Практичне заняття № 5

Тема 5. Адаптація дошкільників до навчання в школі

План

І. Теоретині питання на обговорення:

1. Адаптація як психолого-педагогічна проблема.

Адаптація є психолого-педагогічною проблемою, яка виникає при зміні умов
життя або навчання і вимагає пристосування до нових ситуацій. Це процес, у
якому особистість змушена змінювати свої старі звички, навички і
підлаштовуватися під нові умови.

Адаптація часто відбувається при переході до нової школи, вступі до вишу,

переїзді в інше місто чи країну, зміні робочого місця або безлічі інших
ситуацій. Цей процес може бути складним і супроводжуватися різними
психологічними труднощами, такими як стрес, тривога, незадоволення і низька
самооцінка.

Психологи та педагоги займаються проблемою адаптації, допомагаючи

особистості вибудовувати нові стратегії поведінки і набувати необхідні навички
для успішного функціонування у нових умовах. Вони працюють з позицій
психологічної підтримки, консультування і тренування, створюючи
сприятливий емоційний клімат і допомагаючи особистості відчувати себе
психологічно комфортно.

Крім того, педагогічні методики і програми передбачають розробку

спеціальних занять та завдань, спрямованих на адаптацію і соціальну
інтеграцію особистості. Вони допомагають розвинути комунікативні навички,
саморегуляцію, толерантність до нових вимог та культурних особливостей.

Адаптація є важливим процесом для успіху та задоволеності особистості в

нових умовах. Дієві методики та підходи психологів та педагогів допомагають
підтримати і розширити можливості особистості для самореалізації та
пристосування до нових викликів.
Адаптація як психолого-педагогічна проблема вивчається в контексті
процесу пристосування людини до нових умов, які виникають у соціумі.
Адаптація може бути пов'язана з новим середовищем, новими ролями, новими
вимогами та обов'язками.

Психологічна адаптація включає в себе адаптацію до нових емоційних

станів, зміну світогляду, перегляду цінностей та встановлення нових стосунків
з іншими людьми. Педагогічна адаптація охоплює включення в навчальний
процес, розвиток навичок та умінь, а також пристосування до вимог навчання
та спілкування в школі чи іншому освітньому середовищі.
 Проблеми адаптації можуть виникати у різних категорій людей, таких як
маленькі діти, молодь, іноземні студенти, переселенці, люди з обмеженими
можливостями та інші. Ці проблеми можуть проявлятися у вигляді емоційного
стресу, падіння навчальних успіхів, неприв'язаності до середовища, відчуття
помилування, самоусамітнення та інші.

Для вирішення проблем адаптації необхідно вживати комплексних заходів,

що включають індивідуальну роботу з кожними особливими випадками,
створення сприятливого середовища, підтримку та допомогу відповідальних
фахівців. Крім того, варто розглядати можливість включення сім'ї та спільноти
в цей процес, оскільки вони можуть бути важливими факторами успіху
адаптації.

Адаптація як психолого-педагогічна проблема є актуальною в сучасному

світі, де швидкі зміни та розвиток суспільства створюють нові виклики та
вимоги до людини. Розуміння та вирішення цієї проблеми є важливим
завданням для психологів, педагогів та інших фахівців, які працюють з людьми.
Адаптація до нового може бути успішною, якщо існує підтримка та співпраця
всіх сторін, що беруть участь у цьому процесі.

2. Чинники, що зумовлюють адаптацію дитини до школи.

Адаптація дитини до школи може бути вплинута наступними факторами:

1. Психологічна підготовка: дитина, яка має певний рівень емоційної

стійкості, самодостатність і соціальні навички, зазвичай легше адаптується до
шкільного середовища. Важливо, щоб дитина була впевнена в собі і уміла
взаємодіяти з однолітками і дорослими.

2. Сімейна підтримка: роль батьків у процесі адаптації дуже важлива. Якщо

батьки створюють сприятливу й надійну атмосферу вдома, підтримують та
заохочують дитину, слухають її потреби і забезпечують нормальну регулярну
комунікацію із школою, тоді шкільна адаптація буде легшою.

