МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ХАРКІВСЬКА ГУМАНІТАРНО-

ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

РЕФЕРАТ

На тему: «Форма представлення результатів

дослідження»

Виконала: Рубанова
Дар'я Олександрівна
Перевірила: Зайцева
Ольга Олександрівна

Харків 2022
 2

Зміст
Вступ…………………………………………………………………………….....3
1. Основні принципи представлення результатів дослідження………..………4
2. Вербальна форма представлення результатів……...………...………...……..4
3. Геометрична і графічна форма представлення результатів……………...….5
4. Графічно-аналітична форма представлення результатів……………….……8
5. Аналітична форма представлення результатів………………..………….…10
Висновки………………..…………..………….…………..………………….…11
Список використаних джерел…………………………………………………..12
 3

Вступ
Наукові результати – це нові знання, отримані в процесі виконання
науково-дослідної роботи.
Основними принципами аналізу результатів дослідження є:
— пояснення повинно бути обґрунтованим;
— результати експериментального дослідження необхідно статистично
обробляти;
— під час проведення аналізу необхідно розглядати можливі
альтернативні варіанти пояснення отриманих результатів;
— аналізувати слід усі отримані результати (навіть ті, які не збігаються
з гіпотезами автора дослідження).
Методи інтерпретації даних (форми представлення) коректніше
називати підходами, оскільки вони є в першу чергу пояснювальними
принципами, що визначають напрямок інтерпретації результатів
дослідження. У науковій практиці одержали розвиток генетичний,
структурний, функціональний, комплексний і системний підходи.
Використання того чи іншого методу не означає відкидання інших.
Завершенням будь-якої дослідницької роботи є представлення
результатів у тій формі, що прийнята науковою спільнотою.
Для полегшення розуміння результатів наукових досліджень дуже
доречним є використання схем, графіків, діаграм, фотографій та інших
наочних матеріалів. Це дозволяє значно легше сприймати аргументацію.
Крім того, ілюстративні матеріали добре показують розуміння
авторами змісту своїх досліджень. Саме за допомогою ілюстративного
матеріалу можна одразу побачити як переваги, так і недоліки певної роботи.
 4

1. Основні принципи представлення результатів дослідження

Завершенням будь-якої дослідницької роботи є представлення
результатів у тій формі, що прийнята науковим співтовариством. Варто
розрізняти дві основні форми представлення результатів: кваліфікаційну і
науково-дослідну.
Кваліфікаційна робота - курсова робота, дипломна робота, дисертація і
т.д. - служить для того, щоб здобувач, представивши свою працю на оцінку
експертів, одержав документ, що засвідчує рівень компетентності. Вимоги до
таких робіт, способу їхнього оформлення і представлення результатів
викладені в інструкціях ВАК, положеннях, прийнятих ученими радами, і в
інших документах. Друга форма - представлення результатів наукової праці.
Умовно вид представлення наукових результатів можна розділити ще
на три підвиди:
1) усні виклади;
2) публікації;
3) комп'ютерні версії.
Але усі вони відносяться до тих чи інших варіантів представлення
текстової, символічної і графічної інформації. Тому способи оформлення і
представлення наукових результатів доцільно почати з характеристики
методів опису даних.
Найбільш детально це питання розглянуте в роботі В. А. Ганзена
"Системні описи в психології" [1]. Під описом розуміється будь-яка форма
представлення інформації про отримані в дослідженні результатах.
Розрізняють наступні варіанти представлення інформації: вербальна форма
(текст, мова); символічна (знаки, формули); графічна (схеми, графіки);
предметно-образна (макети, речовинні моделі, фільми й ін.).
2. Вербальна форма представлення результатів
У людському співтоваристві основним способом передачі інформації є
слово. Тому будь-яке наукове повідомлення - це, насамперед текст,
організований за визначеними правилами. Розрізняють два види текстів:
 5

