Звіт

про виконання індивідуального завдання студента

Сочка Володимира Васильовича
група Заочний МЗз - 17Б
Інститут (факультет) Факультет початкової освіти та мистецтва
2023-2024р.
1.15 Розкрийте основні психологічні умови запам’ятовування.

Запам'ятовування – це складний психічний процес, який виникає при

сприйнятті та обробці інформації мозком. Його психологічна суть
визначається глибоким аналізом, розглядом будови та розкриттям
ключових характеристик.
У мозку людини інформація проходить через кілька етапів – від
сприйняття до збереження, кожен з яких має свої особливості та визначає
динаміку розвитку запам'ятовування. Такий процес впливає на різні
аспекти психіки, включаючи пам'ять, увагу та інші когнітивні функції.

1. Психологічна суть запам'ятовування:

 Запам'ятовування є психічним процесом, що передбачає збереження
та відтворення інформації в мозку. Це активний процес, який
включає сприйняття, кодування та збереження інформації для
подальшого використання.
2. Будова (структура) запам'ятовування: Запам'ятовування включає кілька
етапів, таких як:
 Сприйняття: отримання інформації через органи чуття.
 Кодування: перетворення інформації в специфічний код для
подальшого збереження.
 Збереження: зберігання закодованої інформації в пам'яті.
3. Психологічні властивості феномену запам'ятовування: Запам'ятовування
характеризується такими властивостями, як:
 Способи запам'ятовування: асоціативне, механічне, логічне.
 Типи пам'яті: сенсорна, короткочасна, довготривала.
4. Психологічні характеристики запам'ятовування:
 Запам'ятовування проявляється у різних аспектах реального життя,
від розмов із оточуючими до вивчення нового матеріалу.
Особистісні реакції, сприйняття та використання запам'ятаної
інформації впливають на психологічний стан людини, її рішення та
поведінку. Наприклад, емоційне сприйняття інформації може
вплинути на те, як довго вона буде зберігатися в пам'яті.
5. Прояви запам'ятовування в реальності:
 Генеза запам'ятовування визначається джерелами, що впливають на
його формування. Тут важливо враховувати спадковість, навчання,
самонавчання та інші фактори, які впливають на розвиток цього
процесу. Спеціально спрямований розвиток та саморозвиток також є
важливими аспектами, що визначають, наскільки ефективно людина
використовує свою здатність до запам'ятовування.
6. Джерело виникнення (генеза) запам'ятовування:
 Глибоке розуміння цих аспектів дозволяє не лише розкрити
природу запам'ятовування, а й оптимізувати його для кращого
адаптивного використання в різних сферах життя. Розвиток пам'яті
та вивчення психології запам'ятовування є необхідними елементами
психологічної науки для покращення когнітивних функцій людини
та розвитку особистості в цілому.
7. Динаміка, розвиток, формування запам'ятовування:
 Запам'ятовування змінюється з часом, розвивається і формується під
впливом досвіду та навчання.
8. Типи і види запам'ятовування: Включає гуманістичні (емоційне) та
когнітивні (розумові) аспекти.
9. Умови встановлення прояву запам'ятовування:
 Умови встановлення прояву запам'ятовування пов'язані з контекстом
і ситуацією, в яких відбувається процес запам'ятовування. Це
включає фактори, такі як наявність асоціацій, емоційний стан, рівень
уваги та інші параметри. Наприклад, інформація, отримана в
певному емоційному стані, може краще запам'ятовуватися, а
асоціації допомагають утримувати споріднену інформацію в пам'яті.
10. Взаємозв'язок з іншими явищами:
 Взаємозв'язок між запам'ятовуванням та іншими явищами
розглядається з погляду взаємодії пам'яті з іншими аспектами
психіки. Наприклад, рівень розуміння матеріалу може впливати на
ефективність запам'ятовування. Уважність до предмета також
впливає на якість запам'ятовування. Розуміння цих взаємозв'язків
дозволяє краще розуміти, як пам'ять взаємодіє з іншими аспектами
когнітивної діяльності людини.
У психології запам'ятовування важливо розглядати не лише його технічні
аспекти, але й враховувати індивідуальні особливості кожної людини.
Вивчення джерел виникнення, умов встановлення та взаємозв'язок з
іншими психічними явищами розкриває широкий спектр факторів, які
впливають на якість та ефективність цього процесу. Таким чином,
розуміння психології запам'ятовування стає ключовим для оптимізації
навчання, розвитку та формування повноцінної особистості.
2.15 У чому специфіка дитячого, підліткового та юнацького етапів
становлення самосвідомості? Як це позначається на педагогічній
взаємодії з молодшими школярами, учнями середньої та старшої
школи?

