ШКОЛА МИСТЕЦТВ №1

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА НА ТЕМУ:

ПСИХОЛОГІЧНА ПРИРОДА СЦЕНІЧНОГО ХВИЛЮВАННЯ.

МЕТОДИ І СПОСОБИ ПІДГОТОВКИ ДО КОНЦЕРТНОГО ВИСТУПУ

ВИКОНАЛА ВИКЛ. МОРОЗОВА М.С.

ХЕРСОН 2020

1
 Зміст

1.Вступ

2.Визначення сценічного хвилювання

3.Методи і способи підготовки до концертного виступу

4.Висновки

ВСТУП
Проблема сценічного хвилювання - одна з найбільш актуальних для
музикантів-виконавців. Стикаючись з нею вперше в шкільному віці,
представники сценічних професій не перестають відчувати її гостроту аж до
завершальних етапів своєї сценічної кар'єри. Проблема адекватної поведінки на
сцені породжена безпосередньою виконавською практикою: музикантові
необхідно «пропустити» твір через себе і подарувати бачення глядачеві.
Проблема не нова. У середовищі музикантів - професіоналів вона
розглядається з кінця 17-го століття.
Коштовні поради з психологічної підготовки виконавця до концертного
виступу містяться в книгах, статтях, спогадах, методичних розробках видатних
музикантів і педагогів – Л.А. Баренбойма, Д.Д. Благого, Г.М. Когана, Г.Г.
Нейгауза, С.І. Савшинського, С.Е. Фейнберга і інших. Але, на жаль, ці
рекомендації не систематизовані, не об'єднані в самостійний розділ методики.
Багато фактів з історії виконавської майстерності підтверджують, що
навіть самий досвідчений музикант не застрахований від провалу на сцені,
якщо він не готовий до виконання. Рівень підготовки виконавця залежить не
лише від його минулого досвіду або майстерності, але і від того, що
відбувається з суб'єктом до початку виконання, від його способу реагування на
сценічну ситуацію, яка завжди залишається підвищеним стресогенним
чинником. Такі симптоми, як трясіння рук, губ, тремтіння колін, відмова голосу
2
або слуху, нездатність зосередитися на виконання твору, просто боязнь
виходити на сцену, є основними проявами синдрому сценічного хвилювання.
Всі вони вимагають серйозного підходу, корекції або заміни такої поведінки на
сцені більш відповідними і адекватними статусу артиста і ситуації типами.
Визначення сценічного хвилювання
Сценічне хвилювання – емоційна напруга, що є основою творчості
музиканта на сцені.
Сама по собі емоційна напруга — ні погано, ні добре. В роботі музиканта
вона неминуча. Більш того, вона є заставою успішної діяльності. Без неї
неможливо прийти в стан емоційного тонусу, творчого підйому, який міг би
заразити і залучити слухачів до переживання музичного твору.
Емоційне збудження – найважливіша умова для успішного виступу
музиканта.
Психологічно важливим спостереженням є той факт, що градус емоційної
напруги є мірилом особистості виконавця на сцені.
У кожного музиканта-виконавця є власний оптимальний рівень емоційного
збудження, який дозволяє йому найуспішніше реалізовувати творчий задум.
Якщо збудження вище цього рівня, настає дискоординація думок, слабшає
воля, знижується здатність контролювати і аналізувати результати
виконавського процесу, а в тих випадках, коли збудження не досягає
оптимальних меж, виступ, як правило, минає безбарвно, нецікаво. Коли
емоційне збудження музиканта досягає оптимального рівня, створюються
передумови для виникнення особливого стану душі, особливого відчуття
"окриленості" і творчого підйому, всього того, що прийнято називати
натхненням.
Кажучи мовою сучасної психології, проблему складає невміння поставити
сценічне хвилювання під контроль, відсутність навичку управління своєю
емоційною сферою.

3
 У структурі емоційної напруги, що виникає в процесі концертної
діяльності, можна виділити такий компонент, як тривожність, страх,
занепокоєння, невпевненість в собі.
Подібні емоції необхідно виділити із загального ряду, оскільки вони
вимагають принципово інших технік в роботі з учнями та концертуючими
музикантами.
Подібні емоції є «побічним» продуктом поведінкових установок дитини,
отриманих в процесі виховання, але вони не є конструктивними. Завдання
педагога та психолога – зробити дані програми соціально адаптованими.
Навчити дитину бути успішною, упевненою, сильною. По мірі проходження
етапів змінення неефективних психологічних програм, особистість дитини стає
більш зрілою. При подібній роботі дитина отримує можливість свідомо
контролювати свою емоційну сферу, прояви будь-яких фізичних змін в рухах
тіла, коректувати поведінкові стереотипи. Відбувається розвиток особистості.
Розуміючи психологічну природу сценічного хвилювання, спробуємо
розібратися в його тонкощах і зробити практичні висновки відносно способів і
методів підготовки до сценічного виступу та до концертної діяльності.
Методи і способи підготовки до концертного виступу
1. Як ми вже відзначили, основою сценічного хвилювання можна вважати
психоемоційний стан нервового напруження - легкого стресу. По суті, будь-
який концертний виступ (звітний концерт, на якому треба показати своє вміння
та продемонструвати свої досягнення, гра перед аудиторією) - є стресовим
навантаженням (Р. Сельє). При цьому сценічне хвилювання виникає
практично неминуче.
Спираючись на теорію стресу Р. Сельє, надалі розвинену І.А. Аршавським,
стан стресу лежить в основі розвитку психічних процесів людини. При цьому
необхідним елементом розвитку реакції є визначення нового навантаження.
Практично це означає:
- необхідність частих перед концертних виступів;

