Аркуш для титульного листа

ЗМІСТ
ВСТУП..........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ ДІТЕЙ
ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА..........6
1.1. Формування самооцінки в дошкільному віці: психолого-педагогічні
дослідження..............................................................................................................6
1.2. Особливості формування ставлення до себе та оточуючих у
дошкільників.............................................................................................................9
1.3. Вплив сім’ї та ЗДО на формування самооцінки дітей дошкільного віку13
Висновки до 1 розділу...........................................................................................16
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНИЦЬКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З
ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ..................18
2.1. Методи та методики дослідження самооцінки у дошкільників.................18
Висновки до 2 розділу...........................................................................................26
ВИСНОВКИ...............................................................................................................28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................30
ДОДАТКИ
 3

ВСТУП

Актуальність дослідження. Стрімкий розвиток особистісно-орієнтованої

парадигми освіти сприяє актуалізації психологічних досліджень щодо
самосвідомості підростаючого покоління. Зокрема, особливого значення
набуває проблема формування в дітей здорової самооцінки. Питання віку, в
якому має почати формуватися самооцінка особистості, залишається
дискусійним, проте більшість дослідників схиляються до думки, що даний
процес має починатися ще в дошкільному віці, оскільки цей період є
сензитивним для її формування.
Адекватна самооцінка є важливим фактором становлення дитини як
особистості, формування та розвитку її цінностей та основою її гармонійної
взаємодії з оточуючими. Процес її формування складний та довготривалий,
проте без нього неможливе формування особистості. Самооцінка людини
відображає її особисте сприйняття та сприйняття її іншими людьми. Розвиток
самосвідомості у дошкільному віці відбувається під безпосереднім впливом з
боку оточуючих, насамперед дорослих, які виховують дитину. Завдяки
систематичній взаємодії з дорослими людьми, у дитини з'являються особисті
переконання, формуються моральні стандарти, звички, формується самооцінка
– дитина набуває неповторних особливостей, що становлять особистість.
У системі світосприйняття самооцінці належить особливо важливе місце.
Дорослі та однолітки можуть допомогти дитині усвідомити самоповагу,
відчуття власної цінності. Але водночас негативний досвід спілкування з
оточуючими може викликати у дошкільника неприйняття себе. Вміння дитини
адекватно оцінювати себе дуже важливо для її входження до дорослого світу.
Тому вивчення проблеми формування самооцінки дошкільника є актуальним.
Актуальність дослідження підтверджується ще тим, що формування
адекватної самооцінки є одним із найважливіших факторів розвитку
особистості, поряд із саморозвитком та самодостатністю.
 4

Питання формування самооцінки в дошкільному віці є актуальним в

працях багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Так, наприклад, роль
самооцінки як фактору формування особистості дошкільника була предметом
досліджень Л. Божович, М. Лісіної, О. Кононко, Л. Уманець та ін. Вплив
дорослих та взаємодії з ними на формування самооцінки в дитини дошкільного
віку досліджується в працях Л. Виготського, Л. Божович та ін.
Зміст програм сучасних закладів освіти передбачає формування в дитини
самоцінності, що виражається в розвитку та усвідомленні нею власних
індивідуальних можливостей, розвиткові самостійності, ініціативності,
розвиткові навичок соціальної взаємодії.
Об’єктом дослідження є формування адекватної самооцінки у дітей
дошкільного віку.
Предметом дослідження є психолого-педагогічні умови та фактори
формування та розвитку у дошкільників адекватної самооцінки.
Метою дослідження є визначення та аналіз особливостей формування
адекватної самооцінки у дітей дошкільного віку, факторів та умов, що
впливають на її формування.
Визначена мета дослідження передбачає вирішення наступних завдань:
1) Здійснити аналіз передового психолого-педагогічного досвіду з даної
теми;
2) Визначити особливості формування в дошкільників ставлення до себе
та оточуючих;
3) Охарактеризувати вплив закладів дошкільної освіти на формування в
дошкільників адекватної самооцінки;
4) Експериментально дослідити рівень сформованої самооцінки в дітей
дошкільного віку;
5) Розробити методичні рекомендації для батьків щодо позитивного
впливу на формування в дошкільників самооцінки.
В процесі дослідження для реалізації вищезазначених завдань було
використано наступні методи:
 5

- загально-теоретичні (аналіз психолого-педагогічних та методичних

джерел з визначеної теми; аналіз та синтез завдань та результатів
експерименту);
- емпіричні (опитування для визначення рівнів розвитку самооцінки
дошкільників; спостереження за процесом здійснення спільної діяльності
дітей у ЗДО;);
- статистичні (обробка результатів дослідження).
Практична значущість дослідження полягає в можливості
використання його результатів для планування студентами чи вихователями
спеціальних заходів та занять, спрямованих на формування в дошкільників
здорової самооцінки.
Структура роботи: вступ, два розділи, висновки, список використаних
джерел, додатки.
 6

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ ДІТЕЙ

ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1. Формування самооцінки в дошкільному віці: психолого-педагогічні

дослідження
В передовому педагогічному досвіді саме поняття “самооцінка” має
багато визначень та трактується дослідниками з різних точок зору. Сучасна
наука містить багато різних підходів до визначення даного поняття. Розглянемо
деякі з них.
Поняття “самооцінка” в наукову теорію першим ввів американський
психолог, філософ та лікар Вільям Джеймс, визначаючи його як «образ самого
себе в структурі особистості». Згідно з його теорією, структура особистості
містить три складові:
- елементи, що є основою формування особистості;
- відчуття та емоції по відношенню до цих елементів (власне самооцінка);
- вчинки, обумовлені елементами особистості.
Вчений та педагог М. Фіцула визначав самооцінку особистості як один із
методів підвищення та контролю навчально-пізнавальної діяльності. На думку
вченого, самооцінка виражається в здатності особистості критично ставитися
до власних здібностей та можливостей і об’єктивно оцінювати результати своєї
діяльності [23].
В дослідженнях значної кількості науковців та психологів самооцінка
розглядається крізь призму “Я — концепції”, що визначає самооцінку як
ставлення людини до самої себе [2]. У трактуванні поняття самооцінки
С. Рубінштейна вона виступає складним явищем, яке формується у особистості
в результаті впливу оцінок інших людей та власних оцінок [18, с. 151].
Аналізуючи вищеописані позиції науковців, можемо дійти висновку, що
визначення самооцінки базується на оцінюванні особистістю власної поведінки
та вчинків і порівнянням їх з поведінкою та вчинками інших людей.
 7

