Виховний процес

1. Скласти та обґрунтувати схеми вивчення учня і

використовувані для цього методи.
К. Д. Ушинський писав: “Якщо педагогіка хоче виховувати людину у
всіх відношеннях, то вона повинна передусім узнати її також в усіх
відношеннях”. Отже, щоб виховувати, треба вивчити, а для цього
використовують різні методи.
Метод науково-педагогічного дослідження – це шлях вивчення і
опанування складних психолого-педагогічних процесів формування
особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання.
Для дослідження підбирають оптимальний комплекс методів. Виділяють такі
методи науково-педагогічного дослідження: пед. спостереження, бесіди,
інтерв’ю, анкетування, експерименту, вивчення шк. документації і учн.робіт,
рейтингу, узагальнених незалежних характеристик, психолого-педагогічного
тестування, соціометрія, ранжування, моделювання й теоретичні методи:
аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки.
Схема вивчення учня:
1. Загальні дані про учня: вік, освіта, місце проживання.
2. Фізичний розвиток і стан здоров'я.
3. Умови сімейного виховання - склад сім'ї, освіта батьків; посада, яку
вони займають, матеріальні, житлово-побутові умови, характер
взаємостосунків між батьками, батькам) дітьми.
4. Успішність, причини неуспішності, ставлення до учбової діяльності,
до окремих навчальних предметів.
5. Ставлення до праці, як проявляє себе в різних видах праці, в школі й
вдома, який вид пращ найбільше полюбляє. Повага до пращ інших людей.
6. Суспільна активність, чи має суспільні доручення, як ставиться до
їхнього виконання.
7. Участь у гуртках, спортивних секціях.
8. Статус у класному колективі, характер взаємостосунків з учителями,
товаришами, особливості спілкування з оточуючими.
9. Чи має друзів, які вони, на якій основі будується дружба.
10. Яка дисципліна в школі та вдома, які порушення дисципліни
допускає, які застосовувались засоби впливу.
11. Які має навички культурної поведінки.
12. Особливості пам'яті, уваги, мислення, мовлення.
13. Найбільш типові психічні стани - переважають процеси збудження,
гальмування або врівноваженості.
14. Характер інтересів, ідеалів, потреб, нахилів.
15. Які моралі якості, риси характеру намагається виховати в собі.
16. Плани на майбутнє, яку професію думає обрати після закінчення
школи.
17. Особливості розвитку моральних, вольових якостей.
18. Як використовує вільний час, чим займається, з ким спілкується.
19. Характер читацьких інтересів.
1
 20. Особливості оточення поза школою.
21.Ставлення до природи, тварин, птахів, тощо.
22. Найбільш яскраво виражені риси характеру.
23. Позитивні якості учня.
24. Негативні якості в учня.
25. Методи вивчення учня: індивідуальна бесіда. а)обґрунтування
вчителем теми як життєво важливої; б)формулювання запитань, які
спонукали б до розмови; в)спрямування розмови в правильному руслі;
г)підсумки бесіди, формування на їх основі раціонального вирішення
проблеми, яка обговорюється, прийняття конкретної програми закріплення
прийнятої в результаті бесіди норми.
На педагогічній практиці я також вивчала учня, використовуючи ці методи.
При цьому я не раз зверталась до праць і порад видатних педагогів, бо за
відсутністю досвіду це зробити важко.
Макаренко зазначав, що коли в колонію прибули перші 6 вихованців, він
перечитав багато педагогічної літератури, вивчив їх “справи”, уважно
спостерігав за кожним з них, що допомогло у подальшому їх вихованні та
навчанні.
Сухомлинський також велику увагу приділяв вивченню своїх вихованців. У
своєму творі “Серце віддаю дітям” він зазначає, що він виділив рік перед
навчанням,щоб добре взнати кожну дитину, глибоко вивчити індивідуальні
особливості їх сприймання, мислення і розумової праці, а потім ще роками
спостерігав за ними, відкриваючи щось нове. “Треба також добре знати
індивідуальні особливості здоров’я кожного учня – без цього не можна
нормально вчити.” Але Сухомлинський вважав: щоб добре вивчити дітей,
треба добре знати сім’ю.
У творі “Павлинська середня школа” Сухомлинський зазначає, що
обов’язком колективу школи було, щоб усе, що стосується кожної дитини
знали всі педагоги. Пед. колектив школи прагнув поставити вивчення дитини
в сім’ї і школі на наукову основу.

2. Скласти і обґрунтувати схему вивчення учнівського

колективу і використовувані для цього методи.
Макаренко необхідною умовою найбільш повного розвитку
особистості вважав повноцінний колектив. Колектив – це організована
форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.
Ознаки колективу: наявність суспільно-значимої мети; щоденна
спільна діяльність, спрямована на її досягнення; наявність органів
самоврядування; встановлення певних психологічних стосунків між членами
колективу. Ф-ії колективу: організаторська, виховна, стимулювання.
Для вивчення колективу потрібно використовувати комплекс методів
науково-педагогічного дослідження – це шлях вивчення і опанування
складних психолого-педагогічних процесів формування особистості,
встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання
(пед.спостереження, бесіда, експерименту, вивч. шк. документації і учн.
2
робіт, рейтингу, узагальнених незалежних характеристик, психолого-
педагогічного тестування, соціометрія, ранжування й теоретичні методи:
аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки)
Макаренко запропонував класифікацію колективів за стадіями іх розвитку,
в колективі повинні бути взаємини відповідальної залежності, спільної
відповідальності за колективну справу. Він запровадив методику паралельної
дії, розробив систему перспективних ліній(далекі і близькі цілі) і
сформулював закон колективу: рух – форма його життя, зупинка – форма
його смерті. Велике значення Макаренко віддавав традиціям, що дають
змогу зберегти досвід минулих літ.
Сухомлинський суттєво розширив вчення Макаренка про колектив. У
“Сто порад вчителю” він зазначає: “дитячий, підлітковий, юнацький
коллектив – дуже складна єдність. Це річка, яка живиться тисячами
струмочків”. Він вважав, що дитячий колектив створюється поступово,
крок за кроком і розглядає його дуже складну єдність кількох наріжних
камнів: ідейної, інтелектуальної, ьемоційної, організаційної спільності. На
думку Сухомлинського, для закладення початкових підвалин колективу
надзвичайно важливо, щоб дти прагнули робити добро і водночас були
нетерпимі до зла. Колектив тоді є великою виховною силою, коли він увесь
час духовно зростає. Він застерігав проти поділу колективу на актив і
пасив, вважав, що без розумного педагога нема колективу.
Важливою умовою управління учн.колективом є розробка методики
вивчення колективу, форм і методів аналізу одержаної інформації. Лише на
основі об’єктивних даних педагог може правильно оцінити ситуацію і обрати
засоби пед.впливу. для цього я пропоную таку схему:

Схема вивчення учнівського колективу:

1. Які хороші традиції є у вашій сім'ї?
2. Чи поділяється праця у вашій сім'ї на чоловічу й жіночу?
3. Як ставляться до речей і грошей у вашій сім'ї?
4. Чи завжди і в усьому ви радитесь з батьками?
5. Чого вам не вистачає у взаємовідносинах з батьками причиною
конфлікту між вами і батьками, якщо він має місце?
6. Який ваш ідеал?
7. Чи любите ви самостійно приймати рішення?
8. Чи вмієте володіти собою?
9. Чи завжди готові діяти. Коли цього вимагають обставини?
10. Чи вмієте підкорятися іншим?
11. Чи вважаєте себе принциповим?
12. Чи відвідуєте секції і гуртки? Які?
Головною метою формування та діяльності дитячого колективу є:
- особистість, її здібності, інтереси, потреби, розкриття творчого
потенціалу;
- необхідно зберегти і розширити реальні права дитини у шкільному
колективі;
3
 - забезпечити свободу вибору дитиною світоглядних, політичних,
релігійних поглядів, її незалежність від і офіційних шкільних орієнтирів у цій
сфері;
- створення у дитячому колективі системи гуманних, людяних взаємин,
які забезпечують гідне місце кожній особистості, увагу і повагу до її думок,
проблем, турбот;
- визнання спільної творчої діяльності, спільного творення добра,
турбота про оточуючий світ про іншу людину.

4. Спланувати та обґрунтувати систему виховних заходів з

організації самовиховання учнів класу.
Самовиховання - вищий етап виховного процесу. Самовихоння -
систематична і свідома діяльність людини, спрямована на вироблення і
удосконалення своїх позитивних якостей і подолання негативних
Умови: 1. в дитячому колективі створений сприятливий для
самовиховання маорально-психол. клімат. 2.в учня, що хоче займатись
самових. сформувався ідеал, до якого він прагне, 3.В учнів наявний певній
рівень свідомості, коли вони правильно оцінюють свою поведінку. 4. учні
мають певні знання і з психології 5. можуть виявити свої позитивні риси і
недоліки 6. мають, певний рівень сили волі, вміння долати труднощі.
Етапи педагогічного керівництва самовихованням: 1) підготовчий
(переконати учнів у необхідності зайнятись самовихованням, можливості
досягти бажані результати) 2) допомога в складанні програми 3) організація
контролю за ходом виконання програми, що згодом переходить у
самоконтроль.
Система виховних заходів з організації самовиховання учнів класу:
1. Бесіда на тему: "Чи потрібен людині ідеал?"
2. Анкетування.
Анкета:
- Чи маєте ви ідеал?
- Чи аналізуєте свої дії і вчинки, допущені протягом дня?
- Чи плануєте ви роботу над собою на тиждень, місць, чверть, півріччя
чи на рік?
3. Виховна година на тему: "Значення розпорядку дня вжитті людини?"
4. Гра "Впізнай себе".
Сухомлинський: в самових. важливим є втілення виховної думки про
те, що учень є індивідом, живе серед людей, тому має вміти контролювати
себе. Вчитель має досягнути, щоб характерною рисою духовного світу учня
була щирість, співчутливість, зворушливість.

5. Продумати і обґрунтувати систему виховних заходів із

згуртування тільки що організованого колективу.
Сухомлинськький: колектив – творіння педагога.

4
 Макаренко необхідною умовою найбільш повного розвитку
особистості вважав повноцінний колектив. Колектив – це організована
форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.
Стадіїї утворення колективу :
На першій стадії утворення колективу важлива постановка до
вихованців педагогічних вимог рішучих за формою, зрозумілих за змістом, з
певними елементами навіювання. На цій стадії слід інтенсивно впливати на
учнів навчати і виховувати ядро активу. До ядра активу підбирають учнів які
добре вчаться і виконують всі вимоги шкільного режиму. На другій стадії
вимоги педагога підтримуються частиною вихованців, актив ставить вимоги
до товаришів і до самих себе. Ця стадія починається із появою органів
самоврядування. На третій стадії розвитку вимоги ставить колектив. Це
досягається шляхом згуртування вихованців єдиній діяльності, розподіл
громадських обов'язків учнів, наявність класного кутка, формування
батьківського комітету.
Система виховних заходів із згуртування учнів 10-го класу.
1. Анкета
- Які хороші традиції є у вашій сім'ї?
- Чи поділяється праця у вашій сім'ї на чоловічу й жіночу?
- Як ставляться до речей і грошей у вашій сім'ї?
- Чи завжди і в усьому ви радитесь з батьками ?
- Чого вам не вистачає у взаємовідносинах з батьками?
- Що є причиною конфлікту між вами і батьками, якщо він має місце?
- Який ваш ідеал?
- Що ви любите робити?
2. Бесіда з приводу проведеного анкетування.
3. Анкета для батьків учнів.
- З ким дружить ваша дитина?
- Які інтереси у товаришів вашої дитини?
- Де, коли і як проводить час ваша дитина після занять у школі?
- Який вплив мають товариші на вашу дитину ?
- Чи знайомі ви з сім'ями вашої дитини ?
4. Виступ на батьківських зборах класу з приводу проведеного
анкетування.
5. Бесіда на тему "Значення дружби в житті людини".
6. Проведення анкетування серед активістів класу за такими
питаннями:
- Чи добре ти знаєш учнів класу?
- Чи любиш ти самостійно приймати рішення?
- Чи користуєшся авторитетом в учнів в класі?
- Чи вмієш володіти собою?
- Чи завжди готовий діяти коли цього вимагає обставина?
- Чи вмієш підкорятися іншим?
- Чи вважаєш себе принциповим?
7. Проведення бесіди з класом з приводу проведеного анкетування.
5
 8. Проведення тематичного вечора.
9. Екскурсія в музей або театр.
Шляхи згуртування учнівського колективу:
- Наявність системи перспективних ліній.
- Дотримання Макаренківського принципу паралельної дії.
- Зміцнення позитивних традицій.
- Формування громадської думки.
- Використання учнівського самоврядування у згуртуванні.
- Організація змагання.
- Спільні справи.
- Взаємна інформація про стан справ у різних контактних колективах.

6. На конкретному прикладі виховного заходу показати шляхи

реалізацій основних принципів виховання.
Під час проходження практики в школі номер 5 міста Тернополя я
провела ряд виховних заходів: «Новорічне свято», «Здорове харування»,
Святкування Різдва у Німеччині та порівняння з Україною»,“Повага хлопців
до дівчат”.
На прикладі виховної години “Повага хлопців до дівчат”. бачимо
реалізацію таких принципів виховання як:
- Цілеспрямованість;
- Комплексний підхід;
- Виховання особистості в колективі;
- Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю
учнів;
- Повага до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього.
Принципи виховання згідно концепцій національного виховання, які
використовувалися:
- Народність;
- Природовідповідність;
- Культуровідповідність
- Гуманізація;
- Етнізаця.
Цілеспрямованість (підпорядкованість всієї виховної роботи загальній
меті, знання цієї теми вихователями і вихованцями).
Комплексний підхід (єдність мети, завдань і змісту виховання,
врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів у вихованні).
Виховання особистості в колективі (значення згуртованості
колективу і його громадської думки для виховання школярів, участь учнів у
роботі самоврядування, сприяння розвитку самостійності, самодіяльності).
Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою самодіяльністю
учнів (виховання творчої особистості можливе, якщо створюються умови для
прояву їх самостійності і творчості, схвалюються прояви ініціативи і
самодіяльності).
Повага особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього
6
(контроль за поведінкою вихованців, гуманне ставлення до учнів, повага до
їхньої думки).
Народність - єдність загальнолюдського і національного.
Природовідповідність - врахування багаторівневої і цілісної природи
людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, учнівської молоді, їх
анатомічних, й фізіологічних, психологічних, національних особливостей.
Культуровідповідність - органічний зв'язок з історією народу, його
мовою, культурними традиціями, забезпечення духовної єдності поколінь.
Гуманізація - створення умов для формування кращих якостей і
здібностей дитини, джерел її життєвих сил; повага до особистості, виховання
гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.
Етнізація - наповнення виховання національним змістом,
спрямованим на формування самосвідомості громадянина.

7. Скласти і обґрунтувати план перевиховання педагогічно

занедбаного учня.
Перевиховання - це виховний процес, спрямований на подолання
негативних якостей особистості учня, які сформувалися під впливом
несприятливих умов виховання.
У своїй книзі «100 порад вчителю» Сухомлинський зазначає «з
найміцніших горішків нашої педагогічної творчості – робота з «важкими
учнями». Важковиховуваність учнів видатний педагог пояснює
особливостями її внутрішнього складу, необхідністю формування для неї
своєрідної «другої програми». Сухомлинський писав, що у тому, що читає
«важка дитина», з чим вона зустрічається в навколишньому світі час від часу
має відкриватися щось таке, що дивувало б, вражало б її. Педагог заперечує
будь-які насильницько-авторитарні методи подолання недоліків у
характерній поведінці важковиховуваного учня. На думку вченого «важка
дитина» не повинна відчувати, що на неї здійснюється будь-який виховний
вплив, який такий учень може сприймати як утиски власного «Я».

Програма вивчення педагогічно занедбаного учня.

1. Загальні дані про учня - вік, освіта, місце проживання.
2. Фізичний розвиток і стан здоров'я.
3. Умови сімейного виховання - склад сім’ї, освіта батьків, посада, яку
вони займають, матеріальні і житлово-побутові умови, характер
взаємостосунків між батьками, батьками та дітьми.
4. Участь у гуртках, спортивних секціях.
5. Статус у класному колективі, характер взаємостосунків між
учителями, товаришами, особливості спілкування з оточуючими.
6. Чи має друзів, які вони, на якій основі будується дружба.
7. Яка дисципліна в школі та вдома, які порушення дисципліни
допускає, які застосовуються засоби впливу.
8. Які має навички культурної поведінки.
9. Особливості пам'яті, уваги, мислення, мовлення.
7
 10. Найбільш типові психологічні стани переважають процеси
збудження, гальмування або врівноваженості.
11. Характер інтересів, ідеалів, потреб, нахилів.
12. Які моральні якості, риси характеру старається виховати в собі.
13. Плани на майбутнє, яку професію думає обрати після закінчення
навчального закладу.
14. Особливості розвитку моральних, вольових якостей.
15. Як використовує вільний час, чим займається, з ким спілкується.
16. Характер читацьких інтересів.
17. Особливості оточення поза школою.
18. Ставлення до природи, до тварин, птахів, тощо.
19. Найбільш яскраво виражені риси характеру.
20. З якого часу учень характеризується як важкий.
21. Які позитивні якості відзначались в учня раніше.
22. Які позитивні якості є у нього зараз.
23. Які негативні риси та якості відзначались у нього раніше.
24. Які негативні риси і якості є у нього зараз.
25. Чи усвідомлює учень наявність у нього негативних якостей (так,
частково усвідомлює, ні).
26. Чи прагне він до їх подолання (так, ні).
27. Оцініть загальну моральну спрямованість виховного впливу на
дитину її сім" і - позитивний, нейтральний, негативний.
28. Чи усвідомлюють батьки недоліки у вихованні своєї дитини.
План перевиховання педагогічне занедбаного учня.
- Вивчення учня згідно вище наведеної програми (проведення
індивідуальної бесіди).
- Відвідування учня вдома, бесіда з батьками.
1. Кількість членів сім’ї, її склад, хто з членів сім'ї працює.
2. Освіта старших членів сім'ї (матері, батька, бабусі, дідуся).
3. Спеціальність матері.
4. Спеціальність батька.
5. Місце роботи.
6. Рід діяльності.
7. Кваліфікація праці: кваліфікована, некваліфікована, службовці, ІТР.
8. Матеріальна забезпеченість сім'ї - середній заробіток на одну
людину(наприклад, менше 60 грн., 60-80 грн., 80-100 грн., 100грн і більше.)
9. Підліток виховується (фактично):
А) матір'ю та батьком;
Б) тільки батьком;
В) тільки матір'ю;
Г) переважно в дитячих закладах, (хоча і має родину);
Д) батьком та мачухою;
Е) матір'ю та вітчимом.
10. Чи є труднощі у вихованні дітей:
А)матеріального порядку; Б)педагогічного плану;
8
 В)Інші (які).
11. Чи хворіє часто один з членів родини:
А) батько;
Б) матір;
В) бабуся;
Г) дідусь;
Д) інші родичі.
12.Чи має син, дочка:
А)велосипед, мопед; Б)магнітофон; В)музичні інструменти;
Г)спортивні знаряддя;
Д)модний одяг більше, ніж необхідно;
Е)необхідний одяг;
Ж) немає необхідного одягу.
13. Чи допомагають батьки у навчанні? Якщо допомагають то до якого
класу?
14. Чи вважають батьки, що товаришують із своєю дитиною?
- Бесіда на тему: “Значення відвідування гуртків, музичної школи в
житті людини”
- Диспут на тему: “Сенс життя і моє місце в ньому.”
- Залучення учня до громадського життя класу, участь в святі класу.
- Проведення свята в класі на моральну чи естетичну тему.
- Бесіда на тему: "Книга - мій друг”.
План виховної роботи на невеликий строк є ніби постійним, повсякденним
зверненням того, що робиться щодня для досягнення ідеалу. План
визначається насамперед життям. План виховання охоплює всю
багатогранність діяльності учнів, а також роботу з батьками. План принесе
безперечно користь вихователеві в тому разі, якщо буде продумано
моральний зміст, мету кожного виду діяльності. Необхідною рисою і
планування, і практичної роботи є в зв’язку з цим наступність і розвиток
того, що вже досягнуто. Можна сказати, що одна з таємниць виховання
полягає в тому, щоб постійно робити одне й те саме, але щоб вихованці цього
не помічали. Як виховати справжню людину? «Виховати справжню людину,
навчити її жити – це значить виховати в неї почуття громадського обов’язку,
навчити служити обов’язку».

