Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.

Шевченка
Кафедра педагогіки і методики викладання історії та суспільних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА
з педагогіки
на тему: «Засоби навчання та їх використання в навчально – виховному
процесі школи»

Студента 4 курсу 40 групи

Спеціальності 014.03 Середня
освіта (Історія)
Чернявського Ярослава Володимировича
Науковий керівник д.п.н, доцент
Янченко Т.В

Оцінка:
Національна шкала
Кількість балів ______ECTS_______
Члени комісії:
_______________________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
_______________________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
_______________________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

Чернігів – 2020
 Зміст
Вступ…………………………………………………………………………….3-4
Розділ 1. Теоретичні основи засобів навчання як компоненту навчального
процесу……………………………………………………………………………5
1.1 Сутність засобів навчання…………………………………………..5-6
1.2 Функції засобів навчання…………………………………………...7-8
1.3 Класифікація засобів навчання………………………………….....8-15
Розділ 2. Особливості використання засобів навчання в освітньому процесі
школи……………………………………………………………………….……16
2.1 Техніка використання засобів навчання в навчально-виховному
процесі школи………………………………………………………………….16-26
2.2 Розробка уроку з застосуванням засобів навчання………………26-31
Висновок………………………………………………………………………...32-33
Список використаної літератури………………………………………………34-35
 3

ВСТУП
Серед більшості підручиків з дидактики провідне місце в їх структурі
займають розділи, що так чи інакше охарактеризовують теорію навчання в
цілому. Неабияке місце в освітньому процесі належить саме засобам навчання.
Характеристика засобів навчання та їх використання в навчально –
виховному процесі школи на даному етапі є предметом спеціальних досліджень,
проте саме ця тема висвітлюється доволі епізодично та опосередковано. Аналіз
більшості книжок з педагогічної літератури свідчить про те, що проблемою
засобів навчання займалося багато педагогів, насамперед це Н. Мойсеюк, П.
Підкастий, Ю. Бабанський, М. Фіцула, М. Скаткін, Н. Волкова, І. Зайченко та
інші.
Актуальність теми. Засоби навчання на протязі багатьох століть
відігравали ключову роль у передачі знань від вчителя до учнів. В наш час вони
є як ніколи актуальною ланкою освітнього процесу. Саме вони допомагають у
створенні пізнавальних процесів в учнів, покращоючи таким чином наочність
даного матеріалу та його доступність.
Тема курсової роботи безпосередньо повязана з характеристокою засобів
навчання та їх раціональному використанні у навчально – виховному процесі
сучасної школи. Дослідження даної теми вимагає поглибленого вивчення
проблематики цього питання.
Об’єктом дослідження є засоби навчання.
Предметом дослідження є застосування засобів навчання у навчально –
виховному процесі сучасної школи.
Метою курсової роботи є характеристика засобів навчання та їх
раціональному використанні в освітньому процесі школи.
Поставлена мета обумовлює такі завдання дослідження:
1) Вивчення сутності засобів навчання;
2) Дослідження підходів до класифікації засобів навчання;
 4

3) Аналіз функцій засобів навчання;

4) Характеристика застосування засобів навчання в навчальній системі
школи.
Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, основна
частина, висновки, список використаних джерел.
Основна частина курсової роботи складається з двох частин. Перший
розділ присвячений теоретичним відомостям про засоби навчання. У другому
розділі міститься інформація про практичне застосування засобів навчання в
освітньому процесі школи. В кінці наведено висновок та список використаної
літератури.
 5

Розділ 1. Теоретичні основи засобів навчання як компоненту

навчального процесу
1.1. Сутність засобів навчання

Протягом багатьох століть до характеристики засобів навчання було

здійснено чимало підходів. Насамперед було потрібно розібратися, що криється
під словом “ засоби навчання ” та для чого вони потрібні.
Аналіз літератури свідчить, що існує багато визначень такого поняття як
“засіб”, це питання зазвичай розглядається у двох аспектах: як знаряддя
діяльності, а також як прийом або спосіб дії. Сам термін “засоби навчання” різні
науковці визначають по різному. Так, М. Фіцула розглядає засоби навчання як
“допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними
функціями” [17, с. 140]. Н. Мойсеюк вважає, що засоби навчання – це пристрої і
предмети, які використовуються учителем та учнями у навчальному процесі [8].
Ще детальніше про засоби навчання можна знайти у підручнику “ Педагогіка ” ,
надруковане її авторами В. Галузяком, М. Сметанським та В. Шаховою, ними
термін засоби навчання розглядається як сукупність різноманітних матеріалів та
знарядь навчального процесу, завдяки яким більш успішно досягаються
визначені цілі навчання [10].
Неможливо оминути думку інших видатних педагогів стосовно поняття
“засіб навчання”,(Ю.Бабанський, Ч. Куписевич, Н. Мойсеюк, В. Онищук, М.
Скаткін, та інші) [5; 7; 11; 16] розглядають засоби навчання як різноманітні
матеріали і знаряддя навчального процесу, завдяки яким більш успішно і за
коротший час засвоюються знання та вміння. Деякі дослідники (Г.
Коджаспірова, Н. Тарасевич та інші) [4] визначають засоби навчання як
різноманітну діяльність вихованців: працю, гру, спілкування, навчання, а також
способи її організації. Ф. Корольов, В. Гмурман стверджують, що якщо той чи
інший акт, предмет, явище веде до мети, він стосовно неї виступає як засіб. В.
 6

Лозова, Г. Троцко [6, с. 237] визначають засоби навчання як те, за допомогою

чого здійснюється навчання.
Ще чіткішу відповідь на питання що саме являють собою засоби навчання
знаходимо в працях І. Зайченка. За ним Засіб навчання – це матеріальний або
ідеальний об'єкт, який "розміщено" між учителем та учнем і використовується
для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної
діяльності. Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий
розвиток та професійне становлення [3, с. 210].
Слід зазначити, що засоби навчання розглядаються у вузькому та
широкому розумінні. У вузькому розумінні засіб навчання – це матеріальний
об’єкт та знаряддя діяльності. У цьому разі засіб навчання виступає як
дидактична одиниця, включаючи знаряддя педагогічної праці або так зване
«навчальне знаряддя», що придатне для використання під час проведення всіх
форм навчальних занять і виконує специфічні дидактичні функції, зокрема
забезпечує цілеспрямовану взаємодію тих, хто навчається, й тих, хто навчає .
А в широкому розумінні – мова йде про весь процес навчання: форми та
методи діяльності, емоційну атмосферу та особистість педагога, зміст освіти,
допоміжні знаряддя, техніку тощо. І в цьому розумінні засіб навчання виступає
як компонент педагогічного процесу. В такому випадку мається на увазі весь
комплекс матеріальних засобів педагогічної праці, що сприяє оснащенню
навчального процесу з метою його вдосконалення, підвищення ефективності й
якості підготовки тих, хто навчається. Наявність та якість цих засобів навчання
є важливим чинником створення оптимальних умов для здійснення навчального
процесу.
Отже, аналіз вищенаведених підходів до визначення засобів навчання
дозволяє зробити висновок про те, що в педагогіці ще не вироблено єдиного
погляду до поняття “засіб навчання”.
 7

