План заняття

1. Поняття передового педагогічного досвіду.

2. Види передового педагогічного досвіду:

- комплексний;
- локальний;
- індивідуальний;
- новаторський;
- зразковий;
- дослідницький.

3. Сутнісні характеристики педагогічного досвіду:

- забезпечення позитивного результату при менших, ніж зазвичай, затратах
часу і сил;
- системна перебудова педагогом своєї діяльності на основі принципово нової
ідеї або сукупностей ідей, в результаті чого досягається значне і стійке під-
вищення ефективності педагогічного процесу;
- відсутність перевантаження учнів додатковими заняттями, великим обсягом
домашніх завдань, коли успіхи з одного навчального предмета досягаються
за рахунок інших навчальних дисциплін.

4. Критерії оцінювання передового педагогічного досвіду та їх

характеристика:
- актуальність;
- творча новизна;
- висока результативність і ефективність;
- стабільність;
- перспективність і відтворюваність;
- маневреність.

5. Етапи виявлення, вивчення та узагальнення передового педагогічного

досвіду:
- аналіз «Положення про виявлення, вивчення та узагальнення передового
педагогічного досвіду».

1.Педагогічний досвід - це система педагогічних знань, умінь і навичок,

способів здійснення творчої педагогічної діяльності, емоційно-ціннісних
ставлень, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи.

Педагогічний досвід може бути масовим і передовим. Передовий

педагогічний досвід формується на основі масового завдяки оволодінню
об'єктивними педагогічними закономірностями (Ю. К. Бабанський).
Передовий педагогічний досвід - це діяльність педагога, яка забезпечує
стійку ефективність навчально-виховного процесу шляхом використання
оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання, нових
систем навчання і виховання або вже відомих форм, методів, прийомів,
засобів роботи на основі їх удосконалення.

Передовий педагогічний досвід — це результат творчої діяльності

педагога з елементами новизни, спрямований на реалізацію актуальних
завдань навчання й виховання. Передовий педагогічний досвід має
оцінюватися за такими основними критеріями:
● 1. Актуальність і перспективність. Тобто він має сприяти вирішенню
завдань сучасного етапу розвитку освіти, задовольняти потреби
педагогічної практики, допомагати в подоланні труднощів при
здійсненні навчально-виховного процесу.
● 2. Висока результативність, стабільність показників, оптимальність. Це
означає, що застосування досвіду повинно сприяти підвищенню рівня
навчальних досягнень учнів, забезпечувати постійну ефективність і
стабільність результатів протягом тривалого часу за менших витрат
часу й зусиль.
● 3. Наукова обґрунтованість, тобто відповідність основним принципам,
законам педагогічної діяльності. Однак слід зазначити, що в деяких
випадках досвід суперечить загальноприйнятим положенням
педагогічної науки. У таких випадках необхідно здійснити ґрунтовні
дослідження, забезпечити оцінювання компетентними спеціалістами,
щоб мати змогу вважати цей досвід передовим.
● 4. Існування елементів новизни й оригінальності. Незалежно від того,
чи виходять автори досвіду за межі відомих форм і методів, чи
здійснюють педагогічний процес у цих самих межах, вони завжди
вносять до нього щось індивідуально значуще. Елементи новизни
можна сьогодні простежити в досвіді таких відомих учителів, як В. Ф.
Шаталов, М. П. Гузик, Б. І. Дегтярьов, М. М. Палтишев, О. А.
Захаренко та багато інших.
● 5. Можливість творчого наслідування досвіду іншими педагогами. Ті,
хто вивчає передовий досвід, повинні вичленити з нього те суттєве, що
може стати надбанням основної маси вчителів. Варто зауважити, що й
учителі мають бути підготовленими до наслідування, сприйняття
передового досвіду. З цього приводу видатний педагог П. П.
Блонський писав:
● «Шляхом практики мистецтву виховання може навчитися лише той,
хто засвоїв та заздалегідь вивчив теорію та підготовлений до тих
вражень, які має дати йому досвід». Інакше кажучи, якісне зерно,
висіяне в поганий ґрунт, не проросте.

