Лабораторне

заняття 2
Характеристика
умов навчання

Виконала
студентка групи ПО-41
Сахно Вікторія
 План:
1. Психолого-фізіологічні особливості
молодших школярів.
2. Вимоги до навчальних приміщень.
3. Засоби навчання інформатики.
4. Організація навчання.
 1. Психолого-фізіологічні
особливості молодших школярів.
 Навчальна діяльність у початковій школі набуває специфічного змісту, що зумовлено
особливостями формування та розвитку пізнавальних інтересів учнів, їхньої поведінки,
емоційно-вольової та мотиваційної сфери, своєрідним характером діяльності та мовлення. На
цьому віковому етапі розвитку особистості навчальна діяльність стає домінуючою. Вона
відповідним чином зумовлює трансформації у психіці дитини, які отримали назву
«новоутворення». Поняття «новоутворення» охоплює будь-які нові психічні процеси, явища або
якісні зміни психіки, серед яких можна вважати рефлексію, планування, появу в мисленні аналізу
і синтезу, нових форм порівняння та узагальнення. Крім цього, навчальна діяльність сприяє
прискореному розвитку деяких психічних функцій, серед яких важливе місце належить розвитку
мнемічних дій. Під впливом навчання змінюються орієнтовні реакції на слово, фіксуються
процеси оволодіння новими формами сприймання, здійснюється формування довільних дій
тощо. У молодшому шкільному віці починають формуватися базові навчальні навички та вміння,
а це означає початок нового періоду складного психічного та інтелектуального розвитку
особистості. Навіть схематичний погляд на молодший шкільний вік дозволяє зробити висновки
про унікальність цього етапу навчання. Підвищена чутливість, довірливе ставлення до
авторитету, вразливість, висока реактивність у рухах, спрямованість на оточуючий світ,
наслідувальність у діях, швидка втомлюваність – ці та деякі інші ознаки характерні для дітей, що
починають активно займатися навчальною діяльністю.
 Досліджено, що для дітей молодшого шкільного віку одним із основних
видів діяльності є гра. Учні початкової школи активно граються, але навіть
характер гри може змінюватися під впливом навчання. Діти пізнають
оточуючий світ у процесі навчальної діяльності й, зокрема, у дидактичній грі.
Особливо їм подобається гра за ролями, у процесі якої вони обирають
поведінку (у тому числі й мовленнєву) певного персонажу чи уявної особи.
Якщо діти охоче вживаються у різні образи, то процес навчання можна
побудувати так, щоб задовольнити дитячу потребу гратися, пропонуючи
спеціальні дидактичні ігри.
 Чим молодші діти, тим яскравіше виражені у них процеси збудження, їх домінуюча роль над
гальмівними. Внаслідок швидкого відволікання уваги на яскраві подразники поведінка дітей
стає імпульсивною, що спричиняє відсутність уміння переключатись на інші види діяльності,
тобто для них характерна «негнучкість» уваги. Часто небажаним для сприймання й розуміння
інформації може бути те, що діти звертають увагу на дрібниці, замість того, щоб виділяти
головне. Учитель має враховувати, що школярам цього віку досить важко зосереджуватись
тривалий час на одному виді роботи, їхню увагу може привернути лише незвичний, різкий,
сильний подразник. Таким подразником, на нашу думку, є засоби навчання, спеціально
розроблені для учнів початкової школи з урахуванням їхніх вікових особливостей.
Психологи довели, що в учнів початкової школи переважає мимовільна увага, тому недоцільно у
навчанні повною мірою розраховувати лише на довільну увагу, яка вимагає значних вольових
зусиль. У цьому віці вольові зусилля тільки починають проявлятись у формі усвідомлюваних
довільних дій. Отже, учень практично не може повноцінно регулювати свою діяльність без
допомоги вчителя. Важливим чинником, який підтверджується дослідженнями у галузі вікової
психології, є те, що, окрім незвичного різкого подразника й вольового зусилля, джерелом уваги
стає інтерес або творче завдання, що викликає післядовільну (вторинну) увагу. Це означає, що
спочатку учень докладає зусиль до того, щоб зосередитись, а потім, захоплений своєю діяльністю,
вже працює без вольової напруги. Поряд із цим серед загальних рис уваги молодших школярів
варто зазначити незначну силу її концентрації, слабку стійкість, труднощі, що виникають в учнів
під час тривалого зосередження. Стійкість уваги учнів початкової школи пов'язана із значущістю
навчального матеріалу, доступністю пропонованих завдань. Тому визначальною умовою
привернення уваги у цьому віці є широке застосування ілюстрацій, їх яскравість тобто засобів
навчання, що впливають на мимовільну та вторинну увагу, особливо через яскраве зорове
унаочнення. Саме такі засоби можна вважати цілком адекватними цілям і завданням навчання у
початковій школі.
