ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНІ «МЕТОДИКА ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ

ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПРИРОДОЮ»

1. Методологічні основи методики ознайомлення дітей з природою.

Методика ознайомлення з природою належить до системи пед. наук.

Основним предметом її вивчення є процес ознайомлення дітей з природою, виховання та
розвиток їх під час цієї роботи. Ознайомлення з природою в ДНЗ спрямоване на формування
у дошкільників елементарних понять про навколишню природу,
вирішення завдань всебічного розвитку особистості. Методика ОЗП розробляє методи,
прийоми, форми організації дітей, які можна ефективно використати для навчання і розвитку
дошкільників через зміст природного матеріалу: розробляє питання організації матеріальної
бази, кутків природи, ділянок.

2. Зв’язок методики ознайомлення дітей з природою з іншими науками.

Методика ознайомлення дошкільників з природою пов’язана з біологічними і психолого-
педагогічними науками. Основою ознайомлення дошкільників з природою є природа рідного
краю, яка включає знання географії, ботаніки, зоології, фенології.
Надзвичайно тісні зв’язки методики ознайомлення дошкільників з природою з психолого-
педагогічними науками, насамперед з дитячою психологією і дошкільною педагогікою.

3. Методи педагогічного дослідження.

Методи педагогічних досліджень – це шляхи, способи пізнання педагогічної дійсності.
За допомогою методів педагогіка здобуває інформацію про те чи інше явище, процес,
аналізує і обробляє одержані дані, включає їх у систему відомих знань. Тому темп і рівень
розвитку педагогічної теорії залежить від того, які методи дослідження вона використовує.

Традиційно-педагогічні методи. Традиційними називають методи, які педагогіка дістала

у спадок від дослідників, що стояли біля витоків педагогічної науки.

Педагогічне тестування (англ..test – випробування, перевірка). Тестування –

цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, що проводиться в умовах
строгого контролю. Від інших способів обстеження тестування відрізняється простотою,
доступністю, точністю, можливістю автоматизації. Це дозволяє об’єктивно виміряти
характеристики педагогічного процесу, що вивчаються.

Метод моделювання – це метод створення і дослідження моделей. Наукова модель –

уявна чи матеріально реалізована система, яка адекватно відображає предмет дослідження і
здатна замінити його так, що вивчення моделі сприяє отриманню нової інформації про цей
предмет. Головна перевага моделювання – можливість охопити систему цілісно.

Наукова модель – подумки представлена і матеріально реалізована система, яка

адекватно відображає предмет дослідження (наприклад, моделює оптимізацію структури
навчального процесу, управління навчально-виховним процесом тощо).

Метод педагогічного спостереження – спеціально організоване сприймання

педагогічного процесу в природних умовах. Розрізняють спостереження пряме й
опосередковане, відкрите й закрите, а також самоспостереження. Організовуючи
спостереження, важливо мати його план, визначити термін, фіксувати результати.
Спостереження повинно бути систематичним.

Метод бесіди – джерело і спосіб пізнання педагогічного явища через безпосереднє

спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Щоб вона була
результативною, необхідно мати її план, основні й додаткові запитання; створити сприятливу
атмосферу для відвертого обміну думками; врахувати індивідуальні особливості
співбесідника; виявити педагогічний такт; уміти запротоколювати бесіду. Отримані
результати бесіди доцільно порівняти з інформацією про особистість, отриманою за
допомогою інших методів.

Різновид бесіди - інтерв’ю. На відміну від бесіди, яку проводять у природній,

невимушеній, обстановці, під час інтерв’ю дослідник ставить наперед визначені запитання у
певній послідовності й записує відповіді співбесідника. Цей метод найдоцільніший, якщо
дослідник упевнений в об’єктивності відповідей опитуваних, адже інтерв’ю не передбачає
уточню вальних запитань. Використовуючи його, слід враховувати можливі типи
респондентів: несміливий, боязкий, балакучий, жартівник, сперечальник, самовпевнений.
Результати інтерв’ю залежать від продуманості запитань.

Метод анкетування – дає змогу підвищити об’єктивність інформації про педагогічні

факти, явища, процеси, їх типовість, оскільки передбачає отримання інформації від
якнайбільшої кількості опитаних.

За характером анкети поділяють на: відкриті – передбачають довільну відповідь на

поставлене запитання; закриті – до поставлених запитань пропонуються варіанти готових
відповідей на вибір опитуваного; напіввідкриті – крім вибраної з готових відповіді, можна
висловити й власну думку; полярні – потребують вибору однієї з полярних відповідей типу
«так» чи «ні», «добре» чи «погано» та ін.

Педагогічний експеримент (лат. experimentum – проба, дослід). Суть експерименту як

методу дослідження полягає у спеціальній організації педагогічної діяльності учителів і
учнів, вихователів і вихованців з метою перевірки й обґрунтування наперед розроблених
теоретичних припущень, або гіпотез. Якщо гіпотеза знаходить своє підтвердження в
педагогічній практиці, дослідник робить відповідні теоретичні узагальнення і висновки.

Педагогічні експерименти класифікують за різними ознаками: спрямованістю, об’єктами

дослідження, місцем і часом проведення та ін. Залежно від поставленої експериментом мети
розрізняють:

а) констатувальний експеримент, що проводиться на початку дослідження і своїм

завданням має вияснення стану справ у шкільній практиці з тієї чи іншої проблеми;

б) творчо-перетворювальний (формувальний), коли вчений розробляє гіпотезу, теоретичні

основи, здійснює конкретні практичні заходи щодо вирішення досліджуваної проблеми;

в) контрольний, суть якого полягає в застосуванні апробованої методики в роботі інших

педагогів та шкіл.
 Метод педагогічного експерименту – науково поставлений дослід організації
педагогічного процесу в точно враховуваних умовах. Забезпечує найдостовірніші результати
в педагогічних дослідженнях.

Залежно від мети дослідження розрізняють такі види педагогічного

експерименту: констатувальний – вивчаються наявні педагогічні явища; перебірковий,
уточнювальний – перевіряється гіпотеза, створена у процесі усвідомлення
проблеми; творчий, перетворюючий, формувальний – конструюються нові педагогічні
явища.

Метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт. Особові справи учнів,

класні журнали, контрольні роботи, зошити з окремих дисциплін, предмети, виготовлені в
навчальних майстернях, дають дослідникові об’єктивні дані, що характеризують
індивідуальні особливості учнів, їх ставлення до навчання, рівень засвоєння знань,
сформованості вмінь та навичок. Шкільна документація (загальношкільний план роботи,
плани роботи предметних комісій, класних керівників, протоколи засідань педагогічної ради
та ін.) дає змогу скласти уявлення про стан навчально-виховної роботи в школі загалом і на
окремих її ділянках зокрема. Під час дослідження проблем навчально-виховного процесу
виявляють чинники, сприяють їх вирішенню, визначають рівень ефективності їх впливу.

Метод рейтингу – оцінка окремих сторін діяльності компетентними суддями

(експертами). До експертів висуваються такі вимоги: компетентність – знання сутності
проблеми; креативність – здатність творчо вирішувати завдання; позитивне ставлення до
експертизи; відсутність схильності до конформізму – наявність власної думки і здатність
обстоювати її; наукова об’єктивність; аналітичність і конструктивність мислення;
самокритичність.

Метод узагальнення незалежних характеристик – узагальнення відомостей про учнів,

отриманих за допомогою інших методів, зіставлення цих відомостей, їх осмислення.

Метод психолого-педагогічного тестування – випробування учня на певний рівень

знань, умінь або загальну інтелектуальну розвиненість за допомогою карток, малюнків,
задач-шарад, ребусів, кросвордів, запитань. Екзаменаційні білети також можна складати у
формі тестів. Результати тестування визначають підрахуванням відсотків розв’язаннях
тестів.

Метод соціометрії – вивчення структури і стилю взаємин у колективі (запозичений з

соціології). Учневі пропонують відповісти на запитання типу: «З ким би ти хотів...» (сидіти
за однією партою, працювати поруч у майстерні, грати в одній команді та ін.). На кожне
запитання він має дати три або більше «вибори». За числом виборів можна визначити місце,
роль, статус кожного члена колективу, наявність внутрішньоколективних угруповань, їх
лідерів. Отримані дані дають змогу змоделювати внутрішньоколективні стосунки: рівень
згуртованості колективу, способи його впливу на важкого учня та ін. Метод соціометрії
використовують спільно з іншими методами, оскільки він не розкриває мотивів взаємин у
колективі, а лише відображає загальну їх картину.

Метод аналізу результатів діяльності учня – аналіз результатів різних видів діяльності
учня (передусім успішності, виконання громадських доручень, участі в конкурсах та ін.),
який допомагає скласти уявлення про нього за реальними справами. На підставі вивчення
виробів учня в майстерні, наприклад, можна зробити висновок про його акуратність,
старанність у роботі. Виготовлені в технічних гуртках моделі свідчать про спрямованість
інтересів і нахилів. Відповіді на уроках характеризують його пам’ять, мислення, уяву,
погляди, переконання. Колекції поштових марок, малюнків і віршів в альбомі є матеріалом
для висновків про спрямованість уваги, спостережливості, творчої уяви, естетичних почуттів
і художніх здібностей школяра. У щоденниках учні занотовують певні події свого життя і
ставлення до них.

Важливими у педагогічних дослідженнях є й наведені нижче математичні методи.

Метод реєстрування – виявлення певної якості в явищах даного класу і обрахування за

наявністю або відсутністю її (наприклад, кількості скоєних учнями негативних вчинків).

Метод ранжування – розміщення зафіксованих показників у певній послідовності

(зменшення чи збільшення), визначення місця в цьому ряду об’єктів (наприклад, складання
списку учнів залежно від рівня успішності та ін.).

Теоретичні методи (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки) становлять

особливу групу методів педагогічного дослідження.

