Стимулювання Пізнавальної Активності Молодших Школярів

Комунальний заклад
«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради
Кафедра педагогіки, психології, початкової освіти та освітнього
менеджменту
КУРСОВА РОБОТА
з загальної педагогіки
на тему: «Стимулювання пізнавальної активності молодших школярів»
Студентки 512-по групи

спеціальності
013 Початкова освіта
Костенко Анастасії Олексіївни
Керівник доктор педагогічних наук,
доцент Бєляєв С. Б.
Національна шкала _____________

Кількість балів____Оцінка ECTS
Члени комісії _____________ ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)
___________ _________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
м.Харків – 2020 рік

2
зміст
ВСТУП.........................................................................................................................3
РОЗДІЛ І. СТИМУЛЮВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ.....................................................................................7
1.1. Загальна психолого-педагогічна характеристика розвитку дитини
молодшого шкільного віку.........................................................................................7
1.2. Особливості пізнавальної сфери молодшого школяра...................................14
1.3. Чинники пізнавальної активності молодших школярів.................................21
РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТИМУЛЮВАННЯ
ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ......................31
2.1. Організаційно-методичні особливості дослідження.......................................31
2.2. Кількісний та якісний аналіз результатів дослідження..................................35
ВИСНОВКИ.............................................................................................................43
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.....................................................44
ДОДАТКИ.................................................................................................................47
3
ВСТУП
Початкова школа покликана забезпечувати становлення особистості

здобувача освіти, його інтелектуальний, соціальний, фізичний розвиток.
Пріоритетними є виховні, загальноосвітні і розвивальні функції. У закладі
загальної середньої освіти інтенсивно модулюються загальнонавчальні уміння
й навички, які стануть основою для подальшого навчання здобувача освіти.
Провідною діяльністю дитини молодшого шкільного віку є навчальна.
Формування позитивного ставлення до її здійснення у школі є запорукою
успішного психічного розвитку здобувача освіти. Чинниками, що створюють
необхідні умови для реалізації цієї мети є пізнавальний інтерес та мотивація до
навчання, що з’являється при позитивному ставленні до процесу та наявності
задоволення від нього.
Пізнавальна активність здобувачів освіти закладів загальної середньої
освіти до навчання, розглядалася науковцями здебільшого не в психологічному,
а в педагогічному ракурсі. Тоді як у психологічній науці вона стосувалася,
переважно, особливих категорій молодших здобувачів освіти і пов'язувалась з
рівнем навчальних досягнень у початкових класах.
Проведений аналіз психолого-педагогічної психологічної літератури
дозволив обґрунтувати теоретичні аспекти вивчення ставлення молодших
школярів до навчання. Ставлення здобувача освіти до
навчання характеризується як система, що має трикомпонентну структуру:
когнітивний, емоційно-оцінний, поведінковий компоненти.
До основних параметрів ставлення молодшого школяра до навчання
відносяться: модальність, ступінь активності, ступінь усвідомленості, ступінь
узагальненості, інтенсивність і ступінь стійкості. За виділеними вище
параметрами, виокремлюється чотири типи ставлення здобувачів освіти до
навчання: позитивне; нейтральне; амбівалентне; негативне.
Позитивне ставлення здобувача освіти до навчання вирізняють такі
ознаки: знання про учбову і навчальну діяльності та їх властивості сповнені
4
позитивним змістом; розуміння здобувачем освіти ролі вчителя в навчальній
діяльності, зокрема, як такої, що сприяє досягненню учбових цілей; достатньо
високий рівень усвідомлення здобувачем освіти самого себе як суб'єкта учбової
діяльності; переважання пізнавальних мотивів; стійкість мотиваційної сфери;
пізнавальні потреби та інтерес; переважання позитивних емоцій щодо
більшості навчальних ситуацій; позитивна оцінка здобувачем освіти себе як
суб'єкта учбової діяльності та діяльності педагога; сформоване цілепокладання
щодо нестандартних перспективних цілей; перехід до творчої діяльності;
довільна увага, високий рівень розвитку вольових процесів; відповідальність;
дієвість; висока ступінь пізнавальної активності; ініціативність у власних
учбових діях; вміння долати труднощі під час досягнення поставленої учбової
цілі; здатність до передбачення соціальних наслідків власної учбової діяльності
та поведінки.
До основних психолого-педагогічних умов формування пізнавальної
активності відносяться: врахування педагогом закономірностей психічного та
особистісного розвитку в молодшому шкільному віці; впровадження певних
принципів і технологій особистісно орієнтованого підходу в навчальний
процес.
У контакті з оточуючих світом людина знайомиться з новими предметами
і сторонамиі. Коли щось набуває деяку значимість для людини, воно викликає у
неї інтерес специфічну направленість на неї особистості. Інтерес – це
сконцентрованість на певному предметі думок, які викликають мету ближче
ознайомитись з ним глибше в нього проникнути, не випускати з поля зору.
Пізнавальна активність важливе особистісне утворення та характеристика
навчального процесу. Це вираження загальної направленості особистості.
Пізнавальна активність охоплює всі психічні процеси – сприйняття, пам'ять,
мислення, увагу, уяву. Пізнавальний інтерес стимулює пізнавальну активність
здобувачів освіти, спрямовує розвиток розумової, соціальної сфери особистості.
За реалізації пізнавальної активності покращується навчання, діяльність
особистості, інтерес до того чи іншого предмету – до науки, музики, спорту
5
веде до певної навчальної активності. Дуже багато уваги приділяється
дослідженню проблем розвитку пізнавального інтересу та навчальної
активності здобувачів освіти, їх взаємозв’язок. Пізнавальна активність
формується в організованій навчальній діяльності, спрямованій на оволодіння
практичними навичками та знаннями.
Проблема широко досліджувалася вченими: П.Блонський , Л.Божович,
А.Венгер, Л.Виготський, П.Гальперін , В.Зіньківський, П. Кузнєцова,
Ю.Корнілова, І.Матюгіна, В.Мухіна, Ж.Піаже, А.Реан, С.Рубінштейн,
Л.Тихомиров, Б.Ельконін та інші.
Актуальність, значущість, недостатній рівень розробленості саме у
педагогічній психології досліджуваної проблеми вимагає пошуку нових
психолого-педагогічних умов, шляхів і засобів, спрямованих на формування
пізнавальної активності здобувачів освіти початкових класів, що і зумовило
вибір теми курсової роботи: «Стимулювання пізнавальної активності
молодших здобувач освітиів»
Об'єкт: навчання як провідна діяльність здобувачів освіти.
Предмет: шляхи стимулювання пізнавальної активності молодших
школярів
Мета: проаналізувати шляхи стимулювання пізнавальної активності
молодших школярів.
Завдання:
1. Проаналізувати вікові психо-фізіологічні особливості дітей молодшого
шкільного віку.
2. Дослідити особливості становлення пізнавальних процесів.
3. Вивчити шляхи стимулювання пізнавальної активності молодших
школярів.
Експериментальна база: Красноградський заклад загальної середньої
освіти №1 імені О.Копиленка.
У ході виконання роботи використано теоретичні методи (аналіз
науково-педагогічної літератури з теми дослідження, узагальнення передового
6
педагогічного досвіду, формулювання висновків) та емпіричні (опитування,
бесіда, спостереження, експеримент).
7
РОЗДІЛ І. СТИМУЛЮВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
1.1. Загальна психолого-педагогічна характеристика розвитку дитини

молодшого шкільного віку
Психічний і особистісний розвиток особистості у молодшому шкільному

