Тема. Технологія навчання в інклюзивному освітньому середовищі.

Технологія
індивідуалізації освітнього процесу. Древаль Валерія І
План (опрацювати письмово)
1. Педагогічна технологія.
Педагогічна технологія – один із спеціальних напрямків педагогічної науки
(прикладна педагогіка), покликаний забезпечити досягнення певних завдань,
підвищувати ефективність навчально-виховного рівня, гарантувати його високий рівень.
Отже, організація різних видів педагогічної діяльності передбачає використання
варіативних технологій на рівні творчості та майстерності. У сучасній дидактиці
представлені найрізноманітніші технології, бо кожен автор і виконавець приносять в
педагогічний процес щось своє індивідуальне. Це продумана у всіх деталях модель
спільної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення навчального
процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя. Сукупність
психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір і компонування
форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів; вона є організаційно-
методичний інструментарій педагогічного процесу. Система способів, прийомів, кроків,
послідовність виконання яких забезпечує вирішення завдань виховання, навчання і
розвитку особистості вихованця, а сама діяльність представлена процедурно, тобто як
певна система дій; Розробка та процедурне втілення компонентів педагогічного процесу
у вигляді системи дій, що забезпечує гарантований результат.

Однією із суттєвих характеристик педагогічного процесу є його технологізація -

дотримання змісту і послідовності навчально-виховних етапів, що потребує особливої
уваги до використання, розвитку і вдосконалення педагогічних технологій.

Педагогічна технологія - сукупність психолого-педагогічних настанов, які

визначають спеціальний підхід і композицію форм, методів, способів, прийомів, засобів
(схем, креслень, діаграм, карт) у навчально-виховному процесі.

Педагогічна технологія повинна задовольняти такі методологічні вимоги:

 - концептуальність (кожній педагогічній технології повинна бути притаманна опора на

певну наукову концепцію, яка забезпечує філософське, психологічне, дидактичне і
соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітніх цілей);
 - системність (педагогічна технологія повинна мати всі ознаки системи: логіку
процесу, взаємозв'язок усіх його частин, цілісність);
  - керованість, яка передбачає діагностичне планування, проектування процесу
навчання, поетапну діагностику, варіювання засобами і методами з метою корекції
результатів;
 - ефективність (педагогічні технології існують у конкретних умовах і повинні бути
ефективними за результат тами і оптимальними витратами, гарантувати досягнення
певного стандарту навчання);
 - відтворюваність, що уможливлює застосування (повторення, відтворення)
педагогічної технології в інших однотипних освітніх установах іншими суб'єктами.

Ознаки педагогічної технології

 чітка, послідовна педагогічна дидактична розробка цілей навчання та виховання;

 структурування, впорядкування, ущільнення інформації, належної до засвоєння;
 комплексне застосування дидактичних, технічних і комп'ютерних засобів навчання та
контролю;
 підсилення діагностичних функцій навчання та виховання;
 гарантованість досить високого рівня якості навчання.
2). Особистісно-орієнтоване навчання.

Особистісно орієнтоване навчання — саме той шлях, який дає змогу

організувати навчання з повагою до особистості, з урахуванням особливостей
індивідуального розвитку, потреб кожної дитини. Навчання слід будувати таким чином,
щоб високі результати були досягнуті через поєднання пізнавальних можливостей і
потреб школяра, щоб під практичну діяльність підводилося теоретичне підґрунтя.

Предметно-дидактична модель особистісно орієнтованої педагогіки пов’язана з

предметною диференціацією, яка забезпечує індивідуальний підхід у навчанні.
Психологічна модель особистісно орієнтованої педагогіки спочатку зводилась до
визнання відмінностей в пізнавальних здібностях учнів, які в реальному освітньому
процесі проявляються в здібності до навчання (індивідуальна здібність до засвоєння
знань). При цьому метою освітнього процесу є корекція здібності до навчання як
пізнавальної здібності.