 Як засвідчує практика, діти початкових класів часто швидко стомлюються,
знижується ефективність їхньої інтелектуальної діяльності, фізична активність
спадає, або, навпаки, підвищується внаслідок збудження, слабшає концентрація
уваги і може погіршуватися працездатність. Щоб цьому запобігти, вчитель має
створити сприятливі умови для навчальної діяльності, дотримуватись гігієнічних
норм, що є важливою передумовою ефективності розумової діяльності учнів
цього віку.
 Аналіз стану пізнавальних інтересів, що відіграють значну роль у розумовому розвитку учнів
початкової школи, дозволяє зробити висновок про особливе положення цієї вікової групи. За
результатами досліджень психологів, перша функція, що починає формуватись у дитини ще в
ранньому віці, це сприймання. Цей процес продовжує розвиватись у шкільному віці і на його
розвиток помітно впливають мислення та рівень досконалості уваги. На перших порах
сприймання майже завжди мимовільне. Діти помічають у предметах не головне або суттєве, а
скоріше те, що виділяється на фоні інших предмет характеризується недостатньою
диференційованістю: діти можуть неправильно ідентифікувати літери або слова, що
сприймаються ними на слух, робити помилки в їх правописі. Серед причин слабкої
диференційованості відзначається також недосконалість аналізу у процесі сприймання.
Ситуативність сприймання учнів зумовлена їхньою неспроможністю абстрагуватись від окремих
стереотипів, незважаючи на те, що дитина до школи невпинно сприймала оточуючий її світ усіма
органами чуття, вона це робила на відповідному їй рівні розуміння, не вдаючись до аналітичної
чи дослідницької діяльності. Варто зазначити, що дитина не народжується з готовим умінням
сприймати що-небудь. Поступово у процесі навчальної діяльності змінюється роль слова у
сприйманні, спостерігається пере розчленованого і повного. У зв'язку з цим можна констатувати
про певний рівень розвитку довільності у сприйманні, оволодінні його технікою. Як засвідчує
практика, незнання або недооцінювання вчителем психологічної природи процесів сприймання
учнів може негативно відобразитись на рівні розуміння та запам'ятовування ними навчального
матеріалу.
 Відомо, що у пізнанні навколишнього світу пам'ять відіграє суттєву роль і розвиток цієї функції є
однієї з пріоритетних ознак готовності дитини до школи. Характеризуючи пам'ять учня
початкових класів, варто підкреслити, що вона настільки суперечливо й непропорційно
розвивається у напрямі своїх вищих форм, що водночас діти можуть користуватися різними її
видами. Якщо проаналізувати відповідні дослідження, то можна зробити висновок, що учні
початкових класів запам'ятовують швидше мимовільно ніж довільно. Іноді важко зрозуміти, як
вони це роблять (раціонально чи нераціонально, свідомо чи несвідомо), але показники
продуктивності пам'яті молодших школярів у процесі мимовільного запам'ятовування деколи
бувають вищими, ніж у старших учнів. Однак, прийшовши до школи, діти вже вміють
запам'ятовувати довільно. Довільність запам'ятовування розвивається й надалі у процесі
навчання. Що ж стосується рівня усвідомлення у запам'ятовуванні навчального матеріалу, то, як
розуміють це фахівці, свідомо запам'ятати матеріал, з одного боку, учневі набагато легше, ніж у
дорослому віці. З іншого боку, дітей приваблюють та інтригують не зовсім зрозумілі їм слова,
пісні, тексти та інший матеріал, який, проте, стає їм у чомусь цікавим, незвичним і значущим
Окремим питанням психології пам'яті для ефективного запам'ятовування матеріалу
є визначення раціонального співвідношення між словесним і наочним способом
його пред'явлення. Згадана вже нами перевага у запам'ятовуванні унаочненого
матеріалу зберігається протягом усього періоду початкового навчання і його
запам'ятовування є більш ефективним.
 Цікавим феноменом, що характеризує класифікацію у молодших школярів, є тенденція учнів 7–
10 років групувати об'єкти під впливом афективних вражень, які з'являються у них у процесі
сприймання цих об'єктів. І якщо, порівнюючи об'єкти чи групи об'єктів у процесі здійснення
класифікації, учні не поспішають із висновками, що випливають із безпосереднього сприймання,
то вони можуть їх діставати на основі емоційних вражень, виділяючи зовсім несуттєві ознаки.
