1. Історія створення роману Д. Дефо. «Робінзон Крузо».

У першому виданні «Робінзона Крузо», надрукованому в Лондоні 25 квітня 1719 року, не

було вказано ім’я автора. Дефо видав цей твір за рукопис, створений самим героєм
історії. Ви здивуєтеся, але книги Д. Дефо «Робінзон Крузо» немає! Роман мав іншу
назву.
Повна назва роману – «ЖИТТЯ , незвичайні і дивовижні ПРИГОДИ РОБІНЗОНА
КРУЗО — МОРЯКА З ЙОРКУ, який прожив 28 років у повній самотності НА
БЕЗЛЮДНОМУ ОСТРОВІ, біля берегів Америки, біля гирла великої річки Оріноко,
опинившись на березі після аварії корабля, під час якої загинув увесь екіпаж, крім нього,
з додаванням розповіді про не менш дивовижний спосіб, яким його, врешті-решт,
визволили ПІРАТИ. Писано ним самим».
В основу сюжету книги Дефо покладено історію шотландського матроса Олександра
Селькірка, який прожив на острові Мас-а-Тьєрра (біля узбережжя Чілі) у повній
самотності 4 роки й 4 місяці. Опинився на острові боцман добровільно: він не знайшов
спільної мови з капітаном, та й судно, на якому вони подорожували, було занадто старим
і ненадійним. Селькірк сподівався повернутися додому на одному із суден, що заходили
до островів за прісною водою. Так і сталося. Але лише через 4 роки і 4 місяці, які
морякові необхідно було прожити на безлюдному острові.
Як первісні люди, він навчився видобувати вогонь тертям, а коли закінчився порох,
ловив руками диких кіз. Коли корабель «Дьюк» наблизився до острова, моряки побачили
людину у звірячих шкурах, яка не могла вимовити жодного слова… Але одразу
повернутися Селькірку не судилося. Йому довелося об’їхати навколо світу й
повернутися додому капітаном вітрильника «Інкриз». Олександр Селькірк — прототип
Робінзона Крузо. Прототип — це реально існуюча особа, яка слугувала авторові
прообразом (моделлю) для створення літературного персонажа.
2. Просвітницькі ідеї в романі: уславлення розуму та раціонального
суспільного устрою; ідея вільної особистості; соціальна, расова та гендерна
рівність тощо.

3. Образ Робінзона: портрет, риси характеру, роздуми, засоби зображення.

