Департамент освіти і науки Київської ОДА

КВНЗ КОР «Богуславський гуманітарний коледж ім. І.С. Нечуя-Левицького»

Курсова робота
з педагогіки
Інтерактивні методи навчання та їх застосування у сучасній
загальноосвітній школі

Виконала
студентка 41 групи
спеціальності 5.02020401
середня освіта (Музичне мистецтво)
Матвієнко Олександра Ігорівна
Керівник курсової роботи: Прудиус О.С

Богуслав, 2020
 2

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………….….....3
РОЗДІЛ 1. Теоретичне обґрунтування особливостей використання сучасних
методів навчання.
1.1. Класифікація методів навчання………………………………...................5
1.2. Ефективність інтерактивного навчання та принципи його організації...7
1.3. Етапи та характерні особливості використання інтерактивних методів
навчання………………………………………….……………………………………..9
РОЗДІЛ 2. Використання інтерактивних методів навчання в практичній
діяльності.
2.1. Проведення опитування студентів випускників спеціальності середня
освіта (Музичне мистецтво) «Використання інтерактивних методів навчання»…17
2.2. Методичні рекомендації майбутнім вчителям щодо використання
інтерактивних методів навчання……………………………………………………..18
2.3. Фрагменти уроків музичного мистецтва з використанням сучасних
методів навчання……………………………………………………………………...19
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...21
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….23
 3

ВСТУП

Стрімкий розвиток сучасного суспільства вимагає від учнів швидкого

засвоєння і розуміння навчального матеріалу. Саме тому сьогодні необхідно
приділяти серйозну увагу ефективності та якості процесу навчання. У
сучасному суспільстві джерелом знань може бути не тільки викладач, а й
комп’ютер, телефон, телевізор та інші гаджети. Учні повинні вміти розуміти
отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах,
водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити думку.
Новітнє суспільство висуває нові вимоги до освіти, однією із яких є
підготовка людей, спроможних приймати критичні рішення, знаходити
спосіб спілкування в новому оточенні, які достатньо ефективно
встановлюють нові стосунки у швидко змінюваній реальності. Активність,
самостійність, творчість, здатність адаптуватися до стрімких змін – ці риси
особистості стають найважливішими на сучасному етапі розвитку дітей.
Завдання, що постають перед сучасною освітою, чітко окреслюють
головні напрями, за якими вони мають реалізуватися. Серед них одним із
вагомих є перехід від традиційної (предметно-орієнтовної) до інноваційної
(особистісно-орієнтовної) парадигми освіти, що пов’язано з реалізацією у
навчанні компетентних підходів оскільки забезпечує самоцінність знань,
розвиток умінь, здобувати, опрацьовувати інформацію одержану з різних
джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку та
самовдосконалення.
Сучасні вимоги, визначені в освітніх стандартах, спонукають учителів
не тільки надавати учням навчальну інформацію, а й навчити їх способів
практичного застосування її у повсякденному житті.
Бразильський педагог Пауло Фрейре вважає, що доцільно замінити
традиційну «накопичувальну» освіту на освіту «проблемно-визначальну». У
книзі «Педагогіка пригноблених» П. Фрейре назвав «банківською освітою»,
коли учнів розцінюють як «банк», а викладачів – як вкладників, які
сподіваються отримати дивіденди в майбутньому. При «банківській освіті»
 4

учні є пасивними отримувачами певного обсягу знань, які вони доволі часто
вважають не своїми, не інтерпретують їх, не розуміють значення та,
найголовніше, забувають більшу частину після отримання оцінки. За умов
проблемно-визначальної освіти учні займаються реальними проблемами,
запозиченими з життя. Навчання, вважає педагог, відбуватиметься набагато
успішніше, якщо учні самостійно формулюватимуть завдання і, виходячи з
власного життєвого досвіду, виконуватимуть їх.
Під час навчання учні мають робити набагато більше, ніж просто
слухати і фіксувати готові думки вчителя. Вони можуть продукувати
інформацію самостійно, визначати та обговорювати проблеми, знаходити
шляхи їх розв’язання, спостерігати і планувати. Вони повинні мати змогу
застосовувати нові знання та навички на практиці, створювати зворотні
зв’язки.
Предмет дослідження: освітній процес у школі.
Об’єкт дослідження: особливості використання інтерактивних методів
навчання в процесі вивчення навчального матеріалу в загальноосвітній
школі.
Завдання курсової роботи:
 Розкрити класифікацію методів навчання
 Охарактеризувати етапи та типи його організації
 З’ясувати особливості використання інтерактивних методів
навчання
 Показати важливість використання інтерактивних методів
навчання в практичній діяльності
 5