віці обумовлений особливістю соціальної ситуації розвитку – навчанням у
початковій школі. На цьому віковому етапі провідною діяльністю постає
навчання. Основою навчальної діяльності є пізнавальний інтерес і нова
соціальна позиція. Важливо сформувати у дитини активне прагнення до
пошуку нової інформації.
Молодший шкільний вік, відповідно до вітчизняних теорій вікової
періодизації, охоплює період життя дитини від 6-7 до 10-11 років. Основою для
його визначення є час навчання дітей у початкових класах закладів загальної
середньої освіти.
Нижня межа цього вікового періоду (6-7 років) пов'язана з переходом до
навчання як цілеспрямованої та систематичної діяльності. У перші місяці
періоду ознаки дошкільного дитинства поєднуються з ознаками молодшого
школяра. Іноді це поєднання є досить суперечливим, бо може символізувати
невідповідність можливостей особистості вимогам нового життя, очикуванням
школи і батьків.
Дошкільний і молодший шкільний вік розділяє «симптом утрати
безпосередності». Між бажанням щось зробити і самою діяльністю виникає
новий посередник – з'ясування, що дасть дитині конкретна діяльність. Цей
симптом виявляється як внутрішня орієнтація в тому, який сенс може мати для
малюка здійснення діяльності: задоволення чи незадоволення своїм місцем у
стосунках із дорослим, іншими дітьми. Так уперше виникає емоційно-смислова
орієнтувальна основа вчинку [4].
8
Протягом молодшого шкільного віку продовжується ріст і розвиток
організму дитини, змінюються пропорції тіла, зокрема співвідношення голови
та довжини тіла. Однак темп росту дітей обох статей уповільнюється, а
збільшення ваги прискорюється. За цими показниками хлопчики випереджають
дівчаток.
Кістковий апарат відзначається гнучкістю, оскільки в ньому ще багато
хрящової тканини. Потрібно звертати на це увагу, щоб запобігти можливому
викривленню хребта, кистей рук, що негативно вплине на кровообіг, дихання й
тим самим ослабить організм. Активно розвивається м'язова система.
Збільшується вага всіх м'язів відповідно до ваги тіла, що сприяє зростанню
фізичної сили, підвищенню здатності організму до відносно тривалої
діяльності. Дрібні м'язи розвиваються повільніше. Діти цього віку добре ходять
і бігають, але ще недосконало координують здійснювані дрібними м'язами
рухи. Першокласникові важко писати в межах рядка, спрямовувати роботу
руки, не роблячи зайвих рухів, які швидко викликають втому. Отож в першому
класі слід проводити фізкультхвилинки, які розслабляють дрібні м'язи пальців і
кисті. Протягом молодшого шкільного віку діти набувають здатності
розподіляти навантаження на різні групи м'язів. Рухи стають більш
координовані, точні, удосконаленою стає техніка письма [5].
Продовжується ріст серцевого м'яза. Артерії дещо ширші, ніж у
дорослого, що зумовлює особливість артеріального тиску. Частота серцевих
скорочень у молодшого школяра стійкіша, ніж у дитини дошкільного віку. Але
під впливом різних рухів, позитивних і негативних емоцій вона швидко
змінюється. Діти цього віку дихають з більшою частотою, ніж дорослі. Для
підтримання їхньої працездатності особливо важливо, щоб у класі було чисте
повітря.
Вага мозку першокласника наближається до ваги мозку дорослої людини.
У молодшому шкільному віці відбувається морфологічне дозрівання лобного
відділу великих півкуль головного мозку, що створює можливості для
цілеспрямованої вольової поведінки, планування і виконання програм дій.
9
Нервовій системі властива висока пластичність, що забезпечує її здатність
фіксувати впливи середовища, готовність реагувати на них. Підвищується
рухливість нервових процесів, що дає змогу швидко змінювати поведінку
відповідно до вимог учителя. У молодших школярів урівноваженість процесів
збудження та гальмування вища, ніж у дошкільнят, хоча процеси збудження
все-таки переважають.
Зростає роль другої сигнальної системи (мови) в аналізі і синтезі вражень
від зовнішнього світу, утворенні тимчасових нервових зв'язків, виробленні
нових дій та операцій, формуванні динамічних стереотипів. У дітей добре
розвинені всі органи чуття, деякі з них мають певні особливості. Так, очі
завдяки пластичності кришталика можуть швидко змінювати свою форму
залежно від пози під час читання і письма. Якщо не враховувати цієї
особливості органів зору молодших школярів і не стежити за їхньою поставою,
це може спричинити підвищення очного тиску, нечіткість зображень на
сітківці, короткозорість[6].
Фізичний розвиток молодшого школяра зумовлений дозріванням
організму, що відкриває нові можливості для його діяльності, розгортання та
поглиблення зв'язків із соціальним оточенням. Водночас дозрівання
стимулюється і впливами зовнішнього середовища, про що свідчить загальне
прискорення (акселерація) фізичного розвитку дітей.
Початок шкільного навчання знаменує собою зміну способу життя
дитини. Це принципово нова соціальна ситуація розвитку особистості. Дитина
починає усвідомлювати, що вона виконує суспільно важливу діяльність,
значущість цієї діяльності оцінюють люди, які її оточують. Якщо гра
дошкільника була необов'язковою і батьки могли будь-коли її припинити, з
різних причин, навчальна діяльність є обов'язковою, до якої дорослі ставляться
з особливою повагою.
Навчальна діяльність має яскраво виражену суспільну значущість і
ставить дитину в нову позицію стосовно дорослих і однолітків, змінює її
самооцінку, перебудовує взаємини в сім'ї. З цього приводу Д.Ельконін зазначав,
10
що навчальна діяльність є суспільною за своїм змістом (у ній відбувається
засвоєння усіх надбань культури та науки, нагромаджених людством),
суспільною за своїм сенсом (вона є суспільно значущою і суспільно
оцінюючою), суспільною за своїм виконанням (виконується відповідно до
суспільно вироблених норм).
У молодшому шкільному віці відбувається зміна провідної психічної
саморегуляції від мимовільної до свідомо-вольової. Шкільне життя вимагає
систематичного та обов'язкового виконання дитиною багатьох правил. Вона
повинна вчасно приходити до закладу загальної середньої освіти,
дотримуватися правил шкільного життя, виконувати завдання на уроці та
домашню роботу, долати різноманітні труднощі. Дотримання цих правил
вимагає вміння контролювати свої вчинки, підпорядковувати довільну
діяльність свідомо поставленим цілям.
Зміна соціальної ролі дитини, поява нових обов'язків позначається на
стосунках з однолітками і вчителями. Стосунки молодших школярів з
однолітками регламентовані переважно нормами «дорослої» моралі, тобто
успішністю у навчанні, виконанням вимог дорослих [7].
Життя в школі пов'язане з особистістю вчителя. Його позиція стосовно
дитини відрізняється від позиції батьків чи вихователя з дитячого садка, який
певною мірою перебирав на себе функції батьків. Стосунки здобувач освіти з
учителем складаються тільки в процесі освітнього процесу. Вони
регламентовані організацією життя у закладі загальної середньої освіти, а
відповідно – більш ділові і стримані. Актуальним для педагога є знання вікових
особливостей, щоб допомагати повноцінно включатися в шкільне життя.
Становлення і розвиток особистості у молодшому шкільному віці
охоплює такі фази, як адаптація (пристосування до нових соціальних умов),
індивідуалізація (вияв своїх індивідуальних можливостей і особливостей) та
інтеграція (включення у групу ровесників). Здобувач освіти потрапляє в зовсім
нову для нього групу ровесників-однокласників, яка через відсутність спільно
розподіленої навчальної діяльності є дифузною (взаємопроникненою). Цією
11
групою керує педагог. Порівняно з вихователем дитячого садка він є більш
референтним (авторитетним) для дітей. Використовує оцінки, чим впливає на
стосунки дитини з батьками, формує ставлення дорослих до дитини та її
ставлення до себе як до «іншого». Фактором розвитку особистості є не стільки
навчальна діяльність, скільки ставлення дорослих до успішності,
дисциплінованості, старанності дитини [9].
Компонентами навчальної діяльності є навчальні завдання, навчальні дії,
дії контролю, дії оцінки. Пов'язана навчальна діяльність передусім із
засвоєнням здобувачами освіти теоретичних знань. Під час вирішення
навчальних завдань дії дітей спрямовані на оволодіння загальними способами
орієнтування у відношеннях між відомими та невідомими величинами,
явищами, складовими предметів, ситуацій, процесів тощо. Дії контролю та
оцінки дають їм змогу перевірити правильність виконання навчальних дій,
оцінити успішність розв'язання всього навчального завдання.
Відбувається навчальна діяльність в навчальній ситуації, детальне
розкриття вчителем особливостей якої (труднощів розв'язання конкретно-
практичних завдань, необхідності пошуку загального способу їх аналізу) та її
ролі є однією із суттєвих умов розвитку пізнавальної активності дітей, їхнього
інтересу до навчання.
Систематичне включення дитини у навчальні ситуації починається
першого класу. Вміння самостійно ставити перед собою навчально-теоретичні
завдання формується пізніше. Виявляється воно у прагненні здобувача освіти,
який отримав серію конкретно-практичних завдань, знайти загальний спосіб їх
розв'язання, а не розв'язувати кожне з них окремо. Як правило, здобувач освіти
знаходить цей спосіб, аналізуючи одне-два завдання, прагнучи з'ясувати їх
загальні зв'язки та умови. У умінні перетворювати конкретно-практичні
завдання в навчально-теоретичні, що забезпечує розв'язування типових завдань,
пошук ефективних способів розв'язування нетипових задач, виявляється
найвищий рівень розвитку навчальної діяльності здобувача освіти. Свідченням
цього у навчальній діяльності здобувачів освіти є усвідомлені пізнавальні
12
інтереси, прагнення не просто отримати конкретний, частковий результат, а
знайти загальний спосіб отримання всіх однотипних результатів, зрозуміти
суттєві зв'язки і відношення предмета, що вивчається. Це прагнення є основою
бажання і здатності вчитися. Виникнення та зміцнення його детермінує зміст
основних інтересів здобувачів освіти 3-4 класів, які значну кількість часу
приділяють читанню спеціальної літератури про подорожі, вчених, історичні
події, пригоди тощо. Обсяг інформації, яка їх зацікавлює, часто виходить за
межі освітніх програм [10].
Пізнавальний інтерес здобувачів освіти – виразна інтелектуальна
спрямованість на пошук нового у предметах, явищах, подіях, супроводжувана
прагненням глибше пізнати їх особливості; майже завжди усвідомлене
ставлення до предметів, явищ, подій.
Цей інтерес завжди є емоційно забарвленим (здивування, захоплення,
радість від пошуку, переживання успіху, розчарування від невдачі), виявляється
у вольових діях, спрямуванні зусиль на пізнання нових сторін навколишньої
дійсності.
Отже, діти молодшого шкільного віку спершу надають перевагу
навчанню як суспільно-корисній діяльності взагалі, потім їх приваблюють
окремі види навчальної роботи (читання, письмо, малювання), пізніше вони
починають самостійно перетворювати конкретно-практичні завдання на
навчально-теоретичні, цікавлячись внутрішнім змістом навчальної діяльності.
Педагогові важливо зберегти та зміцнити інтерес дітей до навчання. Він
повинен знати, які мотиви є найзначущішими для молодшого здобувач освітиа,
організовувати з урахуванням цього навчання. Воно не може здійснюватися у
формі тиску на дитину чи «витіснення» із її свідомості дитячих понять
поняттями дорослих. Навчальна діяльність передбачає перебудову під дією
педагогічного впливу ставлення дитини до навколишньої дійсності.
У процесі навчальної діяльності розвиваються основні психологічні
новоутворення молодшого шкільного віку: довільність психічних процесів,
внутрішній план дій, уміння організовувати навчальну діяльність, рефлексія.
13
У цьому віці центром психічного розвитку особистості стає формування
довільності всіх психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення, організації
діяльності). Їх інтелектуалізація, внутрішнє опосередкування відбуваються
завдяки первинному засвоєнню системи понять. Довільність виявляється в
умінні свідомо ставити цілі, шукати і знаходити засоби їх досягнення, долати
труднощі та перешкоди. Чим більше етапів власних дій може передбачити
здобувач освіти, чим якісніше він може зіставити їх варіанти, успішніше
контролюватиме розв'язання завдань. Необхідність контролю та самоконтролю,
словесного звіту, самооцінки в освітньому процесі створюють сприятливі
умови для формування у здобувачів освіти здатності до планування і виконання
дій подумки.
Навчатися вчитися є одним з основних завдань молодшого школяра, що
передбачає засвоєння такий дій:
1) самоконтроль, суть якого полягає у співставленні дитиною своїх
навчальних дій та їх результатів із заданими учителем еталонами і зразками;
2) самооцінювання, змістом якого є фіксування відповідності чи
невідповідності результатів засвоєних знань, опанованих навичок вимогам
навчальної ситуації;
3) самоорганізація у вивченні навчального матеріалу, підготовці до
контрольних і самостійних робіт, виконанні творчих завдань тощо, що
передбачає уміння планувати час, організовувати свою діяльність,
контролювати й оцінювати її результати;
4) усвідомлення мети і способів навчання у закладі загальної середньої
освіти та вдома, що є передумовою осмисленої, цілеспрямованої й ефективної
навчальної діяльності.
Засвоєння цих дій означає, що здобувач освіти із об'єкта навчання стає
його суб'єктом, хоч самодостатнім у цій діяльності він стане пізніше.
У дітей молодшого шкільного віку виникає усвідомлення власних дій,
психічних станів (рефлексія). Особливість їх навчальної діяльності полягає в
тому, що здобувачі освіти повинні обґрунтовувати правильність своїх
14
висловлювань і дій. Багато прийомів такого обґрунтування показує вчитель.
Рефлексія змінює пізнавальну діяльність молодших школярів, їхнє ставлення до
себе й до оточення, погляд на світ, змушує не просто приймати на віру знання
від дорослих, а й виробляти власну думку, власні погляди, уявлення про
цінності, значущість учіння. У цьому віці вона тільки починає розвиватися.
За концепцією Е. Еріксона, у молодшому шкільному віці модулюються
такі важливі особистісні утворення, як почуття соціальної і психологічної
компетенції, почуття диференціації своїх можливостей. На думку вченого,
стимулювання в цей період компетентності є важливим фактором формування
особистості.
1.2. Особливості пізнавальної сфери молодшого школяра
У молодшому шкільному віці продовжують розвиватися основні

