Лекція 7

Тема. ПСИХОЛОГІЯ ВЧИТЕЛЯ

План
1.Структура педагогічної діяльності
2.Особистість вчителя.
3.Індивідуальні особливості особи вчителя.
4.Формування педагогічних здібностей
Діяльність вчителя складається з окремих, але взаємозв'язаних
компонентів. Виділяють три компоненти педагогічної діяльності:
конструктивний, комунікативний і організаторський.
Конструктивний компонент. В роботі вчителя велике місце належить
конструюванню уроку, позакласного заходу, підбору навчального матеріалу
відповідно до шкільних програм, підручниками, різними методичними
розробками і його переробці (трансформації) для викладу що вчиться. Вся ця
робота кінець кінцем виливається в докладний конспект уроку, позакласного
заходу, де передбачено все: зміст, система і послідовність власних дій, система
і послідовність дій учнів (класу в цілому і окремих учнів).
Вчитель повинен добитися глибоких знань учнів, а для цього так
підбирати і переробляти - навчальний матеріал, щоб найважчі теоретичні
питання були міцно засвоєні.
Глибоке розуміння і міцне засвоєння, у свою чергу, неможливо без
активної діяльності самих учнів.
Пошук шляхів активізації і інтенсифікації процесу навчання також
невід'ємна частина конструктивної діяльності. У зв'язку з цим багато вчителів
звернулися до проблемного навчання і створення проблемних ситуацій на
уроках.
Очевидно, що яким би загальним керівництвом (програмою, методичною
літературою) не користувався вчитель, кожний урок залежить багато в чому від
його знань, його творчості, особливостей мислення, де величезне значення має
аналітична діяльність педагога.
 Організаторський компонент. Важливе місце в структурі педагогічної
діяльності займає і організаторська діяльність. Її важко відділити від
конструктивної, вони складають єдине, нероздільне ціле. Все, що планує
вчитель провести протягом уроку, повинне поєднуватися з його умінням
організувати весь навчальний і виховний процес. Тільки в цьому випадку учні
будуть озброюватися знаннями.
Доказом цьому явилися приклади з досвіду роботи в школах студентів-
практикантів. Студент може скласти перед уроком добрий конспект, а урок не
вийшов, оскільки він не зумів організувати роботу в класі. Або, навпаки, знання
студента по предмету і по методиці далеко не досконалі, але організаторські
здібності дозволили йому провести урок і добитися певних результатів.
Організаторський компонент включає три напрями: організація свого
викладення; організація своєї поведінки на уроці; організація діяльності дітей,
постійна активізація їх пізнавальної сфери.
Якщо вчитель виявляє майстерність лише в одному аспекті
організаторської діяльності, наприклад добре організував виклад (вміло
підібрав навчальний матеріал, словесну, наочну наочність), але не привернув
дітей до активної розумової діяльності, то урок може носити тільки
розважальний характер, а повноцінного засвоєння знань не буде. Якщо ж
вчитель зумів організувати клас, повністю оволодів своєю поведінкою, але у
викладі матеріалу не поставив перед учнями чіткої задачі, не уточнював
відповіді учнів під час опиту по ходу викладу матеріалу, то в результаті може
мати місце той же недолік — відсутність глибокого засвоєння знань.
Це ж відноситься і до організації ігрової, трудової діяльності учнів, їх
спілкування.
В процесі організації навчання і пізнавальної діяльності обов'язково
виконання ряду функцій. Досвідчений вчитель, що володіє організаторською
майстерністю, передусім організує спільну діяльність учнів, що особливо
значущо на першому році навчання і обумовлює формування
коллективистических відносин вже до III класу.
 Комунікативний компонент. Він включає встановлення і підтримку
відносин з учнями, батьками, адміністрацією, вчителями.
Саме відношення вчителя до учнів визначає успіх його конструктивної і
організаторської діяльності і емоційне благополуччя школяра в процесі
навчання. Тому взаємини між учнем і вчителем перш за все й привертають
увагу учнів. Учні оцінюють на початку навчання не знання вчителя або його
уміння організувати урок, а його доброту, уважність, і через свою велику
емоційність, вразливості школяр може наслідувати ці відносини.
Вплив комунікативних якостей вчителя на школяра настільки великий,
що воно багато в чому визначає стиль відносин, які складуться в колективі
класу.