РОЗДІЛ 1. Теоретичне обґрунтування особливостей використання

сучасних методів навчання

1.1. Класифікація методів навчання

Метод навчання – це упорядковані способи діяльності вчителя й учнів,
спрямовані на ефективне розв’язання навчально-виховних завдань.
Залежно від характеру взаємодії вчителя та учнів розрізняють пасивні,
активні й інтерактивні методи навчання.
Пасивні методи - це навчання, у процесі якого вчитель є головною
дійовою особою, яка керує ходом заняття, а учні виступають у ролі пасивних
слухачів, підпорядкованих директивам учителя [12].
Зв'язок педагога з учнями здійснюється за допомогою опитувань,
самостійних, контрольних робіт, тестів…

Хоча з огляду на ефективність засвоєння навчального матеріалу, пасивні

методи є малоефективними, однак вони мають деякі плюси: відносно проста
підготовка до заняття з боку вчителя, можливість викладу великого обсягу
навчального матеріалу за обмежений час, можливість працювати з великою
аудиторією.
Активні методи - це навчання, у процесі якого учні та вчитель
взаємодіють один з одним, і учні тут не пасивні слухачі, а активні учасники.
Якщо пасивні методи припускають авторитарний стиль взаємодії, то активні
методи переважно акцентують на демократичному стилі.
 6

Інтерактивні методи - форма навчання, у процесі якого учні і вчитель

перебувають у режимі бесіди, діалогу між собою. Це співпраця,
взаємонавчання: вчитель – учень, учень – учень. При цьому вчитель і учень –
рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання. Інтерактивна взаємодія
виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим,
однієї думки над іншою. Під час такого спілкування учні вчаться бути
демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити,
ухвалювати обґрунтовані рішення.

На відміну від активних методів, інтерактивні методи орієнтовані на

ширшу взаємодію учнів не тільки з учителем, а й одне з одним, на
домінування активності учнів у процесі навчання. Роль учителя на
інтерактивних заняттях зводиться до скерування діяльності учнів на
досягнення цілей заняття [9].
Отже, класифікація методів навчання залежно від характеру взаємодії
вчителя та учнів поділяють на пасивні й активні.
 7

1.2. Ефективність інтерактивного навчання та принципи його

організації
Науковцями і практиками визнано, що отримання знань, формування
вмінь і навичок, розвиток особистісних якостей, набуття певних
компетентностей особистості учня є найефективнішими, якщо в освітньому
процесі використовують інтерактивні форми і методи.
За допомогою інтерактивних технологій учні мають змогу:
аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння
навчального матеріалу й у такий спосіб зробити засвоєння знань
доступнішим;
навчитися формулювати власну думку, правильно її висловлювати,
доводити власну позицію, аргументувати й дискутувати;
навчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;
моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний
досвід через включення в різні життєві ситуації, їх моделювання;
вчитися будувати конструктивні взаємини у групі, уникати конфліктів,
розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути діалогу та консенсусу;
розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи,
виконання творчих робіт.
Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (штат
Меріленд, США) у 1980-х роках, показує нам, що інтерактивне навчання
уможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, бо впливає не
лише на свідомість учня, а й на його почуття та волю. Результати цих
досліджень зображено на схемі, яка дістала назву «Піраміда навчання».
 8

Піраміда навчання

Як бачимо зі схеми піраміди, що найменших результатів можна досягти

за умов пасивного навчання (лекція – 5 %, читання – 10 %, зорове і слухове
сприймання – 20 %, демонстрація – 30 %), а найбільших – інтерактивного
(групова дискусія – 50 %, практичні вправи – 75 %, навчання інших або
негайне застосування знань – 90 %). Це середньостатичні дані, тому в
конкретних випадках результати можуть різнитися, але в середньому таку
закономірність може простежити кожен педагог.
Виокремлюють такі принципи інтерактивного навчання:
Принцип активності. Для досягнення поставлених цілей кожен учень
має брати активну участь у процесі спілкування і активно взаємодіяти з
іншими.
Принцип відкритого зворотного зв’язку. Забезпечення можливості
висловлення учасниками групи думок, ідей чи заперечень щодо поставлених
завдань. Саме завдяки активному використанню зворотного зв’язку учасники
 9

