соціального устрою, дбайливо ставитися до історико-культурного та
природного середовища країни; готувати учнів та студентів до свідомого життя в дусі
взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними,
релігійними групами; дотримуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність
дитини, учня, студента; захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або
психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим
шкідливим звичкам [20,29].
4. Системою освіти вважається сукупність освітньо-виховних закладів, що
функціонують у державі та суспільстві, зв'язки й взаємозв'язки між ними в процесі
досягнення цілей виховання й навчання. Структура системи освіти в Україні включає:
дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-педагогічну
освіту, вищу освіту, післядипломну освіту, аспірантуру, докторантуру, самоосвіту.
Освітньо-виховний заклад у цій системі включає навчальну й виробничу матеріальні
бази, кадри вчителів і викладачів, управлінський апарат, контингент учнів чи студентів,
розроблену систему навчально-виховної роботи, зв'язки з сім'єю, громадськістю,
виробничими колективами.
Основним видом середніх закладів освіти є середня загальноосвітня школа трьох
ступенів: перший - початкова школа, другий - основна школа - забезпечує базову
загальну середню освіту, третій - старша школа – забезпечує повну загальну середню
освіту. Навчання в середній загальноосвітній школі починається з 6 або 7- річного віку
та продовжується "протягом 12 років. Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів
дітей створюються профільні класи (з поглибленим вивченням окремих предметів),
спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних
комплексів.
Для здобуття загальної середньої освіти можуть створюватися вечірні (змінні)
школи, а також класи, групи з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх
школах.
До позашкільних закладів освіти належать: палаци, будинки та студентські клуби,
дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтва, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші
заклади.
5.У Законі України "Про освіту " (23 березня 1996 року) стверджується, що метою
освіти є всебічний гармонійний розвиток людини як особистості та найвищої цінності
суспільства. Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократизації,
національної свідомості, взаємоповаги між націями. Основними принципами освіти в
Україні є: доступність; рівність умов для повної реалізації здібностей людини, її таланту,
всебічного розвитку; гуманізм, демократизація та пріоритетність загальнолюдських
духовних цінностей; зв'язок із світовою та національною історією, культурою,
традиціями; незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних
організацій; науковий характер освіти; гнучкість і прогностичність системи освіти;
єдність і наступність; безперервність системи освіти та різноманітність освіти; знання
державного управління та громадського самоврядування в освіті.
Доцільно знати, що громадяни України мають право на безкоштовну
освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси,
національності, соціального та матеріального стану, світоглядних
переконань, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин. Це право
забезпечується розгалуженою мережею закладів освіти, їх відкритим
характером, а також різними формами навчання - денною, вечірньою,
заочною, екстернатом. Для забезпечення реалізації єдиної державної
політики в галузі освіти здійснюється державний контроль за діяльністю
закладів освіти незалежно від форм власності [20].
Концепції розвитку загальної середньої школи (від ] 6 серпня 2000р.) Визначені
основні завдання сучасної школи — це різнобічний розвиток Індивідуальності дитини
на основі виявлення її задатків і здібностей, , формування інтересів і потреб; збереження
та зміцнення морального й фізичного здоров'я вихованців; виховання школяра як
громадянина України, вільної, демократичної, життєво і соціально компетентної
особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення і
різноманітних життєвих ситуаціях; формування в школярів уміння й бажання вчитися,
виховання потреби й здатності до навчання упродовж усього життя вироблення вмінь
практичного й творчого застосування здобутих знань становлення в учнів цілісного
наукового світогляду, загальнонаукової загальнокультурної, технологічної,
комунікативної й соціально; компетентності на основі засвоєння системи знань про
природу, людину суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами практичної
й пізнавальної діяльності; виховання в учнів розуміння ролі праці як умови ї.\ життєвого
й професійного самоствердження; виховання школяра як людині і моральної, людини
культури з розвиненими естетичним і етичним ставленням до навколишнього світу й
самої себе [25-а].
У Національній доктрині розвитку освіти в Україні (від 23 квітня 200 ' року)
акцентується увага на подальшому розвитку освіти, а саме матеріальної бази, здійснення
комп'ютеризації навчальних закладі!1 упровадження інформаційних технологій,
забезпечення ефективної підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних і науково -
педагогічних працівників, упровадження нових економічних і управлінських механізмі:
розвитку освіти [39 ].
Висновки. Сучасний педагог-професіонал є суб'єктом педагогічної діяльності, а не
тільки носієм сукупності наукових знань. Він спрямована і на працю з людиною, а не
тільки на трансляцію знань, умінь, навичок, ;і також прагне самовдосконалення,
саморозвитку, самореалізації.
Питання для самоконтролю
У чому полягає своєрідність педагогічної професії ?
Назвати перспективи розвитку педагогічної професії.
Обґрунтувати структуру та особливості педагогічної діяльності.
Намалювати уявний портрет сучасного вчителя.
Висловити свої думки щодо прав, обов'язків учителя та вимог д-,
вчителя.
Схарактеризувати систему освіти в Україні.
Визначити основні положення державних документів про освіту г
Україні та обговорити їх.
Основна література
Амонашвили Ш.А. Здравствуйте дети / Ш.А. Амонашвили. - М
1988.-208с.
Андриади И.П. Основы педагогического мастерства: Учеб. пос/ И.1 і
Андриади. - М, 1999. - 160с.
3. Болсун С. Модель ідеального вчителя / С. Болсун // Рідна школа. -1999.
С55-58.
4. Гоноболин Ф.Н. Книга для учителя / Ф.Н. Гоноболин. - М.:
Просвещение, 1965.- 257 с.
5. Гончарова Т.И. Когда учитель - властитель дум : Книга для учителя
Т.И. Гончарова, И.Ф. Гончаров. - М: Просвещение, 1991. - 174с.
