МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І

АРХІТЕКТУРИ

КАФЕДРА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

РЕФЕРАТ

на тему:

"Іінтерактивні інноваційні методи навчання у вищій школі"

Спеціальність: 073 "Менеджмент"

Виконав: аспірант кафедри

Управління проектами
Тимченко Сергій Ігорович

Перевірив:
доцент кафедри професійної освіти,
к. педагог. н., доцент
Руденко М.В.

Київ 2023
 Зміст

Вступ.........................................................................................................................3
1. Сутність інтерактивного методу навчання...................................................5

1.1. Слово "інтерактив" та його походження.......................................................5

1.2. Класифікація інтерактивних методів............................................................5

1.3. Особливості інтерактивного навчання..........................................................7

1.4. Методологічна основа інтерактивного навчання.........................................8

1.5. Основні принципи інтерактивного навчання.............................................11

2. Теоретичні аспекти інтерактивних методів................................................12

3. Методи інтерактивного навчання................................................................16

3.1. Дидактична гра як інтерактивний метод.....................................................17

3.2. Активні методи навчання.............................................................................17

Висновок................................................................................................................19

Список використаних джерел..............................................................................20

2
 Вступ

Тема: "Інтерактивні інноваційні методи навчання у вищих навчальних

закладах".

Мета роботи: Дослідити сутність, класифікацію та переваги інтерактивних

методів навчання, які застосовуються у вищих навчальних закладах, та
визначити їхню роль у формуванні професійних компетенцій студентів.

Завдання роботи:

1. Вивчення теоретичних аспектів інтерактивних методів навчання;

2. Аналіз класифікації інтерактивних методів та їх особливості;

3. Оцінка переваг та можливих обмежень інтерактивних методів

навчання у вищій школі.

4. Огляд прикладу застосування дидактичних ігор як інтерактивної

технології.

Огляд дослідження: У дослідженні розглядається сутність інтерактивного

навчання, його теоретичні аспекти та класифікація. Особлива увага приділена
дидактичним іграм як ефективному інструменту активізації розумової
діяльності студентів.

Актуальність:

У сучасному динамічному світі заклади вищої освіти стикаються з

постійно зростаючими вимогами до якості підготовки спеціалістів. Це
обумовлено швидкими змінами в технологіях, глобалізацією, а також новими
викликами, які виникають у професійному середовищі. Відповідно, традиційні
методи навчання можуть не завжди бути ефективними для підготовки студентів
до реального робочого середовища.

Інтерактивні методи навчання, які акцентують увагу на активній участі

студентів, критичному мисленні та практичному застосуванні знань, відіграють

3
ключову роль у відповіді на ці виклики. Вони допомагають студентам
адаптуватися до постійно змінюваних умов, розвивати навички самостійного
вирішення проблем та співпрацювати в команді.

Ці методи вважаються інноваційними, оскільки вони відходять від

традиційного лекційного формату навчання і залучають студентів до більш
глибокого аналізу та рефлексії над матеріалом.

Сучасні світові стандарти в галузі освіті передбачають підготовку

висококваліфікованих фахівців, які здатні інтегрувати теоретичні знання та
практичні навички в єдину систему, володіти новітніми технологіями та ін. Для
ефективного розкриття індивідуального потенціалу кожного студента у
навчально-виховному процесі необхідно створити умови для розвитку таких
якостей особистості, як гнучкість, спроможність адаптуватися в динамічному
суспільстві, критичність мислення, здатність генерувати новаторські ідеї,
спроможність приймати креативні рішення та брати на себе відповідальність,
комунікабельність, навички роботи в колективі, вміння моделювати освітні та
виховні ситуації і т.д. Застосування інтерактивних технологій навчання сприяє
вирішенню таких завдань [4].

Теоретичні аспекти, пов'язані з визначенням сутності інтерактивних

методів, їх класифікацією, вибором найбільш поширених та ефективних для
вирішення навчальних завдань, були досліджені в роботах О. Коротаєва, Г.
Мітіна, Г. Шевченка, М. Скрипника, Л. Пироженка, О. Пометун та інших
учених, які обґрунтовують доцільність використання інтерактивних методів для
підвищення ефективності процесу навчання.

4
 1. Сутність інтерактивного методу навчання

1.1. Слово "інтерактив" та його походження.