групи дізнаються, як інші люди сприймають їхню манеру спілкування, стиль

мислення, особливості поведінки.
Принцип експериментування. Забезпечення активного пошуку учнями
нових ідей і шляхів вирішення поставлених завдань. Цей принцип дуже
важливий і як зразок стратегії поводження в реальному житті, і як поштовх
до розвитку творчості й ініціативи особистості.
Принцип довіри у спілкуванні. Саме на це спрямовано спеціальну
організацію групового простору в ході проведення занять: зазвичай
використовуваний у роботі прийом розташування учня і вчителя по колу
обличчям одиy до одного, для того щоб змінити в учнів стереотипну
установку й уявлення про те, як повинні проводити й організовувати заняття
і яку роль у них має відігравати вчитель.
 Принцип рівності позицій. Він означає, що вчитель не прагне нав’язати
учням своєї думки, а діє разом та нарівні з ними. Своєю чергою, кожен
учень має змогу побувати у ролі організатора, лідера. [9].
Отже, інтерактивні методи навчання безперечно мають велику роль у
пізнавальному розвитку дітей.

1.3. Етапи та характерні особливості використання інтерактивних

методів навчання
Відпрацювання навичок включає такі етапи:
докладне пояснення учасникам алгоритму дій;
демонстрування прикладу, як виконувати ці дії;
відпрацювання запропонованої послідовності дій у парах (малих
групах);
демонстрування однієї-двох пар/груп (за бажанням);
підтримка, констатація успіхів учасників;
закріплення досвіду в домашніх завданнях, на наступних заняттях.
 10

Першим кроком у процесі вправляння навичок є докладне пояснення

учням суті навички, виклад ситуацій, у яких вона може застосовуватися.
Демонстрування навички може здійснити тренер або підготовлені
волонтери, інколи її може замінити відеодемонстрація.
Після того як навичка озвучена і наочно показана, інші учасники
повинні отримати можливість почергово відпрацювати цю навичку. Це
можна зробити в парах, трійках чи малих групах, щоб кожен учасник встиг
повправлятися.
Після виконання вправи тренер пропонує учасникам доброзичливо і
підбадьорливо зазначити сильні і слабкі моменти, які вони помітили під час
відпрацювання навички. Сам він також бере участь в обговоренні, як
правило, завершує його, доповнює і підсумовує висновки учасників.
Для закріплення навички можна дати завдання застосовувати вміння
впродовж наступного тижня в різних ситуаціях і аналізувати свої дії та їх
результати.
Робота в групах. Дискусії й обговорення можна проводити цілим
класом. Проте вони набагато ефективніші, коли проводяться у групах,
зокрема, якщо клас великий, а час обмежений.
Групове обговорення максимально підвищує активність і внесок
кожного учасника. Дискусія допомагає учням уточнити свої уявлення,
усвідомити почуття і ставлення. Обговорення у групах дає змогу більше
дізнатися одне про одного, стимулює вільний обмін думками, збільшує
ймовірність того, що учні краще зрозуміють почуття і позиції інших, більше
зважатимуть на них. Робота у групах розвиває навички активного слухання,
співпереживання, співпраці, впевненої поведінки і толерантності [9].
Для організації обговорення у групах тренер:
чітко формулює завдання: вивчити тему, обговорити ситуацію,
проблему, сформулювати запитання, запропонувати ідеї або варіанти рішень,
виконати проект, відпрацювати сценку чи спосіб дії. Якщо заняття проводять
 11