Вона спирається на такі вихідні положення:

 пріоритет індивідуальності, самоцінності, самобутності дитини як активного носія

суб’єктного досвіду, що склався задовго до впливу спеціально організованого навчання в
школі;
 при конструюванні та реалізації освітнього процесу потрібна особлива робота вчителя
для виявлення суб’єктивного досвіду учня;
 взаємодія двох видів досвіду учня повинна відбуватись не по лінії витіснення
індивідуального, наповнення його суспільним досвідом, а шляхом їх постійного
узгодження, використання всього того, що накопичене учнем у його власній
життєдіяльності;
 розвиток учня як особистості (його соціалізація) відбувається не тільки шляхом
оволодівання ним нормативною діяльністю, а й через постійне збагачення. Перетворення
суб’єктивного досвіду як важливого джерела власного розвитку.
Метою особистісного орієнтованого навчання є процес психолого-педагогічної
допомоги дитині в ставленні її суб’єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації,
життєвому самовизначенні. Особистіно орієнтований підхід поєднує виховання та освіту
в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку
дитини, підготовка її до життєтворчості.

Формування культури життєдіяльності особистості є найвищою метою

особистісно орієнтовного навчання та технологій.

Технологізація особистісно орієнтовного освітнього процесу передбачає

спеціальне конструювання навчального тексту дидактичного матеріалу, методичних
рекомендацій для його використання, типів навчального діалогу, форм контролю за
особистіним розвитком учня в ході навчально-пізнавальної діяльності.

Як головні, можна виділити такі завдання:

 розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожного учня;

 максимально виявити, ініціювати, використати індивідуальний досвід учня;
 допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись, а не
формувати попередньо задані здібності;
 сформувати в особистості культуру життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно
будувати своє повсякденне життя, правильно визначити лінії життя.
3). Стилі навчання, особливості сприймання інформації та прийоми навчання
(візуальний, аудіальний, кінестичний)
1. Візуальний. Підходить тим, хто воліє використовувати в процесі навчання картинки,
зображення, кольори і діаграми зв'язків.
Як краще вчитися?
👍🏻робіть мапи думок, діаграм, таблиць
👍🏻вчіть слова з картками, картинками
👍🏻практикуйте мову через відео канали
2). Кінестетичний (вчися діючи). До цього стилю належать люди, які вчаться, діючи -
малюють схеми, використовують навколишні об'єкти або беруть участь у рольових іграх.
Як краще навчатися?
**ігри - ваша стихія: настільні, рухові, акторські - від них ви отримуєте запал енергіі
**те, що можна написати, надрукуйте на компьютері чи намалюйте в повітрі. Наприклад,
спелінг окремих слів ви краще запам’ятовуєте, якщо малюватимете його в повітрі, а не в
зошиті.
3. Аудіальний. Цей тип включає людей, які використовують ритм, музику, слухають
записи, складають віршики для кращого засвоєння інформації.
Як краще вчитися?
👍🏻слухайте радіо, пісні, інтерв’ю
👍🏻читайте вголос завдання, нові слова чи фрази
👍🏻використовуйте аудіо записи для нотатків
4. Вербальний. Люди, які відносяться до цього стилю навчання, використовують
словесні прийоми у письмовому та усному мовленні, наприклад, роблять конспекти або
проговорюють інформацію вголос.
5. Логічний. Сюди можна віднести тих, хто воліє використовувати логічні прийоми для
з'ясування інформації. Такі люди добре розуміють, навіщо їм потрібна та чи інша
інформація, і краще бачать у перспективі.
6. Соціальний. Ті, хто любить займатися в групах або парами, концентруючись на
взаємодії з іншими в процесі навчання.
7. Усамітнений. Люди, які відносяться до цього стилю, вчаться самостійно, часто
займаються самонавчанням. Для вивчення деяких предметів краще підходять ті чи інші
стилі навчання, а іноді найкраще засвоїти інформацію можна за допомогою поєднання
стилів. Відмінний спосіб поєднувати різні стилі - онлайн-навчання. Воно передбачає
перегляд відео, читання, прослуховування записів, відпрацювання вправ та спілкування
на форумах.
4). Диференційоване викладання. Традиційне інтенсивне навчання.
Диференційоване викладання розглядається як концептуальний підхід і
практична технологія специфічної організації навчального процесу. Цей підхід дає
педагогові змогу враховувати відмінності між учнями та забезпечувати оптимальний і
результативний навчальний процес для кожного з них.
 Диференціація – один із методів, який дозволяє враховувати різноманітність учнів
та різні потреби, а також підвищити мотивацію до навчання. Вчитель планує і адаптує
викладання відповідно до індивідуальних потреб учнів, концентрується тільки на тому,
що актуально в педагогічних ситуаціях, вірить у зростання та навчання кожного учня і
підтримує кожного.
Диференціація за здібностями учня:
1). Навчання має бути зосереджене на зоні найближчого розвитку учня
(Виготський, 1978): що учень вже знає і чого він може досягти за допомогою
підтримки. 2). Виявлення початкового рівня (діагностичні дослідження) і далі –
планування навчання та підтримки, щоб навчання було складнішим, ніж
поточний рівень учня. 3). Диференціація цілей із загальної освітньої або
індивідуальної освітньої програми. 4). Диференціація підтримки навчання: час,
обсяг і глибина змісту навчання. 5). Диференційовані матеріали та вправи,
асистент вчителя або асистент для дітей з ООП, менша група тощо. 6). Високі
досягнення: більш складні і великі вправи.