Слово "інтерактив" вже давно стало частиною української мови, але його
корені належать англійській мові – "interact", де "inter" символізує "взаємність", а
"act" — "дія". Таким чином, поняття "інтерактивний" можна розглядати як
здатний до взаємодії, співпраці. Інтерактивне навчання це не просто методика,
це ціла система підходів до організації навчального процесу, з метою
забезпечення таких умов, де кожен студент може відчути свою активність,
успішність та інтелектуальні можливості. Ця особливість інтерактивного
навчання знаходить своє втілення в неперервній, активній взаємодії всіх
учасників навчального процесу. Завдяки рефлексії над власними діями та діями
інших, студенти можуть коригувати своє сприйняття, більш свідомо засвоюючи
матеріал. Таким чином, інтерактивні методи навчання служать не лише для
збільшення якості освітнього процесу, але й як інструмент виховання
особистості.

1.2. Класифікація інтерактивних методів

Інтерактивні технології навчання базуються на особистісно-діяльнісному

підході та включають неситуативні (діалог) та ситуативні (ігрові – імітаційні та
неімітаційні, неігрові інтерактивні методи – аналіз та моделювання
педагогічних ситуацій тощо) методи навчання.

Структура неімітаційних та імітаційних методів навчання наведена на

рисунках (Рисунок 1.1,Рисунок 1.2) [2., c.11-14].

5
 Рисунок 1.1 – Структура неімітаційних методів навчання

Рисунок 1.2 – Структура імітаційних методів навчанн

Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації пізнавальної

діяльності, яка має передбачувану мету – створити комфортні умови навчання,
за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність
[8, с. 16].

6
 За інтерактивного навчання відбувається взаємонавчання (колективне,
групове, навчання у співпраці), де і студент, і викладач є рівноправними,
рівнозначними суб'єктами навчання. Викладач під час інтерактивного навчання
виступає як організатор процесу навчання, консультант. Головними у процесі
навчання є взаємодія між студентами і співпраця. Результати навчання
досягаються взаємними зусиллями учасників процесу навчання, студенти
беруть на себе відповідальність за результати навчання.

1.3. Особливості інтерактивного навчання.

У процесі спілкування студенти навчаються розв'язувати складні завдання

на основі аналізу вихідних даних, визначати протиріччя, висловлювати
альтернативні думки, приймати виважені рішення, брати участь у дискусіях;
моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід
через включення в різні життєві ситуації та переживати їх; вчитися будувати
конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати
конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу,
знаходити спільне розв’язання проблеми; розвивати навички проектної
діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

Всі психологічні та педагогічні дослідження стверджують, що після

пасивної участі в процесі навчання досить швидко не залишається навіть сліду.
Точно підраховано, що після чудово підготовленої і прекрасно прочитаної
лекції уважний слухач здатен відтворити 70 % інформації через три години, а
10% – через три дні. Створено також таблицю запам’ятовування, звідки
виявилось, що запам’ятовуємо [2., 24с]:

 10% того, що прочитаємо;

 20% того, що почуємо;

 30% того, що побачимо;

 50% того, що побачимо та почуємо;

7
  80% того, що скажемо;

 і 90% того, що виразимо в дії.

Є старе китайське прислів’я: чую і забуваю, бачу і пам’ятаю, роблю і

розумію. Отже, інтерактивні методи полягають у залучанні до дії, створенні
ситуації переживання та випробування, що сприяє глибшому проникненню в
зміст та кращому запам’ятовуванню.

1.4. Методологічна основа інтерактивного навчання

Методологічну основу інтерактивного навчання складають такі підходи:

– Діяльнісний підхід стверджує, що особистісний розвиток людини

має місце завдяки активній участі в процесах пізнання та взаємодії з
оточуючим світом. Ключова ідея полягає у тому, що основні особливості та
відношення до дійсності розкриваються через активну діяльність. Наукові
дослідження підкреслюють, що студент найкращим чином освоює інформацію,
яка стає центром його уваги та діяльності. Це означає, що ефективне учіння
передбачає активну участь учня у процесі навчання: не просто сприймання, але
й аналіз, рефлексія та практичне застосування знань. Слідуючи діяльнісному
підходу, навчальний процес вимагає злиття етапів опанування знань і
діяльності. Так, навчання розглядається як цілеспрямована діяльність,
організована викладачем або самим студентом, спрямована на засвоєння та
використання знань [10, с.12].

