Практичне заняття № 1

Тема. Педагогічна психологія в системі наукового знання

1. Розділи педагогічної психології: психологія навчання, психологія

виховання; психологія вчителя і педагогічної діяльності.

Педагогічна психологія – галузь психологічної науки, яка вивчає

закономірності становлення і розвитку особистості в умовах навчально-
виховного процесу.
До основних розділів педагогічної психології відноситься:
1) Психологія навчання – вивчається психологічна сутність
процесів навчання як процесу організації, стимуляції та управління
учбовою діяльністю; психологічні закономірності управління процесами
формування знань, вмінь і навичок.
2) Психологія виховання - вивчаються психологічні засади
виховного процесу, питання формування моральної сфери особистості;
психологічне обґрунтування системи виховання особистості.
3) Психологія педагогічної діяльності та особистість вчителя -
вивчаються психологічна структура педагогічної діяльності; загальні та
спеціальні педагогічні здібності особистості; умови і принципи
педагогічного спілкування вчителя з учнем; особливості
індивідуального стилю педагогічної діяльності вчителя; індивідуальний
підхід до особистості учнів; психологія конфліктів між учнями, між
учнем і вчителем та шляхи їх попередження.
Отже, педагогічна психологія досліджує загальні психологічні
закономірності формування особистості за цілеспрямованого здійснення
педагогічного процесу, його вікову та індивідуальну специфіку, вплив
на його перебіг різних чинників.

2. Проблеми педагогічної психології. Теоретичні і прикладні

завдання педагогічної психології.
Проблеми і завдання педагогічної психології поділяють на
теоретичні і прикладні.
До теоретичних проблем педагогічної психології відносять:
1) психологічний зміст навчально-виховного впливу, педагогічної
діяльності (створення освітніх систем для забезпечення гармонійної
соціалізації особистості як гарантії державної та національної безпеки);
2) загальні питання психології навчання і виховання в школі,
управління навчально-виховним процесом (як основна проблема);
3) цілеспрямоване формування пізнавальної діяльності та суспільно
значущих якостей особистості;
4) особливості навчання і виховання на різних вікових етапах;
 5) зв’язок педагогічної психології з практикою педагогічної
діяльності, суміжними галузями психолого-педагогічного знання
(педагогіка, соціальна психологія тощо);
6) соціальні стихійні та організовані впливи на процес навчання і
виховання;
7) вплив на процес навчання і виховання вікових еволюційних,
революційних та ситуаційних змін;
8) співвідношення інтелектуальних та особистісних змін у
психічному розвитку в процесі навчання і виховання;
9) мотиви навчання;
10) психологічні основи розвивального навчання.
До прикладних проблем педагогічної психології відносять:
1) психологічну готовність учителів до педагогічної праці;
2) психолого-педагогічне обгрунтування методів виховного впливу;
3) побудова навчально-виховного процесу з різновіковими
групами, наприклад з дітьми 6-річного віку;
4) побудова навчально-виховного процесу з винятковими дітьми
(обдарованими, з фізичними вадами, “ліворукими”,”лівшами” тощо);
5) з’ясування впливу вікових криз на процес навчання і виховання;
6) способи участі батьків у навчанні та вихованні власних дітей як
актуальне соціальне питання дня;
7) міжособистісна взаємодія суб’єктів начально-виховного процесу
(учнів, батьків, учителів);
8) нейтралізація негативного соціального впливу на дітей;
9) упровадження інноваційних технологій у навчально-виховний
процес;
10) забезпечення конкурентоспроможності учнів в умовах вибору
професії після закінчення школи та інших ситуаціях;
11) прогнозування навчально-виховного процесу.

3. Зв’язок педагогічної психології з іншими науками (педагогіка,

методики, загальна і вікова психологія, фізіологія тощо).