з молодшими школярами, не зайвим буде запропонувати учням повторити

завдання своїми словами;
повідомляє, скільки часу відводиться на це завдання;
формує групи (бажано з 2—6 осіб) різними способами;
розташовує групи так, щоб учасники кожної сиділи поруч і добре чули
одне одного;
пропонує групам обрати протоколіста, який записуватиме варіанти та
стежитиме за дотриманням простих правил. Після обговорення на прохання
тренера протоколісти розповідають про те, як відбувалось обговорення і які
рішення було ухвалено.
Для пожвавлення дискусії рекомендують перед обговоренням
розповісти ситуацію з реального життя.
Нижче наведено кілька додаткових рекомендацій для роботи із групами:
Найкраще розпочати роботу з групами, які складаються з 2—4 осіб. У
невеликих групах учням легше долати сором’язливість. Коли ви відчуваєте,
що учасники набули впевненості, групи можна збільшити до 5—6 осіб.
Краще не доручати учасникам формувати групи за власним бажанням,
адже в такому разі «непопулярні» діти почуватимуться ображеними.
Формуючи групи, стежте, щоб їхній склад змінювався якомога частіше.
Наголосіть на важливості принципу «один за всіх, і всі за одного»
(інший варіант — «пливти або тонути разом»). Усі члени групи мають
зробити свій внесок у вирішення поставленого завдання. Успіх групи
залежить від внеску кожного.
Відповіді на запитання й опитування думок. Ця форма роботи потребує
від тренера делікатності й толерантного ставлення. Цікавлячись думкою
учасників чи організовуючи групову дискусію, треба пам’ятати про
неприпустимість втручання з метою різко заперечити або розкритикувати
чиюсь думку. Якщо тренер сприйматиме позитивно висловлювання
учасників, вони з більшим бажанням братимуть участь в обговоренні.
 12

Намагайтесь уникати запитань, які потребують закритих відповідей

«так» чи «ні». Якщо ви прагнете, щоб учасники говорили, ставте їм відкриті
запитання, які вимагають пояснення своєї думки.
Важливо також не поспішати й не вимагати від учасників негайної
відповіді на запитання. Вони повинні мати час на роздуми, але не забагато.
Для того щоб тренінги проходили жваво, треба підтримувати темп [2].
Мозковий штурм - метод опитування, за якого приймаються будь-які
відповіді учасників щодо обговорюваної теми.
На першому етапі учасники активно висувають свої ідеї, зокрема й
нереалістичні, фантастичні та нелогічні. Головне завдання — кількість ідей, а
не їхня якість. На цьому етапі забороняється оцінювати висунуті ідеї. Кожну
пропозицію приймають і записують на дошці чи аркуші паперу. Учасники
знають, що від них не вимагають обґрунтування їхньої пропозиції або
пояснення, чому вони так думають. Час для висунення ідей або кількість ідей
зазвичай обмежені. Наприклад: «Давайте запишемо щонайменше десять
способів…» або «Давайте сформулюємо якомога більше способів … за одну
хвилину».
Другий етап — оцінювання та обговорення ідей, ранжування їх за
рівнем значущості, поділ на групи тощо.
Переваги цього методу в тому, що він:
дає змогу за короткий час зібрати максимальну кількість різних думок;
допомагає залучити до роботи тих, хто зазвичай пасивний і соромиться
брати участь у дискусіях;
активізує уяву і творчі можливості учасників, уможливлює їх відхід від
стереотипних уявлень і стандартних схем;
є цікавим початком для наступного обговорення у групах.
Для організації мозкового штурму потрібно:
сформулювати запитання, проблему чи ситуацію і запропонувати
учасникам висловити свої ідеї та пропозиції;
обрати протоколіста або самому записувати висловлені ідеї;
 13

повідомити, що учасники можуть пропонувати будь-які ідеї, які

спадають їм на думку;
не обговорювати ідеї відразу після того, як їх запропоновано;
записувати там, де їх буде добре видно;
опрацювати спільно з учасниками список ідей: додати нові, вилучити
ті, що не стосуються теми, розподілити ідеї за категоріями, відібрати
найкращі тощо.
Рольова гра - неформальна постановка, у процесі якої учасники без
попередньої підготовки розігрують сценки або ситуації. Вони уявляють себе
вигаданими персонажами, які моделюють реальні життєві історії та ситуації.
Під час рольової гри учасники діють не від свого імені, а демонструють
поведінку та висловлюють почуття умовного персонажа. Зазвичай це
набагато легше, ніж діяти від себе особисто.
Рольова гра є ефективним методом апробації нових моделей поведінки.
Вона дає змогу «приміряти» їх на себе у безпечних умовах. Дія «під маскою»
уможливлює формування власних уявлень учасників про те, як можна
розв’язати подібну ситуацію в реальному житті. Це також допомагає краще
зрозуміти почуття уявного персонажа і розвинути навички емпатії
(співпереживання). Крім того, завдяки рольовій грі учасник має змогу краще
зрозуміти і висловити свої почуття, не боячись розкритись і бути висміяним.
Це чудова можливість для практичного відпрацювання навичок у ситуаціях,
наближених до реальних.
Рольова гра вимагає певних навичок від тренера і від учасників тренінгу.
Для організації рольової гри:
опишіть модельну ситуацію, яку треба інсценувати;
розкажіть учасникам, як вони мають діяти, або запропонуйте сценарій;
відберіть охочих або розкутих енергійних учасників, щоб
продемонструвати сценку перед класом. Оберіть для себе одну із провідних
ролей;
 14