1.2 Функції засобів навчання

Процес навчання передбачає перетворення об’єкта вивчення та

перетворення досвіду учня, здійснюваного на основі перетворення об’єкта
вивчення. Усе це приводить до необхідності виділення в об’єкті вивчення
предмета вивчення і пред’явлення його учням. Елемент дидактичної системи,
який відповідає на запитання “Чим, за допомогою чого вчити?” допомагає
учителеві виділити і пред’явити учням для засвоєння предмет вивчення, і є
засобом навчання [6, с. 238].
Якщо необхідно здійснити перетворення якогось реального об’єкта
вивчення, то дуже часто вчитель задовольняється візуальною інформацією.
Якщо об’єкт вивчення безпосередньо не наявний, то доводиться описувати його
відповідними поняттями і категоріями.
Засоби навчання, як і методи чи форми, є частиною педагогічної системи
і тому вони в освітньому процесі виконують наступні основні функції:
- навчальну – самостійне використання учнями засобів навчання не тільки
сприяє засвоєнню ними нових знань, але й формує вміння користуватися
дидактичними, технічними, інформаційними та іншими засобами, формує
культуру праці, забезпечує більш якісне отримання освіти;
- інформаційну – засоби несуть в собі певний об’єм інформації, який є
основним або допоміжним для підсилення дидактичного ефекту педагогічної
діяльності учителя;
- контрольну – за допомогою технічних засобів можна здійснювати
контроль теоретичних знань учнів на організаційно-підготовчому етапі
проектно-технологічної діяльності;
- розвиваючу – передбачає розвиток учнів у процесі навчання, сприяє
розвитку мислення, мотивів і здібностей, формуванню волі, емоційнопочуттєвої
сфери [6, с. 239].
 8

Перебіг, результативність та ефективність навчального процесу значною

мірою залежать від засобів навчання, які, поряд з методами та формами,
належать до організаційно-діяльнісного (управлінсько-діяльнісного)
компоненту навчального процесу. Засоби навчання дають можливість
спонукати й підтримувати пізнавальні процеси у тих, хто навчається,
поліпшувати наочність навчального матеріалу, роблять його доступнішим,
забезпечують найбільш точну інформацію про явище, котре вивчається, а також
сприяють інтенсифікації самостійної роботи, дають змогу здійснювати її в
індивідуальному темпі.
Таким чином, засоби навчання дають можливість описати об’єкт вивчення
або одержати його замінник (модель), виділити предмет вивчення і пред’явити
його для засвоєння. Застосування різних засобів навчання під час виконання
творчих проектів дає можливість учителю підвищити якість знань учнів,
посилити мотиваційний аспект та пізнавальний інтерес у школярів.

1.3 Класифікація засобів навчаня

Вибір засобів навчання залежить від дидактичної мети, змісту, методів і

умов навчального процесу. Організуюча роль кожного з них виявляється по
різному і залежить насамперед від змісту матеріалу та форми його демонстрації,
наявності навчально-матеріальної бази
Засоби навчання класифікуються за різними ознаками та властивостями,
суб'єктами діяльності, впливом на якість знань і розвиток здібностей, їх
ефективністю в навчальному процесі, проте в педагогічній літературі немає їх
загальноприйнятої класифікакації. Доволі доцільно використати класифікацію
польського дидакта В. Оконя [9, с. 189], в якій засоби навчання розташовані
відповідно до наростання можливості замінювати дії учителя й автоматизувати
дії учня.
 9

Відповідно до його класифікації засоби поділяються на прості та складні

Прості засоби.
1. Словесні: підручники, навчальні посібники і под.
2. Прості візуальні засоби: реальні предмети, моделі, картини і под.
Складні засоби.
1. Механічні візуальні пристрої: діаскоп, мікроскоп, кодоскоп та інші.
2. Аудіальні засоби: програвач, магнітофон, радіо.
3. Аудіовізуальні: звуковий фільм, телебачення, відео.
4. Засоби, які автоматизують процес навчання: лінгвістичні кабінети,
комп'ютери, інформаційні системи, телекомунікаційні мережі .

Прості словесні і візуальні (наочні) засоби навчання мають давню історію.

Головними з них є підручники та навчальні посібники. Підручник - це
навчальна книга, яка детально відображає зміст освіти, навчальну інформацію,
що підлягає засвоєнню. Цю інформацію він передає не тільки у вигляді тексту, а
й у фотографіях, малюнках, схемах. Другою не менш важливою функцією
підручника є функція управління пізнавальною діяльністю учнів. Апарат
організації засвоєння навчального матеріалу складається з двох частин:
допоміжних знань, які включені до основного навчального матеріалу, і завдань,
вправ, питань та іншого, що повинно забезпечити процес засвоєння знань. Саме
тому вчені трактують підручник як інформаційну модель навчання, як
своєрідний сценарій навчального процесу, який відображає теорію і методику
процесу навчання. Саме з цих позицій підручник повинен відображати зміст і
цілі навчання, визначати систему пізнавальних дій з матеріалом, форми
навчання та способи його контролю [8, с. 405].
Прості візуальні засоби (наочні засоби) допомагають повноцінному
розкриттю і засвоєнню змісту навчального матеріалу. Інколи вони слугують
самостійним джерелом інформації. Основною функцією засобів наочності є
 10

ілюстрація, допомога у найбільш повному, глибокому розумінні і сприйнятті

того чи іншого предмета або явища [8, с. 405]. Наочні засоби, що
використовуються у процесі навчання поділяються на два види:

1) Зображення предметів і явищ;

2) Самі предмети, макети, моделі.

