Тема. Предмет й основні поняття дидактики.

Мета. Сформувати в студентів уявлення про сутність дидактики як розділу

педагогіки, її основні завдання, понятійний апарат, етапи розвитку.
Формувати вміння аналізувати навчальну інформацію, робити
висновки, обґрунтовувати їх.
Розвивати логічне мислення, увагу, пам’ять. Виховувати прагнення до
самоосвіти і самовдосконалення.
Вид заняття: лекція.
Тип заняття: засвоєння нових знань.
Форма проведення: лекція-повідомлення з елементами бесіди.
Технічні засоби навчання: мультимедійний проектор, інтерактивна дошка.
Методичне забезпечення та візуальний супровід: опорний конспект,
слайди комп’ютерної презентації, відеосюжети уроків у
початковій школі.
Література:
1. Волкова Н.П. Педагогіка. - К.: Академвидав, 2009. – С. 240-247.
2. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання-
Прес, 2004. - С. 87-91.
3. Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: Академвидав, 2003. - С. 75-78.
4. Чайка В.М. Основі дидактики. – К.: Академвидав, 2011. – 5-8. 14-19.
5. Ягупов В.В. Педагогіка. – К.: Либідь, 2002. – С. 196, 204-215.

План заняття
I. Організація початку заняття.
II. Повідомлення теми заняття. Мотивація навчальної діяльності
студентів.
ІІІ. Виклад нового матеріалу.
3.1. Запис плану вивчення нового матеріалу у конспекти. (Слайди 1, 2).
1. Поняття про дидактику.
2. Основні віхи розвитку дидактики.
3.Головні завдання дидактики
4. Проблеми сучасної дидактики.
5. Основні категорії дидактики.
3.2. Лекція
IV. Контроль знань студентів.
- Назвіть головні питання, на яке дає відповідь дидактика.
- Які категорії становлять понятійний апарат дидактики?
V. Підведення підсумків.
VІ. Завдання для самостійної роботи.
 2
Зміст лекції

1. Поняття про дидактику.

Одним із важливих розділів педагогіки як науки є дидактика.

Термін „дидактика” грецького походження („didakticos” - повчальний) і
означає вчити, пояснювати, доводити, а також – навчатися („той, хто навчає,
має відношення до навчання”). Спочатку він означав практичну діяльність, а
потім – поступово відокремлену науку про викладання-учіння.
Вважається, що першим цей термін почав використовувати і
запровадив у науковий обіг німецький педагог Вольфганг Ратке (1571-1635),
який назвав свій курс лекцій „Короткий звіт з дидактики, або мистецтво
навчання Ратихія” і який тлумачив дидактику як мистецтво навчати, як
наукову дисципліну, що досліджує теоретичні та методичні засади навчання.
У тому самому значенні вжив його видатний чеський педагог XVII ст.
Я. А. Коменський, використавши термін „дидактика” у назві свого головного
твору „Велика дидактика”, сутність якої автор визначав як „універсальне
мистецтво навчання всьому всіх”. Саме завдяки працям Я.А. Коменського
дидактика отримала статус науки.
У підручниках педагогіки частіше даються такі визначення дидактики.
Дидактика – теорія освіти і навчання;
- галузь (розділ) педагогіки, яка досліджує теоретичні основи процесу
навчання та освіти;
- розділ педагогічної науки, що вивчає питання змісту освіти (чого
вчити?), принципів, методів і форм навчання (як вчити?);
- галузь педагогіки, що розробляє теорію навчання та освіти;
- розділ педагогіки, що займається вивченням і розробкою питань
освіти і навчання;
- це педагогічна теорія навчання, яка дає наукове обґрунтування його
змісту, методів й організаційних форм.
 3
2. Основні віхи розвитку дидактики.

Засновник дидактики – видатний чеський педагог і просвітитель

Я.А.Коменський (1592-1670), у фундаментальній праці якого „Велика
дидактика, що містить універсальну теорію вчити всіх усього” висвітлено
пропозиції щодо організації шкільного навчання.
Ян Амос Коменський
- обґрунтував принципи навчання (принципи послідовності і
систематичності, наочності, природовідповідності, міцності, доступності) і
правила навчання;
- розробив і впровадив в роботу шкіл класно-урочну систему
навчання;
- створив підручники для початкового навчання (його книга „Світ
почуттєвих речей у картинках”, по суті, ілюстрована дитяча енциклопедія
первинних знань);
- розробив чітку вікову періодизацію в системі народної освіти.
Йоганн-Генріх Песталоцці (1746-1827), швейцарський педагог,
- розробив теорію „елементарної освіти”і методику початкового
навчання;
- першим намагався об’єднати навчання в початковій школі з працею і
дати наукове обґрунтування шляхів такого навчання;
- запропонував вперше ідею розвивального навчання.
Адольф Дістервег (1790-1866), німецький педагог-демократ,
- сформулював 33 правила навчання;
- створив дидактику розвивального навчання;
- розробив і застосував на практиці систему підготовки вчителя,
здатного до творчої діяльності.
Ушинський Костянтин Дмитрович (1824-1870)
- створив цілісну дидактичну систему і чітко визначив дві основні
мети – оволодіння системою наукових знань і розвиток розумових
здібностей;
 4
- розробив психологічно аргументовану методику навчання грамоти,
розвитку мислення;
- створив навчальні книги для початкової школи.
Сухомлинський Василь Олександрович (1918-1970), видатний
український дидактик-практик,
- сформулював провідні ідеї гуманістичної педагогіки;
- створив систему навчання дітей шестирічного віку;
- розробив поради для вчителів стосовно навчання і виховання;
- виступав за організацію системи уроків мислення серед природи;
- обґрунтував значення творчості, як сходинки самостійного
мислення;
- написав ряд творів стосовно навчання і виховання дітей, серед яких
значними є „Серце віддаю дітям”, „Сто порад вчителеві”, „Батьківщина – у
серці”, „Розмова з молодим директором школи” та ін.