6. Гриньова В.М. Педагогічна культура майбутнього вчителя:
НШЧільиий посібник для студентів, викладачів, вчителів / В.М. Гриньова.-
іфІІН. 1996. -104 с.
7. Державна національна програма "Освіта"/ Україна XXI століття/
іЦІ листопада 1993р.
8.Закон України "Про освіту" - К., 1996. - ст. 55, ст.56.
9. Закон України про загальну середню освіту від 23 червня 1999 року.
10.Золотухіна СТ. Тенденції розвитку виховуючого навчання.- X.: (ІЩвій. 1995.- 292 с.
11. Иванов К.А. Все начинается с учителя: Учеб. пос. для студ. пед. ин-
тов\сост. хрестом, сб. К.А. Іванов/Под ред. З.И.Равкина. -М., 1983.-175 с.
12. КорчакЯ. Как любить детей/ Я. Корчак-Мн., 1980-79 с.
13. Лещинский В,И. Всегда ли прав учитель? / В.И. Лещинский, С.С. Кузнецова,
С.В. Кульневич. - М., 1990. - 160 с.
14, Національна доктрина розвитку освіти //Освіта України. -23 квітня іЧ£|) 2002.-
С.8-10.
15. Основы педагогического мастерства / И.А.Зязюн и др.. - М., 1989.
16. Педагогика/ под ред. В.А. Сластеника - М., 2000.- С. 5-72.
17. Педагогічна майстерність учителя. Навчальний посібник для студентів
викладачів, учителів // За ред. В.М. Гриньової. - Харків: Видавник Шуст А.І. 2000. -С.4-
19.
18. Слово про вчителя / Упоряд. і авт. вступ, ст. О.Г. Губко - К., 1985.
19. ("Сухомлинский В.А. Сто советов учителю / В.А. Сухомлинский - 251с.
20. Троцко ГВ. Педагогічна майстерність / Г.В, Троцко. - X,: ХДПУ,.
Додаткова література
1. Амонашвили Ш.А. Размышление о гуманной педагогике Ш.А. Амонашвили.- М.,
1996. - 494 с.
2. Мудрик А.В. Учитель: мастерство и вдохновение/ А.В. Мудрик. –М.,1988 ('. 33-
69.
Профессиональная деятельность молодого учителя: Соц-пед. аспект. /
Под ред. С. Г Вершловского, Л.Н. Лееохиной. - М, 1982. - 145 с.
Профессия - учитель. Беседьі с молодими учителями / Под ред. В.Г.
Онищука. - М., 1987. - 191 с.
Скульский Р.П. Учиться бьіть учителем / Р.П. Скульский - М., 1996.
- 144 с.
Учитель: Статьи. Документи. Педагогический поиск. Воспоминания.
Страницьі литературьі/ Ред.- сост. Д.Л. Брудньш. - М: Политиздат, 1991. -
350с.
7. Храпов В.Е. Твой лучший учитель - школа/ В.Е. Храпов. М.:
Педагогика, 1987.- 173 с.
8. Чернокозова В.Н. Зтика учителя / В.Н.Чернокозова, И.И. Чернокозов.
-К., 1973.-173 с.
Лекція 2 (2 год.). Тема: "Педагогічна майстерність учителя, розвиток та формування
її компонентів. Педагогічна техніка як один з головних компонентів педагогічної
майстерності вчителя".
Мета: розкрити сутність педагогічної майстерності вчителя та її компонентів;
довести, що педагогічна техніка є головним компонентом педагогічної майстерності
вчителя.
План
Сутність поняття "педагогічна майстерність учителя".
Компоненти педагогічної майстерності.
Педагогічна техніка як один з головних компонентів педагогічної
майстерності.
Тезисний виклад змісту питань
Педагогічна майстерність - це вияв найвищої форми активності особистості вчителя
в професійній діяльності, що базується на гуманізмі ті розкривається в доцільному
використанні методів і засобі и педагогічної взаємодії в конкретній ситуації виховання й
навчання, ними педагогом власного "Я" в професії, самореалізація його особисте 11 у
педагогічній діяльності, що забезпечує саморозвиток учня. Педагогічної майстерність це
комплекс властивостей особистості вчителя , що забезпечує самоорганізацію високого
рівня професійної діяльності па рефлексивній основі. В.О. Сухомлинський писав так:
"Дорогий мій колего, щоб стати справжнім вихователем, треба пройти цю школу
сердечності протягом тривалого часу пізнавати серцем усе, чим живе, з чого радіє й чим
засмучується ваш вихованець. Це одна з найточніших речей у нашій педагогічній справі.
Якщо ви наполегливо оволодієте нею, ви будете справжнім майстром[Т.2,425].
2. Компонентами педагогічної майстерності є гуманістична спрямованість
діяльності вчителя, оволодіння професійною компетентністю, розвиток педагогічних
здібностей та формування педагогічної техніки (І.А. Зязюн)
Гуманістична спрямованість — це спрямованість на особистість іншої
людини, утвердження словами й працею найвищих духовних цінностей, моральних
норм поведінки й стосунків. Це вияв професійної ідеології вчителя Його ціннісного
ставлення до педагогічної діяльності, її мети, змісту, засобів, субьектів. Саме педагогічна
система поглядів В.О. Сухомлинського прикладом реалізації гуманізму. Це ставлення до
вихованців з повагою, формування та розвиток в учнів таких якостей як доброта,
людяність, співчутливість, сердечність. "Одна з таких граней педагогічної майстерності
творити і своєму вихованцеві потребу в людині, створювати людську здатність
дорожити іншою людиною, готувати маленького громадянина до того, щоб він умів
бути вірним іншій людині... Як бачить кожний вихованець людину, що відкриває в ній,
що дає їй, - це в сто разів важливіше, ніж те, виконав він чи не виконав домашнє
завдання" [Т.2, 184.].