До першого виду відносять схеми, діаграми, малюнки, картини,

репродукції, креслення, фотографії, карти, глобуси, ноти. Ці засоби
використовуються тоді, коли предмети, явища, процеси, що вивчаються на
уроках, не можна продемонструвати безпосередньо.
До другого виду належать реальні предмети: живі або засушені рослини,
живі або законсервовані тварини, гербарії, колекції, прилади, інструменти,
апарати, вироби, будь-яке виробництво, моделі (наприклад, мотор, парова
машина), макети, до діють, (наприклад, пластична репродукція земної поверхні.
Об'єктивна необхідність використання наочних посібників у процесі навчання
обумовлена їх великим впливом на процес розуміння і запам'ятовування: при
дослідній перевірці ефективності запам'ятовування темпу встановлено, що при
слуховому сприйманні засвоюється - 15% інформації, при зоровому - 25%, а в
комплексі, тобто при зоровому і слуховому одночасно, - 65%.
Окремо варто зробити наголос на складних засобах основу яких
складають технічні засоби навчання (ТЗН). Існують такі види ТЗН:
інформаційні, контролю знань, програмного навчання, тренажу і комбіновані.
До технічних засобів надання інформації (ТЗН) належать: діапроектори,
кінопроектори, епіпроектори, графопроектори, відеомагнітофони, телевізійні
комплекси. Решта видів ТЗН постійно вдосконалюються, систематично
надходять у школу нові, апробовані і рекомендовані ТЗН як загального
призначення, так і спеціалізовані для вивчення окремих предметів (лінгафонні
 11

кабінети для вивчення іноземних мов, комплекси ТЗН для фізико-математичних

дисциплін) [3, с. 211].
Основними функціями ТЗН є забезпечення інформаційної насиченості
навчальновиховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних
знань. ТЗН мають змогу долати часові і просторові межі, проникати у глибинну
сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці; реалістично
відображати дійсність.
За способами впливу на учнів ТЗН поділяються на три групи: візуальні
(зорові), аудіальні(звукові), аудіовізуальні(звукозорові). Всі вони доволі
різнобокі. Візуальні ТЗН - це засоби, в яких носіями інформації є діафільми,
діапозитиви, епіпосібники і транспаранти, що подаються учням за допомогою
діапроекторів, епіпроекторів і графопроекторів (кодоскопів) у вигляді
нерухомих зображень предметів. За допомогою візуальних ТЗН
демонструються складні схеми, пристрої, та різні зображення [8, с. 406].
Діафільми складаються із чорно-білих або кольорових позитивних
фотографічних зображень, розміщених у логічній послідовності на плівці. Вони
використовуються тоді, коли явище вимагає тривалого вивчення і потребує
показу його динаміки.
Діапозитиви - це фотографічні чорно-білі або кольорові зображення на
плівці або склі. Діапозитиви може виготовити й сам учитель, коли необхідно
спроектувати на екран непрозорі плоскі об'єкти - схеми, ескізи, графіки,
діаграми, таблиці, рукописні чи друковані тексти, фотографії, цифровий
матеріал тощо.
Транспаранти - екранні засоби навчання, які являють собою комплект
(серію) крупноформатних діапозитивів, на яких зображено відповідну частину
повного зображення об'єкта, процесу, приладу, механізму, машини тощо.
Наприклад, на екрані можна показати політ птаха шляхом накладання малюнків
з різними положеннями крил, розташованих у логічній послідовності.
 12

Графопроектори - це пристрої, які проектують на екран записи, малюнки,

схеми, графіки тощо, виконані на широкоформатній прозорій плівці. Плівка
може пересуватися в прямому і зворотному напрямках. Це створює можливість
у процесі уроку робити необхідні записи, виводити формулу, будувати схему,
тощо; відкривати і закривати частину матеріалу, стирати запис, переміщувати
дані, доповнювати, змінювати їх.
Аудіальні (звукові) ТЗН - це засоби, які передають інформацію,
розраховану на сприймання органами слуху. Носіями звукової інформації є
грамплатівка, магнітна стрічка. Апаратурою, за допомогою якої сьогодні
записується і відтворюється звукова інформація, є: програвачі, електрофони,
магнітофони, радіоприймачі Звукові технічні засоби навчання бувають різних
видів і є досить поширеними, зокрема: комплекти грамплатівок, об'єднані в
фонохрестоматію з різних навчальних дисциплін; записи програмних художніх
творів; записи музичних творів; документальні звукозаписи; звукозаписи для
організації самостійної роботи на уроці; програми для лінгафонних пристроїв з
іноземних мов; записи з радіо спеціальних навчальних і виховних передач для
учнів [8, с. 407].
Аудіовізуальні ТЗН: навчальне кіно, телебачення, відеозаписи. Навчальне
кіно значно розширює можливості навчального процесу. За допомогою
навчальних кінофільмів учні мають можливість спостерігати внутрішні процеси
і явища, які без кінофільму побачити неможливо. Наприклад, здійснити
мандрівку по земній кулі, подорож у космос, побачити ріст рослини, розкриття
квітки, більш глибоко усвідомити історичні події минулих років. Обертів
набирають телевізійні лекції або уроки.
Найновішою та найбільш ефективнішою групою засобів навчання
виступють електронні пристрої та цілі телекомунікаційні мережі. Головну роль
тут виконують комп’ютери. Комп'ютер є багатофункціональною навчальною
машиною, наразі майже всі школи оснащені комп'ютерною технікою. Також
 13

порівняно недавно почали використовуватися в школах телевізійні дошки, вони

разом з комп'ютерами за допомогою наочності сприяють кращому
запамятовуванню шкільного матеріалу та більше спонукають учнів до
навчально – пізнавальної діяльності [8].
Не менш змістовним підхід до класифікації засобів навчання здійснив І.
Зайченко [3, с. 210]. За його класифікацією у сучасній школі широко
використовуються такі засоби навчання:
1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або
препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх
опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини,
археологічні знахідки і т. ін.).

2. Діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.).

3. Макети і муляжі (рослин і їх плодів, технічних установок і споруд,

організмів і окремих органів та ін.).

4. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.

5. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).

6. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні

кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).

7. Підручники і навчальні посібники.

8. Прилади для контролю знань і умінь учнів.

9. Комп'ютери.