природною мовою ("природному", повсякденному) і науковій мові. Будь-яке

представлення результатів дослідження із суті своєї є текстом змішаного
виду, де в природню структуру включені фрагменти, сформульовані на
зрозумілій мові. Ці мови не можна строго розмежувати, тому що увесь час
відбувається взаємопроникнення життєвого і наукового: наукові терміни
входять у повсякденне звертання, а наука черпає з природної мови слова для
позначення знову відкритих сторін реальності. І разом з тим, на відміну від
повсякденної мови, науковий термін має однозначний предметний зміст. А
головне - значення наукового терміна визначається його місцем у системі
термінів даної науки, чи теорії моделі. [4] У психології грань між науковою і
повсякденною термінологією дуже тонкий, тому читач завжди може
привнести значення з повсякденної мови у свою інтерпретацію
психологічного наукового тексту. Це породжує додаткові труднощі для
автора-психолога.
Головна вимога до наукового тексту - послідовність і логічність
викладу. Автор повинний по можливості не завантажувати текст
надлишковою інформацією, але може використовувати метафори, приклади і
"ліричні відступи" для того, щоб привернути увагу до особливо значимого
для розуміння суті ланці міркувань. Науковий текст, на відміну від
літературного чи тексту повсякденної мови, дуже клиширован - у ньому
переважають стійкі структури й обороти. У цьому він подібний з
бюрократичною мовою ділових паперів. Роль цих штампів надзвичайно
важлива - увага читача не відволікається на літературні изиски чи
неправильності викладу, а зосереджується на значимій інформації:
судженнях, умовиводах, доказах, цифрах, формулах.
3. Геометрична і графічна форма представлення результатів
Наступна форма опису результатів - геометрична. Геометричні
(образні, наочно-образні, просторово-образні) описи є традиційним способом
кодування наукової інформації. Оскільки геометричний опис доповнює і
пояснює текст, він тісно пов’язаний з мовним описом. Геометричний опис
 6

наочний. Він дозволяє одночасно представити систему відносин між

окремими змінними, досліджуваними в експерименті. Інформаційна ємність
геометричного опису дуже велика.
У психології використовується кілька основних форм графічного
представлення наукової інформації: спиравшись на характеристики,
топологічні і метричні. Один із традиційних способів представлення
інформації, що використовують топологічні характеристики, - це графи.
Тобто точки (вершини), з'єднаних ребрами (орієнтованими чи
неорієнтованими відрізками). Розрізняють графи планарні і просторові,
орієнтовані (вектор,відрізки-вектори) і неорієнтовані, зв'язні і незв'язні. У
психологічних дослідженнях графи використовуються дуже часто при описі
результатів. Багато теоретичних моделей дослідники представляють у виді
графів. Приклади: ієрархічна модель інтелекту Д. Векслера чи модель
інтелекту Ч. Спирмена; вони представлені у формі дендритних
несиметричних графів. Схема функціональної системи П. К. Анохіна, схема
психологічної функціональної системи діяльності В. Д. Шадрикова, модель
концептуальної рефлекторної дуги Е. Н. Соколова - приклади орієнтованих
графів. Найчастіше орієнтовані графи використовуються при описі системи
причинних залежностей між незалежної, додатковими і залежної
перемінними. Неорієнтовані графи застосовуються для опису системи
кореляційних зв'язків між обмірюваними властивостями психіки.
"Вершинами" позначаються властивості, а "ребрами" - кореляційні зв'язки.
Характеристика зв'язку звичайно кодується різними варіантами зображення
ребер графа. Позитивні зв'язки зображуються суцільними лініями (чи
червоним кольором), негативні зв'язки - пунктиром (чи синім кольором).
Сила і значимість зв'язку кодуються товщиною лінії. Найбільш вагомі ознаки
(з максимальним числом значимих зв'язків з іншими) містяться в центрі.
Ознаки, що мають менший "вагу", розташовуються ближче до периферії. [3]
Поряд із графами в психології застосовуються і просторово-графічні
описи, у яких враховується структура параметрів і відносини між елементами
 7

