Практичне заняття № 6

Тема. Методи і форми організації методичної підготовки студентів до

навчання математики учнів початкової школи
1. Класифікація методів навчання студентів у ВНЗ. Існування різних
підходів до розв’язання проблеми класифікації методів навчання у
вищій школі.
Методи навчання – це впорядковані способи взаємопов’язаної діяльності
викладачів і студентів, скеровані на вирішення навчально-виховних завдань
вищої школи.
Метод навчання визначають як складне, багатовимірне педагогічне явище. У
структурі об’єкта методів навчання виділяють внутрішній і зовнішній вияви.
Внутрішній вияв методів навчання – це сторона розумової діяльності тих, хто
навчається З точки зору зовнішнього вияву методів навчання виділяють такі
форми: словесно-слухова, словесно-зорова, навчально-практична,
педагогічна техніка і мистецтво. Методи навчання мають дуже широку сферу
застосування у галузі професійної педагогіки.
За сучасних умов розвитку науки і техніки головною функцією викладача
стає функція керування пізнавальною діяльністю студентів, тобто необхідно
раціонально організувати самостійну навчальну роботу студентів. З
розвитком вищої освіти суттєво розширились і функції контролю, зокрема,
контроль знань студентів у тестовій формі.
Розглянемо докладніше ще одну класифікацію методів - за характером
(ступенем самостійності й творчості) діяльності тих, кого навчають. Цю
досить продуктивну класифікацію ще 1965 р. запропонували І. Я. Лернер і М.
М. Скат-кін. Вони слушно зазначили, що багато колишніх підходів до
методів навчання ґрунтувалися на відмінностях їхніх зовнішніх структур або
джерел.
Оскільки успіх навчання загалом залежить від внутрішньої активності тих,
кого навчають, від характеру їхньої діяльності, то саме характер діяльності,
ступінь самостійності та творчості мають бути важливими критеріями у
виборі методу. І. Я. Лернер і М. М. Скаткін запропонували виокремити п'ять
методів навчання, причому в кожному наступному ступінь активності й
самостійності в діяльності тих, кого навчають, зростає.
Пояснювально-ілюстративний метод. Студенти здобувають знання,
слухаючи розповідь, лекцію, з навчальної або методичної літератури, через
екранний посібник у "готовому" вигляді. Сприймаючи й осмислюючи факти,
оцінки, висновки, вони залишаються в межах репродуктивного
(відтворювального) мислення. Такий метод якнайширше застосовують для
передавання значного масиву інформації. Його можна використовувати для
викладення й засвоєння фактів, підходів, оцінок, висновків.
Репродуктивний метод. Ідеться про застосування вивченого на основі зразка
або правила. Діяльність тих, кого навчають, є алгоритмічною, тобто
відповідає інструкціям, розпорядженням, правилам - в аналогічних до
представленого зразка ситуаціях.
Метод проблемного викладення. Використовуючи будь-які джерела й засоби,
педагог, перш ніж викладати матеріал, ставить проблему, формулює
пізнавальне завдання, а потім, розкриваючи систему доведень, порівнюючи
погляди, різні підходи, показує спосіб розв'язання поставленого завдання.
Студенти стають ніби свідками і співучасниками наукового пошуку.
Частково-пошуковий, або евристичний метод. Його суть - в організації
активного пошуку розв'язання висунутих педагогом (чи самостійно
сформульованих) пізнавальних завдань або під керівництвом педагога, або на
основі евристичних програм і вказівок. Процес мислення набуває
продуктивного характеру, але його поетапно скеровує й контролює педагог
або самі студенти на основі роботи над програмами (зокрема й
комп'ютерними) та з навчальними посібниками. Такий метод, один з
різновидів якого є евристична бесіда, - перевірений спосіб активізації
мислення, спонукання до пізнання.
Дослідницький метод. Після аналізу матеріалу, постановки проблем і завдань
та короткого усного або письмового інструктажу ті, кого навчають,
самостійно вивчають літературу, джерела, ведуть спостереження й виміри та
виконують інші пошукові дії. Ініціатива, самостійність, творчий пошук
виявляються в дослідницькій діяльності найповніше. Методи навчальної
роботи безпосередньо переходять у методи, які імітують, а іноді й реалізують
науковий пошук.
2. Добір методів із урахуванням змісту курсу «Методика викладання
освітньої галузі «Математика» в початковій школі».