Виділяють _п_ я т ь типів емоційних відносин вчителів до учнів:
емоційно-позитивний активний, емоційно-позитивний пасивний, емоційно-
негативний активний, емоційно-негативний пасивний і неврівноважений.
Виявляється, що взаємини дітей в класі в більшості випадків
відповідають тому або іншому емоційному стилю, яким характеризується
поведінка вчителя. Так, у вчителя з емоційно-позитивним активним
відношенням до дітей виявляє відкриту доброзичливість, прагне бачити добре в
особі учня, активно заохочує учнів, учні допомагають один одному, відверті,
ініціативні, в класі яскраво виразні товариські відчуття один до одного.
У вчителя емоційно-неуврівноваженого, який то підозрілий і негативно
набудований до учнів, то сентиментальний і необґрунтовано заохочує учнів, у
класі часто буває нервозна обстановка, нерівні у відносини один до одного.
Комунікативна сторона педагогічної діяльності виявляється у всьому
педагогічному процесі (і в конструктивній, і в організаторській його стороні).
Так, під час пояснення нового матеріалу на уроці його емоційна подача,
звернення вчителів до учнів допомагає останнім краще засвоювати знання.
Організувати свою увагу під час пояснення допомагає тактовне зауваження
вчителя тим, хто не слухає, уміння помітити учня, що не зрозумів матеріал, і
пояснити ще раз.
 Здійснення індивідуального підходу, як одна із сторін комунікативної
діяльності людини, також визначає успіх його роботи. Учитель повинен
помітити і врахувати особливості школяра, які заважають або, навпаки,
допомагають йому, і відповідно реагувати на них. Так, повільність учня,
пов'язана з нею темпераментом, вимагає терпіння і такту вчителя; анатомо-
фізіологічні особливості, що мають вираз в дефектах мови, вимагають чуйності
і уваги в спілкуванні з таким учнем і т.д.
В процесі навчання кожний етап уроку і особливо опитування вимагають
продуманого і по можливості наперед спланерувало спілкування. Уміння
слухати, не перебиваючи, вчасно задати навідне питання, справедливо
оцінювати відповідь, не піддававшись суб'єктивному відношенню до вчиться —
застава благотворного впливу особи педагога на учня.
Варто підкреслити, що саме комунікативні, а не конструктивні і
організаторські компоненти діяльності вчителя в більшості випадків є
причиною відхилень в результатах навчання учнів. Це пояснюється тим, що у
вчителя часто складається позитивний або негативний стереотип у відносинах з
учнями, це заважає об'єктивності у відносинах і вимагає від вчителя аналізу і
перебудови поведінки.
^Д. И,_ Шербаков. окрім висловлених компонентів, виділяє в
педагогічній діяльності додаткові сторони. Це інформаційна сторона
(володіння матеріалом і мистецтвом його подачі); розвиваюча (управління
розвитком особи школяра в цілому); орієнтаційна (спрямованість особи, її
мотиви, ідеали); мобілізаційна (активізація розумової діяльності учнів,
розвиток їх самостійності); дослідницька (творчий пошук в педагогічному
процесі, уміння провести експеримент, узагальнити досвід і постійно
удосконалювати свою майстерність).
2. Питання. Особистість вчителя.
Мотиви педагогічної деятельності. Серед всього різноманіття мотивів
саме професійні мотиви беззастережно визнані ведучими в особі вчителя, і
визначальними за всі інші.
 Професійні мотиви вчителя, як і всяка мотивація, складають складну
структуру. В неї включаються мотиви вибору педагогічної професії; мотиви,
що виявляються в процесі праці вчителя; мотиви вдосконалення педагогічної
діяльності.
Безумовно, в основі всіх цих мотивів лежить широка соціальна установка:
почуття громадського обов'язку. Саме це відчуття визначає всі мотиви і
відповідно діяльність.
Але в процесі педагогічної праці ця соціальна установка підкріплюється
мотивами, які пов'язані з привабливістю конкретної діяльності. От чому саме на
ці мотиви вчителю варто звернути особливу увагу.
До мотивів вибору педагогічної професії відносять інтерес до роботи з
дітьми, наслідування (передусім улюбленому вчителю), здібності до
організаторської діяльності, перевірені в роботі з дітьми, і ін.