У процесі підготовки майбутній учитель повинен оволодіти системою знань і а
саме такими, як культурологічними, антропологічними, фізіологічними,
деонтологічними, естетичними, екологічними, правовими, соціологічними,
економічними, гуманітарними, інформаційними, а також соціальними знаннями з
методики викладання предметів (В.М. Гриньова). А також він має оволодіти уміннями
теоретичної готовності вчителя: аналітичними, прогностичними, проективними,
рефлексивними та практичної готовності вчителя: організаторськими (мобілізаційними,
інформаційними, розвиваючими, орієнтацій ними), комунікативними
(перцептивнивними, особистісними, вміннями спілкуватися тобто вербальними
вміннями Підагогічної техніки) (В.О. Сластьонін).
На успішність професійної діяльності впливає розвиток педагогічних
здібностей майбутнього вчителя: академічних, перцептивних, комунікативних, мовних,
організаторських, проектувальних, дидактичних, сугестивних, науково-пізнавальних,
креативних, а також пед. уяви, емоційної стабільності тощо.
3.Педагогічна техніка - це вміння використовувати власний психофізіологічний
апарат як інструмент виховного впливу, володіння комплексом прийомів, які
допомагають учителеві глибше, яскравіше, талановитіше виявити себе й досягти успіхів
у навчально-виховній роботі. Педагогічна техніка с одним з головних компонентів
педагогічної майстерності,
тому що вона уявляє собою, з одного боку, групу особистісних умінь педагога -
вміння керувати своєю поведінкою, (настроєм, мовою, мімікою, диханням тощо), а з
другого, - впливати на особистість і колектив (створення дисципліни, заохочення,
покарання, техніка організації спілкування, техніка вимог) [Див. таблицю 3 на с.32].
У педагогічній техніці важливим є вміння вчителя оцінювати власну
діяльність та діяльність учнів. Вирішального значення цьому питанню надавали
відомі теоретики педагогічної науки, педагоги-класики, вчителі-новатори. Цінні думки з
цього приводу сформулював видатний український педагог В.О. Сухомлинський. Він
зазначав, що специфіка роботи вчителя така, що він постійно оцінює роботу і вчинки
своїх вихованців. Зважаючи на це, він обґрунтував низку вимог, якими керується в своїй
роботі вчитель. Основні з них такі:
оцінка повинна мати яскраво виражений моральний смисл, адже в
ній закладений стимул, під впливом якого в дитини повинно утверджуватися
прагнення бути хорошою;
учитель повинен дуже обережно ставитися до покарань, а в
молодших класах повністю обходитися без них;
якщо дитина скоїла якийсь негативний вчинок, то вчителеві в розмові
з нею треба говорити не стільки про провину, скільки про помилку;
учитель не повинен опосередковано карати учнів руками батьків;
не можна знаходити розрядку свого психічного стану в згаряча
придуманому покаранні;
покарання повинно бути природним, тобто коли винний усвідомлю
й боляче переживає свій вчинок, то це вже є серйозне покарання;
"Чим серйозніші будуть заборони й покарання, тим більше
процвітатиме зло" [Т.1, 531].
"Коли дитину звинувачують і судять, педагог маг бути тільки
захисником і оборонцем її" [Т.1, 632].
перш ніж карати чи заохочувати, потрібно зрозуміти суть мотивів
вчинків;
щоб мати право карати, треба передусім любити дітей;
ніколи не карати вихованця, який розкрив перед учителем свою
душу, зізнався у своїй провині.
Таким чином, педагогічна техніка - це сукупність методів, прийомів, якими
оволодіває вчитель та які дозволяють сформувати його педагогічну культуру, що
допомагає адекватно впливати на учня і мстою формування його як всебічно розвиненої
особистості.
Висновки. Педагогічна майстерність необхідна вчителеві для забезпечення високого
рівня освіченості, вихованості та розвитку учнів, постійного саморозвитку,
самовдосконалення. Показниками наявності певного рівня її (репродуктивного,
реконструктивного, творчого моделюючого) є високі результати навчально-виховної
роботи, творчий оригінальний самостійний характер діяльності та особливе
відповідальне ставлення вчителя до виконання своїх обов'язків. Серед шляхів
формування педагогічної майстерності слід відзначити спеціальну, психолого-
педагогічну, методичну підготовку вчителя, вивчення досвіду педагогічної праці
вчителів-новаторів, організацію й участь у ділових іграх, педагогічних практикумах,
самоосвіту. Отже професійно-педагогічна компетентність-це високий рівень оволодіння
педагогічною майстерністю, в ході якого само реалізується особистість вчителя та
досягнення належний рівень научуваності та вихованості школярів.
Основна література
1. Андриади И.П. Основи педагогического мастерства/И.А. Андриади.
М.1999-С. 3-17.
2.Беляев Г.С. Психологическая саморегуляция / Г.С. Беляев, В.С.
Лобзин, И.А. Копьшова. - Л., 1983. - С. 51-139.
3. Болсун С. Модель ідеального вчителя / С. Болсун // Рідна школа. -
1999№4. -С.55-58.
4. Габдреева Г.Ш. Самоуправление психологическим состоянием/
Габдреева Г.Ш. - Казань, 1981. - С. 21-24.
5. Гриньова В.М. Педагогічна культура майбутнього вчителя:
навчальний посібник для студентів, викладачів, учителів/ В.М. Гриньова. —
Х.1996. С16-27.
6. Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього
Вчителя: теоретичний та методичний аспекти/ -X.: Основа, 1998.-С. 140-183
7. Корнегі Д. Как перестать беспокоиться и начать жить/ Д. Карнеги. -
К.1992 С. 38-48, 173-182, 187-200.
8. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу: В 7 т,- Т.5
Макаренко А.С. - К., 1954. - Т.5. - С.76-80
9. Макаренко А.С. Проблеми шкільного радянського виховання. В 7
Макаренко А.С. - К., 1954. - Т.5 - С. 195-203.
