Види й сучасні

концепції
навчання
 План
1. Наступність - як закономірність в характеристиці
сучасних концепцій навчання.
2. Характеристика сучасних видів навчання та їх
специфічні особливості:
а) пояснювально-ілюстративного навчання;
б) проблемного навчання;
в) програмованого навчання й навчання з використанням
комп’ютера;
г) діалогічного й ігрового навчання;
д) індивідуального й диференційованого навчання;
е) кредитно-модульна система.
3. Технологія - як основа сучасної освітньої парадигми.
 "Велика мета
освіти - це не
знання, а дії"
Герберт Спенсер
 Дидактична концепція (лат. соnceptio -
система поглядів, те чи інше розуміння
явищ, процесів) - система поглядів на
процес навчання.

Дидактична система - це сукупність

компонентів, що утворюють єдину цілісну
структуру, спрямовану на досягнення мети
навчання.
 Концепції навчання

Традиційна Педоцентрична Сучасна

система
навчання
 В основі традиційної дидактичної системи лежать дидактичні
концепції Я.А.Коменського, Й.Песталоцці і особливо - Й.-Ф. Гербарта
та дидактика німецької класичної гімназії.
 Німецький філософ і
педагог Й.-Ф.Гербарт
(1776-1841) критично
переосмислив класно-
урочну систему
Я.А.Коменського і
створив "нову наукову
систему педагогіки",
яка використовується
в Європі донині.
У процесі навчання, що виховує, на думку
Гербарта, повинні виникати різноманітні
інтереси учнів:
 емпіричний - до навколишнього світу;
 умоглядний - до причин появи життєвих
реалій;
 естетичний - до прекрасного;
 симпатичний - до близьких;
 соціальний - до всіх людей.
 Структура процесу навчання (за
Гербартом):
ступінь ясності: виділення матеріалу і
поглиблений його розгляд;
ступінь асоціації: встановлення зв'язків між
новими та старими знаннями;
ступінь системи: виведення правил,
формулювання понять, законів;
ступінь методу: розуміння теорій,
застосування їх до нових явищ, ситуацій.
 Джон Дьюї (1859-1952)
американський філософ, 
психолог та реформатор,
пропагандист 
прогресивного та
прогресивно-
популістського напрямку
в області навчання.
 Сучасна дидактична концепція 

програмоване, проблемне, розвиваюче

навчання (П.Гальперін, Л.Занков, В.
Давидов);
 гуманістична педагогіка (К.Роджерс);
 когнітивна психологія (Дж. Брунер);
 педагогічна технологія;
 педагогіка співробітництва.
Теорія планомірного
(поетапного)
формування знань,
умінь і розумових
дій була розроблена
Петром Гальперіним
(1902-1987)
 Концепцію
"Формування
наукових понять"
запропонував
Василь
Васильович
Давидов
 Теорія проблемного
навчання 
Леоніда
Володимировича
Занкова (1901 - 1977)
Пояснювально-ілюстративне навчання охоплює
наступні етапи:
 Сприйняття навчальної інформації, в процесі
якого здійснюється її узагальнення, засвоєння
понять, законів, теорій;
 Практичні вправи, що забезпечують поглиблення
знань, закріплення їх і формування умінь і
навичок, застосування в нових ситуаціях;
 Контроль і самоконтроль ефективності засвоєння
знань, умінь і навичок;
 Повторення вивченого.
Структура пояснювально-ілюстративного навчання
 Проблемне викладання: грунтується
не на передаванні готової інформації, а
на отриманні учнями певних знань та
вмінь шляхом вирішення теоретичних
та практичних проблем.
Учені визначають проблемне навчання з різних
позицій:
 як новий тип навчання (М. Скаткін, І. Лернер);
 як метод навчання (Л. Панчешникова, В.Окунь);
 як принцип навчання (Г. Ксензова, Н. Савіна).
 Основною категорією проблемного
навчання є проблемна ситуація.
Проблемні ситуації виникають:
за умови, що учні не знають способу розв'язування задачі;
не можуть відповісти на поставлене питання. пояснити
певний факт;
за необхідності використання раніше засвоєних
теоретичних знань на практиці;
унаслідок протиріччя між теоретичною можливістю
розв'язання задачі та практичною неможливістю
застосування саме цього способу;
унаслідок протиріччя між практично досягнутим
матеріалом і відсутністю в учнів знань для теоретичного
обґрунтування.
 Переваги проблемного навчання
 розвиває розумові здібності учнів як суб'єктів учіння;
 викликає у них інтерес до навчання і відповідно
сприяє виробленню мотивів і мотивації навчально-
пізнавальної діяльності;
 пробуджує їх творчі нахили; має різнобічний
характер;
 виховує самостійність, активність і креативність
учнів;
 сприяє формуванню всебічно розвинутої особистості,
спроможної вирішувати майбутні професійні та
життєві проблеми.
 Проблемне навчання має і певні
недоліки. Його не завжди можна
використовувати через складність
матеріалу, що вивчається, непідготовленість
суб'єктів навчального процесу. Останній
аспект набуває особливої вагомості на
сучасному етапі розбудови української
держави.
Структура проблемного навчання
 Програмоване навчання - навчання з
використанням програми управління
процесом засвоєння знань, умінь і навичок і
відповідного контролю за ним.
 Навчання за допомогою компютера