використовуйте допоміжний реквізит: капелюшки, картки з іменами,

перуки, костюми, маски — усе, що можна виготовити на місці або
приготовлене заздалегідь;
починайте рольову гру;
якщо це можливо, обіграйте ситуацію з гумором;
після закінчення сценки обговоріть її;
об’єднайте клас у групи, нехай вони зіграють між собою цю чи подібну
сценку. Так можна уникнути ніяковості, спричиненої необхідністю виступати
перед усім класом.
Аналіз історій і ситуацій - докладний розбір реальної або вигаданої
історії, в якій описано, що сталося в житті конкретної людини, групи людей,
родини, школи чи громади. Це дає змогу учасникам проаналізувати й
обговорити ситуації, з якими вони можуть зіткнутися в реальному житті.
Учні аналізують поведінку персонажів, передбачають, оцінюють наслідки
різних варіантів їхньої поведінки.
Історія може бути незавершеною. У такому разі учасники самі
вирішують, про які наслідки йтиметься і як саме треба діяти, щоб історія
мала щасливе закінчення. Головна цінність цього методу в тому, що
учасники мають змогу експериментувати з «майже реальним життям» і
обговорювати різні варіанти поведінки, передбачати, «що з цього вийде».
Переваги методу аналізу історій і ситуацій такі:
вироблення навичок комплексного аналізу проблем і ситуацій з
урахуванням багатьох чинників, що діють одночасно;
розвиток навичок ухвалення зважених рішень;
реалістичні, значущі для підлітків ситуації — могутній стимул для
обговорення у групах;
цей метод сприяє розвиткові навичок творчого і критичного мислення,
співпраці та групової роботи.
 15

Дебати - це організований процес формулювання і захисту своїх позицій

щодо конкретної проблеми двома чи більше учасниками. Мета дебатів —
усебічний аналіз і обговорення проблеми, яка не має простого розв’язання.
Для проведення дебатів спочатку формулюють певну проблему чи
питання, наприклад: “Телебачення: «за» і «проти»”. Учасникам пропонують
зайняти відповідну позицію з цієї проблеми. Відтак упродовж визначеного
часу вони формулюють аргументи на захист своєї позиції і обирають того,
хто виступатиме від імені групи. Спікери обмінюються промовами, а після
цього кожній команді дається можливість спростувати аргументи опонентів.
Для організації дебатів важливо дотримуватися наведених нижче
рекомендацій.
Дайте змогу учасникам вибрати позицію на власний розсуд. Якщо в
однієї позиції забагато прихильників, запропонуйте охочим відстоювати
протилежну позицію або стати суддями.
Дайте учасникам час і можливість для вивчення проблеми. Підготуйте
для цього інформаційні матеріали.
Поясніть правила ведення дебатів.
Під час дебатів уважно стежте, щоб жоден з учасників не домінував, не
намагався виступити за рахунок іншого.
Стежте, щоб дебати не виходили за межі заданої теми.
Після закінчення дебатів підбийте підсумки, пояснивши, що аргументи
обох сторін є однаково важливими для розв’язання проблеми.
Правильно організовані дебати дають змогу не лише всебічно
розглянути проблему, ознайомитися з аргументами її прихильників і
противників, а й навчитися вести дискусію з повагою до опонента. Дебати
формують навички самоконтролю, критичного мислення, толерантності,
адвокації та впевненого відстоювання своєї позиції [9].
Метод рівного навчання. Рівний  — людина, яка належить до тієї самої
соціальної групи, що і цільова аудиторія, на яку спрямоване навчання.
Об'єднання в соціальну групу відбувається на підставі певних ознак: вік,
 16