Становлення самооцінки дитини відбувається під впливом відношення

оточуючих до неї, виховання, педагогічним впливом. В психолого-педагогічних
дослідженнях питанню формування адекватної самооцінки в дітей дошкільного
віку приділено значну увагу. В наукових дослідженнях психологів та педагогів
розкриваються проблеми особливостей самооцінки, її залежності від оцінки
дитини оточуючими.
Дошкільний вік є періодом формування в особистості правильного
ставлення до навколишнього світу, оскільки саме в цей період відбувається
усвідомлення дитиною себе як окремої особистості, розуміння своїх потреб,
мотивів тощо. Саме тому важливо в цей період приділяти увагу розвиткові в
дитини адекватної самосвідомості.
В дослідженнях психолога О. Скрипченко зазначається, що формування
самооцінки дитини починається у віці п’яти років, що виражається в
стабільному ставленні дитини до самої себе. Це свідчить про вплив самооцінки
на регуляцію відношення дитини до себе, на концентрацію напрямів та стилів її
діяльності, а також на формування стилю спілкування її з оточуючими [8, с.
112].
Здатність дошкільника до самоконтролю, саморегуляції, адекватної
оцінки своєї поведінки та результатів діяльності є також важливими
показниками рівня самооцінки дитини: адекватної, завищеної чи заниженої,
стійкої чи нестійкої. Наявність адекватної самооцінки в дитини є основою для
розвитку в неї впевненості в собі, віри в свої сили та можливості, здорової
самокритичності та вимогливості до себе. Завищений або занижений рівень
самооцінки деструктивно впливає на розвиток особистості, перешкоджаючи
реалізації її здібностей та можливостей, провокуючи виникнення внутрішніх та
зовнішніх конфліктів [1, с. 31].
В психолого-педагогічних дослідженнях ряду науковців, як, наприклад,
І. Беха [4], Є. Терещенко [21], самооцінка розглядається як відчуття дитиною
власної цінності та значущості. Психологи зазначають, що діти з більш високим
рівнем самооцінки легше та швидше адаптуються до оточуючих людей та
 8

обставин, легше переносять особисті невдачі чи поразки, швидше долають

труднощі, більш позитивні та відкриті до взаємодіЇ. Аналізуючи динаміку
становлення самооцінки в дошкільників, дослідники визначили, що більшість
дітей, під час оцінки виконаної ними діяльності чи задачі, оцінювали її вищим
балом, ніж об’єктивний, що пояснюється їх орієнтацією на бажаний рівень
оцінки. Такий завищений рівень самооцінки призводить до послаблення в дітей
бажання дійсно досягати високого рівня результатів та збільшення кількості
дітей, що реально відстають у навчанні.
Більшість педагогів та психологів схиляються до думки, що в ситуації
вибору між завищеною та заниженою самооцінкою у дошкільника, більш
негативні наслідки в подальшому житті матиме все-таки занижена самооцінка.
Це пояснюється тим, шо такий її рівень спричиняє гальмуючий вплив на рівень
активності дитини, пригнічує її інтереси та мотивацію, сприяє розвитку
невпевненості в собі, страху ставити складні завдання та цілі, реалізовувати їх.
В дослідженнях Г. Костюка, присвячених формуванню самооцінки
дитини, зазначається, що її розвиток пов’язаний з реалізацією певних форм та
видів діяльності. Для кожного вікового періоду характерними є певні види
діяльності, посильні для нього, що безпосередньо впливають на формування
самооцінки. На думку дослідника, розвиток самооцінки є можливим «лише за
умови виконання певної діяльності, усвідомлення своїх досягнень в ній,
порівняння власних досягнень з досягненнями інших людей». Важливе
значення для становлення самооцінки дошкільника, за словами Г. Костюка, має
також оцінка їх діяльності батьками, однолітками, педагогами тощо [15].
Вітчизняний психолог П. Чамата дотримувався таких же поглядів щодо
розвитку самооцінки, зазначаючи, що її формування буде ефективнішим через
реалізацію ігрової діяльності. На думку дослідника, використання колективних
ігор, що містять елементи змагань та передбачають оцінку їх результатів
дорослими або однолітками, є важливим елементом формування самооцінки
дошкільника та має позитивний вплив на цей процес [24].
 9

Існують також дослідження розвитку самооцінки в дошкільному віці у

взаємозв’язку з іншими характеристиками особистості, такими як
самосвідомість, самоконтроль, самопізнання тощо. Так, наприклад, О. Кононко
в своїх дослідженнях акцентує увагу на тому, що в період дошкільного віку
думка дорослого в процесі формування самооцінки дитини є однією з
ключових. В результаті самостійних досліджень, науковець зробила висновки,
що позитивна оцінка результатів діяльності дитини дорослими сприяє
підвищенню її продуктивності. О. Кононко також зазначає, що дошкільний вік
є найбільш сприятливим періодом для «становлення самосвідомості,
домагання визнання дитини з боку значущих дорослих, елементарних форм
адекватної самооцінки, початкових форм рефлексії, здатності пов’язувати успіх
не лише з позитивними оцінками авторитетного дорослого, а й з об’єктивними
результатами кінцевого продукту праці та докладеними для його досягнення
зусиллями» [14].
Отже, аналіз науково-педагогічних досліджень показує, що питання
становлення самооцінки в дошкільному віці є проблемним та актуальним в
працях багатьох педагогів та психологів, як вітчизняних, так і зарубіжних.
Дослідники визначають дошкільник вік, як найбільш сприятливий період для
становлення самооцінки особистості. Формування адекватної самооцінки в
дитини можливе лише в процесі реалізації певної діяльності.

