Практична 5

1. Метод навчання – це особлива форма організації навчального процесу і подачі

матеріалу. Метод варто відрізняти від прийому. Прийом навчання – це лише частина
методу, окремий вид роботи викладача з учнями. Сукупність прийомів і технік
певного типу вже визначається як методика викладання.

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

Залежно від джерела подачі і сприйняття навчальної інформації виділяють методи:

 словесні;
 наочні;
 практичні.
За характером пізнавальної діяльності розрізняють такі провідні методи навчання:
 пояснювально-ілюстративний;
 репродуктивний;
 частково-пошуковий;
 дослідницький;
 проблемного викладу.
За системним підходом до навчального процесу виділяють прийоми і методи навчання:
 організації і проведення навчання;
 стимулювання і мотивації учнів;
 контролю і самоконтролю в навчанні;
 інтегровані методи.

2. СЛОВЕСНІ МЕТОДИ

До них належать усне викладання знань (лекція, пояснення, розповідь), бесіда, диспут,
рольова гра, драматизація, робота з книгою. Загальним для всіх цих методів є слово (усне чи
писемне) як джерело знань, хоча кожен із методів має свої особливості.

УСНИЙ ВИКЛАД. Під викладом учителя розуміємо представлення учням навчального

матеріалу за допомогою слова з метою формування у них знань, умінь, переконань. Це
- монологічна форма навчальної роботи. Викладач повідомляє інформацію, учень сприймає
її, осмислює, запам'ятовує, а потім репродуктує засвоєне. Живе слово вчителя може
поєднуватися з іншими засобами: читанням книги, демонстрацією картини, проведенням
дослідів, показами, як виконуються дії (читати, співати, писати тощо).

Види усного викладу:

Розповідь - живий, образний, емоційний виклад будь-якого питання, недовгий за часом, що

містить переважно фактичний матеріал. Вона триває до 15 хвилин у молодших класах і до 25
хвилин - у старших. Така тривалість забезпечує увагу до розповіді. Виділяють
розповіді: художні, науково-популярні, описові.

 Художня розповідь у своїй основі становить образний переказ фактів, вчинків

дійових осіб
 Науково-популярна розповідь заснована на аналізі фактичного матеріалу.
 Розповідь-опис дає послідовний виклад ознак, особливостей, властивостей, якостей
предметів і явищ навколишньої дійсності.
Пояснення - доказовий виклад матеріалу вчителем, пов'язаний з вивченням правил,
математичних дій, законів, явищ. Учитель висуває певну тезу і подає систему її
обґрунтування.

Шкільна лекція - виклад учителем проблеми, важливого питання навчальної програми. Як

метод навчання лекція використовується переважно у старших класах.

БЕСІДА Це діалогічний метод навчання, при якому вчитель за допомогою вдало

поставлених питань спонукає учнів або відтворювати раніше набуті знання, або робити
самостійні висновки-узагальнення на основі засвоєного фактичного матеріалу.

Види бесід у залежності від дидактичної мети:

 Вступна бесіда проводиться, звичайно, з учнями як підготовка до лабораторних

занять, екскурсій, до вивчення нового матеріалу.
 Повідомлювальна бесіда. Базується бесіда переважно на спостереженнях, що
організуються вчителем на уроці за допомогою наочних посібників, записів на дошці,
таблиць, малюнків, а також на матеріалі текстів літературних творів, документів.
 Бесіда-повторення використовується для закріплення навчального матеріалу.
 Контрольна бесіда - для перевірки засвоєння знань.

За характером діяльності школярів у процесі бесіди можна виділити 2 основних види: 1)

евристична; 2) катехізична.

Евристична - метод навчання, який передбачає, що вчитель уміло поставленими

запитаннями скеровує учнів на формування нових понять, висновків, правил,
використовуючи свої знання, спостереження.

Катехізична бесіди, спрямовані на відтворення відповідей, які вимагають тренування

пам'яті, стали називати катехізичними.

За формою проведення бесіди можуть бути: фронтальними (питання звернені до всіх учнів
класу), індивідуальними (питання адресовані одному учневі), груповими (питання звернені
до групи учнів).