4. Використання природи у вихованні дітей дошкільного віку в історії західної

прогресивної педагогіки.
Класики західноєвропейської прогресивної педагогіки вважали природу важливим
фактором виховання дошкільників.
Видатний чеський педагог Я. А. Коменський (1592— 1670) зробив великий внесок у
розроблення питання про роль природи у вихованні дітей. Людина, на його думку, частина
природи і повинна розвиватися за законами природи. Правильне виховання, за Я. А.
Коменським, має будуватися відповідно до природи дитини, її можливостей. В усьому
потрібно наслідувати природу, послідовно розвиваючи сили дитини. У творі «Материнська
школа» Я. А. Коменський зробив спробу визначити обсяг знань, які повинні засвоїти діти в
перші шість років життя. На його думку, дитина повинна ознайомитися з тим, що таке дощ,
сніг, знати дерева, квіти, трави, звірів, які найбільш часто зустрічаються. Навчання треба
починати «не з словесного тлумачення про речі, а з предметного над ними спостереження».
Цікаві погляди на роль природи у формуванні особистості дитини були висловлені
видатним французьким мислителем Ж. Ж. Руссо (1712—1778). Ж. Ж. Руссо був
прихильником природного виховання, тобто такого, яке б відповідало особливостям дітей і
було близьким до природи. За глибоким переконанням Ж. Ж. Руссо, перебування дітей серед
природи, на повітрі зміцнює їх фізичні можливості, впливає на формування тіла. Він рішуче
відмовлявся від виховання дітей в умовах міст, вважаючи їх атмосферу нездоровою. Ж. Ж.
Руссо вважав, що повноцінний фізичний розвиток можна здійснювати, лише виховуючи
дітей серед природи, закликав посилати дітей відновлювати серед полів силу, втрачену у
нездоровій атмосфері надто густо заселеної місцевості.
У педагогічних творах видатного швейцарського педагога Й.Г. Песталоцці (1746— 1827)
«Як Гертруда вчить своїх дітей», «Лінгард і Гертруда», «Книга для матерів», «Метод.
Пам’ятна записка Песталоцці» знайшла втілення ідея розвитку здібностей людини
відповідно до законів природи. Подібно до Ж. Ж. Руссо, Й. Г. Песталоцці наголошував на
значенні ознайомлення з природою для нагромадження чуттєвого досвіду дітей, на основі
якого будується вся наступна робота над розвитком понять. Природа, вказував він, - це
джерело, завдяки якому розум піднімається від неясних чуттєвих сприймань до чітких
понять. Тому, на думку Й. Г. Песталоцці, дитину з ранніх етапів розвитку слід ввести у всю
багатоманітність навколишньої
природи. Єдиний, справжній фундамент людського пізнання — сприймання природи.
Послідовним прихильником виховання дітей серед природи був видатний німецький
педагог Ф. Фребель (1782— 1852). Засновник дитячих садків у Німеччині, Ф. Фребель,
називаючи так дитячий заклад, мав на увазі, що діти більшу частину часу будуть проводити
на відкритому повітрі, в саду, під безпосереднім впливом природи. З іншого боку, назва
«дитячий садок» означала, що у виховному закладі буде забезпечено такий же догляд за
дітьми, як у хорошому саду за рослинами. Основні педагогічні ідеї Ф. Фребеля знайшли
відображення у книзі «Дитячий садок». Він вважав природу невичерпним джерелом для
здійснення розумового, морального виховання. Догляд за рослинами, тваринами, вплив на
природу формують дух і пізнання дитини, її характер і почуття, є джерелом для
внутрішнього морального вдосконалення. Ф. Фребель важливого значення надавав ранньому
залученню дітей до праці. На його думку, людина повинна бути підготовленою до
майбутньої сумлінної і продуктивної праці
У педагогічній спадщині Марії Монтессорі (1870— 1952), її праці «Метод наукової
педагогіки, що застосовується до дитячого виховання в будинках дитини» важливе місце
відводилося природі як засобу розумового, морального розвитку і зміцнення фізичних сил
дитини. М. Монтессорі. наголошувала на створенні в будинках дитини невеликих городів, де
діти з чотирирічного віку мали б змогу працювати на клаптиках землі, утримувати курей,
голубів.

5. Діячі освіти України про формування особистості дитини засобами природи.

Перший дитячий садок в Україні був відкритий сестрами Ліндфорс у 1872 p., проте він не
проіснував довго через платне перебування дітей у ньому. Н. Д. Лубенець було засновано
Товариство народних дитячих садків, що існували на пожертвування. Праці Н. Д. Лубенець
«Монтессорі і Фребель», «Дошкільне виховання і народна школа», а також звіти про
діяльність Товариства народних дитячих садків свідчать про її глибоке переконання у
потребі створити громадське дошкільне виховання, прагнення осмислити ті педагогічні ідеї,
які набули найбільшого поширення в той час, підтримати все прогресивне в них.
Надзвичайно цікавою постаттю була С. Ф. Русова (1856—1944). Їй належить розробка
національного дитячого садка. Однією з провідних ідей С. Ф. Русової було формування
дитини засобами рідної природи. У роботах «Теорія і практика дошкільного виховання»,
«Нова школа», «Дошкільне виховання» вона переконливо доводить, що природознавство
можна визнати за першу науку малих дітей. Джерело естетичного виховання С. Ф. Русова
вбачала в красі природи- у квітах, метеликах, деревах і листях, у співах птахів, у грі світла на
воді, в кольорах зорі, в краєвидах.
 У поглядах педагога А. С. Макаренка (1888—1939) привертає увагу оцінка праці в
природі як важливого фактора формування особистості. З точки зору А. С. Макаренка,
провідна роль у формуванні моральних рис особистості належить правильно організованій
трудовій діяльності. В лекціях для батьків А С Макаренко і вказує на потребу залучати дітей
до сільськогосподарської праці. У творі «Педагогічна поема» він високо оцінює досвід
організації сільськогосподарської праці і її вплив на формування фізичних і моральних
якостей особистості.
Український педагог В. О. Сухомлинський (1918_ 1970) важливого значення надавав
природі як засобу фізичного розумового, морального та естетичного виховання.
Для реалізації виховного потенціалу природного оточення В. О. Сухомлинський організує
школу під голубим небом.

6. Завдання ознайомлення дошкільників з природою.

Сучасна методика ознайомлення дошкільників з природою вважає; природу
важливим фактором всебічного розвитку, а тому процес ознайомлення дошкільників з
природою спрямовує на здійснення розумового, морального, естетичного і фізичного
виховання дошкільників.
РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ.У процесі ознайомлення дошкільників з природою
повинні вирішуватися такі завдання розумового виховання:
1. Формування у дітей системи реалістичних уявлень про природу і на цій основі
перших елементів матеріалістичного світорозуміння.
2. Розвиток мислення і мови.
3. Сенсорне виховання.
4. Розвиток пізнавальних інтересів і спостережливості.
Одним з найважливіших завдань ознайомлення з природою є формування системи
реалістичних знань про природу.  Знання відіграють вирішальну роль у формуванні
особистості, її розвитку, ставленні до навколишнього середовища. Тому вирішення
цього завдання повинно розглядатися як центральне, від якого залежить реалізація
інших завдань, таких, як розвиток мислення і мови, екологічне виховання тощо.
 У дошкільному віці, відповідно до програми дитячого садка, у дітей формуються
різноманітні знання про природу: явища неживої природи, рослинний і тваринний світ,
працю людей у природі. Сучасні дослідження (П. Я. Гальперіна, В. О. Давидова, (С. М.
Ніколаєвої, К. Є. Фабрі, І. О. Хайдурової, Є. Ф. Терентьєвої) свідчать про те, що найбільший
ефект у розвитку дітей досягається під час формування системних знань. Ще К. Д.
Ушинський зазначав, що розум — це добре організована система знань.
Розвиток мислення і мови в процесі ознайомлення з природою є одним з важливих
завдань. Природа є частиною навколишнього світу, з яким дитина щоденно спілкується і
взаємодіє. Вона дає багатий матеріал для розвитку мислення і мови. Враховуючи, що в
холодну пору року діти проводять на прогулянці не менше 4 г од, а в теплу, саме у період
розквіту природи, вони майже весь час перебувають на природі, є змога максимально
використати природне оточення для розвитку мови дошкільників.
Здійсненню сенсорного виховання, як необхідній умові розумового розвитку дітей,
завжди приділялася велика увага у дошкільній педагогіці. Це зумовлено тим, що від якості
функціонування аналізаторів залежить якість тих уявлень, які формуються у мозку дитини.
Прийнята нашою дошкільною педагогікою концепція здійснення сенсорного виховання на
основі широкого ознайомлення дітей з навколишнім середовищем (на відміну від штучної
системи сенсорного виховання М. Монтессорі) зумовлює велику роль природи у вихованні. 
Важливим завданням розумового виховання в процесі ознайомлення з природою
є розвиток пізнавальних інтересів і спостережень.

7. Моральне і естетичне виховання у процесі ознайомлення дітей дошкільного віку

з природою.
МОРАЛЬНЕ І ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ.Завдання морального виховання в
процесі ознайомлення дітей з природою включають екологічне виховання дошкільників
та виховання інтересу і любові до праці в природі, перших трудових навичок
вирощування рослин, догляду за тваринами.
Екологічне виховання є одним з найважливіших завдань сьогодення. Науково-
технічний прогрес, що дав людству надзвичайно багато корисного, породив І цілий ряд
екологічних проблем: забруднення атмосфери, ґрунтів, вод, збіднення рослинного і тва-
ринного світу. Майбутній стан природного середовища значною мірою залежить від
успішного здійснення екологічного виховання, формування нового, свідомого,
відповідального, доброго ставлення до природи, розвитку екологічної етики, основаної
на ідеї співпереживання, самооцінки всього живого. Екологічне виховання тісно
пов'язане з екологічною освітою. На основі знань, діяльності формується екологічна
культура. Людина, що оволоділа нею, усвідомлює загальні закономірності природи і
суспільства, вважає природу своїм рідним домом, який треба берегти і про який треба
піклуватися.

8. Фізичне виховання у процесі ознайомлення дітей дошкільного віку з природою.

Фізичне виховання дітей засобами природи. Здавна було помiчено, що перебування

серед природи змiцнює органiзм, пiдвищує працездатнiсть, i лише експериментальним
шляхом було встановлено надзвичайно велике значення в цьому фiтонцидiв — летючих
речовин, що їх видiляють рослини. Український ботанiк академiк М.Г.Холодний називав їх
вiтамiнами повiтря. Фiтонциди згубно дiють на патогеннi бактерії, у тому числi й дихальних
шляхiв, тому дiти значно менше хворiють i швидше поновлюють здоров’я, перебуваючи у
природi, а не у примiщеннях. Дослiдженнями виявлено, що фiтонциди сприятливо дiють на
нервону систему, забезпечуючи активний функцiональний стан i запобiгаючи
перевантаженню. Це особливо повинно враховуватися вихователями дитячих садкiв.

Перебування серед природи і дiя природних факторiв — сонця, повiтря, води —

стимулюють обмiн речовин у дiтей, сприяютъ їхньому загартуванню. Пiд впливом
ультрафiолетового промiння в органiзмi дитини утворюється кальциферол (вiтамiн D), що
сприяє змiцненню кiсток скелета.

Активнi рухи дiтей пiд час перебування на природi сприяють їхньому вдосконаленню,
координації.

Важливе значення для нормального функцiювання нервової системи дитини мають тi

сенсорнi враження, що вона їх одержує пiд час спiлкування з природою. Лiкування красою
природи зараз мiцно увiйшло у систему оздоровлення людей у санаторiях, пансiонатах тощо.

9. Зміст ознайомлення з природою дітей у дитячому садку

Змiст ознайомлення дошкiлъникiв з природою визначається програмою дитячого садка,

яка є державним документом i обов’язко для виконання. Змiст знань визначає характер i
рiвень розвитку індивiда, його iнтелектуальної дiяльностi та свiтосприймання. Можна
говорити про те, що змiст навчання забезпечує управлiння розвитком особистостi.

Пiд час визначення змiсту ознайомлення з природою керуються рядом принципів.

1. Принцип виховуючого i розвиваючого характеру знань, вiдповiдно до якого в програму

включаються знання, якi виконують три функцiї у формуваннi особистостi: iнформативну,
орiєнтовну i оціночну.

