Тема 5.

Методи навчання як способи взаємодії суб’єктів освітнього процесу

1. Підходи до класифікацій методів навчання:

 залежно від походження інформації (словесні, наочні, практичні),
 від мети (методи здобування нових знань, методи формування умінь та
навичок, методи застосування знань на практиці, методи творчої діяльності,
методи закріплення знань, умінь та навичок, методи перевірки та оцінювання
знань, умінь та навичок),
 за¬лежно від логіки побудови навчального матеріалу (індуктивні, дедуктивні,
традуктивні, аналітичні, синтетичні, узагальнення, порівняння, аналогії).
2. Активні методи навчання.
3. Прийоми навчання.
4. Критерії вибору методів навчання

1.Підходи до класифікацій методів навчання

Метод навчання — це взаємопов’язана діяльність педагога й учнів, яка спрямована на

засвоєння учнями системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання та загальний
розвиток.
Класифікація методів навчання - це впорядкована за певною ознакою їх система.
Дидактами розроблено десятки класифікацій методів навчання. 

 словесні: розповідь(Розповідь передбачає усне оповідальний, образне барвисте

виклад фактів або подій в їх послідовності. Для розповіді характерна наявність сюжету і
розвиток його в часі. У процесі розповіді повинно здійснюватися вплив на почуття і
переживання слухачів, що сприяє формуванню певного ставлення до досліджуваного
матеріалу. Цей метод застосовується на всіх етапах шкільного навчання.),
пояснення (це словесне тлумачення закономірностей, істотних властивостей
досліджуваного явища, закону, правила, об'єкта, окремих понять, явищ. Пояснення - це, як
правило, монологічного форма викладу. До поясненню найчастіше вдаються при вивченні
теоретичного матеріалу різних наук; рішенні хімічних, фізичних, математичних задач,
теорем; при розкритті корінних причин і наслідків в явища природи і суспільного життя).,
бесіда( це діалогічний метод навчання, при якому вчитель шляхом продуманої системи
питань підводить учнів до розуміння нового матеріалу або перевіряє засвоєння ними уже
вивченого. Бесіда відноситься до найбільш старих методів дидактичної роботи.),
лекція(- монологічний спосіб викладу об'ємного матеріалу. Використовується, як правило, в
старших класах, у вищій школі і займає весь або майже весь урок (заняття). Перевага лекції
полягає в можливості забезпечити закінченість і цілісність сприйняття навчального
матеріалу в його логічних взаємозв'язках і взаимозависимостях по темі в цілому.),
 наочні: ілюстрація  (передбачає показ студентам ілюстративних посібників: плакатів,
карт, рисунків на дошці, картин, портретів учених та ін.),
демонстрація(зазвичай пов'язаний з демонстрацією приладів, дослідів, технічних установок,
різних препаратів. До демонстраційних методів належить також показ кінофільмів.),
самостійне спостереження
 практичні: досліди(пошукові завдання, проекти, що передбачають індивідуалізацію
навчання, розширення обсягу знань учнів, використовують на факультативних, гурткових
заняттях з метою підготовки учнів до виконання навчальних завдань на найвищому рівні
пізнавальної активності та самостійності.),
вправи(цей метод практичного навчання має найбільшу ефективність. Під вправою
розуміється організоване планомірне і повторюване виконання дію, метою якого є
оволодіння цими дії або підвищення їх якості. Для того щоб учні добре оволоділи такими
навичками і вміннями, потрібно правильно організовувати вправи).Види вправ: підготовчі,
пробні,тренувальні, творчі,практичні, графічні, технічні.
практичні роботи(Такі практичні методи навчання, як лабораторний і практичний, дуже
схожі, але практичний відрізняється від лабораторного тим, що учні застосовують на
практиці ті знання, якими вони вже володіють. На перший план висувається вміння
використовувати на практиці теоретичні знання.),
лабораторні роботи(У його основі лежить самостійне проведення досліджень і
експериментів учнями. Найчастіше він застосовується при вивченні таких предметів, як
хімія, біологія, фізика.),
графічні роботи –(відображення знань учнів у кресленнях, графіках, діаграмах, гістограмах,
таблицях, ілюстраціях, ескізах, замальовках із натури. Виконують за завданням і під
керівництвом учителя. Застосовують під час вивчення теоретичних навчальних предметів на
всіх етапах шкільного навчання.)
залежно від логіки побудови навчального матеріалу

Індуктивний метод - метод навчання, що забезпечує перехід від одиничного до загального

в пізнавальному процесі.

Його використовують переважно на емпіричному рівні пізнання (вивчення одиничних

предметів і явищ) тоді, коли матеріал має фактичний характер чи пов'язаний із
формуванням понять. Індуктивний метод застосовують під час вивчення технічних
механізмів і виконання практичних завдань, для розв'язання математичних і фізичних
завдань

Дедуктивний метод навчання, що передбачає перехід у пізнанні від загального до

конкретного.

