Семінар

по Лекції «Дидактика вищої школи. Теоретичні засади навчально-виховного

процесу у вищій школі»

1. Тезисний план-конспект

Тема: ДИДАКТИКА ВИЩОЇ ШКОЛИ. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ НАВЧАЛЬНО-

ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

План

1. Предмет і об'єкт дидактики вищої школи.

2. Сутність і методологічні засади навчання.
3. Рушійні сили, логіка навчального процесу.
4. Структура процесу оволодіння знаннями, уміннями й навичками,
формування компетентності.
5. Мотиви навчання (самостійно).
6. Типи навчання, їх характеристика (самостійно).
7. Інтенсифікація навчально-виховного процесу (самостійно).

1. Предмет і об'єкт дидактики вищої школи

Дидактика – галузь педагогіки, в якій розглядається теорія освіти й

навчання.

Об'єктом дидактики вищої школи є навчальний процес у вищих

навчальних закладах. Оскільки сучасний етап розвитку людства вимагає
неперервної освіти людини впродовж життя, а вища освіта стає доступною
для кожного, зона дії дидактики значно розширюється й охоплює проблеми
також навчання людей зрілого віку (від 20 років і старше).

Предметом дидактики вищої школи є визначення мети і завдань

навчання у ВНЗ, окреслення змісту освіти, виявлення закономірностей
процесу навчання, обґрунтування принципів і правил навчання, розробка
форм, методів і прийомів навчання у ВНЗ, визначення матеріальних засобів
навчання у вищій школі.
 2. Сутність і методологічні засади навчання

Розвиток людини – складний і багатогранний процес. Він має три

провідні аспекти – фізичний, психічний і соціальний, які тісно пов'язані.

Навчання в загально педагогічному сенсі розглядається як "процес

розумових і фізичних дій, які необхідні для реалізації завдань освіти"2. У
дидактиці широко трактується це поняття. Навчання – складний і
багатогранний процес взаємодії педагога і того, хто навчається. Він
спрямований на розв'язання низки завдань: оволодіння знаннями, уміннями
й навичками; формування наукового світогляду; забезпечення
інтелектуального розвитку особистості; оволодіння методами самостійної
пізнавальної діяльності.

3. Рушійні сили, логіка навчального процесу

Рушійна сила – це психологічне відчуття утруднень у розв'язанні

поставлених завдань. Вона виявляється у підвищенні розумової активності й
спонукає до конкретних дій: оволодіння необхідною сумою знань, умінь та
навичок, необхідних для розв'язання поставленого завдання. В основі
рушійної сили лежать закономірності процесу людського мислення,
прагнення пізнати навколишню дійсність (явища, процеси, події, об'єкти та
ін.). Якщо на цьому шляху з'являються перепони (перш за все недостатність
знань, досвіду), у людини виникає бажання подолати їх. Інтерес – це
природне споживацьке ставлення людини до світу, яке реалізується в
пізнавальній діяльності щодо освоєння навколишнього середовища й
розгортається переважно у внутрішньому плані.

4. Структура процесу оволодіння знаннями, уміннями й навичками,

формування компетентності
✓ Сприймання є початковою ланкою процесу учіння.
 ✓ Розуміння.
✓ Узагальнення і систематизація.

На всіх етапах процесу учіння своєрідним психічним і логічним

індикатором пізнавальної діяльності є практика.

2. Перелічити за прізвищами педагогів дидактів (засновників,

основоположників та новаторів).
Засновники дидактики: Вольфганг Ратке; Я.А. Коменський; Жан-Жак
Руссо; Іоганн Генріх Песталоцці; Іоганн Фрідріх Гербарт
У розвиток загальної дидактики на різних етапах становлення освіти
й науки помітний внесок зробили й інші вчені: М.І. Пирогов, ВЛ.
Стоюнін, В.І. Водовозов, М.О. Корф, П.Ф. Каптєрєв, В.В. Давидов,
С.Х. Чавдаров, ПІ.О. Амонашвілі, Ю.К. Бабанський, А.М. Алексюк, В.О.
Онищук, М.О. Данилов, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов, М.М. Скаткін, В.
Оконь, Й. Лінгард та ін.