2. Важлива роль принципу доступностi. Особливостi пiзнавальної дiяльностi

дошкiлъникiв вимагають урахування вiкових особливостей. Психологiчними дослiдженнями
(О. В. Запорожець, Г. О. Люблiнська, М.М.Подд’яков, Л. А. Венгер) доведено, що в
дошкiлъному вiцi йде бурхливий розвиток мислення у єдностi його основних форм —
наочно-дiйової, наочао-образної, логiчної. Переважають у цьому комплексi і мають
найбiльше значення наочно-образне i наочно-дiйове мислення, Отже, доступнiшими будуть
тi явища природи, якi мають яскравi зовнiшнi прояви. В сучасних дослiдженнях доведено,
що дошкiлъники в процесi предметно-чуттєвої дiяльностi здатнi видiляти деякi суттєвi
зв’язки i вiдображати їх в образнiй формi — у формi узагальнених уявленъ. Засвоєння таких
знань важливо для досягнення розвиваючого ефекту у розумовому розвитку дiтей, з яким
тiсно пов’язанi iншi сторони всебiчного розвитку дошкiльникiв.

З. З принципом доступностi тiсно пов’язаний принцип науковостi у вiдборi знань. Вже у

дошкiльному вiцi дiти повиннi засвоїти системнi знання, якi об’єднуються навколо провiдної
залежностi в природi, що має яскраво вираженi зовнiшнi прояви. Як вважають дослідники,
такою глобальною залежнiстю у природi є єднiсть органiзму i навколишнього середовища. У
рослинному свiтi цi зв’язки виявляються у вiдповiдностi стану рослини основним факторам
зовнiшнъого середовища. У тваринному свiтi це захиснi пристосування - маскуюче
забарвлення, вiдповiднiсть будови тварини способу життя.

4. Специфiчним принципом вiдбору знань про природу для дитячого садка є принцип
енциклопедичностi. Вперше вiн був застосований Я.А.Коменським, а в росiйськiй педагогiцi
К. Д. Ушинським, якi вважали за необхiдне формувати у дошкiльникiв досить широке коло
знань про неживу природу, рослини, тварини, працю людей у природi. І съогоднi у програму
дитячого садка включається досить широке коло знань про природнi матерiали (елементи
геологiчних знань), метеорологiчнi явища (елементи метеорологiї), сезоннi змiни в природi
(елементи фенології), рiзноманiтнiсть рослин, їхню будову (елементи ботанiчних знань),
рiзноманiтнiсть тварин (елементи зоологiчних знань) тощо. Це потрiбно для того, щоб
навчити дитину орiєнтуватися у природному середовищi, сформувати правильне ставлення
до природних об’єктiв.

5. Краєзнавчий принцип виявляється у пiдборi такого природного матерiалу, який

найбiльш поширений у данiй мiсцевостi. Ще К.Д.Ушинський вказував на те, що вивчення
дiтьми природи повинно починатися не з курйозiв i диковин, а з того, що безпосередньо
оточує дитину. Вiдомо, що Україна розташована у межах трьох географiчних зон: Полiсся,
Лiсостепу i Степу. Вони мають суттєвi вiдмiнностi у рослинному i тваринному свiтi, якi
зумовленi клiматичними i грунтовими факторами.

Зміст ознайомлення дітей з природою. У наш час створено кiлька програм для дитячих
садкiв («Дитина», «Дитина у дошкiльнi роки», «Малятко», «Українсъке дошкiлля»), в яких
визначається рiвень знань, умiнь, навичок, якi повиннi сформуватися у дiтей в процесi
ознайомлення їх з природою. Слiд вiдмiтити вiдсутнiсть принципових вiдмiнностей у змiстi
програм по ознайомленню з природою, спрямованiстю кожної з них на вирішення завдань
екологiчного виховання дошкiльникiв.

Програми передбачають ознайомлення дошкільників з явищами неживої природи,

рослинним i тваринним свiтом.

Які ж знання про явища неживої природи повиннi отримати дiти? Формування знань про
явища неживої природи включає ознайомлення їх з властивостями пiску, глини, грунту,
повiтря, води. У дітей повиннi скластися уявлення про iснування води в трьох станах, а
також розумiння значення води, повiтря, грунту для життя живих iстот і на основi цього
дбайливого ставлення до них. Дошкiльники повиннi ознайомитися з метеорологiчними
елементами (температурними змінами, різними формами опадів, характером вiтрiв), а також
з метеорологiчними явищами (зливами, грозами, туманами, завірюхами), свiтловими
явищами (веселкою, зорею), вміти використовувати деякi мiсцевi ознаки передбачення
погоди.

Програми передбачають формування знань про поступовi сезонні змiни, їхній зв’язок із
зменшенням чи збільшенням дня i ночi, положенням Сонця на небосхилі, його активнiстю. У
дiтей має бути сформоване узагальнене уявлення про те, що змiни в неживiй природi
призводять до змiн рослин, тварин, дiяльностi людей. Змiст програм по ознайомленню дiтей
з рослинним свiтом включає формування у дiтей протягом перебування їх у дитячому садку
знань про будову рослин (корiння, стебло, листок, квiтка, плiд), їх рiзноманiтнiсть i окремi
функцiї (корiння вбирає воду i поживні речовини з грунту, утримує рослину у землi, через
стебло проходять поживнi речовини, насiнням рослини розмножуються).

10. Облаштування куточка природи в різних вікових групах.

Куточок природи у молодшій групі
Добираючи мешканців куточка природи у молодших групах, враховують передусім
особливості сприйняття дітьми предметів (малюки виділяють яскраві ознаки і властивості), а
також пізнавальні завдання. Малюки повинні навчитися впізнавати і називати 2-3 рослини,
їхні основні частини (листя, стебло, квітка). Дітей другої молодшої групи залучають до
догляду за рослинами: поливають водою, обтирають вологою ганчіркою крупні шкірясті
листки рослин. Спостерігаючи за тваринами, малюк вчиться впізнавати їх за зовнішніми
ознаками: частинами тіла, характеру руху, звуками тощо.
 Куточок живої природи у середній групі
У середній групі у дітей формують вміння бачити різноманітність властивостей і якостей
предметів і їхніх частин. Діти оволодівають складнішими прийомами порівняння, вчаться
встановлювати відмінність і подібність предметів, узагальнювати предмети за тими чи
іншими ознаками. Ускладнюються знання про рослини і тварин. Дитина п’ятого року вже
помічає своєрідність зовнішнього вигляду тварин, будови, руху, способу харчування,
встановлює залежність характеру руху від особливостей будови кінцівок.
Куточок природи у старшій групі
У цей час основним змістом спостережень стають ріст і розвиток рослин і тварин, зміна їх
за сезонами. Діти повинні знати, що рослини для свого росту потребують світло, вологу,
тепло, добрива. До пізнавальних завдань зараховують знання про деякі способи
вегетативного розмноження рослин, зокрема стеблевими пагонами. Це вимагає поповнення
живого куточка новими рослинами: з різноманітними стеблами (виткими, повзучими і
прямими), цибуляними тощо. Це можуть бути 2-3 види традесканцій, кімнатний виноград,
фікус, алое, зигокактус, цикламен, примула, амариліс, клівія тощо. Вони мають різноманітні
за формою і характером листя, стебла, квіти, у них різні потреби світла і вологи.

11. Вимоги до відбору мешканців куточка живої природи.

Вимоги до підбору мешканців куточка природи:

 відповідність вимогам програми

 невибагливість до їжі та догляду
 безпечність
 привабливість
 поширеність, типовість для тієї чи іншої екологічної групи.

12. Облаштування куточка природи у різних вікових групах.

13. Завдання вихователя у роботі з дітьми у куточку живої природи.

Вихователь відповідає за стан та умови утримання, зберігання рослин і тварин,
організацією навчально-виховної роботи з дітьми в куточку природи, відповідає за
створення і підтримання умов в куточку природи, які відповідають правилам техніки
безпеки та санітарно-гігієнічним вимогам.
Завдання вихователя полягає в тому, щоб на доступних дітям фактах показати
перетворюючу силу людини (порівняти плоди диких яблунь, груш з культурними), але
одночасно підкреслити, що людина не все може зробити, бо існують закони природи, які
треба знати і не порушувати.

14. Значення земельної ділянки у вирішенні завдань ознайомлення дітей з

природою.
Ділянка дитячого садка є тим середовищем, яке за умови його правильної організації,
має великий вплив на розвиток всіх сторін особистості дитини, оскільки на ділянці
організується різноманітна діяльність дошкільників — пізнавальна, ігрова,
трудова.Ділянка дитячого садка повинна давати багатий матеріал для формування у
дітей образів рідної природи. Саме тут дитина повинна дізнатися про різноманітні
дерева, кущі, плодові, городні, декоративні рослини, особливості їхнього життя, зміни в
різні пори року, їхнє значення для людини. На ділянці діти знайомляться із світом
тварин — різноманітними комахами, птахами, деякими свійськими тваринами. У
процесі пізнання цих об'єктів дітей знайомлять з залежністю життя рослин, тварин від
зміни умов (підживлені рослини краще ростуть). Нагромадження такого досвіду сприяє
розумінню зв'язків і залежностей у природі.
Ділянка дитячого садка — сприятливе середовище для розвитку мови і мислення
дітей. Процес пізнання нових об'єктів природи, прийомів догляду за ними завжди
пов'язується з позначенням їх словом, що сприяє збагаченню словника дітей.
Збільшення фонду конкретних уявлень про природні об'єкти створює сприятливі умови
для формування узагальнень, розвитку мислення.Добре озеленена ділянка — важлива
умова здійснення сенсорного виховання. Вона дає вихователю достатньо матеріалу для
розвитку всіх аналізаторів — зорового, слухового, дотикового, нюхового.
Під час перебування дошкільників на ділянці здійснюється розвиток їхньої
спостережливості, діти оволодівають прийомами аналізу, навчаються порівнювати,
виділяти суттєве.Не можна переоцінювати значення ділянки для розвитку пізнавальних
інтересів дітей. Ознайомлення з природою повинно базуватися на наявності у кожної
дитини фундаментальної потреби у нових враженнях, нових знаннях, способах дій.
Ігнорування цього призводить до того, що пізнавальні потреби згасають, діти втрачають
інтерес до знань і процесу їхнього придбання. Для реалізації і розвитку цієї потреби
важливі різноманітний флористичний склад ділянки, наявність на ній тварин, тобто
умов для набуття нових вражень.

15. Планування земельної ділянки біля ЗДО.

Планування ділянки. Розмiр дiлянки залежить вiд типу дошкiльного закладу. В яслах-

садках на 100 мiсць вiдводиться до 40 м2 на одне мiсце; на 140—320 мiсць — 35 м2, 560—
640 мiсць —30 м2 на одне мiсце.

Ця норма площi включає розмiщення основного i допомiжних примiщень, пiд’їзних

шляхiв, групових майданчикiв тощо. В умовах, коли площа для дитячого садка видiляється в
районi реконструкцiї, вона може бути зменшена на 25 %. При будiвництвi дитячого садка в
умовах складного рельєфу площа дiлянки зменшується на 15 % дiлянки дитячих садкiв у
великих мiстах, де є всi види благоустрою, меншi, нiж дiлянки сiльських дитячих садкiв, за
рахунок скорочення площ для господарського подвiр’я. В санаторних дитячих садках площа
на одне мiсце збiльшується до 100 м2. Зеленi насадження в таких випадках займають 60—70
% усiєї площi.