9. Скласти та обґрунтувати схему одного з виховних заходів (бесіда,

диспут, конференція, тематичний вечір) на довільну тему (моральну,
правову, статеву, естетичну).
А) Бесіда на моральну тему: “Святе слово - “мати”.
1. Вступне слово вчителя.
2. Питання які розглядаються:
- Чому ми звернулися до матері як ви вважаєте?
- Що ви відчуваєте, коли вимовляєте слово “мама”?
- Чи любите ви своїх мам?
9
 - 3а що ви їх любите?
3. Конкурси: (поділити клас на 2 команди.)
- Привітання.
- Конкурс художників.
- Конкурс читців.
- Конкурс капітанів.
- Вітання.
- Вікторина.
4. Заключне слово вчителя.
Б) Тема: «Здоровий спосіб життя».
Дата проведення:
Група:
Мета виховної години:
- ознайомити учнів з негативними наслідками вживання наркотиків,
алкоголю, тютюну та з причинами зараження вірусом СНІД;
- формувати уявлення молоді про здоровий спосіб життя;
- показати негативний вплив нікотину, алкоголю, наркотиків на
організм людини;
- сприяти попередженню шкідливих звичок;
- виховувати в учнів відповідальне ставлення до свого здоров’я.
Актуальність теми: Сьогодні гостро постає питання про здоров’я
підростаючого покоління. Ситуація зі споживанням тютюну, наркотиків
серед молоді продовжує залишатися дуже складною. За останніми даними
вона просто катастрофічна. Результати численних досліджень показують
існування стійкої тенденції до значного і постійного зростання вживання цих
шкідливих речовин молоддю. Місця масової розваги молоді на сьогодні є
основними місцями поширення наркотиків, цигарок та алкоголю.
Незважаючи на те, що в останні роки робота з підлітками по профілактиці
суттєво активізувалася, дефіцит знань в учнів про наслідки і конкретні кроки
протистояння цих згубних звичок залишається значним. Разовими бесідами
підвищити рівень соціально-психологічної компетенції учнів неможливо.
Тому ми вважаємо, що проводити цю роботу необхідно регулярно.
Завдання виховної години:
……………..
Обладнання : комп’ютер. проектор, плакати, презентація.
Етапи проведення виховної години:
І Вступне слово класного керівника.
ІІ Основна частина
Виступ класного керівника з інформацією.
Відповіді учнів на задані запитання (супроводжуються презентацією).
Гра «Брейн – ринг» про тютюнопаління.
Робота учнів у групах по обговоренню питань.
ІІІ Підведення підсумків.
Обґрунтування: Захід проведений у формі бесіди, оскільки саме
діалог з учнями, їхня активність сприяють кращому засвоєнню поданого
10
матеріалу, спонукають їх до власних роздумів на дану тему. Так як виховний
заді призначений для дітей 5-7 класу, його необхідно зробити цікавим, у
вигляді гри – з цією метою одним з етапів заходу є гра «Брейн-ринг».

10. Скласти та обґрунтувати перелік показників, якими можна

робити певні припущення про рівень дисципліни в класі (школі).
Причини порушення дисципліни на уроці:
- зумовлені впливом зовні;
- пов’язані з якістю уроку: він проходить нудно, не цікаво;
- пов’язані з внутрішнім життям класу;
- викликані ненормальністю особистих взаємин учня з вчителем;
- причиною може бути хворобливість учня. Шляхи подолання
порушень порядку:
- переключення уваги учнів на корисну роботу;
- спокійне зауваження порушнику дисципліни;
- цікавий виклад матеріалу і захоплення ним учнів, швидкий темп
уроку;
- пояснення порушнику шкідливості йог поведінки;
- нейтральне зауваження всьому класу або конкретному порушнику;
- зауваження, приємні для дітей;
- дії мімікою, жестами, виразом обличчя, неприємні зауваження.
Вихованість школярів - показник ефективності і якості навчального
процесу.
Рівні вихованості:
- дуже низький рівень характеризується негативним досвідом
поведінки, яка з труднощами виправляється педагогічним впливом,
самоорганізація і саморегуляція не розвинуті;
- низький рівень характеризується слабким проявом позитивного, ще не
стійкого досвіду поведінки, спостерігаються зриви, поведінка регулюється в
основному вимогами старших і іншими зовнішніми стимулами,
саморегуляція і самоорганізація інтуїтивні;
- для середнього рівня властива стійка позитивна поведінка, наявність
регуляції саморегуляції, організації і самоорганізації, хоч активна позиція по
відношенню до діяльності і вчинків товаришів по класу ще не проявляється;
- показником високого рівня є наявність стійкого і позитивного досвіду
поведінки, саморегуляції разом з прагненням до організації і регуляції
діяльності поведінки інших людей, проявом активної позиції.
Основні показники рівня вихованості школяра:
- зовнішній вигляд, культура поведінки у школі і за її межами;
- громадська активність, самостійність у всіх видах діяльності;
- сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості;
- ставлення до навчання, інтерес до знань і усвідомлення їх ролі у
своєму розвитку;
- прилучення до національної та світової культури, мистецтва,
літератури;
11
 - фізичне здоров'я, потяг до занять фізичною культурою і спортом;
- працелюбність, орієнтованість на майбутню професію.
Оцінити рівень вихованості особистості можна за її ставленням
до оточуючої дійсності:
- ставлення до суспільства: патріотизм, суспільна дисципліна,
громадська активність, працьовитість, відповідальність, солідарність,
відданість справі;
- ставлення до інших людей: повага їх гідності, піклування,
терпеливість;
- ставлення до себе: гідність, самокритичність, самоконтроль,
ініціатива, оптимізм;
- ставлення до культури: повага до культурних цінностей, контакти з
діячами культури, розуміння прекрасного;
- ставлення до природи: повага до всіх форм життя, милування
природою, примноження й багатства і раціональне його використання;
- ставлення до моральних цінностей: демократизм, гуманізм, повага до
волі.

12. Розробити і обґрунтувати план практичного заняття з батьками

учнів на тему: "Обмін досвідом виховання в сім'ї засобами народних
традицій".
Опирається на принцип виховання - єдність вимог школи та сім’ї.
Піклування школи про виховання дітей в, сім'ї проходить в таких напрямках:
педагогічна освіта батьків; залучення батьків до виховної роботи з дітьми.
Зміст роботи педагога з батьками включає три блоки: підвищення
рівня псих-пед знань, залучення батьків до навч.-вих. діяльності, участь
батьків в управлінні школою. Реалізовується: університет педзнань, лекції,.
семінари, практикуми, відкриті уроки та класні заходи, батьківські збори,
організація секцій, гуртків, клубів...
План:
1. Вступне слово вчителя.
2. Питання, які розглядаються:
- Народні традиції.
- Значення традицій в житті кожного народу.
- Звичаї, традиції українців та представників інших націй, які
мешкають на території України.
3. Виступи батьків щодо досвіду виховання в сім'ї засобами народних
традицій.
4. Заключне слово вчителя.

13. Скласти та обґрунтувати план бесіди з батьками учня, який

скоює негативні вчинки в школі (бійки, куріння, вживання алкоголю,
чи інше).

12
 Опирається на принцип виховання - єдність вимог школи та сім’ї.
Піклування школи про виховання дітей в, сім'ї проходить в таких напрямках:
педагогічна освіта батьків; залучення батьків до виховної роботи з дітьми.
зміст роботи педагога з батьками включає три блоки: підвищення рівня
псих-пед знань, залучення батьків до навч.-вих. діяльності, участь батьків в
управлінні школою. Реалізовується: університет педзнань, лекції,. семінари,
практикуми, відкриті уроки та класні заходи, батьківські збори, організація
секцій, гуртків, клубів...
Бесіда-джерело і спосіб пізнання педагогічного явища шляхом
безпосереднього спілкування з особами, яких дослідник вивчає
безпосередньо в природних умовах. Належить до методів впливу на
свідомість особистості. Умови ефективного протікання: наявність плану,
основні і додаткові запитання, сприятлива обстановка для відвертої бесіди,
врахування індивідуальних особливостей співбесідника, педагогічний такт,
вміння запротоколювали бесіду. Вимоги: обгрунтування вчителем теми, як
життєво-важливої, а не надуманої, формулювати запитання, які спонукали б
до розмови; спрямування розмови в правильному напрямку, залучення учнів
до оцінки подій суспільного життя і на цій основі формування ставлення у
них до оточуючої дійсності, до своїх громадських та моральних обов'язків,
підсумки бесіди, формування на їх основі раціонального вирішення
проблеми, що обговорюється; прийняття конкретної програми для
закріплення прийнятої в результаті бесіди норми.

План бесіди.
1.Знайомство з батьками.
2. Повідомлення батьків про мету зустрічі.
3. З’ясувати обізнаність батьків щодо поведінки дитини.
4. Обговорення впливу негативної поведінки на майбутнє дитини.
5. Спільний пошук причин негативної поведінки.
- Вивчення домашньої обстановки.
- З’ясування стилю виховання учня батьками.
- Вивчення вуличного оточення дитини.
- Ставлення батьків до негативних вчинків дитини.
- Дії батьків, щодо перевиховання дитини.
6. Корекція змісту і методики домашнього виховання.
7. Узгодження спільної діяльності школи та сім’ї, щодо перевиховання
дитини.
Мета виховання – це сукупність властивостей особистості, до
виховання яких прагне суспільство. Для досягнення цієї мети необхідною є
реалізація принципу єдності педагогічних вимог школи, сім’ї і громадськості.
Отже метою нашої бесіди є налагодження взаємозв’язку між переліченими
умовами виховання дитини. В даному випадку метою реалізації такого
взаємозв’язку є пошук причин негативної поведінки дитини, та складання
спільного плану перевиховання дитини яка скоює негативні вчинки.

13
 14. Скласти та обґрунтувати план обговорення з учнями
негативного вчинку, допущеного їх однокласником.
План обговорення
1. Повідомлення учням мети зібрання.
2. Ознайомлення класу з негативним вчинком.
3. З’ясування причини негативного вчинку.
4. Аналіз негативного вчинку.
5. Аналіз можливих наслідків негативного вчинку.
6. Вислухати думку однокласників щодо скоєного вчинку.
7. Підведення підсумків обговорення та надання порад учням щодо
уникнення аналогічних проступків в майбутньому.
Складаючи даний план я намагаюся використати потужний виховний
вплив колективу. З цією метою необхідним є проведення таких етапів як:
ознайомлення класу з негативним вчинком, пошук причин та спільний аналіз
скоєного вчинку. Результатом загального обговорення вчинку буде глибоке
усвідомлення його наслідків не лише учнем, а й колективом, а також
формування відповідних психічних установок, щодо уникнення схожих
ситуацій в майбутньому.

16. Скласти та обґрунтувати план підготовки і проведення етичної

бесіди з підлітками про культуру поведінки.
Мета бесіди – залучення учнів до оцінки подій, явищ суспільного
життя; формування в них усвідомлення правил, норм поведінки, правильного
підходу до оцінки своїх вчинків і вчинків товаришів.
План підготовки бесіди:
1. Збір інформації на тему “Культура поведінки”.
2. Формулювання вчителем основних запитань бесіди.
3. Передбачення конфліктних ситуацій та можливих шляхів їх
розв’язання.
4. Повідомлення учнів про час і місце проведення бесіди.
План проведення питально-відповідальної бесіди проводиться за
раніше підготовленими виступами учнів.
1. Вступне слово вчителя (повідомлення фактів, подій, які будуть
обговорюватися).
2. Стимулювання активності учнів.
3. Виступи учнів з даної теми:
- Культура поведінки в сім’ї.
- Правила поведінки в закладах освіти.
- Як поводити себе в громадському транспорті.
- Культура поведінки в громадських місцях.
4. Обговорення конфліктних ситуацій (на даному етапі вчитель
спрямовує і виправляє учнів).
5. Заключне слово вчителя (повідомлення підсумків всіх висловлювань;
формулювання на їх основі найбільш раціонального вирішення
14
обговорюваної проблеми).
6. Повідомлення учням плану подальшої роботи над даною темою
(планування диспутів, вечорів, конференцій, усних журналів; рекомендація
відповідної літератури для самостійного читання).

17. Скласти і обґрунтувати розділ плану роботи класного

керівника одного з напрямків виховної роботи з учнями.
Кл. керівник призначається адміністрацією школи з числа вчителів, що
викладають у даному класі. Функції класного керівника: діагностична,
організаторська, виховна, координаційна, стимулююча. План роботи кл.
керівника - це науково обгрунтоване проектування становлення і розвитку
класного колективу і кожного вихованця зокрема. Складання плану вимагає:
1)врахування актуальних питань в галузі народної освіти і виховання, плану
роботи школи. 2)цілеспрямованості, коректності, розумової насиченості,
опори на інтереси учнів. 3)поєднання словесних, наочних і практичних форм
і методів виховання. 4)відповідності форм і методів виховання віковим
особливостям учнів і рівню їх вихованості. 5)врахування ювілейних і
суспільно-політичних дат подій в житті України, 6)єдність педагогічного
керівництва і самостійності учнів. Зміст плану роботи кл. керівника
визначається змістом його роботи з учнями, їх батьками і громадськістю: а)
формування основ наукового світогляду; б) виховання свідомого ставлення
до навчання, розвиток пізнавальної активності, формування умінь і навичок
розумової праці; в) виховання національної свідомості і розвиток громадської
активності; г) формування сумлінного ставлення до праці, підготовка до
вибору професії; д) виховання основ загальнолюдської моралі свідомої
дисципліни і культури поведінки; е)формування правосвідомості,
дотримання вимог законів, норм, правил поведінки; є) виховання основ
естетичної культури, залучення до художньої самодіяльності; ж) фізичне
виховання, виховання санітарно-гігієнічних навичок; з) робота з батьками і
громадськістю.

Розділ плану класного керівника, що передбачає трудове виховання

учнів:
№
Тема виховної роботи
Дата пров.
Відмітки про вик.
1. Праця – багатство суспільства.
2. Знай та вмій.
3. Все своїми руками
4. Звіт професій
5. На світі тисячі професій, та серед них одна – моя.
Трудове виховання є одним із напрямків всебічного розвитку людини,
тобто складовою головної мети виховання.
Виховні заходи складеного плану виховної роботи своїми
15
завданнями мають:
1. психологічну підготовку особистості до праці – формування
прагнення сумлінно і відповідально працювати, усвідомлення соціальної
значущості праці як необхідного обов’язку й духовної потреби людини,
бережливе ставлення до результатів праці та до людей праці, творчий підхід
до праці.
2. практичну підготовку до праці – озброєння учнів системою
загальноосвітніх і політехнічних знань про загальні основи виробничої
діяльності людини, вироблення умінь і навичок трудової діяльності,
виховання основ трудової культури.
3. підготовку школярів до свідомого вибору професії – виховна робота
школи, спрямована на те, щоб допомогти молодій людині обирати життєвий
шлях.
Даний план відповідає принципам цілеспрямованості, зв’язку виховання з
життям, вихованню в праці, системності, послідовності й наступності у
вихованні, а в системі з іншими напрямками забезпечує реалізацію решти
принципів виховання.
Складений план, маючи на меті трудове виховання учнів, дає
можливість враховувати рівень розвитку учнівського колективу,
індивідуальні інтереси і нахили учнів, специфіку навчального закладу,
можливості району чи міста, а також вносити відповідні корективи для його
най повнішої реалізації.

18. Скласти і обґрунтувати програму підготовки і проведення

шкільного свята (визначити тему, етапи організації, характер
підготовки з врахуванням активної участі самих учнів).
Вечір «Найрозумнішого»
Підготовка шкільного свята:
- аргументація, визначення мети, завдань, форми виховного заходу.
- визначення місця даного виховного заходу в системі виховної роботи
школи, класу.
- підбір матеріалів щодо змісту виховного заходу.
- підготовка оформлення. Обладнання.
- консультація у ході підготовки із класним керівником, організатором
позакласної роботи навчального закладу.

Проведення.
Тема: конкурс «Що? Де? Коли?» з німецької мови.
Мета: поглибити знання учнів з німецької мови, розвинути
пізнавальний інтерес, виховати потяг до неперервного удосконалення своїх
знань; сформувати дружні відносини у колективі.
Виховувати культуру почуттів.
Розвивати смислову і образну пам'ять, вміння узагальнювати.
Етапи проведення свята:
- вступне слово вчителя,
16
 - проведення етапів конкурсу.
- подання цікавої інформації з німецької мови;
- підведення підсумків.
Обґрунтування: Шкільне свято призначене для учнів 9-11 класів. Під
час гри учні вчаться застосовувати свої знання на практиці,в
нестандартних умовах. Вивчають новий матеріал.

19. Підготувати план виступу перед батьками п'ятикласників на

одну з тем сімейної педагогіки. Обґрунтувати актуальність обраної теми
і питань запропонованого її плану.
Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є
співробітництво школи і сім’ї, що передбачає належний рівень педагогічної
культури батьків. Тісний взаємозв’язок школи та сім’ї може розвиватись
завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до вих.роботи. форми і
методи роботи вчителя з батьками бувають індивідуальні і колективні.
Провідна роль належить індивідуальним: відвідування сім’ї учня, пропаганді
сімейного виховання, виконанню батьками педагогічних доручень,
пед.консультаціям. до колективних належать батьківська школа,
педагогічний лекторій, університет педагогічних знань, підсумкова річна
науково-практична конференція батьків з проблем виховання, день відкритих
дверей, класні і загальношкільні батьківські збори.

Пропоную темувиступу: "Сім'я міцний і дружній колектив".

План:
1. Вступне слово вчителя.
2. Питання які розглядаються:
- Сім'я - природне середовище первинної соціалізації
дитини, джерелом матеріальної і емоційної підтримки,
необхідної для розвитку її членів, засобом збереження і
передачі культурних цінностей від покоління до покоління;
- Інтереси членів сім'ї.
- Вимоги батька і матері до сина (дочки).
- Трудові традиції в сім'ї;
- Організація життя дитини в сім'ї;
- Організація дозвілля учнів.
3. Заключне слово вчителя.
Зміст сімейного виховання: моральне, розумове, трудове, естетичне,
фізичне виховання.
Реалізуючи ці напрями змісту, особливу увагу слід приділити
вихованню у дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого
народу; поваги до людей; піклування про молодших і старших, співчуття і
милосердя до тих, хто переживає горе і шанобливого ставлення до традицій,
звичаїв, обрядів, до знання свого родоводу, історії народу.