стать, рід діяльності, соціально-економічне становище, статус здоров'я,

сексуальна орієнтація, спосіб життя і т.д. При цьому в групу можуть
об'єднуватися люди, які мають тільки одну спільну ознаку або кілька.
Метод «рівний-рівному» — це навчання рівними наставниками
(наприклад, навчання підлітками своїх однолітків). Такий підхід
найефективніший у молодіжному середовищі. Адже у підлітків великим
авторитетом користуються їхні однолітки. Такі наставники мають схожий
життєвий досвід, спільні інтереси і приблизно однаковий вік. Тому їм
зазвичай більше довіряють, до їхньої думки більше дослухаються.
Цикл рівного навчання має три етапи:
Перший етап — відбір і підготовка інструкторів.
Другий етап — проведення навченими інструкторами занять у своїх
цільових групах.
 Третій етап — проведення моніторингу діяльності інструкторів і
додатковий відбір нових інструкторів [7].
Інструктори-волонтери проводять заняття інтерактивними методами,
зокрема, використовують рольові ігри та аналіз життєвих ситуацій.
Учитель основ здоров'я може залучати спеціально навчених учнів з
числа старшокласників або студентів педагогічних вишів до проведення
окремих занять. Також добровольці з числа учнів класу можуть допомагати
вчителеві проводити наочні демонстрації, організовувати рольові ігри,
записувати пропозиції під час мозкового штурму, проводити опитування і
підрахунок думок учнів тощо[2].
Щоб ефективно допомагати вчителеві, волонтерам бажано пройти
підготовку — кілька тренінгів, які дадуть змогу їм навчитись уважно
слухати, розуміти почуття інших людей, заохочувати і підтримувати їх
висловлювати свою думку, брати участь у дискусіях. Залучаючи рівних
наставників, учитель повинен упевнитися у їхній належній підготовці,
заздалегідь обумовити їхню роль і завдання на занятті, а після заняття
обговорити, як вони з ними впоралися.
 17

РОЗДІЛ 2. Використання інтерактивних методів навчання в

практичній діяльності
2.1. Проведення опитування студентів випускників спеціальності
середня освіта (Музичне мистецтво) «Використання інтерактивних
методів навчання»
Безперечно, інтерактивні методи навчання сприяють активізації
пізнавальної діяльності учнів, формуванню розумових здібностей учнів,
залучають їх до активної навчальної діяльності.
З метою виявлення рівня використання інтерактивних методів навчання
студентами нашої випускної групи під час переддипломної практики, я
провела опитування на тему: «Використання інтерактивних методів
навчання», яке мало такі питання:
1. Чи використовували ви сучасні методи навчання під час
переддипломної практики?
2. Яку на вашу думку роль у покращені знань дитини відіграють
інтерактивні методи навчання?
3. Позитивні та негативні риси інтерактивного методу навчання.
4. Чи варто використовувати інтерактивні методи навчання?
5. Інтерактивні методи навчання відіграють важливу роль під час
проходження переддипломної практики?
За результатами опитування виявлено такі результати:
На перше питання студенти дали відповідь: так, використовував – 88% ,
ні, не використовував – 6%, не знаю – 6% студентів.
На друге питання студенти відповіли так: навчає дітей працювати в
колективі - 30%, навчає дітей до взаємного вирішення загальних завдань між
учнями та між учнями та вчителем - 35%, сприяє розвитку компетентностей –
35% студентів.
На третє питання студенти відповіли так: діти висловлюють свою думку
спілкуючись з вчителем – якщо не контролювати цей процес, можна
порішити навчальний процес - 24%, роблять урок цікавішим – діти швидко
 18

звикають і втрачається інтерес - 41%, доступний і нестандартний виклад

матеріалу – викликає швидке звикання і втрачання інтересу - 35% студентів.
На четверте питання студенти відповіли так: так, варто - 94 %, ні, не
варто - 0%, інша відповідь – 6% студентів.
На п’яте питання студенти відповіли так: так, доволі важливу роль -
94%, ні, не важливу роль – 0%, інша відповідь – 6% студентів.
Отже, майже всі студенти володіють цією інформацією і застосовували
інтерактивні методи навчання під час своєї переддипломної практики.

