1

Міністерство освіти і науки України

Вінницький Державний Педагогічний Університет

імені Михайла Коцюбинського

Кафедра німецької філології

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Методика викладання іноземної мови»

на тему: «Розвиток лідерського потенціалу в старшій школі»

Студентки 4 курсу групи ДН,

Спеціальності 014.02 Середня

освіта. Мова і література
(німецька)

Гурман В.Ю

Керівник кандидат педагогічних

наук, доцент Ігнатова О.М.

м. Вінниця – 2021 рік

 2

ВСТУП ………………………………………………………………………….. 3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ

ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ СТАРШОКЛАСНИКІВ

…………………………………………………………………………………….. 5

1.1 Виховання лідерських якостей особистості в педагогічній

теорії………………………………………………………………………. 5

1.2 Сутність і структура поняття «виховання лідерських якостей особистості»

……………………………………………10

1.3 Критерії, показники та рівні сформованості лідерських якостей

старшокласників ……………………………………………… 13

Висновки до розділу 1 …………………………………………………… 17

РОЗДІЛ 2 ТЕХНОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ

СТАРШОКЛАСНИКІВ
………………………………………………………………………………………..18

2.1 Як формується лідерський потенціал в учнях…………………………….

…………………………………………………………………………………18

2.2 Практичні вправи для виявлення лідерських якостей

старшокласників…………………………………………………………………………
………19

Висновки до розділу 2
……………………………………………………………………………………22

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ………………………………………………………. 21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………

………………………………………………………………………………………24

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………… 27-33

 3

ВСТУП

Актуальність дослідження.

Сучасність проблематики лідерських якостей старшокласників

проявляється в соціальному, психологічному та педагогічному аспектах.
Соціальний аспект: потреба сучасного суспільства організаційно
сформувати соціальну активність підлітків, залучити їх, використовуючи
різноманітні форми громадських об'єднань, до оволодіння соціальними
ролями не лише для збагачення досвідом взаємодії з людьми, а й для
реалізації можливостей свого лідерського творчого потенціалу.
Психологічний аспект: школа є своєрідним шляхом пошуку підлітком своєї
ідентичності, пошуку себе серед однолітків, спільності.
Педагогічний аспект: школа є організованою системою виховного впливу
однолітків один на одного.
Наразі в нашій країні створилася така ситуація, що без визнаних лідерів не
можна вижити ні в політичній, ні в комерційній, ні в будь-якій іншій
організації. Зміна пріоритетів в українському суспільстві, де головною
цінністю, суб'єктом культури і життя є людина, вимагає від сучасної школи
системного, новаторського забезпечення виховного процесу, який
грунтується на демократичних засадах, принципах особистісно орієнтації
У зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема формування
лідерських якостей старшокласників у виховному процесі загальноосвітньої
школи. Сучасні дослідження проблеми лідерства доводять, що лідером стає
людина, яка наділена лідерськими якостями, або має лідерський потенціал,
що може реалізуватись у відповідних ситуаціях, але ні в науковій, ні в
методичній літературі в достатньому ступені не розроблені технології
формування лідерських якостей у виховному процесі. Отже, з одного боку,
недостатня розробленість проблем лідерства, а, з іншого, – розкриття нових
 4

можливостей, важливе соціальне й практичне значення проблеми

формування лідерських якостей старшокласників.

Мета роботи – аналіз особливостей і умов ефективного

формування лідерських якостей старшокласників у виховному процесі
загальноосвітньої школи.

Завдання:
– з'ясувати особливості розвитку і становлення лідерських якостей у
дітей старшого шкільного віку як соціально-педагогічної проблеми;
– охарактеризувати процес формування лідерських якостей
старшокласників у виховному процесі загальноосвітньої школи;
- застосовувати практичні вправи для виявлення лідерських якостей
учнів.

Об'єкт дослідження – становлення лідерських якостей

старшокласників та їх формування у виховному процесі загальноосвітньої школи.
Предмет дослідження – сукупність лідерських якостей, притаманних
старшокласникам.
Для розв'язання окремих завдань й досягнення мети роботи використовувались
загальнотеоретичні методи, спостереження, індивідуальні та групові роботи,
тестування, моделювання, педагогічний експеримент, статистичні методи.

Структура роботи: вступ, два розділи, висновки, список

використаної літератури, додатки.
 5

1 СТАНОВЛЕННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ

СТАРШОКЛАСНИКІВ У ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ
ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

1.1 Сутність та зміст лідерських якостей особистості у вітчизняній та

зарубіжній теоріях лідерства

Лідер у перекладі з англійської означає ведучий. Термін "лідер" за

даними Оксфордського словника, з'явився приблизно у 1300 р., проте
багато фахівців впевнені, що це поняття не могло з'явитися раніше 1800р.
У 1924 р. американський соціолог Л. Л. Бернард дав таке трактування
лідерства: лідер фокусує увагу і реалізує енергію групи в заданому
напрямку.[3] Кількість визначень лідера і лідерства як соціального явища
постійно зростала. У вітчизняній соціології лідер – це член групи, здатний
очолити, показати приклад, організувати виконання завдання і визнаний у
цій ролі більшістю членів групи. Лідер відіграє центральну роль в
організації спільної діяльності групи, до якої він належить, і регулює
міжособистісні відносини. Таким чином, лідер є центром збігання
інтересів групи.