17
20 Скласти та обґрунтувати план проведення і підготовки години
класного керівника на тему "У чому справжня краса людини?"
Тема: У чому істинна краса людини? (класна година у формі дискусії)
Мета: Виявити вміння вести дискусію; отримати допоміжні дані про
юнацтво, мікроклімат у гуртку; сприяти формуванню мовленнєвої культури.
Інформація для виховника:
Дискусія – це публічна суперечка, метою якої є зіставлення та з’ясування
різних поглядів на одну проблему, пошук такого загального уявлення про
предмет обговорення, яке визнавалося б усіма дискусантами.
Предмет обговорення і є темою дискусії. Тема дискусії формулюється у
певне твердження – тезу. Така теза є вихідним пунктом дискусії. Кожен із
диспутантів, маючи певне уявлення про предмет обговорення – тему,
стверджує або спростовує покладену в основу дискусії тезу. Робити це
потрібно аргументовано. Важливою умовою є коректність і толерантність
дискусантів.
Умови конструктивності будь – якої дискусії такі:
 тема, запропонована для обговорення, має бути актуальною та
соціально важливою;
 учасники дискусії повинні бути зацікавлені темою обговорення;
 потенційні диспутанти мають бути підготовленими, компетентними
щодо обговорюваних питань.
Тема дискусії оголошується заздалегідь: її учасники повинні мати час для
обміркування проблеми, зіставлення й аналізу різних на неї поглядів,
визначення власної позиції. Корисно запропонувати майбутнім дискусантам
відповідну літературу, підказати, з ким вони зможуть проконсультуватися.
Відповідно до теми та тези дискусії формулюються питання, які
виноситимуться на обговорення. З питаннями майбутніх диспутантів
також слід ознайомити заздалегідь. Формулювання кожного питання має
передбачати висловлення різних, а то у протилежних поглядів на порушену
проблему. Питання мають бути сформульовані чітко й недвозначно. Вони
повинні спонукати аудиторію до активного обміну думками.
Дискусія розпочинається вступним словом керівника (ведучого), в якому він
обґрунтовує вибіг теми дискусії, визначає мету й завдання учасників,
представляє гостей. Добре, якщо в процесі обговорення буде використано
унаочнення: діаграми, плакати, схеми.
Після вступного слова ведучий пропонує виступити запрошеним особам або
когось з аудиторії. Після цього він звертається до дискусантів із
запитаннями. Інколи задає уточнюючі, навідні, додаткові питання, тактовно
зупиняє учасників дискусії, якщо їхні відповіді на межі обговорюваної
проблеми. Часом коментує почуте, проте не нав’язує власних думок і не
перебиває того, хто говорить.
Інколи з метою пожвавлення обговорення ведучий навмисне створює
“ситуацію утруднення”: посилається на приклад із життя, у трактуванні
якого є певна суперечність. Це спонукає диспутантів висловити протилежні
18
 погляди щодо оцінки такого прикладу. Якщо учасник дискусії не
аргументує своїх оцінок, ведучий тактовно вказує йому на це.
Після того як обговорення питання вичерпано, ведучий підводить підсумки
і тільки після цього переходить до обговорення наступного питання.
Наприкінці дискусії робляться загальні висновки.
Як підвести підсумки дискусії
 стисло сформулювати суть позицій, що висловлювались у процесі
обговорення;
 підкреслити обґрунтованість певних позицій, непереконливість інших;
 звернути увагу на точність формулювання дискусантами тез та чіткість
і переконливість їхніх аргументів;
 звернути увагу на доречність стилю висловлювань;
 відзначити культуру мовлення учасників
 відзначити толерантність дискусантів.
Перелік питань до дискусії:
1. Який зміст Ви вкладаєте у поняття: “красива людина”, “красивий
вчинок”, “красиві слова”?
2. Чи завжди відповідає краса зовнішня красі внутрішній?
3. “Дівчина, яка усвідомила, що вона красива, уже не є красивою”.
Прокоментуйте цей вислів Максима Горького.
4. Чи згідні Ви з твердженням Г. Гейне: “Єдина краса, яку я знаю, - це
здоров’я”. Відповідь обґрунтуйте.
5. Краса та інтелігентність. Їх співвідношення.
6. Краса і мода. Їх взаємозв’язок.
7. “Сіра мишка”, “синя панчоха”, “мимра” – Прекрасна незнайомка,
Афродіта, Моя Прекрасна Леді...Ваш ідеал Жінки. Який він?
8. Чи можна навчитися бути красивою людиною?
9. “В людині повинно бути все прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і
думки”. Наскільки актуальні ці слова А. П. Чехова сьогодні?

21. Розкрити шляхи виховання свідомої дисципліни учнів,

обґрунтувати доцільність використання методів і прийомів виховного
впливу.
Свідома дисципліна проявляється в суворому, неухильному виконанні
суспільних принципів і норм поведінки.
Макаренко говорив : «Основний шлях виховання дисципліни — це весь
виховний процес», а «головні засоби виховання — це хороший колектив
педагогів і добре організований, єдиний колектив учнів»
Дисципліна створюється «всією системою виховання», зусиллями
всього колективу і педагогів і самих вихованців і всіма методами,
вживаними, в колективі , тому і потрібно під дисципліною розуміти
«широкий, загальний результат всієї виховної роботи».
Свідома дисципліна виявляється в усвідомленому виконанні
суспільних принципів і норм поведінки, ґрунтується вона на

19
сформованості в учнів таких рис:а) дисциплінованість - прагнення й
уміння особистості керувати своєю поведінкою відповідно до
суспільних норм і правил;б) обов'язковість - усвідомлення особистістю
необхідності дотримання суспільних і моральних норм,
підпорядкування своєї поведінки їх вимогам;в) відповідальність - якість
особистості, що характеризується прагненням і вмінням оцінювати
свою поведінку з погляду її доцільності або шкоди для суспільства,
порівнювати свої вчинки з панівними в суспільстві вимогами, нормами,
законами, керуватися інтересами соціального прогресу.
Шкільна дисципліна є умовою нормальної навчально-виховної діяльності
школи. За її відсутності не можна провести на належному рівні ні уроку, ні
виховного заходу, ні будь-якої іншої справи. Вона є і засобом виховання
школярів, сприяє підвищенню виховної ефективності діяльності учнів,
обмеженню, гальмуванню їх нерозважливих дій та вчинків.

Шляхи виховання свідомої дисципліни:

- ознайомлення учнів з правилами поведінки в школі, з правилами і
обов'язками школяра;
- організація порядку і дисципліни на уроках;
- чітка організація режиму праці і відпочинку в позанавчальний час;
- використання громадської думки колективу в дисциплінуванні учнів;
- спрямування органів учнівського самоврядування у процес
дисциплінування учнів;
- роль традицій в дисциплінуванні учнів;
- використання методів заохочення і покарання у вихованні
дисциплінованості учнів;
- єдність вимог педагогів і батьків у дисциплінованості учнів, контроль
за їх поведінкою;
- причини недисциплінованості учнів і шляхи їх попередження і
подолання;

22. Охарактеризувати основні причини формування у школярів

асоціальних поглядів і поведінки. Запропонувати можливі шляхи їх
попередження й подолання.
Основні причини формування у школярів асоціальних поглядів і
поведінки:
1. негативний вплив сім'ї;
2. вплив преси, телебачення, радіо;
3. вплив оточуючого середовища.
Завдання антинаркотичного, антиалкогольного, антинікотинового
виховання:
1. озброєння учнів знаннями про шкідливість різних видів наркотиків,
згубні його наслідки, формування у них правильних поглядів на це соціальне
зло;
2. вироблення в учнів певних психологічних "гальм", які б стримували
20
їх у сприятливих для вживання наркотиків умовах;
3. прищеплення школярам непримиренного ставлення до фактів
вживання наркотиків, алкоголю своїми ровесниками, залучення учнів до
боротьби з цим злом;
4. своєчасне виявлення тих, хто вживає наркотики, проведення з ними
індивідуальної виховної роботи. Шляхи попередження й подолання
асоціальних поглядів і поведінки:
1. Використання загальновідомих форм і методів виховної роботи -
бесіди, лекції, диспути, конференції та інші.
- підбір фактичного матеріалу, який викликав би негативні емоції щодо
наркотиків, алкоголю, куріння, розпусти;
- вивчення ставлення учнів до цього соціального зла і врахування його
під час проведення виховного заходу.
2. Власна позиція вчителя щодо вживання наркотиків, алкоголю,
куріння, аморальної поведінки.
23. Охарактеризувати основні ідеї А.С. Макаренка, що
стосуються колективу та обґрунтувати можливості їх використання в
сучасній школі
1. Первинний колектив повинний мати деякі обов’язкові риси.
Ось деякі з них:
- повна керованість (<=15 чоловік);
- соціальна нейтральність, тобто нездатність перетворюватись у групу
друзів-приятелів (>7 чол.);
- антиавтономність чи нездатність жити лише своїми інтересами і
відділятися від цілого колективу;
- наступність поколінь і можливість нагромадження традицій.
2. Макаренко розробляє теорію дитячого колективу. Перш за все він
виділяє основні ознаки, що визначають сутність колективу: наявність
спільної соціально-цінної мети; спільна діяльність, спрямована на реалізацію
цілей; відносини відповідальної залежності; наявність органів управління і
координації. На його думку колектив повинен відрізнятись від інших
об'єднань контактністю: члени колективу повинні знати один одного,
повинні мати один про одного особисту думку. Макаренко запропонував
єдино правильну класифікацію колективів за стадіями розвитку:
- колективу фактично немає і його керівник вимушений виступати в
ролі своєрідного диктатора;
- виділяється актив, що бере на себе частину повноважень керівника
колективу;
- колектив повністю склався і більшість функцій керівництва
переходять до самоврядування;
- кожний перебуває на рівні самовиховання.
3. Значну увагу Макаренко приділяв стилю і тону дитячого колективу.
Він виділяє характерні ознаки стилю дитячого колективу:
- мажор-постійна бадьорість і готовність діяти, радісний настрій;
- почуття власної гідності. Ця впевненість у своїй власній особі
21
випливає з уявлення про цінність свого колективу;
здатність до орієнтування;
- ідея захищеності. Сприяє встановленню гуманних взаємин в дитячому
середовищі і створює передумови формування потреби заступатися за людей;
- здатність до гальмування. Гальмувати себе потрібно на кожному
кроці, і це повинно перетворитися в звичку;
- звичка поступатися товаришеві;
- єдність колективу;
- активність, яка повинна проявлятись в постійній готовності до
впорядкованого, ділового чи ігрового руху.
4. весь колектив в очах Макаренка поділявся на такі групи:
- діючий актив;
- резерв активу;
- здоровий пасив (це ті які не доросли, але беруть участь в гуртках,
йдуть слухняно за старшими);
- гниючий актив;
- "шпана";
- "болото".
5. розглянута організація колективу в закладах відкривала широкі
можливості для застосування методики паралельної педагогічної дії.
Сутність якої полягає не в прямому впливі на особистість, а через первинний
колектив, до якого ця особистість входить.
6. Колектив на думку Макаренка, завжди повинен жиги напруженим
життям, прагненням до визначеної мети. Він вказує на необхідність будувати
виховну роботу так, щоб у вихованців неперервно росла потреба діла,
творити. Велике значення Макаренко у формуванні дитячого колективу
надавав традиціям.

24. Охарактеризувати основні ідеї Макаренка, що стосуються

виховання дітей в сім'ї та обґрунтувати актуальність для сучасної сім’ї.
Розглядаючи значення сімейного виховання, Макаренко аналізує ряд
факторів (морально - психологічний мікроклімат сім'ї, приклад батьків,
багатодітність тощо), які роблять сім'ю справжнім виховним осередком
суспільства. Значна увага приділена Макаренком проблемі батьківського
авторитету. В статі "Про батьківський авторитет" він детально аналізує хибні
його вади, а саме: авторитет придушення, авторитет віддалі, авторитет
чванства, авторитет педантизму, авторитет резонерства, авторитет любові,
авторитет дружби, авторитет підкупу. Ще більш цінним для батьків є його
вказівки на те, якими повинен бути справжній авторитет, які чинники його
формування. Серед них виділяє загальну ерудицію і обізнаність,
відповідальність в усьому, зацікавленість справами дітей і допомога їм,
господарність, ставлення до членів сім'ї тощо.
1.2 Методи та засоби виховання дітей в сім'ї в творах А.С. Макаренко
А.С. Макаренко багато що зробив для розвитку радянської теорії
сімейного виховання, був зачинателем масової пропаганди педагогічно
22
обгрунтованих принципів виховання в сім'ї.
У своїй лекції «Про виховання дітей» в розділі «Загальні умови
сімейного виховання», А. Макаренко говорив: «Перш за все, звертаємо вашу
увагу на наступне: виховати дитину правильно і нормально набагато легше,
ніж перевиховувати. Правильне виховання із самого раннього дитинства - це
зовсім не така важка справа, як багатьом здається. По своїм труднощам ця
справа під силу кожній людині, кожному батькові і кожній матері. Добре
виховати своєї дитини легко може кожна людина, якщо тільки він цього
дійсно захоче, а крім того, це справа приємне, радісне, щасливе ». [4]
А. Макаренко у практиці сімейного виховання досить виразно виділив
три стилі () відносин: авторитарний, демократичний і попустительский.
Авторитарний стиль батьків у відносинах з дітьми характеризується
строгістю, вимогливістю, безапеляційність. Загрози, підганяння, примус - ось
головні засоби цього стилю. У дітей він викликає почуття страху,
незахищеності. Психологи стверджують, що це веде до внутрішнього опору,
проявляющемуся зовні в грубості, брехню, лицемірство. Батьківські вимоги
викликають або протест і агресивність, або звичайну апатію і пасивність.
Ліберальний (попустительский) стиль передбачає всепрощенство,
терпимість у стосунках з дітьми. Джерелом її є надмірна батьківська любов.
Діти ростуть недисциплінованими, безвідповідальними. Попустітельскій тип
ставлення А.С. Макаренко називає «авторитетом любові».
Демократичний стиль характеризується гнучкістю. Батьки, мотивуючи
свої вчинки і вимоги, прислухаються до думки дітей, поважають їх позицію,
розвивають самостійність суджень. В результаті діти краще розуміють
батьків, ростуть розумно слухняними, ініціативними, з розвиненим почуттям
власної гідності.
Таким чином, знання типових відносин у сім'ях і стилів батьківського
виховання допомагає вчителю краще, швидше і правильніше зрозуміти, з
якою сім'єю він має справу. Для кожного типу негативних відносин існують
свої способи їх подолання.

25. Розкрити основні ідеї В.О. Сухомлинського, що стосуються

виховної роботи з важковиховуваними учнями.
Недопустимо робити предметом обговорення в колективі: відставання
учня в навчанні в тому випадку, коли він має аномалії в розумовому
розвитку, чи коли він виявляє старанність, але той чи інший навчальний
матеріал для нього просто непосильний; поганий, неправильний вчинок,
пояснення якого вимагає розповіді про глибоко особисті, дружні стосунки
учня зі своїм ровесником чи із старшим або молодшим другом; поганий
вчинок, мотиви якого пов'язані з особливими стосунками в сім'ї, про які
дітям рано знати і які не можна їм роз'яснювати. Такі вчинки треба вміти
тактовно і непомітно згладити, нейтралізувати.
Порада: Як планувати виховну роботу.
Планування виховної роботи - це насамперед уявлення про ідеал
23
виховання. Вихователь повинен уявляти, що має вийти з доставленої в його
майстерню "брили мармуру". Від того, на скільки ясне це уявлення залежить
розуміння суті необхідності планування виховної роботи. Складіть
насамперед список книжок із скарбниці світової культури, що їх ваші
вихованці повинні прочитати за 10 років шкільного навчання. Далі
продумайте і напишіть, що повинен зробити ваш вихованець своїми руками з
першого дня навчання до вступу в пору зрілості - для матері батька, для
людей, щоб бути справжньою людиною, знати що таке праця, честь, гідність,
турбота про людину. Написати назви книжок про видатних людей, які мають
стати ідеалом для підлітка, юнака і дівчини. 9-10, 13-14 річні учні повинні
побачити те, що вони зробили своїми руками, вони мають знати, що є трудові
мозолі, трудовий заробіток, трудовий відпочинок.
План виховної роботи на невеликий строк є ніби постійним,
повсякденним зверненням того, що робиться щодня для досягнення ідеалу.
План визначається насамперед життям. План виховання охоплює всю
багатогранність діяльності учнів, а також роботу з батьками. План принесе
безперечну користь вихователеві в тому разі, якщо буде глибоко продумано
моральний зміст, мету кожного виду діяльності. Необхідною рисою
планування і практичної роботи є в зв'язку з цим наступність і розвиток того,
що вже досягнуто. Можна сказати, що одна з таємниць виховання полягає в
тому, щоб постійно робити одне й те саме, але щоб вихованці цього не
помічали. Як виховати справжню людину? "Виховати справжню людину,
навчити її жити - це значить виховати в неї почуття громадянського
обов'язку, навчити служити обов'язку."

26. Розкрити основні ідеї В. О. Сухомлинського, які стосуються

виховання гуманізму у дітей та обґрунтувати їх актуальність в роботі із
сучасними школярами.
Дуже важливо, щоб з дитинства в людини було духовне життя в світі
моральних цінностей - святинь нашої ідеології, нашої Батьківщини, нашої
історії, нашого народу. Суть духовного життя маленького громадянина
повинна бути в захопленні, одухотворенні красою людини й красою ідеї, у
прагненні стати справжнім патріотом, справжнім борцем. Той, хто живе в
світі моральних цінностей з малих років почуває себе сином Батьківщини.
Велику роль у етичному вихованні відіграє усвідомлення і переживання
вдячності інших людей. презирство до невдячності - благородне почуття, яке
треба виховувати з малих років. Повага, шанування старших поколінь - закон
нашого життя. Поважати старших треба тому, що вони мудріші, духовно
багатші за тебе. Повага до старших тим сильніша, чим глибше осмислюється
і переживається недопустимість вчинків, невихованість почуттів.
Додержання 10 заповідей вважається в колективі справою честі й гідності,
порушення - ганьбою й моральним невіглаством.
Берегти матір - значить піклуватися про чистоту джерела, з якого ти
пив з першого свого подиху, й питимеш до останньої миті свого життя.
"Суть виховання я вбачаю в тому, щоб кожен вихованець загартовував
24
свою волю і силу духу, виявляв себе в активному прагненні до добра, в
рішучості досягти ідеалу добра, щоб то не було." "Виховання моральної
свободи нерозривно пов'язано з культурою бажань, на основі яких
формуються високоморальні потреби."

27. Показати співзвучність ідеї Г. Ващенка про мету виховання із

завданнями української національної школи на сучасному етапі
розвитку нашого суспільства.
Головною метою національного виховання на сучасному етапі е:
1. Передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства
духовної культури, мови.
2. Формування на їх основі особистісних рис громадянина України, які
включають у себе національну свідомість, розвинуту духовність, моральну,
естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру.
Розвиток індивідуальних здібностей і таланту.
3. З розуміння мети життя випливає таке поняття як ідеал.
Дане поняття відіграє суттєву роль у процесі виховання. Найбільш
широко поняття ідеалу національного виховання розкриває Г. Ващенко у
своїх творах "Виховний ідеал". "Виховна роль мистецтва" та ін. В основу
розуміння ідеалу він кладе людські та загальнонаціональні цінності, що є
духовним надбанням народу, добро, боротьба зі злом, пошук правди та
справедливості, любов і краса. Носієм цих цінностей виступає християнство.
Людина живе і народжується в конкретному національному середовищі, що
вирізняється серед інших мовою, культурою, звичаями. Саме звідси для
людини починається поняття свого народу, нації, етносу. Ідеал національного
виховання ґрунтується на двох цілях: — служіння Богові і своїй нації. Бог —
абсолютна правда, любов, краса. Нація —це реальна земна спільнота, в
житті якої повинні реалізуватись абсолютні загальнолюдські вартості. Ідеал
— людина, яка служить Богові й Україні. Г. Ващенко протиставляє
українське національне виховання більшовицькій моделі, яка ґрунтується на
матеріалізмі, атеїзмі, фашизмі. Національне виховання в українській школі
повинно ґрунтуватись на потребах нації, зокрема, головною серед яких є
потреба державотворення.
Основною ідеєю національного виховання залишається прилучення
молодого покоління до творчої участі в рідній культурі, а через неї — до
культури загальнолюдської. Співзвучність ідей Ващенка й української
національної школи полягає в наступному: виховання людини, свідомого
громадянина, високих моральних якостей, які базуються на християнських
засадах. Такі люди складатимуть національно-зрілий народ. Також повага до
надбань національної культури, звичаїв традицій, і на цій основі підготовка
особистості до виконання комплексу ролей, необхідних для суспільного
життя. Це ролі громадянина, трудівника, громадського діяча, товариша.
1. Громадянин: формування людини з яскраво вираженою активною
громадянською позицією, з почуттям обов’язку і відповідальності перед
суспільством (національне виховання — історія України, героїчне минуле її
25
народу).
2. Трудівник: вміння і бажання активно працювати, створювати нові
матеріальні та духовні цінності (національне виховання — споконвічне
складені норми культура праці на землі, повага до праці).
3. Громадський діяч: активна участь особистості в громадському житті
(національне виховання — історія України, героїчне минуле її народу,
бажання покращити життя народу, країни).
4. Сім'янин: майбутній чоловік, батько, мати, дружина (сформовані
поколіннями нашого народу норми поведінки у сім'ї, родині, на вулиці, в
громадських місцях, повага до старших, обов'язки, які накладаються на
кожного члена родини).
5. Товариш: володіння вміннями розуміти іншу людину, співчувати
жалітись, поступатись, поділитись...(християнські засади — 10 Заповідей
Божих, 6 Правд Віри та ін.).
Виховання забезпечує у сім'ї всебічний розвиток особистості:
розумове, моральне, трудове, естетичне, фізичне виховання. У зміст
національного виховання входить утвердження рис національного характеру,
усунення негативних рис чи запобігання їх виникненню.