10. Основи педагогического мастерства / И.А. Зязюн и др.. - М., 1989.
С.6-27 79-85.
11. Педагогічна майстерність / За ред. І.А. Зязюна. - К., 1997, - С. 27-
38,47-49,57 -67.
12. Педагогічна майстерність учителя: Навчальний посібник для
студентів викладачів, учителів / За ред. В.М. Гриньової. - X.: Шуст А.І.,
13. Педагогическая технология: Учеб. пос/ О.Е. Бельчикова, А.М. болгова О.В.
Ерофеева. - Бєлгород: Изд-во Белг. госуд. ун-та, 1998.
14. Роджерс К. Свобода учиться / К. Роджерс, Д. Прейберг. - М., 2002. 527с.
Додаткова література
1. Амонашвили Ш.А. Размьішления о гуманной педагогикс
Ш.А. Амонашвили. - М., 1996. - 494с.
2. Мудрик А.В. Учитель: мастерство и вдохновение./ А.В. Мудрик.,
М, 1986.,- С. 33-69.
Муромцева О.Г. Культура мови вчителя / О.Г. Муромцевл
В.Ф. Жовтобрюх. - X., 1998. - 208 с.
Профессия - учитель: Беседм с молодьіми учителями/ Под ред
В.Г.Онищука. - М., 1987.- 191с.
Скульский Р.П. Учиться бьіть учителем / Р.П. Скульский. - М., 19%
- 144 с.
6. Храпов В.Е. Твой лучший учитель - школа/ В.Е. Храпов. М.
Педагогика, 1987- 173 с.
Лекція 3 (2 год.). Тема: "Педагогічне спілкування, його функції, стилі Педагогічний
такт як одна з умов здійснення взаємодії педагога та учнів"
Мета: сформувати поняття "педагогічне спілкування", "педагогічній такт", виявити
функції, стилі педагогічного спілкування, ознайомиш студентів з вимогами до
оволодіння технікою педагогічного спілкування.
План
1. Сутність, функції, стиль педагогічного спілкування.
Комунікативні вміння, якими повинен оволодіти вчитель.
Педагогічний такт учителя. І
Вимоги до оволодіння вчителем технікою педагогічного спілкування :
Тезисний виклад змісту питань
1. Педагогічне спілкування - це взаємодія вчителя і учня, яка забезпечує
трансляцію учням людської культури, допомагає засвоєнню знань, сприяє
становленню ціннісних орієнтацій під час обміну думками, формуванню
власної гідності дитини. В останній пораді "По секрету" В.О. Сухомлинський
підкреслював: "Треба створити таке спілкування вихователя й вихованці н
щоб кожне слово, звернене до юного серця й розуму, пробуджувало внутрішні
духовні сили, викликало внутрішню роботу розуму й серця, спрямовану їм
самопізнання й самовдосконалення" [Т.2, 303],
Функції педагогічного спілкування: перцептативна - сприйняті >і людини людиною,
пізнання особистості й самоствердження; комунікативні
обмін інформацією та ставленнями; інтерактивна - організація взаємодії.
Основна література
1. Андриади И .П. Основы педагогического мастерства/И.П. Андриади. -м.,
1999. - о_ 29-в8.
2. Гриньова Педагогічна культура майбутнього вчителя: Навч. посіб. для студ.,
викл., вчителів / В_ТИ. Гриньова - X., 1996.' С. 91-98.
3. Гриньова В.Т. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя:
теоретичний та методичний аспекти/-X:Основа, 1998. —С.130-140.
4. В.А. Кан-Калик. Учителю о педагогическом общении / В.А. Кан-Калик. -М, 1987.
— 19Ос.
5. Леонтьев А.А. Педагогическое общение / А.А.Леонтьев. -М., 1979. і- 44с.
6. Основы педагогического мастерства / Под ред. И.А.Зязюна. - М., 1989.— О.
139- 172.
7. Педагогічна майстерність.: Підручник / За ред. І.А. Зязюна. - К., 1997.— О.
199-268.
8. Педагогічна майстерність учителя: навчальний посібник для студентів,
викладачів, учителів / За ред. В.М. Гриньової. - X.:- Видавник ШустА.І., 2000. — С 107-
118.
9.Педагогическая технология: Учеб. пос/ О.Е. Бельчикова, А.М. Болгова, О.В.
Ерофеева — Бєлгород: Изд-во Белг. госуд. ун-та, 1998. - 167 с.
Додаткова література
1.Амонашвнли Т ГТ _ А. Размишления о гуманной педагогике /
Ш.А. Амонашвили- М., 1996 — 44 с
2. Аврат Ф.С. Культура спілкування: Навч-метод. посібник / Ф.С. Аврат.
К., 199Т. — 32 8с.
3.Гусев Г_В. Психология общения : текст лекцій спецкурса Г.В. Гусев.
-М., 198О. 135 с.
4. Ильин Е.Н. Искусство» общения Е.Н. Ильин.-М., 1982. -122 с.
5. Мальковская Т.И. Учитгель-ученик/Т.Н. Мальковская. -М., 1977. —
63 с.
6. Мудрик А..В. Учитель: мастерство и вдохновение / А.В. Мудрик.-
;М., 1986. — С.33-69.
7. Профєссиональная деятельность молодого учителя: Соц.-пед.
аспект/ Под ред.. С.Г. ВершловскогоЛ.Н.Лесохиной,- М.: Педагогика, 1982.
- 145 с.
Тематика семінарсько-практичних занять
Література
1. Гоноболин Ф.И. Книга для учителя/ Ф.Н. Гоноболин. - М.:
Просвещение, 1965.-257 с.
2. Гончарова Т.И., Гончаров И. Ф. Когда. учитель - властитель
дум: Книга для учителя .-М.: Просвешение, 1991.- 174 с,
3. Державна національна программа Освіта" (Україна XXI
століття)
від 3 листопада 1993 року.
4. Державна програма "Вчитель" - 20О2 р.