Щоб успішно провести порівняння певних об'єктів, учням деколи доводиться вдаватись до
аналізу, синтезу, узагальнення та інших мислительних операцій. Іноді спостерігався певний рух
від найпростіших форм порівняння до більш складних. Але серед учнів бувають і такі, в яких дія
порівняння зовсім ще не сформована. У зв'язку з тим, що найбільшу вагу для продуктивності
порівняння мають такі чинники як рівень уявлення про об'єкти та спосіб подачі матеріалу, то
виявляється, що найкраще учні здійснюють порівняння тварин, рослин, гірше – неживих об'єктів.
Таке особливе ставлення до всього живого, тобто до представників флори та фауни, є свідченням
особливих інтересів дітей 7–10 років.
 Відомо, що основний інтерес дітей – пізнавальний. Вся сфера інтересів формується на основі
пізнавальних потреб, і це відображається у відповідній поведінці. Діти шукають відповіді на
багато запитань, навіть на ті, які їм поки ще життєво не важливі. Але саме таким є механізм
розумового розвитку – так закладається міцна інформаційна база для подальшого навчання.
Учителі мають задовольнити пізнавальний інтерес, щоб він став мотивом певної діяльності, а
результат влаштовував би як учнів, так і вчителів. У такому разі доцільно говорити вже про
спільну діяльність і мету і навіть у чомусь пов'язані між собою мотиви. А відтак актуальним є
запитання: «Чи готовий учитель дати те, що хоче знати учень?» замість традиційного: «Чи
готові учні тільки до того, щоб сприймати матеріал, підготовлений учителем?». У зв'язку з цим
основне завдання нам вбачається у тому, щоб адекватно оцінити інтереси дітей і правильно їх
враховувати у процесі уроку, у змісті навчальних засобів і під час їх застосування. Навіть,
обираючи той чи інший підручник або навчальний посібник, учитель повинен проаналізувати і
визначити його відповідність психологічним особливостям і віковим можливостям учнів цієї
вікової категорії.
 Що ж до характеру мислительних операцій у молодших школярів, то потрібно
зазначити, що їм важко проводити повноцінне абстрагування, а легше
проаналізувати конкретні факти, ніж загальні положення. Узагальнюючи, вони
більше і краще оперують образами, ніж поняттями, тому процес узагальнення в них
– чуттєвий, образний, рідше – образно-понятійний. Ця властивість мислення ще раз
засвідчує необхідність широкого використання різних видів наочності у процесі
навчання.
 Узагальнимо всі зазначені основні характеристики вікових особливостей учнів початкової
школи . Отже, учитель, який навчає учнів молодшого шкільного віку, має враховувати такі
властивості рівня їхнього розвитку: а) важливу роль образів у сприйманні та запам'ятовуванні; б)
незначну кількість раціональних прийомів запам'ятовування, якими володіють молодші школярі;
в) мимовільність уваги, низький рівень її концентрації, орієнтацію уваги на сильний подразник;
г) підвищену емоційність, запам'ятовування інформації під впливом емоційних вражень та
афективних переживань; д) імпульсивність, реактивність, недовільність вольових зусиль,
перевагу збуджуючих процесів над гальмівними та процесами «позамежового гальмування»; е)
можливість запам'ятовувати поки ще не усвідомлювану інформацію; є) значну роль дидактичної
гри у процесі пізнавальної діяльності; ж) схильність до копіювання та наслідування в діях; з)
незбалансованість аналітико-синтетичної діяльності, недоступність абстрактних міркувань
високого рівня, конкретність або наочно-образність мислення; и) недостатню розвиненість
операцій планування; і) екстенсивний характер пізнання оточуючого світу.
2. Вимоги до навчальних
приміщень.
Вимоги до проведення навчальних занять з використанням
комп’ютерної техніки регламентується Державними санітарними
правилами та нормами «Влаштування і обладнання кабінетів
комп’ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на
персональних комп'ютерах (ДСанПіН 5.5.2.009-98)» .

Відповідно до вимог сучасного санітарного «Гігієнічні вимоги до

відеодисплейних терміналів, персональним електронно-
обчислювальним машинам і організації роботи») для занять дітей
припустимо використовувати лише таку комп'ютерну техніку, що має
санітарно-епідеміологічний висновок про її безпеку для здоров'я дітей.
Санітарно-епідеміологічний висновок повинна мати не тільки знову
придбана техніка, але і та, котра знаходиться в експлуатації.