1.2. Особливості формування ставлення до себе та оточуючих у

дошкільників

Провідна роль в процесі становлення самосвідомості та самооцінки дітей

дошкільного віку належить спілкуванню їх з дорослими та однолітками.
Спілкування в даний віковий період впливає на розвиток всіх психічних
функцій дошкільника: увагу, сприйняття, мислення, пам’ять, емоції тощо. В
самосвідомості дошкільника починають формуватися ті властивості, що
 10

відображають його місце та роль в спілкуванні. С. Рубінштейн зазначав, що «не

існує «я» поза ставленням до «ти», і не існує самосвідомості без усвідомлення
іншої людини як самостійного суб’єкта» [18, с. 154]. В процесі спілкування
дитина отримує від оточуючих велику кількість регулюючих впливів, таких як
схвалення, зауваження, інші оцінки, та відповідно вчиться оцінювати інших.
Таким чином відбувається формування в дошкільника розуміння проявів
поведінки, що викликають схвалення та навпаки. В процесі спілкування в
дитини формуються та стабілізуються уявлення про себе та свої можливості. На
відміну від періоду раннього дитинства, коли ставлення дитини до себе було
менш гнучким, в дошкільному віці воно стає все більш залежним від
конкретних успіхів в її діяльності та може змінюватися в залежності від її
результатів. Так, наприклад, у віці 3-4 років в дитини тільки формуються деякі
особистісні риси та вміння, тому вона більш високо оцінює результати своєї
діяльності. У віці п’яти років, за умовою нормального розвитку дитини,
дошкільник більше знає про свої риси, вміння, пізнавальні можливості, має
адекватну реакцію на успіхи та невдачі.
Самооцінка дошкільника, як найбільш складний компонент
самосвідомості, формується та розвивається на основі його знань та думок про
самого себе. Значною мірою її рівень залежить від оцінки дитини дорослими.
Так, чим більш точно та аргументовано подана оцінка дитини дорослим, тим
більш сприятливою для формування здорової самооцінки дошкільника вона
буде. Саме тому оцінювання дитини дорослими має виконувати стимулюючу
функцію, спрямовувати зусилля дошкільника на досягнення позитивного
результату діяльності. Занижена оцінка дитини дорослим негативним чином
відображається на формуванні в неї адекватної самооцінки, може впливати на її
ініціативність та самостійність, пригнічувати їх.
Сформоване в дошкільника правильне уявлення власних особистісних
рис та дій в подальшому допомагає йому більш критично ставитися до оцінок з
боку дорослих та однолітків, адекватно сприймати їх та, за потреби,
протистояти їм. Так, наприклад, діти старшого дошкільного віку схильні до
 11

більш критичного аналізу результативності свої дій та вміють відокремлювати

себе від оціночних суджень оточуючих.
Не менш важливим в процесі формування в дошкільника ставлення до
себе та оточуючих є спілкування з однолітками. Для дитини дошкільного віку
образ дорослого стає своєрідним життєвим орієнтиром, до якого вона поки
може не може дотягнутися. До того ж позиція дорослої особистості не
передбачає оцінки свої дій зі сторони дитини. Для дошкільника партнерами
стають їх однолітки, з якими вони можуть здійснювати обмін оцінками
діяльності. В процесі такого оцінювання інших в дитини розвивається здатність
спостерігати за собою з позиції партнера – однолітка. Таким чином рівень
значимості оцінок ровесників зростає. Формування в дошкільника здатності
адекватно оцінювати іншу дитину є стимулюючим фактором для розвитку його
власної оцінки. Оскільки в процесі оцінки інших дитина є більш вимогливою,
ніж до себе, більш об’єктивною, вона помічає в партнера певні помилки, яких
не помічає в себе. Проте згодом вміння оцінки діяльності ровесника
транслюються і на власну діяльність [8, с. 119].
Об’єктивність оцінки результатів діяльності однолітків дещо змінюється
в залежності від віку. Так, наприклад, у молодших дошкільників оцінка
діяльності партнерів визначається емоційним ставленням до них. старші
дошкільники здатні більш критично оцінювати дії ровесників.
Оцінювання дошкільниками результатів діяльності один одного
відбувається, в першу чергу, в тих сферах, де ця діяльність виконується ними
спільно. В першу чергу вони вчаться виділяти ті риси однолітків, що впливають
на успішність їх спілкування або співпраці, як, наприклад, певні ігрові вміння,
уважність, винахідливість тощо.
Формування ставлення до себе та самооцінка значною мірою залежить
від ставлення дошкільника до інших. Виокремлюють три позиції, характерні
для ставлення дошкільника до ровесників:
 12

- егоїстична позиція, що проявляється у байдужому ставленні дошкільника

до інших, фокусі інтересів на предметах, що можуть бути причиною
появи конфліктів (наприклад, іграшки);
- конкурентна позиція, яка полягає в тому, що дошкільник сприймає інших
лише як засіб самоствердження. Найчастіше діти з такою позицією
залежні від схвалення з боку дорослих, намагаються бути хорошими
дітьми, вирізняючись на фоні інших ровесників.
- гуманна позиція, що характеризується позитивним ставленням
дошкільника до товаришів, наявністю та проявами щирого інтересу їх
особистостями. Діти з такою позицією, зазвичай, мають найбільш
адекватну самооцінку [17, с. 134].
Оцінювання інших дітей формує у дошкільників важливий досвід, що
стає основою становлення їх самооцінки. Для більшості дітей дошкільного віку,
за умови нормального їх розвитку, характерною є завищена самооцінка. Це
пояснюється захисною її роллю, оскільки особистість в даному віці ще не
сформована остаточно і легко піддається руйнівному впливу негативних
емоцій.
Прагнення дошкільника отримати похвальну оцінку з боку дорослих
сприяє розвитку в нього хвалькуватості, бажання привернути увагу до своїх
кращих сторін особистості. В молодшому дошкільному віці оцінка дітьми
самих себе виражається в абсолютних величинах: «найрозумніший, найкраще
малюю» тощо. Згодом відношення дитини до себе змінюються, найкращі
оцінки приписуються одноліткам, що мають найбільшу популярність. В
старшому дошкільному віці оцінки себе, як і уявлення про себе, є більш
точними та диференційованими.
Прагнення бути кращим та вище себе оцінювати може призводити до
того, що діти починають хвалитися якостями, як їм насправді не властиві. Так,
наприклад, вони можуть розповідати про вигадані досягнення чи свої риси.
Однією із причин такої поведінки може бути низька оцінка дитини дорослими,
невизнання її однолітками, потреба в підтримці та схваленні.
 13

Протягом дошкільного віку мотивація самооцінки в дитини змінюється.

Так, наприклад, у віці 4-5 років основою ставлення дитини до себе формується
на основі оцінки оточуючих, в першу чергу дорослих. Пізніше, у віці 5-7 років
позитивна оцінка дошкільником себе формується більше на основі розуміння
ними свої етичних якостей.
Отже, основою формування ставлення дошкільника до оточуючих є
спілкування. В процесі взаємодії з дорослими та ровесниками, дитина вчиться
оцінювати їх поведінку та діяльність, порівнювати їх зі своїми, та на основі
цього давати оцінки власним поведінковим проявам чи результатам діяльності.