Робінзон — пересічна людина, яка не має виняткових здібностей, боїться смерті й хоче
вижити. Проте його поведінка в екстремальній ситуації викликає повагу у читача, а
самому героєві дає можливість не тільки вижити, але й зберегти при цьому людські
якості.
Риси характеру Робінзона Крузо:
– Працелюбність (трудився кожного дня);
– наполегливість (42 дні робив лише 1 полицю для печери);
– старанність (прагнув зробити все якнайкраще).
Р. Крузо під час перебування на острові навчився робити багато того, чого не вмів
раніше, завдяки своїй наполегливості, працелюбності та кмітливості. Ці риси допомогли
йому забезпечувати себе усім необхідним місяцями й роками та виживати на
безлюдному острові.
Життя на безлюдному острові сприяло також його моральному вдосконаленню. До рис
характеру Робінзона можна додати такі: терпіння, милосердя, поміркованість.
Що допомогло Р. Крузо залишатися людиною? Праця; ведення календаря; записи у
щоденникові; розпорядок дня; читання Біблії; спілкування (з домашніми тваринами,
папугами, П’ятницею)
Робінзон втілює просвітницькі уявлення про “природну людину” в її взаємовідносинах із
природою. Вперше у літературі розвивається тема творчої праці. Саме праця допомогла
Робінзонові залишитися людиною.
Опинившись у цілковитій самотності, герой Д. Дефо із притаманною йому невтомністю і
діловитістю працює над виготовленням предметів домашнього вжитку, видовбує човен,
вирощує і збирає свій перший урожай.
Переборюючи безліч труднощів, він опановує різні ремесла. У найдрібніших подробицях
змальовано виготовлення кожної речі, кожен етап трудового процесу. Д. Дефо спонукає
читача спостерігати з неослабною увагою за напруженою роботою думки і спритних рук
Робінзона.
В усьому проявляється діловитість і здоровий глузд героя. Його релігійність і побожність
поєднуються з практицизмом ділка. Будь-яку справу він розпочинає з читання молитви,
не розлучається з Біблією, але завжди й в усьому керується інтересами вигоди.
Він “з цілковитою безсторонністю, наче кредитор”, усе зіставляє та зважує, а у своєму
щоденнику, який веде з властивою йому акуратністю, він приділяє спеціальну увагу
підведенню “балансу” позитивних і негативних сторін свого становища.
Характер Робінзона розкривається і в його спілкуванні з П’ятницею. У цьому молодому
дикуні, котрого він врятував від смерті, Робінзон хоче бачити свого відданого слугу.
Недаремно перше слово, яке він вчить його вимовляти, -“пан”.
Робінзонові необхідний слухняний помічник, йому приємно від “смиренної вдячності”,
“безмежної відданості та покірності” П’ятниці. Але, пізнавши його ближче, Робінзон
розуміє, що П’ятниця ні в чому не поступається йому.
Д. Дефо — майстер описів. Він створює яскраві картини південної природи, передає
своєрідність кожної пори року, чудові його описи моря. І назавжди в пам’яті залишається
портрет Робінзона, вдягнутого в камзол і штани до колін, високу хутряну шапку та зі
зробленою з козячої шкіри парасолькою над головою; назавжди зберігається в душі
пережите разом з Робінзоном відчуття страху і надії, коли на прибережному піску він
побачив слід ноги людини.
4. Образ П’ятниці як втілення «природної людини».
П’ятниця – індіанець з канібальського племені, врятований Робінзоном від жахливої
смерті на двадцять четвертому році його перебування на острові. Потім П’ятниця став
Робінзону помічником і слугою.
П’ятницю Дефо наділяє фізичною красою і прекрасними моральними якостями: він
добрий і лагідний, благородний і вірний. П’ятниця вельми тямущий, розумно дивиться
на світ. Дефо не властива бездумна ідеалізація дикуна і примітивізму; для нього дикуни –
це діти, яких треба розвивати і робити з них людей.
Образ П’ятниці – один з перших образів простодушного дикуна, яких так любили
зображувати письменники XVIII в. Робінзон відучує П’ятницю від канібалізму, передає
йому ті робочі навички, якими володіє сам. Потім заводить з ним релігійні бесіди про
перевагу християнського Бога над місцевим божеством Бенамукі. Зате пояснити
П’ятниці, що таке диявол, виявляється завданням більш складним. П’ятниця задає
Робінзону каверзне запитання, чому, якщо Бог сильніший диявола, він допускає
існування у світі зла? Робінзон, який брав християнську віру як даність, ніколи не
задавався таким питанням.
5. Роль картин природи в романі.
Змальовуючи життя Робінзона на безлюдному острові, Д. Дефо не тільки намагається
довести, що життя людей у гармонії з природою можливе, а й прагне показати, що таке
життя сприяє моральному вдосконаленню людини. За двадцять вісім років, проведених
на острові, Робінзон навчився цінувати людське життя, дбати про інших, переосмислив
стосунки між представниками різних цивілізацій. Він самотужки дійшов до розуміння
вічних істин: природа дає можливість існування кожній людині, але саме від людей, від
їхнього ставлення одне до одного залежить, яким буде світ.
6. Особливості оповідної манери Д. Дефо.