Приміщення, де експлуатуються комп'ютери, повинне мати штучне і природне
освітлення. Для розміщення комп'ютерних класів варто вибирати такі
приміщення, що орієнтовані на північ і північний схід і обладнані
регульованими пристроями типу: жалюзі, занавіски, зовнішніх козирків і ін.
Розміщати комп'ютерні класи в цокольних і підвальних приміщеннях
неприпустимо.
Для обробки інтер'єра приміщень з комп'ютерами рекомендується
застосовувати полімерні матеріали, на які є гігієнічні висновки, що
підтверджують їхню безпеку для здоров'я дітей.
Поверхня підлоги повинна бути зручної для очищення і вологого збирання,
мати антистатичне покриття.
Площа на одне робоче місце з комп'ютером повинна бути не менш 6 кв.м.
Дуже важливо гігієнічно грамотно розмістити робочі місця в комп'ютерному
класі. Комп'ютер краще розташувати так, щоб світло на екран падаво ліворуч.
Незважаючи на те, що екран світиться, заняття повинні проходити не в
темному, а в добре освітленому приміщенні.
Кожне робоче місце в комп'ютерному класі створює своєрідне
електромагнітне поле з радіусом 1,5м і більш. Причому випромінювання
йде не тільки від екрана, але і від задньої і бічної стінок монітора.
Оптимальне розташування устаткування повинне виключати вплив
випромінювання від комп'ютера на учнів, що працюють за іншими
комп'ютерами. Для цього розміщення робочих столів повинна
забезпечити відстань між бічними поверхнями монітора не менш 1,2 м .
При використанні одного кабінету інформатики для учнів різного віку
найбільше важко вирішується проблема підбору меблів відповідно до
росту молодших школярів. У цьому випадку робочі місця доцільно
оснащувати підставками для ніг. Розмір навчальних меблів (стіл і
стілець) повинний відповідати росту дитини. Переконатися в цьому
можна в такий спосіб: ноги і спина (а ще краще і передпліччя) мають
опору, а лінія погляду приходиться, приблизно, на центр монітора або
трохи вище.
Освітленість поверхні столу або клавіатури повинна бути не менш 300
лк, а екрана не більш 200 лк.
Для зменшення зорової напруги важливо стежити за тим, щоб
зображення на екрані комп'ютера було чітким і контрастним. Необхідно
також виключити можливість бліків на екрані, оскільки це знижує
контрастність і яскравість зображення.

 При роботі з текстовою інформацією перевагу варто віддавати позитивному

контрастові: темні знаки на світлому фоні.
Відстань від очей до екрана комп'ютера повинна бути не менш 50 см. Одночасно
за комп'ютером повинна займатися одна дитина, тому що для сидячого збоку
умови розглядання зображення на екрані різко погіршуються.
Оптимальні параметри мікроклімату в дисплейних класах наступні: температура
-19-21° С, відносна вологість - 55-62 %.
Перед початком і після кожної академічної години навчальних занять
комп'ютерні класи повинні бути провітрені, що забезпечить поліпшення якісного
складу повітря. Вологе збирання в комп'ютерних класах варто проводити щодня.
Прилучення дітей до комп'ютера варто починати з навчання правилам
безпечного користування, що повинні дотримуватися не тільки в школі, але і
вдома.
Для профілактики зорового і загального стомлення на уроках необхідно
дотримувати наступні рекомендації.
Оптимальна тривалість безперервних занять з комп'ютером для учнів II-IV
класів повинна бути не більш 15 хвилин.
 З метою профілактики зорового стомлення дітей
після роботи на персональних комп'ютерах
рекомендується проводити комплекс вправ для
очей, що виконуються сидячи або стоячи,
відвернувшись від екрана, при ритмічному
подиху, з максимальною амплітудою рухів ока.
Для більшої привабливості їх можна проводити в
ігровій формі.
 Приблизний комплекс вправ для очей:
Закрити очі, сильно напружуючи очні м'язи, на рахунок 1-4, потім
розкрити очі, розслабити м'язи очей, подивитися вдалину на рахунок 1-6.
Повторити 4-5 разів.
Подивитися на перенісся і затримати погляд на рахунок 1-4. До втоми очі
не доводити. Потім підти очі, подивитися вдалину на рахунок 1-6.
Повторити 4-5 разів.
Не повертаючи голови, подивитися праворуч і зафіксувати погляд на
рахунок 1-4, потім подивитися вдалину прямо на рахунок 1-6.
Аналогічним образом проводяться вправи, але з фіксацією погляду вліво,
вгору і вниз. Повторити 3-4 рази.