1.3. Вплив сім’ї та ЗДО на формування самооцінки дітей дошкільного

віку
На формування самооцінки дошкільника впливає багато чинників, серед
яких і сім’я. В психології та педагогіці сім’я визначається як мала соціальна
група, в межах якої відбувається певне спілкування, що відіграє у процесі
формування особистості дитини певну виховну роль.
Всередині сім’ї становлення дитини як особистості, за нормальних умов,
відбувається найбільш природньо та результативно. Від особливостей
виховання в сім'ї залежить, чи буде у дитини адекватна, завищена чи занижена
самооцінка. Діяльність та спілкування є рушійними силами розвитку дитини в
цілому та самосвідомості зокрема. В психолого-педагогічних дослідженнях
зазначається, що завдяки взаємодії трьох основних факторів (індивідуального
досвіду дитини, досвіду спілкування з дорослими, досвіду спілкування з
однолітками) формується образ самого себе. Ці фактори накладають певний
відбиток на побудову образу себе, виконуючи різні функції, значення яких
змінюється на кожному етапі дорослішання. Тому спілкування з людьми є
основною умовою формування дитиною іміджу себе та інших, а взаємодія
дитини з дорослим, поряд з її основною діяльністю, також формує її
самосвідомість.
 14

Залучення дитини до реальних, незалежних від неї відносин формує

самоідентифікацію дитини («Хто я є»). Значення відносин між дітьми та
батьками сприймається як основний чинник соціалізації дітей. Спостерігаючи
за батьками чи іншими членами сім’ї, дитина формує власний досвід, на основі
якого починає оцінювати і себе.
Аналіз психолого-педагогічних досліджень дозволяє зробити висновок,
що ключова роль у формуванні багатьох якостей особистості належить сім’ї. в
сім’ї починають формуватися ціннісні орієнтири дошкільника, починається
формування життєвих цілей, стилю життя, засвоєння певних моральних норм
тощо. Сім’я виступає також центром підтримки підростаючої особистості в
будь-яких ситуаціях, формує в дитини рівень взаємоповаги.
Важливим аспектом у формуванні самооцінки дошкільника є не кількість
спілкування в сім`ї, а його якість. Дослідники відмічають, що якщо спілкування
з дитиною недостатньо, це відображається негативним чином на її психічному
розвиткові та формуванні її особистості в цілому. Проте не менш негативні
наслідки проявляються в ситуаціях, коли спілкування в сім`ї достатньо, проте
воно деструктивне.
Психологи виокремлюють ряд правил, дотримання яких сприятиме
формуванню в дошкільника адекватної самооцінки:
- дитина має відчувати та мати впевненість, що в сім`ї її щиро люблять;
- дитина має почуватися в безпеці та розуміти, що вона знаходиться під
захистом батьків чи інших родичів, що в складних ситуаціях вони будуть з нею
поряд;
- дитина повинна мати право помилятися та не боятися здійснити
помилку;
- спілкування з дитиною має відбуватися на рівних, як з окремою
особистістю.
Атмосфера в родині значною мірою впливає на формування в
дошкільника самооцінки. Так, наприклад, в неблагополучних сім’ях частіше
 15

виростають діти з низьким рівнем самооцінки, тоді як в сім’ях з правильним

кліматом в дітей формується адекватна самооцінка.
О. Кононко зазначала, що в процесі відносин дитини з дорослими та
однолітками в неї відбувається формування та вдосконалення «Я-концепції» -
системи поглядів на власну особистість [13, с. 121].
Ще одним, не менш важливим, чинником, що впливає на формування
самооцінки дошкільника, є дошкільний заклад освіти. Чималу частину
дошкільного віку діти проводять саме там, тому вплив оточення із ЗДО є досить
вагомим. В закладах дошкільної освіти діти здобувають важливий досвід
спілкування з ровесниками. Виховний процес спрямований на формування в
дошкільників навичок поведінки, критичного мислення, а також формування
ставлення до себе та оточуючих.
Багато науковців, зокрема О. Запорожець, М. Лісіна, вказують, в умовах
ЗДО в дошкільників відбувається формування розуміння особистого простору,
прагнення до його збереження. Також діти починають розуміти особливості
своєї поведінки, передбачаючи, наприклад, реакцію дорослих на неї,
коригувати її. На основі вищезазначених аспектів відбувається і формування
самооцінки дошкільника [16, с. 89].
В закладах дошкільної освіти, як і в сім’ї, спілкування залишається
ключовим фактором. При цьому коло спілкування розширюється, оскільки,
крім близьких, в ньому з’являються інші дорослі та ровесники. О. Кононко з
цього приводу зазначала, що в умовах ЗДО основною метою спілкування є
формування в дошкільника знань та уявлень про власну особистість,
можливості, формування здорового емоційного ставлення до себе. Набуття
таких якостей формує в дітей досвід, що дозволяє їм оцінювати поведінку
інших та орієнтуватися в певних життєвих ситуаціях відповідним чином [13,
с. 124].
Дитячий колектив, в який потрапляє дитина, вступаючи до ЗДО, є одним
із важливих факторів впливу на формування в неї самооцінки. В процесі
порівняння себе з ровесниками, у дошкільника з’являється відчуття
 16

відокремленості власного Я від інших. Так, дитина вчиться ставити в пріоритет

власні бажання, орієнтуватися на свої вподобання чи смаки, розуміти свою роль
в колективі. Визнання дошкільника однолітками також впливає на формування
його самооцінки. Зазвичай, більш комунікабельні діти мають вищу самооцінку
та користуються більшою популярністю серед ровесників.
Розширення кола спілкування дошкільника, що реалізується під час
вступу його до ЗДО, дає йому можливість порівнювати власні оцінки себе з
оцінками з боку інших людей, на основі чого відбувається формування
самооцінки.
Важливо, щоб в період дошкільного віку два основні інститути
формування особистості дитини - сім’я та ЗДО –взаємодіяли між собою. Така
взаємодія передбачає докладання спільних зусиль для виховання особистості.
Ключовим фактором цієї взаємодії є спільна мета та наявність довіри між
батьками та вихователями. Сучасний освітньо-виховний процес вже містить
перевірені та дієві форми співпраці батьків та ЗДО, як, наприклад, батьківські
збори, дні відкритих дверей, відкриті заходи в дошкільних закладах тощо. На
сьогодні між батьками та вихователями є постійний зв’язок, що дає змогу їм
обговорювати певні проблеми та за необхідності приходити до спільного
рішення.
Отже, сім’я та ЗДО є основними чинниками, що впливають на розвиток
особистості дошкільника, і, зокрема, на формування його самооцінки.
Розширення кола спілкування дитини дошкільного віку дає їй можливість
порівнювати себе з іншими, оцінювати власну поведінку та діяльність,
поведінку та діяльність інших, усвідомлювати особливість та унікальність
власного Я, формувати на основі набутого досвіду самооцінку.

