ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ З КУРСУ «ВІКОВА ТА ПЕДАГОГІЧНА

ПСИХОЛОГІЯ»

1. Охарактеризуйте розвиток інтелекту в молодшому шкільному віці.

Основними ознаками розвитку інтелекту молодшого школяра є якість знань, уміння

застосовувати їх на практиці, орієнтування в матеріалі, самостійне набування знань,
знаходження нових способів навчальної роботи, темп і легкість засвоєння нового
матеріалу, міцність запам'ятовування, самостійне формулювання запитань, що логічно
випливають з відомих у задачі співвідношень, знаходження можливих способів
розв'язування нетипових завдань.

Формування інтелекту зумовлюється розвитком певних показників психічних процесів:

точності зорового, слухового і дотикового сприймання; повноти й детальності
описування картини, яку учень бачить уперше; способів свідомого запам'ятовування
нового матеріалу (групування, самоконтролю - під час заучування); здатності
зауважувати помилки, неточності в міркуваннях ровесників; гнучкості мислення, що
виявляється у доцільному варіюванні способів дій, легкості й швидкості переходу від
міркування, що спирається на реальні або зображені предмети, до мислення з опорою на
графіки, схеми, числові і буквені формули; словесно-логічного мислення.

Розумовий розвиток учнів початкових класів має суттєві індивідуальні відмінності, які
виявляються в удосконаленні загальних і спеціальних здібностей, прискоренні темпу
роботи. В одних дітей краще розвинуті мислительні, в інших - мнемічні чи перцептивні
компоненти інтелекту. Серед молодших школярів трапляються учні з тимчасовим
затриманням розумового розвитку. Під час виконання навчальних завдань їм
доводиться долати неабиякі труднощі, тому в процесі організації навчання необхідний
індивідуальний підхід до дітей. Щоб вони могли краще вчитися, потрібно більше часу
відводити на первинне сприймання навчального матеріалу, сприяти належному
формуванню усного й писемного мовлення учнів, підтримувати їхню впевненість у
власних інтелектуальних силах.

Цілісний розвиток інтелекту у молодшому шкільному віці відбувається за такими

напрямами:

 1) засвоєння й активне використання мови як засобу мислення. Цей напрям

пов'язаний із розвитком мовлення дітей, активним його використанням під час
розв'язування різноманітних завдань. Важливо навчити їх роздумувати вголос,
словесно відтворювати думки і вербалізовувати (виражати в словах) процес та
отриманий результат розв'язування задач і виконання вправ;
 2) поєднання і взаємозбагачення всіх видів мислення: наочно-дійового, наочно-
образного, словесно-логічного. З цією метою дітям пропонують завдання, для
розв'язування яких необхідні одночасно і практичні дії, і вміння оперувати
образами, поняттями, висловлювати судження на рівні логічних абстракцій;
 3) виокремлення підготовчої та виконавчої фаз розв'язання завдання. На
підготовчій фазі здійснюють аналіз його умов і виробляють план, на виконавчій
реалізують його практично. При цьому обов'язкова перевірка отриманого
результату.

Якщо за будь-яким із цих напрямів виникають труднощі, проблеми, це означає, що

інтелектуальний розвиток дитини відбувається однобічно.

2. Розкрийте способи організації і керування увагою школярів.

Увага учнів - обов'язкова і необхідна умова для успішної учбової роботи. Основні засоби
збудження уваги учнів - динамічне ведення занять із застосуванням різноманітних
прийомів організації активності учнів, чіткий і ясний виклад матеріалу. Необхідне
перемикання уваги учнів з одного виду діяльності на іншій, усунення відволікаючих
подразників, окрім цього, поступове формування здатності протистояти їм, боротися з
відволікаючими чинниками (робочий шум в класі, шуми в коридорі або на вулиці,
наявність в учбовому класі нових предметів, експонатів, присутність нових людей).
Інакше, якщо учень не здібний до перенесення уваги, він перетвориться в зніжена істоту
із стійкою звичкою працювати тільки в абсолютній тиші.

Інша форма виразу позитивних мотивів учення - наявність учбових матеріалів. Учбові
інтереси, як правило, дуже виборчі. Учбовий інтерес залежить від того, наскільки
зрозуміло учневі значення висловлюваного викладачем матеріалу, наскільки зрозуміло
йому значення цього матеріалу, наскільки матеріал пов'язаний з позаучбовими
інтересами. При цьому величезне значення мають також методи викладу цього
матеріалу, наскільки вони активні і різноманітні. Інтерес може бути непрямим,
опосередкованим, коли він визначається не просто зацікавленістю, а глибоким
усвідомленням значення предмету або матеріалу, життєвій важливості тих або інших
відомостей.

