You are on page 1of 36

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................2
РОЗДІЛ І САМОСТІЙНА РОБОТА УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЯК МЕТОДИЧНА ПРОБЛЕМА..............................5
1.1 Поняття самостійної роботи та її значення для вивчення
англійської мови.................................................................................................5
1.2 Мета та функції самостійної роботи та принципи її організації.......10
1.3 Класифікація видів самостійних робіт та прийоми їх використання
..............................................................................................................................14
РОЗДІЛ ІІ МЕТОДИКА НАВЧАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ
З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ....................................................................................19
2.1 Форми та засоби навчання самостійної роботи на уроках
англійської мови...............................................................................................19
2.2 Формування навичок самостійної роботи на уроках англійської
мови.....................................................................................................................26
ВИСНОВКИ.........................................................................................................31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................33
ВСТУП
Актуальність дослідження. Якість освітнього процесу значною мірою
залежить від того, наскільки учні є суб'єктами пізнання, проявляють
активність і пізнавальну самостійність у процесі навчання. Однак аналіз
освітньої практики в закладах загальної середньої освіти дозволяє зробити
висновок, що самостійна діяльність учнів ще не повною мірою враховується
в навчальному процесі, а більшість навчальних занять все ще ґрунтується на
репродуктивних формах і методах навчання.
Усталені методи і форми роботи та самостійної діяльності потребують
переосмислення, модифікації та нових педагогічних рішень. Це пов'язано
насамперед з тим, що впровадження інформаційних та інтерактивних
педагогічних технологій у навчальний процес відкриває можливості для
самостійної діяльності учнів, формування в них здатності до самоорганізації
та самонавчання.
Шкільна освіта зазнає серйозних змін, зміст і цілі яких зумовлені
пошуком нової освітньої парадигми у відповідь на нові суспільні тенденції. В
основу шкільної реформи покладено принцип пріоритету особистості, а
засобами досягнення цієї мети є гуманізація, гуманітаризація та
диференціація освіти.
Процес удосконалення шкільної освіти піднімає низку важливих
питань не тільки з точки зору розробки нових підходів до змісту предметів,
але, що найголовніше, з точки зору докорінної зміни самого процесу
навчання. Зміцнення основ суспільства немислиме без розвитку активних і
незалежних особистостей. Заклад загальної середньої освіти має розвивати
молодь не лише у формуванні знань, переконань та творчої активності, а й у
певній соціальній компетентності та здатності до самостійного пошуку, що
допоможе їй орієнтуватися в перипетіях сучасного життя та застосовувати
наявні знання на практиці.
Розвиток здатності учнів до самостійної роботи на заняттях з іноземної
мови є важливою частиною навчального процесу. Завдання кожного вчителя -
навчити учнів вчитися, самостійно здобувати знання, вдосконалювати свої
вміння та навички. Це досягається шляхом озброєння учнів навичками
виконання завдань, розробки конкретних алгоритмів опрацювання певних
матеріалів та підготовки відповідних наочних посібників для занять, щоб
вони завжди були перед очима учнів.
Важливість проблеми пошуку ефективних шляхів активізації
самостійної роботи частково зумовлена тим, що здатність до самостійної
роботи формується під час навчання в закладі загальної середньої освіти. У
зв'язку з цим особливо важливим є усвідомлення того, що самостійна робота
- це не лише засвоєння знань і способів їх отримання, але й виконання інших
видів навчальної роботи.
Мета: формулювати навички самостійної роботи з англійської мови в
учнів 5-9 класів, що сприятиме підвищенню їхньої мотивації та успіху у
вивченні англійської мови.
Об'єкт дослідження: навички самостійної роботи учнів з англійської
мови
Предмет дослідження: процес самостійної роботи учнів з англійської
мови
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та виявити ефективні
форми активізації самостійної роботи учнів у процесі вивчення англійської
мови у закладі загальної середньої освіти..
Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання:
1. Визначити значення самостійної роботи для вивчення англійської
мови;
2. Охарактеризувати принципи організації самостійної роботи.;
3. Описати прийоми використання різних видів самостійних робіт;
4. Розкрити прийоми використання різних видів самостійних робіт.
Погляд науковців на значення самостійної роботи змінюється із плином
часу. Її значущість у навчанні знайшла своє відображення у класичній
педагогічній спадщині А. Дістервега, Й. Песталоцці, Ж. Руссо, А. Алексюк,
В.Буряк та інших.
Психолого-педагогічна література переконливо доводить, що
самостійна робота учнів призводить до значного підвищення ефективності
навчання та активізації навчально-пізнавальної діяльності (Н. Дайрі, Р.
Лемберг, Р. Мікельсон, та ін.).
В сучасний період привертає увагу фахівців в галузі освіти, таких як
педагоги, психологи і методисти, проблема планування самостійної роботи
учнів.
Практична значущість дослідження полягає у застосуванні
комплексу вправ, що сприяють формуванню та розвитку навичок самостійної
роботи з текстом у учнів.
Структура роботи: курсова робота складається з вступу, двох розділів,
висновків, списку літератури та додатків. Загальний обсяг роботи становить
39 сторінок.
РОЗДІЛ І САМОСТІЙНА РОБОТА УЧНІВ У ПРОЦЕСІ
ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЯК МЕТОДИЧНА ПРОБЛЕМА
1.1 Поняття самостійної роботи та її значення для вивчення
англійської мови
Проблема організації самостійної роботи учнів набуває сьогодні
особливого значення в умовах переходу до європейської системи вищої
освіти.
Новий підхід до вивчення іноземних мов передбачає вирішення
додаткових завдань у підготовці майбутніх фахівців - формування навичок
самостійної роботи, розвиток культури самопідготовки, а також раціональну
розробку методів навчання учнів для розвитку різних мовленнєвих навичок і
засвоєння лексичного та граматичного матеріалу.
У зв'язку зі зростанням ролі самостійної роботи в навчально-
пізнавальному процесі особливої актуальності набувають проблеми
раціональної організації самостійної роботи з урахуванням рівня підготовки
до неї.
Ці проблеми знайшли своє відображення в працях Сократа, Демокрита,
Руссо, Коменського, Ушинського та інших, а науковці та практики
продовжують їх активно вивчати. У наукових працях В.К. Буряка, Б.П.
Єсипова, П.І. Підкасистого та інших осмислено організаційні засади та
сутність поняття "самостійна робота", запропоновано різноманітні
класифікації, розглянуто методи, форми та засоби проведення самостійної
роботи, розроблено методи планування, організації та контролю[3] 1.
На нашу думку, до самостійної роботи слід відносити лише ті види
навчальної діяльності, які виконуються безпосередньо вдома та в аудиторії
без допомоги вчителя.
Аналіз досліджуваних проблем показує, що найбільш міцними є ті
знання, уміння і навички, які набуті самостійно, і що майбутні фахівці будуть
висококваліфікованими, такими, що виявляють пізнавальний інтерес до

1
[3] Руссо, Ж.-Ж. (1981). Еміль, або Про виховання. Київ: Дніпро
навчання і власну ініціативу, звикли працювати систематично, наполегливо і
творчо, самостійно оволодівають новими досягненнями світової культури [4,
с.66] 2.
Для досягнення самостійного навчання бажано надавати навчальні
матеріали у структурованому вигляді, щоб компенсувати відсутність контакту
з вчителем. Тому ми вважаємо, що повинна виконуватися основна функція -
функція управління самостійною роботою учнів[4].
Педагоги і психологи вважають, що важливість правильної організації
самостійної роботи учнів полягає насамперед у її здатності стимулювати
мисленнєву активність і водночас підвищувати ефективність навчання.