Висновки до 1 розділу
Розглянувши теоретичні аспекти формування в дошкільників адекватної
самооцінки, можемо зробити наступні висновки.
 17

Питання формування в дошкільників адекватної самооцінки є

проблемним та актуальним в працях багатьох зарубіжних та вітчизняних
дослідників. Існують різні підходи до визначення поняття самооцінки, проте в
загальному розумінні вони зводяться до трактування її як оцінювання
особистістю самої себе, своїх рис, характеру, можливостей, місця в соціумі та
світі. Формування самооцінки тісно пов’язане з формуванням інших сфер
розвитку особистості, як самосвідомості, самопізнання, саморегуляції тощо.
Формування ставлення дошкільника до себе та інших відбувається в
процесі взаємодії, зокрема, спілкування. Потрапляючи в коло інших людей,
дитина спостерігає та оцінює їх поведінку та діяльність, отримуючи взамін
оцінку власним проявам зі сторони дорослих або ровесників. На основі
порівняння власних оцінок своєї поведінки та оцінок, отриманих зовні, в
дошкільника формується ставлення до себе та оточуючих. Саме тому важливо в
цей період з боку дорослих доносити дитині її цінність, правильно реагувати на
неналежну поведінку чи певні поразки в житті.
Вплив сім’ї та оточення на формування самооцінки дошкільника є
надзвичайно важливим, оскільки це єдине джерело підтвердження або
спростування власних оцінок дитиною себе. Ключовими інститутами, що
мають вплив на формування особистості дошкільника загалом та самооцінки
зокрема, є сім’я та ЗДО. Саме тому важливою є взаємодія цих двох факторів
впливу з метою досягнення єдиної цілі. Спілкування дошкільника з дорослими
та ровесниками в сім’ї та в дошкільному закладі сприяє формуванню в нього
розуміння власного Я, а розширення кола цього спілкування формує в нього
усвідомлення своєї унікальності, на основі порівняння себе з іншими, дозволяє
набути досвіду оцінювання себе та інших, на основі якого відбувається
формування самооцінки.
 18

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНИЦЬКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З

ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1. Методи та методики дослідження самооцінки у дошкільників

З метою визначення рівня самооцінки в дошкільників ми провели
констатуючий експеримент, що передбачав реалізацію наступних завдань:
1) Визначення основних критеріїв та показників рівня самооцінки у
дошкільників.
2) Підбір відповідних методик та методів дослідження для виявлення
рівня самооцінки та їх реалізація.
3) Аналіз результатів дослідження.
В табл. 2.1.1 подано інформацію щодо основних критеріїв самооцінки
дошкільників та їх показників.
Таблиця 2.1.1
Критерії та показники адекватної самооцінки дошкільників
КРИТЕРІЇ ПОКАЗНИКИ
Уявлення про Дошкільник усвідомлює себе як окрему особистість, вміє
себе як відокремлювати себе від соціуму; знає свої досягнення, має
особистість, розуміння причин своїх невдач, вміє співвідносити свої
розуміння своїх можливості зі своїми досягненнями.
можливостей
Повага до себе Дошкільник визнає та приймає свої як позитивні, так і
негативні якості особистості; має почуття власної гідності;
відстоює свої кордони; впевнений у своїх можливостях.
Адекватна оцінка Дошкільник вміє та схильний аналізувати власну поведінку,
можливостей та результати діяльності, якості; здатний бути самокритичним
результатів та критичним по відношенню до інших; вміє визнавати
помилки; схильний відстоювати справедливість та свою
думку.
 19

Для дослідження наявного рівня знань та уявлень дошкільників про

самооцінку ми використали методику «Сходинки» В. Щур та методику
Н. Прокіної «Який я?». Застосування цих методик дозволяє визначити рівень
самооцінки в дітей дошкільного віку. В експерименті взяли участь 20 дітей
дошкільного віку.
Методика «Сходинки» В. Щур є методикою дослідження уявлень
дошкільника про ставлення до нього інших людей та порівняння їх зі
ставленням його до самого себе.
Метою даної методики є визначення самооцінки дошкільника (як
загального ставлення до себе) та його уявлень про те, як оцінюють його
оточуючі.
Дидактичними матеріалами дослідження є аркуш паперу із зображенням
десяти сходинок. За методикою, на найнижчій сходинці знаходяться «найгірші
хлопчики та дівчатка», на другій – кращі, на третій – ще кращі і так далі за
аналогією. На найвищій сходинці стоять найдобріші, найрозумніші та найкращі
діти. Завдання дошкільника: обрати, на яку сходинку він поставить самого себе;
на яку ставлять його батьки, вихователі, оточуючі.
Обробка та аналіз результатів методики. Звертаємо увагу, на яку
сходинку дошкільник ставить себе сам. Нормальним вважається, коли дитина
ставить себе на 9-10 сходинку, де «хороші, найкращі діти». Якщо ж дитина
ставить себе на нижчі сходинки, а особливо на найнижчі, це свідчить про її
негативне ставлення до себе, відсутність впевненості в свої якостях, власних
силах.
Вибір дитиною сходинок, куди її ставлять батьки, свідчить про ставлення
батьків до неї. Відчуття дитиною, що батьки ставлять її на найвищу сходинку
дає їй відчуття безпеки та захищеності, що є одним із найважливіших та
базових для нормального розвитку дитини.
У випадку вибору, на яку сходинку дитину поставлять вихователі, більш
вірогідним є вибір нижчих сходинок. Це не є свідченням низької самооцінки,
оскільки цей вибір часто є наслідком того, що дитина отримує чимало
 20