Мотиви вибору педагогічної професії і мотиви, що виявляються в процесі
педагогічної діяльності, дуже часто співпадають. Останні, з'явившись ще в роки
навчання у ВНЗ, мають місце протягом всієї роботи вчителя, стають дієвими і
активними. До них відносяться: інтерес до дітей (або, як говорять багато
вчителів, любов до дітей); суспільна важливість праці вчителя; наявність
педагогічних здібностей (що виявляються, наприклад, в - вдалій побудові
уроків). Інші мотиви, що мали місце до початку роботи вчителя (рекомендацни
старших педагогів, наслідування улюбленого вчителя), наповнюються новим
вмістом в конкретній діяльності і зливаються з вищепереліченими.
Появу мотивів вдосконалення педагогічної діяльності стимулює
навчальна програма, яка останніми роками значно ускладнилася, оскільки
введено багато теоретичного матеріалу, у ряді випадків вимагається уміння
формувати знання на основі загальних теоретичних понять. От чому основним
спонуканням до вдосконалення педагогічної майстерності вчителя є мотив —
підвищити рівень своїх знань і умінь.
Реалізуючи це спонукання, вчителі прагнуть до самоосвіти, підвищенню
кваліфікації в інститутах удосконалення вчителів, в системі вищої заочної
педагогічної освіти. Проте цій загальній установці — підвищити рівень знань і
умінь — можуть відповідати різні потреби.
Зустрічаються випадки, коли вчитель прагне поповнити багаж тільки в
конструктивній стороні діяльності, причому ними відбирається тільки
конкретний матеріал, який можна включити безпосередньо в той або інший
урок. В цьому випадку спонукання не стимулюють вчителя до переосмислення
наявних знань з позицій отриманих теоретичних відомостей. Навіть
навчаючись в інституті, такі вчителі важко освоюють новий ступінь
майстерності.
Сучасні вимоги спонукають до постійної творчої перебудов в роботі
вчителя. Тільки в цьому випадку рівень розвитку учнів буде відповідати
вимогам часу.
Відповідно до професійних мотивів вчителі формуються і всі інші якості
його особи.
Педагогічні здібності. В психологічних дослідженнях підкреслюється, що
в особі вчителя виявляється синтез його особистих якостей і знань, умінь,
навичок. От чому педагогу так важливо глибоко усвідомлювати свої психічні
особливості, які необхідні для його професії, і постійно займатися
самовихованням.
Для діяльності вчителя, як і для діяльності фахівця будь-якого профілю,
велика роль загальних здібностей, таких, як стійкість уваги, самостійність
мислення, самовладання і ін. Проте, як і у всіх професіях, справжній успіх в
педагогічній діяльності можливий тільки з розвитком власне педагогічних
здібностей, тобто індивідуальних психічних властивостей, які допомагають
успішно опановувати даною діяльністю.
Коло педагогічних здібностей дуже великий. Він охоплює всю структуру
педагогічної діяльності. Психологи і педагоги, що дослідили профессіограмму
вчителя, виділяють різні здібності вчителя. В дослідженнях Н. В. Кузьміной
розкриті такі, як педагогічна спостережливість, педагогічна уява, педагогічний
такт, розподіл уваги, організаторські здібності
 Ф. Н. Гоноболін перераховує і розкриває наступні здібності, необхідні
вчителю: здатність розуміти учня, доступно висловлювати матеріал,
розвивати зацікавленість учнів, організаторські здібності, педагогічний такт,
передбачення результатів своєї роботи та ін.
В цілому до групи педагогічних здібностей передусім відносять:
педагогічну спостережливість, педагогічна уява, вимогливість, як рису
характеру, педагогічний такт, організаторські здібності, простоту, ясність і
переконливість мови.
Круг перерахованих педагогічних здібностей, що дозволяють успішно
здійснювати всі сторони педагогічної діяльності.
Так, педагогічна уява сприяє конструктивній діяльності, оскільки за її
допомогою проектуються майбутніх знання учнів, уміння знаходити відповідні
методи і методики. Вона має вираз також в «проектуванні» характеру, звичок
учнів як в навчальній, так і у виховній роботі та формуванні колективу в
цілому. Саме педагогічна уява допомагає вчителю здійснювати розвиваюче
навчання і виховання.
Педагогічний такт виявляється в комунікативній стороні педагогічної
діяльності. Це здібність до встановлення правильних відносин з учнями,
вчителями, батьками, відчуття міри у відносинах (в міру вимогливість, в міру
доброта), що дозволяє усувати і попереджати конфліктні ситуації.