– Особистісно-орієнтований підхід визначає сучасні тенденції

реформування національної освіти, де основна увага приділяється розвитку
індивідуалітету студента і формуванню його ключових професійних
компетенцій. Під освоєнням нової філософії освіти мається на увазі
переорієнтація навчально-виховного процесу з акцентом на індивідуальність.

Основу такого підходу складає гуманізація, що включає повагу, довіру, і

розуміння потреб, інтересів та цілей студентів. Цей напрямок сприяє

8
створенню гармонійного середовища для всебічного розвитку кожної
особистості. Гуманізація навчально-виховного процесу здійснюється через
послідовну індивідуалізацію педагогічного процесу, адаптацію змісту, методів
і форм навчання та виховання до конкретного студента.

Це означає, що освітній процес має бути гнучким, враховуючи наявний

досвід і рівень досягнень кожного студента, його індивідуальні особливості та
сфери інтересів. Особистісно орієнтована освіта не має на меті формування
стереотипних особистостей, а надає простір для самовиявлення, розвитку
внутрішніх потенціалів і талантів студента.

Такий підхід відкриває двері до гармонійного розвитку особистості,

дозволяє кожному знайти свій унікальний шлях в професійному та
особистісному розвитку, адаптуючись до динамічно змінюваного середовища
сучасного світу [10].

– Системний підхід у навчанні орієнтований на взаємозв'язане й

інтегроване осмислення знань. Він базується на принципі поетапного
формування уявлення: від ключових понять, до глибокого розуміння теорії, її
наслідків та практичного застосування.

Суть цього підходу полягає не лише в передачі конкретних фактів, але й в

формуванні у студентів методологічної бази - здатності бачити структуру
знань, розрізняти основні їх елементи та розуміти взаємозв'язки між ними.
Студентам важливо знати, як ці елементи взаємодіють між собою, та як вони
можуть бути використані для розв'язання різноманітних завдань.

Елементами знань у цьому контексті є ті фрагменти інформації або

концепції, які мають відносну незалежність і можуть бути окремо вивчені. Але
їх справжній потенціал виявляється тоді, коли вони взаємодіють у складі
системи. Таким чином, системний підхід акцентує увагу на голістичному
розумінні знань, на їх інтеграції та взаємодії, що дає студентам інструменти
для глибокого й критичного осмислення навчального матеріалу.

– Синергетичний підхід вивчає принципи самоорганізації, які

9
виявляються на різних рівнях матерії. Це сучасний напрям дослідження, який
інтегрує знання про природу, людину та її взаємодію в складних системах. Цей
підхід розглядає матерію та дух як єдине ціле, пропонуючи новий спосіб
сприйняття світу.

За допомогою синергетики ми можемо краще розуміти, як різні частини

системи взаємодіють і самоорганізовуються. Ця концепція підкреслює
важливість гуманістичного підходу в освіті, спрямовуючи на те, щоб людина
розуміла своє місце в світі і використовувала свої потенційні можливості для
саморозвитку, дотримуючись соціокультурних норм.

Освіта, заснована на синергетичному підході, спрямована на активізацію

внутрішніх потенціалів особистості, її зацікавленість в самоосвіті та
саморозвитку. Головна мета — не просто передача знань, а стимулювання
бажання вчитися, розвиватися і взаємодіяти з оточуючим світом на
гуманістичних засадах.

– Компетентнісний підхід в освіті зосереджений на виробленні

конкретних навичок та здібностей, які необхідні для успішної діяльності в
житті та професійному середовищі. Цей підхід переважно ставить практичні
завдання, акцентуючи на здатності особистості до застосування отриманих
знань у реальних умовах.

Відхиляючись від традиційного акценту на теоретичні знання,

компетентнісний підхід вимагає показати здатність особистості розв'язувати
проблеми, адаптуватися до змін і взаємодіяти з іншими. Освіта, заснована на
цьому підході, допомагає формувати гнучких, креативних та відповідальних
громадян, які готові відповідати на виклики сучасного світу.

10
 1.5. Основні принципи інтерактивного навчання

Ефективність інтерактивного навчання ґрунтується на декількох

ключових принципах [10, с. 14-15]:

 Діяльнісний принцип. Поглиблене вивчення завдяки особистому

досвіду. Стимулювання дослідницької діяльності за допомогою
конкретних завдань, що базуються на практичному використанні знань.