пізнавальні властивості і процеси, такі як сприймання, увага, пам'ять, уява,
мислення і мовлення. Наприкінці вікового періоду вони перетворюються на
вищі психічні функції, яким властива довільність і опосередкованість. Цьому
сприяють основні види діяльності дитини цього віку у закладі загальної
середньої освіти, позашкільних освітніх закладах і вдома: навчання,
спілкування, гра, художня діяльність, праця тощо.
Зі вступом до закладу загальної середньої освіти дитина має достатній
рівень розвитку гостроти зору, слуху, розрізняє форми і кольори предметів.
Однак процес навчання пред'являє нові вимоги до її сприймання, оскільки для
засвоєння навчальної інформації необхідна довільність і усвідомленість
перцептивної діяльності.
Здобувачі освіти сприймають різноманітні соціальні зразки, відповідно до
яких повинні діяти. Спершу їх приваблюють зовнішні яскраві ознаки предметів,
вони ще не можуть зосередитися і детально розглянути інші їх особливості,
побачити в них суттєве. Знаючи це, педагог повинен розвивати в здобувачів
освіти сприймання, розкриваючи прийоми огляду чи прослуховування, порядок
15
виявлення особливостей предметів. Завдяки таким старанням розвиваються
довільність, усвідомленість, вибірковість (за змістом, а не за зовнішньою
привабливістю) сприймання. Уже у 1 класі здобувач освіти виробляє вміння
сприймати предмети відповідно до потреб та інтересів, які виникають у процесі
навчання, і свого попереднього досвіду. Наприкінці молодшого шкільного віку
спостереження стає спеціальною діяльністю, розвивається спостережливість як
риса характеру.
У молодшому шкільному віці, особливо у 1-2 класах, провідною
залишається мимовільна увага. На перших порах здобувачів освіти
приваблюють лише зовнішні аспекти предметів, подій, явищ, що заважає
проникнути в їх суть, ускладнює самоконтроль за навчальною діяльністю.
У молодших школярів уже формується довільна увага. Цьому сприяє
чітка організація їх дій за зразком, а також дій, якими вони можуть керувати і
які можуть контролювати. Наприклад, перевіряючи виконане завдання,
виправляючи допущені особисто та однокласниками помилки, діти поступово
вчаться керуватися своєю метою, а їх довільна увага стає провідною.
Одночасно з нею функціонує та розвивається мимовільна увага. Пов'язана вона
не з яскравістю і зовнішньою привабливістю предмета, а насамперед із
потребами та інтересами, що виникають у навчальній діяльності.
Протягом перших років навчання у школі увага дітей ще не стійка. У 1-2
класах її стійкість вища при виконанні зовнішніх дій і нижча при виконанні
розумових. У навчальній діяльності мають чергуватися розумові заняття із
заняттями зі складання схем, малювання, креслення.
Здобувачам освіти цього віку важко розподіляти увагу. Особливо це
помітно під час написання диктантів, коли необхідно одночасно слухати,
пригадувати правила, використовувати їх і писати. Якщо вчитель добирає
навчальні завдання, які передбачають одночасне виконання дітьми декількох
дій, уже наприкінці другого класу можна спостерігати позитивні зрушення в
розподілі їх уваги.
16
На початку молодшого шкільного віку у дітей ще не сформовані
навчальні вміння та навички, що заважає їм швидко переходити від одного виду
навчальних занять до іншого. Це свідчить про недостатній розвиток такої
важливої властивості уваги, як переключення. Однак з удосконаленням
навчальної діяльності вже наприкінці першого – на початку другого класу
здобувачі освіти легко переходять від одного етапу уроку до іншого, від однієї
навчальної роботи до іншої.
Отже, в організації навчання у молодших класах слід враховувати рівень
розвитку та стійкість, розподіл, переключення їх довільної уваги.
Молодший шкільний вік є сенситивним періодом для розвитку пам'яті.
Динамічно змінюється співвідношення мимовільного й довільного
запам'ятовування. Інтенсивно розвивається довільна пам'ять. Мимовільна теж
активно використовується. Довільне запам'ятовування буває
найпродуктивнішим у тих випадках, коли запам'ятовуваний матеріал стає
змістом діяльності здобувачів освіти. Під впливом навчання у цьому віці
активно формується логічна пам'ять. Вона має основну роль у засвоєнні знань.
Опановуючи мнемотехніки, здобувачі освіти спочатку оволодівають
мислиннєвими операціями. Вони необхідні для запам'ятовування і відтворення
матеріалу. Вже потім діти вчаться використовувати їх у різних ситуаціях. Цей
процес здебільшого починається у старшому дошкільному віці і завершується у
молодших класах. Розвитку пам'яті у перші роки навчання сприяє розв'язання
спеціальних мнемічних задач у процесі різних видів діяльності [12].
Здобувачі освіти засвоюють різні прийоми, які допомагають запам'ятати
матеріал. Найважливішими прийомами мнемотехніки є повторення,
організовування матеріалу, семантичне оброблення інформації, створення
мисленнєвих образів, пошук інформації в пам'яті.
Важливим досягненням молодших здобувачів освіти є вміння
організовувати необхідний для запам'ятовування матеріал. Якщо здобувачі
освіти у 1-2 класах зв'язують слова, вдаючись до простих асоціацій, враховують
17
близькість їх розміщення у поданому списку, то здобувачі освіти у 3-4 класах
організовують слова в групи за загальними ознаками.
Семантичне оброблення інформації передбачає використання молодшими
школярами логічного висновку для реконструкції події замість простого
відтворення наявної в пам'яті інформації.
Молодші школярі краще запам'ятовують незвичний матеріал, створюючи
на його основі мисленнєвий образ. Часто здобувачі освіти, намагаючись
розібрати слово за буквами, шукають у пам'яті правильні букви. Вони можуть
знати, з якої літери починається слово, але їм потрібно перевірити декілька
варіантів.
У молодшому шкільному віці значно зростають здатність заучувати і
відтворювати інформацію, продуктивність і міцність запам'ятовування
навчального матеріалу. З часом підвищується точність упізнавання збережених
у пам'яті об'єктів.
Основна тенденція розвитку уяви молодших здобувач освіти полягає в
переході від репродуктивної форми (простого комбінування уявлень) до
творчої (побудови нових образів). У формуванні творчої уяви велику роль
відіграють спеціальні знання.
У початкових класах збагачується й урізноманітнюється фантазія.
Збільшується швидкість утворення образів уяви. Складним залишається
створення здобувачами освіти образів об'єктів, яких вони безпосередньо не
сприймали. Протягом молодшого шкільного віку уява дітей зазнає змін.
Спочатку фантазійні образи розмиті, але згодом вони стають точнішими і
чіткішими. На початку навчання для виникнення образу потрібна опора на
конкретний предмет (наприклад, опора на картинку при описі чи розповіді),
далі розвивається опора на слово, яке є початком мисленнєвого створення
нового образу (написання твору за розповіддю вчителя, прочитаною книгою).
Завдяки розвитку здатності керувати своєю розумовою діяльністю уява
дитини теж стає більш керована. Її образи пов'язують із завданнями, які ставить
перед здобувачем освіти зміст навчальної діяльності.
18
У дітей молодшого шкільного віку переважає наочно-образне мислення.
Під час розв'язування задач вони спираються на реальні предмети або їх
зображення. У них поглиблюється і розширюється мислення, що має прояв в
якіснішому розумінні змісту засвоєних понять, опануванні нових та оперуванні
ними. Процес навчання стимулює розвиток абстрактного мислення, особливо
на уроках математики, оскільки від дій з конкретними предметами здобувач
освіти переходить до розумових операцій з абстрактними числами.
Протягом молодшого шкільного віку в дітей модулюються такі
мислительні операції, як аналіз, синтез, порівняння, абстрагування,
узагальнення.
Аналіз – мисленнєве розкладання цілого на частини. Першокласники та
деякі другокласники використовують переважно практично-дійовий та образно-
мовленнєвий аналіз предметів, явищ тощо. Із третього, а інколи навіть із
другого класу він стає систематичним.
Синтез полягає в об'єднанні частин у ціле на основі попереднього аналізу,
встановлення зв'язків і відношень між ними. Першокласники легше здійснюють
синтез у процесі виконання практичних дій. У третьому, рідше в другому, класі
він набуває образно-мовленнєвого, систематичного характеру.
Рівень аналізу й синтезу у молодших школярів залежить не тільки від їх
загального розвитку, а й від предметів, які є об'єктом цих дій. Аналіз і синтез
поєднуються у порівнянні об'єктів.
Порівняння визначається як схожість або відмінність предметів, явищ.
При порівнянні здобувачі освіти легко виокремлюють відмінності і важче схожі
риси. У процесі систематичного і тривалого навчання вони поступово
опановують уміння виокремлювати та порівнювати подібності.
Абстрагування полягає у виокремленні одних ознак об'єкта і в
одночасному ігноруванні інших. Здобувачі освіти більше зосереджуються на
зовнішніх ознаках, легше абстрагують властивості предметів, ніж зв'язки і
відношення між ними.
19
Узагальнення – це відображення загальних ознак і якостей явищ
дійсності. У молодшому шкільному віці воно полягає в об'єднанні предметів на
основі певної ознаки. Розвитку узагальнення сприяють систематичне виконання
завдань на групування наочних предметів, словесно означених об'єктів,
розв'язування математичних задач. Здобувачі освіти усвідомлюють власні
мисленнєві операції, що допомагає їм здійснювати самоконтроль у процесі
пізнання. У них розвиваються самостійність, гнучкість, критичність мислення.
У дітей молодшого шкільного віку активно удосконалюються навички
усного мовлення: розширюється словниковий запас, вони оволодівають все
складнішими граматичними структурами. З початком навчання особливого
значення набуває формування грамотності здобувача освіти, передусім читання
і письма – форм символічної комунікації, які здійснюються з допомогою уваги,
сприймання, пам'яті, асоціацій з наявними знаннями і конкретного контексту.
Завдяки їм діти налагоджують зв'язок із зовнішнім світом, впливають на свій
внутрішній світ. Читання вимагає засвоєння фонетики, а письмо вимагає
удосконалення необхідних моторних навичок. Ці форми комунікації
взаємопов'язані, адже читання є сприйманням змісту письмового тексту, а
письмо – передаванням змісту в письмовій формі.
Розвиток навичок читання і письма у молодших школярів є складним
процесом, який залежить від соціокультурного контексту. Діти набувають
основ грамотності, взаємодіючи з батьками, близькими людьми, вчителями,
однолітками, а також у процесі роботи з комп'ютером, перегляду телепередач.
Опанування письма і читання у початкових класах відкриває додаткові
можливості для подальшого розвитку лексичного, граматичного і
стилістичного аспектів мовлення дитини. У молодшому шкільному віці
інтенсивно розвивається внутрішнє мовлення, яке є важливим механізмом
розумової діяльності. Виявляється воно під час розв'язування різноманітних
завдань, мисленого планування, запам'ятовування тощо.
Основними ознаками розвитку інтелекту молодшого здобувача освіти є
якість знань, уміння застосовувати їх на практиці, орієнтування в матеріалі,
20
самостійне набування знань, знаходження нових способів виконання роботи,
особливості засвоєння нового матеріалу, міцність запам'ятовування, самостійне
формулювання запитань, що логічно випливають з відомих у задачі
співвідношень, знаходження можливих способів розв'язування нетипових
завдань.
Формування інтелекту детерміноване розвитком певних показників
психічних процесів: точності зорового, слухового і дотикового сприймання;
повноти й детальності описування картини, яку здобувач освіти бачить уперше;
способів свідомого запам'ятовування нового матеріалу (групування,
самоконтролю – під час заучування); здатності зауважувати помилки,
неточності в міркуваннях ровесників; гнучкості мислення, що виявляється у
доцільному варіюванні способів дій, легкості й швидкості переходу від
міркування, що спирається на реальні або зображені предмети, до мислення з
опорою на графіки, схеми, числові і буквені формули; словесно-логічного
мислення.
Розумовий розвиток здобувачів освіти має суттєві індивідуальні
відмінності, які виявляються в удосконаленні загальних і спеціальних
здібностей, прискоренні темпу роботи. У одних дітей краще розвинуті
мисленнєві, в інших – мнемічні чи перцептивні компоненти інтелекту.
Цілісний розвиток інтелекту у молодшому шкільному віці відбувається за
такими напрямами:
1) засвоєння й активне використання мови як засобу мислення. Цей
напрям пов'язаний із розвитком мовлення дітей, активним його використанням
під час розв'язування різноманітних завдань. Важливо навчити їх роздумувати
вголос, словесно відтворювати думки і вербалізовувати (виражати в словах)
процес та отриманий результат розв'язування задач і виконання вправ;
2) поєднання і взаємозбагачення всіх видів мислення: наочно-дійового,
наочно-образного, словесно-логічного. З цією метою дітям пропонують
завдання, для розв'язування яких необхідні одночасно і практичні дії, і вміння
21
оперувати образами, поняттями, висловлювати судження на рівні логічних
абстракцій;
3) виокремлення підготовчої та виконавчої фаз розв'язання завдання. На
підготовчій фазі здійснюють аналіз його умов і виробляють план, на виконавчій
реалізують його практично. При цьому обов'язкова перевірка отриманого
результату.
Якщо за будь-яким із цих напрямів виникають труднощі, проблеми, це
означає, що інтелектуальний розвиток дитини відбувається однобічно.
Отже, молодший шкільний вік є періодом інтенсивного психічного та
особистісного розвитку. Новоутворення, що виникають у цей час, навчальна
діяльність створюють передумови для переходу молодшого школяра до
підліткового періоду.
1.3. Чинники пізнавальної активності молодших школярів
У дитини з приходом у заклад загальної середньої освіти та початком