5. Закон України "Про освіту"- К., 1996.- ст.55, ст. 56.
6. Закон України про загальну середню освіту від 23 червня
1999 року.
7. Иванов К.А. Все начинается с учителя/К.А. Иванов.-Учеб.
Пособие для студ. пед. ик-гов /Сост хрестоматийного
сборникаК.А.Иванов. Подред. З.И.Равкина-М,: Просвешение,
1983.- 175 с.
8. Концепція розвитку загальної середньої освіти// Освіта України.—2000
16 серпня (№33).-С. 8-11.
9. Кукушин В.С. Введение в педагогическую деятельность/ В.(
Кукушин.- Учеб. пособие.- Ростов-на-Дону, 2002.- С.5-45.
10. Лещинский В.И., Кузнецова С.С., Кульневич С.В. Всегда ли пр;іи
учитель?/В.И. Лещинский, С.С. Кузнєцова, С.В. Кульневич- М.: Педагогика
1990.- 160 с.
11. Національна доктрина
розвитку освіти // Освіта України.- 2002
23 квітня (№33).- С. 8-Ю.
12. Основы педагогического
мастерства / Под ред. И.А.Зязюна. - М
Просвещение, 1989.- С.27-33.
13. Педагогика /Под ред. В.А. Сластенина.- М., 2000.- С.5-72
14. Педагогічна майстерність: Підручник / За ред. І.А.Зязюна.- К.: Виш.
школа, 1997.- С.8-26.
15. Педагогічна майстерність учителя: Навчальний посібник для
студентів, викладачів, учителів /За ред. В.М. Гриньової.- X.: Видавник
Шуст А.І., 2000.- С.4-26.
16. Слово про вчителя / Упор, і авт. вступ.ст. О.Г.Губко - 2-ге ви;і І
перероб. і доп.- К.: Рад.шк., 1985.- 254 с.
17. Сухомлинский В.А. Сто советов учителю./ В.А. Сухомлинский.
К, Рад.шк., 1984.-251 с.
18. Учитель: Статьи. Документи. Педагогический поиск
Воспоминания. Страницьі литературы /Ред.- сос. Д.Л. Брудньїй.- М
Политиздат, 1991.- 350 с.
СРПЗ
1.За першоджерелами законспектувати головні думки
А.С.Макаренка
про педагогічну роль зовнішнього вигляду вчителя та вимоги до
нього.
2. Підібрати вправи на контроль, корекцію правильної постави,
пози,
ходи.
1. Скласти сценарій до конкурсу "Краща, хода майбутнього
вчителя".
4. Ознайомити ся з літературою з етикету, історії одягу, журналами
мод
та підготувати малюнки довиставки "Костюм учителя".
Література
І.Андриади И.О. Основьі . педагогнческого мастерства/
И.П. Андриади.- Учеб. пособие.- М.„ 1999.- С.3-17.
2. Болсун С. Модель ідеального вчителя/ С. Болсун // Рідна
школа. — 1999. -№4.~С. 55-58.
3. Гриньова В.М. Педагогічна культура майбутнього вчителя:
Навч.
пос. для студ., викл., вчит. — X., 1996-- СІ6-27,
4. Гриньова В-ГУ[. Формування педагогічної культури
майбутнього
вчителя / теоретичний та методичний аспекти/ В.М. Гриньова - X.:
Основа,
1998.- С.140-183.
5. Макаренко А.С. гМетодика огзганізації виховного процесу//
Твори:
У7т.- К., 1954.- Г.5.- С.76-8О, 195-2.03.
6. Основы педагогического мастерства / Под ред. И.А.Зязюна. -
М.: Просвещение, 1989.- С.6-27; 79-85.
7. Педагогічна майстерність: Підручник / За ред. І.А.Зязюна.- К.: Вища
школа, 1997.- С.27-38; 47-49; 57-67.
8. Педагогічна майстерність учителя: Навчальний посібник для
студентів, викладачів, учителів /За ред. В.М.Гриньової.- X.: Видавник
Шуст АХ, 2000- С.72-107.
9. Педагогическая технология: Учеб. пос/ О.Е. Бельчикова,
А.М. Болгова, О.В. Ерофеева. - Бєлгород: Изд-во Белг. госуд. ун-та, 1998.
С.284-307.
ТЕМА 2.2. ВЕРБАЛЬНІ ТА НЕВЕРБАЛЬШ ЗАСОБИ
САМОВИРАЖЕННЯ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА. МОВЛЕННЯ
ВЧИТЕЛЯ. МІМЖА,ПАШХ)МІМІКА,ЖЕСПІКУЛЯЦІЯ
Мета: формувати вміння культури та техніки мовлення й голосу оволодіти
культурою рухів майбутнього вчителя.
План
1.Мовлення вчителя як засіб педагогічної праці.
2. Основи мімічної та пантомімічної виразності вчителя.
3. Технологія підготовки та здійснення розповіді вчителя, вимоги де
вчителя-розповідача.
4. Лекторський конкурс на тему: "Поради В.О.Сухомлинського
вчителеві".
5. Гра на тему "Пори року".
СРТМ
1. Чому мовлення вчителя є найголовнішим засобом педагогічної праці?
2. Які функції виконує мовлення вчителя у взаємодії з учнями?
3. Назвати умови ефективності професійного мовлення вчителя.
4. Обґрунтувати шляхи вдосконалення мовлення майбутнього вчителя
5. Визначити способи самовдосконалення мовлення.
СРТМ
1. Для чого потрібно вчителеві оволодівати основами психотехніки
2.Назвати способи формування вмінь психотехніки: розумні
конкретної мети та визначення й вибору засобів її досягнення, вибору темі
своєї діяльності, уваги й спостережливості, уяви майбутнього вчителя, оцінки своїх
емоцій і управління ними, аналізу та регуляції фізичного стану власної
організму.
