Практичне заняття 1

Морально-філософський конфлікт драми Педро Кальдерона

«Життя – це сон»
1. Генеза, композиція та жанрова своєрідність драми

«Життя — це сон» — п'єса іспанського драматурга Педро Кальдерона де ла Барки,

написана в 1632–1635 рр. На сцені була вперше поставлена в Мадриді в 1635 році.
Драматургія Кальдерона будується на протиставленні буденного і виняткового, світла і тіні,
земного і небесного. У пошуках сенсу земного буття драматург перебуває постійно. Його
настрої та думки повною мірою відобразила філософська драма «Життя – це сон» . Свій
твір Кальдерон називав «комедією», хоча так його можна назвати лише умовно.

Генеза. Найправдоподібніше твір створено у 1627—1629 роках. Захована у бібліотеці

Ліверпульського університету, загадкова суельта («suelta» — в Іспанії сімнадцятого сторіччя
так називався друк окремої драми. Згідно з видавничим звичаєм того часу, драми
друкувалися у збірках по 12 п'єс, не завжди одного і того ж автора), датувалася 1632—1634
роками та була видана в Севільї (авторство приписувалося Лопі де Везі, також згадувалось,
що п'єсу поставив на сцені автор комедій Крітобаль де Аведаньйо – він керував театральною
трупою). Перед друком п'єсу вже щонайменше протягом п'яти років ставили на сцені. За
першодрук драми вважається виданий 1636 року в Мадриді збірка «Перша частина», яка
містила 12 творів. Того ж року в Сарагосі вийшла нова версія п'єси «Життя — це сон» в томі,
в якому друкувалися визначні п'єси різних авторів. З порівняння двох текстів випливає, що
сарагоська версія — оригінальна версія драми. Кальдерон ґрунтовно переробив свій твір
перед друком, щоб адаптувати його для читача, радше ніж для глядача. При тому
письменник користувався севільською суельтою та сарагоським виданням, оскільки
не мав власної копії п'єси, яку багато років тому продав театральній трупі Аведаньйо.

Драма Кальдерона своїм змістом сягає збірки арабських казок «Тисячі й одної ночі» та
стародавньої індійської легенди про Будасафа і Білаухара (її грецький варіант — «Повість
про Варлаама і Йосафата» — вважають християнською адаптацією житія Будди). Грецький
варіант повісті розповідає про життя царевича Йосафата, якого батько, могутній індійський
цар Авенір, бажаючи запобігти пророцтвам гороскопа, виховує самотньо в палаці, в оточенні
гарних слуг. Царевич ніколи не повинен був бачити горя й страждань, не міг залишити
палац, а найголовніше — не повинен був дізнатися про існування християнської віри. За
легендою, Йоасафат згодом стає сподвижником християнства. Історія про Варлаама і
Йосафата була надзвичайно популярною в Європі в добу Середньовіччя. В Іспанії
побутували її переклади латиною, а на території східних слов’ян був поширений грецький
варіант.

Історія про Варлаама і Йосафата потрапила в Іспанію і використовувалась як «ехетріит»

— повчальний приклад. Вона фігурувала в проповідях, а в 1602 році була опублікована в
збірнику Педро Альфонсо «Бізсіріта сіегісаіез». Очевидно, Кальдерон знав усі варіанти
побутування цієї легенди, оскільки був священиком і провідним драматургом Іспанії XVII ст.

Мотив ув'язнення Сехисмундо з метою вбереження його перед здійсненням пророцтва

походить з середньовічної легенди про Варлаама і Йозафата. Приспання королевича і його
перенесення до палацу походить з оповідки про Абу Хасана зі збірки «Тисяча й одна ніч»,
яка принесла до Європи мотив одноденного короля, популярного в різних краях і епохах.
Кальдерон сягнув по цей мотив, але відмовився від реалізації його комедійного потенціалу
на користь алегорії есхатологічного значення. Драма також сильно пов'язана з єзуїтським
шкільним театром, який зображує людину, наділеною свободою волі та розумом, яка сама
творить свою долю на землі.

Провідний мотив твору «Життя — це сон»— трагічний хаос життя, неможливість

протистояти долі і небажання миритися з цим.

Ідея твору «Життя — це сон» — гірке розчарування.

Композиція. «Життя – це сон» – п’єса з трьох «хорнад» (дій). Слово «хорнада» має
іспанські корені і позначає «життєвий шлях людини, пройдений за день». Художній час
драми якраз і складається з трьох днів: в перший (Сехисмундо – в’язень у в’язниці) –
відбувається розстановка героїв на конфліктних позиціях, у другій (Сехісмундо- принц в
палаці) – напруга досягає кульмінації, в третій (Сехисмундо – ув’язнений і майбутній
король) – відбувається розв’язка. Три хорнади стають в п’єсі і трьома етапами
дорослішання людської душі.