(або метричні, або топологічні). Прикладом є відомий опис структури

інтелекту - "куб" Д. Гилфорда. Інший варіант застосування просторового
опису - простір емоційних станів по В. Вундту чи ж опис типів особистості
по Г. Айзенку ("коло Айзенка"). У випадку якщо в просторі ознак визначена
метрика, то використовується більш суворе представлення даних. Положення
точки в просторі, зображеному на малюнку, відповідає реальним
координатам її в просторі ознак. Таким способом представляються
результати багатомірного шкалирования, факторного аналізу, латентно-
структурного аналізу і деяких варіантів кластерного аналізу. [2]
Кожен фактор відображається віссю простору, а параметр проведення,
виміряний нами, - крапкою в цьому просторі. В інших випадках, зокрема при
описі результатів диференційно-психологічних досліджень, крапками
зображуються випробувані, осями головні фактори (чи латентні властивості).
Для первинного представлення даних використовуються інші графічні
форми: діаграми, гистограмми, полігони розподілу, а також різні графіки.
Первинним способом представлення даних є зображення розподілу.
Для відображення розподілу значень вимірюваної перемінної на вибірці
використовують гистограмми і полігони розподілу. Часто для наочності
розподіл показника в експериментальній і контрольній групах зображують на
одному малюнку.
Гістограмма - це "стовпчаста" діаграма частотного розподілу ознаки на
вибірці. Використовується декартова система координат. При побудові
гистограмм на осі абсцис відкладають значення вимірюваної величини, а на
осі ординат - чи частоти відносні частоти зустрічальності даного діапазону
величини у вибірці. Якщо на гістограмме відображені відносні частоти, то
площа всіх стовпчиків дорівнює 1.
У полігоні розподілу кількість випробуваних, що мають дану величину
ознаки (чи, що потрапили у визначений інтервал величини), позначають
крапкою з координатами:X- градація ознаки,Y- частота (кількість людей)
конкретної чи градації відносна частота (віднесення кількості людей з цією
 8

градацією ознаки до усієї вибірки). Крапки з'єднуються відрізками прямої.

Перед тим як будувати полігон розподілу, чи гистограмму, дослідник
повинний розбити діапазон вимірюваної величини, якщо ознака дана в шкалі
чи інтервалів відносин, на рівні відрізки. Рекомендують використовувати не
менш 5, але не більш 10 градацій. У випадку використання номінальної чи
порядкової шкали такої проблеми не виникає.
Якщо дослідник хоче наочніше представити співвідношення між
різними величинами, наприклад частки випробуваних з різними якісними
особливостями (кількість чоловіків і жінок), то йому вигідніше
використовувати діаграму. У секторній круговій діаграмі величина кожного
сектора пропорційна величині зустрічальності кожного типу. Величина
кругової діаграми може відображати відносний обсяг чи вибірки значимість
ознаки.
4. Графічно-аналітична форма представлення результатів
Варіантом відображення інформації, перехідним від графічного до
аналітичного, є в першу чергу, графіки, що представляють функціональну
залежність ознак. Основа розподілу - це і є відображення залежності частоти
зустрічальності ознаки від його величини.
Ідеальний варіант завершення експериментального дослідження -
виявлення функціонального зв'язку незалежної і залежний перемінних, котру
можна описати аналітично.
Умовно виділимо два різних по змісту типу графіків: 1) відображаючий
залежність зміни параметрів у часі; 2) відображаючий зв'язок незалежної і
залежний змінних (чи будь-яких двох інших перемінних). Класичним
варіантом зображення першої залежності є виявлена Г. Еббингаузом зв'язок
між обсягом відтвореного матеріалу і часом, що пройшов після завчання.
Графіки функціональної залежності двох змінних також не рідкість у
психології: закони Фехнера, Стивенса (у психофізиці), Йеркса-Додсона (у
психології мотивації), закономірність, що описує залежність імовірності
 9

відтворення елемента від його місця в ряді (у когнітивній психології), і т.д.