Цей перелік засобів навчання не є вичерпаним, але він містить найбільш

вживані з них. Об'єкти, які виконують функцію засобів навчання, можна
класифікувати за різними ознаками: за їх властивостями, суб'єктами діяльності,
 14

впливом на якість знань і розвиток здібностей, їх ефективністю в навчальному

процесі (щодо зменшення кількості помилок при розв'язуванні задач).
За суб'єктом діяльності засоби навчання можна умовно розділити на
засоби викладання і засоби навчання. Так, обладнання демонстраційного
експерименту належить до засобів викладання, а обладнання лабораторного
практикуму — до засобів навчання. Засобами викладання користується
переважно вчитель для роз'яснення та закріплення навчального матеріалу, а
засобами навчання — учні для його засвоєння. Разом з тим, частина засобів
навчання може бути і тим, і іншим, в залежності від етапу навчання [3, с. 211].
За сукупністю об'єктів засоби навчання поділяються на матеріальні та
ідеальні. До матеріальних засобів навчання належать: підручники і навчальні
посібники; таблиці, моделі, макети та інші засоби наочності; навчально-технічні
засоби; навчально-лабораторне обладнання; приміщення, меблі, мікроклімат,
розклад занять, режим харчування, інші матеріально-технічні умови навчання
[3, с.211].
Кожна дія відбувається за допомогою якого-небудь засобу. Розумові дії
здійснюються за допомогою ідеальних засобів, які входять до складу
компонентів мислення поряд з образом кінцевого продукту (метою), умовою
завдання (діяльності) і технологією роботи (операційним складом мислення). В
процесі пояснення нового матеріалу вчитель виражає ці засоби наочно
(графічно, символічно тощо), або вербалізує їх (словесно). Ідеальні засоби
навчання – це такі раніше засвоєнні знання і вміння, які використовують учителі
та учні для засвоєння нових знань. Л.С.Виготський виділяв такі засоби навчання
як: мова, письмо, схеми, умовні позначення, креслення, діаграми, витвори
мистецтва, мнемотехнічні пристосування для запам'ятовування тощо.
Неабияким ідеальним засобом навчання виступає мова а зокрема саме слово
учителя.
 15

Всі ці засоби являють собою цілісну систему та водночас різняться

певними компонентами:
- одні засоби навчання заміняють учителя як джерело знань (кінофільми,
магнітофон, навчальні пристрої та ін.);

- другі — конкретизую ть, уточнюють, поглиблюють відомості, які

повідомляє вчитель (картини, карти, таблиці та інший наочний матеріал);

- треті — виступають у ролі прямих об'єктів вивчення, дослідження

(машини, прилади, хімічні речовини, предмети живої природи);

- четверті — в ролі "посередників" між школярем і природою або

виробництвом у тих випадках, коли безпосереднє вивчення останніх неможливе
або ускладнене (препарати, моделі, колекції, гербарії і ін.);

- п'яті — використовують переважно для озброєння учнів уміннями та

навичками — навчальними і виробничими (прилади, інструменти, ін.);
- шості — символічні (знакові) засоби (історичні і географічні карти,
графіки, діаграми і т.п.)
Отже, єдиного підходу до класифікації засобів навчання немає, проте у
педагогічній літературі подано наступні дидактичні засоби: підручники,
навчальні посібники, плакати, таблиці, схеми, технічні засоби навчання.Всі ці
засоби є доволі різносторонніми, починаючи від слова вчителя та закінчуючи
комп’ютерною технікою.
 16

Розділ 2. Особливості використання засобів навчання в освітньому

процесі школи
2.1 Техніка використання засобів навчання в навчально-виховному
процесі школи.
Виключно важливе значення для становлення особистості має навчання у
школі, оскільки саме у шкільному віці закладаються основи для формування
самостійності, ініціативності, наполегливості дітей, здобуваються знання,
формуються вміння, навички, здібності. Тому вчитель має використовувати
адекватні педагогічні засоби, спрямовані на збереження і подальший розвиток
природної допитливості дітей, на формування їхньої зацікавленості,
самостійності. Від вибору засобів навчання та засобів розвитку пізнавальної
активності школярів залежатиме їхня продуктивність пізнавальної діяльності та
формування ґрунтовних знань.
Нині в практиці навчання розповсюджені три підходи до розробки,
конструювання та використання засобів навчання. У відповідності з першим,
розробка засобів навчання не належить до викладання. Тому необхідно
використовувати тільки те, що вже є в матеріальному обладнанні кабінету. В
цій позиції засоби навчання ототожнюються зі звичайними засобами наочності
та контролю, що створюють відомий комфорт, без якого не можна обійтись.
Прихильники цієї теорії стверджують, що їм для викладання достатньо дошки
та крейди [8, с. 409].
Інший підхід абсолютизує роль засобів навчання, які розглядаються як
головні та єдині, що забезпечують досягнення мети, а решта компонентів
(методи, організація тощо) повинні відповідати та обумовлюватися специфікою
 17

засобів навчання. Перебільшення ролі засобів навчання можна розглядати і як

негативну реакцію на перший підхід, що заперечує взагалі їх значення та вплив
на якість знань і розумовий розвиток учнів.
Третя позиція полягає в тому, що засоби навчання розглядаються
насамперед в системі діяльності вчителя і учнів. Вони виконують певні функції
та забезпечують (поряд з іншими компонентами) визначену ними якість знань
та розумовий розвиток учнів.

Добір системи засобів навчання здійснюється у відповідності з

наступними принципами.
1. Обладнання повинно повністю задовольняти педагогічні вимоги, які
пред'являються до інших елементів навчального процесу: наочно відтворювати
істотне в явищі, бути легким для сприймання і огляду, мати естетичний вигляд
тощо.
2. Всі прилади, що мають спільне призначення (силові трансформатори,
випрямлячі, кабелі, електропровід тощо) повинні відповідати один одному і
демонстраційним установкам.
3. Кількість і типи засобів навчання повинні повністю забезпечувати
матеріальні потреби навчальної програми в системі, але без надлишку.
4. Засоби навчання мають відповідати реальним умовам роботи і
потребам навчального процесу.
Учитель може використовувати різні засоби наочності: реальні об’єкти
(предмети, явища, процеси), їх зображення (фотографії, малюнки, відеофільми),
за допомогою яких можна зробити зрозумілими для учнів події, явища та
процеси недоступні для безпосереднього спостереження [3, с. 218].
Досвід викладання показує, що найбільш раціональною формою
організації системи засобів навчання є кабінетна система, в якій усі засоби
навчання з одного предмету (або ті, що використовуються одним вчителем)
 18