Перевести погляд швидко по діагоналі: праворуч вгору - ліворуч униз,
потім прямо вдалину на рахунок 1-6; потім ліворуч вгору - праворуч вниз
і подивитися вдалину на рахунок 1-6. Повторити 4-5 разів.
Проведення гімнастики для очей не виключає
проведення фізхвилинки. Регулярне проведення
вправ для очей і фізхвилинок ефективно знижує
зорову і статичну напругу.
Робоча поза учня при роботі з комп’ютером:
- спина і ноги повинні мати опору, це досягається за рахунок спинки
стільця та підставки для ніг;
- спина повинна бути рівною, голова трохи опущена.
- руки повинні вільно лежати на клавіатурі або утримувати
маніпулятор, у ліктьових суглобах повинен утворюватись кут трохи
більший за 90;
- при роботі з клавіатурою або маніпулятором миші руки в зап'ясті
не повинні бути в напрузі, тобто вільно звисати трохи вниз.
Звичайно, необхідно привчати дитину контролювати свою позу –
правильно сидіти потрібно і за звичайним столом.
3. Засоби навчання інформатики.
Засоби навчання – це різноманітні матеріали і знаряддя навчального
процесу, завдяки яким більш успішно і за коротший час досягається
визначена ціль навчання.
До засобів навчання належать: підручники, навчальні посібники,
дидактичні матеріали, технічні засоби (ТЗН), обладнання, станки,
навчальні кабінети, лабораторії, ЕОМ, ТБ та інші засоби масової
комунікації. Засобами навчання можуть також бути реальні об'єкти,
виробництво, споруди.
Дидактичні засоби, як і методи, організаційні форми, є частиною
педагогічної системи.
Вони виконують такі основні функції: інформаційну, засвоєння
нового матеріалу, контрольну. Вибір засобів навчання залежить
від дидактичної концепцій мети, змісту, методів, форм і умов
навчального процесу.
У педагогіці немає загальноприйнятої класифікації дидактичних
засобів. Ми послуговуємося класифікацією польського дидакта В.
Оконя, в якій засоби навчання розташовані відповідно до
наростання можливості замінювати дії вчителя й автоматизувати
дії учня.
Прості засоби.
1. Словесні: підручники, навчальні посібники і под.
2. Візуальні засоби: реальні предмети, моделі, картини і под.
Складні засоби.
1. Механічні візуальні пристрої: діаскоп, мікроскоп, кодоскоп та інші.
2. Аудіальні засоби: програвач, магнітофон, радіо.
3. Аудіовізуальні: звуковий фільм, телебачення, відео.
4. Засоби, які автоматизують процес навчання: лінгвістичні кабінети,
комп'ютери, інформаційні системи, телекомунікаційні мережі.
 Під системою засобів навчання розуміють сукупність взаємопов’язаних (у
рамках методики їх використання) дидактичних компонентів, які
утворюють певну цілісність, єдність.
Разом з тим засоби навчання інформатики можна умовно поділити на дві
групи: традиційні та нові інформаційні технології.
У підручниках з інформатики викладено основи знань і способів діяльності
відповідно до цілей навчання, визначених програмою.
До підручника інформатики висувається низка вимог стосовно структури
викладу навчального матеріалу, зокрема педагогічна доцільність
теоретичної частини і системи задач підручника, точності, стислості і
ясності мови, жвавості, цікавості викладу, якості ілюстративного матеріалу.
4. Організація навчання.
 Форми навчання
1. Лекція – дана форма організації навчальної діяльності в початковій школі фактично не
використовується. Це пояснюєтьсявіковими і фізіологічними особливостями дітей молодшого
шкільного віку.
2. Семінар – ця форма як і попередня більше відноситься до вищої школи. Але вчителю
необхідно володіти нею, щоб за необхідності можна було використати цікаві позитивні аспекти у
своїй педагогічній діяльності.
3.Лабораторні заняття – фактично всі практичні роботи з інформатики будуть лабораторними,
так як для їх використання необхідне спеціальне обладнання (зокрема комп’ютер)
4.Індивідуальний практикум – можна проводити з дітьми які вважаються невстигаючими, чи
навпаки (краще) з тими, які добре встигають, щоб допомогти ще якіснішому їх розвитку, готувати
їх до олімпіад і т.д.
5. Екскурсія. На уроках з інформатики можна спланувати екскурсію на виробництво, де широко
використовуються ПК. Це дасть змогу якісніше мотивувати необхідність вивчення ПК, а також
сприятиме професійній орієнтації учнів.
6.Факультативні курси – це додаткові необов’язкові уроки чи заняття.