Ці методи є найактуальнішими та найбільш вживаними під час навчання всіх

галузей, не лише математичної освітньої галузі. Застосовуючи хоча б частину
даних методі під час навчання учні зможуть оволодіти найелементарнішими
математичними знаннями, вміннями та навичками .
3. Основні форми організації роботи студентів із вивчення дисципліни
«Методика викладання освітньої галузі «Математика» в початковій школі».
Форми організації процесу навчання розкривають через способи взаємодії
педагога зі студентами, під час розв'язання дидактичних завдань. Вони
виявляються за допомогою різних шляхів керування діяльністю,
спілкуванням, відносинами. У них реалізується зміст освіти, освітні
технології, стилі, методи й засоби навчання.
Форма організації навчання - певна структурно-організаційна та
управлінська конструкція навчального заняття залежно від його дидактичних
цілей, змісту й особливостей діяльності суб'єктів та об'єктів навчання.
Форми організації навчання мають упорядкувати навчальний процес. їхньою
провідною ознакою для класифікації є дидактичні цілі. Водночас кожна
організаційна форма навчання може мати кілька дидактичних цілей.
У дидактичному процесі найчастіше виокремлюють чотири групи
організаційних форм;
■ навчальні заняття;
■ практична підготовка;
■ самостійна робота;
■ контрольні заходи.
До першої групи належать: лекція, семінар, лабораторне заняття, практичне
заняття, індивідуальне заняття, навчальна конференція, консультація,
навчальна гра та ін; Ці організаційні форми навчання мають свої особливості.
їхнє врахування дає змогу оптимізувати процес навчання. Охарактеризуємо
основні організаційні форми навчання.
Провідною формою організації процесу навчання у вищому навчальному
закладі є лекція. Вона забезпечує системне подання наукових знань у
викладенні науково-педагогічних працівників. Матеріал під час лекції
подають науково, концентровано, логічно й аргументовано. У підготовці до
заняття враховано зміст, структуру, добір прикладів та ілюстрацій,
методичне оформлення, розрахунок часу, склад та особливості студентів
тощо.
Дидактичні цілі лекцій: повідомлення нових знань, систематизація й
узагальнення накопичених, формування на їхній основі ідейних поглядів,
переконань, світогляду, розвиток пізнавальних і професійних зацікавлень.
Загальний структурний каркас будь-якої лекції - формулювання теми,
повідомлення плану і літератури, яку рекомендовано для самостійної роботи,
а потім - чітке дотримання плану.
У вищому навчальному закладі, крім лекції, використовують також інші
організаційні форми навчання: семінар, лабораторну роботу, науково-
практичну конференцію, самостійну навчальну роботу студентів,
виробничу практику, стажування в іншому вітчизняному чи закордонному
ВНЗ тощо. Як форми контролю й оцінки результатів навчання
використовують іспити і заліки, рейтингову систему оцінки;
реферативну, курсову і дипломну роботи.
Семінар. Важливою організаційною формою навчання є семінар. Його
відмінність від інших форм у тому, що він орієнтує студентів на виявлення
більшої самостійності у навчально-пізнавальній діяльності. Під час семінару
поглиблюються, систематизуються й контролюються знання, здобуті в
результаті самостійної поза-аудиторної роботи над першоджерелами,
документами, додатковою літературою тощо.
Навчальна конференція також є організаційною формою навчання, яка
забезпечує педагогічну взаємодію викладача й тих, хто навчається. Вона
спрямована на розширення, закріплення та вдосконалення знань. Підготовка
до конференції починається з визначення теми, добору питань, які сукупно
розкривають обрану тему. Головне в конференції -вільне, відверте
обговорення проблемних питань. Конференція за своїми особливостями
близька до семінару і є його розвитком, тому методика проведення
конференцій подібна до методики проведення семінарів.
Завдання для самопідготовки
1. Опрацювання теоретичного матеріалу з теми.
2. Проаналізувати і охарактеризувати різні підходи до класифікації методів
навчання студентів у ВНЗ.
У дидактиці існують різні підходи щодо класифікації методів навчання:
 – за основними дидактичними завданнями: методи оволодіння
знаннями, методи формування умінь і навичок, застосування здобутих
знань, умінь і навичок (М. Данилов, Б. Єсипов);
 – за характером пізнавальної діяльності: пояснювально-ілюстративні,
репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі
методи (М. Скаткін, І. Лернер);
 – за бінарною класифікацією: методи викладання (інформаційно-
повідомлювальний, пояснювальний, інструктивно-практичний,
пояснювально-спонукальний); методи учіння (виконавський,
репродуктивний, продуктивно- практичний, частково-пошуковий,
пошуковий) (М. Махмутов).
Дослідник педагогіки Ю. Бабанський пропонує власну класифікацію:
 а) методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності
(пояснення, інструктаж, розповідь, лекція, бесіда, робота з
 підручником; ілюстрування, демонстрування, самостійне
спостереження, вправи, лабораторні, практичні і дослідні роботи);
 б) методи стимулювання навчальної діяльності (навчальна дискусія,
забезпечення успіху в навчанні, пізнавальні ігри, створення ситуації
інтересу у процесі викладення, створення ситуації новизни, опора на
життєвий досвід студента; стимулювання обов'язку і
відповідальності в навчанні);
 в) методи контролю і самоконтролю у навчанні (усний, письмовий,
тестовий, графічний, програмований, самоконтроль і самооцінка).
Поширеною є класифікація методів навчання за джерелами передавання і
характером сприймання інформації. У її межах виокремлюють словесні,
наочні, практичні методи (С. Петровський, Е. Талант).
3. Визначити основні форми організації роботи студентів із вивчення
дисципліни «Методика викладання освітньої галузі «Математика» в
початковій школі» і охарактеризувати їх.
Лекція — основна форма проведення навчальних занять, призначених для
засвоєння теоретичного матеріалу. Лекція є основною формою навчального
процесу у вищій школі. Усний виклад предмета викладачем, а також
публічне читання на яку-небудь тему.
Семінар — форма групових занять з предмета або теми студентів вищих
навчальних закладів, учнів школи тощо, що відбувається під керівництвом
викладача.
Практичні заняття — форма навчального заняття, при якій викладач
організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень
навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного
застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно
сформульованих завдань.
Самостійна робота студента – це форма організації навчального процесу,
при якій заплановані завдання виконуються студентом під методич- ним
керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі.
Наукова конференція — форма організації наукової діяльності, при якій
дослідники представляють і обговорюють свої роботи.
Лабораторне заняття — форма навчального заняття, при якому особа, що
навчається, зокрема учень, слухач, студент, курсант тощо, під
керівництвом викладача, особисто проводить натурні або імітаційні
експерименти, чи досліди з метою практичного підтвердження окремих
теоретичних положень даної навчальної дисципліни.
Консультація — форма навчального заняття, при якій студент отримує
відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних
теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.