розміщені в одному приміщені — кабінеті, до якого при необхідності додають

інші приміщення: препараторську, лабораторну, підсобну, ремонтну майстерню.
Навчальні кабінети призначені для вивчення теорії і виконання вправ
(семінарів, розв'язування задач, контрольних робіт, практичних занять). В
лабораторній аудиторії проводяться практикуми, лабораторні роботи, на яких в
учнів формуються політехнічні, професійні та інші навички. В препараторській
готуються досліди та інші демонстрації, наочні посібники, дидактичний
матеріал, прилади для лабораторних робіт. Іноді препараторську об'єднують з
іншими приміщеннями: в ній виділяють місце для полиць, на яких зберігаються
прилади, стіл для ремонтних робіт з полицями для інструментів, письмовий стіл
для викладача. Таке поєднання праці в одній кімнаті зменшує загальний час
підготовки до уроків і доречне, коли в кабінеті проводять заняття 3-4 викладачі.
Якщо кабінет обслуговує великий потік учнів і багатьох викладачів, то
поєднання праці в одній кімнаті може спричинити конфлікти, лаборанти й
викладачі можуть заважати один одному. В такому випадку бажано виділити
окремі приміщення (нехай навіть маленькі) для кожного виду праці [3, с. 213].
В кабінеті мають бути забезпечені всі умови для демонстрації наочних
посібників: джерела постійного і змінного струму, заземлення і затемнення,
проекційна апаратура, екран тощо. Наочні посібники бажано мати для кожної
нової теми уроку. Для їх оперативного використання необхідно мати картотеку
засобів навчання, в якій картки розташовано за темами уроків [8, с. 409].
Недостатність наочності негативно впливає на активність учнів і якість їх знань.
Однак, не варто захаращувати навчальний процес посібниками, які морально
застаріли. З різних тем може бути декілька різних засобів навчання: друковані
посібники, демонстраційний стенд, кінофільм тощо. Демонстраційне
обладнання і друковані посібники не замінюють одне одного, а доповнюють,
забезпечуючи різні дидактичні завдання.
 19

В залежності від різновидів засобів навчання методика їх використання

також є доволі неоднорідною. Так при застосування на уроці наочних
посібників, цей процес має супроводжуватися наступними етапами:
- ознайомлення з явищами і процесами, що не можуть бути відтворені в
школі;
- ознайомлення з зовнішнім виглядом предмету в його сучасному вигляді
і в історичному розвитку;
- наочне уявлення про порівняння чи зміну характеристик явища або
процесу;
- етапи експлуатації, виготовлення або проектування виробу;
- наочне уявлення про будову предмета і принцип його дії, управління
ним, техніку безпеки;
- ознайомлення з історією науки і перспективами її розвитку.
Значну роль у навчанні відіграють колекції і моделі. Шкільні колекції —
це набори предметів, речовин, що підібрані за певними ознаками або
характеристиками і призначені як для вивчення нового матеріалу, так і для
повторення та самостійної роботи. Широко відомі колекції з ботаніки і зоології,
які використовуються також у фізиці, малюванні та в інших навчальних
предметах. Наприклад, колекції резисторів, конденсаторів, Ізоляторів, солей,
пластмас, фарб тощо [3, с. 214].
При поясненні нового матеріалу вчителем часто використовуються
демонстраційні колекції, які виготовлені на листку фанери або картону і
вивішені на стаціонарних місцях в кабінеті або в коридорі. Кожний предмет в
колекції має бути закріплено у визначеному місці згідно з класифікацією, яка
може бути зображена за допомогою стрілок. Під предметом вказується його
назва і коротке пояснення. Колекції роблять невеликими, зберігають у коробках
і використовують як дидактичний матеріал [3, с. 214].
 20

Доволі частою практикою є використання в школі таблиців і плакатів

(зокрема на уроках історії, географії, біології та ін.). Такі таблиці і плакати
необхідно дбайливо зберігати в підвішеному або закріпленому вигляді в
спеціальному місці, що захищене від пилу та прямих променів сонця, які
псують фарби та папір. Звичайно, таке місце вибирають у формі ніши в
препараторській, відмежованій перегородкою від решти кімнати. В кабінеті
необхідно також мати портрети видатних діячів науки і культури, що внесли
значний внесок у становлення предмету навчання.
Представити місцевість і вивчити природні умови з метою глибшого
осмислення історичних подій і явищ допомагають картосхеми, локальні схеми і
плани - це плани міст і битв. На відміну від карт вони передають просторові
стосунки історичних явищ в значно більшому масштабі: звідси з'являється
можливість детальнішого їх вивчення. Але подібні малюнки не мають бути
захаращені множинними деталями з тим, щоб діти запам'ятали саму суть. Тоді
при виділенні в малюнку найголовнішого, діти швидко переводять графічні
знаки в наочні образи природи і місцевості, в конкретні форми реального
простору і руху [3, с. 215].
Засоби навчання можна використовувати у вигляді абстрактних символів:
графіків, таблиць, схем, умовних позначень, кодів, креслень, діаграм. До них же
належать опорні конспекти, запроваджені відомим вчителем В.Ф.Шаталовим.
Учителі, які працюють творчо, використовують також свої засоби
матеріалізації, які дають позитивний розвиваючий і навчальний ефект.
Також як засоби навчання використовуються різноманітні моделі. Моделі
бувають трьох типів:
1. На яких можна показати принцип дії об'єкта.
2. На яких зображено будову або схему.
3. Які відтворюють зовнішній вигляд виробу або предмету.
 21

Найбільш ефективними є моделі першого типу: їх демонстрування

викликає надзвичайне емоційне враження, підвищену пізнавальну
зацікавленість, сприяє покращенню навчання і дисципліни. Схеми звичайно
виконуються у розгорнутому вигляді на досить великих листах фанери або
іншого матеріалу. Спочатку креслять схему, після чого на ній монтують
необхідні елементи та індикатори. Діючі схеми з індикаторами, що світяться,
використовують тоді, коли необхідно показати процес або дію різних функцій,
причинно-наслідкові зв'язки в явищі. Моделі третього типу, як правило,
виготовляються учнями в гуртках для демонстрації великих об'єктів у
зменшеному масштабі або навпаки, дуже малих об'єктів (молекул, клітин тощо)
у збільшеному вигляді. При цьому пропорцій між елементами реального
предмету дотримуються не завжди, але найбільш важливі деталі виділяються на
перший план у збільшеному вигляді та яскравим кольором [3, с. 215].
У багатьох навчальних предметах використовуються також діаграми, які
бувають порівняльними та лінійними. Порівняльні діаграми слід
використовувати у вигляді прямокутників, секторів та інших геометричних
фігур для співставлення процесів або характеристик. Лінійні діаграми
застосовують для графічного зображення функціональних залежностей [8,
с.410].
Доволі інформативним та водночас складним та цікавим є використання
ТЗН на шкільних уроках. Як було вже сказано існують такі види ТЗН:
інформаційні, контролю знань, програмного навчання, тренажу і комбіновані.
Це різноманітні проектори, телевізійні дошки, електронні підручники,
комп'ютери.
Широкого розповсюдження набули в школах навчальні персональні
комп'ютери, які можуть бути використані в процесі навчання будь-якого
предмету. Вони обладнані програмами управління пізнавальною діяльністю
школярів, пов'язаною з формуванням розрахункових арифметичних навичок,
 22