28. Розкрити можливі причини конфліктів між педагогами і

учнями та обґрунтувати шляхи їх попередження і усунення.
Конфлікти виникають практично в усіх сферах людського життя. Є багато
визначень, але всі вони наголошують на винекненні протиріччя,
різнобіжності. Конфліктна ситуація – це наявність протилежних думок,
потреб, інтересів. Конфлікт – це зіткнення протилежних думок, інтересів,
цінностей, що супроводжується негативними емоціями. Тобто конфлікт
являє собою єдність конфліктної ситуації з конфліктною взаємодією. Є
думки, що конфлікт – це завжди негативне явище, проте під час конфлікту
опоненти мають змогу відкрито висловити свої думки, почуття, переконання.
В цьому полягає позитивний сенс конфлікту.
Є різні типи конфліктів, що виникають у шк.середовищі: “учн.-учн.”, “учн.-
вч.”, “учн.-батьки”, “вч.-батьки”. Особливістю шк.конфліктів є те, що в них
залучені учні, психіка яких дуже вразлива, тому їх наслідки є
непередбачувані, що накладає на вчителя особливу відповідальність щодо
уникнення чи врегулювання конфліктів. Вчитель повинен розглядати
конфлікт, як задачу, яку потрібно розв’язати швидко, з найменшими псих.
втратами на користь учасників.
Незаперечним є той факт, що конфлікт краще попередити, ніж потім
розв’язувати. Тому вчителю треба дотримуватись неконфліктної поведінки.
Якщо не вдалось уникнути, то його слід толерантно розв’язати. На всіх
етапах вирішення шк.конфлікту вчитель повинен зберігати спокій,
підтримувати в учасників повагу до себе та взаємоповагу. Вчитель повинен
бути авторитетом, щоб керувати конфліктом. Щоб розрядити конфлікт,
потрібно провести бесіду з обома сторонами.

26
 Виникали конфлікти і у Макаренка з його вихованцями. Про це свідчить і
той факт, що одного разу у стані гніву і образи Макаренко вдарив Задорова –
одного з своїх вихованців. Це сталось, коли хлопець не послухав вчителя і
звернувся до нього на “ти”, а також через крадіжки і бійки. Він казав: “як-
більше вимог до людини, як-більше поваг до неї.”

Риси учнів, які спричинюють конфлікти:

Найістотнішими негативними якостями особистості учнів, які
спричиняють конфліктні ситуації є впертість , недисциплінованість,
небажання вчитися, невиконання розпорядження педагога, зарозумілість,
грубість.
Конфліктними є також риси: лінь, зухвалість, нестриманість,
невихованість, неуважність, пасивність, несамокритичність.
Якості особистості вчителя які спричиняють конфлікти:
Найістотніші - нестриманість, роздратованість, грубість, зверхнє
ставлення до учнів, невміння врахувати індивідуальні особливості учнів,
наявність “любимчиків”, невміння доступно пояснити навчальний матеріал,
необ'єктивність, надмірна вимогливість, невміння розібратися в ситуації,
несправедливість, мстивість, невизнання своєї неправоти, недоброзичливість.
Риси особистості педагога, який не конфліктує з учнями:
безпосередність, доступність, дружелюбність, терпеливість, глибоке знання
свого предмету, майстерність у його викладанні, висока вимогливість до
учнів, об'єктивна оцінка їх знань і поведінки, врівноваженість, добродушний
гумор, інтерес до справ учнів, справедливість, делікатність.
Отже, конфлікти в системі стосунків “учитель-учень” виникають на
основі наявності в учасників цих стосунків певних негативних якостей.
Знання цих конфліктних якостей педагогам і учням при бажанні і умінні
може бути використано для попередження конфліктної ситуації чи її
призупинення на певному етапі її розвитку.
Види конфліктів:
- Конфлікти діяльності - відмова учнів виконувати домашнє завдання,
втома, труднощі у засвоєнні навчального матеріалу, невиконання
домашнього завдання, недоцільне зауваження вчителя замість конкретної
допомоги.
- Конфлікти поведінки — вчитель зробив помилки в аналізі вчинку
учня, зробив невмотивований висновок.
- Конфлікти відносин — невміле вирішення педагогічної ситуації.
Наслідки: неприязнь; ненависть до вчителя.
Шляхи усунення:
- Конфлікт в педагогічній діяльності краще попередити, ніж потім
вирішувати.
- Вибачення вчителя;
- Задушевна розмова з батьками;
- Колективне вирішення проблеми;
- 3апрошеяня дирекції школи на класні збори;
27
 - Учнівський суд.
Шляхи попередження:
- Знати психологічну характеристику учня, класу;
- Вибори активу класу всім класом.
29. Виявити та обґрунтувати можливості використання у
виховному процесі українських національних традицій, обрядів і
звичаїв.
Національне виховання в Українській державі має бути спрямоване на
формування у молоді і дітей світоглядної свідомості, ідей, поглядів,
переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, інших соціально значущих надбань
вітчизняної світової духовної культури.
Кожен школяр перебуває в сфері величезного виховного впливу як
народних, так і шкільних звичаїв і традицій. Тому й глибоке знання їх
педагогічної суті та опора на них у виховній діяльності вчителя є
обов'язковою.
Традиція-досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки та ін.,
склалися історично й передаються з покоління в покоління. Педагогічне
значення народних традицій полягає в тому, що вони одночасно виступають
як результат виховних зусиль народу на протязі багатьох віків, і як не
замінний виховний засіб. Через систему традицій кожен народ відтворює
себе, свою духовну культуру, свій характер і психологію у своїх дітях.
У нерозривній єдності із традиціями знаходяться народні звичаї.
Звичай - загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у
громадському житті й побуті певного народу, суспільної групи, гурту,
об'єднання та ін.
Педагогічні функції їх обох по суті ідентичні: обидвоє служать засобом
збереження і передачі від покоління до покоління досвіду народу, зміцнення
порядку й форми життя, регламентації і контролю поведінки індивідів,
посилення їх зв'язків з тою соціальною групою до якої вони належать.
Серед народу існує немало правил і приписів, виражених у крилатих
народних висловах, прислів'ях і приказках, кожен з яких дає вказівку на те,
що потрібно робити чи не робити, і залишає в тіні мотивування вчинку,
наприклад: " Нових друзів наживай, старих не забувай ", " Не прись бути
найвищим, а прись бути корисним", " Зобов'язався словом - закріпи ділом" і
т. д.
Завдяки звичаям дитина звикає притримуватися правил поведінки
значно раніше, ніж розуміти їх моральну суть.
При цьому все це відбувається в молодому віці, коли кожна людина в
найбільшій мірі сприймає вплив етичного (національного) середовища.
Педагогічна сила звичаю полягає в тому, що він підсилюється фізіологічним
виробленням певних умовних рефлексів, які формують стереотипну
поведінку.
Українські національні традиції, обряди і звичаї наділені ознакою
високого одухотворення. Завдяки їм у гущі нашого народу впродовж віків
живуть, естафетно передаються від покоління до покоління, такі благородні
28
людські якості, як любов до рідної землі, отчого краю і домівки, де виріс і
став людиною, повага до батька - матері , світлої пам’яті своїх предків, до
рідної мови, історії, відчуття належності до народу, прагнення пізнати,
зберегти й передати його духовні надбання у спадок своїм дітям, внукам,
правнукам. Вони не тільки вчать жити, але й зобов’язують жити згідно з їх
вимогами і настановами, тобто жити не тільки для того, щоб існувати, але й
присвятити своє життя певній благородній меті, вірі, мрії і добру.
Висушуючи душі людей, знищення традицій неодмінно веде до морального,
духовного, культурного та економічного занепаду.
Традиції, за словами В.Сухомлинського, можна порівняти із
скарбничкою, куди кожне покоління кладе свій маленький коштовний
внесок. З маленьких крихіток складаються великі скарби. Велике мистецтво
й майстерність, гаряче серце й холодна мудрість потрібні для того, щоб ці
скарби не розтринькувати, а вміло використовувати в духовному житті
наступних поколінь, дбаючи про збагачення скарбнички новими
коштовностями. Процес виховання - це система виховних заходів
спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.
Виховання - це процес передачі старшим поколінням суспільного
історичного досвіду новим поколінням з ціллю підготовки до життя та праці,
що необхідно для забезпечення дальшого розвитку суспільства. Тобто, щоб
виховати всебічно розвинену особистість велике значення слід надавати
історії рідного краю, збереженню та відтворенню народних традицій,
дослідженню наукової та культурної спадщини, виховувати дітей, як типових
носіїв національної культури, продовжувачів справи батьків. Як гласить
народна педагогіка: "Як будеш рідної землі триматися, то будеш від неї сил
набиратися ". Тому національні традиції, обряди і звичаї мають дуже важливе
значення у культурній спадщині нашого народу. В школі створюються
кабінети народознавства, товариства народних умільців. Саме там учні
знайомляться детально з народними ремеслами, традиціями, обрядами,
звичаями. А також проводяться тижні української культури, козацької
педагогіки, відкриті заходи, вечори, деякі класи працюють над проблемою
педагогіки народного календаря.

31. Скласти і обґрунтувати схему аналізу відвіданого вами

виховного заходу в школі.
Схема аналізу виховного заходу:
1. Підготовка заходу. Виховна і пізнавальна мета. План-конспект,
своєчасне його пред'явлення. Підбір наочності, технічних засобів. Попередня
підготовка учнів, участь їх у проведенні заходу. Оформлення приміщення і
створення відповідних умов для більш ефективного проведення заходу.
2. Початок заходу. Вхід учнів, керівника, гостей. Вітання, облік
відвідування, готовність до роботи. Повідомлення теми, мети, завдань. Час,
затрачений на початок заходу. Висновки.
3. Характеристика заходу за змістом. Актуальність. Повнота і
послідовність викладу, емоційність, доступність "матеріалу. Відповідність

29
змісту віковим особливостям, рівню розвитку учнів. Правильність і
доступність висновків. Рекомендації учням для самовиховання.
4. Характеристика методів і прийомів. Які методи і прийоми
використано, їх доцільність. Вміння застосувати дані методи і прийоми.
Використання наочності, технічних засобів. Розвиток ініціативи,
допитливості, бажання діяти. Активність й інтерес учнів. Висновки і
пропозиції.
5. Дисципліна і поведінка учнів. Робочий настрій та діловитість. Стан
дисципліни. Характер порушень порядку і їх причин. Методи і прийоми
дисциплінування учнів. Ступінь активності і зайнятості учнів. Висновки.
6. Кінець заходу. Форма закінчення заходу. Чи зроблено висновки, що
випливали зі змісту заходу? Досягнення мети і завдань. Вплив на розвиток
свідомості, почуттів та волі. Прищеплення загальнолюдських цінностей,
формування певних вмінь (моральної, естетичної оцінки, культури
поведінки). Висновки і пропозиції.
Я відвідав такий виховний захід, як "Фестиваль танцю", який
проводився в ЗОШ № 5 м. Тернополя.
1. Підготовка до цього виховного заходу, на мою думку, пройшла на
належному рівні. А саме, план-конспект своєчасно був пред'явлений завучеві
по виховній роботі та обговорений на засіданні педради, заздалегідь зробили
оголошення учням про цей захід в усній (класними керівниками) і писемній
(на дошці оголошень) формах. Приміщення вибрали досить вдало - спортзал,
адже він великий і зручний як для учасників, так і для глядачів. Основною
метою заходу було продемонструвати учням талант і здібності їх колег,
заохотити присутніх до вияву їх творчих здібностей, тобто участі у
танцювальних та інших гуртках.
2. Початок заходу викликав фурор. Гості швидше зайняли свої місця,
відведенні їм в залі. Потім з'явився керівник, який привітав всіх присутніх із
святом весни і танцю, а вже тоді вийшли на сцену учасники у своїх
танцювальних костюмах, які викликали неабияке захоплення.
3. Захід був проведений досить доцільно та актуально, бо щойно
прийшла весна, діти сповнені енергії та активності, от і трапилася нагода
корисно використати її. "Фестиваль танцю" проводився для учнів 5-11 класів.
Для цього заходу були підібрані дуже ефективні методи змагання та
заохочення, які дійсно правильно втілювалися в життя керівником. Технічні
засоби, які використовувались тут були терпимими, хоч і не найкращими.
Інтересу і азартові учнів-глядачів не було меж.
4. В загальному дисципліна була на високому рівні. Глядачі активно
підтримували учасників змагання і самі зацікавились танцями.
5. По закінченні фестивалю керівник зробив підсумки, оголосивши
результати, які були чесними і справедливими. Після цього заходу не один
учень вирішив і собі зайнятися чимось цікавим та корисним.

34. Продумати і обґрунтувати план інструктивної бесіди з

30
представником правоохоронних органів, який буде виступати перед
учнями вашого класу з питань запобігання правопорушень з боку
неповнолітніх.
При визначенні змісту правового виховання школярів потрібно мати на
увазі, що у повсякденному житті їм доводиться стикатися з різними
ситуаціями не тільки змісту Конституції, а й адміністративного, цивільного,
кримінального, сімейного та інших галузей права. Потрібно мати на увазі, що
учнів в першу чергу необхідно ознайомлювати з тими положеннями, які
стосуються неповнолітніх, і водночас готувати до дорослого життя. А для
цього необхідно ознайомлювати їх з правовими нормами, що регулюють
життя і діяльність дорослих. Передусім потрібно показати школярам, що в
основі кожної норми права, особливо кримінального, лежить відповідна
моральна норма. Адже хуліган бешкетує, бо не поважає оточуючих і себе,
злодій краде, бо не поважає приватної та державної власності, у ґвалтівника
відсутня власна гідність і повага до жінки. Під час розкриття змісту норм
кримінального права з використанням ілюстративного матеріалу не потрібно
деталізувати приклади вчинення правопорушень чи злочинів, бо це може
призвести до їх копіювання окремими повнолітніми. Негативний приклад
потрібно розкрити так, щоб він не викликав захоплення, бажання наслідувати
його, а, навпаки, сприяв би появі у школярів непримиренності до зла.
Важливо показати, які саме негативні риси особи призводить до злочину і як
їх позбутися. Важливим моментом правового виховання учнів є розкриття
перед ними «перспективи» тих, хто порушує правові норми.
План бесіди.
1. Вступне слово вчителя. Стимулювання активності учнів
(повідомлення фактів і подій, які будуть обговорюватися; знайомство класу
із працівником правоохоронних органів).
2. Розповідь працівника міліції про основні правопорушення
неповнолітніх, їх наслідки та відповідальність за них.
3. Відповідь правоохоронця на запитання класу.
4. Заключне слово вчителя (повідомлення підсумків всіх висловлювань,
узагальнення вчителем порад представника міліції щодо уникнення учнями
класу правопорушень).
Метою бесіди є запобігання правопорушень учнями класу. Реалізації
мети сприяє запропонована структура, оскільки містить такі основні пункти
як розповідь працівника міліції та бесіда класу з правоохоронцем. В процесі
їх перебігу формується уявлення учнів про те, що являється
правопорушенням, причини його виникнення, наслідки та відповідальність.
Даним пунктам передує вступне слово вчителя в процесі якого формуються
відповідні психологічні установки, які сприятимуть серйозності сприйняття
інформації та глибині усвідомлення. Бесіду я пропоную закінчити промовою
вчителя в якій в узагальненому вигляді та доступній формі здійснюється
підсумок прослуханої інформації.

31
16. Скласти план роботи педагогічного лекторію для батьків учнів 9 кл.
Обґрунтувати його зміст.
Важливою умовою ефективної навч.-вихов. роботи є спіробітництво школи
і сім’ї, яке передбачає належний рівень пед. культури батьків. Саме цьому
підпорядковані програми школи молодих батьків. Тісний взаємозвзок школи
та сім’ї може розвиватися завдяки пед. освіті батьків та залучення їх до
вихов. роботи. Форми і методи роботи вчителя, класного керівника з
батьками бувають індивід. і колективними. Провідна роль належить індивід.
формам роботи: відвідування сім’ї учня, пропаганді сімейного вихов.,
виконання батьками пед. доручень, пед. консультаціям. До колективних –
батьківська школа, пед. лекторій, університет пед. знань, підсумкова річна
конференція батьків з проблем вихов., день вдкритих дверей, батьківські
збори.
Однією з найпоширеніших форм роботи з батьками є педагогічний
лекторій, що передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії
виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з
допомогою лекцій і бесід.
Сухомлинський писав, що оберігати центральну нервову систему підлітка
– це означає берегти його серце і весь організм. На бесіду можна запросити
лікаря.
Як зазначає В. О. Сухомлинський, без турбот про педагогічну культуру
батьків не можливо розв’язати жодного завдання, що стосується навч. і
вих. У своїх творах він знайомить із роботою батьківської школи у
Павлишській середній школі. Паралельно із навчанням дітей у школі ботьки
теж навчалися у батьківській школі.отже одним із завдань школи є
здійснення педагогізації батьків.
У своєму творі “серце віддаю дітям” він зазначає “щоб добре вивчити
дітей, треба добре знати сім’ю”. Тому педагог велику увагу приділяв
спілкуванню з батьками, які в свою чергу намагалися всіляко допомогти
педагогу. У школі діяло декілька відділів: 1)для молодожонів, у яких нема
дітей, 2)дошкільний відділ, 3)батьків 1-2 кл, 4)3-4кл, 5)5-7кл, 6)8-10кл,
7)батьків учнів, що мають фізичні чи розумові вади.
План роботи лекторію.
1. Вступ. Повідомлення батькам мети лекторію, плану його роботи,
узгодження тем лекцій.
2. Особливості підліткового віку в сучасних умовах.
3. Зв’язок школи та сім’ї – умова повноцінного формування
особистості дитини.
4. Світ професій – бажання, можливості та перспективи.
5. Негативні звички. Співпраця школи та сім’ї з метою їх попередження
та подолання.
6. Батько і мати – ідеал для дитини.
7. СНІД. Захистимо дітей разом.
8. Інші теми, запропоновані батьками.
Школа, сім’я і громадськість – основні середовища в яких формується
32
особистість дитини, і які найчастіше не є взаємозамінними. Запропонований
план лекторію має на меті висвітлити з наукової точки зору, з поміж інших,
найактуальніші проблеми, що стосуються дітей та їх майбутнього.
Складаючи план, я намагався врахувати питання, вирішення яких є
найбільш проблемним. Це, наприклад, наукове висвітлення та обґрунтування
особливостей підліткового віку; взаємодія школи і сім’ї заради повноцінного
розвитку дітей; подача інформації про різноманітні навчальні заклади, умови
вступу і перспективи; негативний вплив вулиці і його нейтралізація; приклад
батьків у формуванні особистості дитини; проблеми в стосунках між
батьками і дітьми та ін.
Слід зазначити, що даний план роботи лекторію є основою і може
корегуватися відповідно до запитів батьків.
20. Скласти та обґрунтувати план проведення загально-шкільної
конференції батьків.
Важливою умовою ефективної навч.-вихов. роботи є спіробітництво
школи і сім’ї, яке передбачає належний рівень пед. культури батьків. Саме
цьому підпорядковані програми школи молодих батьків. Тісний взаємозвзок
школи та сім’ї може розвиватися завдяки пед. освіті батьків та залучення їх
до вихов. роботи. Форми і методи роботи вчителя, класного керівника з
батьками бувають індивід. і колективними. Провідна роль належить індивід.
формам роботи: відвідування сім’ї учня, пропаганді сімейного вихов.,
виконання батьками пед. доручень, пед. консультаціям. До колективних –
батьківська школа, пед. лекторій, університет пед. знань, підсумкова річна
конференція батьків з проблем вихов., день вдкритих дверей, батьківські
збори.