Традиційне інтенсивне навчання. Воно спрямовується на активізацію навчальної

діяльності усіх учнів класу, незважаючи на їх індивідуальні світні потреби, допомагає їм
більш повно і чітко зрозуміти поняття та виробити базові навички. На уроці учитель
організовує навчання за чітко структурованою схемою, розбиває цей процес на маленькі
кроки, контролює розуміння пройденого матеріалу, моделює застосування цільових
умінь і навичок та забезпечує учням достатньо можливостей для самостійного їх
відпрацювання під його керівництвом.

Структура уроку включає наступні етапи:

 1. Актуалізація та перевірка раніше засвоєного матеріалу.

 2. Презентація та демонстрація мети та завдань уроку. Вчитель знайомить учнів з
новими поняттями і базовими навичками. При цьому новий матеріал подає
невеликими порціями, використовуючи відповідні ілюстрації.
 3. Керована практика. На цьому етапі вчитель у процесі діалогу спонукає учнів
надати цільову відповідь. Як правило, намагаючись підвести весь клас до розуміння
певного поняття/навички, вчитель проводить опитування з матеріалу, який стосується
теми уроку. Щоб залучити до опитування всіх дітей використовується техніка
 відповіді хором. При цьому, він має контролювати індивідуальні відповіді учнів у
класі, аби визначити, чи всі відповідають правильно.
 4. Зворотній зв'язок і виправлення. На цьому етапі уроку учитель також має оцінити
успішність засвоєння учнями знань, умінь та навичок.
 5. Самостійна практика (заповнення прогалин або розширення знань). Учням
необхідно мати можливість застосовувати нові знання, вміння й навички, переносити
їх на різні ситуації та контексти, а також підвищувати власний рівень компетентності.
При цьому учитель повинен ретельно контролювати й оцінювати самостійні завдання
учнів, а учні усвідомлювати., що вони відповідають за якість своєї роботи.
 6. Часте повторення. Послідовне й систематичне повторення пройденого матеріалу є
невід'ємною рисою традиційного інтенсивного навчання. Його рекомендується
проводити, принаймні, щотижня або щомісяця, включати відповідні вправи й
запитання до домашнього завдання або до чергового тесту.

Завдання для студентів (письмово):

1. Порівняйте традиційне навчання та інклюзивне навчання.

На мою думку, інклюзивна освіта сприяє розвитку різноманітних навичок і соціалізації

особистості. Завдяки ній люди з особливими освітніми потребами можуть відчувати
себе частиною суспільства, знаходити друзів і переймати загальноприйняті моделі
поведінки. Звичайні діти, зі свого боку, вчаться приймати однолітків, які не схожі на
них, виховують в собі толерантність та терпимість.  
У традиційному розумінні, вчитель у школі має чітку роль – доносити інформацію до
учнів. Інклюзивний вчитель – вже не просто педагог. Він може бути водночас
координатором, наставником, менеджером, спостерігачем, психологом і навіть
учнем. Інклюзивна освіта є обов’язком кожного вчителя, – він має навчати всіх учнів
без винятку.
Інклюзивний освітній процес має принципові відмінності від традиційного.
Традиційне навчання Інклюзивне навчання

Діти з особливими освітніми потребами Діти навчаються у закладах загальної

можуть навчатися тільки у спеціальних середньої освіти, в яких створені структури
закладах освіти чи у спеціальних класах. (наприклад, робоча група з розробки ІПР) і
додаткові освітні послуги підтримки.

