1.

Особливості змісту математичної освіти в Державному стандарті початкової освіти

Метою математичної освітньої галузі є формування математичної та інших ключових

компетентностей; розвиток мислення, здатності розпізнавати і моделювати процеси та ситуації з
повсякденного життя, які можна розв’язувати із застосуванням математичних методів, а також
здатності робити усвідомлений вибір.

Здобувач освіти:

 досліджує ситуації і визначає проблеми, які можна розв’язувати із застосуванням

математичних методів;

 моделює процеси і ситуації, розробляє стратегії (плани) дій для розв’язування

різноманітних задач;

 критично оцінює дані, процес та результат розв’язання навчальних і практичних задач;

 застосовує досвід математичної діяльності для пізнання навколишнього світу.

2. Компетентнісний підхід до навчання математичної освітньої галузі

компетентнісний підхід ґрунтується на загальновизнаних методологічних підходах -
особистісно орієнтованому, діяльнісному, розвивальному, індивідуальному та інших,
узагальнює, інтегрує, примножує та збагачує їх. Компетентісний підхід націлює вчителя на
запровадження практично та життєво-значущих для учня знань, орієнтує на повагу до
реальних можливостей учня, його індивідуальних особливостей, розвиток особистісних
властивостей, необхідних для подальшого самостійного життя, професійної діяльності.
Якісне запровадження даного підходу потребує 7 модернізації змісту і методів освіти,
створення сучасних технологій навчання математики у профільних класах.
3. Особистісно орієнтований підхід до навчання математичної освітньої галузі.
Особистісно орієнтоване навчання розглядається як таке навчання, в основі якого лежить
визнання людської самобутності, субʼєктності, самоцінності, що вимагає забезпечення
розвитку і саморозвитку учнів, виходячи з його неповторного досвіду, здібностей, інтересів,
ціннісних орієнтацій, можливостей найповніше реалізувати себе. Воно зорієнтовано на
внутрішню мотивацію, що ґрунтується на радості від пізнання та відчутті успішності, власної
спроможності
особистісно орієнтоване навчання математики передбачає: - стимулювання процесів
саморозвитку, самоаналізу, самопорівняння; - надання емоційної підтримки, забезпечення
атмосфери радості, позитивного ставлення, взаємодопомоги; - виявлення та перетворення
субʼєктивного досвіду учня; - активне стимулювання учня до самовираження,
самоактуалізації, рефлексії, самостійного навчання; - цінування не тільки результату, а й
процесу навчання; перевага оцінювання, спрямованого на констатацію успіху учня, а не
його недоліків; - виховання наполегливості, творчості, активності, цілеспрямованості та
інших особистісних властивостей.
 4. Інтегрований підхід до навчання математичної освітньої галузі.
Інтегрований урок, побудований на базі математики,
дозволяє конкретизувати знання, вміння та навички і
застосувати їх на практиці, допомагає
розвитку математичного мислення школярів і дає можливість
вчителю продемонструвати найбільш важливі прийоми і
методи розумової діяльності в нестандартних ситуаціях.
5. Креативний підхід до навчання математичної освітньої галузі

Під креативним мисленням розуміємо нестандартний спосіб мислення, за

допомогою якого активізуються творчі здібності людини, здатність до
продукування нових ідей та створення нових об’єктів, знаходження несподіваних
способів вирішень проблем. Для розвитку креативного мислення використовують
різні види творчо-розвивальних технологій: технологію проблемного навчання;
розв’язування творчих завдань (ТВРЗ); проектну технологію; інтерактивного й
ігрового навчання та ін. азначено, що математика як навчальний предмет надає
широкі можливості для здійснення процесу формування креативності мислення
учнів. Використання технології розв’язування творчих завдань (особливо
нестандартних завдань підвищеного рівня складності) якнайповніше дає
можливість педагогу вчити школярів міркувати, творити, шукати, узагальнювати,
порівнювати. У такому аспекті уроки математики можна розглядати як різновид
наукової творчості.

Творчі нестандартні завдання розвивають такі пізнавальні та творчі здібності як

уміння робити висновки, оперувати інформацію, аналізувати ситуації, передбачати
наслідки; здатність винаходити нові оригінальні ідеї, знаходити кілька правильних
відповідей та ін.

Нестандартною (творчою) називають задачу, алгоритм розв’язку якої наперед

невідомий. Для розв’язування нестандартної задачі учень не має готової схеми дій,
або задачу неможливо розв’язати відомими способами, до результату також
неможливо перейти на основі прямого відтворення знань і операцій.

Дати учням базу знань, що дозволить розв’язати будь-яку задачу творчого

характеру - неможливо, бо творчі завдання якоюсь мірою неповторювані, а
універсального методу, що дозволяє розв’язати будь-яку задачу немає. Навіть
суворе дотримання всіх вказівок і слідування порадам вчителя не зможе творчий
процес відшукання вирішень творчих завдань укласти в певні схеми.
Узагальнено, що процес розв’язування будь-якої творчого (нестандартного)
завдання складається у послідовному застосуванні двох основних операцій:

1. зведення (шляхом перетворення або переформулювання) творчої задачі до

рівносильної їй, але уже стандартної;
2. розбиття нестандартної задачі на декілька стандартних підзадач.