3. Головні завдання дидактики.

Завдання дидактики на всіх етапах її історичного розвитку полягало

в тому, щоб:
а) визначати зміст освіти нових поколінь;
б) знаходити найбільш ефективні шляхи озброєння їх корисними
знаннями, уміннями і навичками;
в) розкривати закономірності цього процесу.
На сучасному етапі перед дидактикою постають такі завдання:
- обґрунтувати і конкретизувати принципи організації навчання,
обґрунтувати шляхи і засоби розвитку пізнавальної самостійності,
активності, ініціативи учнів;
- визначити критерії відбору і способи конструювання основних
компонентів змісту освіти у зв’язку із значним перевантаженням
навчальних програм і підручників надто складним і другорядним
матеріалом;
 5
- дослідити функції і структуру методів та форм навчання;
- розробити нові освітні технології.
Узагальнено завдання дидактики можна представити у вигляді
наступної схеми.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДИДАКТИКИ

Вивчення і Вивчення суті Розробка Розробка і

розробка закономірнос- системи вдосконалення
педагогічних тей та загальних форм
засад змісту принципів методів організації
освіти навчання навчання навчання

Підвищення ефективності процесу навчання

4. Проблеми сучасної дидактики.

На сучасному етапі розвитку освіти в Україні дидактика розв’язує
наступні проблеми:
- вдосконалення змісту освіти відповідно до вимог суспільства;
- оптимізація навчального процесу в школі (вибір такої методики
його проведення, яка дозволяє одержати найкращі результаті при мінімально
необхідній витраті часу та зусиль вчителів та учнів);
- інтенсифікація навчання (збільшення продуктивності навчальної
діяльності школяра. Чим більше навчально-пізнавальних дій та операцій
виконано учнями за урок і чим більш вони раціональні і доцільні, тим вище
інтенсивність навчальної праці);
- підвищення пізнавальної самостійності і творчої активності,
ініціативи школярів;
- вироблення нових форм і методів навчання (таких, що сприятимуть
розвитку творчих здібностей й обдарувань учнів).

5. Основні категорії дидактики.

Дидактика як галузь педагогічної науки має свій понятійний апарат.
 6
Основними категоріями дидактики є навчання, освіта, викладання,
учіння, знання, уміння, навички, закономірності, принципи, форми, методи,
засоби навчання. Узагальнено їх можна представити такою схемою.

ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ
ДИДАКТИКИ

навчання, зміст освіти, принципи, знання,

викладання, освіта, методи, форми уміння,
учіння самоосвіта навчання навички

Навчання – цілеспрямована, планомірна, спільна і двостороння

діяльність вчителів і учнів, спрямована на свідоме, міцне і глибоке
опанування учнями системи знань, умінь і навичок, розвиток творчих
здібностей учнів;
– процес взаємодії вчителя та учнів, в результаті якого учні
засвоюють знання, набувають умінь і навичок;
– педагогічний процес, в ході якого учні під керівництвом
вчителів опановують знання, оволодівають уміннями і навичками.
Викладання – діяльність тих, хто навчає;
– діяльність вчителя у процесі навчання (постановка перед
учнями пізнавального завдання; повідомлення нових знань; організація і
керівництво роботою учнів по засвоєнню, закріпленню і застосуванню знань;
перевірка якості знань, умінь і навичок).
Учіння – діяльність тих, хто навчається;
– система навчально-пізнавальних дій учнів, спрямованих на
опанування знаннями, уміннями і навичками.
Зміст освіти – система наукових знань, умінь і навичок, якими
повинні оволодіти учні у процесі вивчення навчальних предметів.
 7
Принципи навчання (дидактичні принципи) – вихідні положення, які
визначають характер діяльності вчителя й учнів і забезпечують ефективність
навчання;
– система вимог до організації навчання, дотримання яких забезпечує
його ефективність (результативність).
Методи навчання – способи (шляхи) взаємопов’язаної діяльності
вчителя й учнів, спрямовані на досягнення цілей навчання.
Форми навчання – та чи інша побудова навчального процесу.
Результатами процесу навчання є знання, уміння, навички.
Знання – сукупність відомостей, відображених у свідомості і
закріплених у пам’яті учнів у формі образів, понять, категорій, їх систем
(навчальні предмети, теорії, правила і т.п.) і зв’язків між ними.
Уміння – здатність учнів на основі отриманого знання виконати
правильно певну дію ( здатність робити що-небудь).
Навичка – дія, яка доведена до автоматизму і здійснюється учнем
легко, швидко, ефективно.