Визначення, ознаки та різновиди форм виховання.

Педагогічна
майстерність та її складові.
Форма виховання – це зовнішнє виявлення процесу виховання. Якщо зміст
процесу виховання вказує на те, що є, то форма – у якому вигляді проявляється.
Форми виховання (виховної роботи) – це варіанти організації конкретного
виховного процесу; композиційна побудова виховного заходу. Вони завжди
взаємопов'язані зі змістом.
Існує кілька класифікацій форм виховання.

1. За охопленням: індивідуальні, групові, класні, масові.

2. За сферою застосування: позаурочні, позакласні.
3. За складом учасників: класні, спільні з батьками та громадськістю, загальношкільні,
міжшкільні.
4. За тривалістю: разові (свято, змагання), систематичні (система класних годин),
тривалі (факультатив).
5. За характером активності вихованців: шоу, змагання, заняття, проекти, колективні
справи, тренінги.
6. За характером і предметної стороні діяльності школяра: пізнавальна діяльність,
проблемно-ціннісне спілкування, досугово-розважальна діяльність, ігрова діяльність,
соціальна творчість, художня творчість, трудова діяльність, спортивно-оздоровча
діяльність, туристсько-краєзнавча діяльність.

Давайте детальніше розглянемо які саме бувають форми організації виховного

процесу.

- Виховні години (години спілкування)

- Ранки, свята
- Конкурси (художньої самодіяльності, виробів учнів, тематичні, олімпіади,
малюнків, шкільних газет, «Міс училища», гумористичні, КВК, «На кращого за
професією», на кращий виріб)

