Практичне заняття № 4

Тема: Словниковий склад сучасної української літературної мови.

Абревіатури, правила творення і використання.
Терміни, їх використання у професійному мовленні.
План
1. Лексикологія як наука про словниковий склад мови, її предмет і завдання, зв’язок з іншими
науками.

2. Поняття «слово», «лексичне значення», «лексика», «лексема», «словниковий склад»,

«словниковий запас».

• Слово – це граматично оформлений звук чи звуковий комплекс, за яким

у процесі суспільної мовної практики закріпилося певне значення. 
• ОЗНАКИ СЛОВА:
• Виділюваність - це ознака слова як мінімальної самостійної одиниці мови.
• Відтворюваність - слова у процесі мовлення не створюються, а відтворюються такими,
якими вони є на певному етапі розвитку мови.
• Самостійність лексичного значення - незалежність лексичного значення від словесного
оточення.
• ТИПИ СЛІВ 
• Повнозначні
• Службові
• Вигуки
•
• Лексичне значення - це реальний зміст слова; те, що слово означає.
• Однозначність (моносемія) - це здатність слова мати лише одне значення.
• Багатозначність (полісемія) - це здатність слова виражати кілька лексичних
значень.
•
• ТИПИ ЛЕКСИЧНИХ ЗНАЧЕНЬ
• НОМІНАТИВНЕ
• ФРАЗЕОЛОГІЧНО ЗУМОВЛЕНЕ
• СИНТАКСИЧНО ЗУМОВЛЕНЕ
•
• Лексика (від грец. lexikos – словесний, словниковий) – це сукупність слів будь-
якої мови, а також сукупність слів певної сфери вживання (професійної,
офіційно-ділової, наукової, виробничо-технічної тощо). 
• Лексема - це слово у сукупності всіх своїх значень і граматичних форм.
• За активністю вживання; 
• За походженням; 
• За сферою вживання; 
• За належністю до стилю мови; 
• За емоційно-експресивним забарвленням.
•

Словниковий склад мови— сукупність усіх слів, усієї лексики якоїсь мови
Словнико́вий запа́с — це набір слів, яким володіє людина у знайомій їй мові. 
Словниковий запас, як правило, росте та розвивається з віком, і слугує як практичний
і фундаментальний інструмент для спілкування та здобування знань.

•
• 3. Однозначність і багатозначність. Джерела розвитку багатозначності (полісемії).
•
• Однозначні слова — це слова з одним лексичним значенням.
У кожній мові є слова, що мають одне лексичне значення, тобто називають якийсь один
предмет, істоту, ознаку, дію. Наприклад, гориٰще — приміщення між стелею і покрівлею
будинку; жолудь — плід дуба; медик — фахівець із медицини; аналізувати — досліджувати,
розбиваючи на складові частини. Серед однозначних слів найбільше наукових термінів
(суфікс, іменник, радіус, мікроскоп), власних назв (Ольга, Китай, Кордильєри, Сиваш), назв
окремих рослин (бузок, суниця, опеньок), назв чисел тощо.
•
• Проте більшість слів української мови вживається з двома і більшою кількістю значень.
Слова, що мають кілька лексичних значень, називаються багатозначними.
Конкретне значення багатозначного слова виявляється в словосполученні та реченні. У
тлумачному словникові різні значення слова наводяться під окремими номерами. Наприклад:
поле —
1)"безліса рівнина, рівний великий простір" (широке зелене поле);
2) "оброблювана під посів земля" (засівати поле, поле пшениці);
3) "значна площа, відведена під що-небудь" (поле аеродрому, футбольне поле);
4) "простір, у межах якого відбувається якась дія" (поле
бою, поле сил тяжіння, магнітне поле);
5) "поприще, сфера
діяльності" (поле діяльності, поле науки, поле культури);
6) "основа, на яку нанесено візерунок, зображення, напис тощо; фон, тло" (блакитне поле
плаката, темне поле
фотографії);
7) "смужка вздовж краю аркуша паперу, яка
залишається чистою при написанні або друкуванні; берег"
(позначки на полях книжки);
Причина появи багатозначних слів криється в діючих в мові лінгвістичних законах. До таких
законів, зокрема, відноситься закон економії мовних засобів. Оскільки мовні ресурси
обмежені, а людське пізнання безмежно, то ми змушені позначати одним і тим же словом
різні, але певним чином пов'язані поняття. Іншим законом, багато в чому визначальним поява
багатозначних слів у мові, є закон асиметрії мовного знака і значення. Відповідно до цього
закону знак і значення зазвичай повністю не покривають один одного, так як значення часто
не може обмежитися рамками одного слова і прагне до того, щоб виразити себе іншими
засобами і навпаки, одна й та сама одиниця мови може служити для вираження різного
значення .