3. Сприятливе шкільне середовище: якщо школа створює благоприємний

клімат, де дитина почуває себе комфортно, це допомагає у її адаптації.
Важливо, щоб у школі були педагоги, які надають підтримку і заохочення, та
товариші, з якими дитина може знайти спільну мову і дружити.

4. Персональні характеристики дитини: кожна дитина має свою унікальну

особистість і психологічні особливості. Одній дитині може знадобитися більше
часу і підтримки для адаптації, ніж іншій. Важливо бути терплячим і розуміти,
що процес адаптації може зайняти різний час для різних дітей.

5. Розвиваюче дитину середовище: дитина, яка має досвід успішної

соціалізації в дошкільному віці, зазвичай має більш позитивну адаптацію до
школи. Важливо, щоб дитина вміла взаємодіяти з іншими дітьми, мати навички
спілкування і розвиток когнітивних навиків до початку школи.

Крім цього, важливо враховувати індивідуальні особливості кожної дитини і

допомагати їй поступово засвоювати нове навчання та впоратися з будь-якими
труднощами, які виникають на шляху адаптації.

3. Психолого-педагогічне значення гри в навчально-виховному процесі

початкової школи.
Гра в навчально-виховному процесі початкової школи має велике
психолого-педагогічне значення. Основні аспекти, які дають цій грі важливість,
можна розглянути з психологічного та педагогічного погляду.

Психологічні аспекти:

1. Розвиток мислення: Граєчи, діти розвивають своє мислення, уяву, логічне

мислення та креативність. Вони навчаються аналізувати ситуації і шукати в них
рішення.

2. Соціалізація: Гра в групі сприяє навчанню дітей спілкуватися між собою,

розвитку навичок співпраці, толерантності та розуміння поглядів інших людей.
Вони вчаться спілкуватися, слухати та висловлювати свої думки.

3. Емоційний розвиток: Гра допомагає дітям виразити свої емоції та

відчуття. Вони навчаються контролювати свої емоції та взаємодіяти з іншими
людьми. Гра також допомагає розслабитися та знизити стрес.

4. Розвиток фізичних навичок: Гра включає рухову активність, що сприяє

розвитку моторики, координації рухів та фізичної витривалості. Діти
навчаються керувати своїм тілом та розвивають свою моторику рук і ніг.

Педагогічні аспекти:

1. Мотивація до навчання: Гра в навчальних процесах створює цікаві

ситуації та завдання, що зацікавлюють дітей і активізують їхню мотивацію до
навчання. Це сприяє полегшенню процесу навчання та засвоєнню нового
матеріалу.

2. Диференційований підхід: Гра дозволяє використовувати різні методи і

прийоми навчання, що враховують індивідуальні особливості кожного учня. Це
допомагає педагогу адаптувати навчальний процес до потреб та можливостей
кожної дитини.

3. Поліпшення пам'яті та концентрації: Гра сприяє розвитку пам'яті та

збереженню уваги в роботі. Вона допомагає дітям тренувати свою пам'ять,
зберігати інформацію та концентруватися на виконанні завдань.
 4. Творчість: Гра дає можливість розвивати творчість дітей. Вони
навчаються придумувати нові ідеї, розв'язувати проблеми та ініціювати нові
проекти.

Отже, гра в навчально-виховному процесі початкової школи має значиме

психолого-педагогічне значення. Вона сприяє розвитку різних аспектів психіки
дітей та підвищує якість навчання та виховання.

4. Ігри, що сприяють адаптації дитини.

Адаптація дитини може бути важливим аспектом її розвитку. Ігри можуть
допомогти дитині в цьому процесі, сприяючи її пристосуванню до нових умов
та довкілля. Ось декілька ігор, які можуть сприяти адаптації дитини:

1. "Хто є хто?": Ця гра допомагає дітям вчитися імена своїх нових друзів або
однокласників та покращує спілкування між ними.

2. "Як ми схожі?": Ця гра полягає у виявленні спільних інтересів та хобі між

дітьми. Це допоможе дитині знайти спільну мову з іншими дітьми та розпочати
нові дружні стосунки.

3. "Став людиною за 5 хвилин": В цій грі діти можуть обрати роль дорослих,
таких як учитель, батьки, лікар, та втілити їх у різних ситуаціях. Це допоможе
дітям зрозуміти роль та обов'язки різних дорослих у своєму житті.

