Жіночі образи в трагедіях Еврипіда „Медея” та „іпполіт”.

1. Міфологічна основа трагедій. Які зміни в міфологічне

першоджерело вніс драматург в трагедіях? Зміст прологів.
Вивів на сцену образ жінки
Показував внутр світ та емоції людей
Медея – чаклунка, внучка Бога сонця Геліоса
Перший ввів в драматургію інтригу

Евріпід, за визначенням Арістотеля, був «найтрагічнішим» серед

поетів. Його трагедія «Гіпполіт» була поставлена на афінській сцені у
428 р. до н.е. В основі цієї трагедії лежать міфічні перекази про героя та
афінського царя Тесея. Гіпполіт, син амазонки і Тесея, жив у Трезені, в
палаці свого батька, який був одружений з Федрою, дочкою царя
Міноса та Пасіфаї, сестрою Аріадни. Хоча трагедія названа іменем
Гіпполіта, центром її є жіночий образ, який являється рушійною силою
твору. Доля нещасної Федри, яка є узагальненим вираженням жіночої
долі, привертає увагу глядачів (читачів). Трагічний конфлікт п’єси
полягає у непереборних протиріччях між пристрастями, шаленим
коханням Федри до свого пасинка Гіпполіта, та почуттям обов’язку,
загальноприйнятою мораллю. Евріпід зображує охоплену коханням
жінку, яка страждає і помирає від цього кохання та в долю якої
втручаються як небесні, так і земні сили. Вона приречена на гибель,
такою є воля жорстокої Афродіти, яка послала їй це кохання, а
Гіпполіт, всім серцем відданий Артеміді, та годувальниця Федри, щиро
віддана Федрі, сприяють тому, щоб примха-помста Афродіти
здійснилася.
Трагедія Евріпіда «Гіпполіт» пов'язана з трагедією Софокла «Едіп-цар»
спільними мотивами знання / незнання, зрячості / сліпоти, мотивом долі та
тією роллю, яку відіграють боги в житті смертної людини. Людина
(Гіпполіт, який в осліпленні зневажає Афродіту та звинувачує всіх жінок в
обличчі Федри, Тесей, який не довіряє власному синові) не знає наслідків
своїх вчинків, не розуміє справжню сутність речей. Доля смертної людини
мінлива та нещасна («Тільки-но гляну на вчинки людей, на важку їхню
долю: // Повне мінливості все довкіл, // Непостійність – на кожному кроці
// Підстерігає смертних»), а кращий жереб для неї – «Щоб ні суворих
засад не триматись, ані легковажних. // Скромно б отак мені з дня на
день, // Не противлячись плинові часу, // Тим, що живу, – втішатись!..»
Основною проблемою трагедії є кохання, яке живе в душі чесної, мужньої
і водночас слабкої жінки. Годувальниця переконує Федру без особливих
зусиль тому, що вона сама представляє темну і знесилену боротьбою
частину душі Федри. Вона не хоче зла для своєї вихованки, вона лише
промовляє їй життєйські істини про загальну жіночу долю. Евріпід
зображує любов як хворобу, як болюче страждання через шаленість
кохання та бажань. І страждає Федра не тільки через свою згубну
пристрасть, а й через свою безмежну совісність і сором’язливість, адже
більш за все вона прагнула приховати своє хворобливе почуття. Втім,
Федра безпорадна і безсила щось змінити, тому що вона добре знає, що
перед волею богині їй не встояти, що її смерть близка. Трагедія Федри
також і в тому, що вона має не лише загинути сама, а й стати причиною
ненависті, а згодом і смерті коханої людини, Гіпполіта, до якого вона,
після його гнівних, звинувачувальних слів, що їх випадково підслухала,
сама починає відчувати злість і ненависть.
У трагедії присутні певні паралельні лінії, дзеркальні ситуації, які
створюють в п’єсі атмосферу трагічної іронії. Любляча годувальниця є
зовнішньою причиною смерті Федри, Гіпполіт так само безапеляційно
звинувачує Федру, як згодом Тесей буде звинувачувати його самого, а
перед смертю Гіпполіт так жорстоко страждає, як тяжко морально і
фізично страждала Федра. Знову перед нами трагедія незнання, сліпоти
людини, яка не в силах осягнути таємничі закони світу. Трагічний
конфлікт розв’язує Артеміда, що з’являється в якості «бога з машини».
Вона розкриває очі Тесею, вона примирює батька і сина, і вона залишає
Тесея наодинці зі своїм горем. Герої страждають, вони нещасні через
обмеженість людських можливостей, людської природи, через те, що вони
всього лише належать до роду людського.

Колись Тесей жив в Афінах, він був героєм, він здійснив багато подвигів, навіть убив
чудовисько. Цар повинен був одружитися на царівні, яка йому допомогла, але він
віддав її в дружини бога. Афродіта розгнівалася на царя.

Після цього Тесей одружився на амазонці. Вона померла, залишивши сина царя
Іполита. Він пообіцяв собі не закохуватися в жінок, тому Афродіта ненавиділа його.

Потім Тесей одружився на Федрі. Вона закохалася в свого сина, чоловіка. Тесеєві треба
було відлучитися на довгий час. Федра була в одному місті з пасинком. Її любов була
на стільки сильною, що Федра захворіла і майже не виходила з дому. Вона марила. З
нею була годувальниця. Федра була впевнена, що врятувати її могла тільки смерть.
Вмовляння і розради годувальниці не діяли на царівну.