На мій погляд, різниця між ними полягає в тому, що ситуативні

теорії враховують риси, характерні для середовища лідерства: час, місце,
обставини групових дій, тобто зовнішні параметри, що стосуються і
лідера, і очолюваної ним групи в цілому. Справжній же підхід акцентує
увагу на таких внутрішніх характеристиках групи, як цілі, завдання та
склад. Теорія рис виникли під впливом досліджень англійського психолога
і антрополога Ф. Гальтона, який намагався пояснити лідерство на основі
спадковості. У рамках цього напрямку були розпочаті дослідження
царських династій різних націй.
 6

Основною ідеєю такого підходу було переконання в тому, що

коли лідер має якості, які передаються спадково і відрізняють його від
послідовників, то ці якості можна виділити, проте скласти перелік таких
рис тоді не вдалося. На зміну теорії рис прийшли ситуативні теорії
лідерства, згідно з якими поява лідера є результатом місця, часу й
обставин. Тобто в різних конкретних ситуаціях групового життя
виділяються окремі члени групи, які перевищують інших, принаймні, в
якійсь одній якості, але оскільки саме така якість і є необхідною у певній
ситуації, то людина, яка володіє нею, стає лідером. Ситуаційна теорія
лідерства підкреслює відносність рис, властивих лідеру, і припускає, що
якісно різні обставини можуть вимагати якісно різних лідерів.[5]

Американський вчений Е. Хартлі запропонував свою

модифікацію ситуаційної теорії. Він припустив, що, по-перше, коли
людина стає лідером в одній ситуації, не виключено, що вона стане ним і в
іншій; по-друге, в результаті стереотипного сприйняття лідери в одній
ситуації розглядаються групою як "лідери взагалі", по-третє, ставши
лідером у певній ситуації, людина здобуває авторитет, що сприяє її
обранню лідером і наступного разу; по-четверте, лідером зазвичай
обирають людину, яка має мотивацію для досягнення цієї позиції [4]

У 1952 р. Г. Герт і Р. Ч. Міллс виділили чотири фактори, які, на

їх думку, необхідно було враховувати при розгляді феномену лідерства: 1)
риси та мотиви лідера як людини; 2) образи лідера та мотиви, що існують у
свідомості його послідовників і спонукають їх іти слідом за ним; 3)
характеристики ролі лідера; 4) інституціональний контекст, тобто ті
офіційні та правові параметри, у яких працює лідер і до яких він та його
послідовники залучені.[7]
 7

Р. М. Стогдилл запропонував вивчати лідерство з погляду

статусу, взаємодії, сприйняття та поведінки індивідів стосовно інших
членів групи. Таким чином, лідерство стало розглядатися як стосунки між
людьми, а не як характеристика окремого індивіда. Дотримуючись цієї
традиції, Р. Кеттел запропонував розглядати лідерство як динамічну
взаємодію між цілями лідера та цілями й потребами послідовників, де
функція лідера зводиться до вибору та досягнення групових цілей[1].

І. Уманський і його школа розглядають такі типи лідерства в

малих групах: 1) лідер-організатор; 2) лідер-ініціатор, який висуває
пропозиції, що слугують початком групової дії; 3) лідер-ерудит; 4) лідер-
генератор емоційного настрою групи, який впливає на груповий настрій; 5)
лідер емоційного тяжіння, який відповідає соціометричній "зірці"; 6) лідер-
умілець, кращий за інших, здатний виконати будь-яке групове завдання .
[9]

Узагальнивши різні визначення, під поняттям "лідерство", на мій

погляд, можна дати таке його визначення – це стосунки домінування і
підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних
стосунків у групі, які призводять до наміченої мети. Неоднозначні
визначення існують і щодо сутності поняття «лідер» . З огляду на
зазначене, вважаю, що лідер – це: 1) член групи, за яким вона визнає
перевагу в статусі й надає право приймати рішення в значущих для неї
ситуаціях; 2) індивід, здатний виконувати центральну роль в організації
спільної діяльності та регулювання взаємостосунків у групі; 3) людина, яка
завдяки своїм особистісним якостям має переважний вплив на членів
соціальної групи.

На підставі наукових досліджень було виділено основні теоретичні

напрями визначення значущих факторів ефективного лідерства:1)
 8

суб'єктивно-психологічний, згідно з яким лідер є особистістю з

відповідними соціально-психологічними якостями, тобто лідер трактується
як біопсихологічне явище, без урахування соціально-економічної
зумовленості;

2) функціонально-ситуаційний, який стверджує, що лідерство виникає як

відповідь на потребу ситуація. За такого підходу зменшується роль
активності особистості й до уваги не беруться особистісні риси, втім, поява
лідера пояснюється як результат місця, часу та обставин;

3) інтегрований напрям, згідно з яким лідерство є процес організації

міжособистісних відносин у групі.