Отже, для розвитку креативного мислення учнів у процесі вивчення

математики доцільно використовувати творчо-розвивальні завдання: творчі
завдання, винахідницькі задачі, що передбачають нестандартний підхід до їх
розв’язування.

6. Вимоги до сучасного уроку математики у початкових класах

Для сучасного уроку характерними ознаками є:

- Гуманітарний потенціал і гуманізація навчання;
- Варіативність і гнучкість структури уроку;
- Спрямованість уроку на особистість учня;
- Системний підхід до архітектури уроку і процесу навчання;
- Спрямованість уроку на головне - генералізація навчання;
- Повне засвоєння нового матеріалу на уроці;
- оптимізація форм роботи на уроці;
- економія часу в шкільному навчанні.
Освітні вимоги .

1. Цілеспрямованість уроку;
2. Раціоналізація і диференціація інформаційного наповнення уроку;
3. Обґрунтований вибір засобів, методів і прийомів, орієнтований-них на
навчання, розвивальне особу;
4. Різноманітність форм організації навчальної діяльності учнів;
5. Варіативний підхід до формування структури уроку;
6. Реалізація на уроці в оптимальному співвідношенні всіх дидактичних
принципів і правил з них випливають.
 Виховні вимоги.

1. Виявлення і використання на уроці виховних можливостей (зміст

навчального матеріалу, методів навчання, форм організації у їх
взаємодії; система відносин складаються на уроці).
2. Чітка постановка виховних цілей та реалізація їх через систему виховних
завдань.

Розвиваючі вимоги

1. Розвиток умінь творчого характеру.

2. Розвиток мовлення, мислення, пам'яті, сенсорної сфери, рухової сфери,
пізнавального інтересу і допитливості.
3. Формування і розвиток не тільки предметних, та й загально навчальних
вмінь і навичок.
4. Вивчення і облік рівня розвитку та психологічних особливостей учнів,
проектування «зони найближчого розвитку».
5. Проведення навчальних занять на «випереджаючому» рівні,
стимулювання настання нових якісних змін у розвитку.
6. Розвиток інтелектуальної, вольової, емоційної сфери особистості.

Існує й інша класифікація вимог до сучасного уроку.

Дидактичні вимоги до сучасного уроку:

1. чітке формулювання освітніх завдань в цілому та їх складних

елементів, їх зв'язок з розвиваючими і виховними завданнями;
2. визначення оптимального змісту уроку відповідно до вимоги
навчальної програми та цілями уроку, урахуванням рівня підготовки та
підготовленості учнів;
3. прогнозування рівня засвоєння учнями наукових знань,
сформованості умінь і навичок як на уроці, так і на окремих його етапах;
 4. вибір найбільш раціональних методів, прийомів і засобів
навчання, стимулювання і контролю, оптимального їх впливу на
кожному етапі уроку, вибір, що забезпечує пізнавальну активність,
поєднання різних форм колективної та індивідуальної роботи на уроці і
максимальну самостійність у навчанні учнів;
5. реалізація на уроці всіх дидактичних принципів;
6. створення умов успішного навчання учнів.

Психологічні вимоги до сучасного уроку

1. Проектування розвитку учнів у межах вивчення конкретного

навчального предмета і конкретного уроку;
2. Облік в цільовій настанові уроку психологічної задачі вивчення
теми і результатів, досягнутих у попередній роботі;
3. Передбачення окремих засобів психолого-педагогічного дії,
методичних прийомів, що забезпечують розвиток учнів.

Гігієнічні вимоги до сучасного уроку

1. температурний режим;
2. фізико-хімічні властивості повітря (необхідність провітрювання);
3. освітлення;

4. попередження втоми і перевтоми;

5. чергування видів діяльності;
6. своєчасне та якісне проведення фізкультхвилинок;
7. дотримання правильної робочої пози учня;
8. відповідність класної меблів росту школяра.