Учитель спочатку повідомляє загальне положення, формулу, закон, а потім поступово

починає розв'язувати конкретні завдання.

, традуктивні- метод навчання, що передбачає рух від окремого до окремого, від одиничного

до одиничного, від загального до загального через порівняння за ознаками подібності
(аналогії) чи відмінності.

аналітичні- метод навчання, що передбачає виокремлення частини з цілого.

синтетичні- метод навчання, що передбачає уявне або практичне поєднання виокремлених

шляхом аналізу елементів або властивостей предмета в одне ціле.

узагальнення метод навчання, що полягає в переході від менш загальних до більш

загальних знань, абстрагуванні та знаходженні спільних ознак, властивих предметам певної
галузі.
Його використовують тоді, коли учні повинні навчитися класифікувати навчальний матеріал
на різних етапах уроку, диференціювати предмети, явища на класи, види, групи тощо.

порівняння- метод навчання, що полягає у виявленні подібності та відмінностей між

предметами чи явищами.

2.Активні методи навчання.

Навчання - процес двосторонній ,воно залежить як від досконалості роботи вчителів, так і
від відношення учнів до проведених занять, від рівня їхньої пізнавальної активності. Тому
стають усе більше популярними активні методи навчання, використання яких припускає не
пасивне засвоєння учнями готових знань, а створення умов для активної творчої діяльності
щодо придбання цих знань, формування вмінь і навичок.

Таким чином, за ступенем прояву пізнавальної активності й самостійності учнів всі методи
навчання можна розділити на дві великі групи: пасивні й активні. У групі ж активних методів
треба, у свою чергу, виділити підгрупу інтерактивних методів.

Активні методи навчання– це способи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів,

які спонукують їх до активної розумової й практичної діяльності в процесі оволодіння
навчальним матеріалом. Якщо вчитель використовує ці методи навчання, то учні вже - не
пасивні слухачі, а активні учасники уроку.

Якщо у випадку застосування пасивних методів основною діючою особою й менеджером

уроку був учитель, то тут учитель й учні перебувають на однакових правах. Якщо пасивні
методи припускали авторитарный стиль взаємодії на уроці, то активним методам відповідає
демократичний стиль.

Активні методи навчання при вмілому застосуванні дозволяють вирішити одночасно три
навчально-організаційні завдання:

1) підкорити процес навчання керуючому впливу викладача;

2) забезпечити активну участь всіх учнів у навчальній роботі;

3) установити безперервний контроль за процесом засвоєння навчального матеріалу.

Сьогодні існують різні підходи до класифікації активних методів навчання.У якості критеріїв
виступають:

 характер навчально-пізнавальної й ігрової діяльності,

 спосіб організації ігрової взаємодії,

 місце проведення занять,

 їхнє цільове призначення,

 тип використовуваної імітаційної моделі тощо.

За характером навчально-пізнавальної діяльності (найчастіше використовують саме

цю класифікацію) методи активного навчання підрозділяють на: імітаційні методи, що
базуються на імітації професійної діяльності, і неімітаційні. Імітаційні, у свою чергу,
підрозділяють на ігрові й неігрові. До ігрових - відносять ігри, дидактичні або навчальні
ігри, ігрові ситуації, а до неігрових – аналіз конкретних ситуацій, рішення ситуаційних
завдань тощо.
Схематично дану класифікацію можна представити в такий спосіб:

 Активні методи навчання

Неімітаційні Імітаційні

ігрові неігрові

Інтелектуальна розминка (експрес- Ділові ігри, метод Метод кейса,

 опитування); розігрування ролей, рішення ситуаційних
навчальна дискусія; ігрове завдань,
мозковий штурм; проектування,
олімпіади; індивідуальний
учнівські наукові конференції; ігровий тренінг на
тестування ЕОМ.

Інтерактивні методи– це активні методи навчання, які

орієнтовані на більш широку взаємодію учнів не тільки із
учителем, але й один з одним і на домінування активності й
самостійності учнів у процесі навчання. Місце вчителя в
інтерактивних уроках зводиться до спрямування діяльності
учнів на досягнення цілей уроку.

Інтерактивні методи навчання

Розкриємо сутність деяких інтерактивних методів.

Назва Зміст Мета й сфера

методу застосування

Дискусія У ході уроку розвертається дискусія під Забезпечує більший

суцільним контролем учителя або ступінь розуміння й обміну
обраного лідера із класу думками в класі.

Мозковий Творча (креативна) дискусія, що Творчий підхід. Безліч

штурм проводиться для того, щоб одержати нових ідей. Прийняття
якнайбільше ідей рішення якоїсь рішень. Групове навчання
проблеми й дух суперництва.