Вважається, що надмірна активність вчителя в передачі знань часто
призводить до гальмування сприйняття учня. Повторні пояснення зазвичай
малоефективні, оскільки у слухача складається хибне враження, що він вже
все знає і вміє, а тому внутрішньо пасивний і, відповідно, не реагує на них.
К.Д. Ушинський описує таку навчальну діяльність як "миритися з діяльністю
інших". Самостійна робота розглядається як максималістська діяльність,
пов'язана з предметом вивчення (тобто іноземною мовою). У процесі цієї
роботи активізуються творчі здібності учнів, розвивається їхнє мислення,
логіка, контроль, самоаналіз і самооцінка[5]3.
На думку М.Г. Гарунова та П.І. Підкасистого, самостійна робота учнів
має такі характеристики: вона формує обсяг і рівень знань, умінь і навичок,
необхідних для вирішення пізнавальних завдань на кожному етапі переходу
учня від незнання до знання; вона виробляє у учнів психічну установку на
систематичне поповнення своїх знань і розвиває вміння орієнтуватися в
потоці наукової інформації; вона є для учня найважливішою умовою
найважливішою умовою самоорганізації учня в плані оволодіння

2
Культура самопідготовки - це сукупність знань, умінь і навичок, необхідних для
самостійного вивчення мови.
3
Миритися з діяльністю інших - це пасивно сприймати інформацію, яку передає вчитель,
не докладаючи зусиль для її осмислення та засвоєння.
методологією, когнітивними та поведінковими аспектами професійної
діяльності, як інструментом викладання та навчання.
Іншою важливою перевагою самостійної роботи є те, що вона дозволяє
максимально індивідуалізувати діяльність кожного учня і може розглядатися
як засіб розвитку творчої особистості. Кожен учень використовує джерела
інформації відповідно до своїх потреб і здібностей, виконує роботу у
власному темпі і таким чином досягає бажаних результатів [3]4.
Ця особливість робить самостійну роботу гнучкою, значно підвищує
почуття відповідальності учня та покращує засвоєння матеріалу. Таким
чином, протягом усього процесу вивчення іноземної мови, як під
керівництвом вчителя, так і за його відсутності, ця діяльність здійснюється в
індивідуалізованій формі.
Важливим аспектом організації самостійної роботи учнів є практичний
досвід вчителя та рівень його методичної та професійної підготовки. Рівень
методологічної підготовки відображається на лекціях, а професійної - на
заняттях з мовленнєвої практики [5].
Розглянемо професійну підготовку більш детально. Професійна
підготовка включає в себе мовну практику. Важливо розвинути запас навичок
для самостійної роботи. Одним із напрямків є організація цих занять у
професійно орієнтований спосіб. Наскільки важливим є цей напрямок? Про
це можна судити, виходячи з важливості самого процесу викладання
іноземної мови. Виходячи з досвіду, можна припустити, що професійна
орієнтація повинна зробити професійні потреби джерелом активності учнів
на заняттях, наприклад, потреба організовувати спілкування, потреба
проявляти лідерство в спілкуванні, потреба контролювати діяльність[8].
Все це визначає одну з основних педагогічних функцій в вчителя -
конструктивне планування заняття. Якщо спочатку ця діяльність
здійснюється під безпосереднім керівництвом вчителя (який планує
навчальні відрізки і відбирає мовленнєвий матеріал), то в подальшому вона
4
[3] Пєхота, О. М. (2010). Формування самостійної навчальної діяльності учнів загальноосвітньої
школи. Київ: Педагогічна думка.
повинна здійснюватися значною мірою самостійно. На практичних заняттях
для організації самостійної роботи необхідно створити банк
диференційованих завдань, ситуацій і проблем для самостійного вирішення
учнями. Однією з найефективніших форм самостійної роботи на практичних
заняттях є ділова гра, тема якої зазвичай пов'язана з конкретною науковою
або практичною проблемою, що моделює професійну ситуацію.
Самостійна робота є більш ефективною, коли вона виконується в парах
або трійках. Групова робота підвищує фактор мотивації та взаємної
інтелектуальної активності, що завдяки взаємоконтролю підвищує
ефективність пізнавальної діяльності учнів [9].
Участь партнера значно переналаштовує психіку учня. При
індивідуальному навчанні учень суб'єктивно оцінює повноту своєї діяльності,
але ця оцінка може бути неправильною. У груповій індивідуальній роботі
відбувається групова самоперевірка з подальшою корекцією з боку вчителя.
Це забезпечує обґрунтованість загального завдання. Якщо рівень самостійної
роботи досить високий, учні можуть виконати індивідуальну частину
завдання і презентувати її своїм партнерам та одногрупникам.
Наприклад, на практичному занятті з іноземної мови в медичному
університеті учні можуть самостійно працювати над діалогом "лікар-
пацієнт", використовуючи нові слова та фрази на основі прочитаних на
занятті текстів. Мета такої роботи - дати учням можливість перейняти та
реалізувати свої майбутні професійні навички за допомогою симуляції[13]5.
Підготовка до самостійної роботи ускладняються певними
перешкодами, а саме: психологічною та професійною непідготовленістю
більшості учнів, недостатнім інформаційним забезпеченням навчального
процесу в цілому та самостійної роботи зокрема, недостатньою
інтелектуальною ініціативою та пізнавальною активністю суб'єктів
навчального процесу. Особливе місце серед різних видів позааудиторної
5
[13] Гончарова, О. В. (2014). Ефективність використання групових форм роботи на
уроках української мови. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія:
Педагогічні науки, 22(4), 54–59.
роботи займають різні види домашніх завдань, такі як опрацювання
граматичного матеріалу, схем, моделей, діаграм, тематичної лексики,
переклад та переказ текстів, вивчення розмовних тем тощо. Аналіз досвіду
самостійного вивчення учнями іноземної мови в позааудиторний час показує,
що в організації домашньої роботи учнів існують серйозні недоліки.
Наведемо деякі з них. Не всі учні володіють мінімальними знаннями та
практичними навичками, необхідними для раціональної організації свого
навчання, не вміють самостійно здобувати теоретичні (лінгвістичні) знання та
застосовувати їх для виконання вправ і завдань у підручниках.
Учні не розуміють психологічних і фізіологічних закономірностей
запам'ятовування і забування, не знають, у якій послідовності слід
виконувати ті чи інші види завдань. Як правило, учні виконують письмові
мовні вправи, не звертаючи уваги ні на правила, ні на мовні приклади в
підручниках, а потім, якщо є час або бажання, виконують їх усно, не беручи
до уваги те, що є в письмових вправах. Більшість учнів не мають навичок
користуватися словниками та граматичними довідками в підручниках, щоб
самостійно з'ясовувати значення нової лексики[7]6.
Плануючи домашнє завдання, вчителі не завжди з'ясовують, чи
зацікавлені учні в такій формі роботи, чи здатні вони виконати завдання
відповідно до своїх можливостей, скільки часу витратять на його виконання.
Іноді домашнє завдання повторює роботу, виконану в класі, і не
зацікавлює учнів ні за формою, ні за змістом. Більшість завдань не пов'язані
між собою або з матеріалом попереднього уроку. Виконуючи домашнє
завдання, учні не вміють виділяти ключові моменти і тому заучують матеріал
механічно. Домашні вправи не завжди допомагають учням побачити і
виділити головне, зрозуміти, засвоїти, узагальнити і систематизувати
найважливіші граматичні правила, а також ситуативну і тематичну
лексику[8].

[7] Ефект новизни: нова інформація витісняє стару, якщо вона не використовується або
6

не повторюється.