Вимоги у техніці проведення уроку

1. урок повинен бути емоційним, викликати інтерес до навчання і

виховувати потребу в знаннях;
 2. темп і ритм уроку повинні бути оптимальними, дії вчителя та
учнів завершеними;
3. необхідний повний контакт у взаємодії вчителя та учнів на уроці
повинні дотримуватися педагогічний такт і педагогічний оптимізм;
4. домінувати повинна атмосфера доброзичливості і активної
творчої праці;
5. по можливості слід змінювати види діяльності учнів, оптимально
поєднувати різні методи і прийоми навчання;
6. забезпечити дотримання єдиного орфографічного режиму школи.
7. Технологія побудови сучасного уроку математики у початковій школі
Технологічний процес підготовки уроку математики базується на тих же
основних етапах, які здійснювалися при проектуванні уроку
традиційного типу. Тільки тепер учитель на кожному етапі повинен
критично ставитися до підбору форм, методів роботи, змісту, способів
організації діяльності учнів тощо. Адже урок повинен бути спрямований
на отримання нових результатів: особистісних, предметних, що
виражаються в засвоєнні школярами ключових понять, основних ідей,
законів, закономірностей, правил, фактів на основі вивчення певного
предмета, що є засвоєнням учнями способів діяльності, які лежать в
основі формування ключових компетентностей і вмінням учитися,
умінням орієнтуватися в явищах дійсності, умінням вести дискусію,
здійснювати оціночні судження тощо .
Сучасний урок відрізняється використанням інтерактивних методів і
прийомів, як - от: навчальна дискусія, мозковий штурм, ділові і рольові
ігри, відкрите запитання, відеообговорення тощо.
8. Технологія організації навчальної взаємодії вчителя та учнів
Сутністю технології організації навчальної взаємодії вчителя та учнів є повага до
особистості дитини; побудова навчання на основі активної діяльності всіх
учасників; організація діалогу, де учні і учитель є партнерами; створення комфортного
освітнього середовища тощо.
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ:
зацікавленість як учителя, так і учнів в осмисленні та виборі цілей навчання, прагнення до
самореалізації, самоуправління власною діяльністю, здоров’язбережувальна орієнтація
навчання, розвиток творчих здібностей молодших школярів, постійна рефлексія.
Найбільш поширеною є взаємодія за такими лініями:
 учитель – учень (учні);
 учень – учень в парах (діадах) чи в трійках (тріадах);
 загальна групова взаємодія учнів у класі;
 учитель – учительський колектив.
ПРИЙОМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ УРОКУ
МАТЕМАТИКИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ:
 залучення учнів до визначення плану й мети уроку;
 усвідомлення й прийняття мети навчальної діяльності учнями;
 організація навчального діалогу, створення ситуацій вільного вибору учнями
навчального завдання;
 участь молодших школярів у оцінці уроку тощо
ВИКОРИСТАННЯ ПОШУКОВИХ (ЕВРИСТИЧНИХ) МЕТОДІВ НАВЧАННЯ
евристична бесіда, створення проблемних ситуацій з елементами дискусії, виконання
дослідницьких завдань.
ПРИЙОМИ: ажурна пилка, акваріум, мозковий штурм, незакінчене речення; мікрофон,
коло ідей, «карусель» та інші.
ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ЗА НЕТРАДИЦІЙНИМИ
СХЕМАМИ:
учитель –учень – компетентні особи;
учитель – учні – природа;
учитель – учні – предметно-розвивальне та пізнавально-розвивальне середовище.
ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ТЕХНОЛОГІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ
ВЧИТЕЛЯ ТА УЧНІВ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ УРОКУ
рефлексивний підхід до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
розв’язання навчально-пізнавальних проблем на ґрунті творчої взаємодії (діалогу) з
учнями, де вони виступають активними суб’єктами; розвиток здібностей учнів з
самоуправління власною діяльністю.
9. Технології організації партнерства на уроках математики в початковій школі.
Педагогіка партнерства – напрям педагогіки, що включає систему методів і
прийомів виховання і навчання на засадах спілкування, взаємодії та співпраці.
 НУШ працює на засадах педагогіки партнерства, в основі якої –
спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками.
Учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями, є зацікавленими
однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу,
відповідальними за результат.
Основні принципи цього підходу:
 повага до особистості;
 доброзичливість і позитивне ставлення;
 довіра у відносинах;
 діалог – взаємодія – взаємоповага;
 розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за
нього, горизонтальність зв’язків);
 принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття
зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).

Основа партнерства - спілкування, взаємодія, співпраця між учителем, учнем і батьками.

Переваги педагогічного партнерства: сприяє створенню атмосфери, в якій найкраще
розкривається потенціал кожного учня; задовольняє потребу в значимості і приналежності
та зменшує рівень стресу, що допомагає інтелекту працювати ефективніше; такий формат
стосунків найкраще соціалізує дітей та готує до активної ролі в світі.

Педагогіка партнерства важлива і незамінна з огляду на те, що: По-перше, сприяє

створенню атмосфери, в якій найкраще розкривається потенціал кожного учня,
формується його ініціативність і креативність. А це – один із ключових активів сучасного
світу. По-друге, партнерство задовольняє потребу в значимості і приналежності та
зменшує рівень стресу, що, зрештою, допомагає інтелекту працювати ефективніше. По-
третє, такий формат стосунків найкраще готує до професійної діяльності і ролі активного
громадянина у відкритому світі.

Ефективні форми налагодження партнерських взаємин з батьками: навчальний

тренінг , педагогічний практикум, круглий стіл, ділова гра, дискусія, індивідуальні
зустрічі.

10.Технологія формування загальнонавчальних умінь і навичок молодших школярів

Одне з найважливіших завдань початкової школи - сформувати в учнів бажання та вміння

самостійно вчитися впродовж життя. О.Я. Савченко вважає, що активність і самостійність
школяра є якісними характеристиками пізнавальної діяльності. Водночас учена акцентує
увагу на тому, що пізнавальну активність і самостійність доцільно розглядати як аспекти
навчальної діяльності, у процесі якої молодший школяр поступово має оволодіти її
розгорнутою структурою.
Компоненти навчальної діяльності: мотиваційний (ставлення до навчання), змістовий
(відомі і нові знання, вміння, навички), процесуальний (способи виконання діяльності на
різних рівнях складності).