 Принцип відкритості. Подання знань з підкресленням їх меж. Виклик

для учасника, показуючи йому проблеми, які перевищують зазначену
тематику.

 Свобода у рішеннях. Надання права кожному учаснику вибирати свій

підхід до діяльності, що включає свободу у визначенні форм і
можливість висловлювати особисте бачення ситуації.

 Принцип оборотного зв’язку. Систематична перевірка та корекція

процесу навчання завдяки добре організованому оборотному зв'язку, що
дозволяє аналізувати ефективність семінарів та відкриває можливість
для дискусії про механізми самого навчального процесу.

11
 2. Теоретичні аспекти інтерактивних методів

Інтерактивні технології навчання О. Пометун, Л.Пироженко поділили на

чотири групи: парне навчання (робота студента з викладачем чи однолітком),
фронтальне навчання, навчання у грі, навчання у дискусії [4, с. 46].

Кооперативна (групова) навчальна діяльність – це форма (модель)

організації навчання студентів у малих групах, об'єднаних спільною
навчальною метою. Під час такого типу навчання, викладач керує роботою
кожного студента опосередковано, керуючи роботою групи через спеціальні
завдання. Такий підхід надає студентам можливість взаємодії та співпраці з
однолітками, дозволяє реалізувати природний інтерес до комунікації та сприяє
досягненню вищих результатів у засвоєнні знань і розвитку навичок. Ця
модель вдало і ефективно інтегрується з традиційними методами навчання і
може використовуватися на різних стадіях навчального процесу [5, с.22]. Під
час взаємодії у парах студенти можуть залучатися до різноманітних вправ,
таких як обговорення завдань чи коротких текстів; проведення інтерв’ю для
визначення ставлення чи думки партнера по відношенню до конкретного
питання чи твердження; критичний аналіз робіт один одного, а також
формування підсумкового узагальнення вивченої теми.

До фронтальних технологій інтерактивного навчання відносять такі, що

передбачають одночасну спільну роботу всього колективу. Це і обговорення
проблеми у загальному колі (її застосовують з іншими технологіями), і
„Мікрофон‖(надається можливість кожному сказати щось швидко, по черзі,
висловити свою думку чи позицію), і незакінчені речення (поєднується з
вправою "Мікрофон"), і "Мозковий штурм" (відома інтерактивна технологія
колективного обговорення, широко використовується для прийняття кількох
рішень з конкретної проблеми), і "Навчаючи-вчуся", і "Ажурна пилка", і
"Case-метод", і "Дерево рішень"

До технологій навчання у грі відносяться імітації, рольові ігри,

12
драматизація.Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю,
перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учасникам
надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується
лише конкретними правилами гри. Студенти самі обирають свою роль у грі;
висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють
проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, покладаючи на себе
відповідальність за обране рішення. Викладач в ігровій моделі виступає як:
інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її
проведення), суддя-рефері (коригування і поради стосовно розподілу ролей),
тренер (підказки студентам з метою прискорення проведення гри),
головуючий, ведучий (організатор обговорення).

Як правило ігрова модель навчання має 4 етапи:

 орієнтація (введення слухачів у тему, ознайомлення з правилами гри,

загальний огляд її перебігу);

 підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм гри,

визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв’язання
проблеми);

 основна частина – проведення гри;

 обговорення [3, C.42].

Технології навчання у дискусії є важливим засобом пізнавальної

діяльності студентів у процесі навчання, так як дискусія – широке публічне
обговорення спірного питання. Досвід використання дискусії у навчанні дає
змогу сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні підвалини, які є
спільними для будь-яких різновидів дискусії:

 проведення дискусії необхідно починати з висування конкретного

дискусійного питання (тобто такого, що не має однозначної відповіді і
передбачає різні варіанти розв'язання, зокрема протилежні);

 не слід висувати питання на кшталт: хто правий, а хто помиляється в

13
 тому чи іншому питанні;

 у центрі уваги має бути ймовірний перебіг дискусії (Що було б

можливим за того чи того збігу обставин? Що могло статися, якби..?
Чи були інші можливості, способи, дії?);

 усі вислови учнів мають стосуватися обговорюваної теми;

 учитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються

учні, та спонукати учнів робити те саме;

 усі твердження учнів мають супроводжуватись аргументацією,

обґрунтуванням, для чого учитель ставить питання на зразок: "Які
факти свідчать на користь твоєї думки?", "Як ти міркував, щоб дійти
такого висновку?";

 дискусія може вирішуватись як консенсусом (прийняттям узгодженого

рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей між її учасниками
[3, C. 48].