Відмінності між учнями замасковані або Відмінності між учнями вивчаються і є

помічені тільки тоді, коли вони стали фундаментом для планування освітнього
 проблемою. процесу.

Домінує єдине визначення поняття «хороший «Хороший учень» характеризується

учень». (Визначення «кращий учень» — це індивідуальним розвитком, з певної точки
той, хто засвоює зміст загальної навчальної відліку (всі учні гарні, відзначається прогрес у
програми з усіх предметів). розвитку, в залежності від індивідуальних
особливостей розвитку).

Навчальні цілі однакові для всіх. Навчальні цілі встановлюються

індивідуально, залежно від потенціалу учня
(індивідуальна навчальна програма).

Час на виконання завдань строго обмежений. Час на виконання завдань гнучкий, залежить
від освітніх потреб дитини.

Оцінювання шкільних результатів Шкільна успішність розглядається в

реалізується відповідно до загальних вимог перспективі розвитку, враховуючи прогрес у
на базі єдиних вимог з оцінювання. розвитку дитини.

Оцінювання проводиться за єдиним підходом Учитель використовує велику кількість різних

до всіх. стратегій оцінювання.

Батьки є пасивними спостерігачами Батьки беруть активну участь в освітньому

освітнього процесу. процесі, маючи конкретні обов’язки.

Переваги інклюзивного навчання для дітей з ООП:

 навчання за місцем проживання;
 можливість соціалізації, розвитку, професійного самовизначення;
 індивідуальний підхід до дитини.
Не менш важливим для розбудови інклюзивної освіти є відповідна підготовка всіх
«звичайних» учнів освітнього закладу та їхніх батьків. Дітям слід розповідати про людей
з особливими потребами, учити їх толерантно ставитися до індивідуальних відмінностей,
учити співчувати, налагоджувати дружні стосунки, співпрацювати.
Переваги інклюзивного навчання для всіх дітей закладу:
 виховання толерантності, гуманності, співчуття;
 формування вміння спілкуватися, співпрацювати з різними людьми;
 можливість поліпшити власні навчальні результати, допомагаючи іншим.
 Переваги інклюзивного навчання для батьків дітей з ООП:
 краще розуміння особливостей і потреб власної дитини;
 можливість долучитися до освітнього процесу дитини й отримати підтримку у
визначенні її освітньої траєкторії.
Переваги інклюзивного навчання для педагогів і адміністрації закладу освіти:
 формування в педагогічному колективі відповідних цінностей: цінність кожної дитини,
права людини, повага до багатоманітності, співпраця тощо;
 набуття нового досвіду, розвиток професійних компетентностей;
 можливість отримувати методичну і консультативну допомогу фахівців;
 активне залучення батьків; залучення додаткових ресурсів громади.
2. Охарактеризуйте концепцію множинного інтелекту Говарда Гарднера та
визначте особливості організації навчання дітей залежно від їхнього типу
інтелекту. Узагальнення подайте у вигляді таблиці.
Тип інтелекту Особливості навчання
Візуально-просторовий – здатність задіяний для розуміння картин та
точно сприймати візуально- образів, передбачає здатність уявляти,
просторовий світ і змінювати машинально малювати, працювати
попередні образи або маніпулювати над проектом дизайну тощо. Даний
ними інтелект розвивається шляхом
загострення сенсомоторного
сприйняття. Художник, скульптор,
архітектор, садівник, інженер - усі
вони переносять свої уявні образи на
створювані або змінювані ними
предмети. Зорові сприйняття
комбінуються з попередніми
знаннями, досвідом, емоціями й
образами, що дозволяє створювати
нове бачення для інших. Учні з
розвиненим візуальним інтелектом
здатні тонко сприймати кольори, лінії,
форми та взаємозв'язки, що існують
між цими елементами.
Кінестичний – здатність свідомість усього тіла, дає можливість
контролювати рухи власного тіла та контролювати й інтерпретувати рух,
майстерно оперувати фізичними танцювати, бігати, стрибати,
предметами торкатись, жестикулювати, керувати
фізичними предметами,