Передовий педагогічний досвід розрізняють за обсягом і рівнем творчої

самостійності його автора.
За обсягом виділяють такі види досвіду: система роботи установи
(школи, відділу народної освіти, методичного кабінету і под.); система
роботи працівника (учителя, директора, інспектора-методиста тощо);
вирішення важливої педагогічної проблеми у закладі освіти (моральне
виховання учнів); вирішення важливої педагогічної проблеми у діяльності
окремих педагогів (індивідуалізація навчання у процесі викладання
математики); певні форми, методи і прийоми, які застосовуються у
навчальному закладі; форми, методи і прийоми, якими послуговуються
окремі педагоги.
За рівнем творчої самостійності виділяють такі види передового
педагогічного досвіду: раціоналізаторський і новаторський .
Раціоналізаторський досвід - це досвід, створений у рамках відомих
форм, методів і прийомів педагогічної діяльності, який вирізняється новим
оригінальним підходом до їх використання, що спричиняє підвищення якості
навчання, виховання та управління.
Новаторський досвід - це досвід, який запроваджує і реалізує нові
прогресивні ідеї, визначає нові шляхи вирішення окремих і загальних
педагогічних завдань; використовує нові форми, методи, прийоми, системи
діяльності, донині невідомі педагогічній науці та шкільній практиці; істотно
модифікує відомі форми, методи й прийоми діяльності, переорієнтовуючи їх
на вирішення сучасних завдань.

На практиці розрізняють три рівні передового педагогічного досвіду:

Науковий рівень. Досвід суперечить існуючій усталеній практиці. Він

виявляється у принципово нових закономірностях в організації навчально-
виховного процесу й вимагає зміни навчальних програм, підручників. Цей
досвід можна характеризувати як новаторський. Новаторство — рушійна
сила прогресу. Педагог-новатор — це людина, що
пропонує нову ідею, втілення якої потребує принципово нового підходу
(досвід Ш. Амонашвілі з оцінювання знань, умінь, навичок, рівня розвитку
дітей без застосування бальної системи; перспективне навчання С.
Лисенкової, коли наступна тема курсу готується в змісті попередньої, а тому
учні легше її засвоюють, що економить час і підвищує якість навчання,
виховання та розвитку учнів тощо).
Методичний рівень. Розкриття технології досвіду конкретної методичної
ідеї, яка передбачає внесення в педагогічну теорію суттєво нового — методу,
прийому, засобу навчання, принципово нового типу посібників (липецький
метод коментованого письма, опорні сигнали В. Шаталова, опорні схеми С.
Лисенкової тощо). Цей рівень не вимагає перебудови навчальних планів,
програм, підручників.
Практичний рівень. Досягнення педагогічної майстерності, тобто
бездоганного, гнучкого, доцільного застосування вже відомого в педагогіці й
методиці. Новизна в цьому разі проявляється в деталях (вдало підібрані
приклади, оригінально складена система завдань, чітко налагоджена система
контролю за рівнем навчальних досягнень учнів на всіх етапах уроку;
система роботи з розвитку пізнавальних здібностей учнів у процесі навчання
та виховання; оптимальне використання форм і методів у процесі реалізації
ідей розвиваючого навчання тощо). Майстерність, накопичуючись кількісно,
може дати нову якість, тобто сформувати вчителя-майстра, потенційного
носія передового педагогічного досвіду. Як правило, саме на цьому рівні
узагальнюють досвід керівники шкіл

На важливу роль педагогічного досвіду вказували К.Д.Ушинський,

А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський.
К.Д.Ушинський, зокрема, виділяє таке поняття як педагогічна
досвідченість, під якою він розуміє факти виховання, пережиті вчителем. Ці
факти «повинні зробити вплив на розум вихователя, класифікуватися в
ньому за своїми характерними особливостями, узагальнюватися, стати
думкою, і вже ця думка, а не сам факт зробиться правилом виховної
діяльності вчителя».
А.С.Макаренко розкрив діалектичну природу педагогічного досвіду,
вказавши на важливість індукції і дедукції в ньому.
На творчий підхід у використанні чужого досвіду вказував
В.О.Сухомлинський. «Досвід уявляється мені садом квітучих троянд. Ось нам
треба пересадити цей квітучий кущ із саду на своє поле. Що для цього треба
зробити? Насамперед вивчити грунт свого поля, додати те, чого в ньому не
вистачає. Підготувати цей грунт, потім уже пересаджувати. Але як? Разом з
грунтом, не оголюючи коренів».

2.Науковці поділяють педагогічний досвід на різні групи: передовий,

масовий (позитивний), недостатній. Масовий досвід є характерним для
основної маси педагогічних працівників. Недостатній досвід — це досвід
помилковий або застарілий, досвід роботи молодих учителів.
Передовий педагогічний досвід — це досвід, який забезпечує високу
результативність як на основі сумлінного виконання обов'язків, так і
новаторства.