Активна та пасивна лексика в домашніх завданнях не завжди
організована диференційовано та цілеспрямовано. Як наслідок, важливі
лексичні одиниці та граматичні структури залишаються невивченими, що
ускладнює їх використання в певних мовленнєвих контекстах.
Самостійна робота учнів є основним способом засвоєння матеріалу в
позаурочний час. У процесі самостійної роботи учні займаються
самоосвітою, що сприяє поглибленню, розширенню та міцному засвоєнню
знань. Основним засобом самоосвіти є самостійне вивчення наукової,
науково-популярної, навчальної та іншої літератури. Важливою умовою
ефективності самоосвіти є оволодіння учнем раціональними методами
самостійної роботи при підготовці до лекцій, практичних завдань, заліків та
іспитів, написанні рефератів.
Важливою умовою ефективності самостійної роботи учня є визначення
та усвідомлення мети роботи на кожному етапі, контроль за результатами
досягнення поставлених цілей, поступовий розвиток уміння самостійно
визначати та обирати цілі.
1.2 Мета та функції самостійної роботи та принципи її організації
Самостійна робота на заняттях з англійської мови - це форма
організованої навчальної діяльності, під час якої учні виконують навчальні
завдання, спрямовані на набуття знань, умінь і навичок з англійської мови під
керівництвом вчителя та без його безпосередньої участі.
Кожен урок може включати самостійні завдання з різною педагогічною
метою: перевірочні, передтестові та тренувальні.
Основна функція тестових самостійних завдань - контрольна, хоча вони
мають і навчальний компонент[9].
З метою актуалізації опорних знань, умінь і навичок, необхідних для
сприйняття нового матеріалу, вчителі майже на кожному уроці пропонують
дітям самостійні підготовчі вправи. Це можуть бути повторення усних і
письмових вправ, порівняння певних фактів, правил, способів дій, а також
попереднє читання і спостереження, розглядання малюнків та ілюстрацій,
складання описів, замальовування об'єктів, пошук інформації тощо.
Навчальна самостійна робота складається з видів діяльності, які
надають дітям можливість самостійно вивчати новий матеріал
(характеристики цього виду самостійної роботи розглядаються в наступному
параграфі) [7].
Самостійна аудиторна робота є невід'ємною частиною навчального
процесу. Тому методика її виконання визначається особливостями кожного
предмета, змістом навчального матеріалу та рівнем підготовленості учнів.
Плануючи самостійну роботу, вчитель повинен:
1) визначити її місце в педагогічній структурі;
2) знати, що потрібно для засвоєння матеріалу учнями на даному рівні;
3) передбачити можливі труднощі в роботі з різними групами дітей;
4) правильно визначити зміст і обсяг завдання; форму, в якій буде
представлено завдання, і тривалість самостійної роботи;
5) підібрати необхідні методичні матеріали; 6) знайти раціональний
метод перевірки роботи.
Розглянемо можливості виконання цих умов.
Залежно від мети самостійної роботи, вона може відбуватися на різних
етапах курсу. У більшості випадків вчителі і відносять його до закріплення та
повторення. Хоча майже на кожному уроці, в дуже рідкісних випадках це
вивчення нового матеріалу. Для того, щоб розвивати пізнавальні навички
дітей, їм слід давати новий матеріал для самостійного вивчення.
Для того, щоб самостійна робота на уроці була ефективною, необхідно
чітко усвідомлювати, що вона залежить від низки педагогічних умов.
Мета організації самостійних завдань визначає їхній зміст і методику
виконання. Таким чином, види самостійних робіт є надзвичайно
різноманітними і водночас відображають специфіку формування базових
умінь і навичок з певного предмета. Перелічимо найбільш типові види
самостійних завдань[10].
Залежно від мети, зміст завдань варіюється. У першому випадку це
завдання на вдосконалення вміння читати свідомо, правильно, виразно і
швидко; у другому - на розуміння змісту художніх образів, їх оцінку,
вираження почуттів тощо. Однак в обох випадках перед учителем стоїть
завдання організувати самостійну роботу учнів.
Самостійна робота на уроках англійської мови - це переважно
різноманітні вправи. У поєднанні з іншими методами навчання (аналіз
дискурсу, евристичні бесіди, творчі роботи) вони займають більшу частину
навчального часу і повністю або принаймні частково пов'язані з орфографією
та фонологічним розвитком[10].
Під час організації самостійної роботи здебільшого використовують
підручники, але не варто недооцінювати корисність індивідуальних карток.
Зокрема, їх доцільно використовувати під час підготовки до вивчення нової
теми, а також тоді, коли вчитель акцентує увагу учнів на певній орфограмі чи
способі перевірки. Картки допомагають вчасно виявити прогалини в знаннях
окремих учнів та диференційовано підійти до виконання завдань. Крім того,
більшість завдань можна виконувати безпосередньо на картках (олівцем), що
допомагає ефективно використовувати час і уникати зайвої механічної
роботи[13].
Особливо корисними є картки із завданнями, які показують
послідовність мислення та практичної роботи.
Різні типи перфокарт також можна використовувати для тренувальних
вправ і перевірки засвоєного матеріалу.
Існують різні типи штампувальних машин. Це залежить від навички,
яка розвивається або перевіряється. Такий вид роботи можна швидко
перевірити, а головне - тренування з перфокартами привертає увагу до
орфограми, що вивчається, розвиває уважність дітей і економить час.
На початковому рівні відносно новою практикою є використання
самостійної групової роботи в класі, коли діти працюють у парах або групах
по три-чотири особи для виконання завдання. Це розвиває вміння дітей
працювати в команді, організовувати та співпрацювати. У класі діти прагнуть
взаємодіяти, виконуючи групові завдання, і важливо не тільки не
придушувати цю природну тенденцію, але й використовувати її для сприяння
взаємному навчанню. Крім того, на уроці діти часто працюють в малих
групах. Спостерігаючи за учнями під час виконання групових завдань,
вчитель відкриває для себе багато нового про їхню поведінку та навчальні
здібності[11].
Для того, щоб працювати самостійно, учні повинні вміти: організувати
власну роботу, виконати її якомога економніше та ефективніше, а також
перевірити якість своєї роботи. За цим коротким визначенням стоїть велика
кількість навичок, які повинні набути учні - організаційні навички, загальні
мовленнєві навички, загальні когнітивні навички, навички контролю та
оцінювання.
Уміння і навички, які сприяють формуванню повноцінної навчальної
діяльності учнів на уроках англійської мови, мають міждисциплінарний
характер. Для того, щоб учні набули цих умінь і навичок, вчителям необхідно
працювати над ними протягом тривалого періоду часу, враховуючи
можливості кожного предмета.
Так, звички до зовнішнього порядку дисциплінують учня, формують
концентрацію та довільну увагу. Якість виконання будь-якого завдання значно
підвищується, коли учень чітко розуміє його мету. Які інструменти та
матеріали потрібні? Чи можна передбачити результат? Як здійснювати
самоперевірку?) [15].
Очевидно, що діти поступово опановуватимуть розгорнуту форму
планування і набуватимуть елементарного досвіду планування різних видів
робіт. Однак без цієї складної і необхідної навички, очевидно, неможливо
якісно виконувати самостійну роботу протягом тривалого періоду часу.
Вчителі повинні систематично перевіряти готовність класу слухати усні
презентації та розвивати вміння точно і вправно відповідати на запитання.
Найважливішим для розвитку самостійності та правильного темпу
навчання є дотримання єдиних вимог до зошитів з усіх предметів. Учні, які
звикли оформляти свою роботу в певному порядку, не будуть ставити зайвих
запитань і не будуть відволікати увагу класу.