розв'язуванням алгебраїчних рівнянь, задач з фізики, хімії, побудовою графіків і

креслень, малюванням на екрані дисплею, розучуванням нотної грамоти і
створення музики, написанням і редагуванням творів, заучуванням напам'ять
тощо[3, с. 217].
Ці програми адаптовані до вікових та індивідуальних особливостей учнів.
Персональні навчальні комп'ютери обладнанні годинниками і можуть
працювати в режимі репетитора й екзаменатора, самостійно встановлювати й
аналізувати помилки та пропонувати тренувальні вправи для вироблення
навичок. Але багато комп'ютерів змонтовані на електронно-променевих
трубках, що негативно впливають на зір, тому школярам рекомендовано
працювати з ними не більше одного уроку в день.
Перед використанням ТЗН учнів необхідно навчити користуватися ними.
Засіб навчання виконує функцію предмету засвоєння. При початковому
ознайомленні з навчальною технікою учні бувають дуже збуджені й зацікавлені,
тому вони часто звертають більше уваги на другорядні моменти і не завжди
засвоюють навчальну інформацію. Так, при перегляді кінофільмів вперше вони
можуть запам'ятати костюм і манери ведучого, але не зрозуміють змісту фільму.
Аналогічне розсіювання уваги може бути при початковому вивченні дисплею,
іншої техніки. Щоб підвищити ефективність першого заняття, необхідно
спеціально навчати учнів працювати з новим засобом, готувати їх до
сприйняття й запам'ятовування інформації, проводити інструктаж, давати
пізнавальні завдання, перевіряти готовність до роботи, чітко визначати мету
роботи, об'єкти оцінки та контролю [3, с. 212].
Існує вплив частоти використання ТЗН на ефективність процесу навчання.
Він обумовлений тим, що ТЗН впливає на оцінювально-мотиваційну сферу
особистості. Якщо ТЗН використовувати дуже рідко, то кожне його
використання перетворюється в надзвичайну подію і знову створює в учнів
підвищене емоційне збудження, яке заважає сприйманню і засвоєнню
 23

навчального матеріалу. Навпаки, дуже часте використання ТЗН протягом

багатьох уроків підряд обумовлює втрату учнями цікавості до них, а іноді й до
активної форми протесту. Оптимальна частота використання ТЗН у
навчальному процесі залежить від віку учнів, навчального предмету і
необхідності їх використання в пізнавальній діяльності школярів. Для фізико-
математичних предметів експериментально була визначена частота
використання ТЗН 1 : 8 (при навчанні учнів 15-18 років) [3, с. 212].
Ефективність використання ТЗН залежить також від етапу уроку.
Використання ТЗН не повинно тривати на уроці підряд більше 20 хвилин: учні
втомлюються, перестають розуміти, не можуть усвідомити нову інформацію.
Використання ТЗН на початку уроку (5 хвилин) скорочує підготовчий період з 3
до 0,5 хвилини, а втома і втрата уважності настає на 5 - 10 хвилин пізніше, ніж
звичайно. Використання ТЗН в інтервалах між 15-ю і 20-ю хвилинами і між 30-
ю і 35-ю хвилинами дозволяє підтримувати стійку увагу учнів практично
протягом всього уроку. Ці положення обумовлені тим, що протягом кожного
уроку в учнів періодично змінюються характеристики зорового і слухового
сприйняття (їх гострота, пороги чутливості), увага, втомлюваність [3, с. 214].
При монотонному використанні одного засобу вивчення нового матеріалу в
учнів вже до 30-ї хвилини виникає надмірне гальмування сприйняття
інформації. Однак, правильне чергування засобів і методів навчання забезпечує
усунення цього явища. Хвилини напруженої розумової праці і вольових зусиль
необхідно чергувати з емоційною розрядкою, розвантаженням зорового і
слухового сприйняття.
Також потрібно правильно застосовувати мову та безпосередньо слово
вчителя, так звані вербальні засоби навчання. Вербалізація засобів розумових
дій навчання є комунікацією, при якій відбувається обмін інформацією між
учасниками навчального процесу, що здійснюється у вигляді спілкування,
бесіди, дискусії, повідомлення, доповіді, лекції тощо. Використовуються три
 24

види засобів комунікації: лінгвістичні (усна та письмова мова), семіотичні

(абстрактно-символьні знаки, рівняння, графіки тощо) і паралінгвістичні (жести,
міміка) [13, с. 344].
Мова, як засіб навчання, багатоаспектна: вона відображає рівень
розумового розвитку людини, яка говорить, опосередковує процеси
сприймання, здійснює вплив та управління, забезпечує пізнання та спілкування,
виражає ставлення та позицію особистості до інформації і слухачів. У процесі
оволодіння лінгвістичними засобами мова вчителя є зразком для учнів, вона не
тільки засіб викладу навчальної інформації, але й засіб управління увагою,
утворення уявлень і понять [13, с. 344].
Вербальні засоби навчання також можуть поєднуватися з різними
методами. Розповідь вчителя може передувати демонстрації, яка в цьому
випадку може виконувати функцію ілюстрації до пояснення теорії; вона може
здійснюватися синхронно з демонстрацією, яка завдяки цьому стає джерелом
візуальної інформації; вчитель може поставити проблему, відповідь на яку
повинні сформулювати учні, спостерігаючи за дослідом; у цьому випадку
демонстрація виконує функцію засобу пізнання в проблемному навчанні. Зорове
сприймання учнів під час демонстрації також повинно бути організованим:
людина запам'ятовує тільки те, на чому було зафіксовано її погляд. Тому
словами необхідно точно вказати, що саме демонструється: які індикатори і в
який момент [3, с. 216].
Засоби викладання мають суттєве значення для реалізації інформаційної
та управлінської функцій учителя. Вони допомагають збуджувати та
підтримувати пізнавальні інтереси учнів, покращувати надійність навчального
матеріалу, зробити його більш доступним, забезпечувати більш точну
інформацію про явище, що вивчається, інтенсифікувати самостійну роботу учня
та її темп. Їх можна розділити на засоби пояснювання нового матеріалу, засоби
закріплення і повторення, та засоби контролю.
 25