На дiлянцi дитячого садка видiляються такi структурнi компоненти:

1. Груповi майданчики з газонами. Майданчики повиннi мати садове покриття (вiдсiв

щебеню), асфальтоване покриття на дитячих дiлянках не допускається. Середина майданчика
має бути вiльною вiд обладнання, оскiльки на майданчику проводяться рухливi iгри, розваги.
По краях майданчика слiд розташовувати тiньовий навiс, пiсочники, обладнання для iгор з
водою тощо.
 2. Фiзкультурний майданчик площею не бiльше 250 м2. Половина майданчика повинна
мати садове покриття, а половина засiватися сумiшшю газонних трав. Фiзкультурне
обладнання розташовується по краях майданчика.

3. Майданчик для утримання дрiбних свiйських тварин площею 20 м2. Розташовують його
переважно бiля господарського подвiр’я. Вiн обладнується клiтками i вольєрами для
утримання дрiбних свiйських тварин.

4. Квiтники — спiльнi для дитячого садка, і квiтники на групоних дiлянках.

5. Дитячий город. Вiн планується з розрахунку не менше 0,5 м2 на одну дитину.

Оптимальний розмiр площi городу— 1,5 м2 на дитину.

6. Сад i ягiдник. Його площа залежить вiд загальної площi дитячого закладу, але важливо,
щоб там були посадженi основнi плодовi дерева i кущi.

7. Майданчик для вивчення правил вуличного руху.

8. Кiльцева дорога для їзди на дитячих велосипедах. Вона не повинна перетинати груповi
дiлянки.

9. Господарське подвiр’я площею 100—240 м2, де розташовуються сарай, овочесховище i

пiд’їзнi шляхи для вантажних машин.

10. Плескальний басейн.

На майданчику дитячого садка розташовуються малi архiтектурнi форми — перголи,

фонтани, тiньовi грибки. Вздовж дорiжок розмiщуються лави.

16. Вимоги до озеленення земельної ділянки.

Гігієнічні вимоги

1. Під час озеленення ділянки не повинен порушуватися режим сонячної радіації: дерева
не повинні затіняти більше половини групових і фізкультурних майданчиків. Дерева і кущі
не повинні перешкоджати доступу сонячних променів у приміщення.

2. Озеленення не повинно порушувати режиму провітрювання ділянки. Однак у тих

районах України, де взимку дмуть сильні к Вітри, зелені насадження слід розташовувати так,
щоб вони захищали ділянку з боку пануючих узимку вітрів. З цією метою згущують
насадження, висаджують їх у два ряди.

3. На ділянці дитячого садка не повинно бути рослин, які могли б негативно впливати на
здоров’я дітей: отруйних, тих, що засмічують ділянку, мають великі колючки..

Педагогічні вимоги

1. Озеленення ділянки повинно забезпечувати виконання завдань програми по

ознайомленню дошкільників з природою. Дослідженням Т. О. Ковальчук доведено, що добре
озеленені ділянкивпливають на якість знань дітей про природу і ставлення до неї.
 2. Озеленення ділянки повинно забезпечити зміну вражень у дітей, а отже, воно повинно
бути флористично різноманітним, з безперервними періодами цвітіння рослин. Чим більш
різноманітний склад рослин, тварин на ділянці, тим більше можливостей у вихователя для
подання нової інформації і формування пізнавальних інтересів дітей, позитивного ставлення
дошкільників до об’єктів природи.

17. Дерева і кущі на земельній ділянці біля ЗДО.

З представників хвойних дерев на ділянці бажано мати ялину, сосну і модрину, що
створить сприятливі умови для проведення порівняльних спостережень. За декоративні
якості більше ціниться ялина колюча.
Спостереження за хвойними деревами проводяться з дітьми в усі пори року. Слід навчити
дітей розрізняти їх, відмічати своєрідну красу кожного дерева, знаходити спільне і відмінне у
появі молодих пагонів, голок, цвітінні, утворенні і визріванні шишок.
Листяні дерева мальовничими обрисами крон і світлішим забарвленням листя різко
відрізняються від хвойних і часто становлять з ними контрасти великої художньої цінності.
На ділянці дитячого садка обов'язково треба посадити 1—2 дерева, цвітіння яких
припадає на початок весни. До таких дерев належать осика, верба, вільха. Цвітуть вони до
появи листя.. Восени добре помилуватися різноколірним забарвленням листків осики. Діти
дізнаються, що осика —одне з найулюбленіших дерев для диких тварин—зайців, лосів, які
ласують корою, гілками.
У квітні і травні цвітуть більшість дерев: клен, береза, горобина, кінський каштан, ясен,
верба, тополя, дуб, дикорослі плодові (яблуня Недзведського, сливолиста, чудова,
маньчжурська тощо). Всі вони потрібні для проведення спостережень, надання
різноманітності зеленому вбранню ділянки.
• Клен — утворює найбільш мальовничу крону, має красиву кору. Плануючи
розміщення кленів на ділянці, слід пам’ятати, що найбільший декоративний ефект вони
мають тоді, коли висаджені групою.
• Береза — одне з найбільш мальовничих і улюблених дерев.Це світлолюбне,
невибагливе до грунтів дерево. Розміщують ці берези на межах групових ділянок. Можна
посадити березу поруч з ялиною для створення контрастного ефекту.
• Горобина, як і береза,—одне з найбільш поетичних дерев. Світлолюбна, до грунтів
невибаглива. Висаджують її на межах групових ділянок.
• Ясен— гарне дерево з ажурною кроною. Світлолюбний, вимагає поживних грунтів.
Добре посадити біля приміщення для того, щоб була змога спостерігати з вікна за снігурами,
які часто відвідують ці дерева.
• Дуб — символ могутності, довголіття. З різних видів дубів найцікавіші для
вирощування на ділянці дуб звичайний і дуб червоний. Це світлолюбні дерева, краще
ростуть на поживних грунтах. Висаджують їх поодиноко.
З дерев, що цвітуть улітку, на ділянці дитячого садка обов’язково висаджують липу. Це
тіньовитривале дерево, вибагливе до грунтів. Висаджують його по межах групових ділянок
та по периметру ділянки.
 Зелене вбрання ділянок дитячих дошкільних закладів залежить від добору кущів.
Кущі композиційно об’єднують групи дерев, створюють плавні переходи. Зелені насадження
без кущів не досить щільні, менш затишні й значно менше захищають від навколишнього
шуму і пилу. Наявність кущів на ділянках дитячих дошкільних закладів створює більш
сприятливі умови для розвитку дерев.
Кущі, що використовуються для озеленення ділянок дитячих садків, залежно від
характеру застосування та за декоративними якостями поділяють на: 1. Декоративні кущі для
створення живоплотів; 2. Красивоквітучі кущі; 3.Виткі кущі.
• Магонія. Вічнозелений кущ із складними шкірястими темно-зеленими блискучими
листками. Плоди синьо-чорні. Кущ декоративний в усі пори року. 
• Бирючина — кущ тіньовитривалий, невибагливий до грунтів. Цвіте білими
духмяними квітами, зібраними у волоті. Прекрасно формується, розмножують його насінням
і живцями.
• Кизильник. Це кущ із щільними блискучими листками, які восени яскраво
забарвлюються у пурпурові кольори. Розмножують його насінням і живцями.
• Смородина — тіньовитривалі, невибагливі до грунту кущі. Розмножують смородину
насінням і живцями.
Красиво квітучі кущі на ділянці дитячого садка слід підбирати так, щоб забезпечити
цвітіння в різні місяці. Це створить найкращі умови для проведення спостережень і
здійснення на їхній основі завдань по ознайомленню дітей з природою. До найбільш
розповсюджених кущів весняного цвітіння належать форзиція, хеномелес, , півонія
деревовидна, бузок.
• Форзиція цвіте золотавими квітками у середині квітня. Світлолюбна, невибаглива до
грунтів рослина. Розмножують її легко, як зеленими, так і здерев’янілими живцями.
• Хеномелес. Зацвітає у кінці квітня — першій половині травня. Квітки яскравого і
різноманітного забарвлення від ніжно-абрикосового до яскраво-червоного. Ароматні плоди
використовують для джему, варення. Кущ світлолюбний.
• Півонія деревовидна. Гарний кущ з великими квітками різноманітного забарвлення
Розмножується півонія насінням, поділом куща, живцями. У суворі зими підмерзає, але
відростає і цвіте. Розмножують кущ насінням і живцями.
Усі красивоквітучі кущі під час цвітіння дають багатий матерідля спостережень за
красою, гармонією фарб і форм. 
Виткі кущі використовуються при вертикальному озелененні. Вони потребують опори і
висаджуються біля стінок, пергол, арок, альтанок.
• Лимонник. Добре використати її для озеленення тунелю. Цвіте дрібними білими
духмяними квітками. Наприкінці літа кущ прикрашають яскраві червоні плоди, що мають
лікувальні властивості. Розмножують його насінням, поділом куща. 
• Виноград амурський, що привертає увагу великими листками і плодами (їстівними).
Світлолюбний, розмножують насінням та живцями. За потребою слід проводити стрижку
живоплотів, обрізання засохлих гілок. Троянди потребують обрізання, укриття на зиму
(підгортання).
 18. Газони на земельній ділянці біля ЗДО.

Газони мають велике санiтарно-гiгiєнiчне значення. Трав’янистий килим, що утворюється

травами, закрiплює грунт i затримує велику кiлькiсть пилу; випаровуючи багато води,
газоннi трави пiдвищують вологiсть повiтря i створюють прохолоду. Газони є найкращими
мiсцями для iгор дiтей.

У дитячому садку створюються звичайнi і спортивнi газони. Головними якостями

звичайного газону є декоративнiсть, мiцнiсть, довговiчнiсть. В умовах Полiсся i Лiсостепу
газони рекомендується засiвати сумiшшю таких лучних трав: кострицi червоної, райграсу
пасовищного, мiтлицi звичайної, тонконога, Для степових районiв — житняком, пальчаткою
кров’яною, пирiєм, стоколосом.

Для спортивного газону застосовуються спецiальнi дренажi, що забезпечують швидкий

вiдтiк води. Сумiш трав може бути така сама, як i для газону звичайного.

Для влаштування газону слiд прибрати будiвельне смiття, провести вертикальне

планування дiлянки. Якщо грунт дуже бiдний, то завозять поживний з iнших мiсць і ретельно
вирiвнюють. У грунт вносять добрива. Найкращий строк для посiву весна, хоч у зв’язку з
можливiстю поливання в дитячому садку можна засiвати газон у будь-яку пору року.

Часто в дитячих садках є мiсця (сильно затемненi, крутi схили), де газоннi трави погано
ростуть. У таких випадках використовують грунтопокривнi рослини. У затiнених місцях
висаджують барвiнок, фiалку, плющ звичайний, якi добре розмножуються вегетативно. На
вiдкритих схилах добре висадити яловець козацький, кизильник сланкий. Розмножують їх
насiнням i живцями. Основний догляд за газонами полягає у поливаннi, регулярному
скошуваннi, боротьбi з бур’янами, поверхневому пiдживленнi (торфом, гноєм), захистi у
зимовий перiод вiд витоптування, оскiльки пiд льодяними дорiжками рослини гинуть.

19. Куточки дикорослих рослин у закладі дошкільної освіти.

