ДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ СУЧАСНОГО УРОКУ

НЕ 1. Мета і результат уроку в контексті компетентнісного підходу

НЕ 2. Типи, види та варіативність структур уроку
НЕ 3. Принципи конструювання компетентнісно зорієнтованого уроку
НЕ 4. Особливості організації і проведення технологічних уроків

Актуальність. Проблема розвитку професійної компетентності вчителів

щодо організації і проведення уроку є актуальною, бо потребує практичної
реалізації концептуальних засад Нової української школи, осмислення уроку як
важливої складової внутрішньої системи забезпечення якості освіти.
Мета. Розвинути професійну компетентність учителів щодо організації і
проведення уроку.

НЕ 1. Мета і результат уроку в контексті компетентнісного підходу

Мета як стан майбутнього, що проектується, виступає прообразом
передбачуваного / прогнозованого / очікуваного результату. Отже, між метою і
результатом існує тісний змістово-функціональний зв'язок.
Триєдина мета уроку поєднує навчальний, виховний та розвивальний
компоненти, що орієнтовані на формування ключових компетентностей учнів
та відповідних результатів навчання (див. таблицю).
Реалізація компетентнісного підходу через цільовий компонент уроку
передбачає осмислення поняття "компетентність" як освітнього результату,
що поєднує знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності,
особисті якості, що визначають здатність особи успішно провадити діяльність у
нових непередбачуваних умовах1.
У таблиці подано орієнтовну модель формування цілей уроку в проекції
на зміст і структуру нормативно заданого поняття "компетентність".

1
Нова українська школа: основи Стандарту освіти. – Львів, 2016. – С. 10.
©О.Я.Мариновська
 Компетентнісна спрямованість формування триєдиної мети уроку

ДОМІНАНТИ ЦІЛЕФОРМУВАННЯ
Триєдина Результат
подано через зміст і структуру поняття
мета навчання
"компетентність"
Навчальна: формувати знання
вміння
навички
Див. навчальну
Виховна: виховати особистісні якості
програму
Розвивальна: розвинути способи мислення
погляди
ціннісну сферу учня

Етапи роботи з метою / цілями уроку:

 цілеформування (мета формується у процесі підготовки до уроку);
 цілепокладання (мета повідомляється / покладається до реалізації у ході
проведення уроку вчителем або із залученням учнів);
 цілереалізація (мета реалізується / досягається на уроці).
Цілепокладання уроку. Розрізняють цілепокладання як:
 етап роботи вчителя на уроці;
 метод навчання учнів, яких залучають до визначення очікуваних
результатів уроку.
Спосіб конструювання цілей2 ‒ через діяльність учнів – сприяє
реалізації компетентнісного підходу в навчальному процесі, зорієнтованого на
учіння, розвиток суб’єктності учня.
Критерій ефективності уроку3 – досягнення мети, завдань та очікуваних
результатів навчального заняття.

2
Рекомендовано: Кларин М. В. Инновации в обучении: метафоры и модели. Анализ зарубежного
опыта / М. В. Кларин. − М. : Наука, 1997. – С. 30‒37.
3
Детальніше див.: Бобровський М.В., Горбачов С.І., Заплотинська О.О. Рекомендації до побудови
внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладі загальної середньої освіти. – Київ,
Державна служба якості освіти, 2020 - 240 с.
©О.Я.Мариновська
 НЕ 2. Типи, види та варіативність структур уроку
Класифікація уроків на основі: дидактичної мети (В.Онищук):
особливостей процесу навчання і його складових частин (С.Іванов); змісту,
дидактичної мети і способів проведення (І.Козанцев); цілей уроку та місця
уроку в загальній системі уроків (Б.Єсипов).
Типи уроків (за дидактичною метою):
урок засвоєння нових знань;
урок формування умінь і навичок;
урок застосування знань, умінь і навичок;
урок узагальнення та систематизації знань;
урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок;
комбінований (змішаний) урок.
Види уроків. Уроки, що виходять за рамки типових особливостей їх
організації і проведення, позиціонують як нетипові / нетрадиційні. Об’єднують
такі уроки в групи за видами, керуючись обраним принципом класифікації. Так,
виокремлюють уроки на ігровій основі (урок-змагання, урок-казка і т.д.),
міжпредметній (інтегровані, бінарні), з використанням інформаційно-
комунікаційних технологій тощо.
Структура уроку – це сукупність, взаємозв’язок елементів уроку, що
репрезентують послідовність етапів його проведення.
Кожен тип уроку (традиційний за формою організації і проведення) має
свою структуру, що обумовлена місцем уроку в системі уроків за календарно-
тематичним плануванням, логікою навчальної діяльності вчителя й учнів задля
досягнення конкретної дидактичної мети.
Кожен вид уроку (нетрадиційний за формою організації і проведення)
теж має свою структуру, що розробляється на основі типової у процесі
моделювання заняття. Вона характеризується не тільки гнучкістю й
варіативністю, але й особистісною орієнтацію, креативністю вирішення
поставлених мети, завдань уроку.

