Практичне заняття 17.

Організація навчання іноземних мов у закладах загальної середньої освіти

Система планування в середніх навчальних закладах охоплює послідовне планування у межах

річного курсу навчання, семестру (чверті), циклу уроків та окремого уроку, виходячи з конкретних
завдань кожного відрізка навчального процесу. Результатом планування є календарно-річний
план, що включає семестрові плани, тематичний (інколи модульний) план або план циклу уроків і
план уроку.

Календарно-річний план — це проект, в якому подаються теми, визначаються загальні дидактичні

завдання, встановлюються терміни вивчення тем, розподіляється за семестрами навчальний
матеріал, визначаються способи підсумкового й тематичного контролю, вказуються основні
дидактичні засоби.

Тематичний план є дещо конкретнішою розробкою календарно-річного плану. В ньому

формулюються кінцеві цілі циклу уроків, протягом якого вивчається певна тема, називається
виучувана тема і підтеми, визначається послідовність формування й розвитку навичок і вмінь, а
також кількість уроків, що відводяться на досягнення практичних цілей циклу, вказуються способи
контролю та завдання додому, додається перелік засобів навчання.

Оскільки тематичний план є базою для поурочного планування у межах теми, в ньому мають бути
закладені цілі цих уроків, а також загальна структура і зміст наступної діяльності вчителя на уроці.
Вважається за доцільне складати календарно-тематичний план, щоб із самого початку
зорієнтуватись у строках вивчення теми. Зразок тематичного плану може мати такий вигляд:
План уроку розкриває конкретний зміст навчаючої діяльності вчителя та навчальної діяльності
учнів. При поурочному плануванні завдання вчителя полягає у конкретизації змісту формування
іншомовної комунікативної компетентності на кожному з етапів уроку, відборі та аналізі
навчального матеріалу, розробці прийомів навчання, відборі засобів навчання, підготовці
дидактичного матеріалу. Вчитель повинен усвідомити призначення кожного елемента уроку, його
взаємодію з іншими елементами.

Аналіз змісту матеріалу починається з уточнення місця уроку в системі уроків і встановлення його
зв’язків з попереднім та наступними уроками. Зміст уроку визначений тематичним планом, але
його потрібно скоректувати, враховуючи результати попередніх уроків.

Визначаючи практичні цілі конкретного уроку, вчитель може поставити одну головну мету і,
наприклад, дві супутні. Головна мета звичайно пов’язана з формуванням та розвитком
мовленнєвих навичок і вмінь. Практичні цілі можуть дробитися на окремі завдання у межах певних
етапів уроку.

Готуючись до планування уроку, вчитель також проводить аналіз матеріалу з точки зору труднощів,
які він може викликати в учнів. При цьому вчитель прогнозує можливі помилки учнів у ході
наступної роботи з цим матеріалом, намічає необхідну послідовність дій щодо їх подолання.

План-конспект уроку може бути коротким і розгорнутим. Старанно розроблений конспект уроку
сприяє чіткому проведенню цього уроку. На початку конспекту вказується дата проведення уроку,
його порядковий номер, група/ клас учнів, тема, підтема, цілі, а потім послідовно викладається хід
уроку у вигляді докладного сценарію: спочатку вступна частина, потім основна і заключна частини.
Узагальнена схема плану-конспекту може мати такий вигляд:
Уроки ІМ класифікуються за типами і видами. Основними критеріями класифікації уроків ІМ за
типами є цілі уроків та рівень набуття знань, сформованості навичок і розвитку вмінь. У методиці
узвичаєно поділ уроків на два основних типи. Перший тип — уроки, що спрямовані на формування
мовленнєвих навичок користування мовним матеріалом. На таких уроках має місце ознайомлення
з новим мовним матеріалом і тренування з метою його використання в аудіюванні, говорінні,
читанні письмі та перекладі. Проте тут може мати місце і практика у мовленні на основі вже
засвоєного мовного матеріалу. Другий тип — це уроки, що спрямовані на розвиток мовленнєвих
умінь. На уроках цього типу переважає практика у мовленнєвій діяльності. Однак їй може
передувати певна кількість тренувальних вправ, котрі готують до неї.

Структура уроку визначається його змістом і місцем у циклі уроків. Традиційно урок складається з
етапів. Поняття “етап” пов’язане з рухом до поставленої мети в рамках певного відрізку часу, тому
етап усталений в дидактиці як структурна одиниця уроку. Проте один лише “набір” етапів уроку,
розташованих у певній послідовності, не складає його структури. Структура уроку зумовлюється
сукупністю закономірностей його внутрішньої організації, згідно яких компонуються його етапи.
Схема загального аналізу уроку

I Цілеспрямованість уроку.

Визначити тему уроку, місце уроку в тематичному циклі, тип уроку.

Назвати цілі уроку: практичні, виховні, загальноосвітні, розвивальні, професійно орієнтовані.

Встановити відповідність поставлених цілей типу уроку та його місцю в тематичному циклі уроків.

II Структура і зміст уроку.

Зафіксувати етапи уроку в їх послідовності.

Встановити відповідність прийомів навчання основним цілям уроку.

Оцінити раціональність співвідношення тренувальних і мовленнєвих вправ.

Назвати допоміжні засоби навчання, шо використовувались, оцінити їх доцільність та ефективність.

Визначити розвивальну, виховну освітню цінність мовленнєвого матеріалу уроку і вправ, їх

відповідність віковим інтересам учнів.

III Активність учнів на уроці.

Визначити основні форми взаємодії вчителя та учнів на уроці, їх місце (на якому етапі, для
виконання яких завдань) та ефективність.
Назвати прийоми стимулювання мовленнєвої і розумової активності учнів.

IV Мовленнєва поведінка вчителя.

Визначити відповідність мовлення вчителя мовній нормі, його адаптованість до рівня мовної
підготовки учнів і вимог шкільної програми.

Визначити ступінь володіння виразами класного вжитку.

Оцінити чіткість і доступність формулювання вчителем завдань для учнів і зверненість його
мовлення до учнів.

Визначити доцільність використання рідної мови вчителем на уроці.

5. Встановити співвідношення мовлення вчителя та учнів на уроці.

V Результативність уроку.

1. Підсумувати те, чого навчились учні на уроці.

2. Визначити відповідність рівня сформованості мовленнєвих навичок і вмінь поставленим цілям.

3. Оцінити об’єктивність і мотиваційний потенціал виставлених учителем оцінок.

Власне індивідуалізація процесу формування IKK — це цілісна система, яка має охоплювати всі
компоненти й етапи навчально-виховного процесу з ІМ, а також передбачати комплексне
врахування і цілеспрямований розвиток компонентів кожної з підструктур психологічної структури
індивідуальності учня, що здійснюють значний вплив на якість оволодіння ним IKK. До складу цієї
системи входять: І) цілі індивідуалізації процесу формування IKK; 2) види індивідуалізації та їх
зміст; 3) прийоми і засоби індивідуалізації.