Передовий педагогічний досвід залежно від обсягу теми поділяють на

комплексний і локальний, а за кількістю авторів — на індивідуальний
та колективний.

Комплексний досвід охоплює значну кількість питань роботи вчителя чи

педагогічного колективу (наприклад, система роботи вчителя з розвитку
зв'язного мовлення учнів, система роботи педколективу навчально-
виховного закладу щодо формування національної свідомості учнів).
Локальний досвід охоплює окреме питання чи кілька взаємозв'язаних
питань (наприклад, досвід роботи вчителя математики з проблеми
диференціації навчання школярів, досвід педколективу з питань оптимізації
навчально-виховного процесу).

Індивідуальний досвід — це конкретний педагогічний досвід.

Колективний досвід — це досвід педколективу навчально-виховного
закладу, творчого об'єднання вчителів тощо.

Передовий педагогічний досвід поділяють на новаторський і

зразковий.

Новаторський досвід виділяється певною оригінальністю, новизною.

Новизна досвіду може мати об'єктивний або суб'єктивний характер. Якщо
новизна досвіду має об'єктивний характер і пошуки педагога-новатора
носять експериментальний характер, то такий досвід називають
дослідницьким.Новаторський досвід може відрізнятися певною
оригінальністю, вдосконаленням форм, методів, засобів навчання і
виховання на основі творчого їх використання. Такий досвід називають
раціоналізаторським.
Досвід педагога-новатора, що має експериментальний характер, називають
дослідницьким.

Зразковий досвід — це досвід роботи сумлінних вчителів, які

використовують досягнення педагогічної науки і практики, методичні
рекомендації, розроблені вченими, методистами, і педагогічна діяльність
яких служить зразком для інших.

------------------------------------------------------------------------------------------
Залежно від теми та змісту передовий педагогічний досвід може бути:

комплексний, що охоплює різні питання навчально-виховного процесу

(зміст, методи, прийоми, форми навчання), втілення досягнень педагогіки та
психології і орієнтується на поглиблення професійного досвіду;

локальний – це досвід доробку викладача чи педагогічного колективу в

побудові певних компонентів навчально-виховного процесу: цільового,
стимулюючо-мотиваційного, змістового, операційно-діяльнісного,
контрольно-регулятивного, оцінно-результативного. Найчастіше стосується
певної проблеми, над якою колектив або конкретний учитель;

цільовий, що визначається педагогічними реформами або переглядом

навчальних програм. Також може стосуватися індивідуальної програми
підвищення кваліфікації викладача чи введення в діяльність учителів-
початківців або, наприклад, з метою кар’єрного зростання (підготовки
резерву директорів шкіл). Також цей напрямок може забезпечувати
розширення досвіду в галузях, які не відносяться до предмета викладання
(іноземна мова, ІКТ).

За характером діяльності передовий педагогічний досвід поділяється

на:

дослідницький – це експериментальні пошуки способу реалізації наявної

педагогічної ідеї;

раціоналізаторський – якщо знахідки оригінальні, відрізняються від

досягнутого в науці і практиці, спрямовані на вдосконалення традиційних
підходів і поглядів;

новаторський - досвід, що містить принципово нові для системи освіти

педагогічні ідеї.

За кількістю авторів, носіїв досвіду (окремий педагог, група педагогів,

методичне об’єднання працівників закладів освіти, районних науково-
методичних центрів) передовий педагогічний досвід може бути:
● колективним
● груповим
● індивідуальним

У структурі передового педагогічного досвіду виділяють:

● елементи досвіду, обумовлені індивідуальною своєрідністю особистості

викладача;
● прийоми і способи діяльності, характерні тільки для даної
загальноосвітньої галузі;
● найбільш загальні прийоми і способи діяльності, які можуть бути
використані в інших галузях.

3.

4.Актуальність досвіду передбачає відповідність досвіду вимогам

сучасності, соціальному замовленню, тенденціям суспільного розвитку,
державній і регіональній освітній політиці; спрямованість на вдосконалення
навчально-виховного процесу; формування інтелектуального потенціалу
особистості; використання засобів розкриття здібностей і талантів кожної
дитини, виховання високоморальної особистості.

Актуальність зумовлюється масштабністю розповсюдження досвіду. Про

ступінь актуальності можна судити за кількісним показником – по тому,
скільком людям цей досвід потрібен.
Творча новизна полягає в комбінуванні вже відомих методик, відкритті
нових форм, методів, способів педагогічної діяльності; вихід за межі відомого
в науці і масовій практиці; в раціоналізації або вдосконаленні окремих сторін
педагогічної діяльності, в оновленні освітніх засобів і правил їх застосування,
постановці і вирішенні нових педагогічних завдань.