ДИСКУСІЯ, ДИСПУТ.Диспут - це публічна суперечка на наукову або суспільно важливу

тему. Дискусія - суперечка, обговорювання будь-якого питання. У процесі проведення
диспутів треба вчити учнів вести обмін думками, суперечку, обґрунтовувати свої думки.

МЕТОД ДРАМАТИЗАЦІЇ, який знаходить широке застосування переважно при вивченні

дисциплін гуманітарного циклу, дозволяє успішно розвивати творчі здібності, уяву,
активність і самостійність учнів. Метод драматизації може набувати форми монологу,
діалогу, дискусії на певну тему, відтворення подій.

РОБОТА З КНИГОЮ. Сутність цього методу полягає в організації самостійної роботи

учнів над друкованим текстом. Джерелом знань учнів можуть бути: підручники, посібники,
науково-популярна література, газети, журнали, збірники вправ, матеріали першоджерел,
довідники, словники.

НАОЧНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ

За допомогою наочних методів навчання школярі набувають знань шляхом сприйняття

окремих процесів, явищ, предметів або їх зображень. У педагогічній літературі названі такі
наочні методи: спостереження, ілюстрація, демонстрація.
Спостереження як метод навчання забезпечує безпосереднє живе "споглядання", сприйняття
явищ дійсності (спостереження за явищами природи, праці людини). Спостереження можна
проводити безпосередньо або за допомогою спеціальних приладів (мікроскопа, телескопа,
термометра та ін.). Ілюстрація та демонстрація. Зазначені методи передбачають показ
конкретних предметів та явищ ІЛЮСТРАЦІЯ матеріалів показується у статичному вигляді
(мінерали, метали, живі рослини, прилади, фотокартки, малюнки, історичні картини, картини
із зображенням ландшафтів природи, портрети, географічні карти, графіки, схеми, таблиці).

Під час показу ілюстрацій учні не тільки сприймають матеріал, а і проводять певну роботу з
ними; вказують, що зображено, пояснюють зміст ілюстрацій, порівнюють їх, наводять
замальовки та ін.

При ДЕМОНСТРАЦІЇ матеріали показуються в динаміці (проведення експерименту з

фізики, хімії, креслення на дошці схем, таблиць, показ фільмів чи
кінофрагментів).Ілюстрація та демонстрація не забезпечують набуття знань як системи
теорій, законів, понять тощо. Тому ці методи є допоміжними методами, які забезпечують
набуття знань учнями у поєднанні з іншими методами, зокрема зі словесними.

Наочні методи навчання ефективно використовуються за умов кабінетної системи

навчання.

ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Сьогодні практичні методи використовуються для безпосереднього пізнання дійсності,

поглиблення знань, формування умінь та навичок.

Вправа - це метод навчання, що полягає у повторенні певних дій, під час яких учнями
виробляються вміння та навички застосування вже набутих знань. Розрізняють вправи усні,
письмові, графічні, технічні.

Усні вправи необхідні для опанування вмінь користуватися мовою, рахувати без
використання засобів фіксації зображення.

Письмові вправи в основному застосовуються на уроках мови та математики.

Розрізняють тренувальні вправи (за зразком, за інструкцією), творчі (твори, розв'язання

задач, що спонукають до використання знань в іншій ситуації), контрольні.

Графічні роботи, в яких знання знаходить відображення в кресленнях, графіках,

замальовках з натури, ілюстраціях, таблицях, діаграмах.

Технічні вправи використовуються для набуття трудових умінь і навичок (робота з різними
інструментами, обслуговування апаратів, машин).

Лабораторний метод оснований на проведенні експериментів, тобто на створенні умов, які

дозволяють виявити будь-яке явище для дослідження причин його вияву, протікання,
наслідків та ін. Практичні роботи, як зазначає В.Ф.Паламарчук, розраховані на
застосування знань у ситуаціях, наближених до життєвих (вимірити, зіставити, тобто
визначити ознаки, властивості предметів і зробити відповідні висновки).