- виставки малюнків, виробів (тематично-вишивки), конструювання одягу,

квітів, екібан.
- вечори: відпочинку, родинні, літературні, музичні, гумору, зустрічі, спортивні,
предметні, тематичні, пам’яті, випускні вечори.
- Зустрічі (з випускниками, з письменниками, з ветеранами, з художниками,
спортсменами, лікарями, міліцією, з юристами).
- Шефські роботи (акція «Допомога пенсіонерам, дитячим будинкам).
- Диспут на будь-які теми (екологія, «Моя професія», ідеали людини, «Що
найголовніше: духовне чи матеріальне?»; релігійні, «Чи потрібна молода сім’я
сьогодні?», «Чи потрібен сучасному юнаку лицарський характер?», «Чи має думати
дівчина про свою гідність?», «Ринок праці і ринок товарів, сучасна мораль в умовах
ринку праці»)
- Робота гуртків (танцювальні, музичні, предметні, художньо-естетичні,
прикладні (випалювання, вишивання, в’язання, розпис, карбування))
- Дні та тижні (дні. 8 березня, Св.Валентина, училища, самоуправління,
конституцій, день здоров’я, студента, вчителя, знань, квітів, птахів, матері; тижні:
шефської допомоги, боротьби з курінням, олімпіади)
- Клуби (любителів тварин, авіомоделістів, спортивні, КВК, клуб
інтернаціональної дружби, партія «зелених», клуб любителів шахів, туристичні клуби,
клуби поетів)
- Огляди (самодіяльності, медичні (соматичні-«сома»-тіло), спортивні, огляд
військової пісні тощо)
Ефективність виховання багато в чому обумовлена його формами. Встановлено,
що індивідуальні та групові форми виховання більш результативні, ніж масові. Однак
перевага масових форм виховання – можливість при зміні умов швидко переглядати
виховні процедури, оперативно змінювати тактику вирішення педагогічних завдань.
Діяльність вчителя залежить не тільки від форм та методів виховання, але й
від його педагогічній майстерності. Майстерність – вияв найвищої форми
активності особистості вчителя в професійній діяльності, активності, що базується
на гуманізмі і розкривається в доцільному використанні методів і засобів
педагогічної взаємодії у кожній конкретній ситуації навчання і вихованні.
Майстерність учителя можна розглядати як найвищий рівень педагогічної
діяльності (якщо ми характеризуємо якість результату), як вияв творчої
активності особистості педагога (характеризуємо психологічний механізм
успішної діяльності). Коли ж ми хочемо усвідомити витоки розвитку
майстерності, зрозуміти шляхи професійного самовдосконалення, доцільно
сформулювати визначення цієї педагогічної категорії так: педагогічна
майстерність – це комплекс властивостей особистості, що забезпечує
самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.
До таких важливих властивостей належать гуманістична
спрямованість діяльності вчителя, його професійна
компетентність, педагогічні здібності і педагогічна техніка. В цьому
визначенні слід наголосити на таких моментах:
1) педагогічна майстерність у структурі особистості це система, здатна до
самоорганізації, системотвірним фактором є гуманістична спрямованість;
2) підвалиною професійної майстерності є професійна компетентність
(спрямованість і професійні знання становлять той кістяк високого
професіоналізму в діяльності, який забезпечує цілісність системи, що
самоорганізується);
3) педагогічні здібності забезпечують швидкість самовдосконалення;
4) техніка, що спирається на знання і здібності, дає змогу виявити
внутрішній потенціал учителя, гармонізуючи структуру педагогічної діяльності.
Усі складники педагогічної майстерності взаємопов'язані; їм властивий
саморозвиток, а не лише зростання під впливом зовнішніх чинників.
Отже, щоб учитель діяв творчо, самостійно виважуючи результати своєї
діяльності і коригуючи засоби з орієнтацією на мету, він повинен мати певне
внутрішню опертя, певні властивості, риси, розвиток яких забезпечить
професійний саморозвиток педагога, а через нього – і розвиток учня.
1) Гуманістична спрямованість – найголовніша характеристика
майстерності. Що становить спрямованість особистості? Ідеали, інтереси,
ціннісні орієнтації. Гуманістична спрямованість – спрямованість на особистість
іншої людини, утвердження словом і працею найвищих духовних цінностей,
моральних норм поведінки й стосунків. Це вияв професійної ідеології вчителя,
його ціннісного ставлення до педагогічної дійсності, її мети, змісту, засобів,
суб'єктів. Слід ураховувати той факт, що діяльність вихователя зіткана з
педагогічних драм, якщо драмою вважати зіткнення думок, боротьбу за
утвердження позиції. Причому, що вищий рівень майстерності, то чіткіше
виявляються конфлікти, бо новизна систем, які пропонуються талановитими
вчителями, часто натрапляє на опір сталих поглядів.
Гуманістична спрямованість педагога визначає стратегію його уроку: що
на ньому головне – з'ясування біографічних відомостей про письменника чи
роздуми про сенс життя, вибір долі, над чим замислюються й учні?
Гуманістична спрямованість є виявом здатності бачити великі завдання у
малих справах. Вона дає змогу оцінювати свою діяльність з точки зору не лише
безпосередніх, ай опосередкованих результатів, тобто тих позитивних
індивідуальних змін у життєдіяльності і структурі особистості своїх вихованців