зауважень від вихователя. Таким чином, це навпаки стає показником адекватної

оцінки дошкільника щодо реакції вихователя на його поведінку.
У більшості випадків дітям дошкільного віку властиво обирати найвищі
сходинки в оцінці самих себе. При цьому, за даними досліджень В. Щур,
дошкільники, які обрали в оцінці себе найвищу сходинку, часто не можуть
пояснити такого свого вибору, а діти, що обрали сходинку чи дві нижче,
аргументують це тим, що іноді в них проявляються якісь і негативні риси
(наприклад, «іноді я роблю погані вчинки» ).
Ставлення інших до дитини сприймається дошкільниками досить
диференційовано. Так, наприклад, вони вважають, що члени сім’ї по-різному
ставляться до них. Те ж саме правило діє і на батьків та вихователів.
Для аналізу результатів методики найважливішим є співвідношення
вибору сходинки в оцінці самого себе і оцінці дитини батьками. Найбільш
благополучним є результат, коли на думку дошкільника мама або тато ставлять
їх на найвищу сходинку, а самі вони ставлять себе на трохи нижчу. Це свідчить
про критичність оцінки дитиною себе та відчуття нею підтримки і віри в себе з
боку найближчих та найважливіших людей з оточення.
У випадку, коли дошкільник обирає найвищі сходинки в оцінці самого
себе та оцінці себе батьками, можливі кілька варіантів пояснення: дитина
дійсно благополучна, дитина інфантильна (висока оцінка ніяк не пояснюється),
дитина «компенсуюча» (видає бажане за дійсне).
Третій варіант результату застосування методики – коли дитина ставить
себе на вищу сходинку, ніж батьки. На думку автора методики, такий результат
свідчить про неблагополучну ситуацію розвитку особистості дошкільника,
оскільки явно простежується відчуття дитиною того, що її в сім’ї не люблять,
не надають потрібної підтримки.
Важливим для дитини є те, щоб її ставлення самої себе на вищу сходинку
було підкріплене ставленням когось із дорослих. В такому випадку доцільно
використати запитання «Хто з близьких тобі людей ставить тебе на найвищу
сходинку?». Зазвичай, в дитини є хтось, для кого вона є «найкращою».
 21

Результати застосування методики визначаються за наступними

показниками:
- 1-4 сходинки – свідчить про низький рівень самооцінки дитини;
- 5-7 сходинки – свідчить про середній рівень самооцінки
- 8-10 сходинки – високий, завищений рівень самооцінки.
Методика Н. Прокіної «Який я?» дозволяє визначити рівень самооцінки
дошкільника на основі його самостійних оцінок своїх якостей. Перелік рис
особистості та варіанти відповідей дитини подані в табл. 2.1.2
Таблиця 2.1.2
Методика «Який я?» Н. Прокіної
Особистісні Варіанти відповідей
риси Так (1б) Ні (0 б) Іноді (0,5 б) Не знаю
(0,5 б)
Хороший
Добрий
Розумний
Слухняний
Акуратний
Уважний
Ввічливий
Здібний
Працьовитий
Чесний

Дошкільникам пропонується оцінити себе, чи притаманні їм

вищеперераховані риси. Аналіз дитиною власних якостей показує здатність її
до усвідомлення себе як особистості і ставлення до себе.
Рівень самооцінки дошкільника за даною методикою визначаються за
наступними показниками:
- 2-3 бали – низька самооцінка;
 22

- 4-7 балів – середній рівень самооцінки;

- 8-9 балів – високий рівень самооцінки;
- 10 балів – дуже високий рівень самооцінки.

2.2. Реалізація методики щодо формування адекватної самооцінки дітей

(аналіз результатів дослідження)
В процесі використання методики «Сходинки» В. Щур ми отримали
наступні результати (додаток А):
- 10% дітей (2 чол.) розмістили себе на найнижчих двох сходинках. Таке
відношення дитини до себе, сприйняття себе як «поганої, недостатньо
хорошої» є тривожним сигналом для її розвитку та свідчить про
сформований в неї несприятливий життєвий досвід. Причинами такого
досвіду можуть бути стосунки в сім’ї, дефіцит уваги та любові від
близьких, невизнання в колективі ровесників тощо. Такі діти мають
низький рівень самооцінки та потребують допомоги;
- 20% дошкільників (4 чол.) поставили себе на найвищі дві сходинки. І на
питання оцінки самого себе, і на питання оцінки близькими ці діти, не
роздумуючи, обрали найвищі сходинки. Можемо зробити висновок, що ці
діти мають завищений рівень самооцінки, оскільки вони не могли
пояснити, чому обрали найвищі сходинки;
- 70% дітей (14 чол.) поставили себе на сходинки від 5 до 7. Такий рівень
самооцінки є адекватним. Діти обмірковували запитання, та в результаті
пояснювали свій вибір, посилаючись на власні якості, досягнення,
результати діяльності.
Результати методики В. Щур «Сходинки» представлені за допомогою
діаграми (рис. 2.2.1).
 23

Рівень самооцінки дошкільників за методикою

В.Щур "Сходинки"

низька самооцінка адекватна самооцінка висока самооцінка

Рисунок 2.2.1
Аналізуючи результати методики, бачимо, що більшість дітей
дошкільного віку адекватно оцінюють самі себе, розуміють свої позитивні та
негативні риси. Стосовно оцінки себе оточуючими, більшість дошкільників
обирали ті ж сходинки, що і в оцінці себе.
В результаті використання методики «Який я?» ми отримали наступні
показники (додаток Б):
- 15% дітей (3 чол.) показали низький рівень самооцінки. Найбільш
частою відповіддю була «не знаю», що свідчить про невпевненість у
власних якостях, наявність певної тривожності. Важливо підкреслювати в
дітей їх позитивні якості та формувати позитивну оцінку себе;
- 60% дітей показали результат середнього рівня. Діти давали відповіді на
всі питання, менше відповідали «ні» та «не знаю». Більшість учасників
експерименту розуміють свої позитивні якості та рівень їх проявленості;
- 15% дітей (3 чол.) на більшість питань відповіли «так» та показали
результат високої самооцінки.
Результати застосування методики Н. Прокіної «Який я?» відображені в
діаграмі (рис. 2.2.2).
 24

рівень самооцінки дошкільників за методикою

Н.Прокіної "Який я?"