Як зазначає В. О. Сухомлинський, без турбот про педагогічну культуру

батьків не можливо розв’язати жодного завдання, що стосується навч. і вих.
У своїх творах він знайомить із роботою батьківської школи у Павлишській
середній школі. Паралельно із навчанням дітей у школі ботьки теж навчалися
у батьківській школі.отже одним із завдань школи є здійснення педагогізації
батьків.
У своєму творі “серце віддаю дітям” він зазначає “щоб добре вивчити дітей,
треба добре знати сім’ю”. Тому педагог велику увагу приділяв спілкуванню з
батьками, які в свою чергу намагалися всіляко допомогти педагогу.
“100 порад” – у сім’ї, де батько розуміє свої обов’язки лише як
забезпечення матер.потреб дітей, і мати не стала центром їх духовного життя,
дітей охоплює атмосфера духовної порожнечі порожнечі, убозтва.

План:
1. Вступне слово вчителя.
2. Виступи батьків з таких питань:
а) поведінка сина (дочки) в класі, вдома;
б) успішність сина (дочки);
в) розподіл обов'язків в сім'ї; участь сина (дочки) в домашній роботі;

33
 г) участь сина (дочки) в гуртках, секціях;
д) участь сина (дочки) в художній самодіяльності;
е) вимоги з боку батьків до сина (дочки); є) трудові традиції сім'ї;
ж) дозвілля сина (дочки).
3. Заключне слово вчителя.
Сім'я є природнім середовищем природної соціалізації дитини,
джерелом матеріальної і емоційної підтримки, необхідної для розвитку її
членів, особливо дітей та підлітків, засобом збереження і передачі
культурних цінностей від покоління до покоління.
Отже, основним завданням школи є здійснення педагогізації батьків.

20. Скласти та обґрунтувати план проведення, і підготовки години

класного керівника про необхідність читання художньої літератури.
Тема: "...Книга вчить як на світі жить"
Мета: сформувати інтерес учнів до художньої літератури, естетичну
потребу ознайомлюватись з її шедеврами, опрацьовувати і пропускати через
душу їх зміст, виховувати бажання наслідувати приклад улюблених героїв у
повсякденному житті.
Обладнання: відеосюжет з експрес опитуванням, виставка нових
видань художньої літератури.
План заходу:
1. Організаційна частина
а) привітання з учнями, налагодження контакту з ними.
2. Актуалізація життєвого, чуттєвого та читацького досвід:
а) перегляд відеосюжету відзнятого вчителем напередодні на вулицях
міста, експрес опитування перехожих:
- як часто ви читаєте художні книжки;
- ваш улюблений письменник;
- остання прочитана вами книжка.
б) вступне слово вчителя: розповідь про проблеми падіння інтересу
читацького загалу до книжки, визначення головних цілей і завдань заходу.
3. Основна частина
а) конкурс на краще декламування уривка художнього твору;
б) розповідь запрошеного місцевого письменника чи журналіста про
улюблений твір художньої літератури вплив який ця книжка виявила на його
життя;
в) презентація бібліотекарем нових видань художньої літератури, які
надійшли в шкільну бібліотеку;
г) захист учнями читацьких формулярів.
4. Заключна частина:
а) висновки учнів та вчителя про навчально-виховну роль творів
художньої літератури;
б) подяка гостям заходу;
в) анонсування теми наступного заходу.

34
Навчальний процес

2. Визначити та обґрунтувати, які вікові на індивідуальні

особливості учнів будете враховувати на різних етапах уроку.
Вікова періодизація - поділ цілісного життєвого циклу людини на
вікові відрізки, що вимірюються роками. В педагогіці шкільний вік
поділяють на:1-молодший шкільний вік - від 6,7 до 11, 12 років, 2- середній
шкільний вік - 12-15р., 3- старший шкільний вік 15-18.
Кожний віковій групі характерні певні анатомо-фізіологічні, психічні,
соціальні властивості, які називають віковими особливостями.
1. Важливими показниками готовності дитини до навчання є звичка
до розумових зусиль, зосередженість у роботі, вміння слухати вчителя і
виконувати його вказівки. Пізнавальна діяльність молодшого школяра в
основному проходить в процесі навчання. Пам‘ять наочно-образна.
Мислення розвивається від емоційно-образного до образно логічного.
2. Сприймання перебуває в стадії становлення, тому якість його
різна. Поліпшується продуктивність і зростає якість пам‘яті. Характерна
розкиданість інтересів. Значне місце відіграють різні форми спілкування. Під
кінець підліткового періоду перед учнями постає питання вибору професії.
3. період формування світогляду, самосвідомості, характеру і
життєвого самовизначення. Пізнавальна діяльність сприяє формуванню
світогляду. Пам‘ять характеризується зрілістю, мислення здатне абстрагувати
і узагальнювати навчальний матеріал. Мова збагачується науковими
термінами, стає виразною і точною.
У кожній вікові групі є значні індивідуальні властивості. До них
належать особливості сприймання, мислення, пам‘яті, уяви, інтересів,
нахилів, здібностей. Глибокі знання вікових та індивідуальних особливостей
учнів необхідні для вирішення завдання на кожному етапі уроку.
Індивідуалізація - це врахування в процесі навчання індивідуальних
особливостей учнів у всіх його формах і методах. У "Педагогічній
енциклопедії"" індивідуалізація визначається як "організація навчального
процесу, за якої вибір способів, прийомів, темпу навчання враховує
індивідуальні відмінності учнів, рівень розвитку їхніх здібностей до
навчання" .
Під диференціацією розуміють таку форму індивідуалізації, коли учні,
схожі за певними індивідуальними особливостями, об'єднуються в групи для
окремого навчання.
3. Розробити та обґрунтувати фрагмент уроку з питання
осмислення і розуміння учнями навчального матеріалу .
Засвоєння навчального матеріалу неможливе без глибокого
проникнення в суть процесу, явища. Процес проникнення проходить такі
етапи: -усвідомлення; -осмислення: -розуміння. Досягти повного
35
осмислення й розуміння навчального матеріалу учні можуть шляхом
аналізу, синтезу, порівняння. індукції, дедукції.
У ряді випадків осмислення і узагальнення залежать від того,
наскільки вчитель вміє поєднувати позитивне абстрагування (виділення
неістотних ознак). Аналіз - це вичленення ознак, властивостей, відношень,
знаходження спільних і відмінних ознак. Синтез - поєднання, складання
частин (дія, зворотна аналізу). Порівняння - виділення окремих ознак
понять, знаходження спільних і відмінних їх властивостей. Індукція -
метод міркувань від часткового до загального, а дедукція - від відомого
загального твердження до часткового. Для розробки фрагмент уроку
(пояснення нового матеріалу з теми “Овочі та фрукти.»Gemüsegarten»”)
скористаємось конкретно-індуктивним методом введення нової лексичної
одиниці.
Учні аналізують малюнки, на яких зображені різні овочі,
групують до якої групи вони належать.
Виділяють загальні істотні ознаки кожного фрукта, за якими
відносять її до певної групи
За допомогою істотних ознак формулюються означення
Означення закріплюються за допомогою прикладів. Це
здійснюється в ході евристичної бесіди, в процесі якої вчитель і вияснює,
розуміють учні матеріал чи ні....
4. На конкретній темі уроку з фаху показати необхідність
поєднання використання словесних, практичних і наочних методів
навчання.
4. На конкретній темі уроку з фаху показати необхідність поєднання
використання словесних, наочних і практичних методів навчання.
Методи організації навчально-пізнавальної діяльності - це
сукупність методів, які спеціально спрямовані на передачу й засвоєння
учнями знань, умінь, навичок.
Cловесні методи навчання: розповідь (послідовне розкриття змісту
нового матеріалу), пояснення, бесіда (вступна, повідомляюча, бесіда-
повторення, контрольна, репродуктивна, евристична), лекція, дискусія,
диспут.
Наочні методи: (ілюстрація, демонстрування, сам. спостереження).
Метод ілюстрування передбачає ілюстрування статистичної наочності,
плакатів, карт, малюнків на дошці і т.д. Метод демонстрування передбачає
демонстрування приладів, дослідів, препаратів:
Метод самостійного спостереження: інструктаж вчителя, вивчення
або повторення раніше вивченого, спостереження, висновки учнів,
висновки вчителя і оцінка виконаної роботи.
Практичні методи: вправи (підготовчі, вступні, пробні,
тренувальні, творчі, контрольні).
Розглянуті словесні, наочні та практичні методи діяльності вчителя
тісно переплітаються між собою.

36
 Використання словесних, наочних і практичних методів дає найкращі
результати за умови їх системного використання та тісного переплітання.
Щоб це довести, розглянемо конкретну тему уроку за фахом.
Тема: Winterfeste in Deutschland // Зимові свята в Німеччині
Мета:
1) навчальна: ознайомитися з особливостями святкування
різдвяних свят в Німечччині, засвоїти практичні навички вживання лексики
до теми.
2) розвивальна: розвивати зорову та слухову пам’ять, вміння
застосовувати лексичні та граматичні одиниці
3) виховна: виховувати уважність, дбайливе ставлення до культури
іноземної державию, вміння застосовувати новий матеріал на практиці.
Тип уроку: засвоєння знань, формування вмінь і навичок.
Структура уроку На цьому уроці вчитель використовує
І. Організаційний етап
ІІ. Перевірка домашнього завдання . словесні методи, а саме: репродуктивну бесіду
ІІІ. Актуалізація опорних знань
IV. Мотивація навчальної діяльності для актуалізації опорних знань, розповідь та
V. Засвоєння нових знань
1) 1. Основні поняття. Winterfeste in
малюнки для мотивації навчальної діяльності,
Deutschland розповідь, що поєднується з поясненням
2) 2. Характеристика свят: Nikolaus, Neujahr,
Weihnachten матеріалу, який вивчається. Для ефективності
3) 3. Відмінності від святкування в Україні
4) 4. Створення листівок до свят словесних методів вчитель поєднує їх з
VI. Первинне закріплення знань
VII. Первинна перевірка знань
наочними –презентація «Winterfeste in
VIII. Застосування знань, умінь та навичок Deutschland». Для безпосереднього пізнання
IX. Підбиття підсумків уроку
X. Домашнє завдання дійсності, поглиблення знань, формування вмінь
і навичок вчитель використовує практичні
методи – практичну роботу. Цей метод зміцнює зв'язок теорії і практики в
навчальному процесі, застосовується в єдності зі словесними і наочними
методами навчання, забезпечує конкретизацію здобутих знань. Він має
узагальнювальний характер. Отже, у практичній діяльності вчителя словесні,
наочні й практичні методи навчання взаємопов'язані. Головне – оптимально
поєднати їх.

5. Продумати та обґрунтувати систему запровадження

диференційованого навчання учнів з фаху.
Навчально-виховний процес, який враховує типові індивідуальні
особливості учнів, прийнято називати диференційованим, а навчання за
таких умов диференційованим навчанням. Види диференціації: за
здібностями; за відсутністю здібностей; за майбутньою професією; за
інтересами учнів; за талантами дітей.
Реалізація диф навчання в умовах комбінованого уроку.
Розроблена технологія диф навчання на уроці базується на поділі учнів
класу на три індивідуально-типологічні групи за темпом навчання, рівнем
навченості, научуваності, пізнавальної активності та самоорганізації;
забезпеченні провідної ролі методу самостійної роботи на уроці;
вирівнюванні чотирьох типів самостійної роботи: відтворюючої за зразком,

37
реконструктивно-варіативної, творчої та евристичної відповідно до
індивідуально-типологічних особливостей учнів.
1. Етап перевірки домашнього завдання.
Розпочати цей етап доцільно з фронтальної перевірки наявності
домашнього завдання в усіх учнів з метою вилучення тих, що його не
виконали, і утворення з них четвертої тимчасової типологічної групи за
ситуативно-обумовленим чинником “ставлення до навчання”. Якщо не
організувати виконання цими учнями хоч частини домашнього завдання
найнижчого рівня, то вони у кращому випадку, залишатимуться пасивними
спостерігачами до кінця уроку.
2. Підготовка до нового етапу, до активного, усвідомленого засвоєння
нових знань.
Підвівши підсумки попереднього етапу роботи для учнів 1-ї, 2-ї, 3-ї
груп, вчитель відключає від роботи учнів 4-ї групи, проводить мотивацію
навчальної д-ті всього класу і починає усне опитування за темою
попереднього уроку. Оскільки учням 3-ї групи немає сенсу слухати відповіді
учнів 2-ї, 3-ї, 4-ї груп, вчитель ”відключає” їх від фронтальної роботи і
залучає до самостійної роботи. Потім відповідають учні 2-ї групи і теж
отримують завдання для самостійної роботи. Опитування учнів 1-ї і 4-ї груп
проводиться за уваги учнів тільки цих двох груп або навіть індивідуально на
фоні самостійно працюючого класу.
3. Етап засвоєння нових знань.
На цьому етапі уроку найприйнятнішим є спосіб вирівнювання умов
сприйняття нового матеріалу, який полягає в більшій к-ті повторювань
пояснення нового матеріалу для учнів 2-ї та 1-ї груп. К-ть повторень
залежить від ступеня складності матеріалу і відмінностей у навчальних
можливостях учнів.
4.Первинна перевірка розуміння нового матеріалу.
На цьому етапі диференційований підхід до учнів різних типологічних
груп полягає в “адресності” запитань різного типу в умовах фронтальної
роботи. Так, учням 1-ї групи призначаються загальні питання, відповіді на які
містяться безпосередньо в тексті підручника і не потребують складних
розумових операцій на найвищому рівні. Учням другої групи необхідно
адресувати запитання альтернативного характеру Які потребують біль
розгорнутої і аргументованої відповіді і стимулюють здійснення складніших
розумових операційна вищому порівняно з 1-ю групою рівні. Учні третьої
групи дають відповіді на проблемні запитання , які потребують ще
поширеніших і аргументованіших відповідей з елементами власних суджень і
вимагають таких розумових операцій, як аналіз, синтез, доведення,
порівняння, узагальнення, висновки .
5 Первинне закріплення знань
6 Закріплення знань
7 Узагальнення та систематизація
Основний метод роботи на цьому етапі уроку - метод керованої
самостійної роботи. Етап первинного закріплення знань починається з
38
фронтальної роботи: вчитель дає зразок виконання завдання за темою уроку,
викликає до дошки учнів, які під керівництвом вчителя виконують завдання
за зразком. Потім учні третьої групи самостійно виконують ,відтворюючи
завдання за зразком. Вчитель продовжує фронтально працювати з учнями 1-ї
та 2-ї груп, потім учні 2-ї групи починають працювати самостійно, а з учнями
1-ї групи вчитель ще деякий час працює і тільки потім дає завдання С/Р
8.Контроль і систематизація
9 Підведення підсумків уроку
10 Інформація про виконання Д/З, інструктаж про виконання
Д/З обов”язково диференціюється відповідно до індивідуально-
типологічних особливостей учнів. Вчитель повинен забезпечити розуміння
мети Д/З, змісту та способів його виконання, тобто повинен створити умови
для його успішного виконання всіма учнями.

6. Розробити та обгрунтувати фрагмент нестандартного уроку з

фаху.
Урок -КВК розпочинається вступним словом вчителя, в якому нагадує
про порядок проведення уроку. Змагання розпочинається з конкурсу
“Розминка“. Це п’ятихвилинна самостійна робота учнів на листочках.
Наступний конкурс - “Бліцтурнір” із завданнями типу:”Що б це
означало?”, “Знайти помилку”. За цей конкурс команда отримує 5 балів.
Конкурс “Домашнє завдання”. Зошити з домашнім завданням зібрані
до уроку. Помічники капітанів перевіряють їх під час попередніх конкурсів.
Якщо всі завдання виконані вірно, то команда отримує 5 балів. Але якщо хто-
небудь помилився, то від зароблених балів віднімається число очок, що
дорівнює к-ті зошитів з помилками.
Самий цікавий -конкурс капітанів. Капітани виходять до дошки.
Вчитель дає їм листочки з однаковими завданнями. Команди не тільки
вболівають за своїх капітанів, але і допомагають їм: виконують ті ж самі
завдання в зошитах.
Ці етапи уроку проводяться в кінці вивчення теми, перед контрольною
роботою.
)))))))))))))))
11. Klasse
Thema: Комунікаційна тема: Berühmte Menschen unseres Landes.
Praktischziel:Надати учням максимальну можливість для самостійної
роботи та роботи у групах над створенням проектів. Навчати учнів
висловлювати свої думки під час захисту проектів, використовуючи лексику
теми.
Entwicklungsziel:Розвивати навички читання, розуміння інформаційного
тексту та переказу його одне одному у вправі «Коло знань».Вдосконалювати
уміння монологічного мовлення. Розвивати творчі здібності учнів та активне
сприйняття світу під час виконання вправи “Wenn ich Präsident wäre….“
Bildungsziel:Поповнити знання учнів про життя й життєву позицію відомих
українців.
39
Erziehungsziel:Виховувати у учнів повагу до своєї країни, до людей, які
живуть в цій країні, почуття підтримки, толерантного відношення одне до
одного.
Unterrichtstyp:Нестандартний – інтерактивний з елементами тренінгу.
Ausstattung: Тексти у конвертах, ватман, фломастери, клубок ниток.
Хід уроку
1. Привітання вчителя. Діти сидять в колі.
2. Знайомство.
3. Вправа „Blitzgespräch“.
Heute sprechen wir über unser Land Ukraine und ihre hervorragende
Menschen. Die Geschichte des ukrainischen Volkes war nicht einfach. Jetzt
erinnern wir uns an einigen ihren Seiten.
a) Was bedeutet das Wort „Ukraine“?
b) Wann erlebte die Kyiwer Rus eine Blütezeit?
c) Wie entwickelte sich die Kultur in Kyiwer Rus?
d) Wie war die Rolle von Jaroslaw der Weise in der Stabilisierung des
Staates?
e) In der Geschichte des Landes war die Zeit der Verwirrung und das
langsamen Verfalls. Charakterisieren diese Zeit.
4. Вправа „Wissenskreis“.
Liebe Freunde! Für diese Arbeit bilden wir zwei Gruppen. Jede Gruppe
bekommt einen Umschlag mit der Information über die berühmten Ukrainer. Ihr
müsst diese Information lesen, verstehen und einander erzählen. Eure Arbeit dauert
10 Minuten. Nach der Beendigung der Arbeit besprechen wir eure Aufgabe.
 Wogegen war die Poesie von Lina Kostenko gerichtet?
 Für welchen Roman wurde sie der Titel der Schewtschenko-
Preisträgerin verliehen?
 Wofür war Sergej Koroljow bekannt?
5. Вправа „Der Held meiner Erzählung“.
Die Ukraine zählt eine ganze Reihe von hervorragenden Persönlichkeiten
von Weltruf. Sie haben einen großen Beitrag zu der Geschichte und zu der
Entwicklung des Landes geleistet.
Jeder von euch hat eine Nachricht über den berühmten Persönlichkeiten
vorbereitet. Wir sind bereit, diese Nachrichten anzuhören.
(Кожного наступного оповідача діти обирають самостійно, передаючи
одне одному м’яча).
6. Творча робота над створенням проектів „Wenn ich Präsident oder
Bürgermeister wäre…“
(Діти малюють або показують схематично, щоб вони зробили для
країни, для міста, перебуваючи на посту президента або мера. Після цього
проекти захищаються.)
7. Підсумки.
Beendet, bitte, eure Gedanken:
Ich bin auf ………………stolz.