«Групи, що Групи від двох до шісти чоловік, Комфортна обстановка

дзижчать» обговорюють тему за короткий час. для висловлення своєї
думки й налагодження
зворотного зв'язку із
групою

Синдикат Повна група розбивається на підгрупи, у Використається, коли

яких проходять обговорення й рішення
проблеми, виконання завдання. Потім
повна група знову збирається й
вислухує думки підгруп
бажано одержати різні
думки або методи. Метод
зручний для
спостереження за
поведінкою у малих групах
(відносини, лідерство,
прийняття рішень).

Метод кейса Клас ділиться на групи. Групам Групове рішення проблем,

пропонується інформація, заснована на які ілюструють практичну
реальних або вигаданих фактах. Групи дію підходів і концепцій
повинні її детально проаналізувати й
виробити рішення.

Активні методи навчання можуть використовуватися на різних етапах навчального процесу:

 І етап - первинне оволодіння знаннями. Це можуть бути евристична бесіда, навчальна
дискусія тощо.

ІІ етап - контроль знань (закріплення), можуть бути використані такі методи як контролюючі
машинні програми, тестування тощо.

ІІІ етап - формування вмінь, навичок на основі знань і розвиток творчих здібностей, можливе
використання імітаційних методів.

3.Прийоми навчання.

Метод навчання — це взаємопов’язана діяльність педагога й учнів, яка спрямована на

засвоєння учнями системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання та загальний
розвиток.
 словесні: розповідь, пояснення, бесіда, лекція, інструктаж
 наочні: ілюстрація, демонстрація, самостійне спостереження
 практичні: досліди, вправи, практичні роботи, лабораторні роботи, графічні роботи
Кожен метод у  конкретних обставинах реалізується за допомогою поєднання кількох
прийомів – структурно-функціональних складових методів навчання як певної системи.
Прийом навчання — складова частина методу. Вона поєднує в собі конкретні навчальні
ситуації, що сприяють досягненню проміжної мети конкретного методу. Наприклад, метод
розповіді можна втілити в описі, міркуванні, поясненні, доведенні, оповіданні. А бесіда може
мати характер відтворення або евристичного пошуку
Необхідно розрізняти прийоми розумової діяльності (логічні прийоми) - виокремлення
основного, аналогія, конкретизація, порівняння та ін.
Одні й ті самі прийоми можуть бути частинами різних методів навчання, але в поєднанні
з іншими прийомами утворюють зовсім інший метод.

Наприклад, метод вправ складається з прийомів:

- показ вчителя, як необхідно застосовувати знання на практиці;

- повторення показаних дій учнями;

- тренування учнів по формуванню і удосконаленню умінь і навичок.

Прийом навчання включає цілеспрямовану діяльність вчителя і учня, дії яких

складаються з кількох операцій.

5.Критерії вибору методів навчання

Інклюзивне навчання в загальноосвітній школі вносить у педагогічний процес особливого

підходу до вибору методів навчання. Вибір методів навчання залежить від навчальної
дисципліни, дидактичної мети і завдань, змісту навчального матеріалу, форми організації
навчальної діяльності, навчально-методичної бази школи і, особливо, від освітніх
особливостей дітей.

Зокрема вибір і застосування методів навчання молодших школярів в умовах інклюзії

полягають у:
  – аналізі особливостей методичних прийомів, які у своїй сукупності допомагають
розв'язанню поставлених завдань;
 – встановленні форми обміну інформацією між учителем і учнем: за допомогою
слухової, зорової та словесної форм передачі навчального матеріалу (словесні
наочні, практичні);
 – виборі управління видом і рівнем пізнавальної діяльності, зокрема їх активністю та
самостійністю (пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, пошукові, дослідницькі);
 – визначенні логічного шляху засвоєння знань, умінь та навичок (індуктивні,
дедуктивні, традуктивні);
 – створенні ситуацій стимулювання і мотивацій учіння;
 – корекційно-розвивальній спрямованості, тобто методи навчання повинні
спрямовуватися не лише на навчання, а й на корекцію і розвиток;
 – індивідуальному та диференційованому підході до психофізичних закономірностей
розвитку молодших школярів (рівень знань, темп роботи, динаміка втомлюваності,
обсяг пам'яті, стійкість уваги, рівень розвитку мовлення, рівень розвитку опорно-
рухового апарату тощо);
 – контролю отриманих знань.

Розробка вчителем початкових класів методики навчання в умовах інклюзивної освіти

передбачає добір особистісно зорієнтовані методи, в основі яких покладено урахування
індивідуальних особливостей дитини, її здібностей, особливостей розвитку, індивідуального
темпу' навчання, власного суб'єктного досвіду тощо.

Разом з тим, при виборі методів навчання необхідно дотримуватися таких критеріїв:

 1. Методи повинні відповідати принципам навчання.

 2. Обов'язкова відповідність меті та цільовим завдання уроку.
 3. Врахування змісту навчального матеріалу та способів організації навчальної
діяльності на уроці.
 4. Відповідність методів навчання особливостям індивідуального розвитку учнів
кожного школяра класу.
 5. Рівень майстерності вчителя, стан матеріально-технічної бази школи.