Педагогічна взаємодія із учнями на різних етапах їхнього становлення є

складним завданням, яке вимагає уважності та індивідуального підходу.
На кожному етапі розвитку дитини важливо враховувати особливості її
психологічного стану та створювати середовище для гармонійного
зростання та самореалізації.

Дитячий етап (6-12 років):

 Формування основ ідентичності: На цьому етапі діти починають
усвідомлювати своє "я" в контексті родини та оточуючого світу.
Вони формують основи власної ідентичності через взаємодію з
батьками, ровесниками та вчителями.
 Розвиток соціального порівняння: Діти активно порівнюють себе з
іншими, щоб зрозуміти свої сильні та слабкі сторони. Цей процес
допомагає їм вперше визначити, наскільки вони відповідають
соціальним нормам.
 Формування внутрішньої референтної групи: Діти розвивають
внутрішню систему цінностей та стандартів, яка стає їхнім
внутрішнім орієнтиром для оцінки власної поведінки та вчинків.
Підлітковий етап (13-18 років):
 Експерименти з ідентичністю: Підлітки активно експериментують із
різними ролями та стилями життя, намагаючись визначити свою
унікальну ідентичність.
 Сприйняття впливу оточення: Підлітки більш чутливі до думок
інших та стають учасниками більш широкого соціального оточення,
такого як ровесництво та шкільне співтовариство.
 Розвиток абстрактного мислення: Підлітки вміють думати більш
абстрактно та аналітично про свої власні думки, цінності та цілі.
Юнацький етап (19-25 років):
 Формування самостійності: Молодь виробляє самостійні
переконання і цінності, відокремлюючись від впливу батьків та
інших авторитетів.
  Розвиток кар'єрних та особистісних амбіцій: Юнацький етап
супроводжується вибором кар'єрних та особистісних шляхів,
встановленням життєвих цілей і здобуттям незалежності.
 Рефлексія над власним життям: Молодь вивчає та рефлексує над
своїм досвідом, сприймає власні рішення та визначає, хто вони є як
індивіди в суспільстві.

Педагогічна взаємодія з молодшими школярами (6-12 років):

 Створення позитивного середовища: Педагог має створювати
сприятливу атмосферу в класі, де діти відчувають підтримку,
безпеку та заохочення для виявлення своїх індивідуальностей.
 Збудження інтересу: Важливо стимулювати розвиток інтересів та
допомагати дітям зрозуміти свої здібності, наприклад, за допомогою
різноманітних навчальних методик та ігор.
 Підтримка ідентичності: Педагог повинен визнавати та
підтримувати учнів у формуванні їхньої ідентичності, розвиваючи
позитивне ставлення до вивчення та самореалізації.
Педагогічна взаємодія з учнями середньої школи (13-15 років):
 Створення інклюзивного середовища: Педагог повинен сприяти
взаємодії учнів у групі, сприяти формуванню дружби та
взаєморозуміння.
 Розвиток соціальних навичок: Педагог повинен сприяти розвитку
соціальних навичок, навчаючи учнів працювати в команді,
вирішувати конфлікти та розвивати комунікативні здібності.
 Індивідуалізація навчання: Важливо надавати можливості для
індивідуального вибору та розвитку учнівських здібностей, сприяти
розвитку самостійності та критичного мислення.
Педагогічна взаємодія з учнями старшої школи (16-18 років):
 Підтримка кар'єрних та особистісних амбіцій: Педагог повинен
відзначати та підтримувати індивідуальні цілі та амбіції учнів,
надаючи консультації та інформацію про подальші можливості.
 Розвиток критичного мислення: Педагог повинен сприяти розвитку
критичного мислення та аналітичних здібностей, навчаючи учнів
оцінювати інформацію та формувати власні погляди.
 Взаємодія на рівні партнерів: На старшому етапі важливо будувати
відносини на рівні партнерів, дозволяючи учням визначати власний
 навчальний траєкторію та взяти активну участь у власному
освітньому процесі.
Педагогічна взаємодія з учнями різних вікових груп передбачає різні
стратегії та методи. Важливо розуміти, що ефективність взаємодії
залежить від урахування індивідуальних особливостей, соціального
контексту та потреб учнів. Тільки такий індивідуальний підхід може
забезпечити позитивний вплив на процес навчання та розвитку
особистості.
3.15 Опишіть власну особистість як соціальний феномен?