низька самооцінка адекватна самооцінка висока самооцінка

Рисунок 2.2.2
Аналізуючи результати застосування обох методик, ми розподілили
учасників експерименту на три групи за сформованим рівнем самооцінки:
- перша група – 12% дітей дошкільного віку – мають низький рівень
самооцінки. Таким дітям притаманні такі прояви, як невпевненість в собі,
надмірна тривожність, вразливість, пасивна поведінка. Часто причиною
формування в дошкільників низької самооцінки є несприятлива
атмосфера в сім’ї. Дитина має дефіцит уваги, визнання, любові;
- друга група – 70% учасників експерименту – мають адекватну
самооцінку. Дошкільникам з даним рівнем самооцінки притаманні такі
прояви як активність, товариськість, почуття гумору, високий рівень
проявленості здібностей тощо;
- третя група – 18% дошкільників – мають високий рівень самооцінки.
Фактором, що притаманний всім дітям цієї групи, є зазнайство та
прагнення бути кращими за всіх.
Отже, у вибірці, що приймала участь в дослідженні, більшість дітей
дошкільного віку мають адекватну самооцінку. Це свідчить про те, що процес
оцінки дітьми самих себе є більш усвідомленим, а самооцінка дітей у
дошкільному віці стає більш реалістичною.
 25

2.3. Методичні рекомендації батькам щодо формування адекватної

самооцінки дошкільників
Самооцінка дошкільника є досить динамічною та на її основі формується
внутрішня позиція особистості. Саме тому в цьому віці особливо важливо
створювати умови для формування адекватної самооцінки в дітей. Дорослі, в
першу чергу батьки, повинні усвідомлено та цілеспрямовано впливати на
формування здорової самооцінки дошкільника.
Для покращення умов формування здорової самооцінки дошкільників
розроблено ряд рекомендацій для батьків щодо роботи з дітьми:
- варто щодня виділяти певну кількість часу для повної взаємодії з
дитиною, важливо, щоб вся увага дорослого була присвячена саме дитині.
Така концентрація дає дитині розуміння своєї важливості та
пріоритетності;
- батьки мають вміти виражати свою любов так, щоб дошкільник відчував,
що його люблять. Любов до дитини треба виражати тією мовою, яку
розуміє вона;
- приймати та не засуджувати будь-які почуття дитини. Варто пояснювати
дошкільнику, що він, і так само інші люди, можуть і мають право
почуватися по-різному, мати та виражати різні емоції, будь-які почуття є
нормальними;
- поводитися з дитиною як з рівною, виражати повагу до її особистості,
підкреслюючи, що хоч вона ще і не доросла, проте може мати свої
особливості, думки, бажання тощо;
- з повагою відноситися до зусиль дитини, навіть якщо не все в неї
виходить;
- встановлювати чіткі обмеження та рамки, не створювати культу дитини в
сім’ї, пояснювати, що в інших людей, як і в неї, є особисті кордони;
- заохочувати та підтримувати самостійну діяльність дитини, схвалювати
ініціативність, доручати посильну відповідальність;
 26

- варто хвалити дошкільника за конкретні вчинки. Дуже часто діти,

розуміючи, що їх діяльність цінна та її помітили, охоче повторюють її;
- важливо пояснювати дитині, що поразки та невдачі є нормальними
складовими розвитку особистості, життя загалом;
- використовувати рольові ігри (наприклад для обігравання ситуацій, що
можуть трапитися в житті дитини);
- концентруватися та підкреслювати позитивні риси дитини, не фокусувати
увагу на її слабких сторонах, невдачах;
- надавати можливості дитині розвиватися в тих сферах, які їй найбільше
подобаються, не транслювати власні бажання та мрії на дитину;
- не порівнювати дитину з іншими, вона має розуміти свою унікальність та
відчувати, що її люблять і приймають такою, як вона є;
- формувати та дотримуватися сімейних традицій, прищеплювати моральні
цінності, підкреслювати все це власним прикладом;
- давати можливість дитині помилятися, набиратися власного досвіду в
ситуаціях, де це не шкодить її життю та здоров’ю;
- не використовувати жартівні прізвиська чи дражніння, це може
сприйнятися дитиною надто серйозно та призвести до негативних
наслідків;
- формувати в дитини розуміння різноманітності навколишнього світу.
Батьки повинні розуміти, що саме вони є першими та найважливішими
людьми, які мають безпосередній вплив на формування самооцінки дитини.
Весь процес подальшого її формування буде залежати від основ, які
закладаються найближчими людьми ще з раннього дитинства

Висновки до 2 розділу
Для визначення рівня самооцінки в дітей дошкільного віку ми провели
експериментальне дослідження, в ході якого використали методики
 27

«Сходинки» В. Щур та «Який я?» Н. Прокіної. У дослідженні брали участь 20

дітей дошкільного віку.
В процесі реалізації методики «Сходинки» діти мали відобразити
ставлення самих до себе та близьких до себе, обравши відповідну сходинку. За
результатами методики, 10% дітей мають низький рівень самооцінки, 70% -
середній (адекватний), 20% - високий.
За результатами застосування методики «Який я?», 15% дошкільників
мають високий рівень самооцінки, 15% - низький і 70% - середній. В цілому,
можемо зробити висновки, зо в дошкільному віці більшість дітей вже можуть
більш-менш об’єктивно оцінювати себе, спираючись на власні відчуття та
розуміння і оцінку оточуючих.
Відсоток дітей з низькою самооцінкою, за результатами обох методик,
становить приблизно 12%, і, на нашу думку, це значний показник. На нашу
думку, низька самооцінка в дошкільному віці має більш негативний вплив на
все подальше життя особистості, ніж, наприклад завищена.
На основі результатів дослідження, нами було сформовано методичні
рекомендації батькам щодо формування в дошкільників адекватної самооцінки.
В першу чергу, на нашу думку, вони стосуються батьків, чиї діти мають
низький рівень самооцінки, оскільки це свідчить про недостачу уваги до дитини
в сім’ї. В основі всіх рекомендацій для батьків лежить основне правило:
поважати дитину як окрему особистість та доносити дитині її цінність
 28

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження нами були зроблені наступні