СРПЗ
1. Проаналізувати результати діагностики рівня емоційної стабільності
й здатності до керування психологічним самопочуттям.
2. Підібрати вправи на розвиток умінь психотехніки.
3. Скласти монолог на уяву від імені будь-якого предмету (наприклад
від дерева, шкільної дошки, крейди тощо.)
4. Скласти сценарій гри "Екстрасенс".
План
1. Сутність, функції, стилі педагогічного спілкування.
2. Комунікативні вміння, якими повинен оволодіти вчитель.
3. Діагностика рівня сформованості в студентів комунікативиості як
професійно значущої здібності педагога.
4. Виконання вправ на розвиток професійно комунікативності
5. Гра на тему: "Відгадай загадку" з метою формування етикету в
спілкуванні.
6. Рольова гра на. тему: "Стилі спілкування".
СРТМ
1. Що таке педагогічне спілкування?
2. Які функції виконує педагогічне спілкування?
3. Назвати характерні ознаки авторитарного, демократичного та
ліберального стилів спілкування.
4. Проаналізувати можливі "бар'єри" в спілкуванні вчителя зі
школярами та визначити шляхи їх усунення.
5. Заповнити таблицю 4 на с. 51: співвіднести терміни та їх визначення.
Відповідь подати у вигляді цифри та букви. До поданого терміна дописати
відповідне визначення.
СРПЗ
1. Проаналізувати результати діагностики рівня сформованості
комунікативності як професійно значущої здібності педагога. Зробити
висновки.
2. Підібрати вправи на розвиток професійної комунікативності
3. Скласти сценарій гри "Відгадай т^адтсу"", яка спрямована на
формування етикету в спілкуванні (чи вміємо ми спілкуватися один з одним
та працювати в парі).
4. Розробити сценарій рольової гри "Стилі спілкування".
5. Підібрати приклади педагогічних ситуацій.
Література
1. Андриади И.П. Осдовы педагогического мастерства.: Учеб. пособие/
И.П. Андриади.-М., 1999.- С.29-68.
2.Гриньова В.М. Педагогічна культура майбутнього вчителя: Навч.
пос. для студ., викл., вчит. / В.М. Гриньова. — X., 1 *)96.- С.91-98.
3.Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього
вчителя / теоретичний та методичний аспекти/ 3 .144. Гриньова.- X.: Основа,
1998.- С.130-140
4.Кан-Калик В.А. "Учителнз о педагогическом обіщении/ В. А. Кам-Калик
- М.: Просвещенке, 1987.- 190 с.
5.ЛеонтьевА.А.Педагогическое общение/^Ч,.А.Леонтьев. -М.: Знание, 1979.-
44 с.
6. Основы педагогического мастерства / П<зд ред. Хт.А.Зл.зюн:а. - М.:
ТТросвещение, 1989.- С. 136-172.
7. Педагогічна майстерність: Підручн ик/За. р>ед. І.А.Зязюна.- К.: Вища
школа, 1997.-СІ99-268.
8. Педагогічна майстерність учителя: Павчальний посібник для
студентів, викладачів, учителів /За ред. В.М.Гёриньової.- ?С.: Видавник
ШустА.І., 2000.- С. 107-1 18.
9. Педагог ическая технология: Учеб. ті ос. / О.Е. Бельчикова,
А.М. Болгова, О.В. Ерофеева. - Бєлгород: Изд-во Белг. инстсуд. ун-та, 1998.-
С.307-329.
ТЕМА 4. ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИХОВАННЯ В^ЧШТКЛЯ.
СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ. СТИМУЛЮВАННЯ
САМОВИХОВАНИ5І.
Мета: сформувати у студентів мотиви до самовиховання усвідомити
сутність та структуру самовиховання, стимулювати самовиховання,
виховання вмінь самоаналізу, самоконтролю, самокритичності тощо.
План
1. Анкетування з метою виявлення мотивів самовиховання.
2. Тестування "Пізнай себе". ** - 3
3. Сутність процесу самовиховання.
4. Структурні компоненти процесу самовиховання.
5. "Стимулювання" самовиховання.
6. Аналіз програми самовиховання: та самохарактеристики "Що я
уявляю про себе?"
7. Само презентації "Хто я насправді"?"
8.
СРТМ
1. Що таке самовиховання? Яку роль воно відіграє в розвитку і формуванні
особистості?
2. Які фактори спонукають людину до самовиховання? Як їх
використовують у процесі виховної роботи"?
3. У чому полягає суть процесу професійно - педагогічном
самовиховання?
4.Схарактеризувати структурні компоненти професійно-педагогічної
спілкування.
4.Назвати методи самовиховання.
5.Обґрунтувати шляхи стимулювання? самовиховання.
7. Заповнити таблицю 5 на с. 54. Обрати відповідні визначеної
запропонованих нижче понять. Відповідь подати у вигляді поєднання цифрі
та букви.
СРПЗ
1.Проаналізувати результати анкет, тестування "Пізнай себе".
2. Скласти програму самовиховання.
3. Написати самохарактеристику "Що* я уявляю про себе?"
4. Підготуватися до само презентації — розповіді "Хто я насправді?'
Література
1. Бондаревский В.Б. Беседьі о самовоспитании/ В.Б Бондаревский.- М
1976.-127с.
2. Кочетов А.И. Как заниматься самовоспитанием/ А.И. Кочетов. - Ми
Нар. асвета, 1991.- 287 с.
3. Леви В.Л. Искусство быть собой/ В.Л. Леви . - М: Знание, 1977
208 с.
4. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання
Навчальний посібник / В.І. Лозова., Г.В. Троцко; ХДПУ їм. Г.С.Сковороди
2-е вид., випр. і доп. - X.: "ОВС", 2002.- С.41-44.
5. Педагогічна майстерність: Підручник / За ред. І.А.Зязюна.- К.: Випм
школа, 1997.- С.44-47.