• 4. Загальна характеристика лексики сучасної української літературної мови з різних

точок зору: а) активністю вживання; б) походженням; сферою вживання; належністю до
стилю мови; емоційно-експресивним забарвленням.
• 5.Слова іншомовного походження, їх мовне освоєння, правила вживання у фаховому
мовленні.
• 6.Кальки як своєрідний різновид запозичень. Негативні наслідки калькування слів та
висловів.
• 7.Абревіатури, традиції їх творення і використання у професійному мовленні. Правила
скорочення слів.
• 8.Поняття «термінологія», «термінознавство», «термін», «номенклатура». Основні ознаки
терміна. Процеси термінотворення.
Запитання і завдання для самостійної роботи
• 4. Із «Словника іншомовних слів» випишіть по 5 слів, запозичених з англійської,
німецької, французької, іспанської мов. З’ясуйте буквальне значення цих слів.

АНГЛІЙСЬКА
1.аутсорсинг outsourcing – залучення ресурсів із зовнішніх джерел. Передача на договірній
основі певних видів робіт стороннім фахівцям.
2.бренд a brand — марка, назва Марка товару, що користується величезною
популярністю у покупців.
3.дедлайн a deadline — кінцевий термін
4.дефолт default – несплата, недбалість, недолік Нездатність виконати зобов’язання з
повернення запозичених коштів або виплаті відсотків за цінними паперами.
5.прайс-лист a price – ціна; a list – список Прейскурант, список цін на товари і послуги певної
компанії.

НІМЕЦЬКА
1.Друкарня – Drukerei
2.Олія – Öl
3.бавовна – Baumwolle
4.вагатись – waegen
5.грунт – Grund

ФРАНЦУЗЬКА
1.expertise – експертиза, promesse –промеса
2.garantie – гарантія
3.courier – кур’єр
4.exporteur – експортер
5.expertise – експертиза

ІСПАНСЬКА
1.банан, болеро,
2.ваніль,
3.гітара,
4.лимон
5.карамель,

Укладіть словничок термінів свого фаху (мінімум 10–20 термінів). Визначте їхнє походження
та структуру.

Практичні завдання
 Завдання 1. Охарактеризуйте підкреслені в реченні слова за належністю до лексики:
а) активної / пасивної; б) корінної / запозиченої; в) загальновживаної / обмеженого вживання;
г) стилістично нейтральної / стилістично забарвленої; д) емоційно нейтральної / емоційно
забарвленої.

Поява неологізмів у мові зумовлена розвитком людського суспільства, намаганням

глибше пізнати й точніше позначити ті чи інші явища, властивості навколишньої дійсності,
духовного життя людини (З підручника).
-неологізми- пасивна/активна, запозичена, обмеженого вживання, стилістично
нейтральні
-розвиток-активна, корінна, загальновживана, стилістино нейтральна, емоційно
нейтральна

Завдання 2. З’ясуйте буквальне значення слів іншомовного походження, доберіть до

них українські відповідники.
ЖАРГО́Н, у, чол. Мова якоїсь соціальної чи професійної групи, що
відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і виразів,
властивих цій групі. Український відповідник–говірка,балачка.
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ДУБЛЕ́ Т, а, чол. 1. Другий екземпляр якого-небудь предмета; один із двох
однакових предметів. 2. мисл. Одночасний постріл з обох стволів двоствольної
мисливської рушниці.
Український відповідник- копія, подвоїння
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ДІАЛЕ́ КТ, у, чол. Місцевий різновид мови; Відповідник - говірка
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ДЕФІ́С, а, чол. Коротка риска, яка сполучає слова або їх основи в одне ціле.
Український відповідник – рОзділка
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ДЕМІНУТИВИ- . Похідні іменники, що виражають значення зменшеності. //
Зменшувальна або пестлива форма іменника або прикметника. Український
відповідник – зменшеність.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Гло́са  — коментар або ж пояснення незрозумілих, діалектичних, часто
іншомовних слів та виразів.Український..відповідник.-.Розяснення
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Ізогло́са — лінія, якою на лінгвістичних мапах позначають межі поширення
певного мовного явища. Український відповідник – перехідна говірка?
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Ідіома — стійкий неподільний зворот мови, що передає єдине поняття, зміст
якого не визначається змістом його складових елементів, Український
відповідник – фразеологізм.

Завдання 3. Із поданої цитати випишіть приклади термінів. Висловіть своє ставлення

до спроби знайти українські відповідники до запозичених слів-термінів.
Привертає до себе увагу праця Є. Тимченка «Українська граматика» (К., 1907). У ній
проаналізовано сучасний стан української мови. На думку І. Огієнка, цей підручник є одним з
найкращих щодо науковості. Аналізована праця вирізняється насамперед своїми термінами. І.
Огієнко наголошує на тому, що чимало термінів автор використав у своїх попередніх працях,
зокрема «Русско-малоросійском словаре». У ньому трапляються такі терміни, як часівник,
спосіб дійсний, речівник, ступені якості, часування, займенники присвійні, розділка, рід
чоловічий, рід жіночий, час минулий та ін. Водночас Є. Тимченко впроваджував до
термінологічної системи слова латинського походження на зразок локатив, генетив,
номінатив та ін., не подбавши, як зауважує І. Огієнко, «аби для зазначених термінів подати
український вираз, тим більше, що такі вирази у нас є» (Кровицька О. Українська
лексикографія: теорія і практика. – Львів, 2005. – С. 24–25).