40
 7. Розробити та обгрунтувати фрагмент уроку з фаху з проблемним
викладом матеріалу.
Проблемна ситуація як невідємний компонент будь-якої продуктивно-
розумової діяльності відіграє важливу роль в інтелектуальному розвитку
людини. На уроках іноземної мови використання проблемного методу , який
не лише формує в учнів потребу і набуті знання, прилучає їх до самостійної
дослідницької діяльності. Розкриває критичність мислення, творчі задатки.
На різних уроках і на різних його етапах можна застосовувати проблемну
ситуацію порізному. Зокрема учні можуть вирішувати дану проблему
самостійно, за допомогою запитань вчителя чи з допомогою практичного
досвіду. Проблемою може бути пошук нового твердження, спосу дії чи то
висунення гіпотези, підтвердження якої вимагає розв’язку деякої задачі.
Досягти бажаного результату можна тільки в процесі виконання певної дії,
яка є дослідницькою, просто активною або творчою. Наведемо такий
приклад.
10 кл. Урок з німецької мови. Проблемна ситуація.
Проблемні ситуації, проблемні тексти, а також врахування особистого
досвіду учнів можуть допомогти керувати навчальним процесом.
Обговорення ситуацій, побудованих на основі взаємовідносин дозволяє
зробити процес навчання максимально природним, наближеним до умов
реального спілкування.
Природна потреба в спілкуванні іноземною мовою може бути
викликана за допомогою ситуацій, пов'язаних зі ставленнями до інших
людей, з дружбою, традицією, природою, мистецтвом.
Ці ситуації повинні сприяти формуванню різних думок учнів і не
давати однозначного рішення. Обговорення таких ситуацій дозволяє
порівняти різні думки, викликає в учня потребу захистити свою думку.
Проблемні ситуації можуть бути різного виду:
-   проблемно-інформаційні, засновані на різному ступені
інформованості співбесідника, коли один співбесідник щось знає, а інший
хоче ще знати;
-   проблемно-спонукальні, коли один спонукає до діяльності іншого;
-   проблемно-оцінюючі, коли співбесідника спонукають до
висловлення свого ставлення, своєї позиції.
У всіх цих випадках використовується індивідуальний досвід учнів, в
них розкривається фантазія, вигадка як форма творчого мислення з опорою
на іноземне мовлення. Останнє, в свою чергу, удосконалюється як
необхідний засіб їх реалізації.
Поширене висловлювання стимулюють ситуації такого типу:
- Ти прийшов із школи пізніше, ніж звичайно. Поясни чому?
- Ти такий засмаглий! Скажи, де ти був влітку, як відпочивав?
Ситуації сприяють вільному висловлюванню, вони можуть бути
тематичними і нетематичними:

41
 -   Ти листуєшся з хлопчиком з Англії. Напиши йому, де і як ти
проводив
свої канікули. Розкажи нам, що ти йому на пишеш.
Значення таких ситуацій у тому, що вони стимулюють мовленнєву
діяльність. Такі ситуації допомагають зробити процес навчання керованим,
тому що сама ситуація безпосередньо націлює думки учнів в потрібному
напрямку пошуку змісту висловлювання.

8. Показати на конкретній темі уроку з фаху можливості реалізації

принципів навчання.
Принципом навчання називають вихідну вимогу до процесу навчання,
що випливає із закономірностей його ефективної організазії. Педагогіка
розглядає такі принципи навчання: науковість, систематичність і
послідовність, доступність, зв’язок навчання з життям, мотивація, наочність,
міцність знань, умінь і навичок, індивідуальний підхід, емоційність
Розглянемо приклад.
10 кл. Урок з зарубіжної літератури. Урок вивчення нового матеріалу.
Тема:.  Брати Грімм. Казка «Пані Метелиця» та її художні особливості
 На основі того, що учні вже вивчили вже художні
означення,визначаємо тепер художні особливості казки
 Розказую дітям притчу (Зв’язок навчання з життям.)
 Слідуючий етап уроку . --Літературний диктант
(Тут і далі проводиться за методикою: учитель читає запитання, учні у
зошитах під відповідним номером пишуть відповідь.
Перевіряються роботи в парах, самостійно або учнями-асистентами під
керівництвом вчителя. Кожна правильна відповідь — 1 бал, який
позначається чорнилом червоного кольору на полях — відповідно «+» або
«-».) Час роботи — 10-12 хвилин.)
 І закріплення нового матеріалу ми проводимо за допомогою .
Принцип науковості прослідковується на кожному етапі уроку. Адже
виклад матеріалує обгрунтований.
Принцип систематичність і послідовність. При поясненні цього уроку
я опиралася на такі понятя та факти, які були встановлені і доведені на
попередніх уроках. Наприклад учні з’ясувати художні особливості народної
казки, її національний колорит; розвививали навички виразного читання й
переказу за особами, розігрування інсценівок;
Принцип доступності. При викладені цієї теми я дотримувалась
правил: від простого до складного, від відомого до невідомого. Адже
спираючись на факти попереднього матеріалу було введено художні
означення, а потім їх розпізнавання у тексті
Мотивація. Я зробила маленький вступ,наприклад-
— Ви, мабуть, помітили, що народні казки схожі за своєю будовою —
розпочинаються фразами «Жили-були...», «Жили собі...», «За морями, за
лісами, за далекими краями...», «В одному царстві...», «В одній країні...», дія
в них повторюється тричі, герої, як правило, не мають власних імен, а
42
закінчується все щасливо. Чим ще подібні казки різних народів, які їхні
особливості, чим вони відрізняються — про це йтиметься на сьогоднішньому
уроці.
Принцип наочності в навчальному процесі є похідним від процесу
доступності: чим насиченішем є унаочнення уроку, тим доступнішим буде
пояснення нової теми. На цьому уроці я використовую малюнки до твору
для того, щоб учні краще могли собі уявити героїв твору.
Індивідуальний підхід. В ході пояснення нового матеріалу я особливо
враховувала тих учнів, для яких пояснення може бути незрозумілим.
Принцип міцності знань, умінь і навичок це постійне звернення до
раніше засвоєних знань, нове групування матеріалу з метою приведення його
до системи, використання різноманітних вправ для закріплення нового
матеріалу на практиці.
Принцип емоційності це застосування наочності, використання цікавих
прикладів.

9.Скласти та обгрунтувати тести з вибіркованими відповідями для

контролю знань учнів на уроці з фаху.
Використання тестів у навчанні є одним із раціональних доповнень до
методів перевірки знань, вмінь і навичків учнів. Воно оптимальне відповідає
повній самостійності у роботі кожного учня. Це - один із засобів
індивідуалізації у навчальному процесі, оскільки враховує психологічні
особливості учнів, які заважають їхній успішній діяльності.
Крім того, тестовий контроль знань має ряд переваг перед іншими
видами контролю. Він дає можливість вчителю перевірити значний об’єм
вивченого матеріалу малими порціями і швидко діагностувати оволодіння
навчальним матеріалом великої кількості учнів. При цьому строга процедура
перевірки знань учнів практично виключає субєктивізм. Систематичність у
застосуванні тестового контролю, як правило, формує у школярів
дисциплінованість і прагнення до змагання у засвоєнні програмного
матеріалу.
Кожний тест, як правило, складається із достатньо великої кількості
завдань, призначених для перевірки тих чи інших якостей учнів.
Тест (6кл.)
Тема: Артикль
1. Виберіть правильний артикль: Das ist … schönes Buch
а) der в)die c)ein
2. Виберіть правильне закінчення: Sie ist mein… Schwester
А) - en; Б) -er; В) -e; Г) es.
3. У якому рядку усі іменники середнього роду?
А) Haus, Kind, Mädchen
Б) Mutter, Bruder, Vater
В) Hund, Schwester, Zimmer
4. У якому рядку всі іменники вжиті у множині?
А) Eltern, Häuser, Mädchen
43
 Б) Brüder, Mutter, Eltern
B) Häuser, Brüder, Mutter,
Форма завдань запропонованого тесту найбільш відома і найчастіше
використовується у практиці тестування. В таких завданнях дається 4
відповіді, з яких одна правильна. Відповіді на такі завдання прийнято
оцінювати в 0 або 1 бал, хоч можлива їх оцінка і більшою кількістю балів. У
відповідях враховані типові помилки учнів.

12. Скласти та обґрунтувати план проведення тижня з предмету.

Однією з форм позакласної роботи є тиждень німецької мови.
"Тижні німецької мови" дають змогу залучити до позакласної роботи
багатьох учнів усіх класів; розкрити їх потенційні здібності, підвищити
рівень трудової культури, і розвивати пізнавальний інтерес учнів,
розширити їх кругозір. Ця форма роботи насичена конкретними заходами,
і тому успішне проведення "тижня німецької мови " вимагає серйозної і
тривалої підготовки.
Керувати цією роботою доцільно доручити організаційному
комітету до складу якого входять вчителі і учні, а очолює його
ініціативний вчитель німецької мови. Комітет складає сценарій тижня,
призначає відповідальних за кожну ланку роботи (випуск газет, робота
членів журі, підготовка матеріалів стендів, оформлення приміщень, добір
повідомлень, питань для КВК). При цьому треба врахувати індивідуальні
інтереси і можливості вчителів і учнів, оскільки підготовча робота має
бути масовою і творчою. Велику допомогу може надати в цей період
шкільна преса, бібліотека, запропонувавши спеціальні науково-популярні
видання знімецької мови , статті в журналах.
За 10 днів до початку тижня доцільно оформити спеціальний
випуск шкільної газети з інформацією, про термін проведення і зміст
заходів на весь тиждень, варто кожному дню тижня присвятити невеликий
опис, ілюстрований відповідними малюнками і епіграфом.
План
тижня німецької мови
Понеділок
Виготовлення символіки Німеччини (6-7 класи)
Вівторок
Робота над відео-проектами (5,7,9,11 класи)
Середа
Виготовлення декорацій, малюнків до свята (6,7,11 класи)
Четвер
1. Виставка проектів.
2. Виготовлення листка відгуків. (11 клас)
3. Розробка відео вікторини для учнів. (11 клас)
П’ятниця
1. Гра для початкових класів «Експрес до Німеччини».
2. Гала-концерт «Wir lieben Deutsch!»
44
 На черговому засіданні об’єднання вчителів німецької мови треба
підбити підсумки тижня, вказати досягнення і недоліки, накреслити плани
на майбутнє.
Проведення такої форми позакласної роботи дозволяє розкрити
потенційні здібності учнів, розвивати пізнавальний інтерес, розширити
їхній кругозір, підвищити рівень знань.

13. На конкретному уроці з фаху показати шляхи реалізації його

виховної і розвиваючої мети.
Клас: 7
Тема: Feste in Deutschland
Мета:
розвивальна: розвивати зорову та слухову пам’ять, вміння
застосовувати лексичні та граматичні одиниціии
виховна: виховати вольові якості : наполегливість у роботі, уважність,
самостійність, кмітливість, ініціативу, уважність, дбайливе ставлення до
культури іноземної держави, вміння застосовувати новий матеріал на
практиці.
Виховна функція уроку – полягає у привчанні учня до
систематичної, щоденної, кропіткої праці. В процесі уроку виховуються
такі риси х-ру, як: самостійність, працелюбність, вміння досягти мети.
Реалізація виховної функції переважно реалізується практично на всіх
етапах уроку. Наприклад, під час організаційної частини в дітей
виховується дисципліна, самоорганізація, акуратність. Мотивація
навчальної діяльності виховує повагу до людей робітничої професії,
вивчення нового матеріалу – спрагу та потяг до знань.
Розвиваюча - розвинути в учнів пізнавальні здібності (сприйняття,
пам’ять, мислення, уяву, мову), творчі можливості.

Хід уроку
1.Організаційна частина: перевірка наявності учнів і готовності їх до
уроку.
2. Повторення вивченого матеріалу (актуалізація опорних знань):
3. Мотивація навчальної діяльності:
4. Оголошення теми і мети уроку.
5. Вивчення нового матеріалу:
7. Практична робота учнів:
8. Підведення підсумків уроку.

Основна частина уроку: вчитель подає новий матеріал про свята,

характерні особливості святкування, розповідає про ставлення німців до
кожного свята. Діти, у свою чергу, співвідносять спільні та відмінні
особливості святкуваня свят в Україні. Можна показати презентацію,
розповісти про власний досвід перебування на святі у Німеччині.

45
 Таким чином, в учнів виховується бережливе ставлення до традиції
іноземців, розвивається мислення, здогадка.

14. На конкретних темах навчальної програми з предмета вашої

спеціальності показати, як реалізуються при його вивченні принципи
науковості, систематичності, доступності навчання. Дописати
Принцип науковості: розкриття причинно-наслідкових зв’язків явищ,
процесів, подій; проникнення в суть явищ і подій; показ могутності людських
знань і науки та ознайомлення з методами науки, пізнання; показ досягнень
науки нинішнього дня; розкриття історії розвитку науки, боротьби тенденцій;
зв’язок даної науки з іншими.
Принцип систематичності: система в роботі вчителя: систематична
робота над собою, опора на пройдене при вивченні нового матеріалу, розгляд
нового матеріалу по частинах, фіксування уваги учнів на вузлових питаннях,
продумування системи уроків, здійснення внутріпредметних і між
предметних зв’язків; система в роботі учнів: систематичне відвідування
школи, систематичне виконання домашніх завдань, уважність на уроках,
порядок виконання домашніх завдань, систематичне повторення навчального
матеріалу.
Принцип доступності: врахування рівна розвитку учнів; врахування їх
індивідуальних особливостей; дотримання правил: від простого до
складного, від відомого до невідомого, від легкого до складного, від
близького до далекого.

15. Назвати та обгрунтувати можливі дослідницькі завдання, які

можна пропонувати учням під час вивчення предмету вашої
спеціальності
Дослідні роботи належать до методів організації і здійснення
навчально-пізнавальної діяльності. Методи організації і здійснення
навчально-пізнавальної діяльності - це сукупність методів, які спеціально
спрямовані на передачу і засвоєння учнями знань, умінь і навичок.
Педагогічна функція дослідних робіт полягає в індивідуалізації
навчання, розширенні обсягу знань учнів. Дослідні роботи застосовуються в
процесі вивчення будь-яких предметів, особливо на факультативних і
гурткових заняттях.
Проект – це поєднання теорії та практики, постановка певного
розумового завдання і практичне його виконання. Освітні проекти
спрямовані на оволодіння різними способами творчої, дослідницької ,
експериментальної діяльності, духовне та професійне становлення
особистості через активні дії й створення суб’єктом власної стратегії
навчання.
Проект - це можливість учня виразити свої особисті ідеї у зручній для
їх творчо продуманої форми: виготовлення колажів, афіш, газет, проведення
виставок. В процесі проектної роботи відповідальність за навчання лягає на
самого учня як індивіда і як члена проектної групи. Основне, що учень, а не
46
вчитель визначає, яку інформацію буде мати проект, в якій формі пройде
його презентація.
Ігрові проекти - учасники беруть собі визначені ролі, обумовлені
характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і
реально існуючі особистості, імітуються їх соціальні і ділові стосунки, які
ускладнюються вигаданими учасниками, ситуаціями. Ступінь творчості учнів
дуже високий, але домінуючим видом діяльності все-таки є гра.
Так робота над проектом за темою «Екологічні проблеми» вимагає
знань не тільки з німецької мови, але й з екології, біології.
Під час вивчення країнознавчої теми з іноземної мови учням можна
запропонувати такі дослідні завдання:
Написати розповідь – екскурсію про країну або місто.
Використання художніх творів зарубіжної літератури на уроках
іноземної мови вдосконалює вимовні навички учнів, забезпечує створення
комунікативної, пізнавальної та естетичної мотивації. Підготовка вистави -
творча робота, яка сприяє виробленню навичок мовного спілкування дітей та
розкриття їх індивідуальних творчих здібностей.

17. + 18 Побудувати дидактичну модель комбінованого уроку.

Урок – це форма організації навчання, при якій навчальні
заняття проводяться вчителем з групою учнів постійного складу,
одного віку і рівня підготовки протягом певного часу відповідно до
розкладу.
Виділяють такі типи уроків: урок засвоєння нових знань; урок
формування умінь і навичок; урок застосування знань, умінь і навичок;
урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок; комбінований урок.
Кожен урок має свою структуру (з яких елементів або етапів урок
складається), послідовність (в якій послідовності ці елементи входять в
заняття), зв'язок ( як вони між собою пов'язані).
1. Перевірка домашнього завдання, (учні розповідають що вони дізналися
про Рільке прочитавши статтю із підручника)
2. Актуалізація та корекція опорних знань(Що учні знають про
письменника та Україну)
3. Повідомлення теми, мети і завдання уроку
4. Мотивація учіння школярів(вікторина)
5. Сприймання, усвідомлення учнями нового матеріалу(розповідь
вчителем біографії)
6. Осмислення узагальнення та систематизація знань(інтерв’ю з Райнер
Марія Рільке, бесіда по змісту оповідання)
7. Підсумок уроку та повідомлення домашнього завдання
Тема уроку: Райнер Марія Рільке «Пісня про правду»

47
 Мета: коротко ознайомити із життям та творчістю австрійського
письменника, розповісти про його звзки з Україною, розвивати навички
порівняння творів, дослідницької роботи над змістом
Обладнання: портрет Гоголя, фотоілюстрації до біографії Рільке

З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у сучасній

загальноосвітній школі. Згідно з деякими даними комбіновані уроки
займають 75 — 80% від загальної кількості уроків, що проводяться. Цей тип
уроку здебільшого використовується в початкових і середніх класах.
Спробуємо розкрити суть і дидактичні основи вище названих етапів уроку.
Насамперед нагадаємо, що, готуючись до занять, учитель детально продумує
їх цільові установки, зокрема конкретні освітні, розвиваючі та виховні
завдання, які він буде вирішувати на кожному етапі уроку.
Організація учнів до активної участі в навчальному занятті не повинна
забирати багато часу. Важливо залучити їх до роботи з першої хвилини. Саме
тому початок уроку повинен бути динамічним, давати учням заряд енергії,
бадьорості, діловитості.

Аналіз уроку
Повторювально-навчальна робота щодо пройденого матеріалу є досить
важливим етапом комбінованого уроку. її навчальне значення обумовлене
трьома положеннями:

1) якщо учень передбачає, що його знання будуть перевірені, то він краще

готується до уроку;

2) перевірка знань завжди пов'язана з активним відтворенням матеріалу, що є

кращим засобом його засвоєння;

3) повторення і перевірка знань пов'язані з мовленнєвим(словесним)

відтворенням вивченого матеріалу, що, природно, сприяє розвитку мови і
мислення.

Це означає, що підлягати перевірці і відтворенню повинні знання не окремих

учнів, а всіх учнів класу. Тому передові вчителі, не відмовляючись від
індивідуального усного опитування, широко застосовують фронтальне й
ущільнене опитування, а також виставлення учням поурочного балу.

Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Тему кожного уроку учитель

повідомляє на початку заняття або при переході до роботи над новим
матеріалом. При цьому важливо її чітко сформулювати, визначити завдання
уроку й основні питання, які учні повинні засвоїти (освітні завдання уроку).
Водночас учитель наголошує на необхідності активності й самостійності при
осмисленні та засвоєнні нової теми, що спричиняє розвиваюче завдання
уроку. В інших випадках підкреслюється необхідність засвоєння учнями
48
світоглядних, моральних, естетичних ідей, і таким чином визначається
виховне завдання заняття. Повідомлення теми, мети і завдань уроку сприяє
підвищенню організаційної чіткості і цілеспрямованості уроку.
Мотивація навчальної діяльності учнів. Під мотивом учіння розуміють
внутрішні імпульси, які спонукають учнів до активної пізнавальної
діяльності, спрямованої на засвоєння і застосування знань, навичок і вмінь.
Звідси мотивація учіння — це застосування різних способів і засобів
формування в учнів позитивних мотивів учіння.
Мотивація учіння не складає окремого етапу уроку. Ця робота ведеться
протягом усього уроку.
Сприймання, осмислення і засвоєння (запам'ятовування) нового
матеріалу. Сприймання є першим етапом процесу засвоєння учнями
навчального матеріалу. Найбільш успішно цей процес забезпечується
правильним поєднанням усього викладу, наочних посібників і самостійної
роботи учнів з підручником. При первинному сприйманні учні усвідомлюють
і запам'ятовують основні факти, події, ознаки, властивості предметів, явищ,
процесів, відомості про те, коли, що і як відбувалось, до яких наслідків
призвело. Проте, це сприймання є поверховим, неповним і не зовсім точним
— таким, що не дає ґрунтовних знань.
Тому після первинного ознайомлення з новим матеріалом і усвідомленням
зовнішніх ознак та властивостей учитель організовує його поглиблене
вивчення. Ця робота може мати різні варіанти:

а) учитель сам двічі викладає новий матеріал за допомогою розповіді,

пояснення, бесіди, а потім переходить до опитування учнів за його змістом;

б) учитель спочатку сам пояснює новий матеріал, а потім організовує

самостійну роботу учнів з підручником з метою глибшого осмислення і
засвоєння нової теми;

в) учитель визначає тему і мету уроку, створює проблемну ситуацію,

визначає питання, які учні повинні засвоїти, а потім організовує їх
самостійну роботу з підручником. Після цього проводиться бесіда з метою
поглибленого осмислення і засвоєння нового матеріалу;

г) на уроках хімії, фізики учитель організовує лабораторну роботу з метою

осмислення і засвоєння нового матеріалу з використанням підручника.

Двічі повертатись до нового матеріалу передовим учителям дозволяє виклад

нового матеріалу укрупненими блоками, тобто пояснення на одному уроці 3
— 4 нових тем, що сприяє вивільненню часу для наступної роботи з
поглиблення і розширення знань та формування практичних умінь і навичок.
Основними прийомами й операціями в осмисленні є аналіз і синтез,
абстрагування і конкретизація, порівняння і узагальнення, застосування
логічного і генетичного (історичного) підходу, моделювання, системний
49
аналіз тощо.
З метою осмислення на уроці нового матеріалу учитель може запропонувати
учням відповісти на питання підручника, усно скласти тези виучуваного
матеріалу, відтворити про себе правила, формули та інші теоретичні
положення. Важливо при цьому звернути увагу учнів не тільки на засвоєння
фактів, подій і теоретичних висновків, які з них випливають, а й на глибоке
осмислення тих світоглядних, моральних, естетичних ідей, які містяться в
новому матеріалі.
Узагальнення і систематизація знань. Під узагальненням розуміють
мислене виділення яких-небудь властивостей, які належать певному класу
предметів; перехід від одиничного до загального. Систематизація — це
мисленнєва діяльність, у процесі якої виучувані об'єкти організовуються в
певну систему на основі вибраного принципу. Вищою формою
систематизації є організація виучуваного і засвоєного раніше матеріалу в
систему знань, у якій розрізняють основи (поняття, факти, постулати) і
наслідки.
Узагальнення і систематизація як етап уроку має визначити послідовність і
підпорядкованість вивчених на уроці і засвоєних раніше споріднених понять
на основі встановлених між ними істотних зв'язків і взаємозалежностей,
визначити місце виучуваного поняття в системі відповідних знань.
Підбиваючи підсумки уроку, вчитель коротко повідомляє, якими знаннями
оволоділи учні, як працював клас, окремі учні.
Домашнє завдання не слід давати наспіх. Необхідно пояснити зміст роботи,
способи і послідовність її виконання. В окремих випадках доцільно
перевірити, як учні зрозуміли зміст домашньої роботи.
Крім своєї важливої переваги — можливості досягати на одному уроці
декількох цілей, комбінований урок має і недоліки. Вони полягають у тому,
що в учителя не вистачає часу не тільки на засвоєння нових знань, а й на інші
види пізнавальної діяльності. Продуктивність усіх етапів знижується ще й
тому, що значно виріс обсяг знань, які вивчаються на уроці, у багатьох
школах переповнені класи, що ускладнює управління пізнавальними
процесами, погіршилось ставлення учнів до навчання. У зв'язку з цим
виникли і практикуються інші типи уроків, на яких учні займаються
переважно яким-небудь одним видом діяльності: уроки засвоєння нових
знань; формування нових умінь; узагальнення і систематизації знань, умінь;
застосування знань, умінь на практиці; контролю і корекції знань. Структура
цих типів уроків складається здебіль-шого з трьох частин: 1) організації
роботи — перевірки домашнього завдання, актуалізації опорних знань,
навичок і умінь; мотивації учіння; повідомлення теми, мети, завдань уроку;
2) головної частини — формування, засвоєння, повторення, закріплення,
узагальнення, систематизації знань, умінь; контролю; 3) підведення підсумків
і домашнього завдання.

19. Урок формування і вдосконалення навичок і вмінь.

50
 Урок – це форма організації навчання, при якій навчальні
заняття проводяться вчителем з групою учнів постійного складу,
одного віку і рівня підготовки протягом певного часу відповідно до
розкладу.
Виділяють такі типи уроків: урок засвоєння нових знань; урок
формування умінь і навичок; урок застосування знань, умінь і навичок;
урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок; комбінований урок.
Кожен урок має свою структуру (з яких елементів або етапів урок
складається), послідовність (в якій послідовності ці елементи входять в
заняття), зв'язок ( як вони між собою пов'язані).
Тема: «Пісня про Правду» Уславлення боротьби за незалежність у творі.
Роль народної пісніив оповіданні. Україна та її історія очима австрійця
Рільке
Мета: перевірити знання про зв’язки про Рільке з Україною
Обладнання :ілюстрація Кобзар і кобзарство в Україні
Структура:
1. Перевірка домашнього завдання
2. Актуалізація і корекція опорних знань умінь і навичок,
3. Повідомлення учням теми завдань уроку і мотивація учіння школярів
4. Вивчення нового матеріалу(вступні, мотиваційні, пізнавальні вправи
5. Первинне застосування нових знань
6. Самостійне застосування учнями знань в стандартних ситуаціях
7. Підсумки уроку і повідомлення домашного завдання
Зміст уроку
1 знойомство з темою і метою уроку, епіграфом
2мотивація навчальної діяльності
3 повторення вивченого (бліц опитування)
4 робота в групах над частинами оповідання
5 розповідь учнів про кобзарство, кобзу, Остапа Вересая
6 самостійна робота учнів із словником
7 підсумки та домашне завдання

Урок – це форма організації навчання, при якій навчальні заняття

проводяться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку і
рівня підготовки протягом певного часу відповідно до розкладу.
Виділяють такі типи уроків: урок засвоєння нових знань; урок
формування умінь і навичок; урок застосування знань, умінь і навичок;
урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок; комбінований урок.
Кожен урок має свою структуру (з яких елементів або етапів урок
складається), послідовність (в якій послідовності ці елементи входять в
заняття), зв'язок ( як вони між собою пов'язані).

51
 Тема: «Пісня про Правду» Уславлення боротьби за незалежність у творі.
Роль народної пісніив оповіданні. Україна та її історія очима австрійця
Рільке
Мета: перевірити знання про зв’язки про Рільке з Україною
Обладнання :ілюстрація Кобзар і кобзарство в Україні
Структура:
8. Перевірка домашнього завдання
9. Актуалізація і корекція опорних знань умінь і навичок,
10.Повідомлення учням теми завдань уроку і мотивація учіння школярів
11.Вивчення нового матеріалу(вступні, мотиваційні, пізнавальні вправи
12.Первинне застосування нових знань
13.Самостійне застосування учнями знань в стандартних ситуаціях
14.Підсумки уроку і повідомлення домашного завдання
Зміст уроку
1 знойомство з темою і метою уроку, епіграфом
2мотивація навчальної діяльності
3 повторення вивченого (бліц опитування)
4 робота в групах над частинами оповідання
5 розповідь учнів про кобзарство, кобзу, Остапа Вересая
6 самостійна робота учнів із словником
7 підсумки та домашне завдання

20. Урок застосування знань, умінь і навичок (практична робота).

Тема: А.П.Чехов «Хамелеон»
Тип уроку: Засвоєння нових знань і розвитку на їхній основі умінь та
навичок.
Мета:
Практична: ознайомити учнів з короткими відомостями про життя і
творчість А. П. Чехова, з поняттям «оповідання» та його жанровими
особливостями;
Розвиваюча: розвивати навички аналізу художнього тексту;
Виховна: виховувати негативне ставлення до людських вад.
Етапи уроку:
1. Організація роботи і мотивація навчальної діяльності повідомлення
теми, мети і завдань, мотивація.
2. Застосування набутих знань в нових практичних ситуаціях.
3. Узагальнення і систематизація результатів роботи.
4. Підведення підсумків уроку, Д/З.
Завдання:
1. З’ясувати готовність учнів до практичної роботи.
2. Формування навичок виразного читання
3. Визначення рівня володіння теорією.

52
 4. Зосередження уваги на основних недоліках.
Зміст навчального матеріалу:
Методи навчання:
І. За формою:
1. Словесний (вступна бесіда - пояснення), наочний (демонстрування) .
2. Практичний (практична робота).
3. Практичний (вправи), наочний (демонстрація результату роботи).
4. Словесний (пояснення), наочний (демонстрація), робота з класом
(словесний).
ІІ. За пізнавальною діяльностю:
1. Пояснювально-іллюстративний.
2. Репродуктивний, дослідницький (робота з шрифтами).
3. Пояснювально-іллюстративний.
4. Пояснювально-іллюстративний, дослідницький.
Форми організації навчання:
1. Фронтальна (колективна).
2. Практична робота (індивідуальна): консультація.
3. Індивідуальна.
4. Фронтальна (колективна), можна дати індивідуальне завдання.
Домінуючі принципи:
1. Науковості (зв’язку з життям), доступності, наочності, емоційності,
міцності знань, умінь і навичок.
2. Свідомості і активності, міцності, індивідуального підходу,
доступності, емоційності, зв’язку з життям, систематичності і послідовності.
3. Емоційності, зв’язку з життям, індивідуального підходу, міцності,
науковості.
4. Емоційності, свідомості і активності, доступності, індивідуального
підходу.

21 Модель уроку узагальнення і систематизації знань

Форма організації навчання- це зовнішнє вираження узгодженої
діяльності вчителя та учнів , що здійснюється у встановленому порядку і в
певному режимі.
Урок-така форма організації навчання, при якій навчальні заняття
проводяться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня
підготовки протягом певного часу і відповідно до розкладу.
В дидактиці розглядають такі їх типи(за Онищуком):а) урок засвоєння
нових знань; б) урок формування вмінь і навичок; в) урок застосування
знань, умінь і навичок; г) урок узагальнення і систематизації знань; д) урок
перевірки, оцінки і корекції знань, умінь і навичок; е) комбінований урок.
Урок узагальнення і систематизації знань
Тема : Антитеза як художній засіб і композиційний прийом в
оповіданні А.П.Чехова «Товстий і тонкий»
Мета: Узагальнити та систематизувати знання учнів про художній
аналіз тексту; висвітлити поняття оповідання та художну деталь; навчити
53
дітей робити ілюстрації до літературних творів; розвивати навички роботи з
текстом,
1) Повідомлення теми, мети і завдань уроку
2) Відтворення і узагальнення понять і засвоєння відповідно їм системи
знань
3) Узагальнення і систематизація основних теоретичних положень і
відповідних ідей науки
4)Підсумки уроку, Д/З
Дидактичні завдання
1) Активізація діяльності
2) Виявлення рівня знань учнів основних понять, засвоєння системи
знань, вмінь, навичок.
3) Корегування наявних знань і вмінь,формування системи наявних
знань
4) Зосередження уваги на основних недоліках, позитивах
Зміст навчального матеріалу
1)Усне тренерування вправ
Методи і прийоми навчання
1)Бесіда-пояснення, запис на дошці
2)Повторювально-узагальнююча бесіда, усне опитування( питання
репродуктивні, реконструктивні, творчі)
3)-Практичний( реконструктивні вправи)
4) Бесіда-повторення
Мотивація:
Вчителя :1)Налаштувати на роботу на уроці
2) Виявити рівень знань учнів основних понять
3)Корегувати наявні знання, формувати єдину систему наявних знань
Учнів:1)Налаштуватись на роботу на уроці
2)Проявити свій рівень знань, умінь, навичок
3) Систематизувати набуті знання
Принципи: міцності, свідомості, активності, систематичності і
послідовності, доступність, інд. Підхід.

22 Побудувати дидактичну модель уроку перевірки і оцінки знань,

умінь та навичок. Визначити і обґрунтувати його мету, структуру
виконувані методи, реалізовані принципи навчання
Урок – це форма організації навчання, при якій навчальні
заняття проводяться вчителем з групою учнів постійного складу,
одного віку і рівня підготовки протягом певного часу відповідно до
розкладу.
Виділяють такі типи уроків: урок засвоєння нових знань; урок
формування умінь і навичок; урок застосування знань, умінь і навичок;
урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок; комбінований урок

54
 Головна мета перевірки результативності навчання – це забезпечення
ефективності шляхом приведення до системи знань, умінь, навичок
учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці,
стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них
прагнення до самоосвіти.
Види перевірки і оцінки знань
В практиці навчання найбільш поширеними є текучий, підсумковий,
тематичний і попередній перевірки.
Поточна перевірка знань проводиться на кожному уроці. Вона є
необхідним компонентом навчального процесу при поясненні,
закріпленні і повторенні матеріалу. Текуча перевірка позволяє
виявити знання, вміння, навички, які вже є в учня, і на їх основі
вчитель дальше будує навчальний процес. Текуча перевірка знань
проводиться у формі опитування ( в спеціально відведений час),
перевірки домашнього завдання (під час виконання самостійної
перевірочної роботи).
Тематична (періодична) перевірка полягає в забезпечення контролю за
засвоєнням всієї теми. Цей вид перевірки має дуже велике значення
для систематизації матеріалу.
Підсумкова перевірка і оцінка знань проводиться за кожний семестр і за
навчальний рік. Її значення в тому, щоб жати правильну об’єктивну
оцінку досягнутим успіхам учня, рівню його розвитку. Підсумкова оцінка
відображає результати роботи школяра, але вона не являє собою середнє
арифметичне всіх оцінок, які учень одержав за цей період.

Тема: Україна та її історія в літератцрі(тематичне оцінювання)

Мета: підсумувати й узагальнити знання з теми «Україна та її історія в
літературі, виявити врівень умінь і навичок, розвивати зв’язне
мовлення , логічне мислення, виховувати патріотизм, гордість за рідну
країну
Обладнання зошит для тематичного оцінювання
Етапи уроку
1. Повідомлення теми , мети і завдань уроку,
2. Мотивація учіння школярів
3. Перевірка знання учнями фактичного матеріалу їх узагальнення
4. Перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня
5. Збирання виконаних робіт їх перевірка
6. Аналіз та оцінка
7. Підсумки уроку та повідомлення домашнього завдання

55
 24. Назвати та обґрунтувати позитивні сторони 12-бальної
системи оцінки знань, умінь та навичок учнів, вказати на її недоліки.
Оцінка – кількісний показник якості результатів навчально-
пізнавальної діяльності учнів.
Оцінка знань, умінь та навичок є складовою і невід'ємною частиною
контролю знань, умінь та навичок.
В цілому 12-бальна система є досить ефективною, став ширшим
спектр оцінювання. Бали більш об'єктивно відображають рівень
навчальних досягнень учнів. 12-бальна система оцінювання
- сприяє ефективному запровадженню диференціації та
індивідуалізації навчання:
- стимулює більш відповідальне ставлення учнів до навчання:
- активізує пізнавальний підхід учнів до навчання, розвиток
індивідуальних творчих здібностей:
- стимулює прагнення школярів до поглиблення своїх знань.
Проте є і певні недоліки, зокрема тематичного оцінювання за 12-
бальною системою:
- у критеріях оцінювання з різних предметів нечітко визначена
технологія виставлення оцінки за тему;
- неврахування поточного оцінювання під час виставлення оцінки за
тему або його здійснення лише за бажанням учителя призводить до
великого перевантаження учнів заліковими роботами й роботами,
виконання яких передбачено навчальною програмою. Крім того школярі не
вчать матеріалу на наступний урок, а в переважній більшості починають
готуватися до тематичної атестації за 1-2 дні.
- діючі підручники не відповідають цій системі.

25 Зробити схему методів навчання, що відноситься до групи

“Методи організації навч-пізнавальної діяльності ”, показавши можливі
звязки між окремими предметами
Методи організації навч-пізнавальної діяльності - це сукупність
методів, які спеціально спрямовані на передачу і засвоєння учнями знань,
умінь, умінь і навичок Методи організації навч-пізнавальної діяльності
включають:
1)словесні методи навчання: розповідь(художня, науково-популярна,
розповідь-опис), пояснення, лекція, бесіда(вступна, повідомлююча,
повторення, контрольна, репродуктивна, евристична, катехізисна), дискусія,
диспут, метод драматизації, робота з книгою, 2)наочні методи навчання:
ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження, 3)практичні
методи навчання: вправи, лабораторні, практичні(графічні), дослідні роботи
Розповідь -послідовне розкриття змісту нового матеріалу
Пояснення -словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій
приладів, наочних посібників, термінів
Лекція -усний виклад навчального матеріалу, великого за обсягом
складного за логічною побудовою
56
 Бесіда - питально-відповідальний метод навчання, Вступна-
проводиться як підготовка до лабораторних занять, екскурсій, до вивчення
нового матеріалу, Повідомлююча базується в основному на спостереженнях,
що організовуються вчителем з допомогою наочних посібників, таблиць,
малюнків, записів на дошці, Бесіда-повторення- використовується для
закріплення навчального матеріалу, Контрольна- для перевірки засвоєних
знань, Репродуктивна- спрямована на відтворення раніше засвоєного
матеріалу, Евристична- коли вчитель уміло поставленими запитаннями
скеровує учнів на формування нових понять, висновків, правил,
використовуючи наявні знання, спостереження , Катехізисна - спрямована на
відтворення відповідей, які вимагають тренування памяті
Диспут - суперечка на наукову або суспільну тему
Дискусія - суперечка, обговорення будь-якого питання
Метод драматизації - дозволяє розвивати творчі здібності, уяву,
активністьі самовідданість учнів,
Метод ілюстрування - передбачає ілюстрування статистичної
наочності, плакатів, карт, зарисовок на дошці
Метод демонстрування - передбачає демонстрування приладів,
дослідів, різних препаратів
Метод самоспостереження: інструктаж вчителя, вивчення або
повторення раніше засвоєного, спостереження, висновки учнів, висновки
вчителя і оцінка виконаної роботи
Вправи - багаторазове повторення певних або видів діяльності для їх
засвоєння
Лабораторними роботами називають вивчення в шкільних умовах явищ
природи за допомогою спеціального обладнання
Суть практичних робіт - у безпосередньому використанні знань учнів у
суспільно-корисній праці
Дослідні роботи застосовуються в процесі вивчення будь-яких
предметів, особливо на факультативах та гуртках
Усі ці методи тісно переплітаються між собою, Так зокрема елементи
бесіди у лекції виступають в ній прийомом(деталь методу) і в той же час
бесіда сама є методом навчання, Спостереження виступає прийомом методу
самоспостереження та дослідних робіт, На спостереженні також базується
повідомлююча бесіда, Деякі методи доповнюють один одного, Так метод
демонстрування передбачає демонстрування різних приладів і препаратів, а
лабораторні і практичні роботи формують в учнів навички використання
цього приладдя та препаратів

26 –
27. Причини неуспішності
Проблему неуспішності в навчанні школярів ґрунтовно досліджували
відомі вчені Ю. Бабанський, В. Цетлін, М. Мурачковський. За їхніми даними,
контингент учнів, які відчувають труднощі в навчанні, становить приблизно

