Власова Олена Іванівна

Завідувач кафедри психології розвитку, професор кафедри психології

розвитку КНУ ім. Т.Г. Шевченка
Доктор психологічних наук, професор

Педагогічна психологія — це галузь психологічної науки, яка досліджує

психологічні проблеми виховання й навчання особистості — основних
механізмів спрямованої соціалізації людини

Як відомо, предметом дослідження соціальної психології виступають

явища формування, протікання й результативності впливу соціальної
взаємодії на соціальні об'єкти й соціально-психологічні характеристики
соціальних об'єктів (будь-то особистість чи група осіб).
Педагогічна взаємодія в цьому відношенні виступає як окремий випадок
соціальної взаємодії, для якої є дійсними всі основні соціально-
психологічні особливості спілкування людей та закономірності їхньої
взаємодії між собою й з груповими суб'єктами. Тенденція до зближення
зазначених дисциплін на сьогодні реально відображена у виникненні
нової галузі психолого-педагогічної науки, яка має назву соціальна
педагогічна психологія. Вона вивчає проблеми соціалізації особистості
учня, психології особистості вчителя як суб'єкта педагогічного спілкування
та діяльності, питання специфіки міжособистісних відносин в учнівських
групах у процесі педагогічної взаємодії тощо.

Предметом педагогічної психології є дослідження психологічних

закономірностей процесу спрямованої соціалізації, тобто перетворювання
біологічної істоти в людську особистість у соціальному, спеціально
організованому середовищі.
Таким спеціально організованим середовищем є будь-який інститут
соціалізації (дитячий садок, загальноосвітня школа, вуз, за певних умов
сім'я), який створює суспільство з конкретним наміром одержати на виході
з нього цивілізованого індивіда, тобто таку людину, яка здатна прийняти
на себе й ефективно реалізувати певну соціальну роль.

Завданнями сучасної педагогічної психології є наступне:

✵ розкривання психологічних механізмів навчальних і виховних впливів на
інтелектуальний та особистісний розвиток учня;
✵ визначення зв'язку між рівнем інтелектуального й особистісного
розвитку учнів та формами й методами навчального й виховуючого впливу
(співробітництво, активні форми навчання тощо);
✵ дослідження психологічних основ діяльності педагога, його
індивідуально-психологічних і професійних якостей;
✵ визначення психологічних основ діагностики рівня й якості вихованості
та здібностей учнів, засвоювання ними знань, вмінь і навичок;

традиційні напрями педагогічної психології:

✵ психологія дошкільного виховання;
✵ психологія навчання і виховання у шкільному віці (молодшому,
середньому й старшому);
✵ психологія професійно-технічної освіти;
✵ психологія вищої школи;
✵ психологія післядипломної освіти.
Визнання соціалізації за центральну категорію системи термінів
педагогічної психології потребує докладнішого розгляду її змісту з позиції
логічного складу та історичного розвитку. Залежно від масштабу бачення
під цим терміном у сучасній науці розуміють або лише процеси
засвоювання й відтворювання індивідом суспільного досвіду, в результаті
якого він стає особистістю і набуває необхідних для життя в суспільстві
психічних якостей, знань, умінь, навичок і мови, а також можливості
спілкування й взаємодії з людьми
З позиції соціальної педагогічної психології соціалізація — це процес
входження індивіда до різноманітних соціальних груп на підставі
засвоєння необхідних для інтеграції у їхню структуру видів і форм
діяльності.