Неможливо розвинути самостійність у навчанні, якщо не підтримувати
віру учнів у власні здібності. Тому дітей слід готувати до кожного нового
завдання і заохочувати до самостійного його виконання. Вчителі повинні
спочатку подавати приклад, моделюючи виконання певних дій. Потім учні
практикуються під керівництвом учителя і, нарешті, самостійно працюють
над подібними та новими завданнями, які вимагають застосування правил у
мінливому середовищі[16].
Для того, щоб учні правильно виконували самостійні завдання, їм
потрібно давати чіткі інструкції щодо послідовності роботи (пам'ятки,
алгоритми). Вчителі повинні знайомити учнів з ними поступово,
намагаючись зробити їх частиною власного досвіду кожної дитини. Спочатку
пам'ятки використовуються для активної роботи. Пізніше їх слід
використовувати як керівництво для самостійного вирішення проблем.
Розвиток самостійності природно передбачає формування в учнів
навичок і вмінь самоперевірки та самоконтролю. Ці якості формуються
поступово і систематично в певних ситуаціях. Самоконтроль у навчальній
діяльності не можна розглядати як навичку, що формується шляхом
багаторазового повторення. Він включає в себе підготовку до застосування
правил (розуміння їх суті, усвідомлення порядку дій), контроль за
правильністю їх застосування, розвиток уміння виявляти і виправляти
помилки[14].
Таким чином, самостійна робота в початковій школі є обов'язковою
складовою навчального процесу, її роль, зміст, тривалість і методика
виконання визначаються метою вивчення конкретного матеріалу, його
специфікою та рівнем підготовленості учня.
1.3 Класифікація видів самостійних робіт та прийоми їх використання
У процесі навчання учні використовують різні види самостійної
роботи, за допомогою яких вони можуть самостійно здобувати знання, вміння
та навички. Різноманітні види самостійної роботи, що використовуються в
навчальному процесі, можна класифікувати за різними критеріями:
педагогічними цілями, характером і змістом навчальної діяльності учнів,
рівнем їхньої самостійності та творчими чинниками.
Відповідно до педагогічної мети всі види самостійних завдань можна
поділити на п'ять груп:
1) засвоєння нових знань і набуття вміння самостійно здобувати знання;
2) закріплення та уточнення знань
3) розвиток уміння застосовувати знання при вирішенні педагогічних і
практичних завдань;
4) розвиток практичних умінь і навичок
5) розвиток креативності, тобто вміння застосовувати знання в складних
ситуаціях.
Кожна з перерахованих вище груп включає в себе кілька видів
самостійних завдань, оскільки можуть бути різні способи вирішення однієї і
тієї ж педагогічної задачі. Ці групи тісно пов'язані між собою. Причиною
такого взаємозв'язку є те, що один і той самий тип завдань може бути
використаний для вирішення різних педагогічних завдань. Наприклад,
експериментальні та практичні завдання сприяють не тільки набуттю
навичок, а й здобуттю нових знань та розвитку вміння застосовувати раніше
набуті знання[12].
Розглянемо зміст самостійної роботи за основними педагогічними
цілями.
1. Засвоєння нових знань і набуття навичок самостійного здобуття
знань базується на використанні підручників, проведенні спостережень і
експериментів, аналізів і розрахункових робіт.
2. Закріплення та уточнення знань досягається за допомогою системи
спеціалізованих вправ на уточнення ознак понять, їх обмежень,
відокремлення суттєвих ознак від несуттєвих.
3. Вміння застосовувати знання на практиці розвивається через
розв'язування різних типів задач, розв'язування загальних проблем,
експериментальну роботу тощо.
4. Розвивати здатність до інновацій через такі завдання, як написання
рефератів, доповідей, пошук нових шляхів розв'язання проблем, нових
варіантів досвіду[18].
Можна також звернутися до класифікації А. В. Конишевої, яка наводить
4 види самостійної роботи:
1) Позитивна;
2) групова
3) парна
4) індивідуальна.
При позитивній роботі учні працюють самостійно над одним і тим же
завданням.
При груповій роботі учні працюють в парах над виконанням завдання,
запропонованого вчителем.
При організації індивідуальної роботи кожен учень працює самостійно
над підготовленим для нього завданням.
Групова та парна робота може бути індивідуальною або загальною.
А. В. Конишева також розглядає самостійну роботу з точки зору
зовнішніх і внутрішніх ознак. До зовнішніх ознак відносить те, що вчитель
вводить у навчання: завдання, джерела знань, методи навчання.
До внутрішніх факторів належать завдання, які учень виконував у
минулому, тобто його досвід, мотивація діяльності учня, тобто його
прагнення, та мисленнєва активність учня. Тільки при поєднанні всіх цих
зовнішніх і внутрішніх факторів учень може досягти успіху в самостійній
роботі[14].
Що стосується рівнів самостійної роботи, то в методиці викладання їх
прийнято класифікувати наступним чином:
1) Репродуктивний (копіювання);
2) напівтворчий
3) творчий.
Рівень відтворення самостійної роботи є дуже важливим для вивчення
іноземної мови, оскільки він є основою для інших рівнів навчання і
"відповідає" за формування вимовно-лексико-граматичної бази, яка формує в
пам'яті учня певний шаблон. Фактично, ця база є відправною точкою для
засвоєння нових знань. Наприклад, учням надаються можливості читати
вголос і списувати підручники, і вони "проходять" новий матеріал у процесі
самостійного відтворення[20].
Однак, організовуючи самостійну роботу на цьому рівні, вчителю слід
пам'ятати, що не потрібно тримати учнів у такому стані тривалий час,
оскільки це і нудно, і монотонно, і не потрібно квапити, оскільки учні
повинні вміти правильно відтворювати вивчений мовленнєвий і
лінгвістичний матеріал у нормальному темпі, який необхідний їм для
вирішення більш складних завдань.
Наступним рівнем після репродуктивної роботи за складністю є
напівтворча самостійна робота. Вона передбачає перенесення набутих знань,
умінь і навичок в інші подібні ситуації, зокрема читання слів,
словосполучень, речень і текстів без наведення мовцем прикладів; не
списування з підручника, а виконання різних трансформацій письмового
матеріалу, і, нарешті, формування висловлювань у подібних ситуаціях[18].
Рівень творчості в самостійній роботі пов'язаний з розвитком навичок і
вмінь, тобто вирішенням більш складних комунікативних завдань в говорінні
та читанні, наприклад, діяти відповідно до наданого контексту і взятих на
себе ролей, підготувати інформацію на певну тему, прослухати інформацію і
висловити власне ставлення до її змісту; прочитати розповідь і відповісти на
питання, пов'язані зі змістом тексту і смисловою схемою тексту, пояснити
основну ідею тексту.
У практиці самостійного вивчення іноземної мови ці рівні співіснують і
кожен з них може бути представлений певним набором підрівнів[17].
Організація самостійної роботи поділяється на 4 етапи:
1. Підготовчий етап, на якому вчитель інформує учнів про мету
завдання, розкриває можливості для більш успішного виконання роботи, дає
можливість кожному звернутися за консультацією в разі потреби,
використовує додаткову документацію. Цей етап передбачає, що вчитель
заздалегідь готує різноманітні матеріали, звертаючи особливу увагу на
взаємозв'язок трьох факторів у процесі формування навчальної мотивації:
 Допомога учням у набутті навичок і вмінь самостійної творчості;
 Постійне заохочення учні до набуття цих умінь і навичок;
 Створення умов для прояву і розвитку набутих навичок і вмінь у
процесі виконання різноманітних навчальних і комплексних завдань.