навчання різним предметам виникають нові умови для розвитку пізнавальних
процесів. Пізнавальні процеси не є продуктом замкнутої природи дитини, вони
виникають із контакту з оточуючим світом; особливий вплив на їх розвиток
мають дорослі, які їх оточують. Активність пізнавальних процесів, що
керується інтересом до вивчення світу – виразна інтелектуальна спрямованість
на пошук нового у предметах, явищах, подіях, що мотивоване прагненням
глибше пізнати їх особливості, майже завжди усвідомлене ставлення до
предметів, явищ, подій [3]. Цей супроводжується емоційно забарвленою
(здивування, захоплення, радість від пошуку, переживання успіху,
розчарування від невдач) реакцією, виявляється у вольових діях, пізнанні нових
сторін навколишньої дійсності. Інтерес дитини до різних видів діяльності
(мовлення, малювання, заняття музикою, ліплення тощо) зумовлений не тільки
доступністю і привабливістю цих занять, а й віковими особливостями дітей.
22
Інтерес молодших школярів з віком зростає. Цей ріст залежить не тільки від
віку дітей, а й від змісту та методів навчання.
У вітчизняній психологічній та педагогічній науках існує кілька підходів
до визначення поняття активності пізнавальних процесів. Розглядається як
рівень вияву пізнавальної потреби, яка забезпечує спрямованість особистості на
усвідомлення мети діяльності. Що в свою чергу сприяє орієнтації,
ознайомленню з новими фактами, більш повному й глибокому відображенню
дійсності. Задоволення пізнавального пізнання не веде до його затухання, а
викликає нові інтереси, які відповідають більш високому рівню пізнавальної
діяльності [1].
Я. Коменський відводив пізнавальній актвності винятково важливе
значення в навчальному процесі. Тільки завдяки активності, вважав він,
здобувач освіти «горітиме бажанням навчатися, не лякаючись ніяких
труднощів, аби опанувати науку... Мало того, що він не уникатиме праці, він
навіть шукатиме її і не лякатиметься напруження і зусиль. Він поставить собі за
мету не щось посереднє, а найвище, постійно намагатиметься чогось навчитися,
коли відчуватиме, що йому чогось бракує, та постійно шукатиме, у кого йому
навчатися, в усьому змагаючись із своїми товаришами» [4].
У дослідженні будемо орієнтуватися на означення О. Савченко, згідно
якого пізнавальна активність – це сила прагнення до знань, що виявляються в
активному ставленні учня до пізнання сутнісних властивостей предметів і явищ
дійсності [6, с. 361].
Характерною особливістю пізнавальної активності молодших школярів є
їх рухливість. Це проявляється у великій кількості запитань, які ставлять
здобувачі освіти.
Кожний етап психічної діяльності людини насичений певними почуттями,
емоціями. Важливе місце займають емоційні моменти в інтересах, які
виражають найінтимніше, найцінніше для людської особистості. У разі
відсутності більш чи менш безпосереднього емоційного чинника буде
23
усвідомлення значущості, обов’язку, але не буде інтересу, що і створює
пізнавальну активність (С. Рубінштейн) [5, с. 116].
Водночас психологічна природа пізнавального інтересу має активний,
діяльнісний характер, що свідчить про наявність вольового елементу в структурі
пізнання. Підтвердження цієї думки знаходимо у С.Рубінштейна, оскільки він
поділяє інтереси за силою вияву на активні та пасивні [5].
О. Ковальов простежує взаємозв’язок між виникненням активності та
існуючими потребами особистості. Вказуючи при цьому на те, що потреба
може стати основою для формування інтересу, більше того, сам інтерес може
перетворитися на потребу. Потреби, вважає дослідник, є особливим психічним
станом суб’єкта, які можуть бути охарактеризовані як суперечність між
внутрішнім станом і зовнішніми умовами існування людини, що спонукає
особистість до різних форм діяльності. Потреби й інтереси взаємопов’язані між
собою, але вони не тотожні. Потреби особистості стимулюють виникнення
мотивів та інтересу. Щодо пізнавальних потреб, то вони є певним сигналом про
незадоволеність особистості наявним рівнем знань, прагненням до глибшого,
розгорнутого вивчення навчального матеріалу [3].
Поява у здобувачів освіти нових потреб у знаннях стимулює педагога
шукати засоби педагогічного впливу на здобувачів освіти, що стимулює
активний розвиток пізнавальних інтересів. Праці психологів і педагогів
показують, що цікавість нового у навчанні є міцним і важливим мотивом, який
стає рушійною силою в діяльності здобувача освіти.
Мотиви – це не інтереси, а внутрішні імпульси, які спонукають
здобувачів освіти до активної пізнавальної діяльності. Якщо здобувача освіти
спонукає сама діяльність, що спрямована на оволодіння знаннями, тоді можна
гворити про активний інтерес як емоційно-пізнавальне ставлення до предмета
[2].
Розглядаючи джерело активності, більшість вітчизняних педагогів і
психологів доводять, що це навколишній світ (явища, середовище), що може
виявлятися тільки через ставлення особистості до певних предметів, об’єктів і
24
явищ навколишнього середовища, з якими вона перебуває у взаємозв’язку і
взаємодії. Далеко не все однаково зацікавлює людину. Ставлення до предметів і
явищ навколишнього світу має вибіркове спрямування. Інтерес особистості
пов’язаний з тим, у чому вона відчуває потребу, що для самої людини має
особливе значення, становить справжній життєвий зміст. Лише тоді, коли той
чи інший предмет, явище, подія, вид діяльності є для людини важливим,
значним, вона з істотним захопленням пізнає його або займається ним.
У складному ставленні людини до предметного світу в органічній єдності
взаємодіють емоційні, інтелектуальні та вольові процеси, які відіграють
важливу роль у становленні будь-якого пізнання. На цій основі виділяють такі
структурні компоненти пізнавального інтересу здобувачів освіти:
– емоційний, що забезпечується сприйманням краси об’єкта, його новизною,
привабливістю, переживанням, задоволенням від діяльності, позитивними
взаєминами тощо;
– інтелектуальний – це розумові дії та операції аналізу, синтезу,
узагальнення, порівняння, зіставлення, які спонукають розмірковувати,
обґрунтовувати, доводити свою думку;
– вольовий або регулятивний, до якого входять домагання, прагнення,
прийняті рішення, увага до об’єкта, прояв зусилля;
– творчий, який активізує уяву, фантазію, створення нових образів.
Пізнавальну активність дитини не потрібно ігнорувати, потрібно
враховувати та формувати. Розв’язання і дослідження розвитку та формування
пізнання є дуже важливим і актуальним, оскільки саме пізнання допомагає
дітям навчатися, у майбутньому орієнтуватися і спрямувати свої зусилля на
досягнення певної професії. Звертати увагу на те, що подобається і притягує.
Допомагає краще сприймати навколишній світ, глибше вивчати предмет, що
подобається. Пізнавальний інтерес стимулює пізнавальну активність здобувачі
освіти, спрямовує розвиток розумової, психічної, соціальної сфери особистості,
створює умови для формування навчальної діяльності здобувачів освіти.
25
Інтереси у дитини формуються дуже рано і виникають на основі
безумовного орієнтувального рефлексу [19]. Роль пізнавальних інтересів в
процесі діяльності велика, вони змушують особистість активно шукати способи
пізнання оточуючого середовища від конкретного до абстрактного. Молодші
школярі дуже різні у своєму ставленні до пізнання. Завдання вчителя
пробудити в кожної дитини пізнавальну активність, допитливість, прагнення
мислити, робити самостійні висновки. Проблема розвитку пізнавальної
активності у молодших школярів – це одна з найактуальніших в педагогічній
психології, оскільки активність є неодмінною передумовою формування
розумових якостей особистості, її самостійності та ініціативності,
спрямованості у вивченні певних предметів. Активність відіграє важливу роль у
будь-якому пізнавальному процесі, вона завжди є вирішальною умовою
успішної діяльності дитини та її розвитку. Активний інтерес, той який спонукає
дитину оволодіти об’єктом інтересу, формує розвиток особистості, характер,
здібності. Активність, у мотиваційному компоненті пізнавального інтересу,
характеризується відповідними рівнями.
Таблиця 1.1
Рівні пізнавальної активності
№ Рівні Характеристика
1 Репродуктивно- Здобувач освіти виявляє початкові творчі здібності,
фактологічний самостійно оцінює нові факти та явища, знаходить
джерела інформації
2 Описово-пошуковий прагнення пізнати нове з допомогою вчителя
3 Трансформаційний Здобувач освіти виявляє особливі творчі здібності,
вільний час присвячується предмету, що
подобається, роботу виконує самостійно
У процесі активності здобувачі освітив виділяють етапи формування

пізнавальної активності за рівнем розвитку усвідомлення пізнавальних потреб,
стійкості інтересу та здатності до пізнавальної активності.
Таблиця 1.2
26
Етапи пізнавальної активності
№ Етапи Характеристика
1 Зацікавленість Нестійкість, довільний характер, вибіркова пізнавальна
активність учня
2 Допитливість Прагнення розширити свої знання з окремої теми, розділу,
предмету емоції здивування,почуття радості, відкриття
3 Заглибленість Під впливом пізнавального інтересу здобувач освіти
самостійно дізнається щось нове, опановує теоретичні
аспекти змісту, самостійно знаходить причини події,
розкриває причинно-наслідковізв’язки, встановлює певні
закономірності
Спрямованість Пізнавальна активність здобувача освіти має стійкий
тривалий характер, завдяки їй формується науковий
світогляд, утверджуються стійкі переконання особистості.
Активність здобувача освіти веде до успішної навчальної
діяльності
Діти дошкільного віку бажають навчатися у школі. Вони чекають

шкільного навчання, але, нажаль, більшість уже у перші місяці навчання
втрачають інтерес. Уже через пару місяців освітнього процесу діти починають
мріяти про вихідні та канікули.
Навчальна мотивація – це загальна назва процесів, методів, засобів
спонукання здобувачів освіти до продуктивної пізнавальної діяльності,
активного засвоєння змісту освіти.
Мотивація навчальної діяльності буває зовнішня і внутрішня.
Зовнішня навчальна мотивація – коли особистість мотивована зовні
(учителем, батьками). Здобувач освіти бере участь у навчальному процесі
заради визнання або щоб уникнути покарання. При зовнішній мотивації
особистість мало зацікавлена в саморозвитку і працює на короткотривалу
перспективу, швидкий результат (заслужити похвалу, уникнути невдачу), а не
довготривалу (розвиток, удосконалення). У результаті, такі здобувачі освіти
27
вважають причиною своїх невдач і неуспішності зовнішні сили і відчувають,
що не можуть впливати на ситуацію, що склалася. Свою невдачу вони
сприймають як постійну й закономірну, а не як одноразову помилку. Такі діти
потребують постійного заохочення. Якщо ж їх не хвалять, у них формується
стійке переконання у відсутності здібностей.
Здобувачі освіти мають працювати заради цілей, які вони самі для себе
визначили, а не цілей, нав’язаних іншими. За таких умов розвивається
глибинний інтерес до предмета, тобто говорять про внутрішню мотивацію
людини. При наявності внутрішньої мотивації активізуються такі внутрішні
чинники особистості, як потреби, інтерес, допитливість, задоволення. Здобувач
освіти навчається, не очікуючи на зовнішню винагороду. Він отримує
внутрішню винагороду за рахунок підвищення почуття власної гідності,
самооцінки, задоволення від того, що досягнув мети. Такий здобувач освіти
мало звертає увагу на оцінки чи заохочення вчителя, а працює охоче завдяки
внутрішньому інтересу, бажанню досягнути поставленої мети.
На мотивацію впливає багато чинників: інтерес до предмета,
усвідомлення його корисності, прагнення до успіху, впевненість і почуття
власної гідності, наполегливість і терпіння, врешті-решт – подобається чи не
подобається вчитель. І, звичайно ж, не всі здобувачі освіти орієнтовані на
цінності, вони мають різні потреби й бажання.
Психологи виокремлюють три рівні розвитку пізнавальної мотивації:
широкий пізнавальний мотив, тобто спрямованість на засвоєння нових знань;
навчально-пізнавальний мотив, що спонукає до оволодіння способами
добування знань; мотив самоосвіти.
У ідеалі картина може бути представлена так. Для молодших школярів
характерні широкі пізнавальні мотиви. У середній школі діти більшою мірою
орієнтовані на спосіб отримання знань. У старших класах повинні виявлятися
зрілі пізнавальні мотиви – мотиви самоосвіти.
Молодший шкільний вік: є початком становлення мотивації навчання, від
якого багато в чому залежить доля дитини протягом усього шкільного періоду;
28
має великі резерви формування мотиваційної сфери, які необхідно
використовувати, щоб уникнути «мотиваційного вакууму» під час переходу до
середньої школи.
Для формування позитивної мотивації до навчання у здобувачів освіти
дуже важливо, щоб та навчальна інформація була співзвучна їхнім потребам.
Лише така інформація піддається емоційній (оціночній) та розумовій
(раціональній) переробці.
Для того, щоб у здобувачів освіти вробилась мотивація, потрібно
будувати навчальну діяльність особливим чином. Вивчення кожного розділу
або теми навчальної програми повинне складатися з трьох основних етапів:
мотиваційного, операційно-пізнавального та рефлексивно-оцінного.
На мотиваційному етапі здобувачі освіти повинні усвідомити, чому і для
чого їм потрібно вивчити даний розділ програми, що саме вони повинні
засвоїти, щоб успішно виконати основну навчальну задачу.
Мотиваційний етап зазвичай складається з наступних навчальних дій:
Створення навчально-проблемної ситуації, що вводить здобувачів освіти
у предмет вивчення теми програми. Навчально-проблемна ситуація може бути
створена вчителем різними прийомами:
а) постановкою перед здобувачами освіти завдання, вирішення якого
можливе лише на основі вивчення даної теми;
б) бесідою (розповіддю) вчителя про теоретичну та практичну значущість
майбутньої теми (розділу) програми.
в) розповіддю вчителя про те, як вирішувалася проблема в історії науки.
Після того, як основна навчальна задача зрозуміла і прийнята
здобувачами освіти, намічають і обговорюють план майбутньої роботи.
Учитель повідомляє час, відведений на вивчення теми, орєнтовні терміни її
завершення. Це створює в здобувачів освіти ясну перспективу роботи. Потім
учитель повідомляє, що потрібно знати і уміти для вивчення теми. Тим самим у
здобувачів освіти створюється програма на необхідність підготовки до
вивчення матеріалу. Завершується обговорення тим, що окремі здобувачі освіти
29
дають самооцінку своїх можливостей щодо вивчення теми, вказують, який
матеріал вони повторюють і що ще зроблять для підготовки до майбутніх
уроків. Деяким здобувачам освіти учитель заздалегідь пропонує завдання для
заповнення наявних прогалин, вказуючи, що виконання цих завдань створить
можливість плідно вивчити нову тему.
Весь цей етап вивчення теми дуже важливий для становлення мотивації
навчальної діяльності здобувачів освіти. Навряд чи правильно роблять ті
вчителі, які його зовсім опускають або ж обмежуються однією фразою:
«Сьогодні ми приступаємо до вивчення теми...», переходячи відразу до викладу
нового матеріалу. Така «економія часу» болісно позначиться на всім процесі
навчальної діяльності здобувачів освіти.
На етапі операційно-пізнавального етапу здобувачі освіти засвоюють
зміст теми програми та оволодівають навчальними діями і операціями, що
входять в цей зміст. Роль даного етапу в становленні мотивації навчальної
діяльності залежить, головним чином, від того, чи буде здобувачам освіти
зрозуміла необхідність всього змісту і окремих його частин, всіх навчальних
дій і операцій для розв'язання основної навчальної задачі, поставленої на
мотиваційному етапі, чи усвідомлюють вони закономірний зв'язок між усіма
окремими навчальними завданнями, важливість їх для вирішення загального
навчального завдання.
Рефлексивно-оцінний етап підсумковий в процесі вивчення теми, коли
здобувачі освіти вчаться рефлексувати (аналізувати) власну навчальну
діяльність, оцінювати її, зіставляючи результати з поставленими основними і
індувальними навчальними завданнями. Якісне проведення цього етапу має
величезне значення у становленні мотивації навчальної діяльності.
Роботу з підведення підсумків вивчення пройденого розділу необхідно
організувати так, щоб здобувачі освіти змогли пережити почуття емоційного
задоволення від зробленого, радість перемоги над подоланими труднощами,
щастя пізнання нового, цікавого. Тим самим буде формуватися орієнтація на
переживання таких почуттів у майбутньому, що призведе до виникнення
30
потреб у творчості, у ретельному самостійному навчанні, тобто до появи
позитивної стійкої мотивації навчальної діяльності.
Важливо, щоб контроль і оцінка не тільки встановлювали фактичний стан
знань і умінь кожного здобувача освіти, а й використовувалися для спонукання
його до подальшої роботи, для створення подальших перспектив цієї роботи.
Сьогодні багато вчителів, усе більше усвідомлюючи значення мотивації
для успішного навчання здобувачів освіти, пропонують різні способи
підвищення навчальної мотивації молодших школярів.
Мотиви учіння в кожної дитини – глибоко особистісні, індивідуальні.
Зовнішня поведінка здобувача освіти, його ставлення до закладу загальної
середньої освіти, товаришів, оцінювання багатьох подій – це все основа, яка
формує бажання дитини вчитися, долати труднощі.
Живильні сили для всього дерева учіння йдуть насамперед від почуттів
маленького здобувача освіти, від того, як його зустрічає заклад загальної
середньої освіти і перший учитель.
Якщо надії малюка на радість шкільного життя справджуються,
зміцнюється допитливість, виникає інтерес, який і є сильним мотивом учіння.
Молодший здобувач освіти дуже хоче добре вчитися. Він приходить до
школи з цим великим бажанням. І радість шкільного життя залежить саме від
успішності дитини у навчанні. Маленький здобувач освіти ще не вміє долати
труднощі, і кожна невдача приносить йому справжнє горе. Тому головне
завдання учителя – підтримати дитину, створити умови, що забезпечують їй
успіх у навчанні, дати дитині відчуття радості від того, що вона «знає і вміє».
РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТИМУЛЮВАННЯ

ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
2.1. Організаційно-методичні особливості дослідження
Об'єкт: навчання як провідна діяльність здобувачів освіти.