При використанні будь-якого виду засобів необхідно дотримуватися міри

та пропорції, які визначаються закономірностями навчання, зокрема,
законом інтеріоризації. Так, відсутність або недостатня кількість засобів
наочності знижує якість знань за рахунок зменшення пізнавального інтересу та
утруднення розуміння і образного сприйняття матеріалу. Але велика кількість
демонстрацій створює розважальний настрій в учнів. Оптимальним при
вивченні складної теми є 4 — 5 демонстрацій за урок, враховуючи й засоби для
самостійної роботи учнів та засоби контролю [3].
Демонстраційні предмети та малюнки на дошці повинні бути добре
видимі з останніх місць. Експонати на дошці повинні мати розміри не менш 5x1
см. Якщо об'єкти менших розмірів, то необхідно організувати їх тіньову
проекцію, оптичне збільшення зображення, використати дидактичний матеріал
або пересадити учнів на час демонстрації за перші столи. В розгорнутих схемах
розміри зображення деталей повинні визначатися закономірностями зорового
сприйняття, а не їх фактичними розмірами" необхідно розкривати істинні
розміри предмету та його зображення на схемі [3].
Досвід передових учителів та експериментальні дослідження (Л.
Виготський, П. Гальперін, І. Колошина та ін.) показали, що інтенсивність
розумового розвитку залежить від того, чи даються засоби навчання в готовому
вигляді, чи конструюються учнями на уроці разом з учителем. Виготовлення
засобів навчання сприяє забезпеченню розвиваючого ефекту та більш високої
якості знань учнів, ніж їх використання за шаблоном. Це пояснюється тим, що
розробка нових засобів навчання, як і вдосконалення освоєних, передбачає
зміну пізнавальних завдань та інструкцій, використання нових видів
тренувальних вправ. Не абсолютна кількість завдань, а їх різноманітність є
однією з дидактичних основ підвищення якості знань учнів, розширення їх
світогляду та здібностей.
 26

Таким чином, в залежності від вибору засобів навчання, їх техніка

застосування у навчально-виховному процесі школи є доволі різносторонньою.
Учитель має оптимально використовувати засоби навчання в залежності від
типу уроку та навчально-виховних цілей, що ставляться.

2.2 Розробка уроку з застосуванням засобів навчання.

ПЛАН КОНСПЕКТ УРОКУ . ПОХОДИ КОЗАКІВ ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ

XVII СТ (8 клас).

Мета: визначити роль українського козацтва у боротьбі з

іноземними загарбниками в першій чверті XVII ст.; проаналізувати наслідки
участі козацтва у військових походах на Крим і Туреччину; сприяти
формуванню навичок самостійної роботи та критичного мислення учнів;
продовжувати розвивати вміння працювати з історичними документами,
аналізувати, робити висновки; виховувати повагу до історичного минулого
України.
Основні поняття: «ясир», «яничари».
Тип уроку: комбінований урок.
Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть: називати
хронологічні межі «доби героїчних походів», рік захоплення Кафи та походу на
Стамбул; показувати на карті напрямки суходільних і морських походів, місця
найважливіших битв; давати розгорнуту характеристику історичним діячам і
визначати їхнє місце в історії.
Обладнання: підручник Гісем О. В., Мартинюк О. О. «Історія
України. 8 клас», презентація , мультимедійна дошка, комп’ютер з виходом до
 27

мережі Інтернет, відеофільм, схема «фіш-боун», роздатковий матеріал

(систематизуючі таблиці, картки з QR-кодами), програма Plickers.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ УЧНІВ

Історична вікторина
1. Кримське ханство виникло в ___.
2. Політика кримських ханів по відношенню до українських земель була_.
3. У XVI - XVII ст. столицею Кримського ханства було місто ________.
4. Представників семи знатних родів у ханстві називали ____________.
5. Татари, які населяли південний берег Криму, займалися __________.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Робота з термінами
Ясир - полонені, захоплені турками і татарами під час набігів на
українські, російські та польські землі.
Яничари - привілейована піхота в османській армії, що складалася
переважно з підданих-християн, які з дитинства виховувалися для військової
служби.
Евристична бесіда
1. До складу яких держав входили українські землі на початку
XVII ст.?
2. Коротко охарактеризуйте становище українського населення під
владою іноземних держав.
 28

3. Якої шкоди завдавали українським землям турецько-татарські

набіги?
4. Яке значення мала боротьба козаків з турками й татарами?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

(Супроводжується ілюстраціями на мультимедійній дошці).

Учитель. Перші два десятиліття XVII ст. ввійшли в історію як

«епоха героїчних походів» - період найбільш успішних (морських і сухопутних)
походів козаків проти турків і татар.

Передумови козацьких походів

Робота з текстом підручника
З метою визначення передумов походів козаків першої чверті XVII
ст. опрацюйте матеріал підручника на с. 68 - 69 і заповните схему «фіш-боун».
(Таким чином учні будують схему походів)
Орієнтовний варіант схеми
 29

Метод «Мозковий штурм»

Учитель пропонує учням зробити висновки щодо передумов
козацьких походів першої чверті XVII ст. Супроводжується ілюстраціями на
мультимедійній дошці.
Приклад: «епоха героїчних походів» була закономірним історичним
явищем, адже з кінця XVI ст. козацтво, організувавшись на Запорізькій Січі,
почало не лише захищати українські землі, але й здійснювати військові походи
на Кримське ханство та причорноморські володіння Османської імперії.