2. Процес, за допомогою якого учні самостійно працюють на заняттях.
Важливо не тільки залучати учні до розумової праці і спонукати їх до
виконання певних вимог, а й забезпечити неминучий розвиток їх інтересу до
розумової діяльності, з поступовим переходом від відтворюваних завдань (за
зразками) до більш складних, що вимагають застосування навичок і вмінь
користування довідковою літературою і словниками, і, нарешті, до
самостійно творчих, що вимагають втілення фантазії і навичок самостійної
роботи.
3. Узагальнюючі, що включають в себе включення класної роботи в
більш-менш складні домашні завдання.
4. Заключний. Вибір учнем творчих завдань для системи самоосвіти.
Розглянувши визначення, вимоги та класифікації самостійної роботи,
було зроблено висновок, що не так важливі визначення, види та класифікації,
як їх практичне застосування в кожному конкретному випадку, оскільки існує
стільки ідей, скільки думок, і стільки визначень, скільки авторів, а реальне
практичне застосування завжди більш значуще, ніж теоретичні описи[5].
РОЗДІЛ ІІ МЕТОДИКА НАВЧАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
УЧНІВ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
2.1 Форми та засоби навчання самостійної роботи на уроках
англійської мови
Організація самостійної навчальної діяльності учнів під час аудиторних
занять є одним з найпростіших і перевірених практикою методів підвищення
ефективності аудиторних занять та активізації пізнавальної діяльності учнів.
Вона посідає особливе місце в сучасному навчанні, оскільки учні здобувають
знання переважно в процесі особистої самостійної навчальної діяльності[9].
Передові педагоги завжди вважали, що учні повинні намагатися
самостійно виконувати домашні завдання в класі, а вчителі повинні
направляти їх у цьому.
Самостійна робота - це засіб навчання, який:
- досягає конкретних навчальних цілей і завдань у кожній конкретній
навчальній ситуації;
- на кожному етапі руху учня від незнання до пізнання вона дає йому змогу
оволодіти обсягом і рівнем знань, умінь і навичок, необхідних для розв'язання
пізнавальних завдань відповідної категорії, поступово розвиваючись від
нижчого до вищого рівня розумової діяльності
рівень розумової діяльності;
- сприяє розвитку розумової готовності учнів до самостійного і
систематичного поповнення своїх знань і виробленню вмінь орієнтуватися в
потоці наукової та соціальної інформації;
- є найважливішим педагогічним засобом керівництва та управління
самостійною пізнавальною діяльністю учнів у процесі навчання[21].
Дослідження педагогів і психологів дозволяють виділити чотири рівні
самостійної продуктивної діяльності учнів:
1. імітація рухів за заданим зразком. Виділення предметів і явищ,
розпізнавання їх шляхом порівняння з відомими моделями. На цьому
етапі учень готується до самостійної роботи.
2. репродуктивна діяльність, пов'язана з відтворенням інформації про
різні властивості об'єкта, що вивчається. На цьому етапі починається
узагальнення прийомів і способів пізнавальної діяльності.
3. продуктивна діяльність самостійного застосування набутих знань для
розв'язання проблем, які виходять за межі відомих зразків і потребують
уміння узагальнювати та робити висновки.
4. самостійна діяльність, яка проявляється у перенесенні знань при
розв'язанні проблем у суттєво нових ситуаціях, у розробці нових
сценаріїв прийняття рішень, у розвитку гіпотетичного імітаційного
мислення. Завдання вчителя - дати можливість якомога більшій
кількості дітей досягти четвертого рівня самостійності[16].
Розглянемо основні вимоги до організації самостійної роботи учнів на
заняттях. Самостійна робота на будь-якому рівні має певну мету. Кожен учень
знає порядок і спосіб виконання завдання. Самостійні завдання адаптовані до
навчальних можливостей учня, їх складність відповідає принципу
поступового переходу від одного рівня самостійності до іншого, що
передбачає поєднання різних видів самостійної роботи. Метою самостійних
завдань є розвиток пізнавальних здібностей учнів, творчого мислення та
ініціативи у прийнятті рішень[23].
Зміст і форма виконання завдань повинні стимулювати інтерес і бажання
учнів до їх виконання. Самостійна робота повинна бути організована таким
чином, щоб сприяти розвитку трудових навичок і звичок учнів. Залежно від
форми організації самостійні роботи поділяються на індивідуальні,
фронтальні та групові.
Будь-яка самостійна робота повинна починатися з усвідомлення учнем
мети і способу її виконання. Від цього залежить ефективність виконання всіх
завдань.
Самостійна робота є специфічним педагогічним засобом організації та
управління самостійною діяльністю учнів і має подвійну природу. З одного
боку, вона має форму навчального завдання, запропонованого вчителем або
підручником, а з іншого - є проявом певного способу виконання поставленого
завдання.
Широке використання самостійної роботи учнів у навчальному процесі
дозволяє успішно вирішувати багато педагогічних завдань: підвищити
самосвідомість та інтенсивність засвоєння знань; сформувати вміння та
навички, передбачені навчальною програмою; навчити учні використовувати
отримані знання та навички в житті; розвивати пізнавальні здібності, логічне
мислення, творчу активність у процесі засвоєння знань; прищеплювати
культуру розумової праці[21].
Самостійна робота учнів є найважливішою передумовою повноцінного
засвоєння знань, умінь і навичок. Регулярна і правильно виконана самостійна
робота сприяє розвитку довільної уваги дітей, розвиває навички мислення,
запобігає формалізму в процесі засвоєння знань і в цілому формує самостійні
риси характеру. Тому самостійна робота є обов'язковою і різноманітною.
Окрім усного викладу вчителем матеріалу, що вивчається, важливу роль у
процесі навчання відіграють методи, за допомогою яких учні самостійно
сприймають і розуміють нові знання. Ці методи дуже важливі. Наприклад, на
думку К. Ушинського, тільки самостійна робота створює умови для більш
глибокого засвоєння знань і розвитку мислення[11].
Залежно від рівня самостійної продуктивної діяльності учнів самостійну
роботу можна поділити на чотири види: репродуктивну, реконструктивна-
варіативну, евристичну та творчу. Кожен вид має свою педагогічну мету.
Відтворювальні самостійні завдання за зразком необхідні для
запам'ятовування того, як діяти в тій чи іншій ситуації, вироблення навичок
та їх міцного засвоєння. При виконанні цього виду робіт учні не є повністю
самостійними у своїй діяльності, оскільки їхня самостійність обмежується
простим відтворенням, тобто повторенням дій за зразком. Однак роль таких
робіт досить важлива. Вони є основою для дійсно самостійної роботи[24].
Роль вчителя полягає у визначенні оптимального обсягу роботи для кожної
дитини.
Реструктуризацій но-варіативна самостійна робота дозволяє учням
спиратися на раніше набуті знання і знаходити конкретні шляхи розв'язання
проблем на основі ідей, поданих учителем. Цей вид самостійної роботи
допомагає осмисллено переносити знання в типові ситуації, розвивати
навички аналізу подій, явищ, фактів, формувати вміння і способи
пізнавальної діяльності, розвивати внутрішню мотивацію пізнання і
створювати умови для розвитку мисленнєвої активності учнів[22].
Евристична самостійна робота розвиває вміння шукати відповіді за
межами відомих шаблонів. Учень сам обирає метод розв'язання поставленого
завдання. На цьому рівні продуктивної діяльності формується творча
особистість учня. Постійний пошук нових рішень, узагальнення і
систематизація нових знань, перенесення їх у нові, нестандартні ситуації
роблять знання учня більш гнучкими і мобільними, розвивають навички і
потребу в самоосвіті[17].