Для органiзацiї спостережень за дикорослими рослинами на дiлянцi дитячого садка

створюються кутки лiсу і лук. Пiд час вибору мiсць для їхнього влаштування треба подбати
про достатнє освiтлення, можливостi пiдходу дiтей пiд час органiзацiї спостережень.

Фоном для кутка лiсу можуть бути кущi лiщини, глоду. Бiля них розташовуються
папоротi, найчастiше — орляк, який добре приживається і прикрашає куток лiсу своїми
мережаними ваями. Серед кущикiв доцiльно посадити чорницю (для зони Полiсся). Склад
трав’янистих рослин може бути досить рiзноманiтний. Пiдбирати їх треба так, щоб протягом
усього вегетативного перiоду була змога показати дiтям найбiльш характернi лiсовi рослини.

Так, з ефемероїдiв добре приживаються на дiлянках дошкiльних закладiв ряст, зiрочка

жовта, первоцвiт, мати-й-мачуха, пролiска, фiалка. Спостереження за ними цiкавi не тiльки
тим, що це першi вiсники весни, окраса рiдної природи. Цi рослини приваблюють перших
комах і тим самим дають вихователю не менш цiкавий матерiал для спостережень.
 З рослин, що цвiтуть у травнi, цiкавi конвалiя, веронiка дiбровна. Серед лiсових рослин,
що цвiтуть улiтку, доцiльно посадити герань криваво-червону, дзвоники, звiробiй, iван-чай,
суницi. Для спостережень за пізньолiтнiм цвiтiнням лiсових рослин цiкавi цмин пiсковий,
верес. У куточку лiсу можна вкопати пеньок і посадити грибницю опенькiв.

Бiльшiсть лiсових рослин краще виростити з насiння, висiявши його пiсля збору на
окремiй дiлянцi, а потiм перенести в куток лiсу. Папороть і грибницю опенькiв треба
пересаджувати з грунтовим монолiтом або субстратом. Куток лiсових рослин у посушливу
погоду треба поливати. Восени там слiд залишати опале листя.

У кутку лучних рослин висаджують найбiльш типовi і декоративнi лучнi рослини. 31

злакiв — тимофiївку, лисохвiст, тонконiг, грястицю; з бобових — конюшину гiбридну, або
рожеву, конюшину повзучу, мишачий горошок, лядвенець; з лучного рiзнотрав’я —
королицю, смiлку, коронарiю зозулячу, шавлiю лучну, свербiжницю. Всiх їх добре
розмножувати насiнням.

20. Квітники на ділянці у закладі дошкільної освіти.

У дитячому садку квітники розташовуються у парадній частині, навколо основного

приміщення і на групових ділянках. Квітники на групових майданчиках особливо важливо
створювати для організації самостійних спостережень дітей.

Форми квітників у дитячому садку можуть бути різноманітними і залежать від наявності
площі. Для групових майданчиків найбільш раціональною формою є вузька рабатка, яка
дозволяє зручно розмістити дітей під час посіву насіння, саджання розсади, Догляду за
квітником. Привабливою формою влаштування квітників є міксбордери, які можуть маги
примхливі форми і гарно вписуватися у зелений килим газонів. Біля центрального входу
гарно І виглядатиме стрічковий квітник на фоні партерного газону. Використовуються й інші
форми.

Основною умовою створення квітника в дитячому садку є безперервність цвітіння, що

досягається відповідним підбором одно-, дво- і багаторічних квітникових рослин.

Переважна більшість квітникових рослин світлолюбна, тому квітники треба

розташовувати на добре освітлених ділянках.

21. Город на ділянці. Догляд за рослинами городу.

Обов’язковою умовою планування дiлянки дошкiльного закладу є створення городу i саду

для ознайомлення дiтей з культурними рослинами, формування трудових навичок, iнтересу
до сiльськогосподарської працi. У процесi спостережень i працi, зв’язаної з доглядом за
городнiми та садовими рослинами, розширюється коло знань дiтей, формуються мова i
мислення, першi елементи дiалектико-матерiалiстичного свiторозумiння. Культурнi рослини
вiдзначаються красивим цвiтiвням (кабачки, огiрки, картопля i т. ін.), рiзноманiтним за
формою i кольором листям. Це створює сприятливi передумови для сенсорного i естетичного
розвитку дiтей. Посильна праця дiтей на городi сприяє фiзичному розвитку.
 Залежно вiд розмiрiв ділянки дошкiльного закладу пiд город вiдводиться площа з
розрахунку 1,5 м2 на дитину (оптимальна) i 0,5 м2 (мiнiмальна) площа. Вона повинна добре
освiтлюватися сонцем. Залежно вiд умов дiлянки дошкiльного закладу город може бути
спланований по-різному, проте доцiльно витримати такi розмiри грядок i дорiжок:

грядки — 2,5—3 м завдовжки, що дозволяє розмiстити по обидва боки всю групу дiтей, i
70—80 см завширшки, що дає змогу дiтям дiстати до середини грядки пiд час саджання
рослин і догляду за ними;

дорiжки — 50—60 см завширшки, щоб дiти, присiвши навпочiпки пiд час розглядання
рослин або догляду за ними, не пошкодили ті рослини, якi знаходяться на сусiднiй грядцi.

Ширина головної дорiжки повинна становити 1 м, що дозволяє використовувати пiд час

підвезення грунту тачки, носилки тощо.

Важливо зробити город привабливим, мальовничим. Плетений тин, декоративнi горщики,

що насаджевi на кiлки, колодязь з журавлем (встановлена за зрубом бочка з водою не
повинна перевищувати 60—70 см заввишки) — всi цi елементи оформлення разом з
квiтучими соняшниками, стрункою кукурудзою, розлогими стеблами гарбузiв створюютъ
національний колорит, мальовничiсть.

22. Тварини на ділянці. Приваблювання птахів на ділянку.

Із свiйських тварин на дiлянцi дитячого садка найчастiше тримають курей i кролiв, хоч
перелiк тварин, особливо влiтку, може бути збiльшений. Велику радiсть дiтям дає
спiлкування з гусенятами, каченятами, козенятком та iн. Досвiд показує, що краще тримати
молодих тварин, оскiлькiи дорослi тварини часто виявляють ознаки агресивностi.

Спiлкування з тваринами, участь у доглядi за ними дає змогу познайомити дiтей з їхнiм
зовнiшнiм виглядом, особливостями поведiнки, сприяє формуванню доброго i дбайливого
ставлевння до живих iстот. Тварини полегшують адаптацiю дiтей у новому колективi.

Птахiв на дiлянку дитячого садка приваблюють для того, щоб можна було спостерiгати за
ними, формувати ставлення дiтей до них i для знищення за допомогою птахiв комах-
шкiдникiв. Синиця, наприклад, за день з’їдає стiльки комах, скiльки важить сама. Для
приваблювання птахiв одних треба пiдгодовувати взимку, iншим створювати певнi умови
для гнiздування. Взимку в цих гнiздах ночують тi птахи, якi не вiдлетіли на пiвдень.

Крiм звичайних гнiзд — шпакiвень i синичникiв, якi мають бути обов’язково iз кришкою,
що знiмається, будують й iншi невеликi гнiздовi будиночки: напiввiдкритi гнiзда для сiрих
мухоловок, бiлих плисок. Для виготовлення штучних гнiзд крiм дощок використовують iншi
матерiали, що їх замiняютъ,— саман, цемент тощо. Для шпакiв розвiшують «пляшковi»
гарбузи (в них можуть гнiздуватися й iншi птахи), для ластiвок будують гнiзда iз сумiшi
цементу i алебастру. Розвiшувати штучнi гнiзда треба в таких мiсцях, куди не можуть
дiстатися хижаки: на деревах, стiнах будiвель тощо.

Гнiзда, якi заселенi птахами, треба перiодично перевiряти. Пiсля вiдльоту птахiв слiд
обов’язково очистити гнiздо вiд гнiздового матерiалу, провести дезинфекцiю гнiзда окропом.
 До птахiв, яких треба пiдгодовувати, належать синицi, повзики, дятли, пищухи та iн.
Бiльщiсть з них тримається бiля житла людини або поблизу вiд нього. Для комахоїдних
птахiв, якi зимують в Українi, характерним є те, що значна їх частина переходить на
живлення насiнням рiзних рослин. Особливо важкi умови для добування їжi виникають пiд
час ожеледицi, великого снiгопаду, коли бiльшiсть корму стає недоступною. Короткий
зимовий день обмежує i час добування їжi.

Якщо регулярно розвiшувати годiвницi i в певнi години поповнювати їх кормом, то це

допоможе зберегти пташок вiд загибелi та сконцентрувати їх у певному районi. Годiвницi
можуть бути рiзнi: дощечка з бортами по краях, пiдвiшена бляшанка, столик з дахом.

Для зимової пiдгодiвлi можна використовувати гарбузове, конопляне, кавунове та динне

насiння, несолоне сало, кiстки, крихти бiлого хлiба, залитi будь-яким жиром. Чорний хлiб
шкiдливий для птахiв.

Інколи дуже важливе значення для приваблювання птахiв, особливо на пiвднi України,
мають створенi постiйнi водопої, зокрема там, де немає природних водойм. Штучно створенi
невеликі водойми - ванночки, бетонованi поїлки, жерстянi банки тощо треба перiодично
заповнювати водою.

Участь дiтей у збираннi насiння, решток їжi, пiдгодовування птахiв сприятимуть

формуванню гуманного ставлення до них.

23. Методи навчання при ознайомленні дітей дошкільного віку з природою.

В процесі ознайомлення дітей з природою в дитячому саду використовують різні методи:

 наочні (спостереження, демонстрація фільмів, дивитись картини);

 практичні (ігровий метод, праця);
 елементарні (досліди);
 словесні (розповіді вихователя, читання художніх творів, бесіди).

24. Визначення спостереження і його навчально-виховне значення.

Методу спостереження належить особлива роль у пізнанні дітьми природи, оскільки він
базується на чуттєвому сприйманні, забезпечує живий контакт дітей з реальними
об'єктами природи, в результаті чого у дітей формуються реалістичні уявлення про
об'єкти природи та зв'язки між ними.

25. Методика керівництва спостереженнями за живою і неживою природою.

Спiлкування дiтей з живою природою дає змогу успiшно вирiшувати завдання
екологiчного виховання через засвоєння дiтьми доступних їх розумiнню залежностi у
природi, формування цiнаiсних орiєнтацiй, ознайомлення з правилами природокористування.

Пiд час спостереження за явищами неживої природи доцiльно скористатися такою

схемою:
 1. Оцiнка краси, своєрiдностi явища природи.

2. Визначення доступних розумiнню дiтей причин явища.

З. Значення цього явища в житті природи, дiяльностi людини.

Пiд час спостереження за явищами живої природи (рослин) доцiльно дотримуватися такої
схеми:

1. Оцiнка естетичного вигляду і особливостей будови рослини.

2. Вимоги рослини до умов життя.

З. Значення рослини для природи і життя людини.

4. Iнтерпретацiя сприйнятого у свiтлi знань дітей.

Пiд час спостереження за явищами неживої природи доцiльно скористатися такою

схемою:

1. Оцiнка краси, своєрiдностi явища природи.

2. Визначення доступних розумiнню дiтей причин явища.

З. Значення цього явища в житті природи, дiяльностi людини.