СРПЗ
Література
1.Сухомлинський З.О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлинський
К.: Рад. школа, 197 1,— 242 с.
2.Сухомлинський В.А. Как воспитать настояцего человека
В.А. Сухомлинскиіі.— Г\Д.: Педагогика, 1975.—234 с.
3.Сухомлинський В.А. Сто советов учителю / В.А. Сухомлинский.
—К.:Рад. школа, 1984.—251 с.
ТЕМА 6. ІУСАИСГІЧИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАЛДІ
Х4РКЖВЩИНИ
(КРУГЛИЙ СТІЛ)
Мета: ознайомити студентів із діяльністю майстрів педагогічної
праці Харківщини, узагальнити педагогічний досвід та накреслити
перспективи набуття власного.
План
1. Вступне слово педагога чи шкільного вчителя.
2.Повідомлення студентів про досвід майстрів педагогічної
праці Харківщини (до 5 :хв.)
3.Обговорення актуальних питань педагогічного досвіду
майстрів педагогічної праці Харківщини.
4. Висновки.
СРТМ
1. Ознайомитися з досвідом майстрів педагогічної праці
Харківщини.
2.Відібрати матеріал для повідомлення перед аудиторією (до 5 хв.)
3.Зробити висновки про необхідність вивчення досвіду майстри педагогічної
праці Харківщини майбутнім педагогом.
СРПЗ
Продемонструвати лекторську майстерність на прикладі розповіді про одного з
майстрів педагогічної праці Харківщини (виділити головну інформацію,
підібрати інтонацію, міміку тощо) (до 5 хв.).
Продемонструвати лекторську майстерність.
Організувати екскурсію до історичного музею ХДПУ ім. Г.С.Сковороди.
Скласти сценарій круглого столу з педагогічних проблем.
Література
1.Антология педагогической мьісли Украинской ССР. / Сост. НІ і
Калениченко - М., 1988.- 640 с.
2. Выдающиеся педагоги высшей школи г. Харьков
Библиографический словарь /В.И.Астахова, К.В.Астахова, А.О.Тайков
1998. -796 с.
Педагогічна Харківщина: довідник / За ред. В.І.Лозова І.ФЛрокопенка.-
X., 1997.- 160 с.
Рідний край /Навчальний посібник з народознавства /За рс
І.ФЛрокопенка.- X., 1993.- С. 404-537.
Розвиток народної освіти і педагогічної науки на Харківщині.-
1992.-334 с.
План
1. Підведення підсумків гри "Найкраще зіграна роль учителі
(переможцям виставляється автомат-залік).
2. Підведення підсумків участі в традиційному святі "Дебют (переможцям
університетської та факультетської сцени виставляєте
автомат-залік).
3. Підведення підсумків студентської науково-дослідної робот
учасникам студентської наукової конференції", олімпіад, виставок виставляється штомат-
залік).
4. Складання заліку за питаннями та завданнями.
СРТМ
Підготуватися до заліку за питаннями.
Переглянути педагогічну пресу.
СРПЗ
1.Брати участь у обговоренні результатів проведення гри "Найкраще
«грана роль учителя".
2. Брати участь у проведенні традиційного свята першокурсників
'Дебют" на факультеті, серед інших факультетів.
Брати участь у студентській науково-дослідній роботі.
3.Підготувати конспекти (ксерокопії) лекцій, семінарсько - практичних Занять,
першоджерел, реферати-повідомлення.
4.Раченко И.П. НОТ учителя: Кн.для учителей/ И.П Раченко - М., 1989.-
238 с.
5.Раченко И.П. Принципи научной организации труда/ И.П Раченко -
К., 1989.- 190с.
6.Русаков Б.А. НОТ школьника/ Б.А. Русаков - М., 1976.- 126 с.
7. Черпінський М.В. Наукова організація праці в школі/
М.В Черпінський. - К.,1972.- 128с.
Література
ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ
14. Леві В.Л. Нестандартна дитина / В.Л. Леві -К., Рад. шк.-19'Л
316 с.
15. Леонтьев А.А. Педагогическое общение / А.А. Леонтьі-м
М.:3нание, 1979.-44 с.
16. Лещинский В.И. Всегда ли прав учитель?/ В.И. Лещинскп
С.С. Кузнецова,С.В.Кульневич. - М.:Педагогика, 1990.-160с.
17. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчапп
Навчальний посібник / В.І. Лозова, Г.В. Троцко; Харк. держ. пед. ун-т і
Г.С. Сковороди.— 2-е вид., випр. і доп. — Харків: „ОВС",2002.—400 с.
18. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу: Твор
У 7 т./ А.С. Макаренко. -К., 1954.- Т.5.- С.76-80.
19. Макаренко А.С. Проблеми шкільного радянського виховані і
Твори: У 7 т. / А.С.Макаренко.- К., 1965.- Т.5.-С. 195-203.
20. Макаренко А.С. Некоторьіе вьіводьі из моего педагогического от
/А.С.Макаренко. -М.:Просвещение,1964.-П5 с.
21. Макаренко А.С. Педагогическая позма / А.С. Макаренко. -К., 19(
595 с.
22.Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України.-20(
23 квітня (№ 33) -С.8-10.
23. Основьі педагогического мастерства/ И.А.Зязюн и ,
М.:Просвещение, 1989.-302 с.
24. Паламарчук В.Ф. НОТ школьника- путь к творчеству/ 1
Паламарчук, С.И.Орлов ,-К., Рад.шк., 1988.- 134 с.
25.Педагогика/Под ред. В.А.Сластенина.- М., 2000.- С.5-72.
Радлнкала, 1984.-251 с.
26.Троцко Г.В. Педагогічна майстерність / Г.В. Троцко. - X.: ХДПУ
1995.-117 с.
27. Черепанов В.С. Зкспертньїе оценки в педагогичео н
исследованиях/ В.С. Черепанов. - М., 1989. - 152 с.