31
Предмет: шляхи стимулювання пізнавальної активності молодших
школярів.
Мета: проаналізувати шляхи стимулювання пізнавальної активності
молодших школярів.
Завданн експериментального дослідження: вивчити шляхи стимулювання
пізнавальної активності молодших школярів та перевірити їх ефективність.
Експериментальна база: Красноградський заклад загальної середньої
освіти №1 імені О. Копиленка, учні 1-А класу.
Для дослідження було використано наступні методи:
«Орієнтовний тест шкільної зрілості Керна-Їрасека» (дослідження
вербального мислення, уміння працювати за зразком, концентрування уваги),
методика «Запам’ятай малюнки», методика «Запам’ятай і розстав крапки»,
методика «Пізнавальний інтерес».
«Орієнтовний тест шкільної зрілості Керна-Їрасека» (дослідження
вербального мислення, уміння працювати за зразком, концентрування уваги)
Зовнішня простота і легкість проведення, наявність детального опису дій
дитини, що оцінюються тим або іншим балом, робить цей тест привабливим
для використання психологами.
Завдання № 1. Тут намалюй яку-небудь людину. Так, як ти це зумієш. (5
зразків для оцінки виконання тесту приведено на рис.1
Завдання №2. Поглянь, тут щось написане. Ти ще не вчився писати, але
спробуй, можливо, ти теж зумієш. Гарненько поглянь, як це написано, і тут,
поруч (справа) на цьому порожньому місці, напиши теж так.
Завдання №3. Поглянь – тут крапочки. Намалюй тут поруч такі ж . П'ять
зразків для оцінки приведено на рис. 3 Оцінка виконання тесту (відмітки від 1
до 5).
Завдання №4. Тест вивчення вербального мислення.
Методика «Запам’ятай малюнки»
32
Методика направлена на визначення об'єму короткочасної пам'яті. Діти
як стимули отримують картинки, представлені нижче. Їм дається інструкція
приблизно наступного змісту:
«На цій картинці представлено дев'ять різних фігур. Спробуй запам'ятати
їх і потім дізнатися на іншій картинці, яку я тобі зараз покажу. На ній, окрім
дев'яти раніше показаних зображень, є ще шість таких, які ти до цих пір не
бачив. Спробуй дізнатися і показати на другій картинці тільки ті зображення, які
ти бачив на першій з картинок».
Стимульний матеріал до методики «Запам’ятай малюнки»
Методика «Запам’ятай і розстав крапки»
За допомогою цієї методики оцінюється об'єм уваги дитини. Для цього

використовується стимульний матеріал, зображений нижче. Лист з крапками
заздалегідь розрізаний на 8 малих квадратів, які потім складаються в стопку
так, щоб вгорі опинився квадрат з двома крапками, а внизу – квадрат з
дев'ятьма крапками (всі останні йдуть зверху вниз по порядку з числом крапок,
що послідовно збільшується на них).
Перед початком експерименту дитина отримує наступну інструкцію:
«Зараз ми пограємо з тобою в гру на увагу. Я буду тобі одну за іншою
показувати картки, на яких намальовані крапки, а потім ти сам малюватимеш ці
крапки в порожніх клітинках в тих місцях, де ти бачив ці крапки на картках».
33
Далі дитині послідовно, на 1-2 сек, показується кожна з восьми карток з
крапками зверху вниз в стопці по черзі і після кожної чергової картки
пропонується відтворити побачені крапки в порожній картці за 15 сек. Цей час
дається дитині для того, щоб вона змогла пригадати, де знаходилися побачені
крапки, і відзначити їх в порожній картці.
Оцінка результатів
Об'ємом уваги дитини вважається максимальне число крапок, яке дитина
змогла правильно відтворити на будь-якій з карток (вибирається та з карток, на
якій було вказано безпомилково найбільша кількість крапок)
Стимульний матеріал до завдання «Запам'ятай і розстав крапки».
Матриці до завдання «Запам'ятай і розстав крапки».
Учителю необхідно вчитися не лише встановлювати наявні кожному

здобувачу освіти потреби, інтереси, мотиви, схильності, а також керувати
процесом їх формування. Це керування відбувається за допомогою
спостережень за діяльністю та поведінкою здобувачів освіти, аналізу
34
результатів їх діяльності, в процесі повсякденного ділового і дружнього
спілкування з ними.
Розроблені методики вивчення пізнавальних інтересів, схильностей,
успішності молодших здобувачів освіти.
Методика «Пізнавальний інтерес»
Мета: виявити характер та силу пізнавальних інтересів здобувачі освітив.
Порядок проведення: здобувачам освіти без спеціального попередження і
підготовки пропонується написати твір на одну з наступних тем на вибір:
1.Що я знаю про мову.
2.Що я знаю про математику.
3.Чим я люблю займатися.
4.Мій вихідний день.
Обробка отриманих даних: твір аналізується за обраною темою, за
змістом твору. Такий аналіз дозволяє встановити характер інтересу здобувача
освіти (розважальний; спрямований лише на шкільну програму) і
характеризувати силу даного інтересу. Дана методика легка в застосуванні і є
продуктивною у дослідженні пізнавальних інтересів.
2.2. Кількісний та якісний аналіз результатів дослідження
Експериментальне дослідження проходило у три етапи: констатувальний,

формуючий, контрольний.
Зобразимо отримані результати констатувального етапу у вигляді
гістограм для наочності:
35
57,60%
60%
50%
40%
30% 24%
19,20%
20%
10%
0%
Високий рівень Середній рівень Низький рівень
Рис.2.1. Оцінка результатів завдання «Малюнок чоловічої фігури»
На рис.2.1.бачимо, що серед здобувачів освіти класу високий рівень

мають 5 чол.(24%); середній – 12 чол. (57,6%), низький – (19,2%). Переважає
середній рівень.
60% 52,40%
50%
40%
28,40%
30%
19%
20%
10%
0%
Рис.2.2. Оцінка результатів завдання «Повторення письмових букв»

мають 4 чол.(19,2%); середній – 11 чол. (52,4%), низький – (28,4%). Переважає
36
70% 62,00%
60%
50%
40%
30%
19% 19,00%
20%
10%
0%
Рис.2.3. Оцінка результатів завдання «Змальовування групи крапок»

мають 4 чол.(19,2%); середній – 13 чол. (62%), низький – 4 чол. (19%).
Переважає середній рівень.
60% 52,40%
50%
40%
28%
30%
19,20%
20%
10%
0%
Рис.2.4. Оцінка результатів завдання «Тест вербального мислення»

мають 6 чол.(28,4%); середній – 11 чол. (52,4%), низький – 4 чол. (19,2%).
37
66,50%
70%
60%
50%
40%
30% 24%
20%
9,50%
10%
0%
Рис.2.5. Оцінка результатів завдання «Запам’ятай малюнки»

мають 5 чол. (24%); середній – 14 чол. (66,5%), низький – 2 (9,5%). Переважає
66,50%
70%
60%
50%
40%
30%
19%
20% 14,30%
10%
0%
Рис.2.6. Оцінка результатів завдання «Запам’ятай і розстав крапки»

мають 4 чол.(19,2%); середній – 14 чол. (66,5%), низький – 3 (14,3%).
Аналіз усних відповідей на питання дозволив встановити характер
інтересу здобувачів освіти. Він носить розважальний характер, достатньої
активності не виявлено.
38
За результатами дослідження робимо висновок про те, що рівень розвитку
вербального та невербального інтелекту у більшості дітей на середньому рівні.
Здатність працювати за зразком, вміння орієнтуватися у просторі, пам’ять
здобувачів освіти теж у більшості на середньому рівні. Отримані результати
свідчать про важливість розробки рекомендацій щодо розвитку вищих
психічних функцій та інтелекту дітей.
Завдання для формування пізнавальних процесів та їх активності
здобувача освіти представлені у додатках.
Завдання спрямовані на підвищення активного інтересу пізнавальних
процесів: розвиток пам’яті, уваги, уяви, мислення, формування адекватної
самооцінки, розвиток комунікативних здібностей, вольової саморегуляції.
Підібрані заняття легкі у використанні, вправи складені в ігровій формі,
що доречно для даного віку та при цьому є ефективним інтерактивним методом
виховання.
Завдання формувального етапу:
1. Сформувати вміння працювати за заданим зразком.
2. Розвивати вольову регуляцію своїх дій.
3. Розвивати пам’ять дитини, навчити мнемічних прийомів,
4. Розвивати вміння знаходити спільну мову з однолітками і
дорослими, розуміти і сприймати комунікативні ситуації.
5. Розвивати аналіз, синтез, порівняння мислення.
6. Розвивати уяву.
39
Групова робота
Індивідуальна робота
Рухавки
Обговорення проблемних тем
Проективне малювання
Ігрові методи
Рис.2.7. Форми та методи роботи
Бажано проводити заняття в одному й тому ж спеціально обладнаному

приміщенні, роздатковий матеріал мати на кожну дитину, впродовж заняття
звертати увагу на результат кожної дитини, виявивши певні складності у дітей,
коректно допомагати їм.
Під час роботи просуватися від простішого до складнішого матеріалу.
Керуючись принципом «НЕ НАШКОДЬ», зберігати витримку та
тактовність.
На контрольному етапі експерименту було проведено повторне
дослідження.
40
60%
60%
50%
40%
40%
30%
20%
10%
0%
0%
високий рівень середній рівень низький рівень
Рис.2.8. Оцінка результатів завдання «Малюнок чоловічої фігури»
На рис.2.8. бачимо, що високий рівень має 40% класу, середній рівень –

60%, та низький 0%, з цього випливає, що рівень невербально інтелекту значно
підвищився.
65%
70%
60%
50%
40%
30%
30%
20%
5%
10%
0%
Рис.2.9. Оцінка результатів завдання «Повторення письмових букв»

30%, та низький – 5%, з цього ми можемо зробити висновок, що рівень умінь
працювати за зразком, значно зріс.
41
60% 55%
50%
40%
40%
30%
20%
10% 5%
0%
Рис.2.10. Оцінка результатів завдання «Змальовування групи крапок»
З рис.2.10. бачимо, що високий рівень має 40% класу, середній рівень –

55%, та низький – 5%, отже ми можемо зробити висновок, що здатність
орієнтуватися у просторі зріс.
60%
50%
40%
30%
20%
10%
0%
Рис.2.11. Оцінка результатів завдання «Тест вербального мислення»

60%, та низький 0%, з цього випливає, що рівень вербального інтелекту значно
підвищився.
42
60%
50%
40%
30%
20%
10%
0%
Рис.2.12. Оцінка результатів завдання «Запам’ятай малюнки»

40%, та низький 0%, з цього випливає, що рівень пам’яті значно підвищився.
50%
45%
40%
35%
30%
25%
20%
15%
10%
5%
0%
Рис.2.13. Оцінка результатів завдання «Запам’ятай і розстав крапки»

50%, та низький 0%, з цього випливає, що рівень пам’яті значно підвищився.
Аналіз усних відповідей на питання дозволив встановити характер
інтересу здобувачів освіти. Він носить спрямований на здобуття знань характер,
пізнавальна активність має значний прояв, що свідчить про успішність
формувального експерименту.
43
ВИСНОВКИ
Формування особистості – це цілісний, поступальний процес, який