Мотиваційний компонент зумовлює потребу й прагнення особистості до пізнання. Це

виявляється в активному ставленні учнів до оволодіння вмінням самостійно вчитися,
передбачає можливість викликати й закріпити в дитини позитивне ставлення до
навчальної діяльності, допитливість, пізнавальний інтерес, особистісну значущість
навчання. Мотиваційний компонент тісно пов'язаний зі змістом і характером навчальної
діяльності.

Змістовий компонент включає вже відомі знання, вміння та навички на яких ґрунтується
засвоєння нових знань та способів дії. Взаємодія відомого знання з новим зумовлює різний
рівень організації процесу засвоєння - репродуктивний, частково-пошуковий та творчий.
Ядром цього вміння є процесуальний характер навчальної діяльності, тому що на
сучасному етапі розвитку освіти акцентується увага не на обсязі знань, їх міцності чи
глибині, а на тому, як організовані індивідуальні знання й наскільки вони надійні як
основа для прийняття ефективних рішень.

Процесуальний компонент - це різноманітні способи організації та здійснення уміння

(уміння, дії, операції, пізнавальні процеси) на різних рівнях пізнавальної самостійності
учня: репродуктивній, частково - пошуковій, творчій. Про процесуальну сформованість
навчальної діяльності можна говорити коли учень:

 сам визначає мету діяльності або приймає ту, яка поставлена вчителем;
 проявляє зацікавленість у навчанні, докладає вольових зусиль;
 організовує свою працю для досягнення результату;
 відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв'язання завдань;
 виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми,
операції;
 усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити;
 має вміння й навички самоконтролю та самооцінки.

Технологія формування загальнонавчальних умінь і навичок молодших школярів надає

особливого значення розвитку в молодших школярів умінь організовувати себе, мислити,
самостійно здобувати знання, контролювати свої досягнення, щоб успішно просуватися на
всіх етапах навчальної діяльності.

11. Технологія організації диференційованого навчання на уроках математики.

Диференціація – один із методів, який дозволяє враховувати різноманітність учнів та різні
потреби, а також підвищити мотивацію до навчання. Упровадження технології організації
диференційованого навчання в початковій школі передбачає таку його організацію, за якою
одному учневі або групі вчитель пропонує у певній послідовності посильні завдання різної
складності й тим самим створює сприятливі умови для розвитку й навчання кожного.
Особливості реалізації технології організації диференційованого навчання полягають в
тому, що спочатку вчитель зрівнює складність теми, її структуру з рівнями готовності
дітей до засвоєння навчального матеріалу, а потім організовувати процес відповідно до їх
рівня готовності. Для визначення рівня готовності проводять діагностування навчальних
досягнень учнів. На основі діагностування робляться прогнози, спланується система
навчально-виховної роботи щодо переводу учнів на наступний рівень - більш високий або
навпаки. У початковій школі в процесі навчання математики впроваджуються такі види
діагностики навчальних досягнень учнів, як вхідна, поточна, підсумкова.

Вхідна діагностика проводиться на початку вивчення теми й допомагає вчителю

вибудувати план дидактико-методичної взаємодії з учнями. Результати вхідної діагностики
є важливим інформаційним матеріалом для вчителя при моделюванні та проведенні уроку.
Інформацію про стан готовності учнів до засвоєння нового матеріалу вчитель може
отримати шляхом проведення діагностичних самостійних або контрольних робіт.

Поточне проведення діагностики здійснюється через певний проміжок часу й дає змогу
стежити за рівнем засвоєння теми, мати актуальну інформацію. Одержана діагностична
інформація є оперативною на конкретному етапі навчального процесу. Надходження нової
інформації, з одного боку, є результатом уже виконаної роботи, з іншого, - надійним
інструментом перевірки правильності обраних підходів до здійснення навчально-
виховного процесу. Одержання інформації на етапі поточного діагностування слід
здійснювати також завдяки проведенню діагностичних самостійних або контрольних
робіт.

У ході підсумкової діагностики за допомогою відповідних робіт порівнюються навчальні

досягнення учнів на початку та в кінці вивчення теми.

Результати діагностики рівня готовності учнів до засвоєння навчального матеріалу

виявляються шляхом виконання ними письмових (самостійних, контрольних) робіт, усні
відповіді надають можливість учителю отримати інформацію для поділу школярів на
типологічні групи.