У шкільній практиці найпоширенішим видом евристичної самостійної
роботи є самостійна інтерпретація, аналіз демонстрації якогось явища чи
реакції, аргументоване обґрунтування висновків.
Творча самостійна робота є вінцем системи самостійної діяльності учня,
яка дозволяє йому фундаментально оволодіти новими знаннями та підвищити
здатність до самостійного пошуку знань. Психологи вважають, що розумова
діяльність учнів при вирішенні проблемних творчих завдань подібна до
діяльності творчих і наукових працівників. Такі завдання є одним з
найефективніших засобів формування творчої особистості.
У педагогічній практиці кожен вид самостійної роботи представлений
різними типами завдань, що використовуються в системі аудиторної та поза
аудиторної роботи[13].
1. робота з книгою. Маються на увазі завдання з використанням
текстового та графічного матеріалу підручників: переказ основних
положень тексту; складання плану відповідей за текстом; складання
стислого конспекту тексту; пошук відповідей на раніше поставлені
завдання до тексту; аналіз, порівняння, узагальнення та систематизація
матеріалу з декількох джерел. Використовуйте першоджерела,
довідники, науково-популярну літературу, конспекти та резюме.
2. вправи: тренувальні, на відтворення та демонстрацію, формулювання
завдань і проблем та їх розв'язання, рецензування відповідей інших
учнів, оцінювання їх виконання, вправи, спрямовані на розвиток
практичних навичок.
3. різноманітні самостійні тести, вікторини, диктанти, реферати.
4. підготовка доповідей та рефератів.
5. виконання індивідуальних та групових завдань.
Більшість з перерахованих видів самостійної роботи можуть бути
використані для різних рівнів самостійної діяльності учня, тобто їх можна
віднести до кожного з чотирьох перерахованих вище видів самостійної
роботи[25].
У межах цих видів самостійної роботи розглянемо завдання, пов'язані з
роботою з підручником, більш детально.
Суть цього підходу полягає в тому, що кожен учень самостійно здобуває
нові знання шляхом вдумливого вивчення матеріалу підручника та
осмислення наведених у ньому фактів, прикладів і отриманих теоретичних
узагальнень (правил, висновків, законів тощо). Такий підхід має два
важливих взаємозалежних аспекти: самостійне засвоєння учнем матеріалу,
що вивчається, і розвиток уміння користуватися навчальною літературою[23].
Для того, щоб робота з підручником на уроці мала освітній ефект, вчителю
необхідно дотримуватися таких вимог:
а) Перш за все, необхідно відібрати відповідний матеріал (теми) з
підручників для самостійного опрацювання в класі. Багато тем містять
абсолютно нову інформацію, мають вступний або узагальнюючий характер і
є складними для засвоєння учнями. Тому дотримання принципу доступності
є однією з умов правильної організації самостійного навчання з
використанням підручників для засвоєння нового матеріалу.
б) Як правило, будь-якій самостійній роботі учнів за підручником має
передувати повноцінна вступна бесіда. Насамперед, необхідно визначити
тему нового підручника, дати загальне уявлення про його зміст, звернути
увагу учнів на проблеми, які вони повинні вивчити (іноді корисно написати їх
на дошці або вивісити на бланку), а також дати детальні поради щодо
порядку виконання та самоконтролю самостійної роботи.
в) Під час уроку вчитель має спостерігати за тим, як учні виконують
самостійну роботу, і ставити окремим учням запитання щодо розуміння
матеріалу, який вони засвоїли. Якщо виникають труднощі, необхідно
допомогти з незрозумілими положеннями.
г) Слід робити акцент на розвитку в учнів здатності розуміти і самостійно
засвоювати новий матеріал підручника.
д) Часто перед самостійним вивченням учнями матеріалу підручника
можна демонструвати наочні посібники з метою створення проблемних
ситуацій на уроці та стимулювання глибшого осмислення матеріалу, що
вивчається.
е) Вивчення нового матеріалу за підручником часто відбувається у формі
вибіркового читання певних місць з метою самостійного опанування
описових проблем. У цьому випадку пояснення матеріалу вчителем
чергується з самостійною роботою учня з підручником.
ж) При вивченні нового матеріалу часто доводиться звертатися до
короткого відтворення вивченого раніше. Основним методом у таких
випадках зазвичай є усне опитування. Однак цей метод часто не дає бажаних
результатів, оскільки багато учнів не завжди можуть пригадати і відтворити
вивчений матеріал. У таких випадках найкраще використовувати підручник
для самостійного опрацювання.
з) За жодних обставин робота з підручником не повинна займати цілий
урок. Вона повинна бути інтегрована з іншими формами і методами
навчання. Тому після виконання завдань за підручником важливо перевірити
якість засвоєння вивченого матеріалу і призначити вправи, пов'язані з
відпрацюванням навичок і подальшим поглибленням знань учнів.
Наведені вище приклади показують, що самостійне використання учнями
підручників для вивчення нового матеріалу як метод навчання вимагає від
вчителя доброго розуміння і практичного володіння різними способами
організації підручників[18].
Далі розглянемо наступний вид самостійної роботи - виконання вправ
(тренування, відтворення та моделювання, постановка завдань і проблем та їх
розв'язання, рецензування відповідей інших учнів, оцінювання їх діяльності,
вправи, спрямовані на розвиток практичних навичок). Вправи є
найпоширенішим видом самостійної роботи. На мою думку, їх роль у
розумінні та закріпленні знань, а також у розвитку мислення учнів є досить
важливою. Особливо ефективні системи вправ, які враховують індивідуальні
здібності учнів.
Вправи поділяються на три групи відповідно до їх призначення:
1. вправи для засвоєння матеріалу, набуття навичок і вмінь: підготовчі
вправи, експериментальні вправи, призначені для виконання за зразком,
планом або правилом.
2. вправи на закріплення вивченого матеріалу.
3. контрольні завдання для перевірки глибини знань.
Організація навчальної діяльності, спрямованої на розв'язання різних
педагогічних завдань, складається з таких етапів: аналіз змісту завдання і
визначення мети дії; пошук плану розв'язання завдання; виконання
запропонованого плану; перевірка правильності виконання дії, правдивості
відповідей; аналіз інших можливих рішень, доказів, способів дій і порівняння
їх з першим[23].
Ефективність вправ усіх видів підвищується, коли є чіткий план
організації дій. Те, що учні губляться при розв'язуванні задач, часто є
наслідком не стільки знань, скільки відсутності методики.
При підборі завдань і вправ я б порадила особливу увагу приділяти
комплексному закріпленню понятійних ознак, а також визначенню навичок і
компетенцій, які необхідно розвивати і закріплювати через систему
різноманітних вправ.
Вчителям необхідно постійно контролювати правильність виконання
завдань, особливо на етапі попереднього тестування та пробних вправ,
оскільки помилки учнів можуть бути виправлені. Цей етап характеризується
низьким рівнем самостійності. Систему вправ і завдань можна організувати
поетапно, починаючи з типових завдань і вправ. Методика їх розв'язання
повинна бути детально пояснена учням. Потім вчитель пропонує учням
змодельовані задачі та задачі з планом розв'язання, щоб допомогти їм
розв'язати їх. На цьому етапі рівень самостійності учнів має бути суттєво
скоригований[22].