Методика керівництва спостереженнями єдина як у повсякденному житті, так і на

заняттях. Спостереження у повсякденному життi меншi за обсягом пізнавального матерiалу,
вони проводяться за поступовими змiнами в природi в усi пори року. Обсяг матерiалу,
потрiбний для засвоєння дiтьми, визначається програмою дитячого садка: це ознайомлення з
явищами неживої природи, рослинним, тваринним свiтом, працею людей у природi в рiзнi
сезони.

26. Підготовка вихователя до спостереження у ЗДО.

Під час підготовки до спостереження вихователь повинен чiтко уявляти програму: якi
навчальнi, розвиваючi і виховнi завдання будуть реалiзовуватися в процесi спостереження.
Навчальнi завдання передбачають формування конкретних уявлень про об’єкти природи,
зв’язки мiж ними. Розвиваючi завдання спрямовані на розвиток психiчних процесів на яких
акцентується увага пiд час проведення спостережень. Виховнi завдання спрямованi на
формування у дiтей ставлення до певних природних об’єктів.

Успіх у проведенні спостереження залежить вiд того, якi умови будуть створені для цього.
Пiд час набору мiсця для спостереження в природних умовах важливо вибрати такий об’єкт,
в якому найповнiше виявленi тi якостi, на які хоче звернути увагу вихователь, наприклад,
групу дерев, в яких найбiльш яскраво виявленi ознаки золотої осенi. Також слiд продумати,
як розмiстити дiтей. Влiтку треба розмiщувати дiтей у тiнi, щоб запобiгти стомленню i
виникненню негативних емоцiй.
 27. Прийоми активізації пізнавальної активності дітей у процесі спостереження.
Активність внутрішню, розумову вдається викликати різноманітними прийомами
активізації . які в свою чергу залежать від мети, змісту навчання, рівень засвоєння
навчального матеріалу. До них відносяться:
 вміле застосування дидактичних прийомів порівняння, протиставлення, узагальнення;
 опора на наявний досвід дітей, мобілізація знань, чуттєвого досвіду на виконання
завдання;
 доступна мотивація дидактичних вправ, формування інтересу, позитивного ставлення
до змісту навчання;
 творчий характер деяких завдань;
 застосування спеціальних засобів активізації мовної діяльності.

28. Вимоги до ілюстративного матеріалу, його використання при ознайомленні дітей

з природою.
Вимоги до ілюстративного матеріалу, його використання Ілюстративний матеріал, що
зображує природні об'єкти, має викликати у дітей чуттєві образи, близькі до сприймання
дійсності, тобто вони повинні бути виконані реалістично. Тварини і рослини мають бути
показані у природних умовах існування.

29. Педагогічні та гігієнічні вимоги до праці дітей у природі.

Організація праці дітей у природі вимагає дотримання таких педагогічних вимог:

1. Виконання будь-якого виду праці має бути спрямоване на вирішення завдань

всебічного розвитку дітей: формування знань, розвитку допитливості, ставлення до
природних об'єктів тощо.

2. Праця дітей має бути мотивованою. Дитина повинна розуміти, що і для чого вона
робить, тоді завдання буде виконуватися з інтересом, охоче. Наприклад, організовуючи дітей
на розпушування ґрунту на грядках, вихователь мотивує потрібність праці так: «Бачите, яка
щільна кірочка утворилася на землі. До корінців не надходить повітря, і рослини будуть
погано рости. Треба розпушити землю, щоб повітря могло надійти до корінців».

3. Праця в природі має бути посильною для дітей різних вікових груп. Залучаючи дитину
до праці, доручаючи їй певну ділянку роботи, треба враховувати вікові особливості і
можливості дітей з тим, щоб вони свої доручення мали змогу виконати успішно. Успіх
приносить дитині радість, почуття задоволення, а позитивні емоції, що виникають під
впливом виконання завдань і високої оцінки вихователя, важливі для формування у дітей
любові до праці.

4. Праця в природі має бути не випадковою, а систематичною, повинна проводитися як на

заняттях, так і в повсякденному житті. Лише за допомогою систематичної, повсякденної
роботи можна сформувати у дітей міцні трудові навички, навчити виконувати свої обов'язки.

5. Праця в природі має бути добре організованою. Під час колективних занять усі діти
повинні працювати одночасно. Весь потрібний інвентар повинен бути заготовлений раніше.
Пояснення і показ вихователя мають бути короткими і цікавими. Важливо створити в групі
позитивне емоційне ставлення до виконання трудового завдання, щоб праця викликала у
дітей радість від спільних зусиль, щоб дітей захоплював загальний темп роботи. Емоційне
піднесення сприяє створенню інтересу, позитивного ставлення до праці.

Гігієнічні вимоги до організації праці дітей у природі такі:

1. Працю в природі слід організовувати у нежаркі години (вранці або ввечері).

2. Інвентар повинен відповідати зростові дітей.

3. Діти повинні працювати у спеціальному одязі.
4. Слід змінювати види праці, стежити за позою дітей.

5. Після закінчення роботи слід добре вимити руки. Вимоги до додержання техніки

безпеки:

1. Акваріуми, клітки з тваринами, рослини розташовуються з таким розрахунком, щоб

дитина могла здійснювати догляд за ними, стоячи на підлозі.
2. Категорично забороняється перенесення маси більше 2— 2,5 кг для дітей старшого
дошкільного віку.
3. Не можна залучати дітей до розведення вогнищ, спалювання сухого листя.

4. Загальний час, що відводиться на виконання роботи, не повинен перевищувати ЗО хв.

При цьому кожні 7—10 хв треба проводити зміну діяльності дітей або влаштовувати
перерви.

30. Види праці дітей у природі.

У дошкільному закладі організуються такі види праці в природі:

1. Праця, що зв'язана з доглядом за рослинами; 2. З доглядом за тваринами; 3. З охороною

природи.

Зміст праці визначається для кожної вікової групи програмою. Праця, що зв'язана з

доглядом за рослинами, має такий зміст:

1. Підготовка ґрунту до посіву (перекопування, розпушування) — виконується дітьми

старшої групи.

2. Планування грядок (старша група).

3. Посів насіння — всі вікові групи. Діти молодшої групи висівають більш крупне насіння.

4. Садіння розсади — середня і старша групи.

5. Садіння живців кімнатних рослин — старша група.
6. Поливання — всі вікові групи.
7. Розпушування — середня і старша групи.
 8. Прополювання — старша група. Витирання листків кімнатних рослин — усі вікові
групи.

10. Обприскування, зрізування сухих листків — старша група.

11. Підживлення, боротьба із шкідниками виконуються дітьми старшої групи разом з

вихователем.

12. Збирання врожаю — всі вікові групи.

Праця, що зв'язана з доглядом за тваринами,  містить:

1. Самостійне приготування кормів для птахів, кролів — старша група.

2. Самостійне годування — старша група. Інші вікові групи виконують доручення під
керівництвом вихователя.
3. Чищення кліток, миття поїлок тощо — старша група. В інших вікових групах діти
виконують окремі доручення.

Праця, що зв'язана з охороною природи, містить:

1. Прибирання ділянки від сміття, камінців, листя — виконується дітьми всіх вікових
груп.
2. Підгодовування птахів — виконується дітьми всіх вікових груп.
3. Підгрібання снігу під дерева, кущі — виконується дітьми всіх вікових груп.
4. Укриття на зиму хризантем, примул тощо — виконується дітьми старшої групи.

31. Форми організації праці дітей у природі.

У дошкільному навчальному закладі використовуються різні форми організації праці
дітей у природі: доручення, чергування, колективна праця.

32. Нескладні досліди як метод ознайомлення дітей з природою.

Використання дослідів цінне тим, що вони мають велику переконуючи силу, знання, яких
набувають діти, мають особливу доказовість, повноту і міцність. Під час проведення дослідів
забезпечується чуттєве сприймання, практична діяльність дітей і словесне обґрунтування.
Такий органічний зв’язок і сприяє максимальній активізації розумової діяльності дітей,
оскільки відповідає характеру мислення дошкільників.
В елементарні досліди для дітей треба вводити такі явища і об’єкти природи, які наочно
виражені, зв’язки між якими доступні осмисленню дітьми.
Це встановлення зв’язків між станом води і температурою повітря, встановлення захисних
властивостей снігу, залежності росту рослин від зміни тепла, світла, добрив, вологи тощо.
Не можна проводити з дітьми дослідів, у результаті яких живі істоти гинуть. Структура
дослідів має багато спільного із спостереженнями.
Перший етап — підготовка дітей до досліду. Вихователь проводить з дітьми бесіду, щоб
зацікавити їх дослідом, виявляє знання. Наприклад: «Як ви гадаєте, діти, дерева взимку
живі?
 А чому вони не замерзають від сильного морозу?»
Другий етап — початок досліду: обговорення умов і висування припущень: «Я читала,
діти, що дерева не замерзають тому, що в їхньому соку багато цукру. Давайте поставимо на
мороз дві скляночки: в одній буде проста вода, а в іншій — з цукром. Як ви гадаєте, в якій
склянці вода швидше замерзне?»
Третій етап — хід досліду. Спостереження дітей за ходом досліду, обмін думками.
Четвертий етап — заключний: обговорення наслідків досліду. Найбільше дослідів у
дитячому садку проводиться з метою вивчення властивостей об’єктів неживої природи: води,
повітря тощо. Легко переконати дітей шляхом досліду у перетворенні води на лід і льоду на
воду, у перетворенні води на пару. Можна продемонструвати дітям дослід, який переконає їх
у властивості повітря заповнювати предмети, що нас оточують. Для цього треба у склянку
закласти сухий папірець. Звертаючись до дітей, вихователь просить помацати його,
переконатися, що він сухий, а потім пропонує такі умови досліду: склянку з папірцем він
занурює у воду. Як діти гадають, намокне папірець чи ні? Вислухавши судження дітей,
вихователь занурює склянку і, виймаючи її з води, дає дітям переконатися, що папірець
залишився сухим. Разом з дітьми приходять до висновку, що повітря, яке заповнювало
склянку, перешкоджало воді. Кидаючи у воду грудку землі, глини, шматок крейди, цеглини,
діти за появою бульбашок визначають наявність у них повітря. Влітку цікаво показати дітям
утворення веселки, спрямувавши для цього проти сонця струмінь води. Це переконує дітей в
матеріальності цього гарного світлового явища в природі. За можливістю цікаво організувати
дослід з вирощуванням рослин у грунті і гідропонним способом. Більшість дослідів з
рослинами проводять для того, щоб переконати дітей у важливості для і розвитку рослин
основних факторів зовнішнього середовища: води, тепла, поживних речовин. Менше
можливостей у дитячому садку для проведення дослідів з представниками тваринного світу.

33. Заняття з ознайомлення дітей з природою.