Без цієї якості досвід не є передовим. Якщо в досвіді немає новизни, він не
являє собою для інших ніякого інтересу.

Висока результативність і оптимальність – невід’ємний показник, що

передбачає забезпечення відповідного рівня знань, умінь і навичок в обсязі
державної програми (стандартів освіти) з урахуванням індивідуальних
особливостей і здібностей кожного учня, їхньої вихованості, сформованості
світогляду; результативність найвища в порівнянні з масовим рівнем або
однакова з ним при використанні меншому часу та зусиль; сприяє сталості
одержаних результатів у часі, раціональності витрат часу, зусиль, засобів.

Найбільш результативним і ефективним є досвід з інноваційним потенціалом,

який визначається перевагою нових ідей.

Стабільність (надійність) – достатня апробованість досвіду, проявляється

у стійкій ефективності та стабільності методів, прийомів, форм роботи, які
повторюються, постійно використовуються в діяльності педагога, і стійких
результатів в умовах застосування узагальненого досвіду іншими
педагогами.

Перспективність і відтворюваність – характеризують досвід з точки зору

забезпечення можливості наслідування його та перенесення в педагогічну
практику для застосування іншими педагогами; довгострокове збереження
актуальності результатів, які отримано за рахунок освоєння досвіду.

Унікальність і маневреність, тобто неповторність, здатність забезпечити

вибір навчальних засобів (програм, підручників) залежно від потреб і
можливостей учнів.

5.У поширенні ППД виділяють декілька етапів: виявлення, вивчення,

узагальнення, опис і поширення.

Виявлення ППД

Виявлення передового педагогічного досвіду – дуже непросте завдання.

Воно відбувається в ході:

 ● - моніторингу;
● - звіту педагога про результати роботи над методичною темою;
● - здійснення внутрішнього контролю;
● - вивчення результатів роботи педагога над темою самоосвіти;
● - атестації педагогічних кадрів.
● - в ході районних оглядів, конкурсів;

Виявлення передового педагогічного досвіду передбачає:

● - визначення об’єкта (носія) передового досвіду;

● - аналітичну оцінку вихідних матеріалів;
● - систематизацію відомостей про передовий досвід та комплектування
довідково-інформаційних матеріалів.

Виявлення передового педагогічного досвіду ґрунтується на методологічних

засадах:

● - об’єктивності. Педагогічні факти, результати педагогічної діяльності

мають бути оцінені об’єктивно, відповідально, конкретно;
● - комплексності. У підході до оцінки педагогічних явищ необхідно
виходити з виявлення провідної ланки у структурі цілісного процесу, з
урахуванням аналізу реальної педагогічної ситуації;
● - науковості. Виявлення досвіду відбувається з позицій найновіших
досягнень педагогічної теорії, тісного взаємозв’язку її з практикою,
наукового осмислення практичних здобутків.

Науково обґрунтованим вважається виявлення досвіду на основі розробленої

і обґрунтованої системи критеріїв та показників.

Виявлення передового педагогічного досвіду.

Виявлення передового педагогічного досвіду проходить на рівні:

навчального закладу; Навчально-методичного центру професійно-технічної
освіти у області (далі – НМЦ ПТО).

Роботу з виявлення передового педагогічного досвіду в навчальних закладах

організовують директор, заступники директора, методист, старший майстер,
голови методичних комісій; в НМЦ ПТО – методист відповідного напрямку
професійної діяльності.
На рівні навчального закладу передовий педагогічний досвід роботи
виявляється в ході: моніторингу реалізації програми розвитку навчального
закладу; звіту педагога про результати роботи над методичною темою;
здійснення внутрішньоучилищного контролю; творчого звіту педагога про
результати діяльності на засіданнях методичних комісій, методичних тижнів і
т.д.; атестації педагогічних працівників.
На рівні НМЦ ПТО виявлення передового педагогічного досвіду проходить: у
процесі моніторингу дослідно-експериментальної, науковометодичної роботи
педагогів професійно-технічних навчальних закладів з реалізації проектно-
програмних заходів обласної програми розвитку професійно-технічної освіти,
діяльності експериментальних майданчиків; у ході моніторингу діяльності
об’єднань педагогічних працівників із реалізації проектно-програмних
заходів обласної програми розвитку професійно-технічної освіти; під час
оглядів, конкурсів («Учитель року» тощо); під час атестації педагогічних
працівників і керівників професійнотехнічних навчальних закладів; за
результатами незалежної експертизи.