виражається у залученні її до соціального досвіду, засвоєнні нею вже існуючих
у суспільстві форм і видів діяльності.
Розвинена і сформована особистість – це активний творець свого життя.
Особистість формується суспільством, а людина, пізнаючи закони суспільства,
діючи активно і цілеспрямовано, може перетворювати його і саму себе.
Однією з найнеобхідніших умов виховання людини відкритого
суспільства є розвиток її унікальності та індивідуальності. Реалізація цього
неможлива без правильної мотивації навчання та розвитку пізнавальної
активності. Навчальний процес – це не тільки процес засвоєння знань,
оволодіння вміннями й навичками, але й процес виховання особистості
кожного учня, розвитку його суспільно-соціальної й творчої активності.
Пізнавальна активність людини не вроджена, вони розвивається. А
розвиток – це істотний, необхідний рух, у якому поступове накопичення
кількісних змін призводить до появи якісних. Тому одним із завдань вчителя є
формування в здобувачів освіти усвідомленого ставлення до життя і озброєння
їх прийомам самостійного пошуку, оскільки саме він породжує цікавість до
засвоєння нового.
Проблема розвитку пізнавальної актвності здобувачів освіти, не
зважаючи на чисельну кількість психолого-педагогічних праць, є актуальною.
Потребують подальшого дослідження такі аспекти проблеми як: пошук
ефективних методів і прийомів розвитку пізнавальної активності молодших
школярів при вивченні окремих предметів; вплив нових інформаційних
технологій на розвиток пізнавальної активності молодших школярів та інші.
Проведене експериментальне дослідження на базі групи продовженого
дня Красноградського закладу загальної середньої освіти №1 імені
О.І.Копиленка вказує на ефективність розроблених занять. Зафіксовано ріст
44
пізнавальної активності та як результат – підвищення рівня розвитку
пізнавальних процесів та цікавості до навчання.
Одним із обов'язків сім'ї і закладів загальної середньої освіти є підготовка
дітей до дорослого життя, від чого залежатимуть їхні успіхи в навчанні,
подальший розвиток.
45
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бех І.Д. Виховання особистості. / І.Д. Бех // – Київ: Либідь, 2003. –

С. 215-225.
2. Бех І.Д. Проблема методів виховання у сучасній школі / І.Д.Бех //
Педагогіка і психологія. – 1996. – №4. – С.136-140.
3. Волкова В.П. Педагогіка / В.П.Волкова. – К. , 2001.– 346 с.
4. Галузинський В.М. Педагогіка: теорія та історія: Навч. посібник/
В.М.Галузинський , М.Б.Євтух – К. :Вища шк., 2005.– 480 с.
5. Досвід роботи класних керівників з проблем виховання здобувачіі
освіти // Позакласний час. – №4. – 2000. – 62 с.
6. Інтелектуальні здібності дитини / Упоряд. Максименко С.Д.,
Максименко К.С., Главник О.П. – К.: Мікрос-СВС, 2003
7. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник /
С.Г.Карпенчук – К.: Вища школа, 1997. – С. 135-137
8. Нісімчук А.С. Сучасні педагогічні технології: Навч.посібник /
А.С.Нісімчук, О.С. Падалка, О.Т. Шпак – К.: Просвіта, 2000. – С. 15-16
9. Омеляненко В.Л. Педагогіка: Навч.посібник/ В.Л. Омеляненко,
С.Г.Мельничук, С.В. Омеляненко – Кіровоград, 2000. – С. 17
10. Орієнтовний зміст виховання в національній школі: Методичні
рекомендації / Кол. авт. за заг. ред Е. І. Коваленко. – К., 1996. – 136с.
11. Педагогіка: Навчальний посібник / В.М. Галузяк, М.І. Сметанський,
В.І.Шахов. – Вінниця, 2001.– 256 с.
12. Савченко О. Я. Розвиток пізнавальної активності молодших
школярів / О. Я. Савченко. – К.: Рад. Школа, 1982. – 176 с.
13. Сирота Н. Фізична культура – спосіб життя: філософія Миколи
Амосова. / Н. Сирота // Здоров’я та фізична культура. – 2017. – № 4. – С. 41-48.
14. Солодухова О.Г. Психологические особенности взаимодействия
учителя со школьным коллективом / О.Г.Солодухова // Взаимосвязь
формирования личности и коллектива: зб. Наук. праць Рига: Латв. ДУ, 1988.
46
15. Солопчук Д. Проблеми формування здорового способу життя в
здобувачів освіти / Д. Солопчук // Молода спортивна наука України: зб. наук.
статей. – Львів: ЛДІФК, 2003. – С. 120-222.
16. Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления. / Под ред.
Ю.Б. Гиппенрейтер.– М.: МГУ, 1981.– С.218-327
17. Щербань П.М. Прикладна педагогіка: Навч. метод. посібник/
П.М.Щербань – К. , 2002.– 184 с.
18. Фіцула М.М. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих
педагогічних закладів освіти/ М.М. Фіцула – К. , 2000.– 321 с.
19. Фельдштейн Д.И. Возрастная и педагогическая психология /
Д.И.Фельдштейн. – М., 2003. – 249 с.
20. Феноменологія розвитку особистості: детермінація, механізм, генезис:
монографія / під ред. Р.В. Павелківа, Н.В.Корчакової. – Рівне: Вол. Обереги,
2009. – 368 с.
21. Фоменко К.І. Дошкільна психологія: навчальний посібник для
студентів вищих навчальних закладів / К.І. Фоменко. – Х., 2004. – 456 с.
22. Фоменко К.І. Психологія дитячого розвитку: навчальний посібник для
студентів вищих навчальних закладів / К.І. Фоменко. – Х., 2015. – 456 с.
23. Чорна К. Освіта молодшого школяра (психолого-педагогічні
аспекти) / К. Чорна // Шкільний світ. – 2003. – №15. – С. 1-3.
47
ДОДАТКИ
«Самооцінка»
Заняття 1.
Мета: формування адекватної самооцінки.
План – схема
1. «Програвання ситуацій».
Педагог за допомогою іграшок програє перед дітьми просту сценку.
Говорить: «Діти, подивіться сюди, це не просто іграшки, а справжні актори.
Хочете спробувати пограти в акторів? Тоді послухайте завдання: я буду
запрошувати декілька дітей до себе, і вони програватимуть те, що я
запропоную. Але я знаю лише початок історії, а кінець ви придумаєте самі.
Готові?
Наприклад: 1) У тебе віднімає іграшку друг. Що ти будеш робити далі? 2)
діти не приймають тебе до спільної гри. Що ти будеш робити далі? 3) тебе
ображають. Що ти будеш робити далі?»
2. «Подружися спиною». Діти шикуються парами навпроти одне одного на
великій відстані. «Подружитись долоньками» дотикаються пальчиками до
ліктів. «Подружитись попами», - дотик сідницями. Діти роблять зчіпку ліктями,
нахиляють голову назад і кладуть на плече другові. Закривають очі і
прислухаються до свого стану. Опускають руки, відходять від партнера,
повертаються до нього обличчям і посміхаються. Обговорення з дітьми їх стану
в момент обіймів.
3. Проективна методика «Намалюй себе квіткою». Діти мають уявити, що
знаходяться на галявині квітів. Уявити себе квіткою, а потім намалювати
квіткою. Малюнки з’єднати, виложити на підлозі, зробити галявину.
Обговорити вибір кожної дитини.
Заняття 2.
48
1. Вправа «Компліменти».
Сидячи в крузі, всі беруться за руки. Дивлячись в очі сусідові, треба
сказати йому декілька добрих слів, За щось похвалити. Той, що приймає киває
головою і говорить: «Спасибі, мені дуже приємно!» Потім він дарує комплімент
своєму сусідові, вправа проводиться по кругу.
Попередження: деякі діти не можуть сказати комплімент, їм необхідно
допомогти. Можна замість похвали просто сказати «смачне», «солодке»,
«квіткове», «молочне» слово.
Якщо дитині важко зробити комплімент, не чекайте, коли засумує його
сусід, скажіть комплімент самі.
2. Програвання ситуацій. 1) твій друг плаче - заспокой його, 2) діти
посварились - помири їх.
3. Контактна гра «Упізнай друга». Діти стоять по колу. Той, хто водить,
стоїть у колі із зав’язаними очима. Педагог виводить до нього по черзі дітей,
яких треба впізнати навпомацки. Якщо впізнати не вдалось, діти міняються
місцями.
4. Гра з повітряною кулькою. Для заняття необхідно мати дві повітряні
кульки. Грає пара в центрі кола. У кожного кулька. Кожен має розповісти
якомога більше позитивного і гарного про себе, набиваючи кульку (одне слово
на удар кульки). Пари міняються, доки всі діти не візьмуть участь у грі.
5. Гра «Плутанка». Ведучий виходить з кімнати або відвертається, діти
беруться за руки і стають у коло. Не відпускаючи рук, вони починають
заплутуватися, хто як може. Коли плутанка утворилася, ведучий заходить до
кімнати і намагається розплутати те, що утворилося. Ведучі змінюються.
Заняття 3.
1. Гра «Перетворення на королеву чи короля». Матеріал: багато одягу,
біжутерія, стрічечки, фотоапарат. Дітям треба нарядитися в різний одяг та
49
зобразити жестами та мімікою короля або королеву. А інші діти грають
придворних і вихваляють королів. Той, хто краще похвалив, сам стає королем.
Королів та королев фотографуємо.
2. Гра «Мій кращий друг». Дитина входить у коло, кожен характеризує її з
кращої сторони, тобто називає те, що подобається в другові. Дитина з кола
вибирає наступного.
3. Контактна гра «Дотик». Діти розбиваються на пари, стають обличчям одне
до одного і заплющують очі. Одночасно долоньками обмацують одне одного,
коментують усі частини тіла, до яких торкаються, застосовуючи при цьому
зменшено-ласкаві слова. У кінці гри дякують одне одному.
Заняття 4.
1. Гра «Мій кращий друг». Дитина заходить у коло, кожен характеризує її з
кращої сторони, тобто називає те, що подобається в другові. Дитина з кола
вибирає наступного.
2. Гра «Упізнай танок». Необхідно мати аудіо запис десяти мелодій, по
одному куплету, магнітофон. Дітям треба вгадати мелодію таночка і всім
танцювати у спільному колі, хто як уміє (циганочка, ламбада. Лезгинка,
український гопак, сучасний танок та інш.)
3. «Намалюй себе принцесою, принцом». Дівчата уявляють, що
перетворилися на принцес, малюють себе. А хлопчики звичайно ж
перетворюються на казкових принців і теж себе малюють.
Заняття 5.
1. Вправа «Дощик». Діти разом з Педагогом ляскають в долоні в темпі,
що все прискорюється. Педагог: «Набігли хмаринки, і пішов дощик. Спочатку
рідкісні краплі застукали по даху. Але дощик посилюється, краплі падають
частіше, частіше... Справжня злива!»
50
2. Дискусія. Педагог. «Діти, тільки що ми з вами грали в гру «Дощик».
Дощик у нас дійсно вийшов як справжній: крапель багато, падають вони часто-
часто — справжня злива! Кожен з вас був окремою крапелькою, а всі разом ви
стали бурхливою зливою, яка змочила всю землю, дала напитися квітам, травам
і деревам!»
Далі діти відповідають на питання:
А одна крапелька змогла б це зробити?
А одна людина може прожити на світі?
А якщо у нього є друзі і близькі?
А як ви думаєте, кому легко і цікаво жити – людині самотній або людині, у якої
є друзі?
Чому?
Що таке дружба?
Чим вона допомагає людям?
Яким потрібно бути, щоб з тобою хотілося дружити?
А яким — не потрібно?
А у вас є друзі? Які вони?
Педагог робить короткий переказ уривка з книги Е. Успенського
«Крокодил Гена і його друзі». «Одного разу в магазин «Овочі-фрукти» з
далекої південної країни доставили багато ящиків з апельсинами. Коли їх стали
відкривати, виявилось….. Так у Чебурашки з'явилося ім'я. І у кожної людини є
власне ім'я».
3. Дискусія. Діти працюють з питаннями.
Чи бувають люди, у яких немає імен?
А для чого потрібні імена?
А хто ще має імена?
4. Вправа «Імена». Педагог: « Імена є і у всіх нас. Мене, наприклад,
звуть Оксана Миколаївна. А як вас звуть? Давайте по команді «Раз, два, три!
Ім'я назви!» – хором назвемо кожен своє ім'я!» Діти виконують завдання.
51
5. Вправа «Ласкаве ім'я». Ведучий просить кожну дитину по кругу
вимовити те ласкаве ім'я, яке йому подобається, а решта дітей хором повинна
услід за ним вимовити його з такою ж інтонацією.
6. Малюнок «Я і моє ім'я». Діти малюють на спеціальних тонованих
різноколірних листах, а дитина вибирає той колір, який йому подобається.
Після виконання завдання слідує обговорення, потім діти мають
можливість домальовувати те, що хочеться.
«Пам’ять»
Заняття 1
Мета: розвиток пам’яті
1. Гра «Запам’ятай слова». Діти мають по шість малюнків. Педагог
називає три з них. Дитина вибирає названі, викладає їх на столі. Після
засвоєння гри кількість малюнків для запам’ятовування збільшується до
чотирьох.
2. Гра «Упізнай заданий контур навпомацки». Необхідно мати два
однакових комплекти предметів, вирізаних із цупкого картону
(наприклад: квітка, пірамідка, будиночок, зірочка, яблуко). Фігурки (1
компл)складаються в мішечок. 2 набір використовується як зразок.
Дитина має навпомацки відгадати, що за фігура в мішечку.
3. Гра «Асоціативні малюнки» парами. Необхідно мати демонстраційний
плакат парних малюнків з функціональними зв’язками (хлопчик-м’яч,
літак-хмара, дерево - яблуко), бланк, шість малюнків (м’яч, хмара,
яблуко, колесо, ягода, гриб) на кожну дитину. Після показу Педагог дає
дітям робочі бланки, де намальовані перші картинки пар. Другу картинку
з пари дитина знаходить у своєму роздатковому матеріалі і вкладає її в
пусту клітинку.
Заняття 2.
Мета: розвиток пам’яті
52
1. Гра «Магазин». Педагог викликає дитину і дає їй завдання сходити до
магазину і купити там 5-8 предметів. Дитина йде до столу-магазину, на
якому викладені різні предмети. Вона по пам’яті вибирає, кладе у валізу і
несе покупку до Педагога. Група дітей перевіряє виконання завдання.
2. Гра «Побудуй конструкцію по пам’яті». Педагог будує із 6 деталей
конструктора будинок. Діти протягом 2 хвилин дивляться і
запам’ятовують. Педагог накриває конструкцію коробкою і пропонує
дітям з таких самих деталей скласти будинок по пам’яті.
Заняття 3
Мета: розвиток пам’яті.
1. Гра «Запам’ятай та знайди малюнки».
Педагог показує 4 малюнки, які діти повинні уважно розглянути і запам’ятати.
У кожної дитини бланк, на якому малюнків набагато більше. 4 рамки. Діти
мають знайти малюнки, які запам’ятали, і накрити їх рамками.
2. Гра «Упізнай звук». Педагог демонструє звучання музичних
інструментів чи іграшок. Визиває дитину, ставить її спиною до іграшок і
демонструє звучання одного предмета.
Заняття 4
Мета: розвиток пам’яті.
1. Гра «Запам’ятай і знайди малюнки». Дитині роздається робоче поле з 9
малюнками, 4 рамки, демонстраційний плакат. Педагог показує 4 малюнки, які
діти повинні уважно розглянути і запам’ятати. У кожної дитини бланк, на
якому малюнків набагато більше, 4 рамки. Діти мають знайти малюнки, які
запам’ятали і накрити їх рамками. Педагог показує 4 малюнки (2 хвилини).
Закриває їх. Показує ще двічі. Пропонує виконати завдання. Потім проходить
по групі і перевіряє правильність виконання.
53
2. Гра «Запам’ятай і знайди малюнки». Дитині роздається робоче поле з 9
малюнками, 4 рамки, демонстраційний плакат. Педагог показує 4 малюнки, які
діти повинні уважно розглянути і запам’ятати. У кожної дитини бланк, на
якому малюнків набагато більше, 4 рамки. Діти мають знайти малюнки, які
запам’ятали і накрити їх рамками. Педагог показує 4 малюнки (2 хвилини).
Закриває їх. Показує ще двічі. Пропонує виконати завдання. Потім проходить
по групі і перевіряє правильність виконання.
3. Гра «Упізнай звук». Необхідно мати не менше ніж 6 музичних інструментів.
Педагог демонструє звучання музичних інструментів чи музичних іграшок.
Визиває дитину, ставить її спиною до іграшок і демонструє звучання одного
предмета. Дитині необхідно показати, який предмет звучав (якщо знає, що
звучав)
«Увага»
Заняття 1.
Мета: розвиток уваги.
1. Педагог роздає кожній дитині картку з завданням. Ставить завдання з’єднати
уважно крапки, а потім розфарбувати отриманий малюнок.
2. Гра «Муха».
54
Матеріал: ігрове поле з 9 клітинок (3/3), «муха» на кожну дитину,
демонстраційне поле і муха в центрі поля.
Завдання: на полі живе чарівна муха. Вона рухається лише за командою.
Якщо Педагог каже: «Муха вгору», - діти пересувають «муху» на клітинку
вгору. Якщо Педагог каже «Вниз», - вона рухається на клітинку вниз. На різні
команди діти рухають своїх «мух» у заданому напрямку.
Правило: муха не може виходити за рамки поля. Якщо дається неправильна
команда (муха виходить за межі поля), діти мають плеснути в долоні.
Після декількох команд, якщо всі діти засвоїли цю гру, командування
«мухами» можна пропонувати дитині.
3. Гра «Будь уважним»