57
12,5 % від усієї кількості учнів, що значною мірою ускладнює роботу
вчителя.
Неуспішність — невідповідність підготовки учнів вимогам змісту
освіти, фіксована через певний період навчання (вивчення розділу, в кінці
чверті, півріччя).
Внутрішні по відношенню до школярів:
Недоліки біологічного розвитку:
а) дефекти органів чуттів; б) соматична ослабленість; в) особливості
вищої нервової діяльності, що негативно впливають на навчання; г)
психопатологічні відхилення.
Недоліки психічного розвитку:
а) слабкий розвиток емоційної сфери особистості; б) слабкий розвиток
волі; в) відсутність позитивних пізнавальних інтересів, мотивів, потреб.
Недоліки вихованості особистості:
а) недоліки в розвитку моральних якостей особистості; б) недоліки у
ставленні особистості до вчителів, колективу, сім’ї та ін.; в) недоліки у
трудовому вихованні.
Недоліки освіти особистості:
а) прогалини в знаннях та спеціальних уміннях; б) прогалини в
навичках навчальної праці.
Недоліки досвіду впливів школи:
а) недоліки процесу навчання, навчальних посібників та ін.; б) недоліки
виховних впливів школи (вчителів, колективу, учнів та ін.).
Недоліки впливів позашкільного середовища:
а) недоліки впливів сім’ї; б) недоліки впливів однолітків; в) недоліки
впливів культурно-виробничого оточення.
Академік Ю. Бабанський причини неуспішності учнів вбачає у
слабкому розвитку мислення — 27 %; низькому рівні навичок навчальної
праці — 18, негативному ставленні до навчання — 14, негативному впливі
сім'ї, однолітків — 13, великих прогалинах у знаннях — 11, слабкому
здоров'ї, втомлюваності — 9, слабкій волі, недисциплінованості — 8%.
Загалом причинами неуспішності можуть бути загальне та глибоке
відставання з багатьох предметів і за тривалий час, часткове або постійне
відставання з кількох складних предметів, епізодичне відставання з одного
або кількох навчальних предметів, яке можна подолати.
У процесі подолання неуспішності загалом усувають прогалини в
знаннях та навичках самостійної навчальної праці; розвивають в учнів увагу,
уяву, пам'ять, мислення; долають негативне ставлення до навчання і
виховують інтерес до знань; усувають зовнішні чинники, що призвели до
неуспішності.
Один із шляхів подолання неуспішності — додаткові заняття з
невстигаючими учнями. Такі заняття переважно індивідуальні, але іноді їх
проводять з групою 3—5 учнів, які мають ті самі недоліки в знаннях.
Більшість додаткових занять добровільні, але в окремих випадках вони є
обов'язковими, їх проводять за призначенням вчителя.
58
 Профілактика неуспішності
1. У процесі контролю за підготовленістю учнів (Спеціально
контролювати засвоєння питань, які зазвичай викликають в учнів найбільші
утруднення. Ретельно аналізувати та систематизувати помилки, яких
припускаються учні в усних відповідях, письмових роботах та концентрувати
увагу на їх усуненні. Контролювати засвоєння матеріалу учнями, які
пропустили попередні уроки. По закінченні вивчення теми чи розділу,
узагальнювати підсумки засвоєння основних понять, законів, правил, умінь і
навичок школярами, виявляти причини відставання).
2. Під час викладу нового матеріалу (Обов’язково перевіряти в ході
уроку міру розуміння учнями основних елементів матеріалу, що
викладається. Стимулювати запитання збоку учнів за утруднень в засвоєнні
навчального матеріалу. Застосовувати засоби підтримки інтересу до
засвоєння знань. Забезпечувати різноманітність методів навчання, які
дозволяють всім учням активно засвоювати матеріал).
3. Під час проведення самостійної роботи учнів на уроці (Підбирати
для самостійної роботи завдання з найбільш суттєвих, складних і важких
розділів навчального матеріалу, прагнучи меншим числом вправ, але
поданими в певній системі, досягнути більшого ефекту. Включати до змісту
самостійної роботи вправи з усунення помилок, яких учні припустились під
час відповідей і в письмових роботах. Інструктувати про порядок виконання
роботи. Стимулювати ставлення запитань до вчителя за утруднень у
самостійній роботі. Уміло надавати допомогу учням у роботі, всіляко
розвивати їхню самостійність. Навчати вмінням планувати роботу,
виконувати її в потрібному темпі та здійснювати контроль).
4. Під час організації позакласної самостійної роботи (Забезпечити в
ході домашньої роботи повторення пройденого, концентруючи увагу на
найбільш суттєвих елементах програми, які викликають найбільші
утруднення. Систематично давати домашні завдання з роботи над типовими
помилками. Чітко інструктувати учнів про порядок виконання домашніх
робіт, перевіряти міру розуміння цих інструкцій слабовстигаючими
школярами. Узгоджувати обсяг домашніх завдань з іншими вчителями класу,
викликаючи перевантаження, особливо слабовстигаючих учнів).
Система мір з надання допомоги невстигаючому учневі
1. Допомога в плануванні навчальної діяльності (планування
повторення та виконання мінімуму вправ для ліквідації прогалин,
алгоритмізація навчальної діяльності з аналізу та усунення типових помилок
та ін.).
2. Додаткове інструктування в ході навчальної діяльності.
3. Стимулювання навчальної діяльності (заохочення, створення
ситуацій успіху, спонукання до активної праці та ін.).
4. Контроль за навчальною діяльності (більш часте опитування учня,
перевірка його домашніх завдань, активізація самоконтролю в навчальній
діяльності та ін.).
5. Різні форми взаємодопомоги.
59
 6. Додаткові заняття учителя з учнями.

28. Сформувати і обгрунтувати основні правила навчальної праці

учнів під час вивчення предмету вашого фаху, які можна запропонувати
учням
Основна теза діяльнісного підходу в розвитку особистості полягає в
тому, що людина виявляє властивості та зв’язки елементів реального світу
лише в процесі та на основі різних видів діяльності (предметної, розумової,
індивідуальної, колективної та ін.). У навчальній діяльності виділяються три
компоненти: 1) мотиви і навчальні задачі; 2) навчальні дії; 3) дії контролю й
оцінювання знань школярів.
Повноцінна навчальна діяльність завжди є єдністю та
взаємопроникненням всіх цих трьох компонентів. В учнів треба виховувати
певне ставлення до знань, навчальні мотиви. Завдяки цьому знання й уміння
набудуть для них особистісного смислу, стануть для них внутрішнім
надбанням.
Знання і вміння, у тому числі й із іноземної мови, свідомо засвоюється
лише тоді, коли учень з діяльності, що виконується, і її результатів добуває
інформацію про істотні властивості реального світу. Активне формування
навчальної діяльності веде до суттєвих змін в особистості учня, в його
свідомості, інтелектуальному та моральному розвитку, тобто сприяє
становленню учня як суб’єкта діяльності, як індивідуальності.
Інтелектуальний розвиток відбувається у процесі засвоєння учнями знань та
способів діяльності, орієнтирів діяльності.
Відповідно до теорії поетапного формування розумових дій виділяють
три основні типи орієнтування в завданні.
Перший тип орієнтування: учням дається зразок дії і називається її
результат, але без вказівок, як виконувати цю дію. Вчитель, який працює за
цим типом орієнтовної основи дії, сам програмує багато помилок учнів у
діях, що виконуються. Тому йому доводиться більше займатися
переучуванням, доучуванням, ніж правильним навчанням.
Другий тип орієнтування: учню даються всі вказівки, як правильно
виконувати дії або завдання, тобто дається готовий зразок дій. За
дотримування вказівок навчання відбувається без великої кількості помилок
і швидше, ніж у разі першого типу орієнтування.
Третій тип орієнтування передбачає навчання не стільки способу дії у
конкретній ситуації, скільки аналізу ситуації. Вчитель спеціально організовує
з учнями поглиблений аналіз вивчення матеріалу: вони самостійно
виконують, перекладають і вивчають. Учитель обирає типове завдання або
два задання з того чи іншого класу, зробити які треба навчити учнів, і залучає
їх до виконання конкретного завдання. Після цього проводиться аналіз
процес виконання, виділяється головне та другорядне в умові, складається
правило-орієнтир. Це дає змогу учням усвідомити особливості класу вправи.
Наведу приклад. У 7 класі можна ознайомити учнів з методом від
супротивного під час вивчення нового матеріалу діти знайомляться спочатку
60
з твором, а тоді самостійно здогадуються намагаються зрозуміти зміст. Під
керівництвом вчителя учні колективно виділяють суттєве . Формулюється
правило-орієнтир методу: щоб довести твердження методом від
супротивного треба: 1) припустити супротивне тому, що треба довести; 2)
скориставшись припущенням, відомими доведеними раніше твердженнями,
міркуваннями дійти висновку, який суперечить або умові твердження, що
доводиться, або припущенню; 3) зробити висновок, що припущення -
неправильне, а правильне те, що треба довести.
Відтак дається орієнтир можливого використання методу:
неможливість чого-небудь, єдиність чого-небудь в математиці завжди
доводиться методом від супротивного.
Одним з реальних шляхів підвищення ефективності навчання і
розвитку учнів є ретельний аналіз різних видів навчальної діяльності з метою
виділення розумових і практичних дій, які входять до їхнього складу, та
попереднє навчання учнів кожній з цих дій. Практика навчання свідчить, що
особливістю пізнавальної діяльності учнів, які слабко встигають з німецької
мови, є несформованість загальних і специфічних розумових дій та прийомів
розумової діяльності. Саме вони становлять механізм мислення і цим
механізмом учні повинні оволодівати у процесі навчальної діяльності.
Діяльнісний підхід до організації навчання іноземної мови вимагає
також, щоб учень під час вивчення навчального матеріалу здійснив повний
цикл пізнавальних дій, а саме: сприйняв навчальний матеріал, усвідомив
його, запам’ятав, потренувавсяв застосуванні знань на практиці, а відтак
здійснив наступну діяльність - повторення, поглиблення і міцніше засвоєння
цього матеріалу. Тому, розробляючи методику вивчення кожної теми
програми, слід передбачити максимально сприятливі умови для організації
пізнавальних дій, які всі загалом і забезпечують оволодіння учнями
програмовим навчанням.
Такий вид роботи активізує розумову і мовленнєву діяльність учнів,
розвиває їх інтерес до літератури, служить кращому засвоєнню культури
країни досліджуваної мови, а також поглиблює знання мови.

29. Розкрити причини найбільш поширених порушень дисципліни

учнями на уроці і обгрунтувати шляхи їх попередження та подолання .
Створення дисципліни на уроці є достатньо складною проблемою не
тільки для молодих педагогів, але й для вчителів з певним педагогічним
стажем роботи в школі.
Досвідчені педагоги помічають, що хорошим, на їхню думку, є такий урок, де
переважна більшість учнів працює з інтересом, слухає вчителя із
задоволенням, сприймає дзвінок, що продзвенів, як небажану перешкоду. Як
видно, гарна дисципліна не є показником «хорошого уроку», це, зрозуміло,
саме по собі.
Хороша дисципліна, з погляду самих педагогів,— це ситуація, в якій усі учні
активно працюють за чітким планом учителя. Приміром, можливий на
окремих фрагментах так званий «діловий шум», але він є результатом
61
активної роботи. Учителі відзначають, що в деяких випадках у класі на уроці
стоїть тиша, а деякі учні нудьгують. У цьому випадку навряд чи слід
оцінювати дисципліну як хорошу.
Ю. Б. Зотов сформулював чотири критерії, які є необхідною умовою того,
щоб у вчителя загалом не було проблеми дисципліни на уроці:
По-перше, учитель повинен бути вимогливим, але доброзичливим.
По-друге, педагог повинен любити дітей просто за те, що вони діти.
По-третє, учитель повинен глибоко знати свій предмет, бути захопленим
ним.
По-четверте, педагог повинен досконало володіти організаційним боком
процесу навчання.

Причини порушень дисципліни на уроці:

А) зумовлені впливом зовні.
Б) пов’язані з якістю уроку (проходить нецікаво)
В) пов’язані з внутрішнім життям класу (після уроку якась подія)
Г) викликані не нормальністю особистих взаємин учня з учителем
Д) причиною може бути хворобливість учня.
Шляхи подолання:
а) переключення уваги учнів на корисну роботу
б) спокійне зауваження порушнику дисципліни
в) цікавий виклад матеріалу і захоплення ним учнів,швидкий темп
уроку
г) пояснення порушнику шкідливості його поведінки
д) нейтральне зауваження всьому класу або конкретному
порушнику,
зауваження приємні для дітей
е) дії мімікою , жестами , неприємні зауваження.

30. Розкрити найбільш поширені недоліки в перевірці і оцінці

знань , умінь та навичок учнів , обґрунтувати шляхи їх попередження і
подолання.
У жодному разі не можна допускати щоб єдиною метою перевірки
знань було
виставлення оцінок. Оцінка-це один з найточніших інструментів
виховання.
Вона стає стимулом тоді, коли відносини між вчителем і учнем
побудовані на взаємних довірі і доброзичливості. Учні і вчитель - це єдина
система, в якій кожен добре знає звички один одного. Якщо вчитель постійно
проводить індивідуальне опитування, то решта дітей думають: “тільки б не
спитав”. 1. Нехай оцінок буде менше, але вагоміших
Оцінка завжди повинна охоплювати працю учня за певний період і
включати оцінювання декількох видів праці: відповідь, доповнення,
письмову роботу. 2. Не потрібно ставити негативну оцінку, якщо учень в
силу якихось обставин не вивчив уроку. 3. Потрібно уникати питань, які
62
вимагають точного відтворення. Трансформація знань повинна бути основою
повторення.
Шляхи подолання: 1. Виставляти оцінку за належний рівень знань. 2.
На оцінку не повинні впливати інші фактори (поведінка). 3. Не виставляти
оцінки за інерцією,
Враховуючи попередні успіхи чи невдачі. 4. Подолання хаотичності у
виставленні оцінок за ради оцінок. 5. Не орієнтуватися на середній бал. 6.
Вести тематичний облік знань.
А також потрібно враховувати індивідуальні особливості учнів не всі
однакові (одним легше, другим важче).
31.є 2 Скласти і обґрунтувати схему аналізу ефективності
проведення колегою уроку з Вашого фаху.
Схема аналізу уроку:
І.Вступ.
1.Тема уроку, її місце в системі знань з даного предмета.2.Дидактична і
виховна мета уроку.3.Як вчитель зайшов в клас.4.Зовнішній вигляд
вчителя.5.Привітання вчителя з учнями.6.Готовність класу до уроку.
ІІ.Пепевірка домашнього завдання.
1.Методи перевірки виконання домашніх завдань, їх
ефективність.2.Доцільність застосованих методів з погляду закріплення і
поглиблення знань учнів.3.Активізація розумової д-сті учнів.4.Оцінка
відповідей учнів та їх мотивація.5.Аналіз знань учнів: повнота і глибина
засвоєння матеріалу, самостійність і логічність міркувань, уміння
застосовувати знання на практиці.6.Основні недоліки в знаннях учнів та
шляхи їх подолання на уроці.
ІІІ.Вивчення нового матеріалу.
1.Тема уроку(повідомлення теми і записана тема на дошці).2.Мотивація
важливості нового навчального матеріалу. Зв’язок його з
сучасністю3.Виховна спрямованість викладу теми.4.Способи збудження і
підтримання уваги та інтересу учнів.5.Зв’язок нового матеріалу з наявними
знаннями учнів. Методи його пояснення (бесіда, розповідь, лекція
тощо).6.Мова викладу теми (доступність для розуміння,
емоційність).7.Змістовність,чіткість,логічна послідовність і глибина
розкриття теми. 8.Підкреслення найбільш істотного в новому матеріалі, його
систематизація й узагальнення.9.Ефективність використання унаочнення і
технічних засобів навчання. Розвиток уяви учнів.10.Записи вчителя на
дошці(їх функції і відповідність змістові уроку).11.Способи активізації
розумової д-сті учнів: створення проблемних ситуацій, виконання
репродуктивних і творчих завдань, розв’язування пошукових задач.12.Засоби
зворотного зв’язку та їх використання для керування розумовою д-стю
учнів.13.Ставлення учнів до нового матеріалу.14.Спрямованість і
зосередженість їх уваги. Який вид уваги учитель найчастіше викликав в учнів
під час уроку?15.Пізнавальна активність учнів(запитання учителю, добір
прикладів, самостійні висновки тощо).Прояв вольових зусиль при засвоєнні
нових знань та розв’язуванні нових задач і вправ.
63
 ІV.Закріплення навчального матеріалу.
1.Пирйоми закріплення навчального матеріалу та їх
ефективність.2.Активізація розумової д-сті учнів.3.Зв’язок закріпленого
матеріалу з поглибленням знань учнів.4.Виявлення недоліків у знаннях учнів,
їх причини та шляхи виправлення.5.Дієвість засвоєних знань.
V.Завдання додому.
1.Вчасність подачі дом.завдання, його посильність.2.Характер
домашнього завдання(репродуктивний чи творчий).
VІ.Характеристика педагогічної майстерності вчителя на уроці.
1.Поведінка вчителя на уроці: вміння керувати своїм психічним станом,
діями і вчинками.2.Особливості уваги вчителя.3.Ставлення до
учнів(доброзичливе,байдуже,негативне). Вимогливість.4.Ерудиція
вчителя.5.Використання на уроці наукових досліджень. Методика
викладання.6.Різноманітність прийомів організації навчальної д-сті
учнів.7.Індивідуальний підхід. Робота з сильними учнями.8.Засоби
заохочення та покарання на уроці, їх вмотивованість і
доцільність.9.Педагогічний такт учителя. Його організаторські і педагогічні
здібності.
VІІ. Висновки.
1.Психологічна характеристика особливостей д-сті вчителя і учнів під
час уроку.2.Ступінь досягнення мети уроку.
3.Рівень оволодівання учнями новими знаннями, навичками і
вміннями.4.Виховна ефективність уроку: формування в учнів моральних
переконань, наукового бачення світу, розвиток вольових і емоційних якостей
учнів, збудження інтересу до предмета тощо. Загальна оцінка наукового і
методичного рівня уроку.
31. є 2 Скласти і обгрунтувати схему аналізу ефективності
проведення колегою уроку.
Сухомлинський писав, що урок – основна ділянка навчально- вихоного
процесу, на якій вчитель щоденно здійснює освіту, виховання і всубічний
розвиток учнів. Від якості кроку залежить не тільки міцність, глибина знань,
а й виховання науково-матеріальстичного світогляду, любові до знань і нуки,
поваги до духовних багатств. На уроці розвиваються пізнавальні і творчі
сили учня, формуються уміння наукового мислення, виховується любов до
книги. Від уроку йдуть десятки непомітних на перший погляд ниточок до
позакласнї роботи, самовиховання, індивідуальної роботи, до обміну досвіду,
до роботи вчителяз батьками. На уроці можна побачити сильні і слабкі
сторони і позакласної роботи, і пед освіти батьків, і виховання учнівського
колективу. Виділяють такі основні традиційні вимоги до уроку:
організаційні, дидактичні, психологічні, етичні, гігієнічні. Аналіз уроку як
цілісної складної пед с-ми передбачає вивчення, аналіз та синтез оцінювання
реалізації цих основних вимог в їх органічному взаємозв’язку та
взаємозумовленості. Проаналізувати урок можна за схемою: аналіз структури
уроку, аналіз організації навчального матеріалу, аналіз організації пед
діяльності вчителя танавчально пізнавальної діяльності учнів, аналіз
64
організвції навчально-методичного забезпечення та оснащення уроку, аналіз
витрат часу на організацію праці вчителя та учнів аналіз реалізації змісту
освіти та навчання на уроці, аналіз організації ьі змістугігієнічного навчання
та вихов.
Творцем класно-урочної с-ми навчання був Я.А.Коменський. він ввів уроки(1
год.), що чергувалися перервами. Він дав ряд вказівок щодо побудови уроків:
на кожному уроці треба виділяти час для опитування, пояснення нового
матеріалу, справ по закріпленню вивченого. Кожен урок має мати строго
визначену тему і головне завдання.

65