7. Гурток – предметний гурток з інформатики організовується для учнів, які хочуть більш
детально познайомитися з інформатикою. Гурток складається з тих учнів, які зазвичай добре
встигають, проявляють цікавість у вивченні інформатики.
8. Олімпіади і підготовка до них – олімпіади проводяться різних рівнів. В школі вчитель так
повинен спланувати олімпіаду з інформатики, щоб вона передувала олімпіадам вищого рівня.
Таким чином можна відібрати достойний контингент для представлення в межах міста, області,
країни.
Форми використання ПК в початковій школі
У зв'язку з експериментом по удосконалюванню
структури і змісту освіти в початковій школі з 2
класу вводиться предмет інформатики.
Розглянемо три підходи щодо комп'ютерної
підтримки при навчанні інформатиці в 2 класі.
1. Для реалізації фронтальної форми навчання інформатиці можливо організувати вивчення даного предмета в
рамках одного уроку в інтеграції з предметами на базі кабінету, обладнаного одним комп'ютером з CD ROM
пристроєм.
Це шкільний кабінет, оснащений 1 комп'ютером з CDROM, аудіосистемою і додатково – медіапроектором з
настінним екраном або телевізором з великим екраном, підключеним до комп'ютера. Додатково даний комп'ютер
може бути підключений у локальну мережу школи і мати вихід в Інтернет.
Навчання інформатиці в цьому випадку проводиться вчителем початкової школи без розподілу класу на
підгрупи. При цьому один комп'ютер у кабінеті може бути використаний як «електронна» дошка, тобто
використовуватися в режимі «виклику» до нього учнів для виконання команд, передбачених навчальною
комп'ютерною програмою. Для цього бажано підключення комп'ютера до проектора аботелевізора з великим
екраном для зручності фронтальної роботи з класом. Доцільно в розкладі ставити урок інформатики вслід або
перед уроками, які рекомендовані для інтеграції авторами навчальних посібників..
Учитель повинний володіти елементарними навичками роботи з комп'ютером: уміти скористатися компакт
диском з комп'ютерними програмами навчального призначення, мати представлення про роботу на комп'ютері з
текстом, графікою, бажане знання роботи з Інтернетом і електронною поштою.
При такому комп'ютерному супроводі уроків інформатики потрібно враховувати, що загальний час роботи учня з
комп'ютером не повинне перевищувати 15 хвилин, тобто менш половини уроку. Можливо використовувати
комп'ютер фрагментами по 2-3 хвилини, розподіляючи час взаємодії дітей з комп'ютерними програмами в
режимі фронтальної діяльності протягом всього уроку.
Для комп'ютерної підтримки уроків можна використовувати навчальні програми з української мови,
літературного читання, математиці, навколишнього світу, трудового навчання, енциклопедії з області мистецтва,
музики, театру, правил дорожнього руху, подорожей і ін. (Наприклад, продукція фірм «Комп'ютер і дитинство»,
«Кирило і Мифодий».)
 2. Для групової форми навчання інформатиці можливо організувати комп'ютерну підтримку
уроку інформатики в рамках одного уроку без розподілу на групи в інформаційному центрі школи.
Інформаційний центр школи являє собою кабінет, оснащений 3-7 комп'ютерами, підключеними в
локальну мережу, можливо з виходом в Інтернет. Такий кабінет є сучасним аналогом читального
залу комп'ютеризованої бібліотеки і може бути обладнаний саме в читальному залі школи. В
інформаційному центрі необхідно передбачити і традиційні робочі місця учнів – столи, стелажі
для роздавальних настільних посібників.
В інформаційному центрі школи можна організувати навчання інформатиці за допомогою методу
проектів. Для цього клас поділяється на бригади по 3-4 чоловіки, для яких передбачається робоча
зона: 2 парти, 1 комп'ютер, настільні посібники і роздавальні матеріали (конструктори, у тому числі
ЛЕГО, кольоровий папір, альбоми, що розвивають ігри й ін.)Робота за комп'ютером у бригаді
регулюється вчителем: один учень виконує свою роботу на комп'ютері протягом 5-7 хвилин, інші
бригади, що учаться, у цей час працюють над настільною частиною проекту. Таким чином, бригада
здійснює комп'ютерну діяльність протягом всього уроку в рамках 20-30 хвилин у залежності від
проектного завдання, рекомендованого в навчальному посібнику.
Учителеві потрібне володіння комп'ютером у рамках завдань, запропонованих автором посібника:
наприклад, навички роботи в середовищі ПервоЛого, у клавіатурному тренажері, а також роботи з
комплектом програм «Комп'ютер і дитинство», «Микита», «Маля» і ін..