4. "Пошук скарбів": Ця гра може бути використана для ознайомлення

дитини з новим довкіллям, наприклад, школою або садком. Діти можуть
шукати приховані предмети або місця в новому приміщенні та виявляти їх.

5. "Розповідь про себе": У цій грі діти можуть розповісти про себе та свої
інтереси. Це допоможе їм пізнати інших дітей та показати свої особливості.

Ці ігри сприятимуть адаптації дитини, підвищуючи її соціальну взаємодію з

іншими дітьми та розуміння нового оточення.

5. Методика організації дидактичних ігор.

Методика організації дидактичних ігор передбачає ретельну підготовку і
проведення гри з метою досягнення певних навчальних цілей. Основні кроки в
організації таких ігор можуть включати наступні етапи:

1. Визначення мети гри: перед початком гри важливо визначити, яку

конкретну мету ви хочете досягти. Це може бути засвоєння нових знань,
розвиток певних навичок або формування певних цінностей.

2. Вибір теми гри: оберіть тему, яка буде цікавою для учасників і зв'язана з
основними навчальними цілями. Наприклад, якщо ви викладаєте математику,
гра може бути зорієнтована на вправи з розв'язування математичних задач.
 3. Розробка правил гри: створіть прості, зрозумілі і чіткі правила для
учасників. Повідомте їх про всі необхідні деталі та обмеження. Це допоможе
уникнути недорозумінь і конфліктів під час проведення гри.

4. Підготовка необхідних матеріалів: зберіть і підготуйте всі необхідні

матеріали, які знадобляться для проведення гри. Це можуть бути картки з
питаннями, ігрові дошки, жетони або будь-які інші матеріали, відповідно до
обраної гри.

5. Розподіл ролей: перед початком гри визначте ролі для учасників. Це

можуть бути ролі командних капітанів, суддів або будь-які інші ролі, які
сприятимуть активній участі і взаємодії між учасниками.

6. Проведення гри: під час проведення гри важливо забезпечити

структурованість і контроль над процесом. Дотримуйтесь правил,
використовуйте різноманітні методики навчання, дозволяючи учасникам
активно залучатись та взаємодіяти між собою.

7. Аналіз результатів: після завершення гри проведіть аналіз результатів.

Оцініть, наскільки успішно досягнуті навчальні цілі, і розгляньте можливість
вдосконалення методики організації гри в майбутньому.

Ця методика допомагає зробити процес навчання цікавішим, захоплюючим

та ефективним, сприяючи залученню учнів до активної діяльності та
підвищенню їхнього мотивації до навчання.

ІІ. Практичні питання:

1. Опишіть емоційний портрет першокласника.

Першокласник - це дитина старшого дошкільного віку, яка вперше вступає
до шкільного середовища. Вона може бути наповнена різними емоціями,
оскільки новий етап життя є як захопливим, так і тривожним.

На початку школи першокласник може відчувати хвилювання та тривогу,

оскільки це нове місце, нові люди та нові вимоги. Вони можуть бути
несамовито захоплені тим, що їм нарешті дозволено піти до школи, відчуваючи
велику радість і очікування нових вражень.

Першокласник може бути також цікавим і страждати від надмірної енергії,

яку вони мають. Вони часто відчувають емоційну експресію в своєму
спілкуванні з товаришами, висловлюючи радість, сміх та захоплення від нових
знайомств та вражень.

Поміж емоцій, які можна спостерігати у першокласника, є і тривога,

особливо пов'язана з новими вимогами та відповідальністю. Вони можуть
відчувати занепокоєння, коли вони не розуміють новий матеріал або не
впевнені, як справитися з новими ситуаціями. Тому важливо стимулювати їхню
впевненість і віру в себе.

Загалом, емоційний портрет першокласника може включати радість,

ексцитацію, страх і тривогу, цікавість і впевненість. Проходження через цей
етап є важливим етапом у житті дитини, де вона розвиває свої емоційні
навички, самоствердження та соціальну адаптацію.

2.Запропонуйте сценарій спільного свята для дітей старшої групи ЗДО

та молодших школярів.