Завдання: Діти йдуть по колу. Ведучий з різними інтервалами дає команди:
«коні», «зайчики», «чаплі». Діти виконують команди: «коні» - б’ють ногою об
підлогу; «зайчики» - стрибають; «чаплі» - стоять на одній нозі.
Заняття 2.
1. «Розмалюйка». Педагог роздає кожній дитині перший малюнок і говорить,
що вони мають розмалювати кружечки зеленим кольором, трикутнички –
жовтим, зірочки – червоним.
2. Гра «Розстав крапки за зразком.».

Матеріал: демонстраційні плакати, поле ( з 9 клітин) і кружечки (крапки) на
кожну дитину.
55
Завдання: діти розглядають зразки, які висять на дошці. У кожній дитини є
таке саме поле, але без крапок. Крапки діти повинні поставити самостійно
згідно зразку.
56
. .
.
. .
.
. .
. .
. .
. .
. . . .
. .
3. Г р а « л о в и
. . ловить, коли названо меблі, відбиває, коли
названо посуд.
Заняття 3.
1. Вправа «Відшукайка». Кожній дитині роздається картка із завданням.
Дитина має віднайти 6 елементів, що відрізняються на малюнках. Педагог
проходить та перевіряє виконання завдання.
57
2. Гра «Лови м’яч». Педагог кидає кожній дитині м’яч, вона ловить, коли
названо імена дівчаток, відбиває, коли названо імена хлопчиків.
3. Гра «Малюнок під диктовку». Спочатку Педагог разом з дітьми називає і
показує рух олівця вправо, вліво, вгору, вниз (на аркуші). Діти малюють
пробний узор, наприклад: 2 клітинки вгору, 1 клітинка вправо, 2 клітинки вниз,
1 клітинка вправо….діти малюють те, що диктує Педагог.
4. Гра «Лабіринт на підлозі». Викласти лабіринт на підлозі з іграшок і
кубиків. Але не можна зрушувати іграшки з місця. Необхідно пройти повз
задану іграшку і після виходу з лабіринту взяти задану пірамідку.
Заняття 4.
1. «Розмалюйка». Діти мають розмалювати малюнок за зразком.
Завдання: на полі живе чарівна муха. Вона рухається лише за командою. Якщо
Педагог каже: «Муха вгору», - діти пересувають «муху» на клітинку вгору.
Якщо Педагог каже «Вниз», - вона рухається на клітинку вниз. На різні
58
Після декількох команд, якщо всі діти засвоїли цю гру, командування «мухами»
можна пропонувати дитині.
3. «Малюнок під диктовку». Намалювати фігуру під диктовку Педагога.
Розфарбувати отриману фігуру, не виходячи за межі.
Заняття 5.
План - схема
1. Гра «Розмалюйка». Діти мають розмалювати малюнок згідно зразку.
2. «Уважничок». Дітям треба обережно з’єднати крапки, а потім розфарбувати

малюнок, не виходячи за межі.
3. Гра «Малюнок під диктовку». Спочатку педагог разом з дітьми називає і

показує рух олівця вправо, вліво, вгору, вниз (на аркуші). Діти малюють
пробний узор, наприклад: 2 клітинки вгору, 1 клітинка вправо, 2 клітинки вниз,
1 клітинка вправо….діти малюють те, що диктує педагог.
4. «Розмалюйка». Дітям необхідно розмалювати повітряні кульки відповідно
зразку.
59
Заняття 6
1. «Розмалюйка». Кожній дитині роздається малюнок. Вона має розфарбувати
його за зразком у куточку.
Завдання: на полі живе чарівна муха. Вона рухається лише за командою. Якщо
Педагог каже: «Муха вгору», - діти пересувають «муху» на клітинку вгору.
Якщо Педагог каже «Вниз», - вона рухається на клітинку вниз. На різні
Після декількох команд, якщо всі діти засвоїли цю гру, командування «мухами»
можна пропонувати дитині.
60
3. Коректурна проба. Роздаємо на кожну дитину бланк із геометричними
фігурами. По черзі необхідно викреслити три предмети, використовуючи весь
бланк (трикутник, зірочка, кружечок). Усе закреслюється однією лінією.
«Воля»
Заняття 1.
Мета: розвиток вольових якостей та самостійності.

1. Вправа «Зіпсований телефон». Педагог розповідає дітям умови гри.
Здобувачі освіти модулюють «потяг». Позаду стає Педагог, легенько
вистукуючи ритм на спині попередньої дитини. Перший здобувач освіти
повертає ритм Педагогу. Виконується вправа декілька разів без Педагога.
Обговорення. Чи легко було передати ритм? Якщо важко, то кому і коли?
2. Вправа «Назви протилежність». Педагог розказує умови гри, наводить
приклад: день - ніч, чорний - білий, миша - кіт, низький - високий, тонкий -
товстий, живий - мертвий, чистий - брудний, захід - схід, початок - кінець,
зустріч - прощання.
3. Вправа «Назви протилежність двома словами». Педагог: а зараз ми з
вами ускладнимо нашу гру. Вам потрібно буде назвати протилежність двома
словами. Давайте спробуємо: білий день - чорна ніч, маленька мишка - великий
кіт, радісна зустріч - сумне прощання, початок ночі - кінець дня, високий
хлопчик - низенька дівчинка, широкий вихід - вузький вхід.
61
Обговорення. Чи легко було називати протилежність? Якщо важко, то кому і
коли? Чому під час виконання другої вправи було важче?
4. Вправа «Ритуал прощання». Діти повертаються один до одного і
говорять: «Мені було дуже приємно з тобою працювати…»
Заняття 2.
1. Вправа «Привітання». Зеленіє навіть пень, Коли чує: «Добрий день!».
Не бачив друга триста літ – Скоріш скажи йому: «Привіт!».
2. Вправа «Барометр настрою». Педагог: З давніх-давен люди,
вдивляючись в обличчя одне одного, намагалися зрозуміти настрій, наміри,
характер. Змінити власний стан можна, поглянувши на себе збоку. Ось у мене є
так званий «Барометр настрою». Давайте визначимо, який настрій у вас зараз.
Кожен має вибрати таку позначку, яка найбільше відповідає емоційному стану
зараз.
3. Вправа «Кульки гніву»
Педагог: Діти, а було таке, що ви на когось розсердилися, розгнівалися? У
кожного таке траплялося, правда? А як ви тоді почуваєтеся? (Відповіді дітей.) У
вас тоді таке відчуття, ніби ви лопаєтеся від злості, і потрібно випускати пару.
(Педагог бере надувну кульку і сильно стискає, розчавлює її.)
Ось бачите, що буває з тими, хто не вміє вгамувати гнів. Звісно, він не
лопається, як кулька, але його організм негативно на це реагує, що призводить до
певних захворювань. (Педагог бере ще одну надувну кульку і легенько, випускає
повітря.)
А можна ось так випустити свій гнів, пробачивши кривдника. Давайте повільно
навчимося випускати повітря. (Діти виконують дихальні вправи.)
Якщо ж вас переповнює злість, зробіть кілька глибоких вдихів і видихів, як
зараз. Намагайтеся заспокоїтися, думаючи про те, що все буде гаразд, все
забудеться, навчіться пробачати, розуміти інших. Даруйте їм тепло, радість,
62
усмішку. Хто завжди нам це дарує, нічого не вимагаючи натомість? (Мама,
тато, рідні, друзі.)
4. Вправа-рефлексія «Сонечко». Педагог: Ось у мене є сонечко, яке зараз
намагатиметься подарувати вам щось тепле, хороше...
Заплющте очі, уявіть, як теплий-теплий промінчик торкається вашого плеча,
обличчя, серця... (лунає приємна музика). Тепло обливає вас, сипле золотаві м'які
промінчики, які лягають вам на плечі. Ви дихаєте їхнім свіжим ароматом.
Відчуйте, як самі линете, ніби птах, у чисте, прозоре небо, повне безкрайого
щастя.
Ваші груди наповнені добром, світлом, ніжністю. Візьміть промінчик у руки.
Подаруйте його друзям, батькам, рідним. У вас ще лишилося... Подаруйте по
крапельці всім-всім людям. Чуєте? Вони вам дякують. «Віддають своє тепло,
дарують усмішку -щиру, привітну, віддану...
А промінчик знову і знову стрибає на ваше личко сонячним зайчиком. Ллє
своє тепло, обсипає блиском, від якого все стає кращим, приємнішим. Ви
купаєтесь у золотому розмаїтті сонця, від якого до вас лине добро. Воно
торкається вашого серця, стукає в нього, просить зайти. Ви відкриваєте своє
маленьке серденько і відчуваєте полегшення, вас огортає сяйвом, зігріває теплом.
Ви щасливі, бо вас люблять батьки за вашу вдячність, вас люблять учителі за
вашу повагу, вас люблять друзі – за вашу вірність.
А промінчики безкінечні, вони знову і знову гладять, ніжать вас.
Обов'язково залишіть їх у пам'яті. Коли втомитесь, розгніваєтесь, образитесь -
згадайте про них, і вам знову стане добре. Ну а зараз повернімося з нашої казки
до реального життя, забравши із собою цей чудовий сон. На рахунок «три»
розплющте очі... (на рахунок «три» – вимкніть музику).
5. Вправа «Прощання - побажання»
Педагог. Діти, я вам бажаю бути веселими і хорошими, нехай вашого серденька
ніколи не торкається колючий лід гніву, і лише теплі сонячні промінчики усмішки,
дружби, тепла зігрівають ваші маленькі душі.
63
Давайте порадуємо своїх однокласників, подарувавши їм хороші слова
доброти.
Педагог розпочинає, беручи за руку будь-яку дитину, бажано ту, яку клас
ігнорує, і говорить, наприклад: «Людо, я помітила, що ти хороша подруга».
Наприкінці, створивши коло, усі розводять руки, утворюючи сонечко.
Заняття 3.
1. «Пазли». Розрізані на кожну дитину картинки із 25 деталей. Пазли на
кожну дитину. Нерозрізані зразки.
2. Розфарбовування малюнків. Бланк та олівці на кожну дитину
Заняття 4.
Мета: розвиток вольових якостей та самостійності
1. Конструювання іграшки за зразком. Необхідно мати лего або металевий
конструктор.
2. Рухлива гра «Збери букет». Необхідно мати вирізані з паперу квіти й
корзинки. Діти розбиваються на пари. Під музику пари по черзі виходять в
центр кімнати й збирають квіти, розкладені на підлозі.
«Мислення»
Заняття 1.
Мета: розвиток мислення.