Соціальна природа особистості визначається складною взаємодією між

індивідом та суспільством. Уявлення про власну особистість як
соціальний феномен розкривається через взаємодію з оточуючими та
спільні норми, цінності та ролі, які формують соціальний контекст.

Сутність соціального феномену:

Особистість, розглядана як соціальний феномен, є комплексним явищем,
яке виникає у взаємодії індивіда з соціальним оточенням. Цей процес
охоплює не лише внутрішні характеристики особистості, але й її
взаємодію зі суспільством, культурою та іншими членами соціальної
групи.
 Соціальні ролі та статуси: Індивід займає певне положення в
соціальній структурі, обираючи або отримуючи певні ролі та
статуси. Це визначає його спілкування з іншими членами
суспільства та взаємодію з ними.
 Культурний контекст: Соціальна ситуація, в якій знаходиться
особистість, визначається культурними чинниками. Культурні
норми, цінності, традиції впливають на формування особистості,
визначаючи прийнятні та неприйнятні для даного соціуму риси
поведінки та характеру.
 Групова взаємодія: Спілкування та взаємодія в групах, таких як
родина, друзі, колеги, впливає на формування соціальної
ідентичності. Особистість виробляє свої погляди, переконання та
цінності, взаємодіючи з іншими членами групи.
 Спільні соціальні досвіди: Соціальні події, подорожі та спільні
діяльності формують соціальний досвід особистості. Взаємодія з
іншими в процесі спільних дій впливає на розвиток особистості,
розширює її світогляд та сприяє формуванню соціальних навичок.
 Отже, соціальний феномен особистості визначається взаємодією
індивіда з соціальним середовищем, його взаємодією з культурою,
групами та подіями, що разом формують унікальну соціальну
ідентичність особистості.

Взаємодія з оточуючими:
  Процес формування особистості включає в себе постійну взаємодію
з оточуючим соціальним середовищем. Це взаємодія відбувається
через спілкування, взаємодію з різними групами, сприйняття
соціальних норм і цінностей. Індивід виробляє свою ідентичність,
спираючись на взаємодію з іншими членами суспільства.
Спілкування з родиною, друзями, колегами та іншими соціальними
групами впливає на формування цінностей, переконань та
сприйняття власної ролі в соціумі. Взаємодія також включає в себе
вивчення інших людей, адаптацію до соціальних норм, та
реагування на оцінки та очікування оточуючих.
Саме через постійну взаємодію з соціальним оточенням формуються
риси характеру, розвивається соціальна компетентність та
визначається місце особистості в соціальній структурі.
3. Взаємодія в групах та спільні соціальні досвіди:
 Вплив групової динаміки: Участь у груповій взаємодії впливає на
формування особистості. Групова динаміка може визначати
соціальні ролі, взаємні стосунки та взаємодію з іншими членами
групи. Спільні досвіди та взаємодія з різними індивідами
розширюють розуміння світу та впливають на формування
соціальної компетентності.
 Спільні цінності та цілі: Групова взаємодія сприяє виникненню
спільних цінностей та цілей. Участь у групових діяльностях,
спрямованих на досягнення спільних завдань, допомагає визначити
особистісні підходи та сприйняття соціальних норм.
4. Опис результатів (наслідки) реалізації педагогом даної здатності в
освітній діяльності та в особистому житті педагога:
 Педагогічний вплив: Здатність до ефективної взаємодії з учнями та
колегами сприяє педагогічній успішності. Вміння будувати
позитивні стосунки, створювати сприятливий освітній контекст і
враховувати індивідуальні потреби учнів, дозволяє педагогові
забезпечити ефективний процес навчання та виховання.
 Особистісний розвиток: Реалізація даної здатності в особистому
житті педагога призводить до збагачення особистісного досвіду.
Здатність до емпатії, добросовісної комунікації та толерантності
сприяє формуванню глибших міжособистісних зв'язків та розвитку
соціальної компетентності.
Особистість, як соціальний феномен, визначається не лише внутрішніми
характеристиками, а й зовнішніми взаємодіями та контекстом. Розуміння
себе у соціальному вимірі розкриває багатогранність та важливість
взаємодії з оточуючим суспільством.