2.2. Методичні рекомендації майбутнім вчителям щодо

використання інтерактивних методів навчання
Правила організації інтерактивної роботи учнів на уроці:
 До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні
 Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів. Корисним є:
різноманітне та постійне стимулювання учнів за активну участь у роботі,
надання можливості для самоорганізації…
 Тих, хто навчається інтерактивні не повинно бути багато.
Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутим
 Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні
мати змогу легко пересуватися підчас роботи в малих групах. Усі матеріали
для роботи малих груп готуються заздалегідь
 Під час уроку необхідно дотримуватись регламенту та
процедури, проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно
вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх
 Уважно ставитись до учнів під час формування груп
 Задіювати до роботи тих учнів, які малоактивні, або соромляться.
Старатися більше з ними взаємодіяти [10].
 19

2.3. Фрагменти уроків музичного мистецтва з використанням

сучасних методів навчання
Під час проходження переддипломної практики у Ольшаницькому
КЗЗСО я теж використовувала інтерактивні методи навчання під час
проведення уроків музичного мистецтва.
Під час проведення уроку в 3 класі на тему «Ладовий розвиток музики»
після кожного прослуханого твору я робила опитування за допомогою вправи
мікрофон . Я задавала питання у імпровізований мікрофон по даному твору, а
діти мали відповісти на дане питання, хто перший підняв руку – того опитую,
давши говорити у мікрофон, якщо відповідь не задовольняє, опитую іншу
дитину і так поки ми не обговоримо прослуханий твір повністю.
Знаючи інтереси дітей, на уроки у молодші класи я запрошувала
персонажів з різних казок, яким учні допомагали виконати те, чи інше
завдання, наприклад під час проведення уроку у 4 класі на тему «На гостини
до сусідів» ми вирушили у подорож до королівства Королеви Мелодії та
Короля Ритму. Під час подорожі вони розповідали багато чого нового про
свої королівства, але завжди знаходився Тріольчик, який задавав питання під
час подорожі, бо не знав на них відповіді. Дітям потрібно було допомогти
Тріольчику і відповісти на питання, наприклад: - Допоможіть Тріольчику
визначити, до якої групи належать російські інструменти, з якими сьогодні
ознайомилися? Так діти відповідають на питання, тим самим закріплюють
вивчений матеріал протягом уроку.
Під час роботи у парах можна швидко виконувати завдання та
перевіряти вивчений матеріал. Так, у 6 класі під час вивчення теми
«Грайливе скерцо» ми весь урок працювали в такому режимі. У пар були
різні завдання: відповідати на поставлені питання, зробити аналіз
прослуханого твору, виконати вивчену пісню... Найкращі пари в кінці уроку
мали винагороду у вигляді хорошої оцінки.
Інтерактивна вправа «Карусель» використовувала у 7 класі під час
вивчення теми «Сучасна музика. Стилі та напрямки». Нам потрібно було
 20

поділитись на три групи. (на дошці висять три плакати на яких закриті
завдання). Кожна команда обирає собі плакат і відповідає на питання, яке
було сховане на ньому, наприклад: 1 плакат – які ви знаєте музичні
інструменти 20 століття? 2 плакат – основні стилі та напрями сучасного
музичного мистецтва? 3 плакат – знамениті на весь світ музиканти 20
століття? Кожна група має по черзі давати одну відповідь, якщо відповідь
правильна – вона записується на плакаті і до команди іде +1 бал. Так
відповідаємо по колу, ніби «карусель», поки одна команда не набере
найбільшу кількість балів [11].
Вправа «Коло ідей» дуже подобається дітям. Під час цієї вправи діти
мають по черзі висловлювати свої думки щодо певного питання. Один із
варіантів роботи: учні обговорюють питання в парі, а потім виносять свою
думку на загал.
Серед інтерактивних методів навчання своє місце знайшов метод
«асоціативного куща». У 7 класі на початку уроку я визначила одним словом
тему «Імпровізація», над якою буде проводитися робота, учні згадують все,
що виникає у пам’яті стосовно цієї теми. Спочатку висловлюються і
фіксуються найстійкіші асоціації, потім другорядні. І так «Кущ» асоціацій
поступово «розростається», поки хтось із дітей не назве справжню назву
теми «Джаз» [6, c. 35].
Отже, використання інтерактивних методів та форм надає можливості
для організації ділової співпраці з метою вирішення поставленої в класі
навчальної проблеми вільне спілкування на уроці, висловлювання сласної
думки, повага до думки та думки оточуючих – необхідні умови, що
забезпечують ефективність нових технологій.
 21