Найбільш виразними типами лідерів є:

– традиційний лідер (його статус визначений з народження);

– ситуаційний лідер (його статус визначається тим, що особа з певними

якостями перебуває у потрібний час у потрібному місці);

– призначений лідер (його вплив зумовлюється посадою – це суто

бюрократичний тип лідерства);

– функціональний лідер (його лідерство продиктоване тим, що особа

робить, а не посадою, яку вона обіймає)

На мою думку, лідерські якості – це якості особистості, які забезпечують

ефективне лідерство, а саме: індивідуально-особистісні і соціально-
психологічні особливості особистості, що впливають на групу і призводять
до досягнення мети. Усі лідери, на мій погляд, мають низку чітко
виявлених якостей:

1) спосіб життя лідера передбачає тісне поєднання кар'єри і особистого

життя;
 9

2) лідер ніколи не зупиняється у своєму розвитку. Здібності,

честолюбність, талант, знання стимулюють лідера до їх подальшого
розвитку і вдосконалення;

3) лідер знаходить своє справжнє покликання у застосуванні успадкованих

здібностей та набутих навичок, розуму, знань, таланту як способу
самореалізації саме у спілкуванні з іншими людьми.

Наразі лідерство як наукова проблема не викликає сумнівів. Більш

того, намітився явний інтерес і увага до неї не лише в рамках соціальної
психології, але й у соціології, педагогіці, у різних прикладних
дослідженнях. Загалом, на мій погляд, лідерство можна визначити як
відносини вчителя й учня. Лідер передає своєму оточенню знання,
навички, моральні цінності. Особисті позитивні якості лідера є взірцем для
наслідування і предметом поваги з боку його оточення. Вироблення
організаторських, управлінських якостей лідера – проблема його власного
навчання і виховання. Для лідера необхідно сформувати і згуртувати
колектив чи групу, визначити її цілі, поставити перед людьми, які входять
до складу групи , необхідні завдання, визначити засоби та виявити резерви
досягнення мети, забезпечити контроль за виконанням.

Отже, лідерство – це особлива роль усередині системи стосунків, що

визначається взаємними очікуваннями певних дій лідера й його
послідовників. Причому до ролі лідера висувають більші вимоги, на неї
покладають вищі обов'язки, ніж на інші ролі.
 10

1.2 Особливості розвитку і становлення лідерських якостей у дітей

старшого шкільного віку як соціально-педагогічна проблема

Рання юність (старший шкільний вік) охоплює вікові межі 15–18

років. Старший школяр стоїть на порозі виходу у самостійне життя. Тому
рання юність – це вік безпосередньої підготовки підростаючої особистості
до життя як дорослої людини. Важливі завдання юнацького віку – вибір
професії, підготовка до трудової діяльності та підготовка до вступу у шлюб
та створення власної сім'ї.[8]

Старший шкільний вік – початкова стадія фізичної зрілості й одночасно

стадія статевого дозрівання. Старшокласники готові до фізичних та
розумових навантажень. Фізичний розвиток сприяє формуванню навичок і
вмінь у праці, спорті, відкриває можливості для вибору професії.
Усвідомлення своєї фізичної сили і привабливості, здоров'я впливає на
формування у юнаків та дівчат високої самооцінки, впевненості в собі,
життєрадісності, оптимізму, активності, лідерських якостей тощо.

Юність є перехідним періодом від зрілості фізичної до зрілості

соціальної. Саме в ранньому юнацькому віці головним
новоутворенням є відкриття власного Я, усвідомлення власної
індивідуальності та її властивостей, поява життєвого плану, настанова
на свідому побудову власного життя. Значної ваги у свідомості
старшокласників набуває усвідомлення ними тих якостей оточуючих
людей і своїх власних, які зумовлюють людські взаємини.

Ранній юнацький вік має вирішальне значення в розвитку особистості,

накладаючи відбиток на подальший життєвий шлях. Адже здійснений у
юнацтві життєвий вибір буде визначати в подальшому успішність
життєвого шляху особистості в цілому. У ранній юності значно
зменшується гострота міжособистісних конфліктів і меншою мірою
 11

проявляється негативізм у взаєминах з оточуючими людьми. Покращується

загальне фізичне і емоційне самопочуття дітей, зростає їх контактність та
комунікативність. Відзначається більше витримки у поведінці. Усе це
засвідчує, що криза підліткового віку або пройшла, або ж їде на спад.
Одночасно відбувається стабілізація внутрішнього світу, що виявляється у
зниженні рівня тривожності, нормалізації самооцінки.

Беручи до уваги особливості юнацького віку і дослідження особистісних

рис лідера, на мій погляд, доцільно виокремити такі компоненти лідерських
якостей з визначенням у них ознак, які, вважаю, забезпечують ефективне
лідерство старшокласників і які умовно можна розподілити на:

1) мотиваційні ознаки:

– упевненість у собі;

– потреба в досягненні;

– прагнення до самоствердження і самореалізації:

2) емоційно-вольові ознаки:

– урівноваженість;

– емоційно-позитивне самопочуття;

– наявність вольових якостей;

3) особистісні ознаки:

– вплив на інших;

– оригінальне, творче мислення;

– комунікативні та організаторські здібності;

4) ділові ознаки:
 12

– уміння приймати правильне рішення в непередбачених ситуаціях;

– готовність брати на себе відповідальність;

– знання;

– уміння та навички організаторської роботи

Бурхливі соціальні події, що сталися за останні декілька років в світі і в

нашій країні, перетворення, на мій погляд, власною логікою спонукають
молодь самостійно робити вибір, особисто орієнтуватися й займати
незалежні позиції, бути лідером. Саме життя виробляє у більшості сучасних
юнаків та дівчат таку психологію, яка багато в чому відрізняється від
психології юнаків, що жили декілька десятків років тому. Це й більш
відкритий, навіть, сміливий погляд на світ, включаючи постановку й
вирішення багатьох проблем морально-етичного характеру, і самостійність,
і включення в обговорення таких соціально-політичних, економічних і
релігійних проблем, які зовсім недавно вважалися не характерними для
юнацтва.