Один раз у чверть необхідно проводити з учнями бесіду (інструктаж) з правил поводження в
комп'ютерному класі.
 3. Для реалізації індивідуальної форми організації навчанн інформатиці з розподілом класу на дві групи у кабінеті
інформатики школи в рамках одного уроку.
При виборі школоюформи навчання інформатиці з використанням комп'ютерного кабінету (10-12 місць учнів і
робоче місце вчителя) рекомендується залучати до проведення уроку інформатики (1 година) учителя початкової
школи і вчителі інформатики блоками по 15 хвилин. Безкомп’ютерна частина уроку інформатики проводиться
вчителем початкової школи в класі спочатку для 1 групи протягом 15 хвилин, а потім для 2 групи. Комп'ютерна
частина уроку проводиться вчителем інформатики спочатку для 2 групи протягом 15 хвилин, а потім відповідно для 1
групи.
Заняття інформатикою, з використанням комп'ютерного кабінету в молодших школярів можливо проводити за
розкладом будь-яким уроком (1,2,3 або 4-им уроками).
При використанні шкільного кабінету інформатики учні повинні пройти інструктаж із правил поведінки в кабінеті
інформатики, затверджений директором школи. Інструктаж проводить відповідальний за кабінет інформатики.
Комп'ютерний шкільний кабінет звичайно обладнається за такою схемою: одне робоче місце вчителі і 10-12
учнівських робочих місць, а також може використовуватися 1 сервер для підтримки локальної шкільної мережі.
Додаткове устаткування: один принтер, вихід в Інтернет, локальна мережа, сканер, медіапроектор.
Заняття в гуртках з використанням ПК варто організовувати не раніше, ніж через 1 годину після закінчення
навчальних занять у школі. Цей час варто відводити для відпочинку і прийому їжі.
Для учнів початкової школи заняття в гуртках з використанням комп'ютерної техніки повинні проводитися не
частіше двох разів у тиждень. Тривалість одного заняття - не більш 60 хвилин. Після 10-15 хвилин безперервних
занять за ПК необхідно зробити перерву для проведення фізхвилинки і гімнастики для очей.
Безсумнівно, що стомлення багато в чому залежить від характеру комп'ютерних занять. Найбільш стомлюючі для
дітей комп'ютерні ігри, розраховані, головним чином, на швидкість реакції. Тому не слід відводити для проведення
такого роду ігор час усього заняття. Тривале сидіння за комп'ютером може привести до перенапруги нервової
системи, порушенню сну, погіршенню самопочуття, стомленню очей. Тому для учнів цього віку допускається
проведеннякомп'ютерних ігор тільки наприкінці заняття тривалістю не більш 10 хвилин.
 Форми організації роботи в початковій школі

ІКТ у традиційній класно-урочній системі

Проведення уроку з мультимедіа виступом (супровід розповіді вчителя;

демонстрацяї при поясненні нового матеріалу; заздалегідь підготовлений
виступ – доповідь учня по визначеній темі), при цьому використовується
комп'ютер на робочому місці вчителя, підключений до проектора.
Підготовка до виступу, виконання домашнього завдання – пошук інформації,
робота над текстом, написання мультимедіа твору. Для цієї мети можна
використовувати комп'ютер у робочій зоні класу, у комп'ютерному класі, у
бібліотеці школи, домашній комп'ютер.
Самостійна робота учня і робота в малих групах на комп'ютері в робочій зоні
класу. Така форма організації роботи дозволяє в більшій мірі здійснювати
індивідуальний підхід до навчання.
Проектна робота з використанням ІКТ

З використанням методики проектних занять учні освоюють базові технічні навички і конкретні
моделі діяльності з застосуванням засобів інформаційних і комунікаційних технологій (ІКТ). Учень
виконує завдання, що є осмисленими, цікавими і важливими особисто для нього, і при цьому:
- освоює моделі навчальної діяльності,
- здобуває конкретні технічні навички у використанні ІКТ, одержує представлення про
широкий спектр технічних рішень (устаткування й інформаційних ресурсів),
- одержує найбільш істотні базові знання з області інформаційних технологій,
- розвиває навички спілкування.
Такої організації роботи в класі, що наочно виявляє інтегрований характер навчання інформатиці,
найбільш повно відповідає проектна діяльність: групова або індивідуальна творча робота,
результатом якої є те, що можна використовувати в шкільному житті або в навчальній діяльності.