28.Черпінський М.В. Наукова організація праці в школі/ М і
Черпінський. - К., 1972.- 128 с.
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
1. Алекринский Б.С.Беседьі о самовоспитании / Б.С. Алекринскпи
М.:3нание, 1977. -121 с.
2. Амонашвили Ш. Размншления о гуманной педагогин
Ш. Амонашвили - М., 1996.-494 с.
3. Арват Ф.С. Культура спілкування: Навч.-метод, посівши
Ф.С. Арват.-К., 1997.-328 с.
4. Гришин Д.М. Руководство самовоспитанием школьниі
Д.М. Гришин, Я.М. Колдунов.-М.,1975.-С.З-10.
5. Гусев Г.В. Психология общения:текст лекций спецкурса/
Гусев.-М.,1980.-135с.
6.ИльинЕ.Н. Искусство общения/ Е.Н. Ильин.-.:Педагогика,
-82 с.
7. Мальковская Т.Н. Учитель-ученик/ Т.Н. Мальковска»
М.:ЗнаниеД977.- 63 с.
8. Мітюров Б.Н. Умій учитись/ Б.Н. Мітюров.-К.: Рад.школа, 1978
121 с.
9. Мудрик А.В. Учитель:мастерство и вдохновение/ А.В. Мудрі
М.:Пр-ние,1986.-С.ЗЗ-69.
10. Муромцева О.Г. Культура мови вчителя/ О.Г.Муромщ
В.Ф.Жовтобрюх. -X., 1998.-208с.
11. Каганов Л.Л. Учись учиться/ Л.Л. Каганов -Мн.: „Висшая
школа", 1978.
12. Пекелис В.Д. Твои возможности, человек/ В.Д. Пекелис. л
Знание, 1984- 272 с. - (Б-ка „Знание").
13. Профессиональная деятельность молодого учителя: Соц.-п.
аспект/ Под ред. С.Г. Вершловского, Л.Н.Лесохиной.-М.:Педагогика,1м
145 с.
14. Профессия-учитель: Беседьі с молодими учителями / Под і
В.Г. Онищука.-М., Педагогика, 1987. -192 с.
15. Психология труда и личности учителя: Сб. ст. / Под р
А.И.Щербакова.-Л.: Изд-во Ленингр. гос. пед. ин-та, 1976.-Вьіп.2.-132 с.
ДОДАТКИ
Додаток 1
Приклади висловлювань відомих педагогів про значущість професії вчителя,
вимоги до вчителя та його педагогічної майстерності
1. "Учительська професія — це людинознавство, пості т
проникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняєте ч
2."Є ще одна риса, без якої, по-моєму, неможливе педагогічне
покликання. Я б назвав цю рису гармонією серця й розуму. Навряд чи є ми
професії, крім професій педагога й лікаря, які вимагали б стілки
сердечності".
3."Щоб стати справжнім вихователем, треба пройти цю школу
сердечності, протягом тривалого часу пізнавати серцем усе, чим живе,
думає, з чого радіє й чим засмучується ваш вихованець".
(В.О. Сухомлинський "Сто порад учителеві".- Вибр. тв.: В 5 і В.О.
Сухомлинський. - К., 1976.-Т.2.-С.421, 423, 424).
Додаток 2
Обов'язки та вимоги до вчителя (О.В. Духнович)
1.Учитель повинен мати відповідне звання, вступаючи на посаду
2.Учитель повинен мати добрі знання та відомості про той предмет
який він бажає викладати.
3.Учитель повинен бути чистого і цнотливого норову, процвітати
доброчесністю.
4.Учитель повинен бути вже від природи лагідним, поважливим
певного характеру людиною.
5.Учитель повинен учнів своїх любити і їх любов при вергати там
до себе.
6. Учителю слід використовувати легкий і зрозумілий засіб виклад;
7.Учитель повинен володіти засобами щодо навчання й повчанню
8.Учитель повинен поважати добрий порядок.
9.Учитель повинен звертати увагу на чистоту дітей: чистоту волосся
тіла, одягу.
10. Учитель повинен звертати увагу на підготовку учнів до уроку
11. Учитель повинен виховувати допитливість, потяг до знань, потребу
до них, привчати до самостійної роботи.
12. Учитель повинен створювати умови, за яких діти виявляють свою
активність.
13. Учитель повинен створювати атмосферу довіри, контакту між
собою і учнями.
14. Учитель повинен викладати бадьорим тоном.
додаток 3
Приклади творчих студентських робіт на тему:
"Сучасний учитель, який він?"
Варіант І . Виконав студент 1-го курсу групи за спеціальністю англійська та
китайська мови" Ворона О. (подається мовою оригіналу).
Додаток 7
Зразок написання самохарактеристики
Варіант 1
Л.М. Толстой писав у щоденнику: "Я поганий собою, незграбний 1
роздратований, нудний для інших, нескромний, нетерпимий і сором'язливий
як дитина. Я майже неук, Те, що я знаю, цього я навчився абияк сам
уривками, без зв'язку, без толку і то так мало. Я невтримний, нерішучий
непостійний, безглуздо марнославний і запальний, як всі безхарактерні люди ні
Я не мужній. Я неохайний у житті і такий ледачий, що неробство зробилось
для мене майже невід'ємною звичкою. Я розумний, але мій розум ще ніколи
ні на чому не був ґрунтовно випробуваний. У мене немає ні розуму
практичного, ні розуму світського, ні розуму ділового. Я чесний, тобто л к ні т
добро, зробив звичку любити його; і коли відхилюсь від нього, бути
незадоволений собою і повертаюсь до нього з задоволенням, але є речі <я
люблю більше за добро, - славу..." (Толстой Л.Н. Соч. В 22-х Т. - Т. X\І
М., 1985.-СІ25-126).
Варіант 2. Виконала студентка 1-го курсу факультету інозсміїД
філології Шестакова К. (подається мовою оригіналу).