[5]
Існує ряд простих рекомендацій з побудови графіків.
1. Графік і текст повинні взаємно доповнювати один одного.
2. Графік повинний бути зрозумілий самостійно і включати всі необхідні
позначення.
3. На одному графіку не дозволяється зображувати більше чотирьох кривих.
4. Лінії на графіку повинні відбивати значимість параметра, найважливіші
необхідно позначати цифрами.
5. Написи на осях варто розташовувати внизу і ліворуч.
6. Крапки на різних лініях прийнято позначати кружками, квадратами і
трикутниками.
Якщо необхідно на одному графіку представити величину розкиду
даних, то їх варто зображувати у виді вертикальних відрізків, щоб крапка, що
позначає середнє, знаходилася на відрізку (відповідно до показника
асиметрії).
Видом графіків є діагностичні профілі, що характеризують середню
виразність вимірюваних показників у чи групи визначеного індивіда.
Найбільш важливий спосіб представлення результатів наукової праці -
числові значення величини:
1) показники центральної тенденції (середнє, мода, медіана);
2) абсолютні і відносні частоти;
3) показники розкиду (стандартне відхилення, дисперсія,
процентильний розкид);
4) значення критеріїв, використаних при порівнянні результатів різних
груп;
5) коефіцієнти лінійного і нелінійного зв'язку перемінних і т.д. і т.п.
Стандартний вид таблиць для представлення первинних результатів: по
рядках - випробувані, по стовпцях - значення обмірюваних параметрів.
Результати математичної статистичної обробки також зводяться в таблиці.
 10

Існуючі комп'ютерні пакети статистичної обробки даних дозволяють

вибрати будь-як стандартну форму таблиць для представлення їх у науковій
публікації.

5. Аналітична форма представлення результатів

Підсумком обробки даних точного експерименту є аналітичний опис
отриманих залежностей між незалежними і залежними змінними. Якщо до
недавніх пір у психології для опису результатів використовувалися
переважно елементарні функції, то сьогодні дослідники працюють практично
зі всім апаратом сучасної математики. До числа найпростіших аналітичних
виражень, що описують емпірично отримані залежності, відносяться,
наприклад, психофізичні закони Г. Фехнера чи С. Стівенса. Не меншу
популярність одержали закони У. Хика і Р. Хаймета, за домопогою яких
визначається залежність часу реакції вибору від числа альтернатив:
t=k·log(n+1),
t=a+b-log(n),
де t- час реакції вибору, n- число стимулів, a, b, k- константи.
Аналітичні описи, як правило, підсумкове узагальнення не одного, а
серії досліджень, проведених різними авторами. Тому вони рідко є
завершенням окремої експериментальної роботи. [6]
Конкретний вид функціональної залежності виступає як зміст гіпотези,
що перевіряють у критичному експерименті.
Отже, представлення наукової інформації повинне визначатися
алгоритмом.
 11

Висновки
Представлення результатів, отриманих у процесі чи експерименту
дослідження - це найважливіший етап, що логічно завершує пророблену
роботу. Правильний підхід до вибору форми представлення результатів
дозволить повною мірою розкрити суть роботи, відобразити усі взаємозв'язки
і залежності між елементами.
Належним образом представлена науковій спільноті робота полегшує її
сприйняття, зменшує кількість питань, що виникають при ознайомленні з
нею. У той же час, навіть саме першокласне дослідження невдало
представлене публіці здатно зіпсувати авторитет експериментатора і
показати нульову цінність.
 12

Список використаних джерел

1. Власенко Л., Ладанюк А., Кишенько В. Методологія наукових досліджень:

навч. посіб. – К.: Вид-во Ліра-К, 2018. – 352 с.
2. Данильян О.Г., Дзьобань О.П. Методологія наукових досліджень: навч.
посіб. – К.: Вид-во Право, 2019. – 368 с
3. Коновалова М. Д. Експериментальна психологія: конспект лекцій -
http://www.uhlib.ru/psihologija/yeksperimentalnaja_psihologija_konspekt_lekc
ii/index.php
4. Кононюк О. Ю. Основи наукових досліджень (загальна теорія
експерименту). – К.: Освіта України, 2012 (Кн. 1. – 508 с.; Кн. 2. – 453 с.;
Кн. 3. – 470 с.; Кн. 4. – 492 с.).
5. Розорінов Г.М., Співак В.М. Наукова робота за темою магістерської
дисертації. Науково-дослідна робота за темою магістерської дисертації.
Частина 2: конспект лекцій -
https://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/36314/1/Naukova_robota.pdf
6. Соболь Х.С., Петровська Н.І., Гуняк О. М. Методологія і принципи
наукових досліджень: навч. посіб. – Львів: Вид-во Львівської політехніки,
2018. – 92 с