Класифікуючи форми організації роботи по ознайомленню дітей з природою, в
першу чергу відштовхуються від кількості дітей, з якими одночасно працює вихователь.
При цьому будь-яку форму роботи можна віднести до однієї із трьох груп:
Фронтальні форми роботи – при цьому вихователь одночасно працює з усіма
вихованцями групи;
Групові формироботи – д них залучається лише частина вихованців;
Індивідуальні форми роботи.
До першої групи належать такі форми роботи, як:
- колективні, фронтальні заняття;
- екскурсії, особливий вид занять, що проходять безпосередньо у природі;
- щоденні та цільові прогулянки на майданчику дошкільного закладу;
- свята у природі та пізнавальні розваги-змагання КВК, "Поле чудес";
- екологічні акції, подорожі екологічними стежками, вікторини, акції, у яких
дошкільнята беруть участь разом із старшими дітьми тощо.
 Серед групових форм роботи значне місце займають такі, котрі об’єднують дітей у
відповідності до їх інтересів, спрямовані на поглиблене пізнання природи:
- екологічні студії та гуртки;
- екологічні міні-музеї та екологічні вистави;
- підгрупові заняття.
В третю групу входять:
- індивідуальні заняття;
- індивідуальні завдання дітям, пов’язані з доглядом за живими істотами,
природоохоронною діяльністю.
Кожна з названих форм роботи має свої педагогічні функції та місце у педагогічному
процесі. Відповідно до цього їх можна класифікувати, виділивши такі групи:
Постійні або систематичні формироботи, які проводяться щоденно і обов'язково
повинні являти собою певну систему:
- заняття;
- щоденні прогулянки.
Періодичні, які проводяться теж у певній системі, однак повторюються не щодня, а з
певного періодичністю - 1-2 рази на місяць чи квартал:
- цільові прогулянки;
- екскурсії;
- гуртки та студії;
- свята в природі;
Епізодичніформи роботи плануються та проводяться час від часу, 2-3 рази на рік:
екологічні акції, індивідуальні завдання тощо.
Найбільшого значення у навчанні дошкільнят надають систематичним формам роботи,
оскільки саме вонидозволяють повною мірою реалізувати загально дидактичні принципи
систематичності, послідовності тощо.

34. Екскурсії ознайомлення дітей з природою.

Навчальні екскурсії (від лат. excurcio— поїздка, прогулянка) визначаються в педагогіці
як форма і метод навчально-виховної роботи, що дозволяє організовувати спостереження і
вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах.
Розвиток і розповсюдження екскурсій як методу і форми роботи були пов’язані в
педагогіці з боротьбою проти схоластики і вербалізму у навчанні.
Важливе місце екскурсіям відводили Я. А. Ко- менський, Ж. Ж- Руссо, Й. Г. Песталоцці,
Ф. Фребель. У російській педагогіці в зв’язку з розробкою ідей краєзнавства в 60-і реформі
одержаних на екскурсії знань.
Структура екскурсій містить:
 1. Встановлення зв’язку з попереднім досвідом дітей.
2. Повідомлення мети екскурсії.
3. Колективне спостереження.
4. Розповідь дорослого про об’єкт.
5. Підведення підсумків.

35. Цільові прогулянки у ЗДО.

Цільові прогулянки. Вихователь організовує спостереження дітей за громадським
життям і явищами природи і за межами ділянки. З цією метою організовуються цільові
прогулянки.
Цільові прогулянки цінні тим, що під час їх проведення діти отримують знання про
взаємозв’язки в природі, про цінність для людини тих чи інших об’єктів природи, про
правила природокористування. На цільових прогулянках діти можуть повправлятися у
виконанні правил природокористування: на ставку, у лісі, в лузі ми гості, і поводитися треба
чемно, не порушувати спокою тих, хто постійно там живе.
Ознайомлення з різноманітними об’єктами природи під час цільових прогулянок є важливим
засобом естетичного розвитку дітей. Сприймання яскравих пейзажів, гармонійних сполучень
барв у квітів – все це пробуджує у дітей почуття краси, виховує любов до природи. Велику
роль у цьому відіграє емоційна чутливість вихователя, уміння не лише побачити красу
природи, а й доступно донести її до дітей з тим, щоб прищепити естетичні цінності, важливі
не лише для естетичного розвитку особистості, а й для доброго, гуманного ставлення до
навколишньої природи.

36. Повсякденні прогулянки у ЗДО.

Повсякденні прогулянки є обов'язковим режимним процесом в дошкільному закладі,
який має важливе значення для фізичного, нервово-психічного розвитку дитини.
Прогулянки організуються щодня вранці,вдень і ввечері,відповідно до режиму дня. Зміст
спостереження,ігор,праці на прогулянках визначається програмою дитячого садка.

37. Ведення календарів природи і погоди у ЗДО.

У процесі ознайомлення дошкільників з природою можна створювати і використовувати

самі різні моделі. Одні з них є календарі природи - графічні моделі, які відображають
різноманітні, тривало відбуваються явища і події в природі.

Ведення календарів природи має велике значення для екологічного виховання дітей з двох
точок зору: спочатку відбувається його створення (моделювання явищ), потім - використання
в навчальному або у виховному процесі. Для розвитку дошкільників важливе значення має і
знайомство з закономірно протікають змінами в природі: ріст і розвиток живих істот, сезонні
зміни в природі.

Ведучи подібну роботу, розширюється кругозір і уявлення дітей, розвиваються і

уточнюються уявлення про предмети і явища дійсності, встановлюються певні логічні
зв'язки і залежності між ними, збагачується словниковий запас, розвивається
спостережливість і стійкий пізнавальний інтерес.
 Робота з календарями природи має для дітей у плані розумового виховання велике
значення: абстрагує і наочно демонструє закономірний зв'язок природних об'єктів, зв'язок
причинно-наслідкового характеру. А це дає можливість узагальнено пізнавати явища, сприяє
розвитку не тільки наочно-образного, а й логічного мислення.

Барвисті картини природи в різні пори року при вмілому керівництві педагога стають
засобом естетичного та морального виховання: почуття прекрасного, у них розвивається
художнє сприйняття дійсності. Привчають дошкільнят до акуратності і систематичності в
роботі. Важливе значення мають і в патріотичному вихованні. Діти вчаться любити і берегти
рідну природу, розвиває почуття гордості за свій край.

Можна виділити три типи календарів, що мають широке застосування в дошкільних

установах і відображають ті явища природи, які знаходяться в поїв зору дітей та состовляют
зміст Найбільш представлені частих спостережень.

38. Складання гербаріїв, колекцій, букетів дітьми дошкільного віку.

Під час використання цих засобів фіксації слід додержувати таких вимог:

1.Складання гербаріїв, колекцій, букетів повинно бути підпорядковане виконанню

педагогічних завдань: розширенню і закріпленню знань, розвитку художнього смаку тощо.

2.Складання гербаріїв і колекцій не повинно завдавати шкоди природі. Не слід збирати

гербарії дикорослих рослин, тим більше — рідкісних, не можна збирати колекції комах.

3.Збирання колекцій карток, марок не повинно вимагати матеріальних затрат. Колекція з

камінців -збирається в тих випадках, коли дитячий садок розташований у такій місцевості, де
є достатньо камінців для вибору цього матеріалу. Наприклад, на Південному березі Криму.
Колекція черепашок молюсків: у морській місцевості це різнокольорові гребінці, мідії,
устриці, наси, лапатоноги, мулянки, котушки. Слід ширше практикувати в дитячих садках
колекції з поштових карток із зображенням квітів, метеликів, жуків, пташок, звірів, а також
малюнки з поштових конвертів.

Складання букетів з живих або сухих квітів — цікавий вид діяльності, в якій
закріплюються знання дітей про рослини, формується естетичний смак, уміння прикрашати
побут. Старші дошкільники виявляють значний інтерес до створення колекцій, і завдання
вихователя — підтримати інтерес, навчити їх першим навичкам системарізації.

Малювання, аплікація розглядаються як діяльність, що сприяє закріпленню вражень від

спостережень. Своєрідними є аплікації з природного матеріалу: осіннє листя різних дерев,
кущів, різноманітні плоди.

Запамятувавши якусь рослинку чи тваринку дитина переносить її чи на аркуш паперу, на

серветку, на тарілку. Така діяльність вносить різноманітність у життя дітей, дає поштовх до
використання вражень від природи.

39. Повсякденні спостереження, праця і пошукова діяльність дошкільників у кутку

природи.
 На прогулянці повинні створюватися спеціальні умови для задоволення потреб у пізнанні,
новизні інформації, контактах з іншими дітьми. Прогулянкиорганізуються щодня вранці,
вдень і ввечері, відповідно до режиму дня.

Основними структурними частинами прогулянки є:

1) спостереження;

2) творчі ігри;

3) рухливі ігри і фізкультурні комплекси;

4) праця.

Ці елементи не мають суворо зафіксованої послідовності. Так, після малорухливого

заняття прогулянка повинна початися з рухливої гри. І навпаки, після занять із значною
руховою активністю прогулянку можна почати із спостереження.До періодичних елементів
прогулянки відноситься праця, яка проводиться за потребоюЗміст спостережень, ігор, праці
на прогулянках визначається програмою дитячого садка. Так, відповідно до програми, в
старшій групі восени проводяться різноманітні спостереження за неживою природою
(поступове зниження температури, осінні тумани, характер осінніх дощів, зміна характеру
хмарності).

Спостереження у рослинному світі на початку осені — яскраве цвітіння квітових рослин,

дозрівання фруктів,овочів на городах,цвітіння лісових і лучних рослин.. Спостереження у
тваринному світі — зміни в зв'язку із зміною температури у комах, розселення і зникнення
павуків, спостереження за відльотом птахів, за зимуючими птахами тощо.Під час
повсякденних прогулянок реалізується значний обсяг програми дитячого садка по
ознайомленню з природою. Уявлення про зміни в погоді, про поступові зміни в розвитку
рослин, тварин та інші формуються у дітей в основному під час спостережень на
прогулянках. На прогулянках широко заохочуються індивідуальні спостереження дітей. їх
можна вважати показником розвитку у дітей інтересу до природи. Вихователь повинен
зацікавлено ставитися до спроб дітей пояснити те чи інше явище, підвести їх запитаннями до
самостійного висновку. В разі, коли це не вдається самим дітям, вихователь пояснює,
розповідає, заохочує.

Враження, які отримують дошкільники під час спостережень, праці, ігор (будівельно-
конструктивних і творчих) на прогулянках, закріплюються і систематизуються на заняттях.
Одночасно знання, навички, одержані на заняттях, закріплюються, набувають міцності під
час відповідних видів діяльності на прогулянці. Спостереження на прогулянках мають
колективний та індивідуальний характер. Методика організації колективних спостережень на
прогулянках не відрізняється від проведення спостережень на заняттях. Важливо вибрати
зручний час для організації спостережень на прогулянці. При цьому треба зважувати на такі
фактори: а) стомленість дітей від занять; б) інтерес дітей до якої-небудь гри, наприклад,
будівельно-конструктивної, яка продовжується зранку; в) погодні умови.

Індивідуальні спостереження.Їх можна вважати показником розвитку у дітей інтересу до

природи.Вихователь повинен зацікавлено ставитися до до спроб дітей пояснити те чи інше
явище ,підвести їх запитання до самостійного висновку. Враження які отримують
дошкільники під час спостережень,праці,ігор,на прогулянках,закріплюються і
систематизуються на заняттях.

40. Використання ігор при ознайомленні дітей з природою.