4
 - виступи мають бути різноплановими – перед дітьми, перед друзями,
перед батьками, перед викладачами. При цьому завдання і атмосфера, в яких
проводяться виступи, також мають бути, по можливості, різними.
Навантаження повинне нести в собі елемент новизни.

2. Розвиток емоційного інтелекту дитини починається з налаштування на

емоційне сприймання музичного твору, чуттєвого співпереживання. Технік
роботи з емоційним станом, що сформований твором, описано досить багато.
Одна з них – завдання повернутися до емоційного стану без програванням нот
(при уявному згадуванні твору) та при включенні моторної пам'яті
(програвання пальцями без наявності музичного інструменту).
Відомо, що на публіці емоційна напруга зростає.
Чим більше аудиторія, тим складніше утримувати необхідний єдиний з
твором емоційний настрій.
Практично на сцені допомагає техніка, коли учень згадує подібні стани зі
свого життя, спирається на них. Згадує про ті емоційні переживання, які він
зазнав в класі при програванні музичного твору.

3. Деякі музичні твори даються учням не відразу. Виникає свого роду

емоційна скутість. Сценічне хвилювання в даному випадку неминуче. Природа
даного стану лежить у сфері емоційних заборон і поведінкових установок, які
отримує дитина при вихованні. Наприклад, якщо дитина виховується
невпевненим, з установками «з тебе мало що вийде», «скільки не намагайся,
нічого путнього з тебе не вийде», то спроба грати твір, що формує стан
рішучості, спрямованості, упевненості, може представляти чималу трудність.
Трудність полягатиме в неможливості відразу «узяти» необхідний стан,
відтворити його.
Може забуватися нотний зміст твору; дитина може забути добре вивчений
урок; почати спізнюватися або пропускати заняття в класі, інколи навіть
захворіти; м'язи можуть стати в’ялими, неслухняними.
Безпосередньо до пам'яті ці процеси не мають відношення.

5
 Все вище перелічене - захисні механізми психіки. У випадку з забуванням
нот спрацьовує захисний механізм витіснення, із запізненням – опір, із
захворюванням – утворення симптомів (Ганна Фрейд, Зігмунд Фрейд).

4. Одна з складових сценічного хвилювання – робота з емоціями глядачів,

які знаходяться в залі. Методи підготовки істотно відрізнятимуться для
інтровертованого і екстравертованого психологічних типів (К.Г. Юнг,
Р. Айзенк).
Екстравертований тип схильний до встановлення великої кількості
емоційних контактів, зав'язування знайомств. Параметри особистості
орієнтовані на соціальні відносини. При підготовці до виступу для даного типа
особистості необхідно робити акцент на присутності глядачів в залі. При цьому
досить потужним мотивувальним чинником буде гра для публіки.
У інтроверта параметри особи спрямовані на рефлексію, переживання,
почуття.
Для подібного типу правильний спосіб роботи зі сценічним хвилюванням –
концентрація на творі. Вміння віддатися музиці, її тонкощам, граням. Забути
про себе, про зал. Слухати те, що відбувається.

5. Емоційну напругу перед виходом може давати життєва позиція

перфекціоніста, бажання зробити краще, ніж є. У більшості випадків

подібний емоційний стан знімається через мотивацію дитини, що виходить за

рамки локального концерту (теорія А.Н. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна).

6. Причиною сценічного хвилювання також можуть виступати страх перед

оцінкою з боку дорослих, батьків, значущих осіб. Страх отримати погані
відгуки. Найчастіше хвилювання супроводжується думками на: «Що про мене
скажуть?», «Які будуть оцінки моєї гри?» і т. д.

7. Надмірне сценічне хвилювання може бути викликане сумою невдалих

виступів, коли ми вже маємо досвід негативного підкріплення концертної
діяльності у дитини.

6
 Як відзначав Л.А. Баренбойм, подібний досвід є однією з причин провалу
виконавчої пам'яті під час концертного виступу. З'являються збої в
напрацьованих навичках, неполадки в тих частинах виконавського процесу, які
повинні здійснюватися автоматично, без участі свідомості.
Мовою психології це означає, що підсвідомий матеріал негармонійно
пройдених ситуацій, є таким, що травмує. Виникаючи під час провокуючої
ситуації (виступу), він блокує можливість свідомого керування своїм тілом,
своїми емоціями.