Завдання 4. Порівняйте значення термінів у декількох терміносистемах.

Звук, асиміляція, акомодація, морфологія, синтаксис.
ЗВУК
1.  У фізіології. Слухове відчуття, що викликається механічними коливаннями; те, що
людина чує, сприймає органом слуху.
2. У фізиці. Поширювані в пружних тілах (твердих, рідких і газоподібних) механічні
коливання. 
3. У музиці. Тон певної висоти і сили (на відміну від шуму).
4. У лінгвістиці. Членороздільний елемент людської мови, утворюваний за
допомогою органів мовлення.

АСИМІЛЯЦІЯ
1. Основне значення дії - уподібнення;
2. У біології. Процес засвоєння рослинним чи тваринним організмом зовнішніх щодо
нього речовин. 
3. У лінгвістиці. Уподібнення одних звуків іншим. 

АКОМОДАЦІЯ

1.Загальне значення - Пристосування до чого-небудь (напр. до нових житлових

умов).
2.У лінгвістиці. Пристосування артикуляції голосного й приголосного, що стоять
поряд.
3. У гістології – зміна форми і співвідношення клітин у тканинах у процесі
пристосування до змінених.умов.
4.У біології - .Акомодація очей (ока) — здатність очей пристосовуватися до
розглядання предметів на різних відстанях.

МОРФОЛОГІЯ,
1. У біології.Наука про будову та форму організмів, речовин і т. ін. Морфологією
називають науку, яка займається вивченням будови організмів, тобто їх зовнішньої
форми.
2. У мовознавстві. Розділ граматики, що вивчає форму та будову слова, а також
система форм змінювання слів певної мови. Морфологія.. — граматичне вчення про
слово, тобто розділ граматики, в якому аналізуються морфемний (чи морфологічний)
склад слова й ті зміни, що відбуваються в його будові.

СИНТАКСИС
1.У мовознавстві. Синтаксис - Розділ граматики, який вивчає способи поєднання й
розміщення слів у мові.
2.У геології. Синтаксис зближення складок гірських порід на певній ділянці, яке
часто збігається з їхнім дугоподібним вигином.
3.У програмуванні. Синтаксис  — правила формування конструкцій програм із
символів в мовах програмування.
4.У семіотиці. Синтаксис - сукупність відносин між знаками, а також розділ
семіотики, що вивчає ці відносини.

Література до теми:
1. Городенська К. Г. Українське слово у вимірах сьогодення / Ін-т укр. мови НАН України. –
К. : КММ, 2014. – 124 с.
2. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К., 1977.
3. Коваль А.П. Культура української мови. – К., 1970.
4. Паламарчук Л. С. Лексико-семантичний розвиток мови // Мовознавство. – 1982. – № 4. –
С. 3–7.
5. Панько Т. І. Українське термінознавство : підручник / Т. І. Панько, І. М. Кочан,
Г. П. Мацюк. – Львів : Світ, 1994.
6. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради. – К., 1999.
7. Чак Є Р. Складні випадки вживання слів. – 2-ге вид. – К., 1984.
8. Ющук І.П. Українська мова: Підручник. – 3-тє вид. – К., 2006.

Словники та довідники:
1. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо / Уклад. Я.Б. Тимошенко. – К., 1991.
2. Ганич Д.І. Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К., 1985.
3. Головащук С.І. Словник-довідник з правопису та слововживання / АН УРСР. Ін-т
мовознавства. За ред. В.М. Русанівського. – К., 1989.
4. Голянич М., Стефурак Р., Бабій І. Словник лінгвістичних термінів: Лексикологія,
фразеологія, лексикографія. – Івано-Франківськ: Сімик, 2011.
5. Гринчишин Д., Капелюшний А., Сербенська О., Терлак З. Словник-довідник з культури
української мови. – Львів, 1996.
6. Зінкевич-Томанек Б., Григор’єв О., Прихода Я. Короткий практичний словник абревіатур
та скорочень української мови. – Краків, 1997.
7. Колоїз Ж. В. Тлумачно-словотвірний словник оказіоналізмів. – Кривий Ріг, 2003.
8. Критська В.І., Пуздирєва Т. К., Романюк Ю. В. Активні ресурси сучасної української
номінації: Ідеографічний словник нової лексики. – К., 2013.
9. Ленець К.В., Ставицька Л.О. Короткий російсько-український словник контрастивної
лексики. – К., 2002.
10. Мазурик Д. В. Нове в українській лексиці: Словник-довідник. – Львів, 2002.
11. Нові слова та значення : Словник / Ін-т укр. мови НАН України; уклали: Л. В. Туровська,
Л. М. Василькова. – К. : Довіра, 2009. – 271 с.
12. Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. – К., 1985.
13. Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: В.М. Русанівський, О.О. Тараненко,
М.П. Зяблюк та ін. – К., 2000.