1.3 Формування лідерських якостей старшокласників у виховному

процесі загальноосвітньої школи
 13

Під формуванням, на мій погляд, треба розуміти якісні й кількісні зміни

у психіці індивідуума, які забезпечують накопичення лідерського
потенціалу особистості, що виражається в ускладненні когнітивних
психологічних структур, розвитку здатності до самоврядування, зростанні
активності й удосконаленні старшокласників у виховному процесі мотивації
до лідерства.

Формування лідерських якостей старшокласників відбувається саме у

виховному процесі. Організація виховного процесу, який визначається як
закономірна, послідовна, безперервна зміна моментів розвитку
взаємодіючих суб'єктів, передбачає створення необхідних педагогічних
умов, завдяки яким стане можливим формування лідерських якостей
старшокласників. На мій погляд, доцільно визначити такі педагогічні умови
формування лідерських якостей старшокласників у виховному процесі.

Старший шкільний вік – важливий період у соціальному розвитку

людини. Для цього віку, як вже зазначалось, характерне посилення
всебічної активності: мислення, діяльності, взаємовідносин у колективі.
Активність підлітка підтримується спрямованістю до колективної
громадської діяльності. Цей період характеризується глибоким
осмисленням ставлення до навколишнього світу, до власного життя та
діяльності. Значна частина підлітків низько оцінює ефективність заходів, що
проводяться з метою їх виховання різними державними і громадськими
організаціями (підірваний кредит довіри до дорослих). Виходом із даної
ситуації може стати залучення до практичної роботи підлітків-лідерів.
Добре розуміючи важливість поставлених завдань, підлітки-лідери швидко
встановлюють контакти з однолітками, проводять заохочення до діяльності
більш жваво й ефективною. Підтримка з боку підлітків-лідерів є
надзвичайно важливою, адже норми поведінки, цінності лідерів, виступають
потужними мотиваційними важелями, зумовлюючими відповідальне
 14

рішення однолітків. Проте вся їх робота в межах просвітницької освіти

повинна обов'язково спрямовуватися досвідченим педагогам-тренерам.
Лідерство характеризується, насамперед, зверненням до людини і має
безпосереднє відношення до механізму людських стосунків. Людина, яка
володіє високими лідерськими здібностями, здатна зробити процес
міжособистісної взаємодії більш цілеспрямованим, більш ефективним і, що
не менш важливо, викликати в учасників спілкування відчуття осмислення
того, що відбувається. До того ж, ця взаємодія може бути організована
практично в кожній предметній діяльності.[10]

Оскільки високі лідерські здібності є особливою обдарованістю, то до

них, на мій погляд, доцільно застосовувати такі загальні положення:

1) домінуюча роль внутрішньої мотивації;2) дослідницька творча

активність, яка виражається в окресленні й вирішенні проблем; 3)
можливість досягнення оригінальних рішень; 4) можливість прогнозу і
передбачення; 5) здатність створювати ідеальні еталони, які забезпечують
високі естетичні, моральні, інтелектуальні оцінки.

Усі ці загальні положення відображаються в лідерських здібностях через

те, що належать до сфери суб'єкт-суб'єктних відносин. Внутрішня мотивація
спрямована, в першу чергу, на іншу людину, тобто на виявлення й
використання нею особливостей власної індивідуальності. Лідер допомагає
виявити і проявити власну індивідуальність іншим через свою
індивідуальність.

Отже, виявлення і прояв власної індивідуальності одночасно є:

а) психологічною характеристикою лідерських здібностей;

б) характеристикою креативності.
 15

Особливості старшого шкільного віку визначаються конкретними

соціальними обставинами, насамперед – зміною місця дитини в суспільстві,
зміною її позиції при вступі в нові відносини зі світом дорослих, світом їх
цінностей, що визначає новий зміст її свідомості [25, c. 77]. У
старшокласників є кілька можливостей для відчуття власної
індивідуальності, креативності. Одна з них – розвиток своєї особистості за
зразком та подобою особистості дорослої людини, оскільки саме дорослий в
очах дитини володіє самостійністю, лідерськими здібностями і соціальною
креативністю.

Тому перше, чого прагне підліток, це показати собі та оточуючим, що

він вже не дитина. Для того, щоб відважитися на самостійні вчинки,
підліток мимоволі переконується, що він має на це право, оскільки він вже
дорослий. Старший шкільний вік, на мою думку, створює певні передумови
для успішного розвитку соціальної креативності і лідерських здібностей. У
всіх підлітків творчий потенціал різний. Підлітки з високими лідерськими
здібностями володіють високим творчим потенціалом. Спільною його
характеристикою є яскраво виражена пізнавальна потреба. Серед
характерологічних особливостей – ініціативність, наполегливість,
несхильність до шаблонів. У підлітка з високими лідерськими здібностями
процес розвитку особистості відбувається інтенсивніше, а особистісно-
індивідуальні особливості виражені яскравіше і проявляються раніше. Ці
особливості одержали назву "психосоціальної чуйності" (загострене почуття
справедливості, яке випереджає моральний розвиток, висока емоційна
чутливість, почуття особистої відповідальності).