Корисно провести серію вправ з реченнями, що містять нові слова, щоб
учні могли знайти їх у словнику і з'ясувати, що вони означають. Учням також
можна дати завдання розставити слова, що починаються на одну й ту саму
літеру, в алфавітному порядку. Щоб активізувати цю роботу, вчитель має
встановити часовий ліміт та організувати змагання. Для самостійної роботи
варто передбачити вправи на групування слів, визначення значення таких
слів, як інтернаціональні слова, складні слова, похідні та конвертовані слова.
Такі вправи розвивають вміння читати і розуміти тексти без словника шляхом
аналізу мовленнєвих форм, висловлення здогадок, формують активну
мовленнєву діяльність учнів та збагачують їх необхідними знаннями.
Більшість з перерахованих вище видів самостійної роботи можуть бути
використані для самостійної діяльності учнів на різних рівнях.
2.2 Формування навичок самостійної роботи на уроках англійської мови
Основною метою навчання іноземної мови в початковій школі є
розвиток комунікативної компетенції з іноземної мови, що включає
мовленнєву, мовленнєву, соціокультурну, полікультурну, лінгвокраїнознавчу,
лінгвістичну та країнознавчу компетенції.
Однією з головних умов успішного розвитку комунікативної
компетенції з іноземної мови є самоосвіта. Самоосвіта вважається
допоміжним процесом. Лише після того, як людина переходить до
самостійного життя, самоосвіта стає основним засобом збагачення її
інтелектуального та духовного розвитку[10].
Однак сьогодні необхідно розглядати освіту і самоосвіту як цілісний
процес. Самоосвіта доповнює освіту. Учні повинні набути певних навичок і
компетенцій для самоосвіти в таких сферах: підтримання і вдосконалення
досягнутого рівня комунікативної компетентності та вивчення нового
матеріалу. Самоосвіта допомагає учням знаходити необхідні джерела в
позакласній та позашкільній діяльності, розширювати свої знання та
задовольняти свої пізнавальні потреби. На рівні початкової школи необхідно
розвивати в учнів готовність до самостійного вивчення матеріалів (у тому
числі іноземних мов).
Реалізація цих настанов вимагає від учнів активної мисленнєвої
діяльності, самостійного виконання різноманітних пізнавальних завдань та
застосування раніше набутих знань. Існує певний процес розвитку здатності
учнів початкової школи до самостійної роботи[17].
Процес формування вміння самостійно працювати в учнів початкової
школи з іноземної мови можна умовно поділити на такі етапи: стимулювання
мотивації та інтересу учнів до навчання, навчання організації самостійної
роботи, вибір форм, методів і засобів навчання, своєчасна перевірка
виконання завдання та виправлення помилок.
Отже, розглянемо суть кожного етапу в процесі розвитку вміння
самостійно працювати англійською мовою. Учні самостійно вивчають
додаткові матеріали, мотивовані оцінкою. Наразі вчителі не оцінюють
самостійну роботу в щоденнику, тому ми можемо використовувати різні
форми для учнів для фіксації результатів або записів у щоденнику[14].
Однак ми вважаємо, що форми є більш ефективними, оскільки учні
можуть порівнювати свої результати з результатами однокласників, що
матиме більший вплив на їхню мотивацію до вивчення іноземної мови. Для
вчителя іноземної мови дуже важливо підтримувати інтерес учнів.
Перш за все, під керівництвом вчителя учні оволодівають методами
використання різних джерел інформації та елементами пізнавальної
діяльності (наприклад, аналізу прочитаного, формулювання власних
висновків, відстоювання власних поглядів тощо).
Набутий досвід супроводжується подальшим самовдосконаленням. У
процесі розвитку вміння самостійно працювати англійською мовою можна
використовувати індивідуальну, групову та парну організацію роботи. Під час
групової та парної роботи в учнів розвивається вміння працювати в команді,
тому кожен учень прагне зробити вагомий внесок у роботу; під час
індивідуальної роботи вони виконують завдання самостійно, а вчитель має
можливість оцінити кожного учня індивідуально[15].
Найпоширенішими видами роботи є використання підручників,
навчальних посібників, дидактичних матеріалів та персональних комп'ютерів.
При виборі завдань слід враховувати, перш за все, вікові особливості учнів,
складність і доступність завдань.
Сьогодні комп'ютерні технології та глобальна мережа Інтернет
настільки розвинені, що ми вважаємо найбільш актуальним використовувати
їх як навчальний інструмент, тобто пісні, короткометражні анімаційні фільми
та інші мультимедійні матеріали. Діти молодшого шкільного віку можуть
почути голоси носіїв мови та покращити свою вимову; розважальні та
навчальні програми допоможуть розширити словниковий запас та покращити
граматичні навички; а канали YouTube та інші інтернет-сервіси можуть
заохотити молодших школярів до засвоєння іншомовного матеріалу в
розважальній формі[20].
Розвиток навичок самостійної роботи учнів є важливою частиною
навчальної діяльності на заняттях з англійської мови. Розглянемо декілька
аспектів організації самостійної роботи на заняттях з англійської мови:
Використання інноваційних технологій:
1. Використання сучасних технологій, таких як презентації, відео,
інтерактивні завдання тощо, допомагає активізувати процес навчання.
Наприклад, використання презентацій PowerPoint з візуальними ефектами
допомагає учням краще зрозуміти та запам'ятати новий матеріал.
2. Розвивайте навички самостійної роботи:
Завдання для самостійної роботи включають читання текстів,
виконання вправ, підготовку доповідей або проектів. Учні можуть виконувати
ці завдання вдома або в класі під керівництвом вчителя.
3. Використання додаткових матеріалів:
Використання додаткових текстових, аудіо- та відеоматеріалів
допомагає учням розширити свій словниковий запас та покращити навички
аудіювання. Учні можуть використовувати ці матеріали самостійно, а потім
обговорити їх на уроці .
4. Творчі завдання:
Творчі завдання, в тому числі рольові ігри, письмові та проектні
роботи, допомагають розвивати творчі здібності та самостійність учнів.
Отже, самостійні завдання в програмі з англійської мови допомагають
розвивати мовленнєві навички, підвищують мотивацію учнів і допомагають
їм краще засвоювати матеріал[12].
Фрагмент уроку:
Мета уроку: Ознайомити учнів з новою лексикою та розвивати вміння
використовувати її у практичних завданнях.
Початок заняття (5-10 хвилин):
Привітання. Привітайте учнів та нагадайте їм про мету заняття.
Поясніть новий матеріал. Поясніть нову лексику або повторіть вивчене
за допомогою ігор, карток або інших інтерактивних методів.
Основна частина заняття (20-25 хвилин):
Робота в групах або індивідуально над вивченням тексту. Учні
отримують текст або діалог, в якому використовується вивчена лексика. Вони
повинні прочитати текст і виконати завдання (наприклад, визначити головну
думку, ідентифікувати певні слова або фрази, порівняти персонажів тощо).
Самостійна робота. Учні виконують завдання на основі вивченого
матеріалу. Наприклад, написання короткого есе на задану тему, створення
діалогу, виконання граматичних вправ тощо.
Заключна частина (5-10 хвилин):
Обговорення результатів. Учні діляться своїми відповідями та
результатами. Вчитель також може виправляти помилки та пояснювати
складні моменти.
Домашнє завдання. отримують домашнє завдання, пов'язане з
вивченим матеріалом. Наприклад, написання есе, вивчення нових слів,
підготовка коротких презентацій тощо.
Цей урок включає методи взаємодії з матеріалом, які сприяють
самостійності та активності. Важливо також надавати чіткі завдання та
підтримку в цьому процесі.