Назва свята: "Магія дитинства"

Сценарій:

Ведуча: Доброго дня всім! Сьогодні наша старша група дошкільнят та

молодші школярі зустрілися разом, аби провести незабутнє спільне свято
"Магія дитинства". 🎉

Акт 1: Хвиля привітань

- Ведуча запросить дітей одного за одним вийти на сцену та розповісти своє

ім'я та які вони хочуть стати, коли виростуть.

Акт 2: Виступи старшої групи ЗДО

- Діти старшої групи ЗДО підготували виступи для своїх молодших друзів.
Вони можуть виступити з танцями, співами, розігруванням віршів.

Акт 3: Ігрова частина - "Погашення чарівного келиха"

- Лікувальна вода - яскравий напій, що потрібно замінити. Дорослим я його

самі задармаю, але ми з вами нашеї Закарпатської "Сильванії" з підковами
намагатиметься пересипати. Діти спершу шукають Закарпатську "Сильванію"
та пересипають звичайний пісок з одного келиху в інший, пока не з'явиться
"лікувальна вода".

Акт 4: Організована гра "Чарівний ліс"

- Встав дітей в коло та пояснює правила гри: кожне дитя обирає різну
тваринку чи комаху, яку вони зможуть "зіграти". Гра починається, коли горнята
зажуряться: діти гулятимуть та загадуватимуть загадки на честь тваринок. Коли
така загадка з'явиться, дитина з тваринкою має швидко бігти в центр кола і
кружляти навколо своїх друзів. Проходять 3-4 гри зі зміненою командою.

Акт 5: Конкурс малюнків

 - Ведуча оголошує конкурс малюнків на тему "Моє улюблене казкове
персонаж" та закликає дітей малювати на дану тему.

Акт 6: Виступи молодших школярів

- Молодші школярі демонструють свої таланти, заспівають, розіграють

забавну комедію або покажуть танець.

Акт 7: Танцювальна та гра шоу-програма

- Запалююче свято закінчується забавними танцями для всіх дітей та

підсумковою грою-змаганням між старшою групою ЗДО та молодшими
школярами.

Ведуча: Дякуємо всім, хто брав участь у святі "Магія дитинства"! Ми

сподіваємось, що ви отримали масу задоволення та приємних вражень! До
зустрічі в наступних заходах! До побачення!

3. Робота над педагогічною ситуацією:

До першого класу вступив хлопчик, про якого вихователі відзивалися як
про свавільного та впертого. На уроках він увесь час підіймав руку, хотів
відповісти раніше за решту дітей і сердився, якщо його запитували не
першим. У ці моменти він міг розкидати речі, плакати, ображати оточуючих,
грюкати кулаком об парту. Після занять він скаржився батькам, що
вчителька не звертає на нього жодної уваги і не запитує першим. Хлопчик
намагався все виконати ідеально, якщо не вдавалося це зробити, то
перекреслював роботу й відмовлявся будь-що робити надалі. Згодом, як
тільки він відчував, що не може бути кращим і першим, відмовлявся
працювати на уроці.
Батьки наполягали на тому, щоб дитині надали можливість за її
бажанням відповідати першою, не змушували працювати на уроках, якщо їй
цього не хочеться. Свої прохання вони обґрунтовували тим, що поведінка
їхньої дитини – прояви формування справжнього, самостійного і впевненого
у собі чоловіка.
Запитання
-Чому хлопчик так поводився під час уроку?
-Чи є правильними зауваги батьків?
-До чого може призвести така поведінка хлопчик ?

- Хлопчик поводився під час уроку таким чином, оскільки він бажав бути першим і
отримувати велику увагу від оточуючих. Це могло бути результатом недостатньої
підтримки та визнання його успіхів і досягнень в минулому.
- Зауваги батьків можуть бути не зовсім правильними. Хоча є важливим надати
можливість дитині виражати свої бажання та бути першим, важливо також навчати
його впевненості та терпіння в тих ситуаціях, коли він не може бути першим чи не
вдається досягти повного успіху.
- Така поведінка хлопчика може призвести до низького самооцінювання та втрати
мотивації для навчання. Він може стати впертим та відмовлятися виконувати
завдання, якщо не може досягти вже встановлених ним стандартів. Також, це може
вплинути на його відносини з оточуючими, оскільки така поведінка може викликати
негативні емоції інших дітей та викликати конфлікти.