* Проведення діалогу чи полілогу вимагає від

викладача гарного володіння предметом, а від

студентів – напруження уваги, вміння слухати своїх
одногрупників, пригадувати, узагальнювати,
відповідати у будь-який момент, водночас
стримуючи себе від виступу, коли не запитують,
отже, високого рівня підготовки, активності і
самостійності. На думку В. Бондаря, 41 організувати
навчальний діалог не є легким завданням, тому що
часто вчителеві важко організувати не тільки
евристичну, а й репродуктивну бесіду

*Заняття як навчальний діалог

викладача зі студентами.
Творчу співпрацю (взаємодія викладач-студент, студент-студент)
вважають необхідною умовою навчання, вона має виражений емоційний
характер і виявляється у спільних діях (навчальних, пізнавальних,
пошукових). Вимога до викладача – прагнути забезпечити успіх як
найважливіший чинник мотивації діяльності студентів. Взаємодія і
співпраця між викладачем і студентами характеризується як
психологічними (особливості спілкування, середовище й умови роботи,
розвиток психологічний комфорт), так і педагогічними (рівень загальної
культури та професійної підготовки педагога, засоби і методи, які
застосовує у роботі) ознаками. Успішною умовою організації співтворчості
викладача і студентів є створення атмосфери взаємної поваги і моральної
рівності учасників: трансформація психологічної позиції викладача із
«носія» інформації на консультанта й організатора процесу навчання,
зміна позиції студента з «учнівства» на «партнерство»
* Головні технологічні елементи організації
навчання на уроці:
* мета уроку, її спрямування;
* завдання і професійна позиція вчителя;
* головний механізм педагогічного керівництва
навчанням;
* характер пізнавальної діяльності й позиція
учнів у навчанні;
* оцінювання навчання.

*Елементи технології
уроку-діалогу
Показники педагогічної ефективності уроку-діалогу.
Високий рівень мотивації навчання учнів. їм цікаво вчитися; вони помічають, що
вчителю також цікаво їх навчати. На уроці панує творча атмосфера пізнання,
спільного пошуку. Урок — це час спільної праці, спільного життя вчителя та учнів.
Взаєморозуміння між учителем і учнями. Довіра до вчителя як до фахівця — його
сприймають як авторитетне джерело знань; повага до нього як до особистості.
Вимоги вчителя справедливі, учні сприймають їх спокійно. Є контакт, взаємне ба­
жання працювати разом.
Високий рівень пізнавальної активності учнів. їхня думка розкута, вони не бо­яться
помилитися під час розв'язання нової задачі. Можливість творчо працювати
стимулює "їхню активність. Вони бачать реальну зацікавленість учителя в їхніх
відпо­відях, роздумах, висновках.
Взаємна задоволеність учителя і учнів спільною працею на уроці: учні збагати­лися
новою цікавою інформацією, виявили свої здібності, здобули визнання у класі;
вчитель задоволений співпрацею з учнями, тим, що віддав їм часточку свого
інтелек­туального, духовного надбання, переконався, що його робота дала
позитивні резуль­тати.
Педагог має право на вільний вибір
будь-якої моделі організації уроку, але
при цьому він мусить пам'ятати, що бере
на себе і відповідальність за результати
навчан­ня. Прогностичним результатом
навчання для моделі «урок-діалог» є
формування знань учнів як власної
цінності, вмінь, духовного надбання,
яке сприяє особистісному зростанню,
входженню у непростий світ взаємин з
оточенням. У ситуації «урок-монолог»
процес навчання зводиться до
виконання вчителем формальних
функцій, ігнорується особистість учня
як суб'єкта навчання. Він отримує
знання, але вони фор­мальні, як і
стосунки з учителем, який не вплинув
позитивно на формування особис­тості
свого учня, не став для нього справжнім
порадником.
* Учителі-майстри вбачають свою роль у тому,
щоб викликати активність самих учнів,
допомогти їм скоригувати їхню діяльність,
тобто організувати навчання на принципах
самодіяльності і самоорганізації 2. Такі вчителі
вважають, що до учня треба йти через
задоволення його природної потреби
пізнавального пошуку, через розвиток
пізнавальних інтересів, формування власного
позитивного ставлення до знань (емоційно-
ціннісного ставлення, за І. Лернером).

*Професійні секрети
викладачів-майстрів
в організації діалогу
Інструментарій діяльності вчителів-майстрів багатий. Вони використовують різні
пошукові завдання, евристичну бесіду, створюють проблемні ситуації тощо. Вони
намагаються організувати діяльність учнів на різних рівнях пізнавальної
активності, постійно вивчають можливості і здібності своїх вихованців, їхні
інтереси, причини помилок і утруднень. Слід зауважити, що в цьому й
виявляється ставлення вчителя до своїх учнів як до суб'єктів навчання,
рівноправних партнерів у навчальному діалозі. Такий учитель не скаже: я люблю
математику, я люблю географію, я люблю художню літературу. Він говорить: я
люблю розв'язувати задачі разом зі своїми учнями, я люблю мандрувати із своїми
вихованцями, я люблю разом з дітьми читати і обговорювати книжки. Йому
цікаво спостерігати, як зростають його учні, долаючи лінощі й небажання
вчитися, невміння організувати себе, вчаться сприймати себе і відчувати
особистістю.
 Особливістю уроків-діалогів учителів є й те, що навчання тут має
особистісно зорієнтований характер. Ідеться про таку організацію
навчання, коли забезпечується потреба дитини у реалізації себе як
індивідуальності, в персоналізації, формується уявлення про себе як про
особистість, власна «Я-концепція».
Учні на таких уроках мають можливість висловлювати свої думки,
захищати власну позицію (їх також учать зважати на такі самі права
вчителя та інших учнів). Вивчення нового матеріалу будується як
діяльність, за якої вчитель стимулює потребу учнів зробити свій внесок у
. спільний пошук, формулювання висновків, правил тощо. Педагог заохочує
учнів, їхні досягнення здобувають загальне визнання.