8. В основі сценічного хвилювання може лежати страх перед невідомим.

Це цілком адекватна психологічна реакція. Багато в чому цей страх знімається
практикою передконцертних виступів.
Крім того, можна порекомендувати попереднє знайомство з аудиторією,
музичним інструментом, акустикою залу, в якому проходіть виступ.
Чим в більш неформальній і спокійній обстановці буде проходити дане
знайомство, тим більше сприятливим буде емоційний настрій учня, тим
успішніше пройде виступ.
9. Одним з факторів формування позитивного сценічного емоційного стану
є здатність і звичка розкритися на над свідомі складові творчого процесу.
Це може бути пам'ять про надихаючий епізод з життя, який мотивує
займатися грою на музичному інструменті або виступати на сцені; особа
відомого музиканта або актора, яка є кумиром для учня. Всі ці чинники є сенс-
утворювальними та надихаючими для учня-музиканта. Необхідно приділяти
особливу увагу їх пошуку, формуванню і культивуванню даної зони психіки в
учня.

10. Для розвитку емоційної сфери та емоційного інтелекту в дитини дуже

важливо придбати здатність самостійно досягати висот пікових станів, коли
емоційна сфера досить розігрівається для сценічної подачі твору. Одна з
рекомендацій – віддаватися процесу гри повністю, незалежно від того,
репетиція це, або звітний концерт.

7
 Точка зору Л.Н. Наумова на цю проблему була цілком певна: «Я кажу
студентові в класі: «Грай так, як нібито ти в даний момент на сцені Великого
залу консерваторії. Ти повинен проявляти свою емоційність і темперамент
навіть якщо граєш, наприклад, експозицію сонати».

11. Надлишкова сценічна напруга може бути викликана надлишковою

концентрацією на деталях, що дає технічне і мало емоційне виконання.
Безумовно, підготовка і техніка важливі.
В.К. Мержанов акцентує увагу на тому, що основне і головне для
виконавця - не просто відповідальне, а над-відповідальне відношення до
підготовки музичного твору для публічного показу. «Як правило, хвилювання
виконавця виникає на ґрунті недостатньої підготовленості» (Л.Н. Наумов).
«Психологічний стан на сцені безпосередньо пов'язаний з якостями
попередньої роботи» (А.А. Пісарев).
Але деякі музиканти страждають від нездорових форм сценічного
хвилювання, тому що не можуть зосередитися на творчих завданнях, але
заклопотані тим, до яких наслідків приведе можлива помилка, як вони
виглядають, яке враження справляють на слухачів.
Таким виконавцям корисно навчитися зосереджувати увагу не стільки на
деталях, скільки на виділенні цілісного образу твору. Доцільним буде
обговорення з викладачем суті музичної композиції; розуміння того, які
емоційні стани хотів розкрити перед слухачами композитор. У такому разі
питома вага «значущості» деталей буде зменшена, що приведе до емоційного
розкріпачення.
Висновки.

1. На сьогоднішній день тема сценічного хвилювання так само

актуальна, як і 500 років тому, коли почали з'являтися перші праці в даній
галузі. Актуальність теми пов'язана з потребою особистості у самоактуалізації
та самоідентифікації, у розвитку особистісних якостей в професії музиканта.

8
 2. Сценічне хвилювання є основою для розвитку емоційного інтелекту
музиканта-виконавця.

3. Типи сценічного хвилювання зумовлюють напрямки методичної

роботи по його подоланню.

4. У випадках, коли причиною сценічного хвилювання є надмірно

лабільні емоційні процеси, необхідні практики самоспостереження та
саморефлексії. Методики з окультурення емоційної сфери.

5. У випадках, коли на підставі сценічного хвилювання лежать: страхи

заниженої оцінки, поведінкові комплекси і установки, що стримують і
блокують емоційні прояви учня-музиканта, необхідні методики роботи, що
посилюють свідому частину психіки, переводять учня з пасивної в активну
життєву позицію. Методики напрацювання соціально адаптивних
поведінкових програм, тілесно орієнтовані практики.

6. У випадках, коли в основі сценічного хвилювання дитини лежить

перфекціонізм, необхідні практики з виявлення та формування мотивувальної
потреби до виступу.

7. Необхідно враховувати психологічний тип особистості учня.

8. Для подолання надмірного сценічного хвилювання необхідні

методики розвитку не тільки емоційної сфери особистості, а також
когнітивних і вольових процесів.

9. Необхідно виховувати навички емоційної гігієни, гігієни творчості

музиканта.

10. Одним з факторів формування позитивного сценічного емоційного

стану є здатність розкритися на надсвідомі складові творчого процесу.

11.У роботі з дитиною, для отримання тривалого ефекту, необхідно

спільна участь викладача, батьків і психолога.