Тільки привчивши дітей бути уважним, вчитель може розраховувати на успіх своєї
роботи.

Індивідуальні особливості уваги - це виділення свідомістю певних предметів і явищ з

навколишнього світу з одночасним відверненням від всього останнього, що ми зовсім
перестаємо помічати. Іншими словами під увагою розуміється зосередженість нашої
свідомості на якомусь предметі або явищі .

Учень повинен добре уявляти собі, для чого треба бути уважним. Наприклад, вчитель
говорить, що треба стежити по підручнику, коли читають текст інші учні. Школяр не
виконує цієї вимоги, оскільки не усвідомлює, навіщо це потрібно. Тоді я ставлю перед
ним завдання чіткіше: стеж, як читає товариш, відмітиш помилку, виправлятимеш.
Тепер школяр уважно стежить за читанням - він усвідомив необхідність бути уважним.
Така увага називається довільною.

Щоб управляти увагою дітей, треба знати її природу, її фізіологічні основи. Тоді
кожному дорослому стане ясно, що дітей треба спочатку навчити бути уважними, а не
вимагати їх зосередженість повністю в сформованому вигляді.

Важливе значення в розвитку уваги має виховання у дітей стійкого інтересу до

навчання, прагнення до кращого виконання всіх учбових завдань.

Найважливішою умовою успіху учбової і виховної роботи вчителя є увага учнів до того,
що відбувається в класі, що виконує сам учень, працюючи під керівництвом вчителя або
самостійно. Без уваги неможливе ні сприйняття нового учбового матеріалу, ні його
розуміння, ні його засвоєння. Тому проблема виховання уваги учнів викликає
особливий інтерес вчителів.

Від зібраності уваги учнів залежить і чітке сприйняття матеріалу, і його розуміння,
швидке засвоєння знань і, нарешті, дисципліна під час учбових занять. Організованість
уваги школярів на уроці означає направити їх свідомість на зміст учбової роботи,
включити в дію, змусити думати. Наприклад, навчаючи учнів розглядати картини,
звертаючи їх увагу на потрібний об'єкт або його окремі сторони і якості.

Організуючі вказівки примушують учнів направляти увагу на даний об'єкт,

відволікаючись від всіх інших предметів, зображених на даній картині.
Стан учнів на початку уроку сильно впливає на їх увагу протягом всього уроку. Особливо
важливі перші хвилини уроку, коли визначається перебудова психічного стану учнів,
перехід від часом досить великої схвильованості під час зміни до спокійної
зосередженості, необхідної для роботи на уроці .

Вчитель прагне максимально використовувати час на уроці, щоб ніщо не відволікало

дітей від справи. Важливо почати урок, відразу оволодівши увагою дітей. Варто на
хвилину уповільнювати з початком, щось пошукати в сумці, заглянути в журнал, когось
запитати - і діловий настрій гасне.

Увага учнів у великій мірі залежить від самого вчителя: його наполегливості, глибокої
зацікавленості в своїй справі і уміння самому бути цілеспрямованим, організованим,
вчителеві необхідно володіти високо розвиненою здатністю: бути уважним до всього, що
відбувається на уроці.

Уважність вчителя є своєрідним педагогічним умінням.

Особливо необхідно стежити вчителеві за тим, наскільки уважні учні до учбової роботи
на уроках, чи вірно направлена їх увага, чи достатньо зосереджені для розуміння
учбового матеріалу і виконання самостійної роботи.

Своєчасна дія вчителя попереджає ослаблення зосередженості, що починається, в роботі

учнів. Якщо ж вчитель, побачивши ослаблення уваги учнів, не приймає потрібних
заходів, це приводить до подальшого погіршення уваги учнів на уроці.

Величезне значення в роботі вчителя має розподіл уваги. Працюючи з учнями в класі,
вчитель знаходиться в невпинно змінній обстановці: кожен учень вимагає до себе
особливої уваги.

Головна умова виховання уваги учнів - різноманітність їх роботи на уроці.

Важливо почати урок, оволодівши увагою дітей. А найголовніше - кожному уроці

потрібно не тільки навчати: але і виховувати: без хороших навиків працьовитості,
наполегливості, дисципліни, акуратності при виконанні роботи не може бути гарної
успішності.

Для збудження і підтримки уваги учнів під час опитування вчителеві необхідно
правильно поєднувати роботу з класом і з опитуваними учнями.

Потрібно організовувати роботу так, щоб під час опиту все учні були у полі зору вчителя,
щоб вони ретельно стежили за відповідями товаришів, вчасно поправляли їх. Коли до
виправлення неправильної відповіді притягується весь клас, то цим перевіряються
знання і уміння багатьох учнів.