висновки.
Дослідження формування адекватної самооцінки є актуальним та
проблемним питанням в психолого-педагогічній науці. Велика кількість
вітчизняних та зарубіжних педагогів та психологів займалися дослідженням
даного питання. В процесі нашого дослідження ми аналізували праці таких
науковців, як В. Джеймса, який першим ввів поняття самооцінки, Р. Бернса, що
є автором «Я-концепції», І. Беха та інших, а також вітчизняних дослідників:
О. Кононко, яка вважала дошкільний період найбільш сприятливим для
становлення самооцінки, Г. Костюка, який підкреслював важливість впливу
батьків на формування самооцінки дошкільника та ін.
Аналізуючи науково-педагогічні дослідження з даної теми, ми дійшли
висновку, що формування самооцінки дошкільника тісно пов’язане та напряму
залежить від оцінки його дорослими. Особливо важливою для дитини є оцінка
найближчих людей – батьків. В сім’ї починається формування розуміння
дитиною себе як особистості.
Окрім сім’ї, значний вплив на формування самооцінки дітей дошкільного
віку мають заклади дошкільної освіти. В зв’язку з тим, що в сучасних реаліях
більшість часу діти проводять саме в ЗДО, їх вплив на формування особистості
є незамінним. Саме тому важливим фактором є обов’язкова взаємодія сім’ї та
ЗДО з метою формування здорової особистості дитини, та адекватної
самооцінки в неї зокрема.
Дослідницько-експериментальну роботу щодо формування в
дошкільників адекватної самооцінки ми реалізували шляхом використання двох
методик дослідження рівня самооцінки.
Нами було застосовано методику «Сходинки» В. Щур та методику «Який
я?» Н. Прокіної. Використання даних методик дозволяє проаналізувати
наявний рівень сформованої самооцінки в дошкільників. За результатами обох
 29

методик, найбільший відсоток (70%) дошкільників мають адекватну

самооцінку, що свідчить про те, що дошкільний вік є періодом свідомого
ставлення дитини до себе, розуміння нею себе як особистості. Найважливішою
задачею дорослого є донести дитині її цінність та унікальність.
Близько 12% дітей, за результатами використання методик, мають
низький рівень самооцінки. Таким дітям притаманна невпевненість в собі,
тривожність, закритість. Низький рівень самооцінки дітей тісно пов’язаний зі
ставленням та оцінками їх зі сторони батьків.
Високий рівень самооцінки мають близько 18% учасників експерименту.
Дітям з високим рівнем самооцінки притаманна пихатість, несприйняття
критики, прагнення бути кращим за всіх. Важливо доносити дітям, що
нормально вміти та знати не все, нормально припускатися помилок.
Враховуючи результати дослідження рівня самооцінки, ми дібрали
методичні рекомендації для батьків щодо формування в дошкільників
адекватної самооцінки. Найбільш важливими та ключовими є рекомендації, що
стосуються визнання дитини як окремої особистості, визнання її особливостей.
Батьки повинні доносити дитині, що її люблять та приймають такою як вона є,
не порівнюючи з іншими дітьми, визнаючи її право бути собою та
припускатися помилок.
 30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Белобрикіна О. А. Вплив соціального оточення на розвиток самооцінки
старших дошкільників віку. Питання психології. 2001. № 4.
2. Бернс Р. Развитие Я – концепции и воспитание / Р. Бернс – М.:Прогресс.-
1986. 420с.
3. Бернс Р. Что такое Я-концепция. Психология самосознания: Хрест. / Ред.
Д. Я. Райгородский. Самара: Бахрах-М, 2003. 393 с.
4. Бех І.Д. Виховання особистості. Особистісно-орієнтований підхід:
теоретико-технологічні засади. К. : Либідь, 2003. 344 с.
5. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. Київ: ІЗМН, 1998. 204 с.
6. Білан О. І. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське
дошкілля» / О. І. Білан, Л. М. Возна, О. Л. Максименко та ін. Тернопіль:
Мандрівець, 2017. 264 с.
7. Видолоб Н. О. Проблема самооцінки особистості у контексті
гуманістичної психології. Молодий вчений. 2016. № 9.1(36.1). С. 21-25.
8. Вікова та педагогічна психологія : навч. посіб. / О.В. Скрипченко,
Л.В.Долинська, З. В. Огороднійчук. К. : Просвіта, 2001. 416 с.
9. Вікова та педагогічна психологія : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /
автори: О. В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. 3- є
вид., випр. і допов. К. : Каравела, 2012. 400 с.
10.Вікова та педагогічна психологія: навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В.
Долинська, З.В. Огороднійчук. [2-ге вид.]. К. : Каравела, 2008. 400 с.
11.Карвацька Х. М. Проблема розвитку адекватної самооцінки дітей
старшого дошкільного віку у психолого-педагогічних дослідженнях.
Молодь і ринок. 2018. № 10. С. 152-155.
12.Коляденко С. Самооцінка як фактор становлення особистості. Тенденції
та перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації : матеріали
Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції. 2021. Вип. 70. С.
199-201.
 31

13.Кононко О. Л. Соціально-емоційний розвиток: навч. посіб. для вищ.навч.

закладів/ О. Л. Кононко. К. Освіта, 1998. 255 с.
14.Кононко О.Л. Ціннісне ставлення до себе. Мистецтво життєтворчості
особистості. Київ: ІЗМН, 1997. С. 96-126.
15.Костюк Г.С. Загальна характеристика онтогенезу людської психіки.
Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. Київ:
Радянська школа, 1989. С. 70-98.
16.Лисина М. И. Психология самопознания у дошкольников / М. И. Лисина,
А. И. Сильвестру. М.: Прогрес, 1983 – 234 с.
17.Поніманська Т. Дошкільна педагогіка: підручник. 3-є вид., випр. К.:
″Академвидав″, 2015. 448 с.
18.Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. СПб.: Питер, 2002. 720 с.
19.Савчин М. В. Вікова психологія: навч. посіб./М. В. Савчин, Л. П.
Василенко. – К. : Академвидав, 2005 – 360 с.
20.Сергєєнкова О. П. Загальна психологія. навч. посіб.// О. П. Сергеєнкова,
Столярчук О. А.,Коханова О. П., Пасєка О. В. К.: Центр учбової
літератури, 2012. 296 с.
21.Терещенко Е.С. Самооцінка в структурі особистості молодшого школяра.
Бакалавр. 2017. № 3-4. С. 31-34.
22.Уманець Л. І. Від самооцінки в грі – до пізнання себе. Дошкільне
виховання. 1983. № 4. С. 20-21.
23.Фіцула М. М. Педагогіка : навч. посібник. Київ : Академвидав, 2006.
559 с.
24.Чамата П. Р. Самосвідомість та її розвиток у дітей. Київ: Знання, 1995.
48 с.