ТИПИ ДИФЕРЕНЦІАЦІЙ

Диференціація за здібностями учня:

Навчання має бути зосереджене на зоні найближчого розвитку учня: що учень вже знає і
чого він може досягти за допомогою підтримки.
Виявлення початкового рівня (діагностичні дослідження) і далі – планування навчання та
підтримки, щоб навчання було складнішим, ніж поточний рівень учня.
Диференціація цілей із загальної освітньої або індивідуальної освітньої програми.
Диференціація підтримки навчання: час, обсяг і глибина змісту навчання.
Диференціація за профілем навчання учня
Профіль навчання означає різні способи, за допомогою яких учні вчаться найкраще (до
прикладу, комусь краще вдаються письмові роботи, іншим – усні тощо).
Знання своїх учнів – це ключ до дифереренціації.
Диференціація відповідно до гнучких груп:
Групи формуються згідно з педагогічною доцільністю.
Загальні цілі – це спільна відповідальність за дії та результати.
Найкраще працюють групи з трьох-чотирьох учнів.
Ролі в команді можуть бути такі: читач, шукач картинок, ведучий тощо.
Або: голова, секретар, ведучий тощо.
Або: науковий співробітник, викладач, професор, лаборант тощо.
Види груп
Однорідні групи: схожі типи учнів, згруповані разом.
Гетерогенні групи: різні учні, згруповані разом.
 Способи диференціювання навчальних завдань на різних етапах уроку

12.Технологія організації навчальної проектної діяльності учнів початкової школи на

уроках математики
Технологія організації навчальної проектної діяльності орієнтована на самостійну
пошуково-творчу діяльність учнів, яка може бути як індивідуальною, так і груповою. У
такому процесі дитина вчиться не тільки здобувати знання, а й застосовувати їх на
практиці. При цьому навчально-пізнавальна діяльність школярів спрямовується на
результат, який називається проектом, що в перекладі означає задум, план. У більш
широкому сенсі під проектом розуміють обґрунтовану, сплановану й усвідомлену
діяльність, яка спрямована на формування в школярів певної системи інтелектуальних та
практичних умінь.
Основні етапи роботи над проектом:  підготовка;  планування;  дослідження; 
звіт про результати дослідження та представлення результатів виконання проекту; 
оцінка виконаної роботи.
На першому етапі, який передбачає організацію роботи над проектом, учитель визначає
його вид, обирає тему та формулює дидактичну мету, тобто працює без залучення дітей
 На другому етапі здійснюється планування проекту, відбувається ознайомлення учнів з
темою; обдумування напрямків розв’язання проблеми; утворення груп для виконання
проекту; визначення критеріїв оцінювання та можливих форм презентації результатів.
На третьому етапі передбачається діяльність щодо реалізації проєкту, а саме:
 складання учнями плану роботи над проєктом;
 визначення способів збору джерел інформації;
 розподіл обов’язків між учасниками проєкту;
 самостійна робота учнів над проєктом;
 обговорення плану захисту проєкту (презентації).
Завершальний етап проектної діяльності – презентація проєкту, де учні здійснюють
самооцінку своєї роботи.
У початковій школі можна користуватися загальноприйнятою класифікацією проектів,
розробленою Є. Полат, у якій вони розрізняються за:

 домінувальною діяльністю (дослідницько-пошукові, творчі, рольові (ігрові),

прикладні, ознайомлювально-інформаційні);
 предметно змістовою галуззю (монопредметні, міжпредметні, надпредметні
(позапредметні);
 характером контактів (серед дітей однієї вікової групи, серед дітей різновікової
групи, у співавторстві з батьками);
 кількістю учасників (індивідуальні, парні, групові);
 тривалістю (короткочасні, середньої тривалості, довгострокові).

Визначившись з видом проекту, учитель добирає відповідну тему. Серед тем проектів, які
використовуються в початковій школі, можна назвати такі: задачник з математики;
збірник прикладів (для своєї маленької сестрички чи братика). Результатами проектної
діяльності молодших школярів можуть бути: альбом, журнал, книжка-розкладка, макет,
модель, наочні посібники, паспарту, плакат, план, серія ілюстрацій, казка, довідник,
стіннівка, сценарій свята, фотоальбом.

Реалізація проектної технології навчання передбачає визначення дидактичної мети, яка

включає освітній, виховний та розвивальний аспекти.

Освітній аспект спрямовується на підвищення мотивації учнів для отримання нових

знань; формування вміння висувати, аргументувати та захищати свої ідеї; ознайомлення з
різними способами роботи з інформацією.

Розвивальний аспект сприяє розвитку дослідницьких і творчих здібностей молодших

школярів, критичного мислення, комунікативних умінь та навичок аналізу й рефлексії.

Виховний аспект впливає на формування загальнолюдських цінностей та почуття

відповідальності, самодисципліни, самоорганізації. Крім того, він має виховне значення,
оскільки збагачуває особистий досвід учнів та формує власний погляд на події.
Дуже важливе питання - оцінювання виконаних проектів, яке має передбачати
стимулюючий характер.

13.Технологія організації ігрової навчальної діяльності учнів початкової школи на