3. За характером пізнавальної діяльності розрізняють такі провідні методи навчання:

 пояснювально-ілюстративний;
Сутність цього методу полягає в тому, що вчитель, користуючись різними засобами,
повідомляє спеціально підготовлену, систематизовану інформацію, а учні сприймають її,
осмислюють і фіксують у пам'яті. Для повідомлення нової інформації вчитель може
скористатися усним словом (розповідь, лекція, пояснення), текстами (підручник, посібники),
наочними засобами (картини, таблиці, схеми, кінофільми, телебачення, комп'ютери,
натуральні об'єкти в класі і під час екскурсій), практичним показом способів діяльності
(демонстрація способів роботи на верстаті, зразків відмінювання, способу розв'язання задачі,
доведення теореми, складання плану, анотації тощо). Учні слухають, читають,
спостерігають, співвідносять нову інформацію з раніше засвоєною і запам'ятовують.

Пояснювально-ілюстративний метод має суттєві переваги: викладання і засвоєння знань

здійснюється в системі, послідовно, в економному режимі й темпі, для великої кількості
учнів одночасно. Він дозволяє за відносно короткий відрізок часу повідомити учням у
концентрованому вигляді значний обсяг наукової інформації.

Водночас цей метод має й суттєве обмеження: діяльність учнів зводиться в основному до
запам'ятовування і відтворення інформації, яку в готовому вигляді повідомляє учитель, тому
мало розвивається творче мислення і пізнавальні уміння учнів (уміння бачити проблеми,
ставити запитання, аналізувати і порівнювати факти, виділяти елементи цілого тощо)

 репродуктивний;

учитель за допомогою завдань організовує відтворення учнями продемонстрованих їм

способів діяльності. Він ставить завдання, виконуючи які, учні розв'язують подібні задачі,
відмінюють дієслова за зразком, складають плани, працюють за інструкцією на верстаті,
повторюють хімічний чи фізичний дослід тощо.

Пояснювально-ілюстративний і репродуктивний методи забезпечують формування знань,

навичок і умінь, але не гарантують розвитку творчих здібностей учнів.

 частково-пошуковий;
Частково-пошуковий, або евристичний, метод полягає в організації активного пошуку
розв'язання поставлених або самостійно сформульованих пізнавальних завдань, над якими
студенти працюють самостійно під керівництвом педагога або на основі евристичних
програм та вказівок.
 дослідницький;

Дослідницький метод навчання – це спосіб міркування при отриманні конкретних фактів під
час самостійного спостереження і вивчення об’єктів школярами.

Суть методу

Застосовувати в педагогіці дослідження в процесі навчання почали більше півтора століть

назад. Сутність такого методу передбачає наступне:
  спостереження з подальшою постановкою питань;
 прийняття можливих рішень;
 дослідження наявних висновків і вибір з усіх лише одного як найбільш ймовірного;
 додаткову перевірку висунутої гіпотези і її остаточне затвердження.

 проблемного викладу.

Це досягається проблемними методами, першим з яких є проблемний виклад навчального

матеріалу.

- у навчальну діяльність вводиться елемент змагання, що перетворює дидактичне завдання в

ігрове;

- успішне виконання дидактичного завдання пов'язується з ігровим результатом.

У навчанні молодших школярів, як правило, застосовуються ігри із заздалегідь визначеним

порядком дій і чітко вираженою спрямованістю на передачу і застосування знань, виконання
вправ. Це здебільшого ігрові прийоми навчання, моменти уроку тощо.

4. Проблемне навчання змінює мотивацію пізнавальної діяльності: провідними стають

пізнавально-спонукальні (інтелектуальні) мотиви. Інтерес до навчання виникає у
зв'язку з проблемою і розгортається у процесі розумової праці, пов'язаної з пошуками
та знаходженням рішення проблемного завдання або сукупності завдань. На цих
засадах виникає внутрішня зацікавленість, що перетворюється у чинник активізації
навчального процесу та ефективності навчання. Пізнавальна мотивація спонукає
людину розвивати свої схильності та можливості [4].