Необхідність давати правильне і доступне пояснення нового матеріалу, підтримувати

увагу всіх учнів зобов'язує вчителя бути зосередженим в перебігу всього уроку. Велике
значення має роз'яснення теми і мети уроку.

При закріпленні матеріалу, також як і при опиті, важливо уміти поєднувати роботу з
класом і окремими учнями. Закріплення нового матеріалу - найважливіший етап уроку,
що полегшує підготовку до наступних уроків. Важливо, щоб і на цьому етапі уроку увага
учнів були організовано.

Завдання додому - окремий етап уроку, який займає різне місце: в кінці уроку, залежно
від складності завдання і від зв'язку його з матеріалом, що вивчається. Необхідно і на
цьому етапі уроку організувати увагу учнів.
Вольову зосередженість слід підтримувати різноманітними видами учбових занять,
позакласною і домашньою роботою. Молодші школярі швидко стомлюються від
напруги, тут треба дати дітям хвилину відпочинку. Кращий відпочинок від розумової
роботи дають фізкультхвилинки.

Велике значення у вихованні уваги має наочність. Наочність дає ясність сприйняття,
викликає і підтримує увагу, полегшує таким, що вчиться розуміння матеріалу, що
вивчається, і тому сприяє міцному і глибокому засвоєнню знань. Використовую набори
різних наочних і сюжетних картинок в роботі по розвитку мови.

Істотна умова успішного навчання - це виховання у дітей звички бути уважним до всього
того, що говорить і що робить вчитель в класі, а також до відповідей своїх товаришів.
Увага - необхідна умова для залучення дитини до знань і особливо знань по математиці.
Багато помилок учня в математичних роботах не тільки в першому, але і в подальших
класах, пояснюються недоліком уваги при виконанні роботи.

Систематична робота вчителя по вихованню уваги завжди дає позитивний результат - у

учнів розвивається звичка будь-яку роботу виконувати уважно.

3. Обгрунтуйте, як моральні риси педагога пов’язані з його ставленням до

дітей?
Основним завданням педагогічної етики є підвищення рівня морально-етичної культури
вчителів. Вчитель – суб’єкт моральних відносин в педагогічному середовищі. Обєктами
відносин вчителя є його колеги, учні, їхні батьки, громадськість. В процесі педагогічної
діяльності відносини вчителя виникають під час безпосереднього спілкування. Ці
взаємовідносини супроводжуються емоційним сприйняттям учасниками спілкування
одне одного. Провідну роль у цьому спілкуванні має вчитель, і тому це обумовлює до
нього підвищені моральні вимоги.

Учні є безпосереднім об’єктом впливу педагога. Особливістю цього впливу є те, що діти
мають морально-психологічну незахищеність І в процесі спілкування практично
оволодівають азами морально-соціальних взаємин. Діти оволодівають певною сумою
знань через свідомість і світогляд вчителя. Видатний педагог В.О.Сухомлинський
визначаючи роль вчителя підкреслював що вчитель стає вихователем лише оволодівши
найтоншим інструментом виховання – наукою про моральність, етикою. Етика у
шкільництві це «практична філософія виховання».

Без знання теорії моралі не може бути повноцінної професійної підготовки вчителя.
Педагогічна мораль базується на позитивному впливу педагога до вихованців, який
сприяє розвитку творчої особистості формуванню індивіда, який володіє не тільки
відчуттям власної гідності, а й почуттям соціальної справедливості. Моральний
обов’язок вчителя полягає у формуванні в дитини почуття добра, краси, справедливості
– тобто позитивних якостей.

Виховання – складний динамічний процес, у якому існування конфліктів і протиріч є

природньо. У вирішенні цих проблем вчитель спирається на знання норм моралі і
знання розвитку дитячої психіки. Найважливішою вимогою при врегулюванні відносин
є справедливість оцінки моральних вчинків, наданню справедливої моральної оцінки.
Авторитет і вимогливість вчителя є необхідними умовами морального впливу на процес
становлення учня, набуття життєвого досвіду, здатності до прийняття рішень
самостійно. Справедливість педагога являє собою міру його об’єктивності, рівня його
моральності (принциповість, людяність, чесність) і виявляється в його оцінках вчинків
учнів, їх ставлення до навчання, поведінки, позашкільної діяльності.
Взаємодія вчителя з учнями будується на основі взаємоповаги, на сприйнятті почуття
гідності кожного вихованця. У процесі виховання вчитель знайомить учнів з основами
моралі, критеріями моральних оцінок, можливостями свободи вибору морального
вчинку і мірою відповідальності. Педагогічний такт вчителя віддзеркалює його мораль у
його взаєминах з учнями. Шанобливе ставлення до вихованців, вимогливість,
врівноваженість, принциповість, уважність і чуйність є запорукою виховання творчої
особистості.