Розвиток лідерства у старшокласників – це ціленаправлене формування

відповідних якостей і навичок, вироблення особистої мотивації, стійкого
бажання бути лідером, впевненість в собі, спроможність приймати рішення і
брати на себе відповідальність, послідовність в реалізації спільних цілей,
 16

розуміння своїх сил, віра в досягненні цілей, ентузіазм. Даний аспект

проблеми управління лідерством в навчальному закладі у великому чи
меншому степені враховує можливість сформувати й розвивати лідерські
якості шляхом вивчення і самовивчення[11]
 17

Висновки до першого розділу:

Я визначила що таке «лідер» та «лідерство». Які саме типи лідерства бувають і як

можна їх розпізнати в учнях. Також, дізналась як саме формуються якості
лідерства у виховному процесі. Які саме ознаки забезпечують ефективне
лідерство у старшокласників
 18

РОЗДІЛ 2

ТЕХНОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ

СТАРШОКЛАСНИКІВ

2.1 Формування лідерського потенціалу в учнях

Проаналізувавши різні підходи до формування лідерських якостей в учнів

середньої та старшої школи, я дійшла до думки, що найбільше
психологічних засад для розвитку лідерського потенціалу надає технологія
навчання у співпраці. Відомо, що співробітництво у навчанні – це спільна
навчальна діяльність, направлена на оволодіння знаннями, уміннями,
навичками кожним учнем. Найбільш ефективним визнаний такий варіант
організації, за якого учні працюють у невеликих групах, щоб забезпечити
результат, що є вигідними як для них самих, так і для їх товаришів. У
поєднанні з формуванням комунікативних умінь під час спільної творчої
праці, навчання у співпраці якнайкраще сприяє формуванню лідерського
потенціалу.

Узагальнюючи психологічні результати впливу навчання у співпраці

на особистість, можна визначити, що в учнів підвищується упевненість у
собі та мотивація до самоствердження і самореалізації, оскільки робота у
співробітництві приносить: можливість покращити власні досягнення,
напрацювання; можливість принести команді додаткові бали; відчуття
власної приналежності до загальної справи; бажання до самовдосконалення.
Зникають психологічні бар’єри між сильними та слабкими учнями. Такий
підхід розвиває в учнів вміння співпрацювати з іншими людьми та
проявляти ініціативу [3, с. 75]. Опрацьовується і особистісно-вольовий
компонент завдяки діям складних психологічних механізмів, один з яких –
рефлексія, через яку встановлюється ставлення учасника до власних дій і
 19

забезпечується перетворення цієї дії у відповідності до змісту і форми

спільної діяльності. У ситуації спільної роботи з іншими учнями виникають
і розвиваються рефлексивні моменти діяльності, зокрема дій контролю
(самоконтролю), оцінки (самооцінки). При навчанні у співпраці формується
так звана «умовно-динамічна позиція». Вона проявляється в умінні учнів
оцінювати себе не з точки зору інших, а з різних точок зору у залежності від
місця і функції у спільній діяльності, що є ознакою зрілої особистості.

2.2 2 Практичні вправи задля прояву лідерських якостей старшокласників

у школі

Для успішного функціонування системи виховання лідерських якостей

старшокласників у проектній діяльності необхідна розробка відповідної
технології. Технологія – це сукупність методів, прийомів, форм, що
відображає загальну стратегію розвитку навчально-виховного процесу [17,
с. 61]. «Кожна діяльність може бути або технологією, або мистецтвом.
Розробка технології проводилась поетапно: мотиваційно-когнітивний,
організаційно-комунікативний, процесуально-технологічний. На
мотиваційно-когнітивному етапі був запропонований такий зміст
діяльності, який підтримував позитивні міжособистісні відносини і
направляв зусилля лідера на позитивні результати діяльності.

Завданням мотиваційно-когнітивного етапу стала допомога учням в

оволодінні знаннями, необхідними для створення проектів.

Наступний етап – організаційно-комунікативний – спрямований на

уміння узгоджувати зусилля по досягненню результатів спільної діяльності;
володіння позитивними формами спілкування і взаємодії; вміння бачити
настрій партнера і необхідність надання йому допомоги. У цьому напрямку
проводились бесіди з учнями старшої школи.
 20

Тест: «Рівень комунікабельності» ( Додаток А)

Мета: формувати вміння працювати спільно, розподіляючи роботу так, щоб

кожен знав, що він буде робити; вміння бути «лідером» і «виконавцем» при
організації колективної справи; стимулювати прояв організованості і
взаємодопомоги; прислухатися до думок однолітків, контролювати свої дії.

Вправа: Чи умієте ви впливати на інших?( Додаток Б)

Інструкція: Відповідати на питання тесту можна або "так", або "ні".

Мета: вчити справедливому розподілу доручень, враховуючи вміння, сили і

бажання кожного; стимулювати виконання по черзі цікавих і нецікавих
справ, легких і важких, приємних і неприємних.