Створюючи проблемну ситуацію, викладач дає студентам фактичний матеріал для аналізу,
порівняння, зіставлення й розкриває логіку вирішення проблеми в історії науки. Він показує,
як студентові здобувати нові знання, сам формулює проблему, вказує напрям пошуку шляхів
її вирішення. Такий метод називають частково-пошуковим (евристичним).

Отже, проблемне навчання сприяє розвитку розумових сил студентів, їх активності,

самостійності, творчого мислення. Воно забезпечує міцне засвоєння знань, робить навчальну
діяльність захоплюючою, оскільки вчить долати труднощі. Разом із тим проблемне навчання
вимагає багато часу на вивчення навчального матеріалу, а тому є недостатньо ефективним
щодо формування практичних умінь і навичок

5. Програмоване навчання — це навчання шляхом управління процесом засвоєння

знань, умінь і навиків відповідно до наперед заданої програми.

Головні ознаки програмованого навчання:

 Навчальний матеріал вивчається дозами, порціями, кроками;

 Кожна доза є логічно завершеною, зручною і доступною для цілісного сприйняття;
 Доза завершується питанням, відповідь на яке повинна виявити, чи засвоєний
матеріал, що вивчається, чи ні;
 Контроль слідує одразу ж після повідомлення певної дози інформації;
 Відповідь перевіряється самим студентом шляхом зіставлення з еталоном,
здійснюється зворотний зв'язок;
 При необхідності організовується підкріплення про раніше повідомлену дозу знань;
  Нова доза знань повідомляється тільки після засвоєння попередньої інформації.

Позитивні моменти програмованого навчання в тому, що:

 Виділяється головне, істотне в матеріалі, що вивчається;

 Забезпечується оперативний контроль засвоєння учбової інформації студентами;
 Дотримується логічна послідовність в засвоєнні знань;
 Створюється можливість працювати в оптимальному темпі і здійснювати
самоконтроль в навчанні.

Розрізняють машинне і безмашинне програмоване навчання. Програми для цього виду

навчання будуються на різних принципах. Залежно від характеру розміщення
матеріалу, його дозування і зв'язків між його частинами виділяють лінійні,
комбіновані і розгалужені програми.

Лінійна програма передбачає певну послідовність кадрів, не залежну від дій студентів.

Розгалужена програма будується таким чином, що кожний наступний крок залежить від
відповіді студента на питання попередньої дози або виконання завдання, що свідчить про
засвоєння їм вивченого раніше матеріалу. Якщо відповідь задовільна, то студент
просувається лінійним способом. Якщо відповідь незадовільна, то студент відсилається до
додаткової дози інформації, в якій дається роз'яснення причин помилкової відповіді і шляху
його виправлення. Перевага розгалуженої програми полягає у тому, що вона краще враховує
індивідуальні особливості студента.

Комбінована програма є поєднанням лінійної і розгалуженої програм.

Засобами програмованого навчання можуть бути програмовані підручники, збірки задач і

вправ, зошити з друкарською основою, перфокарти, сигнальні картки, комп'ютерні
повчальні програми.

6. Засоби навчання — допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними

дидактичними функціями. Слово вчителя — найістотніший засіб навчання. За до-
помогою слова вчитель організовує засвоєння знань учнями, формування в них
практичних умінь і навичок. Викладаючи новий матеріал, він спонукає учнів до
роздумів над ним.

Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН) — необхідний чинник засвоєння знань. До

них належать: дидактична техніка, аудіовізуальні засоби; екранні посібники статичної
проекції тощо.

Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система навчання, що

передбачає проведення занять з усіх предметів у навчальних кабінетах, обладнаних
посібниками, літературою, дидактичними матеріалами, технічними засобами, а також
позаурочних занять.

Можна виявити такі чотири напрями використання комп'ютерів: 1) комп'ютер як об'єкт

вивчення; 2) комп'ютер як засіб навчання; 3) комп'ютер як складова частина системи
управління народною освітою; 4) комп'ютер як елемент методики наукових досліджень.
Загалом спілкування з комп'ютером сприяє розвиткові інтелектуального, духовного та
морального потенціалу учнів, виховує уміння планувати й раціонально будувати трудові
операції, точно визначати цілі діяльності, формує акуратність, точність і обов'язковість.