Дискусія сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити

власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки,
поглиблює знання з даної проблеми. Такі технології є досить цікавими для
сучасної школи

При формуванні навчальних груп студентів із певною дидактичною метою

важливо враховувати ряд важливих аспектів [4, с. 58]: психологічну сумісність
учасників; їхні академічні можливості, інтереси та нахили; вдале поєднання
парної, групової та індивідуальної роботи; спрямованість використання
інтерактивних методик на особливості навчально-виховного процесу..

Використання інтерактивних методів навчання у вищих навчальних

закладах має численні переваги, зокрема: створення дружнього середовища та
зміцнення зв'язків між учасниками навчального процесу; надання студентам
можливості бути більш незалежними та впевненими у собі; стимулювання
викладачем учнів до співпраці; долання студентами мовних бар'єрів; зниження

14
авторитарної ролі викладача; активне залучення кожного студента до
навчального процесу; підтримка та допомога студентам, які відстають від
освітнього процесу; постійне та активне застосування раніше засвоєних знань
та досвіду. [5, с. 45].

15
 3. Методи інтерактивного навчання

Інтерактивні методи навчання у вищій школі відображають сучасний

підхід до освіти, де акцентується увага на активній участі студентів у
навчальному процесі. Вони відмінно підходять для стимулювання критичного
мислення, самостійності та активного засвоєння знань.

Одним з популярних методів є дискусії, де студенти обговорюють певну

тему або проблему, висловлюючи свої думки та взаємодіючи з іншими
учасниками. Це не тільки сприяє розвитку навичок комунікації, але й
допомагає глибше розуміти предмет.

Кейс-метод або метод випадків зосереджує увагу на аналізі реальних або

вигаданих ситуацій. Студенти вивчають конкретний випадок, виробляючи
стратегії рішення проблем на основі наявної інформації. Це допомагає їм
застосовувати теоретичні знання на практиці.

Рольові ігри дозволяють студентам відтворити реальні ситуації, взявши на

себе певні ролі. Це може бути корисним для розвитку навичок прийняття
рішень, комунікації та критичного мислення.

Дидактичні ігри, зокрема, спрямовані на засвоєння певних знань або

навичок в ігровій формі. Вони роблять навчальний процес більш зацікавленим
та мотивуючим.

Проектна робота залучає студентів до дослідження, планування та

реалізації конкретного проекту. Це може бути дослідження, презентація або
будь-який інший творчий проект, який допомагає студентам застосовувати свої
знання на практиці.

На лекційних та практичних заняттях з педагогічних дисциплін переважно

використовуються індивідуальні роздаткові матеріали, відео, аудіо-,
комп'ютерна техніка (для проведення фокус- групи). Все це допомагає
формуванню професійного потенціалу майбутніх фахівців.

16
 3.1. Дидактична гра як інтерактивний метод

Як інтерактивна технологія, у навчанні студентів використовується

дидактична гра. Дидактична гра – це гра за правилами, підпорядкованими
досягненню заздалегідь накресленого ігрового результату. На відміну від
ігрової діяльності цілеспрямована гра передбачає момент змагання [9, с.224].
Повноцінне розгортання навчального процесу, побудованого на дидактичній
грі, передбачає від учителя, який у процесі навчання виконує різні ролі,
значного особистісно-професійного потенціалу. Проблема активізації розумової
діяльності в процесі навчання актуальна ще й тому, що на сучасному етапі
розвитку науки і техніки необхідно готувати майбутніх фахівців до творчої
діяльності, формувати в них навички до активного самостійного накопичення
знань, прагнення до самоосвіти. Сумлінне виконання правил вимагає витримки,
дисциплінованості, привчає до чесності, справедливості, впливає на розвиток
довільної поведінки, організованості. Зміст і правила дидактичних ігор
допомагають формуванню у студентів моральних уявлень і понять. Учасники
навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, ніж у
традиційному навчанні. Студентам надається максимальна свобода
інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами гри.
За методикою проведення ігри поділяються на ігри-змагання, сюжетні, рольові,
ділові, імітаційні та ігри-драматизацїї. За дидактичною метою – актуалізуючі,
формуючі, узагальнюючі та контрольно-корекційні.