Педагогічна психологія тісно пов’язана з загальною, віковою,

соціальною психологією та з педагогікою. Згідно із твердженням
І.О.Зимньої педагогічна психологія пов’язана із системою наук в силу
того, що:
 вона є конкретною галуззю загальнопсихологічного знання і
формується на його основі: на основі знань про психіку, психічний
розвиток, його рушійні сили, загальні та індивідуальні особливості
людини, її особистісне становлення тощо. Це пов’язує педагогічну
психологію із віковою, соціальною, диференційною та іншими
розділами психологічної науки;
  освітній процес є культурологічним аспектом передання соціального
досвіду, у якому акумульовано знання цивілізації у знаковій
мовленнєвій формі. Це обумовлює зв’язок педагогічної психології із
філософією, культурологією, соціологією, лінгвістикою тощо;
 предметом вивчення педагогічної психології є людина, яка пізнає
довкілля і вчиться цьому пізнанню.
Педагогічна психологія розвивається у тісному зв’язку з загальною
психологією, що досліджує структуру психічної діяльності, основні форми
її прояву, розвитку та перебігу, вивчає становлення різноманітних
особистісних якостей особистості.
Педагогічна психологія тісно пов’язана з філософією, соціологією,
педагогікою, фізіопогією, лінгвістикою, культурологією, антропологією та
іншими науками. Цей зв’язок зумовлений, по-перше, тим, що педагогічна
психологія є конкретною галуззю психологічного знання, по-
друге - специфікою педагогічного процесу, який за метою та змістом є
процесом передавання соціокультурного досвіду, що акумулює у знаковій
і мовній формах досягнення людської цивілізації.
Педагогічна психологія тісно пов’язана з віковою психологією, що
вивчає вікову динаміку особистісного та психічного розвитку дитини в
онтогенезі, а об’єктом навчання і виховання в педагогічній психології
виступає дитина.
Крім того, педагогічна психологія грунтується на психологічному
знанні, зокрема, про психічний розвиток, його рушійні сили,
індивідуальні, статеві та вікові особливості людини. Унаслідок цього вона
пов’язана з такими психологічними галузями, як соціальна, диференційна
психологія.
Проте, як зазначалося, педагогічна психологія пов'язана насамперед з
віковою: перша вивчає умови і фактори формування психічних
новоутворень під впливом освіти, навчання й виховання, друга - вікову
динаміку та індивідуальний розвиток психічних процесів та психічних
властивостей особистості, що розвивається. При цьому обидві ці галузі
психології грунтуються на знанні загальної психології, яка досліджує
закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їх, механізми.

4. Принципи побудови досліджень з педагогічної психології.

Методи педагогічної психології. Спостереження та його види.
Експеримент та його види. Вивчення продуктів діяльності.
Генетичний метод. Моделювання. Тести.
 Методи педагогічної психології можна розглядати в системі різних
класифікацій. На сьогодні широко відомими є класифікації методів С. Л.
Рубінштейна, Б. Г. Ананьєва та деяких інших дослідників.
Так, С. Л. Рубінштейн, виділяв основні методи й допоміжні. У
педагогічній психології основними методами є педагогічне
спостереження й психолого-педагогічний експеримент. Допоміжними
методами є психолого-педагогічна бесіда, порівняльний і генетичний
методи дослідження, методичний прийом — вивчення продуктів
діяльності вихованців і учнів.
Б. Г. Ананьєв виділяє чотири групи методів:
1) Організаційний метод тісно пов'язаний з визначенням мети,
структури й процедури дослідження, добором його методичного складу
та підготовкою. Виділяють такі організаційні методи: порівняльно-
зрізовий; лонгетюдний; комплексний.
Порівняльно-зрізовий метод полягає у визначенні динаміки
психічного явища, яке вивчається, в умовах організованого
педагогічного середовища.
Лонгетюдний метод — це індивідуальна монографія про хід
розвитку людського індивіда за певних педагогічних умов або ж
моніторинг ефективності впливу певних умов розвивально-виховного
середовища.
Комплексний метод має на меті встановити зв'язки й залежності
між явищами різного роду (фізичним, фізіологічним, психічним та
соціальним розвитком особистості).
2) Емпіричний метод, який використовується для збору наукової
інформації поділяється на спостереження і самоспостереження,
експеримент; психодіагностичні методи – тести, анкети, опитувальники,
соціометрія, референтометрія, інтерв'ю, бесіда; аналіз продуктів
діяльності; біографічний метод; трудовий метод (аналіз процесу
діяльності). Особливе місце належить проективним методам, до яких
відносяться особистісні тести, методики завершення речень,
різноманітні малюнкові методики (наприклад, "кінетичний малюнок
сім'ї").
3) Методи обробки даних (кількісні – визначення середніх
величин, коефіцієнтів кореляції, побудова графіків, схем; якісні – аналіз,
синтез, систематизація даних).
4) Інтерпретаційні методи (генетичний, системно-структурний
методи; порівняння даних з вихідною гіпотезою, формулювання
закономірностей).
Основними методами у педагогічній психології вважаються
спостереження та експеримент.
Спостереження – емпіричний метод отримання інформації шляхом
планомірного цілеспрямованого сприймання певних об’єктів або явищ без
втручання спостерігача у перебіг подій із подальшою систематизацією
фактів і здійсненням висновків.
Вимоги до спостереження як цілеспрямованого і систематичного
споглядання особистості у різних ситуаціях:

 пасивна позиція дослідника;

 збереження природності психічних проявів;
 цілеспрямованість (визначення мети, завдань спостереження,
побудова
 програми, вибір способу фіксації даних);
 систематичність (плановість, керованість, постійний аналіз
результатів,
 висновки);
 системна фіксація результатів.