Для вирішення завдань ознайомлення дошкільників з природою в дитячому садку
використовуються ігри: будівельно-конструкі, рольові, дидактичні, рухливі.
Будівельно-конструктивні ігри з природними матеріалами (піском, водою, снігом,
льодом, листям, плодам). Цінність їх у тому, що в процесі ігор діти знайомляться з
властивостями природних матеріалів (способами конструктивного вирішення під час
використання цих матеріалів). У дітей розвивається уява, вміння зосереджуватися,
доводити до кінця почату справу, співвідносити свої дії з діями інших, домагатися
узгодження. Знайомство з архітектурними формами і відображення їх у будівлях
сприяють формуванню естетичних почуттів. Оскільки ці ігри проводяться на повітрі і
пов’язані з руховою активністю, вони мають важливе оздоровче значення.

41. Нескладні досліди як метод ознайомлення дітей з природою.

Використання дослідів цінне тим, що вони мають велику переконуючи силу, знання, яких
набувають діти, мають особливу доказовість, повноту і міцність. Під час проведення дослідів
забезпечується чуттєве сприймання, практична діяльність дітей і словесне обґрунтування.
Такий органічний зв’язок і сприяє максимальній активізації розумової діяльності дітей,
оскільки відповідає характеру мислення дошкільників.
В елементарні досліди для дітей треба вводити такі явища і об’єкти природи, які наочно
виражені, зв’язки між якими доступні осмисленню дітьми.
Це встановлення зв’язків між станом води і температурою повітря, встановлення захисних
властивостей снігу, залежності росту рослин від зміни тепла, світла, добрив, вологи тощо.
Не можна проводити з дітьми дослідів, у результаті яких живі істоти гинуть. Структура
дослідів має багато спільного із спостереженнями.
Перший етап — підготовка дітей до досліду. Вихователь проводить з дітьми бесіду, щоб
зацікавити їх дослідом, виявляє знання. Наприклад: «Як ви гадаєте, діти, дерева взимку
живі?
А чому вони не замерзають від сильного морозу?»
Другий етап — початок досліду: обговорення умов і висування припущень: «Я читала,
діти, що дерева не замерзають тому, що в їхньому соку багато цукру. Давайте поставимо на
мороз дві скляночки: в одній буде проста вода, а в іншій — з цукром. Як ви гадаєте, в якій
склянці вода швидше замерзне?»
Третій етап — хід досліду. Спостереження дітей за ходом досліду, обмін думками.
Четвертий етап — заключний: обговорення наслідків досліду. Найбільше дослідів у
дитячому садку проводиться з метою вивчення властивостей об’єктів неживої природи: води,
повітря тощо. Легко переконати дітей шляхом досліду у перетворенні води на лід і льоду на
воду, у перетворенні води на пару. Можна продемонструвати дітям дослід, який переконає їх
у властивості повітря заповнювати предмети, що нас оточують. Для цього треба у склянку
закласти сухий папірець. Звертаючись до дітей, вихователь просить помацати його,
переконатися, що він сухий, а потім пропонує такі умови досліду: склянку з папірцем він
занурює у воду. Як діти гадають, намокне папірець чи ні? Вислухавши судження дітей,
вихователь занурює склянку і, виймаючи її з води, дає дітям переконатися, що папірець
залишився сухим. Разом з дітьми приходять до висновку, що повітря, яке заповнювало
склянку, перешкоджало воді. Кидаючи у воду грудку землі, глини, шматок крейди, цеглини,
діти за появою бульбашок визначають наявність у них повітря. Влітку цікаво показати дітям
утворення веселки, спрямувавши для цього проти сонця струмінь води. Це переконує дітей в
матеріальності цього гарного світлового явища в природі. За можливістю цікаво організувати
дослід з вирощуванням рослин у грунті і гідропонним способом. Більшість дослідів з
рослинами проводять для того, щоб переконати дітей у важливості для і розвитку рослин
основних факторів зовнішнього середовища: води, тепла, поживних речовин. Менше
можливостей у дитячому садку для проведення дослідів з представниками тваринного світу.

42. Використання ігор під час ознайомлення дітей з природою.

Надзвичайно важлива роль ігор (особливо дидактичних) у закріпленні, систематизації і

узагальненні знань про природу. В дослідженнях (О.П. Янківська) було доведено, що
використання дидактичних ігор природничого змісту за умови відповідної підготовки дітей і
в певній системі дає змогу формувати у дітей міцні знання, систематизувати їх, підводити до
узагальнень, розвивати мислення, мову. Отже, ігри сприяють піднесенню ефективності
навчання дітей у дитячому садку, кращій підготовці до навчання в школі.

Для вирішення завдань ознайомлення дошкільників з природою в дитячому садку

використовуються ігри: будівельно-конструктивні, творчі рольові, дидактичні і рухливі.

Дидактичні ігри під час ознайомлення дошкільників з природою виконують три функції:

1) закріплення знань про природу; 2) діагностика наявних у дітей знань про природу; 3)
формування знань про природу.

Слід відразу ж відзначити, що кількість ігор, за допомогою яких можна формувати знання
про природу, дуже обмежена. Специфіка дидактичних ігор природничого змісту полягає в
тому, що вони можуть проводитися лише тоді, коли у дітей вже є знання. В іграх ці знання
стають дійовими, вони застосовуються дітьми, а отже, закріплюються, набувають
міцності.Багато дидактичних ігор спрямовані на узагальнення знань, їх систематизацію. Такі
ігри дуже зручно використовувати для діагностики засвоєння дітьми знань про природу.У
процесі дидактичних ігор у дітей виховується вміння уважно слухати і відповідати на
запитання, самостійно розв’язувати поставлене завдання, пригадувати, думати, утримуватися
від бажання щось сказати, коли правила гри цього не дозволяють. Все це сприяє розвитку
вольових процесів, мови, мислення, уваги, пам’яті. Дидактичні ігри широко
використовуються під час повсякденного життя, особливо настільно-друковані ігри, якими
діти можуть вільно користуватися за їх бажанням, а також і на заняттях. У старшому
дошкільному віці дидактичні ігри найчастіше використовуються у поєднанні з іншими
методами, наприклад із спостереженнями.
 В ознайомленні з природою використовуються такі види, дидактичних ігор: 1) з
природними матеріалами; 2) з картинками (у т. ч. настільно-друковані); 3) з іграшками 4)
словесні.

43. Словесні методи ознайомлення з природою.

Словесні методи ознайомлення дітей з природою
Серед методів навчання дошкільнят значну роль відіграють методи, які належать до групи
словесних. За своєю психологічною суттю це є група найскладніших для дітей дошкільного
віку методів, оскільки у них діяльність дітей носить складний характер
сприймання вербального матеріалу. Важливу роль у цих методах відіграє і власне мовлення
дитини. Тому використання словесних методів вимагає певного рівня розвитку мови
дітей (вони повинні мати значний пасивний словник, тобто розуміти значення слів, образних
висловів тощо; вміти висловлювати власну думку, відповідати на запитання; слухати та
запам'ятовувати висловлювання іншої людини). Тому словесні методи широко починають
використовуватися переважно у старших групах. Однак уже в молодшому дошкільному віці
досить поширені словесні прийоми, які складають арсенал наочних та практичних
методів (запитання, коментарі вихователя, короткі розповіді та пояснення тощо).
Словесні методи мають велике значення у роботі з дітьми. Зокрема, вони сприяють
інтелектуальному розвитку дошкільнят, оскільки орієнтовані на словесно-логічний тип
мислення. Використання словесних методів та прийомів забезпечує "зону найближчого
розвитку" дитини. Крім того, словесні методи мають своє конкретне значення, яке
полягає в тому, що вони:
 дають змогу формувати знання, що виходять за межі безпосереднього досвіду дітей;
 використовуються для систематизації та узагальнення знань дітей, отриманих шляхом
використання інших методів, зокрема, спостережень та праці;
 формують природничі поняття у дітей;
 забезпечують естетичну насиченість наочних та практичних методів;
 поглиблюють пізнавальні інтереси дітей.
Класифікацію словесних методів здійснюють у залежності від особливостей
мовленнєвої діяльності вихователя та дітей, яка покладена в основу того чи іншого методу.
До словесних методів відносять:
 розповіді вихователя про природу (в основі методу лежить монологічне мовлення
дорослого, діяльність дітей полягає переважно у активному слуханні - сприйманні та аналізі
інформації, яка подається вербально);
 бесіди з дітьми на природничі теми (метод побудований на діалозі та полілозі);
 читаний художньої літератури та природничої поминальної книги (її основі
методів; об’єднаних у цю підгрупу, лежить сприймання усного та писемного мовлення).
Розповідь вихователя є одним із найбільш широко використовуваних словесних методів.
Розповідь високо цінували такі відомі педагоги минулого, як К.Д. Ушинський, В.О.
Сухомлинський, Є.І. Тихеєва та інші. Всі вони підкреслювали, що вихователь обов'язково
має бути майстерним розповідачем.

44. Використання дитячої природознавчої літератури.

 Твори дитячої природознавчої літератури сприяють розширенню кола знань дітей про
природу, знайомлять з тими явищами, які діти інколи не можуть безпосередньо спостерігати.
Через твори дитячої художньої літератури дошкільники не тільки ознайомлюються з
фактами з життя природи, але й із зв'язками, залежностями в природі. Наприклад, казка
"Перше полювання" В. Біанкі знайомить з захисними пристосуваннями різних тварин.

Читання дітям художніх творів, вивчення віршів сприяють збагаченню мови дітей,
формуванню уміння образно висловлювати свої думки.

Природознавча книжка дає багатий матеріал для виховання у дітей пізнавальних інтересів,
спостережливості, допитливості. Вона ставить перед дітьми нові запитання, спонукає
приглядатися до навколишньої природи.

Надзвичайно велика виховна роль дитячих книг про природу. Це зумовлено впливом
творів художньої літератури на емоційну сферу дітей. Сприймаючи художні твори, вразливі
дошкільники проймаються ставленням письменників і поетів до природи, навчаються бачити
в ній незвичайне, цінити красиве, глибше відчувають настрій у природі. Через художню
літературу природознавчого змісту формується ставлення дітей до природи, що надзвичайно
важливо у наш час, позначений увагою до екологічного виховання. Дослідження показують,
що дитяча природознавча книжка займає одне з чільних місць в екологічному вихованні
дошкільників у сім'ї.

Письменники знайомлять дітей з природою, використовуючи жанри пізнавальної казки і

реалістичного оповідання. Під час добору художніх творів про природу для читання їх дітям
слід враховувати такі вимоги:

 1. Відомості, які подаються у художньому творі, мають бути правильними,

реалістичними. Це стосується і пізнавальних казок, і реалістичних оповідань.
 2. Зв'язки і залежності повинні розкриватися у доступній дітям формі.
 3. Художні твори для дітей мають бути цікавими, привабливими.
 4. Мова художніх творів повинна бути виразною, поетичною.
 5. У художніх творах, що використовуються для ознайомлення дітей з природою, має
проводитися ідея розумного, дбайливого ставлення до природи [28, 204].

Цим вимогам відповідають твори письменників-класиків і більшість творів сучасних

письменників, що пишуть природознавчі книжки для дітей.

З письменників-класиків широко використовуються в роботі по ознайомленню з

природою твори К.Д. Ушинського "Чотири бажання". "Бішка", "Васька", "Діти у гаю",
"Історія однієї яблуньки", "Як сорочка у полі виросла" та ін., в яких доступно, поетично
змальовуються явища природи, праця людей у природі.