1.«Лабіринт». Педагог роздає кожній дитині лабіринт. Діти мають знайти вихід з
лабіринту та позначити його олівцем. Педагог підходить до кожної дитини та
перевіряє правильність виконання.
64
2. «Четвертий зайвий». Педагог роздає завдання та рамку на кожну

дитину. Показує на прикладі першого ряду як треба виконати завдання. Дітям
необхідно знайти зайву картинку та накрити її рамкою. Педагог проходить
рядами та перевіряє правильність виконання завдання.
3. «Знайди правильну частинку». Педагог роздає на кожну дитину

картку із завданням. Пояснює, що необхідно знайти частинку, яка б відповідала
малюнку. Проходить рядами та перевіряє правильність вибору.
65
Заняття 2.
1. Гра «Розрізні картинки». Простий малюнок без фонової основи, розрізаний
на чотири неправильні деталі (на одному занятті використовується три види
2.«Лабіринт».
Педагог роздає кожній дитині лабіринт. Діти мають знайти вихід з лабіринту та
позначити його олівцем. Педагог підходить до кожної дитини та перевіряє
правильність виконання.
3. «Четвертий зайвий». Педагог роздає завдання та рамку на кожну дитину.

Показує на прикладі першого ряду як треба виконати завдання. Дітям
66
Заняття 3.
1. Гра «Класифікації малюнків». Педагог роздає кожній дитині по 12
малюнків (чотири риби, чотири птаха, чотири тварини) і площинні геометричні
фігури (різні за розміром і кольором). Необхідно розподілити предмети на
малюнках на групи. Дати назву кожній групі. Педагог проходить рядами і
перевіряє правильність виконання на місцях.
2. Гра «Знайди різницю»
Заняття 4.
1. «Лабіринт».
67
2.«Четвертий зайвий». Педагог роздає завдання та рамку на кожну дитину.

3. Гра «Розрізні картинки». Простий малюнок без фонової основи, розрізаний

на чотири неправильні деталі. На одному занятті використовується 3-4
малюнки.
68
4. Гра «Орієнтування за планом». Педагог разом із дітьми креслить на дошці
план групи, ознайомлюючи їх із правилами позначення вікна, дверей, шафи.
Закріплюється поняття і розташування предметів на кресленні. Наприкінці
заняття дітям пропонується знайти в групі іграшку. Місце, де вона схована,
вказується на плані.
Заняття 5.
69
3. Гра «Знайди спільне». Треба знайти спільне між малюнками лівої колонки
та правої.
Заняття 6.
План - схема
Педагог роздає кожній дитині лабіринт. Діти мають знайти вихід з лабіринту
та позначити його олівцем. Педагог підходить до кожної дитини та перевіряє
Заняття 7.
71
1. «Знайди зайве». Педагог роздає кожній дитині картку із завданням.
Дитині необхідно знайти зайвий за змістом малюнок.
2. «Лабіринт».
Педагог роздає кожній дитині лабіринт. Діти мають знайти вихід з лабіринту
та позначити його олівцем. Педагог підходить до кожної дитини та перевіряє
3.«Знайди правильну частинку». Педагог роздає на кожну дитину картку із

завданням. Пояснює, що необхідно знайти частинку, яка б відповідала
малюнку. Проходить рядами та перевіряє правильність вибору.
72
«Уява»
Заняття 1.
Мета: розвиток уяви.
1. «Розмалюйка». Педагог роздає дітям малюнок, який вони мають
розфарбувати. Для цього малюнка доцільно використати фарби.
2. Гра «Придумай слово». Педагог кидає кожній дитині м’яч і називає

букву. Той, хто впіймав м’яч, каже на цю букву слово.
3. Гра «Що буде, якщо . . .?». Педагог зачитує свою версію відповіді, після
чого кожна дитина каже свій варіант. «Що буде, якщо:
1) собаки почнуть розмовляти…;
2) дощ буде іти не перестаючи….».
Заняття 2.
2. Гра «Що буде, якщо…»
1) Оживуть всі казкові герої…; 2) З крана поллється апельсиновий сік…
3. Гра «Казка за кін дер-сюрпризом».
Кожна дитина отримує по два кін дери. Їх треба задіяти у своїй казці.
4. «На що схожі хмарки». Педагог разом із дітьми виходять на вулицю.
Роздивляються хмарки. Міркують, на що вони схожі.
73
5.Гра «Придумай слово». Педагог кидає кожній дитині м’яч і називає букву.
Той, хто впіймав м’яч, каже на цю букву слово.
Заняття 3.
1. «Розмалюйка». Картку з малюнком має отримати кожна дитина. Діти
мають розмалювати ведмедика олівцями.
2. Гра «Придумай речення за малюнком». Кожній дитині роздається

картка із сюжетним малюнком. Педагог пропонує розглянути свої малюнки,
відповісти, що на них намальовано. Дитина, яка може розказати, піднімає
руку, решта слухають розповідь. Діти уважно слухають товаришів, після
закінчення аплодують.
3. Гра «Що буде якщо…?» 1) Усі іграшки вашої групи оживуть…? 2) якщо
не буде дитячого садка…
4.Гра «Невербальний показ».
1) Як сходить сонце. 2) Як сонце заходить. 3) Як падає листя. 4) Як
розкривається квітка. 5) Як штормить море.
Заняття 4.
74
2. Гра «Що буде, якщо…?».

1) Сонце не буде заходити…;
2) машини почнуть їздити задом наперед…
3. Гра «Невербальний показ». Завдання: Показати:
1) чим займається тато після роботи;
2) що робить мама ввечері,
3) як ти прокидаєшся і що ти робиш потім,
4) як ти збираєш іграшки.
4. Гра «Казка за кіндер-сюрпризом». Кожна дитина отримує кін дер.
уважно роздивляється його у що він одягнений, що в нього у руках.
Придумує про нього розповідь. Хто перший впорається із завданням,
піднімає руку. Перші п’ятеро дітей розказують свої історії.
5. Малюнок сім’ї через образи тварин. Дитині необхідно уявити, що до
вікна квартири залетіла незвичайна бджола. Вона покружляла навколо неї і її
родини, і всі перетворилися на тварин. Кожен перетворився на ту тварину, на
яку він схожий за поведінкою у житті. Необхідно намалювати свою сім’ю.
Заняття 5.
75
2. Гра «Що буде, якщо…?»

Завдання. 1) у дитячому садку дітям почнуть платити зарплату, за те що
вони нього ходять.., 2) кішки почнуть квакати, а собаки - нявкати…, 3)
взимку розквітнуть дерева…, 4) корови та верблюди навчаться літати.
3. Гра «Казка за кіндер-сюрпризом». Кожна дитина отримує по два
кіндери. Їх треба задіяти у своїй казці.
4. Намалюй «добро». У кожної дитини має бути аркуш паперу і олівці.
Необхідно намалювати казкового героя з добрим, щирим, ласкавим серцем.

Стимулювання Пізнавальної Активності Молодших Школярів

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Стимулювання Пізнавальної Активності Молодших Школярів

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Комунальний заклад

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Студентки 512-по групи

Національна шкала _____________

Члени комісії _____________ ____________________

м.Харків – 2020 рік

Початкова школа покликана забезпечувати становлення особистості

1.1. Загальна психолого-педагогічна характеристика розвитку дитини

Психічний і особистісний розвиток особистості у молодшому шкільному

1.2. Особливості пізнавальної сфери молодшого школяра

У молодшому шкільному віці продовжують розвиватися основні

1.3. Чинники пізнавальної активності молодших школярів

У дитини з приходом у заклад загальної середньої освіти та початком

У процесі активності здобувачі освітив виділяють етапи формування

Діти дошкільного віку бажають навчатися у школі. Вони чекають

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТИМУЛЮВАННЯ

2.1. Організаційно-методичні особливості дослідження

Об'єкт: навчання як провідна діяльність здобувачів освіти.

Методика «Запам’ятай і розстав крапки»

За допомогою цієї методики оцінюється об'єм уваги дитини. Для цього

Матриці до завдання «Запам'ятай і розстав крапки».

Учителю необхідно вчитися не лише встановлювати наявні кожному

2.2. Кількісний та якісний аналіз результатів дослідження

Експериментальне дослідження проходило у три етапи: констатувальний,

Рис.2.1. Оцінка результатів завдання «Малюнок чоловічої фігури»

На рис.2.1.бачимо, що серед здобувачів освіти класу високий рівень

Рис.2.2. Оцінка результатів завдання «Повторення письмових букв»

Рис.2.3. Оцінка результатів завдання «Змальовування групи крапок»

На рис.2.3.бачимо, що серед здобувачів освіти класу високий рівень

Рис.2.4. Оцінка результатів завдання «Тест вербального мислення»

На рис.2.4.бачимо, що серед здобувачів освіти класу високий рівень

Рис.2.5. Оцінка результатів завдання «Запам’ятай малюнки»

На рис.2.5.бачимо, що серед здобувачів освіти класу високий рівень

Рис.2.6. Оцінка результатів завдання «Запам’ятай і розстав крапки»

На рис.2.6.бачимо, що серед здобувачів освіти класу високий рівень

Обговорення проблемних тем

Рис.2.7. Форми та методи роботи

Бажано проводити заняття в одному й тому ж спеціально обладнаному

Рис.2.8. Оцінка результатів завдання «Малюнок чоловічої фігури»

На рис.2.8. бачимо, що високий рівень має 40% класу, середній рівень –

Рис.2.9. Оцінка результатів завдання «Повторення письмових букв»

На рис.2.9. бачимо, що високий рівень має 65% класу, середній рівень –

Рис.2.10. Оцінка результатів завдання «Змальовування групи крапок»

З рис.2.10. бачимо, що високий рівень має 40% класу, середній рівень –

Рис.2.11. Оцінка результатів завдання «Тест вербального мислення»

На рис.2.11. бачимо, що високий рівень має 40% класу, середній рівень –

Рис.2.12. Оцінка результатів завдання «Запам’ятай малюнки»

На рис.2.12. бачимо, що високий рівень має 60% класу, середній рівень –

Рис.2.13. Оцінка результатів завдання «Запам’ятай і розстав крапки»

На рис.2.13. бачимо, що високий рівень має 50% класу, середній рівень –

Формування особистості – це цілісний, поступальний процес, який

1. Бех І.Д. Виховання особистості. / І.Д. Бех // – Київ: Либідь, 2003. –

3. Гра «Будь уважним»

2. Гра «Розстав крапки за зразком.».

2. «Уважничок». Дітям треба обережно з’єднати крапки, а потім розфарбувати

3. Гра «Малюнок під диктовку». Спочатку педагог разом з дітьми називає і

Мета: розвиток вольових якостей та самостійності.

Мета: розвиток мислення.

2. «Четвертий зайвий». Педагог роздає завдання та рамку на кожну

3. «Знайди правильну частинку». Педагог роздає на кожну дитину

3. «Четвертий зайвий». Педагог роздає завдання та рамку на кожну дитину.

2.«Четвертий зайвий». Педагог роздає завдання та рамку на кожну дитину.

3. Гра «Розрізні картинки». Простий малюнок без фонової основи, розрізаний

3.«Знайди правильну частинку». Педагог роздає на кожну дитину картку із

Члени комісії _ ________