Тест: Діагностика реалізації потреб у саморозвитку (Додаток В)

Інструкція. Відповідаючи на питання анкети, поставте, будь ласка,

бали, відповідні до вашої думки:

5 – якщо дане твердження повністю відповідає дійсності; 4 – швидше

відповідає, ніж ні; 3 – і так, і ні; 2 – скоріше не відповідає; 1 – не
відповідає

Наступний компонент технології виховання лідерських якостей

старшокласників у проектній діяльності – процесуально-технологічний –
практичне володіння навичками: умілість; організаторські дії (планування,
організація діяльності, установка на отримання хорошого результату
діяльності); ініціатива і активність особистості лідера. Основним завданням
 21

цього етапу було послідовне створення учнями проектів. Протягом

формувального експерименту кожен учень узяв участь устворенні двох
проектів:

1 крок – продуктивний (створюючий) проект «Толерантність –

моральний імператив сьогодення»;

2 крок – дослідницький проект «Соціалізаційні виклики сучасної

медіасфери».

Перший проект був спрямований наскільки важливо бути на сьогоднішній

день чуйним, ввічливим, толерантним до оточуючих людей, дітей, зокрема з
особливими освітніми потребами. У рамках цього проекту
старшокласниками був проведений конкурс на тему «Моя мрія», де взяли
участь учні початкової та основної школи. Учасники створювали виключно
індивідуальні роботи: малюнки (формат А3); саморобки; поетичні твори,
проза. Визначалися переможці за всіма напрямками роботи.

Другий проект – дослідницький – полягав у тому, щоб дослідити сучасний

вплив масової інформації на суспільство, залежність суспільства від мас-
медіа, зміни в особистості під впливом медіа сфери, позитивні і негативні
наслідки такого впливу. Проект був яскравим, цікавим. Старшокласники
демонстрували свої дослідження батькам, вчителям, учням 1-11 класів.
Робота над проектами цілком задовольнила учнів. У старшокласників
розвинулися уміння працювати в команді, працювати з інформаційними,
літературними джерелами, проявляти комунікабельність, активність,
рішучість до виконання певних дій тощо. Учні засвоїли багато нових
термінів, вчилися ставити питання й відповідати на них, презентувати свій
матеріал. Учні старшої школи сприйняли проектну діяльність як один із
способів виховання лідерських, особистісних якостей
 22

Висновки до другого розділу

У цьому розділі наведено практичні завдання та проєкти, які

використовувалися під час дослідження. Основними завданнями на цьому
етапі було з’ясування виявлення рівня сформованості у старшокласників
лідерських якостей. Та допомогти учням розкрити свої лідерські якості.
 23

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

На основі гіпотез та різних понять було науково обґрунтовано й

перевірено деякі мої твердження, що дозволило зробити такі висновки:

1. У результаті теоретичного аналізу було встановлено, що проблема

виховання лідерських якостей старшокласників знайшла відображення в
літературі з педагогіки дуже давно. Тема лідерства привертала увагу
представників різних напрямків протягом багатьох років. Дослідження з
виховання лідерських якостей особистості, не дають цілісного уявлення
щодо проектної діяльності виховання цих якостей.

2. Під вихованням лідерських якостей особистості розуміємо соціально й

педагогічно організований процес цілеспрямованого формування
характерних рис особистості, які забезпечують ефективність діяльності та
допомагають їй займати позицію лідера в групі, бути прикладом для
наслідування.

3. Мною визначені основні критерії сформованості лідерських якостей учнів

старшої школи: мотиваційний, поведінковий, ситуаційний. Мотиваційний
критерій допомагає виявити рівень сформованості загальних рис лідера,
поведінковий – рівень орієнтованості учнів на взаємодію з іншими людьми,
ситуаційний критерій – практичний аспект виховання лідерських якостей
учнів у будь-якій ситуації. Показником сформованості мотиваційного
критерію: 1) ступінь розвитку активності; 2) ступінь прагнення до
самовдосконалення та самореалізації. Показником сформованості
поведінкового критерію виступає: 1) здатність працювати з людьми; 2)
ступінь розвитку комунікабельності. Показником ситуаційного критерію є:
1) здатність переконувати інших; 2) ступінь розвитку рішучості.
 24

4. Проектна діяльність визначена як система різних практичних змін

особистості або групи, спрямованих на створення творчого продукту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Академічний тлумачний словник [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://sum.in.ua/s/pokaznyk. – Назва з екрана.

2. Алфімов Д. В. Виховання лідерських якостей учнів у сучасній

загальноосвітній школі: монографія / Д.В. Алфімов. – Донецьк: Каштан,
2011.– 352 с.

3. Бех І. Д. Виховання особистості: у 2 кн. Кн. 1: Особистісно орієнтований

підхід: теоретико-технологічні засади: [навч.-метод. вид.] /І. Д. Бех. – К.:
Либідь, 2010. – 280 с.

4. Волківська Д. А. Сучасні трактування поняття «Лідер» / Д. А.

Волківська // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Педагогіка і
психологія. – 2013. – Вип. 39(3).–С. 78-84.–Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/pspo_2013_39(3)__15.

5. Гладуш В. А. Педагогіка вищої школи: теорія, практика, історія. Навч.

посіб. / В. А. Гладуш, Г. І. Лисенко – Д., 2014. – 416 с.