3.2. Активні методи навчання

Позитивний ефект від запровадження активних методів навчання вказує на

необхідність забезпечити оволодіння студентами ВНЗ педагогічного профілю
знаннями та уміннями використовувати методи навчання у своїй професійній
діяльності [5].

Спочатку відбувається теоретичне ознайомлення студентів з ключовими

моментами організації навчально-виховного процесу з використанням активних
17
методів навчання. Згодом – формування готовності студента до використання
активних методів навчання. Використання інтерактивних методів навчання
дозволяє сконцентрувати увагу студентів на навчальній меті заняття, яка
сприймається не як щось нав'язане викладачем, а як бажане завдання;
перевірити та узагальнити набуті знання; розвивати вміння логічно мислити та
творчо переосмислювати, аналізувати вивчене; удосконалювати вміння:
працювати з додатковою літературою; розширити можливості співпраці
викладача і студентів; спонукати учасників і навчально-виховного процесу до
творчого пошуку тощо.

Результатом такого процесу формування готовності студентів до

застосування інтерактивних методів навчання очікується усвідомлене
оволодіння методикою організації інтерактивного навчання. Також така робота
сприяє формуванню професійної компетентності майбутнього педагога,
наявності у майбутнього вчителя вмінь упровадження інтерактивних методів
навчання у практику навчально-виховного процесу загальноосвітнього
навчального закладу.

18
 Висновок

Інтерактивні методи навчання у вищих навчальних закладах

відображають сучасний підхід до освіти, де основний акцент робиться на
активній участі студентів, їхньому критичному мисленні та здатності
застосовувати знання на практиці. Ці методи забезпечують глибоке розуміння
матеріалу та розвиток комунікативних навичок.

Дослідження підкреслють, що інтерактивні методи базуються на теоріях

активного навчання, де студенти є активними учасниками навчального
процесу, а не просто споживачами інформації. Інтерактивні методи можуть
бути різноманітними, від дидактичних ігор до кейс-методів та групових
проектів, і важливо вибирати метод, який найкраще підходить для конкретного
предмета та групи студентів.

Застосування інтерактивних методів сприяє підвищенню мотивації

студентів, розвитку їх креативності та критичного мислення. Також вони
допомагають студентам краще засвоювати матеріал та підготовлюють їх до
реальних робочих ситуацій. У документі наведено приклади застосування
дидактичних ігор як інтерактивної технології, що підкреслює їхню
ефективність у активізації розумової діяльності студентів.

Незважаючи на численні переваги, інтерактивні методи також мають свої

виклики, такі як потреба в додатковій підготовці викладачів та ресурсах.
Однак, з урахуванням сучасних тенденцій в освіті, очікується, що їх роль
тільки зростатиме.

19
 Список використаних джерел

1.Остапчук Д., Мирончук Н.М. Інтерактивні методи навчання у вищих

навчальних закладах // Модернізація вищої освіти в Україні та за кордоном :
збірник наукових праць / за заг. ред. д.п.н., проф. С. С. Вітвицької, к.п.н.,
доц. Н. М. Мирончук. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. – С.
140-143

2.Інтерактивні методи навчання: Навч. посібник. /За заг. ред. П.Шевчука і

П.Фенриха. – Щецін: Вид-во WSAP, 2005. – 170 с

3.Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології

навчання. – К.: А.С.К., 2004. – 192 с

4.Пєхота О. М. Освітні технології: навч.-мет. посібн. / укл. – К., 2002. – 255 с.

5.Форми, методи і організація навчального процесу в кредитно-модульній

системі: навч.-метод. посібник / С. М. Гончаров, А. А. Білецький, О. М.

6.Губницька, Т. А. Костюкова; за ред. С. М. Гончарова. – Рівне: НУВГТТ, 2007.

– 184 с.

7.Форми навчання в школі: кн. для вчителя / під ред. Ю. І. Мальованого. – К.:
Освіта, 1992. – С. 9-10.

8.Вербицкий А. Активные методы обучения в высшей школе: контекстный

поход / Вербицкий А. – М., 1989. – 127 с.

9.Чернилевский Д.В. Дидактические технологии в высшей школе: учеб. пособие

для вузов / Чернилевский Д.В. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2002. – 437 с.

10. Ягоднікова В. В. Інтерактивні форми і методи навчання у вищий школі:

навч.-метод. посіб. /— К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2009. — 80 с

20