Психолінгвістичні аспекти сприйняття мовлення

Сприйняття мовлення є складним багатогранним процесом. Сприймаючи висловлення, адресат

«витягає» смисл , який криється з а його зовнішньою формою. На перши й погляд , сприйняття та
розуміння мовлення відбувається миттєво , оскільки мовець не усвідомлює роботи мовленнєвого
механізму. Сприйняття т а розуміння мовлення усвідомлюється як складний процес лише тоді,
коли людина чогось не розуміє. Загалом сприйняття мовлення підпорядковане тим самим
закономірностям, що й будь-яке інше сприйняття. Тому під час аналіз у слід зважати на те, що
існують різні ситуації сприйняття: формування образ у сприйняття та упізнавання вже
сформованого образу.

О. О. Леонтьев запропонував класифікувати теорії сприйняття мовлення за двома параметрами:

моторним/сенсорним типом сприйняття і активним/пасивним його характером.

Моторна теорія сприйняття мовлення передбачає, що в процес і слухання мовлення людина

ідентифікує значення моторних сигналів, які необхідні для створення іншого подібного до
почутого повідомлення.

Сенсорна теорія основана на зіставленні сигналу з еталоном за акустичними ознаками. Цей

процес передує виникненню відповідних моторних образів.

Активні теорії сприйняття (моделі аналізу через синтез) ґрунтуються на твердженні, що для
розуміння висловлення необхідно створити його синтаксичну модель. Така модель буде повністю
або частково відповідати моделі, що використовується у процесі породження мовлення.
Результатом застосування цих моделей і теорій, які взаємно доповнюють та уточнюють одна одну,
стали знання про мінімальний та максимальний склад и операцій, що необхідні для процесів
породження мовлення, з'ясування взаємного впливу цих операцій, значення свідомого та
несвідомого контролю, оперативної та довготривалої пам'яті. Дані таких досліджень
використовують як у теоретичній, так і в прикладній психолінгвістиці.

Пасивні теорії сприйняття мовлення передбачають покрокове прийняття рішень і

співвідносяться з моделлю з кінченим числом станів.

Важливим при описі процесів смислового сприйняття мовлення є визначення одиниці-еталона і

чинників, що впливають на впізнавання слів. Експериментальні дослідження свідчать, що
мовлення сприймають «по словах», тобто слово є одиницею смислового сприйняття мовлення.
На впізнавання слів впливають фонетичні та імовірнісні характеристики, семантичні і семантико
граматичні особливості мовленнєвих сигналів. Також потрібно зважати на те, що в різних умовах
сприйняття домінують різні ознаки мовленнєвого сигналу. Наприклад, коли рівень сигналу вищий
за рівень шуму, домінують фонетичні ознаки при збільшенні рівня шуму зростає роль семантичних
ознак, якщо рівень шуму перевищує сигнал, домінуючою стає частотність.

На процеси сприйняття мовлення впливає також «фактор адресата». Адресат (реципієнт) при
виборі способу сприйняття зважає на співвідношення сигналу та шуму. Приймаючи рішення щодо
способу сприйняття, він обирає стратегію, за допомогою якої надає перевагу тому чи іншому класу
операцій. Адресат обирає загальну стратегію сприйняття навіть до того як безпосередньо почув
мовленнєвий стимул (сигнал).

Складність та неоднорідність процесу смислового сприйняття зумовлена об'єктивними і

суб'єктивними чинниками. До об'єктивних чинників належать:
1) специфіка самого мовленнєвого повідомлення як складної логіко-смислової структури.
Мовленнєве повідомлення має зовнішню структуру (вступ, основну частину, висновок) і водночас
визначається складною внутрішньою структурою, для якої важливі основна динаміка думки —
композиційна побудова (зачин, кульмінація, розв'язка) та співвідношення різних рівнів предмета
висловлення і предикативних відношень. Ця складна структура задана комунікатором, спосіб її
подання значною мірою зумовлює хід, особливості та успішність процесу її осмислення слухачами;
2) особливості сприйняття: константність (постійність, відносна незалежність процесу від зміни
форми, розміру предмета або явища тощо), співвідношення предмета і фону, частини і цілого.

До суб'єктивних чинників, що впливають на процес сприйняття мовлення, належить сприйняття

слухачем, яке залежить від психологічних особливостей людини: осмисленості сприйняття,
дискретності цього процесу, наявності попереднього досвіду та випереджального характеру
сприйняття.

Основними ознаками тексту у процесі його сприйняття та оцінювання є зв'язність і цілісність.

Реципієнт сприймає ознаки зв'язності як сигнали, що речення об'єднані в семантичне ціле (абзац).
Вони можуть бути синтаксичними (синтаксичний паралелізм тощо), син-семантичними (правила
вживання особових займенників тощо), фонетичними, семіотичними та ін. Ознаки зв'язності
виникають у процесі породження тексту і є наслідком його цілісності. Цілісність — ознак у
смислової єдності тексту — визначають стосовно всього тексту або його відносно завершених
уривків. Як психолінгвістична текстова категорія, вона виражається в ієрархічній організації
програм висловлень. Для реципієнта зовнішні ознаки цілісності є сигналами, що дають змогу
прогнозувати межі, обсяг, змістову структуру тексту, полегшуючи процес сприйняття.