©О.Я.Мариновська
 Варіативна структура уроку. Виокремлюють стійку і гнучку структури
уроку. З позицій особистісно зорієнтованої освіти більш продуктивною є
гнучка структура уроку, варіативна за суттю, що сприяє реалізації творчого
підходу вчителя до організації і проведення заняття.

НЕ 3. Принципи конструювання компетентнісно зорієнтованого

уроку
Принципи ‒ основоположні ідеї, вихідні положення, що регулюють
процес навчання / виховання. Це певні норми, що слугують орієнтиром
діяльності вчителя як вияв дії закономірностей.
Конструювання є складовою проектування, зокрема, уроку. Тому на
етапі підготовки до нього розробляється поурочний план, основними
структурними компонентами якого виступають: тема, мета, тип / вид уроку,
етапи реалізації, що включають конкретні компетентнісно зорієнтовані
завдання / задачі / ситуації тощо.
Технологічна логіка конструювання уроку передбачає:
по-перше, дотримання загальних педагогічних принципів, як-от:
людиноцентризму, гуманізації та демократизації, цілісності та системності,
наступності й неперервності, інтеграції науки і практики, інноваційності, що
розкривають особливості організації освітнього процесу;
по-друге, дотримання дидактичних принципів (принципів навчання), як-
от: науковості; зв'язку теорії з практикою; систематичності та послідовності
навчання; цілеспрямованості навчання; свідомості та активності навчання;
наочності й доступності; емоційності та партнерської взаємодії4; міцності й
ґрунтовності результатів навчання; врахування вікових та індивідуальних
особливостей учнів, зокрема, з особливими освітніми потребами5, що
розкривають особливості організації навчального процесу;

4
Уточнено. Адже на розвиток принципів навчання впливає рівень розвитку науки та передової
педагогічної практики в певних соціально-економічних умовах.
5
Уточнено.
©О.Я.Мариновська
 по-третє, дотримання принципів конструювання уроку як основної
форми організації навчального процесу на засадах компетентнісно
зорієнтованого підходу, як-от:
інтерсуб’єктного навчання (конструювання завдань уроку з опорою на
суб’єктний досвід учнів, їх інтерактивну взаємодію);
ситуативного навчання (конструювання завдань уроку на
міжпредметній основі з використанням конкретних практико зорієнтованих
ситуацій);
рефлексивного навчання (конструювання завдань уроку, що
передбачають налагодження зворотного зв’язку засобами рефлексії);
ціннісно-смислового навчання (конструювання завдань уроку, зміст яких
орієнтований на утвердження гуманістичних цінностей та смислів).
Системний підхід до конструювання уроку полягає в тому, що
сучасний урок як відкрита система узгоджує взаємодію різних наукових
підходів, зокрема, особистісно зорієнтованого (учень як суб’єкт учіння),
технологічного (конструювання процесу навчання задля досягнення мети,
завдань уроку), розвивального (показником розвитку учня є здатність до
безперервного цілепокладання), компетентнісного (компетентність як
практична досвідченість6, виявом якої слугує практична вмілість учня).
Конструювання сучасного уроку7
Особистісно зорієнтований компонент уроку
Суб’єкт-суб’єктна взаємодія
Опора на суб’єктний досвід учня
Конструювання діалогічної структури уроку
Моделювання особистісної форми змісту
Технологічний компонент уроку
Правильність визначення мети, завдань уроку щодо теми

6
Бех І.Д. Діяльнісний та компетентнісний підходи: сутність і сфери застосування / І.Д. Бех //
Директор школи, ліцею, гімназії. – 2014. − № 1−4. – С. 34.
7
Детальніше див. : Мариновська О.Я. Компетентнісно зорієнтована освіта: теорія і практика /
О.Я.Мариновська // Педагогічна інноватика & Менеджмент інновацій : навч.-метод. посіб. /
О.Я. Мариновська. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2019. – С. 144‒170.
©О.Я.Мариновська
 Відповідність добору змісту щодо мети, завдань, теми
Доцільність вибору типу, структури щодо мети, завдань уроку
Оптимальність добору методів, прийомів, форм щодо мети, завдань
Розвивальний компонент уроку
Повідомлення теми, мети уроку
Завданнєве оформлення уроку
Емоційно-ціннісне ставлення учнів до навчання
Досягнення мети, завдань уроку
Компетентнісно зорієнтований компонент уроку
Активізація навчально-пізнавальної діяльності
Організація самостійної пізнавальної діяльності
Залучення до рефлексивної діяльності
Формування практичної вмілості учнів
Отже, урок8 не повинен бути самоціллю, бо виступає інструментом,
засобом навчання, виховання та розвитку особистості учня.