Виявлення передового педагогічного досвіду передбачає: визначення

об’єкта (носія) передового досвіду; аналітичну оцінку вихідних матеріалів;
систематизацію відомостей про передовий досвід та комплектування
довідково-інформаційних матеріалів.

Об’єкт для вивчення передового досвіду визначається в результаті аналізу

даних внутрішньої та зовнішньої інформації: до внутрішньої інформації
належать: звітні матеріали про переможців проведених конкурсів,
тематичних оглядів і т.д.; відомості про прийоми і методи роботи педагогів-
новаторів; до зовнішньої інформації – матеріали шкіл передового
педагогічного досвіду, семінарів, конференцій; інформаційні, методичні
матеріали НМЦ ПТО.

Виявлення передового педагогічного досвіду ґрунтується на методологічних

засадах: об’єктивності (педагогічні факти, результати педагогічної
діяльності мають бути оцінені об’єктивно, відповідально, конкретно);
комплексності (у підході до оцінки педагогічних явищ необхідно виходити з
виявлення провідної ланки у структурі цілісного процесу, з урахуванням
аналізу реальної педагогічної ситуації); науковості (виявлення досвіду
відбувається з позицій найновіших досягнень педагогічної теорії, тісного
взаємозв’язку її з практикою, наукового осмислення практичних здобутків).
Науково обґрунтованим вважається виявлення досвіду на основі розробленої
та обґрунтованої системи критеріїв і показників.

Вивчення, експертна оцінка та узагальнення передового

педагогічного досвіду
Підставою для вивчення та узагальнення передового досвіду є:у
навчальному закладі: рішення методичної комісії навчального закладу
(протокол); рекомендація адміністрації навчального закладу (довідка за
підсумками діяльності, наказ); рішення педагогічної ради (протокол
педради);
у НМЦ ПТО: рекомендації обласного методичного об’єднання педагогічних
працівників (протокол); наказ управління освіти і науки
облдержадміністрації за підсумками обласних конкурсів і на підставі
рекомендацій НМЦ ПТО; рішення навчально-методичної ради НМЦ ПТО.

Вивчення передового педагогічного досвіду становить, як правило, один рік.

Вивчення педагогічного досвіду за своїм характером є дослідницька

діяльність, що включає безпосереднє спостереження за живим педагогічним
процесом, наукове осмислення педагогічного явища, аналіз і порівняння
результатів, підтвердження досвіду конкретними прикладами педагогічної
діяльності працівника.

Для вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду наказом

навчального закладу або НМЦ ПТО створюється експертна комісія, до складу
якої входять представники адміністрації та компетентні педагоги навчального
закладу; фахівці НМЦ ПТО, управління освіти і науки облдержадміністрації.

Експертна комісія складає план і здійснює вибір оптимальних методів із

вивчення та узагальнення передового досвіду.

Узагальнення передового педагогічного досвіду становить один рік. Рішення

про порядок узагальнення приймає навчальний заклад, НМЦ ПТО.

Відповідальна за узагальнення досвіду особа систематизує дібраний

матеріал, здійснює опис, визначає форму узагальнення, готує відповідний
документ (протокол, рекомендації, довідку, наказ) і подає на експертну
комісію, яка складає експертний висновок і дає рекомендації з оформлення
досвіду роботи з метою його подальшого поширення.

Підготовлені матеріали досвіду розглядаються та обговорюються на засіданні

методичної комісії, педагогічної ради; обласного методичного об’єднання
педагогічних працівників, у результаті чого порушується клопотання про
затвердження конкретного досвіду.

На основі матеріалів, поданих до розгляду вищим колегіальним органом

навчального закладу; навчально-методичною радою НМЦ ПТО про
затвердження конкретного передового педагогічного досвіду, виноситься
рішення про затвердження (незатвердження) передового педагогічного
досвіду. Це рішення затверджується наказом навчального закладу або НМЦ
ПТО.

Після отримання позитивного рішення вищого колегіального органу щодо

затвердження передового педагогічного досвіду заповнюється Картка обліку
(додається) та робиться відповідний запис у картотеці перспективного
педагогічного досвіду.
Матеріали затвердженого досвіду розміщуються на сайтах навчальних
закладів, НМЦ ПТО упродовж року від часу їх затвердження.