Музичний – здатність створювати і
сприймати ритм, висоту і тембр, а
також розрізняти форми музичного
вираження
Міжособистісний – здатність
розпізнювати настрої, темпераменти,
мотивації, наміри інших людей і
належним чином на них реагувати
установлювати гармонію тіла й
розуму. Даний інтелект містить у собі
такі фізичні якості, як координація,
баланс, спритність, сила, гнучкість, а
також дотикальні здібності.
цьому інтелекту сприяє почуття звуку
й емоційна здатність реагувати на
нього. У міру того як учні розвивають
свої знання про музику, вони
розвивають основи даного інтелекту.
Подальший його розвиток
відбувається тоді, коли учні
створюють більш складні й точні
варіації музичних зразків, розвивають
навички гри на музичних
інструментах і просуваються до більш
складних композицій. Даний тип
представлений здатністю сприймати
(подібно шанувальнику), розпізнавати
(подібно музичному критику),
трансформувати (подібно
композитору) й виражати (подібно
виконавцеві) музичні композиції.
представлений здатністю швидко
розпізнавати й оцінювати настрої,
наміри, мотивації та почуття інших
людей. Даний інтелект містить у собі
сприйнятливість до виразу обличчя,
до голосу й жестів, здатність
розпізнавати безліч різних
міжособистісних сигналів і вміння
точно реагувати на ці сигнали з точки
зору прагматики. Міжособистісний
інтелект включає навички вербальної
та невербальної комунікації, навички
спільної роботи, уміння згладжувати
конфліктні ситуації, уміння досягати
консенсусу, здатність довіряти,
 поважати, керувати та мотивувати
інших до досягнення взаємовигідної
мети. Так, наприклад, на
елементарному рівні даний тип
інтелекту спостерігається в тих дітей,
які реагують на настрої оточуючих.
Більш комплексні міжособистісні
навички представлені здатністю
розпізнавати й інтерпретувати
приховані наміри інших.
Внутрішньоособистісний – знання представлений здатністю чітко
власних почуттів, сильних сторін, сприймати себе (бачити власні
недоліків, намірів та здатність переваги та недоліки), свідомо
використовувати ці знання для помічати внутрішній настрій, наміри,
визначення власної поведінки мотивації, темперамент і бажання;
здатністю самодисципліни,
саморозуміння й самооцінки. Людина,
яка має даний тип інтелекту, почуває
себе краще, якщо має можливість
обмірковувати дії й учинки та робити
самооцінку. За словами Гарднера,
«внутрішньоособистісний інтелект
означає здатність відрізняти почуття
задоволення від почуття болю.
Логіко-математичний – здатність це здатність використовувати
розрізняти логічні або числові моделі індуктивний і дедуктивний
та розуміти їх. умовиводи, вирішувати абстрактні
проблеми та логічні головоломки,
розуміти складні відносини
взаємозалежних концепцій, ідей і
речей, ставити запитання,
експериментувати, підраховувати
тощо. Даний інтелект також охоплює
навички класифікування,
прогнозування, виділення
першорядної важливості,
формулювання наукових гіпотез, а
також розуміння причинно-

Вербально-лінгвістичний – це здатність ефективно застосовувати
чутливість до звуків, ритмів і
значення слів; уміння розпізнавати
різні функції мови
Натуралістичний – здатність
розрізняти рослини, тварин, каміння
та інші явища навколишнього світу.
Екзистенційний – здатність
філософствувати, медитувати….
наслідкових зв'язків. Такі навички
критичного мислення передбачені
майже всіма навчальними
програмами.
слова в усній (ведучий, оратор,
політик, оповідач) або в письмовій
формі (журналіст, драматург, поет,
редактор). Учень, який володіє
високим рівнем вербально-
лінгвістичного інтелекту, любить
читати, писати, розповідати історії та
насолоджується грою у словесні ігри.
передбачає здатність навчатися за
допомогою природи. Такі учні
одержують задоволення від дій,
пов'язаних із природою, наприклад,
спостереження за птахами,
колекціонування метеликів і комах,
дослідження дерев або догляду за
тваринами. Вони також люблять
ходити в гори, у походи. Їм
подобається вивчати екологію,
природу, рослини і тварин. Для них
важливо, щоб навчання проходило на
відкритому просторі.
Та вивчати історію, культуру релігії,
обговорювати «життєві питання».