"Рідне слово", "Про народність у громадянському вихованні", "Праця в

її психічному й виховному значенні" та ін., К. Д. Ушинський заклав
наукові засади подальшого розвитку теорії і практики навчально-
виховної роботи.
Петро Якович Гальперін (1901–1987) обґрунтував оригінальну
дидактичну систему. Сутність її полягала в поетапному формуванні
розумової діяльності людини: етап створення схеми орієнтаційної
основи діяльності; етап формування матеріальної діяльності; етап
зовнішньої мови, що виражається у словесному узагальненні; етап
внутрішньої мови, що виявляється у внутрішній мисленнєвій
діяльності; етап інтеріоризації дій, які стають внутрішнім процесом,
максимально автоматизованим, що проектується на кінцевий
"продукт" пізнавальних дій.
У розвиток загальної дидактики на різних етапах становлення освіти
й науки помітний внесок зробили й інші вчені: М.І. Пирогов, ВЛ.
Стоюнін, В.І. Водовозов, М.О. Корф, П.Ф. Каптєрєв, В.В. Давидов,
С.Х. Чавдаров, ПІ.О. Амонашвілі, Ю.К. Бабанський, А.М. Алексюк, В.О.
Онищук, М.О. Данилов, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов, М.М. Скаткін, В.
Оконь, Й. Лінгард та ін.
3. Назви та авторів найбільш відомих класичних та сучасних праць з
дидактики:
- Я.-А. Коменський «Велика дидактика»;
- Іоганн Генріх Песталоцці «Лінгард і Гертруда»;
- Ж.-Ж. Руссо «Еміль, або Про виховання»;
- І.Ф. Гербарт «Загальна педагогіка, виведена з мети виховання»,
«Педагогічні лекції»;
- М. Пирогов «Університетське питання»;
- К.Д. Ушинський «Людина як предмет виховання»;
- П.Я. Гальперін «Методы обучения и умственное развитие ребенка»;
- Ю.К. Бабанський «Оптимизация процесса обучения.
Общедидактический аспект»;
- А.М. Алексюк «Педагогіка вищої школи. Історія. Теорія» та ін.

4. Функції дидактики (з посиланням на джерело або автора).

Основними функціями дидактики є:
- теоретична (діагностична, прогностична), яка передбачає
обґрунтування, систематизацію та узагальнення педагогічного досвіду,
закономірностей і механізмів розвитку особистості в процесі навчання;
- практична (нормативна, інструментальна), яка полягає в розробленні
проекту педагогічної діяльності, змісту, методів, форм навчання
відповідно до поставлених дидактичних цілей. Обидві функції тісно
взаємопов'язані.
(Джерело: Дидактика: курс лекцій: Навч. посіб. / В. П. Максименко –
Хмельницький: ХмЦНП, 2013. – 222 с.).

5. Базові категорії та поняття теми.

Дидактика – галузь педагогіки, в якій розглядається теорія освіти й
навчання.
Навчання (у загально педагогічному сенсі) - процес розумових і
фізичних дій, які необхідні для реалізації завдань освіти.
Рушійна сила – це психологічне відчуття утруднень у розв'язанні
поставлених завдань.
Логіка навчального процесу (ЛНП) – це оптимально ефективний шлях
мисленнєвої діяльності людини (студента) від наявного рівня знань,
умінь, навичок та інтелектуального розвитку до очікуваного,
прогнозованого.
Знання – колективний досвід людства, результат пізнання об'єктивної
реальності – слугують базою формування умінь і навичок.
 Уміння характеризуються готовністю застосовувати знання на
практиці, у свідомій діяльності.
Навички – автоматизоване уміння.

6. Поняття компетентність та компетенції, а також їхні

взаємозв’язки, взаємозалежність і взаємообумовленість з
навчанням.
Компетентність – це обізнаність, поінформованість, авторитетність.
Компетенція – коло повноважень якої небудь організації або особи;
коло питань, з яких дана особа має певні знання, досвід, повноваження.
У процесі формування компетентності фахівців необхідно
дотримуватися засад, які в єдності забезпечують успішність освітньої
діяльності у вищій школі: оволодіння знаннями, уміннями й навичками
та формування соціальних якостей особистості.
Отже, можна виділити таку послідовність формування компетенції:
Знання → Уміння → Навички → Компетентність
Ця єдність є визначальною умовою у процесі підготовки високо
компетентних фахівців.