“Робінзон Крузо” аналіз твору

Автор – Даніель Дефо
Рік публікації – 1719
Тема – боротьба людини з природою.
Жанр – роман
“Робінзон Крузо” проблематика роману Д. Дефо
Тема самотності. Основна проблема цього твору – самотність головного героя. Людина
викинута на безлюдний острів, самотня, героєві нема з ким поговорити, ні з ким
поділитися радістю чи горем, він сумує на самотності. Від туги він може загинути на
чужій землі.
Тема праці. Саме праця допомогла Робінзону вижити і залишитися людиною. Робінзон
Крузо не падає духом. Він себе завжди чимось займає, трудиться, облагороджує своє
життя. Усвідомивши свою самотність, герой починає щось шукати, до чогось прагнути,
щось робити.
Тема життєлюбства, оптимізму, надія на порятунок. У Робінзона Крузо було два
основних будівельних прилади: Віра і Дія. Робінзон Крузо вірить і сподівається на своє
спасіння, він не втрачає оптимізму, він бореться за життя.
Тема дружби. У житті головного героя на острові з’являється помічник і друг П’ятниця.
З появою П’ятниці його життя набуває нового сенсу. Робінзон Крузо стає другом і
наставником П’ятниці. Він вчить П’ятницю спілкуватися англійською мовою, правильно
готувати їжу, їсти, працювати, покращувати житло, землю, навчає різним навичкам:
читати, писати, стріляти з рушниці. Це допомагає Робінзону відволіктися, йому ніколи
нудьгувати. З появою П’ятниці у головного героя збільшується шанс на порятунок. Вони
разом будують човен.
«Робінзон Крузо» сюжет
Книга написана як вигадана автобіографія Робінзона Крузо, жителя Йорка, який мріяв
про подорожі по далеких морях. Всупереч волі свого батька, він в 1651 році залишає
рідний дім і відправляється з приятелем у своє перше морське плавання. Воно
закінчується аварією корабля у англійських берегів, однак це не розчарувало Крузо, і
незабаром він зробив декілька подорожей на торговому судні. В одному з них його
корабель був захоплений біля берегів Африки берберськими піратами і Крузо довелося
два роки пробути в полоні, поки він не збігає на баркасі. Його підбирає в море
португальське судно, що йде до Бразилії, де він і влаштувався на наступні чотири роки,
ставши власником плантації.
Бажаючи швидше розбагатіти, він бере участь у нелегальному торговому рейсі в Африку
за чорними невільниками. Однак корабель потрапляє в шторм і сідає на мілину біля
невідомого острова недалеко від гирла Оріноко. Крузо виявився єдиним, хто вижив з
екіпажу, діставшись уплав до острова, який виявився безлюдним. Подолавши відчай, він
рятує з корабля всі потрібні інструменти і припаси, перш ніж той був остаточно
зруйнований штормами. Він улаштовується на острові, будує собі добре укрите і
захищене житло, вчиться шити одяг, пекти посуд з глини, засіває поля ячменем та рисом
з корабля. Також йому вдається приручити диких кіз, які водилися на острові, це дає
йому стабільне джерело м’яса і молока, а також шкури для виготовлення одягу.
Досліджуючи острів протягом багатьох років, Крузо виявляє сліди дикунів-канібалів, які
іноді відвідують різні частини острова і влаштовують людожерські бенкети. В одне з
таких відвідувань він рятує полоненого дикуна, якого збиралися з’їсти. Він вчить дикуна
мови та називає його П’ятницею, тому що врятував його саме в цей день тижня. Крузо
з’ясовує, що п’ятниця родом з Тринідаду, який можна побачити з протилежної частини
острова, і що він був захоплений у полон під час битви між індіанськими племенами.
При наступному відвідуванні острова канібалами Крузо з П’ятницею нападають на
дикунів і рятують ще двох бранців. Один з них виявляється батьком П’ятниці, а другий –
іспанцем, корабель якого також зазнав аварії. Крім нього з корабля врятувалися ще
більше десятка іспанців і португальців, які перебували в безвихідному становищі у
дикунів на материку. Крузо вирішує відправити іспанця разом з батьком П’ятниці на
човні, щоб привезти його товаришів на острів і спільними зусиллями побудувати
корабель, на якому вони всі могли б відплисти до цивілізованих берегів.
Поки Крузо очікував повернення іспанця з його командою, до острова прибув невідомий
корабель. Цей корабель виявився захоплений бунтівниками, які збиралися висадити на
острові капітана з відданими йому людьми. Крузо і П’ятниця звільняють капітана і
допомагають йому повернути контроль над кораблем. Найбільш ненадійних
заколотників залишають на острові, а Крузо після 28 років, проведених на острові,
залишає його і в 1687 році повертається до Англії до своїх родичів, які вважали його
давно загиблим. (Справедливості заради треба відзначити, що Дефо допустив
елементарну арифметичну помилку: Робінзон прожив на острові не 28, а 27 років,
оскільки прибув на його узбережжі 30 вересня 1659, а залишив острів 19 грудня 1686,
про що ясно сказано в календарі і щоденнику Робінзона.) Крузо вирушає в Лісабон, щоб
отримати прибуток за свою плантацію в Бразилії, що робить його дуже багатим. Після
цього він перевозить своє багатство по суші до Англії, щоб уникнути подорожі по морю.
П’ятниця супроводжує його, і по дорозі вони потрапляють в останню спільну пригоду,
коли борються з голодними вовками і ведмедем при перетині Піренеїв.
Композиція роману (експозиція – опис родини Крузо, перебування Робінзона у
батьківському домі, його спроби стати самостійною особистістю. Зав'язка -
подорожування, потрапляння у неволю до маврів, визволення з рабства. Розвиток дії –
корабельна аварія, життя на безлюдному острові. Кульмінація - зустріч з дикунами,
звільнення темношкірого хлопця, подальше життя на острові разом з новим другом-
дикуном П'ятницею. Розв'язка - визволення з острову через 28 років перебування майже
на самоті).