Комп'ютерна підтримка традиційного навчання:

 пред'явлення інформації в різних формах
(вербальної, наочної, експериментальної);
 формування в учнів загальнонавчальних і
спеціальних знань і умінь з конкретних предметів;
 контроль, оцінка і корекція результатів навчання;
 організація індивідуального та групового навчання;
 управління процесом навчання.

 Навчання, реалізоване за допомогою комп'ютера

 Ігрові технології навчання
Ігрові технології навчання відрізняються від інших технологій тим, що гра:
- добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого
віку;
- ефективний засіб активізації. У грі легше долаються труднощі, перешкоди,
психологічні бар’єри;
- мотиваційна за своєю природою (по відношенню до пізнавальної діяльності
вона вимагає від учнів ініціативності, творчого підходу, уяви,
цілеспрямованості);
- дозволяє вирішувати питання передачі знань, умінь, навичок;
- багатофункціональна, її вплив на учня неможливо обмежити одним аспектом;
- переважно колективна, групова форма роботи, в основі якої знаходиться
змагання. В якості суперника може бути як сам учень (переконання себе,
покращення свого результату), так і інший;
- має кінцевий результат. У грі учасник має отримати приз: матеріальний,
моральний (грамота, широке оголошення результату, заохочення)
психологічний (самоствердження, самооцінка);
- має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат.
 Індивідуальне навчання — це
повноцінний процес навчання,
аналогічний навчанні в звичайній
школі. Основна відмінність полягає в
тому, що учень займається один на
один з викладачем, що дає можливість
вибудовувати розклад занять так, як
зручно.
 Диференційоване навчання –
організація навчально-виховного
процесу з урахуванням типових
індивідуальних особливостей
учнів.
У навчальному процесі застосовують такі види диференціювання:

• диференціювання за здібностями;
• диференціювання за інтересами
учнів;
• диференціювання за талантами
дітей.
 Кредитно-модульна система
організації навчального процесу -
це модель організації навчального
процесу, яка ґрунтується на
поєднанні модульних технологій
навчання та залікових освітніх
одиниць (залікових кредитів). 
Заліковий кредит — це одиниця виміру
навчального навантаження, необхідного для
засвоєння змістових модулів або блоку
змістових модулів. 
Модуль — це задокументована завершена
частина освітньо-професійної програми
(навчальної дисципліни, практики, державної
атестації), що реалізується відповідними
формами навчального процесу.
Змістовий модуль — це система навчальних
елементів, поєднаних за ознакою відповідності
певному навчальному об'єктові.