Весь курс навчання інформатиці можна представити у вигляді великого міжпредметного проекту,
у якому виділяються більш дрібні проекти, як індивідуальні, так і групові. Робота в одному проекті
може природним образом перетікати в наступний проект. Наприклад, проект «Родове дерево»
служить природним продовженням проекту «Моя родина», а цей – проекту «Моє ім'я».
У ході навчальної діяльності кожен учень, а також клас у цілому, формує свій особистий
інформаційний простір. Цей простір містить у собі мультимедіа-твір класу і кожного учня, а також
інші інформаційні об'єкти, у тому числі – результати проектної роботи.
Найбільше ефективно в рамках міжпредметної інтегративної проектної діяльності може
відбуватися створення гіпермедіа творів і мультимедіа презентацій у початковій школі.
Організація такої діяльності вимагає наявності простих і зручних інструментів творчої проектної
діяльності – редакторів презентацій, текстів, звуку, фотозображень і гіпертекстових сторінок. Вибір
подібних редакторів для початкової школи невеликий. Найбільш ефективними в початковій
школі є використання творчих середовищ, що використовують мову Лого. Досить широке
поширення мультимедіа проекторів дозволяє значно збільшити наочність за рахунок
використання вчителем у ході уроку мультимедіа презентації. Однак для цього необхідно
оснастити вчителя заздалегідь підготовленими поурочними комплектами наочних матеріалів,
методично зв'язаними з варіантами тематичного планування.
Досвід організації навчального процесу по описаних моделях активного використання ІКТ у
початковій школі дозволяє говорити про високий ступінь ефективності сполучення використання
сучасних інформаційних технологій і посібників, що припускають пізнання через діяльність.
Найбільшою ефективністю володіють моделі, що дозволяють використовувати ІКТ для рішення
мотиваційних навчальних задач.
При активному використанні ІКТ вже в початковій школі успішніше досягаються загальні цілі
освіти, легше формуються компетенції в області комунікації: уміння збирати факти, їх зіставляти,
організовувати, виражати свої думки на папері й усно, логічно міркувати, слухати і розуміти усну і
письмову мову, відкривати щось нове, робити вибір і приймати рішення.
 2. Для групової форми навчання інформатиці можливо організувати комп'ютерну підтримку
уроку інформатики в рамках одного уроку без розподілу на групи в інформаційному центрі школи.
Інформаційний центр школи являє собою кабінет, оснащений 3-7 комп'ютерами, підключеними в
локальну мережу, можливо з виходом в Інтернет. Такий кабінет є сучасним аналогом читального
залу комп'ютеризованої бібліотеки і може бути обладнаний саме в читальному залі школи. В
інформаційному центрі необхідно передбачити і традиційні робочі місця учнів – столи, стелажі
для роздавальних настільних посібників.
В інформаційному центрі школи можна організувати навчання інформатиці за допомогою методу
проектів. Для цього клас поділяється на бригади по 3-4 чоловіки, для яких передбачається робоча
зона: 2 парти, 1 комп'ютер, настільні посібники і роздавальні матеріали (конструктори, у тому числі
ЛЕГО, кольоровий папір, альбоми, що розвивають ігри й ін.)Робота за комп'ютером у бригаді
регулюється вчителем: один учень виконує свою роботу на комп'ютері протягом 5-7 хвилин, інші
бригади, що учаться, у цей час працюють над настільною частиною проекту. Таким чином, бригада
здійснює комп'ютерну діяльність протягом всього уроку в рамках 20-30 хвилин у залежності від
проектного завдання, рекомендованого в навчальному посібнику.
Учителеві потрібне володіння комп'ютером у рамках завдань, запропонованих автором посібника:
наприклад, навички роботи в середовищі ПервоЛого, у клавіатурному тренажері, а також роботи з
комплектом програм «Комп'ютер і дитинство», «Микита», «Маля» і ін..
Один раз у чверть необхідно проводити з учнями бесіду (інструктаж) з правил поводження в
комп'ютерному класі.
Творчі завдання
 1. Розробити пам’ятку для учнів
початкових класів щодо дотримання
правил техніки безпеки під час роботи
за комп’ютером.
 ила поведінки за комп'ютер
Прав ом
 2. Підібрати три вправи для
профілактики зорової втоми.
 Очима швидко обертаймо,
Та головою не хитаймо.
Ліворуч – раз, два, три, чотири.
Праворуч – стільки ж повторили.
По колу очі обертаймо,
І все навколо розглядаймо.
Раз коло, два і три, чотири.
Щільніше очі ми закрили.
На п’ять і шість їх потримали
По колу знов пообертали.
Також є безліч відео-гімнастик для очей
на просторах YouTube: