ВСТУП ДО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА

ТЕМА 7

ПОЕТИКА
ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ
 План

1. Основні терміни і поняття.

2. Структура художнього твору.
3. Компоненти змісту літературного твору.
4. Компоненти форми літературного твору.
5. Зовнішня форма (загальні зауваги).
6. Аналіз компонентів внутрішньої форми.
7. Світ літературного твору.
 Поетика
поетичне (творче) мистецтво (ремесло)

• художність
• система творчих принципів
• художня форма
• цілісність, системність
• майстерність письменника
 Поетика
• нормативні поетики – вивчення літературних я
зісередини певного напряму (наприклад, поетика
французького класицизму)
• описові поетики – вивчення різних літератур
• історична поетика – вивчення літературних яви
часовій перспективі (еволюція окремих поетични
засобів та їх систем, еволюція жанрів, генетичні (с
джерела) і типологічні (універсальні) закономірно
художньої творчості)
 Рівні літературного твору

• ідеологічно-ціннісний (розумово-світоглядний)
• просторово-часовий
• мовний
• автор – герой
• ціннісний контекст
• співвідношення кутів зору
• діалогічність
• ………………………………………………..
 Структура художнього твору

загальна смислова побудова, умовн

розчленованість органічно-цілісної обра
організації твору на окремі смислознач
елементи та їх внутрішній взаємозв’язок
посилює та підкреслює смислову суть
естетичну виразність художнього тво
 Структура літературного твору

міст – форма –
що говориться? як говориться?
[стосовно певного [стосовно певного
твору]
твору]

спосіб існування
внутрішня суть внутрішньої суті
певного явища, явища, його
його ідея; зовнішній вияв
форма художнього твору як цілісна система засобів змістового вираження трьох її рівнів:

І рівень –
зображення одиничних предметів –
сукупність засобів предметної
зображувальності
(внутрішня форма);
форма художнього твору як цілісна система
засобів змістового вираження трьох її рівнів:

ІІ рівень –
предмети відображаються засобами
мови – прийоми мовної
зображувальності
(зовнішня форма);
 форма художнього твору як цілісна система
засобів змістового вираження трьох її рівнів:

ІІІ рівень –
зображення одиничних предметів
відбувається у певному смисловому
порядку одне стосовно іншого –
тип або принцип смислової
упорядкованості, взаємоузгоджуваності
(композиція);
 Текст у гуманітарних науках:

• Філології
• Культурології
• Структуралізмі
• Постмодернізмі
• Семіотиці

Самостійна робота
 визначення тексту в сучасному
літературознавстві

мовленнєва площина художнього твору, що

наявна у ньому поряд із предметно-образним
аспектом (світ твору) та ідейно-змістовою
сферою (художній зміст);
мовлення зі змістом (ідеї, концепції тощо), тобто
текст стає синонімом до поняття твір;
впорядкована послідовність мовленнєвих
одиниць
універсальна властивість тексту:

стабільність, незмінність,

тотожність самому собі.

літературно-художній твір
розповідь про певну життєву подію
(реальну чи уявну), розповідь, що
ведеться від особи реального чи
уявного автора з метою спричинити
естетичне враження і має для цього
необхідні передумови
 Чинники, що впливають на здатність твору
викликати емоції та інтелектуальний відгук у
читача:
Індивідуальна, особистісна форма присутності автора
його переживань, вияв його світобачення;
оригінальність стилю, що є причиною виникнення
асоціацій, вражень, думок, почуттів.
Своєчасна важлива проблематика, здатність
зацікавити читача, викликати певні аналогії з його
життєвим досвідом; одночасно розширити кругозір
читача, перевершити горизонт його сподівань;
наявність загальнолюдських цінностей, їх доступність
зрозумілість.
 Чинники, що впливають на здатність твору
викликати емоції та інтелектуальний відгук у
читача:
Точність, виразність, емоційність вислову,
доречність мовних засобів виразності.
Цілісність твору – відповідність усіх його
елементів художньому задумові, ідеї твору,
впорядкована система образів; неможливість
вилучити певні епізоди без втрат змісту.
Готовність читача сприйняти художній твір.
 Зміст художнього твору

особистісне, ідейно-емоційне ставлення автор

до предмета зображення, що виявляється
безпосередньо у тексті та інтертекстуально
(читацьке сприймання, оцінка, висловлюванн
автора) і має вигляд більш-менш цілісної
картини світу, яка зі свідомості письменника
переміщається у свідомість читача
 Структура змісту є дворівневою:

об’єктивна основа –
обсервація певних життєвих явищ, що
конкретизується у тих подієвих лініях, які
розгортаються у творі в більш-менш закінчену історію
або фрагмент життя певних людей, у створенні
узагальнених типів характеру
 Структура змісту є дворівневою:

суб’єктивна основа –
емоції, оцінки, настрій автора і читача; емоційний
настрій «огортає» собою зображуване, характеризує
оцінне ставлення автора до зображуваного, мимово
передається читачеві і спонукає його до усвідомленн
та емоційного переживання власної оцінки, свого
особистісного ставлення до описаного у творі
 Основні чинники змісту:

• Тема (тематика)

• Проблема (проблематика)

• Ідея
Додаткові чинники змісту:
• Тенденція
• Пафос
• Конфлікт
• Родовий зміст
• Жанровий зміст
• Фабула
• Характери
• Обставини
 Стиль

відносно усталена система чинників

художньої виразності, що притаманна
творчості письменника, літературному
напряму, цілій культурній епосі
 Елементи художньої форми:

сюжет (одночасно є компонентом змісту –

разі його тлумачення як способу
опрацювання фабули);
композиція;
предметна деталізація (як складова
композиції);
художня мова.
 Структура художньої форми:

Внутрішня форма: Зовнішня форма

система образів художня мова
твору; (лексичні
сюжет твору. конструкції, троп
синтаксичні фігур
 Внутрішня форма твору

образна система
та способи її організації
 Елементи внутрішньої форми твору

• архітектоніка;
• композиція;
• персонажі;
• образи речей, явищ, процесів.
 Композиція

внутрішня організація форми твору;

обудова, взаєморозміщення і співвіднесенн
усіх чинників художньої форми
 Композиція

омпозиція сюжету позасюжетні елемент

(і позафабульні (ліричний відступ,
елементи) портрет, пейзаж,
інтер’єр, вставний
епізод тощо)

лощина описового площина внутрішньо-

вираження психологічна
 Сюжет

«концепція дійсності»,

подія чи система подій, покладена в

основу твору,

спосіб
освоєння, осмислення, організації події
 Слід розрізняти:

абула – «оповідь», • сюжет – ближчий до форм

ослідовна розповідь твору, пов'язаний з тим, як
ро події, викладені у саме розгортається
фабульна основа у
ворі; може бути художньому часопросторі,
итримана логічно, мистецькому світі, як
сихологічно, переплітаються ці основи,
ричинно- подієве тло висвітлює
аслідково; її характери, людину, ідею,
диницею є епізод; є яким чином саме цей сюж
инником змісту висвітлює певний зміст
 Стадії розгортання сюжету визначаються
художнім конфліктом:
• зав’язка;
• кульмінація;
• розв’язка;
• розвиток дії;
• перипетії;
• експозиція,
• пролог;
• епілог;
• ретардація (спад, зупинка дії);
• передісторія;
• післяісторія.
 ????????????
учасна молодь обожнює розкіш. Їй бракує
обрих манер. Вона не визнає авторитетів
не виявляє ніякої поваги до людей
старшого віку. Сучасні діти – справжні
тирани. Вони не підводяться з місця, коли
старший входить до кімнати, зухвало
відповідають батькам, займаються
устими балачками в товаристві однолітків
і тиранять вихователів
 Світ літературного твору

дтворена у творі предметність, матеріальні данності,

психіка людини, її свідомість; сама людина постає як
духовно-тілесна єдність;
кладає реальність – „речову” та „особистісну”;
еребуває між власне змістом і текстом (словесною
канвою);
Світ літературного твору –
художньо освоєна і перетворена реальність.
 Елементи світу літературного твору

Основні:

• персонажі, які утворюють систему;

• події, з яких формуються сюжети.

 Елементи світу літературного твору

Додаткові:
компоненти образності (художньої
предметності): акти поведінки
персонажів, риси зовнішності (портрети),
явища психіки, факти оточення (речі в
інтер’єрах, пейзажі), мовленнєва
діяльність, подробиці (деталі)
зображуваного.