6. Закон України про освіту [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 – Назва з екрана.

7. Мартинець Л. А. Управління процесом формування ділових якостей учнів

старшої школи: методичний посібник / Л. А. Мартинець. – Вінниця: ДонНУ
імені Василя Стуса, 2016. – 302 с.33

8. Мартинець Л.А. Формування ділових якостей старшокласників: від теорії

до практики. Методичні рекомендації / Л.А. Мартинець. – Донецьк: Каштан,
2010. – 124 с.
 25

9. Петровский А. В., Ярошевский М. Г. Психологія / А. В. Петровский, М. Г.

Ярошевский. – М.: Академія, 2002. – 512 с.

10. Прищак М. Д., Мацко Л. А. Психологія. Ч. І.: навчальний посібник.–

Вінниця : ВНТУ, 2012. – 141 с.

11. Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх

навчальних закладів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://sites.google.com/site/openeuroland/vr/main-2011 – Назва з екрана.

12. Публічний електронний словник української мови [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://ukrlit.org/slovnyk. – Назва з екрана.

13. Савченко Л. О. Проектні технології як засіб підвищення якості знань

студенів вищої педагогічної школи / Л. О. Савченко // Наукові записки.
Серія: Педагогіка. – 2011. – № 3. – С. 362-366. 34

14. Семенов А. А. Виховання лідерських якостей у молодших школярів

засобами рухливих ігор : монографія / А. А. Семенов – Умань : ВПЦ
«Візаві», 2014. – 217 с.

15. Сергеєва Л. М., Кондратьєва В. П., Хромей М. Я. Лідерство: навч.

посібн. /за наук. ред. Л. М. Сергеєвої. – Івано-Франківськ: «Лілея НВ». –
2015.– 296 с

16. Ягоднікова В. Виховання лідерів / В. Ягоднікова // Виховна робота в

школі. – 2009. – № 10. – С. 2–
 26

Список використаної зарубіжної літератури

Frost, D., & Swaffield, S. (2007). The leadership for learning (Carpe Vitam)
project: An eclectic and emerging methodology. Paper presented within the sym-
posium, ‘The leadership for learning (Carpe Vitam) project’ at the 17th Interna-
tional Congress for School Effectiveness and Improvement, Rotterdam, 6–9

Gladwell, M. (2011). The tipping point: How little things can make a big differ-
ence. London: Abacus.

Gronn, P. (2009). Distributed properties: A new architecture for leadership, Edu-

cational Management and Administration, 28(3), 321–338.

Hallinger, P. (2010). Leading educational change: Reflection on the practice of

instructional and transformational leadership. Cambridge Journal of Education,
33(3), 329–351.

Hargreaves, A., & Fink, D. (2006). Sustainable leadership. San Francisco: Jossey-
Bass.

Kennedy, M. M. (2008). The role of preservice teacher education. In Darling-

Hammond L., &

Sykes G., (Eds.), Teaching as the learning profession: Handbook of teaching and
policy (pp. 54–86). San Francisco: Jossey Bass.
 27

Додаток А

Опитувальник

1. Вас чекає ординарна чи ділова зустріч. Чи вибиває Вас з колії її

очікування?

2. Чи не відкладаєте Ви візиту до лікаря до останнього моменту?

3. Чи викликає у Вас ніяковість і невдоволення доручення виступити з

доповіддю, повідомленням, інформацією на будь-якій нараді, зборах чи
іншому подібному заході?

4. Вам пропонують поїхати у відрядження туди, де Ви ніколи не були. Чи

докладете Ви максимум зусиль, щоб уникнути цього відрядження?

5. Чи полюбляєте Ви ділитися своїми переживаннями з кимось?

6. Чи дратує Вас, якщо незнайома людина на вулиці звертається до Вас із

проханням (показати дорогу, назвати час, відповісти на якесь запитання)?

7. Чи вірите Ви, що існує проблема батьків і дітей, що людям різних

поколінь важко розуміти один одного?

8. Чи соромитеся Ви нагадати знайомому, що він забув Вам повернути

невелику суму грошей, яку позичив кілька місяців тому?

9. У ресторані чи в їдальні Вам подали недоброякісну страву. Чи

промовчите Ви, лише сердито відсунувши тарілку?
 28

10. Залишившись наодинці з незнайомою людиною, Ви не вступите з нею в

бесіду і відчуєте себе обтяженим(ою), якщо першою заговорить вона. Чи так
це?

11. Чи лякаєтеся Ви будь-якої великої черги, хоч би де вона була (у

магазині, бібліотеці, касі театру)? Віддасте перевагу відмові від свого
наміру,

чи станете у хвіст і будете знемагати в очікуванні?

12. Чи боїтеся Ви брати участь у будь-якій комісії з розгляду конфліктної

ситуації?

13. У Вас є власні індивідуальні критерії оцінки творів художньої

літератури, мистецтва, культури, і ні з чиїми думками Ви не рахуєтеся. Чи
так це?

14. Почувши будь-де в кулуарах висловлювання явно помилкової точки

зору з відомого Вам питання, чи віддасте Ви перевагу мовчанню і не
вступите в суперечку?

15. Чи викликає у Вас неприємне почуття будь-яке прохання допомогти

розібратися в тому чи іншому службовому питанні або навчальній темі?