уроках з математики.
Ігрова технологія в початковій школі важлива, оскільки завдяки їй можна застосовувати
систему педагогічних прийомів, спрямованих на гармонізацію взаємодії педагог-учень
через задоволення актуальної потреби дітей до ігрової діяльності.
У навчальному процесі ігрова технологія запроваджується так:
 весь урок будується як сюжетно-рольова гра;
 структурний елемент уроку;
 багаторазове створення ігрових ситуацій під час уроку.
Ігрова навчальна технологія – це системний, заснований на особистісно-діяльнісному
підході засіб організації навчання учнів початкової школи, який передбачає
цілеспрямований педагогічний вплив з метою створення позитивної мотивації до
навчання.
Ігрова діяльність забезпечує добровільність, можливість вибору, задоволення потреб,
самореалізацію. Під час гри учні вчаться зосереджуватися, мислити творчо та самостійно,
у них розвивається увага та зростає прагнення до знань. Навіть найбільш пасивні учні
включаються в гру, докладають всіх зусиль, щоб не підвести товаришів по грі.
Головною метою застосування математичної гри є розвиток стійкого пізнавального
інтересу в учнів через різноманітність застосування математичних ігор. Математичні ігри
повинні розроблятися з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, з урахуванням
різних груп учнів: слабкі, сильні, активні, пасивні та ін. Вони повинні бути такими, щоб
кожен з учнів зміг проявити себе в грі, показати здібності, можливості, самостійність,
наполегливість, кмітливість, випробувати почуття задоволеності, успіху. Застосування
творчих ігрових технологій на уроках математики дуже ефективне, оскільки завдяки
елементам змагання та інтересу гра забезпечує взаємодію вчителя з учнями; гра сприяє
зацікавленню навчальним предметом; гра не тільки створює цікавий характер навчання
математики, але і забезпечує учням позитивний робочий настрій, допомагає їм творчо
боротися із труднощами; ігри значною мірою активізують розумовий розвиток дітей, а
також усі їхні психічні процеси; у грі прихований великий виховний потенціал; за
допомогою гри учні опановують знання про явища та предмети навколишнього світу.
Реалізація ігрової технології сприяє як найповнішому розкриттю індивідуальних
особливостей кожного учня, дає змогу вчителю привернути увагу учнів і протягом досить
тривалого часу підтримувати їхній інтерес до важливих ознак і складних питань теми, що
вивчається.
14.Технологія організації поетапного засвоєння учнями навчального матеріалу.
Технологія організації поетапного засвоєння учнями навчального матеріалу має
комплексний характер. Її упровадження в НУШ передбачає взаємодію різних навчальних
технологій в умовах існуючої класно-урочної системи навчання.
Комплексна технологія організації поетапного засвоєння учнями навчального матеріалу
покликана вирішити проблему продуктивного навчання учнів. Її аналогом вважається
технологія повного засвоєння навчального матеріалу.

Головною проблемою впровадження технології поетапного засвоєння навчального

матеріалу є правильне формулювання цілей, діагностична основа навчально-виховного
процесу, зворотній зв'язок з учнями та гарантоване досягнення результатів.

Загальні цілі визначаються в Державному стандарті, а далі вчитель, спираючись на вимоги

навчальних програм, формує мету до вивчення розділу, теми уроку, системи уроків.
Головними дидактичними ознаками системи уроків, які передбачають введення
технології організації поетапного засвоєння учнями навчального матеріалу, є:
цілеспрямованість на результат з певної теми; наступність між уроками, відповідність
послідовності їх змісту; безперервність впливу на формування предметних математичних і
ключових компетентностей; рівномірність розподілу в межах системи уроків вправ різного
цільового призначення, засобів мотиваційного й розвивального стимулювання.

Навчальна мета визначається з урахуванням місця даного уроку в системі уроків у межах
засвоєння певної теми. Виділяють такі рівні засвоєння знань: ознайомлення, розуміння ,
застосування; уміння , аналіз, оцінка. Досягнення учнями предметної математичної і
ключових компетентностей передбачає засвоєння знань на всіх шести рівнях, і тому немає
жодних підстав обмежуватися одним

Побудова уроку в початковій школі за умови реалізації технології поетапного засвоєння

учнями навчального матеріалу включає, крім визначення загальної навчальної мети уроку,
ще й формулювання мети кожного з навчальних блоків завдань, які виконуються учнями.

Крім навчальної мети, визначаються цілі виховання та розвитку учнів. Виховання на

уроці здійснюється через зміст і методи навчання, вплив особистості вчителя та колективні
стосунки учнів. Виховні цілі на уроках математики також необхідно спрямувати
на формування гуманних почуттів дітей, позитивного їх ставлення до життя.

Розвивальні цілі уроків визначаються вчителем відповідно до конкретного навчального

матеріалу, орієнтиром для цього є програма формування загальнонавчальних умінь і
навичок для учнів початкової школи.

Однією з умов упровадження комплексної технології організації поетапного засвоєння

навчального матеріалу на уроці є здійснення зворотнього зв'язку з дітьми, що дозволяє
вчасно коригувати їхню самостійну діяльність.

Реалізація комплексної технології організації поетапного засвоєння учнями навчального

матеріалу передбачає безперервний контроль та самоконтроль протягом уроку, однак
наприкінці доцільно провести обговорення реалізації плану, рефлексію та самооцінювання
діяльності учнів.
 15. Педагогічна технологія «Щоденні 3» (Daily 3).

Педагогічна технологія «Щоденні 3», розроблена Гейл Боші та

Джоан Мозер, покликана зацікавити учнів, зробивши
вивчення математики цікавим та доступним усім. Вона
заснована на педагогіці партнерства та особистісно
орієнтованому підході до навчання, де вчитель виступає
помічником та модератором.