частковим організаторе»! яких він є сам як особа, відповідальна за якість
організації виховного процесу.
2) Підвалиною педагогічної майстерності є професійна компетентність.
Знання вчителя звернені, з одного боку, до дисципліни, яку він викладає, а з
другого – до учнів, психологію яких мусить добре знати. Готуючись до уроку,
вчитель обмірковує його зміст, методику, враховує особливості сприймання
учнів цього віку, класу, власні можливості.
Отже, зміст професійної компетентності – це знання предмета, методики
його викладання, педагогіки і психології. Важливою особливістю професійних
педагогічних знань є їх комплексність, що потребує від учителя вміння
синтезувати матеріал для успішного розв'язання педагогічних задач, аналізу
педагогічних ситуацій, що зумовлюють необхідність осмислення психологічної
сутності явищ. вибору засобів взаємодії. Розв'язання кожної педагогічної задачі
актуалізує всю систем педагогічних знань учителя, які виявляються як єдине
ціле.
Знання педагога – не сума засвоєних дисциплін, а особистісно забарвлена
усвідомлена система, де є місце власним оцінкам, критичним поглядам.
Є індивідуальні передумови успішної діяльності, стимулятори
професійного зростання – здібності.
3) Здібності до педагогічної діяльності залежать від особливостей
перебігу психічних процесів, що сприяють успішній педагогічній діяльності.
Спираючись на дослідження, можна виокремити шість провідних здібностей до
педагогічної діяльності:
 1) комунікативні– професійна здатність педагога-психолога. Що
характеризується потребою у спілкуванні, готовністю легко вступати в контакт,
викликати позитивні емоції у співрозмовника й відчувати задоволення від
спілкування;
2) перцептивні здібності – професійна проникливість, пильність,
педагогічна інтуїція, здатність сприймати і розуміти іншу людину.
3) динамізм особистості – здатність активно впливати на іншу
особистість;
4) емоційна стабільність – здатність володіти собою, зберігати
самоконтроль, здійснювати саморегуляцію за будь-якої ситуації, незалежно від
сили зовнішніх чинників, що провокують емоційний зрив;
5) оптимістичне прогнозування – прогнозування розвитку особистості з
орієнтацією на позитивне в ній і перетворення всієї структури особистості через
вплив на позитивні якості;
6) креативність– здатність до творчості, спроможність генерувати
незвичні ідеї, відходити від традиційних схем, швидко розв'язувати проблемні
ситуації.
Здібності до педагогічної діяльності можна оцінити залежно від того, як
швидко йде професійне навчання.
4) Педагогічна техніка як форма організації поведінки вчителя.
Знання, спрямованість і здібність без умінь, без володіння способами дій
не є гарантією високих результатів. Педагогічна техніка – це вміння
використовувати психофізичний апарат як інструмент виховного впливу, це
прийоми володіння собою (своїм організмом, настроєм, мовленням, увагою й
уявою) і прийоми впливу на інших (вербальними і невербальними засобами).
Педагогічна техніка – це вміння використовувати класний
психофізичний апарат як інструмент виховного впливу. Це – володіння
комплексом прийомів, який допомагає вчителеві глибше, яскравіше,
талановитіше виявиш себе і досягти успіхів у виховній роботі.
В оволодінні майстерністю можна виокремити кілька рівнів.
Елементарний рівень. У вчителя наявні лише окремі якості професійної
діяльності. Найчастіше – це володіння знаннями для виконання педагогічної дії,
володіння предметом викладання. Проте через брак спрямованості на розвиток
учня, техніки організації діалогу продуктивність його навчально-виховної
діяльності є низькою.
Базовий рівень. Учитель володіє основами педагогічної майстерності:
педагогічні дії гуманістично-зорієнтовані, стосунки з учнями і колегами
розвиваються на позитивній основі, добре засвоєно Предмет викладання,
методично впевнено і самостійно організовано навчально-виховний процес на
уроці. Цього рівня, як правило, досягають наприкінці навчання у вузі.
Досконалий рівень. Характеризується чіткою спрямованістю дій учителя,
їх високою якістю, діалогічною взаємодією у спілкуванні: Вчитель самостійно
планує і організовує свою діяльність на тривалий проміжок часу, маючи
головним завданням розвиток особистості учня.
Творчий рівень. Характеризується ініціативністю і творчим підходом до
організації професійної Діяльності. Вчитель самостійно конструює оригінальні
педагогічно доцільні прийоми взаємодії. Діяльність будує, спираючись на
рефлексивний аналіз. Сформовано індивідуальний стиль професійної діяльності.
Зрозуміло, що у визначенні рівнів сформованості педагогічної
майстерності має місце певна умовність, бо майстерність тісно пов'язана з
творчою діяльністю і визначити конкретні рамки, кількісні параметри для оцінки
цих якостей досить складно та навряд чи й можливо. Педагогічна майстерність –
досить складне, багаторівневе, системне утворення інтегративного характеру.
Педагог має бути Особистістю з великої літери, справжнім майстром своєї
справи, який може протистояти труднощам сьогодення і здатний піднятися над
ними.