Годувальниця пішла. Вона відкрила Іполіт таємницю дружини Тесея. Він був у
розпачі. Він прокляв усіх жінок на землі.

Дружина Тесея злилася на свою годувальницю. Вона хотіла померти, не втративши

честі. Але у неї це не вийшло.

Федра покінчила життя самогубством, вона повісилася. Тесей повернувся на

Батьківщину. Він був вражений і засмучений, побачивши труп дружини. Вона
залишила записку, в якій говорилося, що Іполит чіплявся до неї. А вона не могла
перенести. Тесей благав Посейдона помститися синові.

Цар лаяв Іполита. Молодий чоловік не очікував побачити труп мачухи. Батько прогнав
сина. Іполит намагався виправдатися, але Тесей відмовився його слухати, вирішивши,
що син брехав.
Іполит не хотів, щоб батько був поганої думки про нього. Він їхав уздовж берега. На
нього напало чудовисько. Коні його злякалися, колісниця розбилась об каміння, а тіло
молодої людини волоклось по землі.

Іполита принесли до батька, але той все одно не визнав невинність сина. Тоді з’явилася
Артеміда. Вона довела Тесеєві його неправоту. Іполит не зрозумів, за що його так
покарала доля. Виявилося, що це Афродіта зіграла з сім’єю злий жарт. Артеміда
пообіцяла помститися несправедливій богині. Тесей був невтішний. Але Іполит
простив його перед смертю.

2. Образи Федри та Медеї.

Федра – дружина Тесея, дочка Миноса й Пасифаи, мачуха Іполита. Ф. палає
пристрастю до свого пасинка й відкривається йому, але коли вертається
додому її чоловік Тесей, якого вона вважала загиблої, рятуючи себе й своїх
дітей від ганьби, допускає, щоб годувальниця енона оббрехала Іполита в
зазіханні на її честь раніше, ніж відкриється правда. Проклятий батьком, Іполит
гине, а Ф., повна каяття, отруюється, перед смертю визнаючись Тесею у своїй
провині й невинності Іполита.
а) Федра та Медея про становище жінки.
Федра та Медея - це дві героїні давньогрецьких трагедій, які стикаються зі
складним становищем жінок у того часу. Обидві героїні змушені боротися зі
стереотипами та обмеженнями, які накладає на них патріархальне суспільство.
Проте, кожна з них реагує на це становище по-різному.

Федра - це жінка, яка живе в браку зі старшим за неї чоловіком Тесеєм. Вона
почувається самотньою та незахищеною, оскільки її чоловік часто залишає її
саму та від'їжджає військовими справами. Федра не має можливості вести
активний спосіб життя та розвиватися, тому вона шукає втечу у своїх фантазіях. У
своїх монологах Федра розповідає про свої почуття самотності та незахищеності,
які вона намагається заспокоїти шляхом романтичного кохання до свого
пасинка Гіпполіта. Федра відчуває, що її життя залежить від того, як вона буде
сприйнята суспільством, тому вона не може відверто висловлювати свої почуття
та бажання.

Медея - це жінка, яка живе в екзотичному Колхіді та переїхала до Греції разом із

своїм чоловіком Ясоном. Вона стикається з дискримінацією через своє
походження та інакшість, а також з тиском та обмеженнями, які накладає на неї
грецьке суспільство.
 б) Суть внутрішнього конфлікту героїнь. Характери героїнь.
в) Прийоми розкриття характеру та почуттів Федри та Медеї
(монологи героїнь, характеристика героїнь іншими персонажами)
Федра та Медея - це дві героїні давньогрецьких трагедій, які мають складний
характер та почуття. Для розкриття їхніх характерів та почуттів можна
використовувати різноманітні прийоми, такі як монологи героїнь, їхні діалоги з
іншими персонажами, їхні вчинки та поведінка.

1. Монологи героїнь

Монологи Федри та Медеї допомагають розкрити їхні внутрішні почуття та

думки. У монологах героїні відкривають свої таємниці, розповідають про свої
болі та роздуми. У Федри, наприклад, монолог може бути спрямований на опис
того, як вона відчуває своє кохання до свого пасинка Гіпполіта, а у Медеї - на те,
як вона розпачливо бореться зі своїми внутрішніми демонами та роздумує про
свої плани щодо відплати своєму чоловікові.

2. Характеристика героїнь іншими персонажами

Інші персонажі, що з'являються в трагедіях, можуть також допомогти розкрити

характер та почуття Федри та Медеї. Інші персонажі можуть описувати їхні риси
характеру, ділитися своїми враженнями та спостереженнями щодо їхньої
поведінки. Наприклад, інші персонажі можуть описувати Федру як відчайдушну
та гірку жінку, яка не може контролювати свої почуття, а Медею - як хитру та
жорстоку жінку, яка здатна на будь-що, щоб досягти своєї мети.

3. Роль образів богів у вирішенні долі героїнь.

4. Функція другорядних персонажів. Як вчинки годувальниці вплинули на
перебіг подій в трагедії «Іпполіт»? Яку роль в оформленні форми помсти
Медеї Ясону зіграв цар Егей?