1 етап. Підготовчий. Продемонструйте учням презентацію, з

якої вони дізнаються про основні види робіт та правила, за
якими доведеться працювати. Коли ви переконаєтеся, що
школярі зрозуміли суть методики, можна перейти до
уточнення деталей.

2 етап. Запуск діяльності.

3 етап. Практична робота. Починати знайомство з «Щоденні

3» необхідно з «математика самостійно». Аби діти засвоїли
цей вид діяльності, використовуйте план дій, що зветься «10
кроків до самостійності». Він навчить учнів самостійно
оцінювати мету, ставити завдання та знаходити мотивацію

Види діяльності у «Щоденні 3»

Математика самостійно (15-20 хв)
Математика письмово (15-20 хв)
У процесі роботи школярі відпрацьовують навички написання цифр,
числових рядів, розв’язування задач, рівнянь, обчислення прикладів,
виконання нерівностей (що передбачені програмою і вивчалися раніше).
Учитель готує завдання, які школярі мають виконувати впродовж
відведеного часу.
Для молодшокласників це можуть бути завдання на роздаткових аркушах на
кшталт: домалюй, обведи правильні числа, знайди правильну відповідь,
заштрихуй площу прямокутника, пройди лабіринтом, продовж візерунок,
знайди відмінності. Також діти можуть працювати над створенням власних
завдань.

Математика з другом (15-20 хв)

Цей вид діяльності вводиться лише тоді, коли діти впевнено виконують два
попередні. При цьому дитина може самостійно обирати партнера,
долучитися до малої групи або працювати з усім класом, виконуючи
завдання, підготовлені вчителем. Завдяки «Математиці з другом» діти
вчаться комунікувати, тоді як учитель допомагає налагодити співпрацю,
пояснює правила ігор та етапи вирішення завдань.
Основою такої колективної діяльності найчастіше є математичні ігри:
математичне доміно, утворення фігурок із паличок, лабіринти, математичне
лото, пошук закономірностей, завдання на конструювання та моделювання,
танграм.

16. Інформаційно-цифрові технології на уроках математики в початковій школі.

Використання комп'ютеру на уроках математики .

Виділяють два типи комп'ютерного навчання:

а) безпосередню взаємодію учнів з комп'ютером (навчання

без вчителя),
б) взаємодія учнів з комп'ютером через педагога, - зазвичай
тоді, коли не можна забезпечити комп'ютером кожного учня.
В обох, випадках необхідно враховувати, які саме функції
вчителя і учня при цьому автоматизуються і передаються
комп'ютеру.

Методика використання мультимедіа технологій припускає:

• вдосконалення системи управління навчанням на різних

етапах уроку;
• посилення мотивації навчання;
• поліпшення якості навчання і виховання, що підвищить
інформаційну культуру учнів;
• підвищення рівня підготовки учнів в галузі сучасних
інформаційних технологій;
• демонстрацію можливостей комп'ютера, не тільки як засобу
для гри.

Використовувати ІКТ на уроках математики можна по-

різному:

Використовувати відеопроектор і екран

Використання ресурсів мережі Інтернет.

17. Технології проблемного навчання на уроках математики в початковій школі

Проблемне навчання – це така організація навчального

процесу, яка передбачає створення під керівництвом педагога
проблемних ситуацій і активну пізнавальну діяльність учнів
для їх вирішення, у результаті чого відбувається творче
оволодіння знаннями, навичками, вміннями, розвиток
розумових здібностей.
 Під час проблемного навчання педагог не дає готових знань, а
організовує їх пошук учнями шляхом спостереження, аналізу
фактів, активної розумової діяльності.

Отже, головна особливість проблемного навчання  пошукова,

дослідна діяльність учнів. При цьому знання не даються в
готовому вигляді, а ставиться проблема для самостійного
вирішення. Найбільш суттєвою рисою проблемного навчання є
не постановка запитань, як думає більшість вчителів, а
створення навчальних проблемних ситуацій.

За способом розв'язання виділяють такі проблеми:

1) фронтальна  проблема, яку ставлять перед усім класом і вирішують
зусиллями всіх учнів;
2) групова  вирішується окремою групою учнів. Групи можуть
розв'язувати одну загальну або кожна свою окрему проблему;
3) індивідуальна  проблема, яку ставить сам учень або вчитель, але, як
правило, вирішує учень самостійно
Проблемна ситуація  ситуація, для оволодіння якою учень
або колектив мають знайти й застосувати нові для себе знання
чи способи дій.

Проблемна ситуація в навчанні математики – це пізнавальна

трудність, для подолання якої учні мають здобути нові знання
або докласти інтелектуальних зусиль.

Проблемні запитання можуть виникати під час розв’язування

нестандартної задачі, що потребує творчого підходу.
Для вирішення цих завдань використовуємо різноманітні творчі
вправи, запитання, цікаві задачі, логічні вправи, задачі-головоломки, задачі-
жарти, дидактичні ігри, загадки, ребуси
18. Технологія розвитку критичного мислення на уроках математики у
початковій школі.

https://naurok.com.ua/prezentaciya-zastosuvannya-metodiv-kritichnogo-mislennya-
na-urokah-matematiki-v-pochatkoviy-shkoli-342132.html

19. Інтерактивні технології навчання математики у початковій школі.