16. Вам краще викласти свою точку зору (міркування, оцінку) в письмовій
формі, ніж в усній?

Обробка результатів

Підрахуйте суму набраних Вами балів. За кожне «так» – 2 бали, «ні» – 1 бал,
«іноді» – 0. За класифікатором визначте, до якої категорії комунікабельних
людей Ви належите.

30 – 32 бали – Ви явно не комунікабельні, і це Ваша біда, так як страждаєте

від цього більше всього Ви самі. Але й близьким людям з Вами нелегко! На
 29

Вас не можна покластися у справі, яка потребує колективних зусиль.

Прагніть бути більш комунікабельним, контролюйте себе.

25 – 29 бали – Ви замкнені, мовчазні, віддаєте перевагу самотності.

19 – 24 бали – Ви певною мірою комунікабельні й у незнайомих обставинах

почуваєте себе цілком упевнено.

14 – 18 бали – нормальна комунікабельність.

9 – 13 бали – Ви досить комунікабельні (іноді навіть занадто).

4 – 8 бали – комунікабельність Ваша дуже висока; скрізь почуваєте себе

чудово; беретеся за будь-яку справу, хоча не завжди її можете довести до
кінця.

3 бали – Ваша комунікабельність має хворобливий характер. Ви балакучі,

багатослівні, втручаєтеся у справи, в яких зовсім не компетентні, запальні й
образливі.
 30

Додаток Б

Інструкція: Відповідати на питання тесту можна або "так", або "ні".

Тестовий матеріал.

1. Вибрали б ви професію актора чи політика ?

2. Чи дратують вас люди, які екстравагантно одягаються і поводяться?

3. Чи здатні ви поділитися з іншою людиною своїми особистісними

переживаннями?

4. Чи реагуєте ви на найменший прояв неналежного до вас ставлення?

5. Чи зачіпають вас успіхи інших у тій області, у якій хотілося б досягти

успіху вам?

6. Чи готові ви взяти на себе дуже важку справу тільки для того, щоб
показати, що воно вам під силу ?

7. Могли б ви пожертвувати всім заради здійснення чогось виняткового?

8. Чи хочете ви, щоб вас оточувало те саме коло друзів?

9. Чи дотримуєтеся ви у своєму житті строгого, розписаного по годинах

розпорядку?

10. Чи любите ви міняти обстановку у себе удома або переставляти меблі?

11. Чи подобається вам робити звичайну справу щораз по-новому?

 31

12. Чи любите ви жартувати над тими, у кого занадто велика зарозумілість?

13.Чи можете ви сказати своєму начальникові або тому, хто вважається

загальновизнаним авторитетом, що він не правий?

Ключі до тесту:

Кожне Так- 5б

Кожне Ні-0б

Від 35 до 65 балів. У вас є всі дані для того, щоб підкорити своєму впливу
інших, перевиховувати їх, повчати, наставляти. Ви відмінно почуваєте себе
в такій ролі і переконані, що людина не повинна замикатися в собі, уникати
інших, триматися осторонь і думати тільки про себе. Ви здатні
переконувати й впливати на інших, але при цьому постарайтеся не дійти у
своєму наставництві до крайності, тому що це загрожує вам перетворитися
у фанатика і тирана.

Якщо ви набрали менше 30 балів, то ви не маєте силу , здатної переконати

інших, хоча найчастіше багато в чому праві. Ідеальної для себе (і інших) вам
представляється життя строго впорядковане, підлегле законам здорового
глузду й доброзичливості, а майбутнє – передбачуване. Ви нічого не любите
робити через силу. Іноді занадто стримані, що часом заважає в досягненні
мети й виставляє в трохи мінливому світлі вашу поведінку.
 32

Додаток В

Інструкція. Відповідаючи на питання анкети, поставте, будь ласка, бали,

відповідні до вашої думки:

5 – якщо дане твердження повністю відповідає дійсності;

4 – швидше відповідає, ніж ні;

3 – і так, і ні;

2 – скоріше не відповідає;

1 – не відповідає.

Тестовий матеріал.

1. Я прагну вивчити себе.

2. Я залишаю час для розвитку, якби не був зайнятий справами.

3. Виникаючі перешкоди стимулюють мою активність.

4. Я шукаю зворотний зв'язок, так як це допомагає мені

дізнатися і оцінити себе.

5. Я рефлексую свою діяльність, виділяючи для цього спеціальний час.

6. Я аналізую свої почуття і досвід.

 33

7. Я багато читаю.

8. Я широко дискутую з потрібних мені питань.

9. Я вірю в свої можливості.

10. Я прагну бути більше відкритою людиною.

11. Я усвідомлюю той вплив, який здійснюють на мене люди, які мене
оточують.

12. Я керую своїм професійним розвитком і отримую позитивні результати.

13. Я отримую задоволення від освоєння нового.

14. Відповідальність, яка збільшується не лякає мене.

15. Я позитивно віднісся(віднеслась) би до просування по службі.

Обробка результатів.

Якщо у вас набралося 55 і більше балів, значить, ви активно реалізуєте свої

потреби у саморозвитку;

Діапазон від 36 до 54 балів свідчить про те, зо у вас відсутня потреба у

саморозвитку;

Результат від 15 до 35 балів дає привід думати, що саморозвиток на даний

момент зупинився.