Експеримент – метод збору фактів у спеціально створених умовах,

які забезпечують активний прояв психічних явищ, що вивчаються.
За просторовою віднесеністю експерименти в педагогічній
психології поділяють на лабораторний, камерний і природний.
Лабораторний експеримент застосовується рідко, оскільки брак у
дитини розвинених адаптаційних механізмів не дає їй змоги швидко й
ефективно пристосуватися до нових для неї умов лабораторного
дослідження. І як результат — дослідник одержує значні порушення
достовірності інформації про об'єкт дослідження.
Камерний експеримент частково усуває цю проблему через вимогу
проводити експериментальне обстеження дитини в приміщенні, де
вплив чинників, які відволікають її, зведено до мінімуму. Найчастіше ж
у педагогічній психології застосовується природний, або психолого-
педагогічний експеримент. За методом О. Ф. Лазурського, піддослідний
ставиться в заздалегідь підготовлені, але звичні для нього умови, де й
збирається інформація про особливості його поведінки.
За ступенем втручання в об'єкт дослідження психолого-педагогічні
експерименти поділяються на констатуючі та формуючі. Констатуючі
експерименти передбачають одержання інформації про наявний стан
об'єкта. У межах формуючого експерименту за мету дослідження
береться викликаний актогенез його певної психічної функції.
Залежно від поставлених завдань експерименти можуть бути
дослідницькими й випробувальними. Якщо в завданні дослідження
міститься необхідність одержати якісно-кількісну характеристику
психічного явища, то такий експеримент називають дослідницьким. У
випадку, коли важливо одержати дані для психологічної характеристики
окремої особи з метою експертизи її стану, консультування чи то
корекційної роботи, мова йде про випробувальний експеримент, або
тест.

Опитування – метод отримання інформації за посередництвом

відповідей респондентів на конкретні питання дослідника. Опитування
може бути письмовим (анкетування), коли питання і відповіді надаються
письмово, та усним (інтерв’ю, бесіда), під час якого встановлюється
особистий контакт із досліджуваним.

Тест - це стандартизоване, часто обмежене в часі, випробування

для встановлення кількісних і якісних індивідуально-психологічних
розбіжностей людей. Основною відмінністю тестів від інших
емпіричних методів дослідження в психології є наявність чітких
попередньо встановлених норм, з якими зіставляються одержані
результати конкретного дослідження перед його інтерпретацією.
Розрізняють кілька груп тестів, які зазвичай використовують у
дослідженнях із педагогічної психології:
1)Тести досягнень орієнтовано на діагностику досягнень людини
після завершення навчання, рівня засвоєння нею знань, умінь і навичок
із певного предмета, який вивчався. Такі тести широко розповсюджені у
психолого-педагогічних дослідженнях як засоби вступного, поточного
або підсумкового контролю знань при випробуванні ефективності
впровадження новітніх педагогічних прийомів, технік і технологій.
2)Тести інтелектуального розвитку - це сукупність методик,
спрямованих на діагностику розвитку загальних здібностей індивіда до
пізнання. Серед останніх виділяють такі пізнавальні якості, як логічне
мислення, смислова й асоціативна пам'ять, здатність до просторової
візуалізації, порівнювання, узагальнювання, конкретизації та переносу
певних евристик у нові умови тощо.
3)Тести особистості дослідники використовують при вивченні
особливостей поведінки дітей у певних соціальних ситуаціях,
своєрідності їхніх інтересів, ціннісних орієнтацій, емоційно-вольових
проявів та інших характерологічних особливостей.
Виходячи з принципу єдності психіки й діяльності, важливим
методом дослідження в педагогічній психології є метод аналізу процесу
й продуктів діяльності. Методики, побудовані на такій основі, мають
назву праксометричних (від грецького праксис, тобто діяння,
діяльність). Через такі методики досліджуються здібності дитини до
навчання, особливості її творчої діяльності, інтересів і схильностей. При
аналізі продуктів діяльності активно використовується принцип
проекції, тобто кристалізації у продуктах діяльності конкретної людини
змісту її психічної активності та її особливостей. Як такі продукти у
психолого-педагогічних дослідженнях застосовуються письмові роботи
школярів, їхні твори (вірші, проза), малюнки, технічні вироби,
комп'ютерна продукція та інші результати продуктивної діяльності.
В системі методів психологічного дослідження суттєве місце займає
вивчення продуктів діяльності. Аналіз продуктів діяльності — метод
опосередкованого емпіричного вивчення людини через
розпредмечування, аналіз, інтерпретацію матеріальних та ідеальних
(тексти, музика, живопис і т.д.) продуктів діяльності. Цей метод широко
використовується в педагогічній практиці у формі аналізу учнівських
переказів, творів, конспектів, коментарів, виступів, малюнків.