НЕ 4. Особливості організації і проведення технологічних уроків9

Дидактичні аспекти конструювання технологічних уроків
Задля спрощення процедури освоєння технології педагогами у ході
методичної роботи запропоновано модель рівневого розшарування педагогічної
технології10:
науково-теоретичний рівень – сукупність філософських, соціально-
педагогічних, психологічних і дидактичних положень, що її обґрунтують;
концепт – незмінна складова технології, що схоплює сутнісну
(смислову) ідею та притаманні саме їй змістові, операційні, діагностичні й
організаційні заходи (технологічні процедури); розкриває інваріантний,

8
Діагностичний інструментарій вчителя подано в додатку. Див. : технологічна картка векторного
аналізу / самоаналізу ефективності уроку.
9
Детальніше див. : Мариновська О.Я. Технологізація освіти: теорія і практика / О.Я.Мариновська //
Педагогічна інноватика & Менеджмент інновацій : навч.-метод. посіб. / О.Я. Мариновська. – Івано-
Франківськ : Місто НВ, 2019. – С. 172‒202.
10
Гришина Т. Освітня технологія як об’єкт методичної роботи / Т. Гришина. – Х. : Основа, 2003. –
96 с.
©О.Я.Мариновська
нормативний рівень освоєння, тому не підлягає жодним трансформаціям, бо
технологія втратить свою родову ознаку чи видову специфіку;
технологічна оболонка – впорядкована послідовність правил і норм
упровадження концепту в практику; регулює варіативний виконавчий рівень;
орієнтує професійні можливості конкретного вчителя (індивідуальні
вподобання, пріоритети, освітні ситуації тощо) на творче освоєння технології, її
персоналізацію у процесі використання.
Конструювання технологічного уроку здійснюється: по-перше, на
основі теоретичних положень інновації, що впроваджується; по-друге, з
дотриманням її концепту; по-третє, з урахуванням конкретних педагогічних
умов задля розроблення технологічної оболонки інновації.
Отже, освоєння та впровадження інновацій – це процес творчий,
індивідуально-авторський.
Практико зорієнтований аспект вирішення порушеної проблеми
розкрито у виданні: Урок словесності: реалізація змістових ліній Державного
стандарту базової і повної загальної середньої освіти : зб. наук.-метод. матер.
[Електронний ресурс] / упоряд. : Н. Уманців, Я. Козленко, С. Ху-децька ; наук.
ред. О. Мариновська. – Івано-Фран-ківськ : Супрун В. П., 2012. – 270 с. – Режим
доступу : http://www.ippo.if.ua/index.php/82-unca-tegorised/-879-konsaltynhovyi-
suprovid
Рекомендовано: звернути увагу на конструювання технологічних уроків
та здійснення цілепокладання через діяльність учителя й учнів, які залучаються
до визначення очікуваних результатів навчання.

Рекомендовані джерела
1. Варіативність уроку в сучасній школі : навч. посіб. / уклад. : К.М. Гнезділова,
Н.В. Касярум, В.М. Король, О.П. Савченко. – Черкаси : Вид.від. ЧНУ імені
Богдана Хмельницького, 2007. – 186 с.
2. Ковальчук В.І. Ефективний урок: технології, структура, аналіз /
В.І. Ковальчук. – К. : Шк. світ, 2011. – 120 с.

©О.Я.Мариновська
3. Мариновська О.Я. Педагогічна інноватика & Менеджмент інновацій : навч.-
метод. посіб. / О.Я. Мариновська. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2019. ‒ 504 с.
4. Організаційні форми навчання у початковій школі : посіб. / Савченко О.Я.,
Бібік Н.М.,Мартиненко В.О., Цимбалару А.Д., Вашуленко М.С.,
Пономарьова К.І., Прищепа О.Ю., Листопад Н.П., Вашуленко О. В.,
Андрусенко І.В. – К. : Педагогічна думка, 2017. – 423 с.
5. Островерхова Н.М. Методологія аналізу якості уроку як педагогічної системи
: монографія / Н.М. Островерхова. – Харків : ТИТУЛ, 2008. – 402 с.
6. Пономарьова К. Сучасний урок української мови: компетентнісно
орієнтовані цілі і структура / К. Пономарьова // Початкова школа, 2015. – С. 21-
28.
7. Савченко О.Я. Сучасний урок: суб’єктність навчання і варіативність
структури / О.Я. Савченко // Початкова школа. – 2011. – № 9. – С. 11–15.
8. Савченко О.Я. Мета і результат уроку в контексті компетентнісного підходу /
О.Я. Савченко // Початкова школа. – 2015. – № 3. – С. 10‒15.
9. Спостереження за навчальним заняттям / Бобровський М.В., Горбачов С.І.,
Заплотинська О.О. Рекомендації до побудови внутрішньої системи
забезпечення якості освіти у закладі загальної середньої освіти //
М.В. Бобровський, С.І. Горбачов, О.О. Заплотинська. ‒ Київ : Державна служба
якості освіти, 2019. ‒ С. 25‒32, 223‒234.

©О.Я.Мариновська