ВИСНОВКИ
Інтерактивні методи хоча не є чимось новим, однак недостатньо широко
застосовуються в реальному навчальному процесі, а деколи і взагалі
випадають з арсеналу педагогів. Разом з тим, ці методи мають виняткову
важливість під час вивчення складних тем з курсу, які потребують
спілкування.
У курсовій роботі наводяться лише найбільш поширені підходи і
методи, що сприяють формуванню комунікативних здібностей школярів.
Їхнє використання залежить від різних причин: мети уроку, досвідченості
учасників та вчителя, їхнього емоційного настрою. Досить складно
класифікувати інтерактивні методи, тому що багато з них є складним
переплетінням кількох прийомів.
У початковій школі більше використовуються творчі завдання: робота в
малих групах, рольові ігри, а у середній школі більш практичні: аналіз
історій і ситуацій, дебати та мозковий штурм. Сильним інструментом, що
застосовується для будь-яких методів, є використання суспільних ресурсів,
які разом із позакласними методами мають принципове значення для освіти.
Інтерактивні методи дають змогу задіяти не тільки свідомість людини,
але й її почуття, емоції, вольові якості, тобто залучають до процесу навчання
«цілісну людину». Це сприяє кращому засвоєнню матеріалу.
У дослідженнях я враховувала положення, що використання
інтерактивних методів – це один із шляхів реалізації особистісно-
орієнтовного навчання.
Інтерактивна навчальна діяльність сприяє розвитку тих особистiсних
якостей, які не можуть розвивати вербально: уміння працювати в колективі,
брати відповідальність за свій вибір, аналізувати результати своєї діяльності,
відчувати себе членом команди.
Під час дослідження я виділила такі методичні рекомендації: що
необхідно організувати навчально-пізнавальний процес таким чином, щоб
забезпечити максимально можливу активність учнів при постійно діючому
 22

зворотному зв'язку. Вчителю слід враховувати те, що будь-яка дія, перед тим,
як бути реалізованою, народжується у мозку учнів і аналізується. Тому, в
першу чергу, слід активізувати саме розумову діяльність учнів, а це можливо
за допомогою pізноманітних технологій, раціональних та оптимальних умов
впровадження педагогічних методів та прийомів. Інтерактивні методи
сприяють розвитку в учнів ініціативи, незалежності, уяви, самодисципліни,
співпраці з іншими учнями, висловлювати свої думки, виражати почуття i
використовувати свій досвід, вміння вчитися. Для цього вчитель має бути
обізнаним з проблемами психології учнів різного віку. Тільки за цих умов
підбір та використання інтерактивних методів навчання буде більш
раціональним.
 23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Використання інтерактивних методів навчання [Електронний ресурс] /
О. М. Ковальова, Н. А. Сафаргаліна-Корнілова, Н. М. Герасимчук, О. А.
Кочубей. – 2016.—Режим доступу:http://www.refs.in.ua/m-kochubej-o-a-
vikoristannya-interaktivnih-metodiv-navchannya.html.
2. Воронцова Т. В. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з
розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я» (основна і старша
школа)/ Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко та ін.—К.:Алатон, 2017.—
Режим доступу:
https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9WcLXZwZVlJaFBCS3
3. Єльникова О. Інтерактивні методи навчання, їх місце у класифікації
педагогічних інновацій / О. Єльникова // Імідж сучасного педагога. – 2001. -
№ 3-4 (14-15). С.71-74.
4. Інтерактивні технології навчання // Україномовні реферати.—Режим
доступу: http://www.refotext.com/referat-text-16587-1.html.
5. П. Фрейре Педагогіка пригноблених / Пауло Фрейре.—К.: 2003. – 168
с.
6. Павленко Н.О. Інтерактивні педагогічні технології у професійній
діяльності вчителя початкових класів: методичні рекомендації для
студентів / Н. Павленко. – Полтава, 2007. – 35 с.
7. Принцип «Рівний – рівному. — Режим доступу: http://www.y-
peer.kg/peer.
8. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах. – Т. 1: Проблеми
виховання всебічно розвиненої особистості. Духовний світ школяра. – К.:
Радянська школа, 2006. – 654 с.
9. http://multycourse.com.ua/ua/page/19/69
10. https://naurok.com.ua/kursova-robota-vikoristannya-interaktivnih-
metodiv-navchannya-u-profesiyniy-diyalnosti-suchasnogo-vchitelya-pochatkovo-
shkoli-116349.html
 24

11. https://naurok.com.ua/mayster-klas-interaktivni-tehnologi-na-urokah-
muzichnogo-mistectva-43423.html
12. https://pidruchniki.com/12281128/pedagogika/metodi_zasobi_navchanny
a
13. https://pidruchnyk.com.ua/528-muzichne-mistectvo-aristova-sergyenko-3-
klas.html