Інтерактивне навчання у початковій школі може відбуватися : у парах (2

учні); у групках (3-4 учні); у малих групах (5-7 учнів) разом з учителем.

У 1 класі доцільно використовувати такі інтерактивні технології : «Робота

в парах», «Знайди когось», «Мікрофон», «Незакінчене речення». У 2
класі : «Робота в малих групах», «Карусель». У 3-4 класах : «Мозаїка»,
«Проект», «Прес», «Дерево рішень», «Шкала думок» та ін.

Я ввважаю, що використання інтерактивних технологій

навчання математики молодших школярів варто розпочинати з роботи в
парах. Саме в роботі в парах діти мають можливість спілкуватися, що є
важливим для цього вікового періоду. Під час роботи з партнером кожний
з учнів працює активно, незважаючи на те, що увага дітей молодшого
шкільного віку нестійка і вони часто відволікаються. Роботу в парах
можна використовувати на будь-якому етапі уроку математики, навіть на
етапі перевірки самостійної роботи, зокрема й домашньої, коли учні
звіряють відповіді завдань і в разі розходження, доводять правильність
своєї відповіді.

До інтерактивних технологій навчання належать: мікрофон, мозковий

штурм, займи позицію, навчаючи – вчуся, робота в парах, робота в
трійках, розігрування сюжетної задачі.Теоретично технології
інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та
фронтальні. Групові технології передбачають взаємодію учасників малих
груп (на практиці від 2 до 6 осіб), фронтальні – спільну роботу та
взаємонавчання всього колективу. Час обговорення в малих групах – 3-5
хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина .

Групові технології (навчання у співробітництві): робота в

парах («обличчям до обличчя, один –удвох-усі разом»); робота в
трійках; (ротаційні) трійки; 2+2=4; карусель; робота в експертній групі;
акваріум. Фронтальні технології: велике коло; мікрофон; незакінчені
речення; мозковий штурм; аналіз дилеми (проблеми); мозаїка
 20. Навчання через дослідження у процесі вивчення початкового курсу
математики

Змістова лінія «Математичні задачі і дослідження» спрямована на формування

в учнів здатності розпізнавати практичні проблеми, що розв’язуються із
застосуванням математичних методів, на матеріалі сюжетних, геометричних і
практичних задач, а також у процесі виконання найпростіших навчальних
досліджень

ДОСЛІДНИЦЬКЕ НАВЧАННЯ

На уроках математики доцільно залучати учнів до

дослідницької діяльності, під час якої ознайомити з
основними етапами наукового дослідження – такими як
спостереження та експеримент.

Дослідницька діяльність учнів на уроці передбачає:

 дослідницький підхід до введення понять;

 виконання дослідницьких робіт;

 розв’язування задач на дослідження.

 За дослідницького підходу вчитель не дає нову для учнів
інформацію в готовому вигляді, а підводить учнів до
усвідомлення поняття за допомогою навчально-
пізнавальної діяльності.

Дослідницькі роботи можна пропонувати як для

виконання у класі, так і вдома.

21. Технології змішаного навчання на уроках математики в початковій школі

Змішане навчання – це навчальний підхід який суміщає навчання з
участю вчителя ( обличчя до обличчя ) і онлайн навчання.
Всі учні класу діляться на групи, які працюють в окремих частинах класу
- станціях. Станції мають різні цілі:

 робота з учителем – отримання оберненого зв’язку від учителя;

 онлайн навчання – розвиток навичок самостійної роботи, особистій
відповідальності, саморегуляції, вміння навчатися;
 проектна робота – застосування знань у розв’язанні практичних задач,
розвиток комунікативних навичок і отримування оберненого зв’язку від
однокласників.

Під час уроку учні переходять від станції до станції так, щоб побувати
на кожній із них. Робота на станції триває 10 хвилин. Склад груп
змінюється від уроку до уроку в залежності від педагогічної задачі. В
кожній групі є учень, який відповідає, організовує і оцінює роботу
кожного члена групи . Сам вчитель, працюючи з кожною групою,
оцінює знання учнів і допомагає у розв’язанні проблем з теми. В кінці
уроку проводиться аналіз виконаної роботи, розбираються основні
помилки, виставляються оцінки, задається домашнє завдання.

22. Здоров’язберігаючі технології організації навчально-виховного процесу під час

навчання математики
 Здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для
перебування,навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання
раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових,
статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм відповідність
навчального та фізичного навантажень можливостям дитини.
Важливими завданнями здоров’язберігаючих технологій є:
• рухова активність дітей і молоді;
• максимальне використання природи, мистецтва для духовного, емоційного
розвитку учнів;
• створення позитивного мікроклімату в колективі навчального закладу;
• використання можливостей класної, позакласної та позашкільної роботи у
початковій ланці школи;
• підвищення педагогічної культури батьків засобами педагогічної
пропаганди;
З метою профілактики стомлення, порушення постави, зору учнів
необхідно проводити на уроках фізкультхвилинки, гімнастики для очей
при навчанні письму, читанню, математики та ін. )