Отже, можна зробити висновок, що формування в учнів уміння
самостійно виконувати самостійні завдання з англійської мови починається
ще в школі. Для цього вчителю необхідно мотивувати та зацікавити учнів,
навчити їх організовувати самостійну роботу, обирати форми, методи та
засоби навчання, вчасно перевіряти та коригувати роботу. Перспективою
подальших досліджень є вивчення та аналіз критеріїв і методів оцінювання
самостійної роботи з англійської мови учнів початкової школи.
ВИСНОВКИ
Вивчення іноземної мови сприяє розвитку дітей. Однак у процесі
викладання будь-якого предмета для більшої ефективності необхідно
залучати учнів до діяльності, яка розвиває їхню сенсорно-перцептивну,
моторну, інтелектуальну, вольову, емоційну та мотиваційну сфери. Так, було
відзначено, що для глибокого розвитку мислення необхідно забезпечити
складне, швидке навчання і забезпечити усвідомлення учнями своєї
навчальної поведінки. Розвиток пов'язаний не лише з мисленням, але й з
емоціями та іншими сферами особистості.
В загально-педагогічних та методичних дослідженнях вчених вже
багато зроблено для забезпечення сучасного рівня навчання та розвитку
учнів, і всі ці роботи підкреслюють важливість самостійних робіт школярів.
Самостійна робота - це важлива складова навчального процесу, що
сприяє розвитку самостійності, вміння самостійно засвоювати знання та
розв'язувати завдання.
Вона включає в себе різноманітні види активної роботиучнів, такі як
самостійне опрацювання навчального матеріалу, виконання практичних
завдань, підготовку до занять, виконання домашніх завдань та інше. Ця форма
роботи сприяє глибокому засвоєнню матеріалу, розвитку критичного
мислення та самоорганізації, а також підвищенню мотивації до навчання.
Вивчення іноземної мови активізує роботу слухового, зорового,
вербального та рухового аналізаторів і робить значний внесок у розвиток
пам'яті, уяви та мислення.
Питання самостійної роботи учнів в наш час набуває особливої
актуальності. Це зовсім природно, оскільки однією з необхідних умов
успішного навчання є розвиток у учнів навичок самостійної роботи з
навчальним матеріалом. Крім того, самостійна робота учнів у навчальному
процесі визнається як найбільш універсальна форма навчальної діяльності на
психологічному рівні. У цьому контексті самостійність виявляється від
найпростіших форм, таких як усвідомлення власних методів діяльності та
використання зразків, до вищих форм, пов'язаних з творчістю.
Узагальнюючи отримані дані та проведений аналіз, можна зазначити,
що класифікація видів самостійної роботи виявляється важливим аспектом
організації навчального процесу. Вона допомагає структурувати та
систематизувати різноманітні форми роботи учнів, сприяючи їхньому
ефективному навчанню та саморозвитку.
Тому, плануючи самостійну роботу учнів, необхідно: передбачити її
місце в структурі програми; продумати, які життєві спостереження і запаси
знань необхідно використовувати при переході від однієї теми до іншої;
передбачити можливі труднощі, які можуть виникнути в ході самостійної
роботи; вивчити іншу літературу; визначити форму завдання; підібрати
відповідні навчально-методичні матеріали; продумати способи активізації
пізнавальної діяльності учнів; передбачити розумну методику перевірки і
самоперевірки учнів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Буряк В. К. Самостійна робота як вид навчальної діяльності
школяра. Рідна школа. 2001. 51 с.
2. Бухлова Н. В. Організація самоосвітньої діяльності учнів. Харків:
Видавнича група «Основа», 2013. 64 с.
3. Бухлова Н.В. Як навчити учня вчитися: поради та рекомендації.
Київ: Шкільний світ, 2007. 128 с.
4. Вакуленко Н. Л. Самостійна робота та наукові дослідження
школярів. Англійська мова та література, 2005. С. 7.
5. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: навч.
посібник. Київ: Академвидав, 2004. 351 с.
6. Калашник Н. Г., Вертегел В. Л. Самостійна робота – потужний
засіб сучасної освіти і виховання: Навчально-методичний посібник.
Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2015. 326 с.
7. Концепція навчальних посібників елективних курсів з іноземних
мов для учнів профільної школи. За наук. ред. В. Г. Редька. Київ: Педагогічна
думка, 2015. 38 с.
8. Котенко О. В., Соломаха А. В. Методика навчання іноземних мов
у початковій школі: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. К.: Київ. ун-т ім. Б.
Грінченка, 2013. 356 с.
9. Лінгводидактичні засади навчання іноземної мови учнів
загальноосвітніх навчальних закладів: навчально-методичний посібник. За
наук. ред. В. Г. Редька. Київ: Педагогічна думка, 2013. 360 с.
10. Методика формування міжкультурної іншомовної комунікативної
компетенції: Курс лекцій: навч.-метод. посібник для студ. мовних спец, осв.-
кваліф. рівня «магістр». За ред. С.Ю. Ніколаєвої. Київ: Ленвіт, 2011. 334 с.
11. Мегем Є. Самоорганізація учіння учнів у проектно-технологчній
підготовці як засіб їхнього особістісного росту. Наукові записки
Тернопільського національного педагогічного університету. Тернопіль, 2007.
№8. С. 94-98.
12. Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних
закладах: підручник. За ред.. Л. С. Панова, І. Б. Андрійко, С. В. Тезікова та ін.
Київ: ВЦ «Академія», 2010. 328 с.
13. Ніколаєва С. Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх
навчальних закладах. Київ: Ленвіт, 2002. 269 с.
14. Пєхота О. М. Освітні технології: навч.-метод. посібник. Київ: А.
С. К., 2002. 256 с.
15. Попіль І. Ф. Шляхи підвищення ефективності та якості уроку
англійської мови / І.Ф. Попіль.// – Київ, Генеза, 2009.
16. Практикум з методики навчання іноземних мов і культур у
загальноосвітніх навчальних закладах. Англійська мова. Німецька мова.
Французька мова. Іспанська мова; за ред. С. Ю. Ніколаєвої. Ірпінь: Романенко
Л. Л. [вид.], 2016. 397 с.
17. Пованда Г. Д. Формування загально-навчальних умінь і навичок
шляхом використання самостійної роботи молодших школярів. Початкова
школа, 2002. 61 с.
18. Попіль І. Ф. Шляхи підвищення ефективності та якості уроку
англійської мови. Київ, Генеза, 2009. 186 с.
19. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: Підручник для
студентів педагогічних факультетів. – Київ: Ґенеза, 2002. – 368 с.
20. Слєпкань З. І. Психолого-педагогічні та методичні основи
розвивального навчання математики / З. І. Слєпкань. – Тернопіль: Підручники
і посібники, 2006. – 240 с.
21. Солдатенков М. М. Теорія і практика самостійної пізнавальної
діяльності: Монографія. Київ: Видавництво НПУ імені М.П. Драгоманова,
2006. 198 с.
22. Сучасні технології навчання іноземних мов і культур у
загальноосвітніх і вищих навчальних закладах: кол. Монографія. За заг. ред.
С. Ю. Ніколаєвої. Київ: Ленвіт, 2015. 443 с.
23. Стеців Л. І. Реалізуємо метод проектів / Л. І. Стеців // Директор
школи. – 2005. – № 40(376). – 40 с.
24. Трубачова С. Роль методів самостійного набуття знань в
організації пізнавальної діяльності учні /С. Трубачова// – Рідна школа, 2001. –
№ 1.
25. Фіцула М. М. Педагогіка: Навч. посібник для студентів вищих
педагогічних закладів освіти / М. М. Фіцула. – Тернопіль: Навчальна книга –
Богдан, 2007. – 232 с.

You might also like