Організаторські здібності також важливі для діяльності вчителя, оскільки
вся педагогічна діяльність носить організаторський характер.
З питання. Індивідуальні особливості особи вчителя. Окрім загальних і
педагогічних здібностей, в діяльності вчителя виявляються і його індивідуальні
особливості, які визначають стиль, «почерк» педагога. На стиль роботи можуть
впливати властивості типу вищої нервової діяльності, особливості емоційної
сфери. їх вплив виявляється в темпі ведення уроку, в експресії, ступені
емоційної насиченості викладу.
В даний час психологи шукають відповідь на питання, якими
психологічними особливостями повинен відрізнятися вчитель у зв'язку з
новими задачами навчання, активізації навчального процесу.
 Так, в дослідженні групи психологів, що проводили комплексне вивчення
вчителів, що виявляють не однаковий успіх в педагогічній роботі, було
виявлено, що для вчителів-майстрів в цілому характерні:
упевненість у великих можливостях дитячого інтелекту і підкорення цій
задачі всього навчального процесу (інтелектуальна насиченість уроків);
прагнення максимально і всесторонньо використовувати матеріал, що
вивчається на уроці, стимулювання різних способів виконання дій учнів на
пошуки, непримиренність до шаблона в міркуваннях і діях учнів;
педагогічна спостережливість;
справедливість, обґрунтованість, діловий і переважно непрямий характер
вимог, що пред'являються;
задоволення від спілкування з дитячим колективом.
І навпаки, вчителів, хоча і добросовісних, але які не користуються
авторитетом в учнів, відрізняють такі особливості:
відношення до учнів як до стихії, яку необхідно постійно «тримати в
узді»;
переважання прямих вимог, загрозливого або повчального тону, їх велика
кількість, стереотипність;
вимога від учнів строгої відповідності їх відповідей, міркувань тому
зразку, який склався в голові вчителя;
наявність педагогічних штампів в стилі роботи.
Вчитель повинен врахувати всі вікові і індивідуальні особливості
школяра. Проявляти чуйність, відповідальність за успіхи, життєрадісність,
оптимізм. Необхідні також: всесторонній інтерес до знань та ерудиція як
необхідна умова успішного багатопредметного викладання, а також естетичні
відчуття і емоційне відношення до мистецтва.
4. Питання Формування педагогічних здібностей. Круг професійних
можливостей вчителя формується під час навчання в педагогічних навчальних
закладах, в процесі самовиховання і, головне, в повсякденній педагогічній
діяльності.
 Безумовно, кожна особа суто індивідуальна і деякі здібності, що
припускають наявність спеціальних завдатків, в окремих вчителів можуть і не
розвинутися повною мірою навіть при їх цілеспрямованих зусиллях.
Проте практика показала, що у ряді випадків відсутність якоїсь здатності
при серйозному відношенні вчителя до вдосконалення професійної
майстерності може компенсуватися іншими і в цілому учбова діяльність не
страждає. Так, в своєму дослідженні Ф. Н. Гоноболін показує, як відсутність
вимогливості до дітей у вчителя початкових класів в результаті великих зусиль
компенсувалася наполегливістю і терпінням в роботі з дітьми.
В останніх дослідженнях прокомпенсаторних можливості в педагогічних
здібностях розкривається круг здібностей, який може бути ведучим і визначати
успіх в діяльності.
По дослідженнях, в одного типу педагогів ядром педагогічних здібностей
явився високий рівень розвитку теоретичних знань і, як наслідок цього,
виявляються такі якості, як уміння керувати гуртковою роботою і
профорієнтацією, конструктивні уміння і навики, комунікативні уміння.
В другого типу ядром явився високий рівень організаторської роботи у
сукупності з комунікативними і конструктивними вміння.
В третього типу ядром є комунікативні уміння, що виявляються в
організаторських якостях, конструктивних і прикладних уміннях.
В четвертого типу ядром виступають конструктивні уміння і виявляється
високий рівень теоретичних знань, особові якості (витримка, врівноваженість,
скромність).
Очевидно, що для постійного вдосконалення педагогічної майстерності
необхідне усвідомлення вчителем своїх цілей, життєвих планів, ідеалів, тобто
повне розуміння того, чого він чекає від своєї педагогічної діяльності,
усвідомлення власних особових можливостей (схильностей, рис вдачі), що
виявляються в педагогічній діяльності.