Героїчні походи козаків

Робота з текстом підручника
На основі тексту підручника (с. 69 - 70) складіть таблицю «Героїчні
походи козаків».
Орієнтовний варіант таблиці
Рік Результати і наслідки походу
1602 Розгром турецького флоту під Кілією
 30

р.
1606 Захоплення неприступної фортеці Варни
р.
1608 Зруйнування та спалення Перекопу
р.
1609 Напад на придунайські турецькі фортеці Ізмаїл, Кілію та
р. Аккерман
1614 Напад на Трапезунд, розорення північного узбережжя
р. Туреччини
1616 Розгром турецького флоту під Очаковим, захоплення Кафи
р.
1624 Успішний похід на Стамбул
р.
Метод «Мозковий штурм»
Учитель пропонує учням висловити власну оцінку значення
морських
походів козаків.
Приклад:
1. Послабили військову міць Османської імперії, заважали її
загарбницьким намірам по відношенню до українських земель і європейських
держав, активізували визвольну боротьбу поневолених нею народів.
2. У результаті походів було звільнено багато полонених.
3. Походи сприяли збагаченню запорожців, зростанню авторитету
козаків на європейській арені.
Перегляд відеофільму походи козаків першої чверті XVII ст.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

 31

Експрес-опитування із застосуванням карток з QR-кодами та

програми Plickers
1. Полонені, захоплені турками і татарами під час набігів на
українські, російські та польські землі називалися:
А) Беями;
Б) Ясирем;
В) Каганами;
Г) Яничарами.
2. Привілейована піхота в османській армії, що складалася
переважно з підданих-християн, які з дитинства виховувалися для військової
служби, називалася:
А) Сипахами;
Б) Акинджи;
В) Делі;
Г) Яничарами.
3. Зовнішньополітичними передумовами козацьких походів першої
чверті XVII ст. були:
А)Входження більшості українських земель до складу Речі
Посполитої;
Б) Формування козацтва як суспільного стану;
В) Систематичні турецько-татарські набіги;
Г) Укладення Берестейської церковної унії.
4. Захоплення козаками турецької фортеці Варни сталося в:
А) 1606 р.
Б) 1608 р.
В) 1609 р.
Г) 1614 р.
 32

5. У 1616 р. козаки захопили та спалили найбільший невільничий

ринок у Криму:
А) Перекоп;
Б) Кафу;
В) Бахчисарай;
Г) Керч.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати матеріал §11 (п. 1 - 2). Відповісти на питання після
параграфа. Підготувати презентацію за темою: «Гетьман Петро Конашевич-
Сагайдачний: історичний портрет».
Таким чином, при проведенні даного уроку застосовуються різні засоби
навчання з переважанням ТЗН, оскільки наразі більшість шкіл мають змогу їх
використовувати. Робота з учнями проводиться да допомогою таких засобів, як
підручник(або електронний підручник), також це робота з таблицями та
перегляд відеофільму. Учні створюють схему, що також є засобом навчання
Засвоєння знань проходить з використанням електронних тестів які можна
пройти на електронному підручнику або ж телефоні.

ВИСНОВОК
Незважаючи на розходження у поглядах стосовно своєї сутності, засоби
навчання являють собою матеріальні або ідеальні обєкти, що використовуються
учителем та учнями для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та
 33

практичної діяльності. Засоби навчання суттєво впливають на якість знань

учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення.
За допомогою своїх функцій засоби навчання дають можливість
спонукати й підтримувати пізнавальні процеси у тих, хто навчається,
поліпшувати наочність навчального матеріалу, роблять його доступнішим,
забезпечують найбільш точну інформацію про явище, котре вивчається.
Доволі цікавими є підходи до класифікації засобів навчання. Засоби
навчання класифікуються за різними ознаками та властивостями, суб'єктами
діяльності, впливом на якість знань і розвиток здібностей, їх ефективністю в
навчальному процесі, від словесних засобів навчання до ТЗН, від матеріальних
до ідеальних. Проте в педагогічній літературі немає їх загальноприйнятої
класифікакації.
Вибір засобів навчання залежить від дидактичної мети, змісту, методів і
умов навчального процесу. Вчитель має використовувати адекватні педагогічні
засоби, спрямовані на збереження і подальший розвиток природної
допитливості дітей, на формування їхньої зацікавленості, самостійності. Від
вибору засобів навчання та засобів розвитку пізнавальної активності школярів
залежатиме їхня продуктивність пізнавальної діяльності та формування
ґрунтовних знань. Сама техніка застосування у навчально-виховному процесі
школи є доволі різносторонньою в залежності від вибору конкретних
педагогічних засобів. Щоб підвищити рівень засвоєнння матеріалу необхідно
використовувати технічні засоби наочності. Вони, як показала практика, істотно
підвищують ефективність навчання.
Можна з упевненістю говорити, що використання засобів навчання дає
значно кращий результат засвоєння знань, аніж проведення уроку без їх
використання, або ж у разі їх малої кількості. Внаслідок науково-технічного
прогресу виникає все більше вимога використання ком’пютерних технологій та
ТЗН, як найбільш ефективних засобів навчання. Застосування електронних
 34

підручників, мультимедійних дошок та інших новітніх засобів навчання, сприяє

не тільки покращенню навчального процесу, а й робить його набагато
цікавішим та доступнішим.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних

закладів. - К.: Видавничий центр "Академія", 2001. - 576 с.
2. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения – М., 1956.
 35

3. Зайченко І.В. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих

педагогічних навчальних закладів. – К., 2008. - 528 с.
4. Коджаспирова Г., Коджаспиров А. Педагогический словарь: Для
студентов высших и средних педагогических учебных заведений. – М.:
Издательский центр «Академия», 2005. – 176 с.
5. Куписевич Ч. Основы общей дидактики. - М., 1986.
6. Лозова В.І., Москаленко П.Г., Троцько Г.В. Педагогіка. Навчально-
методичний посібник. -К., 1993.
7. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навч. посібн. – 2ге вид. – 1999. – 350 с.
8. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-є видання,
доповнене. – К., 2001. – 608 с.
9. Оконь В. Введение в общую дидактику. – М.: Высшая школа, 1990. –
384 с.
10.Педагогіка: Навчальний посібник / В.М. Галузяк, М.І. Сметанський,
В.І. Шахов. – Вінниця: РВВ ВАТ “Віноблдрукарня”, 2001. – 200 с.
11.Педагогика / Под ред.Ю.К. Бабанского. – М., 1983.
12.Педагогічний словник / Упор.С.У. Гончаренко.К.: Вища школа, 1999. –
568 с.
13.Пидкасистый П.И. Учебное пособие для студентов педагогических ву
зов и педагогических колледжей. – М.: Педагогическое общество
России, 1998. – 640 с.
14.Подласый И.П. Педагогика: новый курс: Учеб. для студ. высш. учеб.
за ведений: В 2 кн. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – Кн. 1:
Общие основы. Процесс обучения. – 576 с.
15.Стельмахович М.І. Народна педагогіка. – 1985.
16.Скаткин М.Н. Проблемы современной дидактики. – М.,1980.
 36

17.Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих

педагогічних закладів освіти. — К.: Видавничий центр "Академія",
2000. - 554 с.
18.Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие: 3-е изд., перераб. и доп. -
М.: Юрист, 1997. - 512 с.