Дія відбувається у Польщі. І це не випадково, оскільки Польща занадто віддалена від Іспанії,
щоб глядач міг визначити, що у п'єсі реальне, а що суперечить дійсності. Користуючись цією
обставиною, Кальдерон вводить у драму ще одного представника далекої країни – герцога
Московського. Умовність місця дії звільняла письменника від необхідності бути достовірним
в описі подій і, не ризикуючи бути звинуваченим в історичній недостовірності, давала
можливість втілювати на сцені свої ідеї. Сенс та стиль драми визначає вже назву, що
складається з метафори «життя це сон». Вона наповнює філософським змістом весь зміст дії
і виступає як принцип життя, його своєрідний символ.

Композиція «Життя — це сон»

 Експозиція – монолог Сихізмунда у в’язниці

 Зав’язка – Басиліо везе сплячого Сехизмундо до палацу, щоб перевірити пророцтво
 Розвиток дії – Сехизмундо обурюється поведінкою батька, мріє про помсту і починає
розправу
 Кульмінація – переродження Сехизмундо як реакція на осмислене своє життя
 Розв’язка – проходить бунт, Принц займає трон. Сехизмундо налагоджує стосунки з
батьком та іншими героями.

2. Теза «життя як сон»: шляхи актуалізації у бароковому творі, мотиви трагічного

розчарування та розгубленості в творі

П’єса у багатьох відношеннях, що стосуються як проблематики, так і поетики твору, — є

взірцевою драмою барокового мистецтва. Сам мотив життя як сну — один з вузлових
мотивів барокової естетики. Проте у п’єсі Кальдерона ідею «життя — це сон» не потрібно
розуміти буквально. Сон у п’єсі Кальдерона, з одного боку, є композиційним прийомом, з
іншого — категорією й образом-символом, який надає творові глибокого філософського
змісту. Тут криється ще один бік драми бароко. Усвідомивши під впливом любові й у ході
народного повстання проти нерозумного царя, що життя насправді не є сном, Сехисмундо
дійшов важливого висновку: сама подібність життя сну, суєтність егоїстичного
самообману зобов’язують долати особисті інтереси задля гармонії цілого. Через образ
сну змальована недостовірність чуттєвого сприйняття, суєтність життя, швидкоплинність
часу, відносність земних цінностей.

Ява й сон, ілюзія й реальність втрачають свою однозначність й уподібнюються один

одному: sueno по-іспанськи — не лише «сон», а й «мрія»; тому «Lа vida еs sueno» можна
перекласти і як «Життя — це мрія». Сихисмундо довідавшись, що він принц, і одержавши
можливість здійснити свою мрію про волю, він поводиться як чудовисько. Безмежна свобода
виявляється однією з найбільш шкідливих і небезпечних ілюзій: Сехисмундо мав зрозуміти,
що людська воля — не сваволя, що вона підкоряється моральним законам. Саме у збагненні
цих законів відбувається становлення особистості Сехисмундо, виявлення його справжнього
«я».

Багатозначність барокової символіки у творі Педро Кальдерона створює складну і

багатогранну картину людського життя. І в цій багатогранності і безкінечності Всесвіту, де
борються день і ніч,світло й темрява, Бог і диявол, гармонія і хаос надзвичайно яскраво
втілилася метафора «Життя –це сон». Цю метафору залюбки використовували й інші
письменники західноєвропейського й українського бароко. Та саме іспанець Кальдерон своїм
твором уславив її на весь світ і обезсмертив у пам’яті багатьох поколінь, адже цей
метафоричний вислів не піддається однозначному трактуванню. Sueno- по-іспанськи – не
лише «сон», а й «мрія»; тому «La vido es sueno» можна перекласти і як «Життя – це
мрія», до якої ми повинні прагнути, щоб здобути істину і пізнати щастя. Але, щоб
дійти до своєї мрії, ми повинні долати звіра у своїй душі, бути милосердними до
оточуючих, уміти прощати і за допомогою свого розуму творити добро.

6. Декоративність та «надмірність» художність засобів як ознака барокового твору;

зображально-виражальні засоби у драмі.
«Життя – це сон» Педро Кальдерона де ла Барки - саме той твір, який акумулював усю
складність та багатозначність проблем, які завжди поставали перед людиною і які вона будь-
що прагнула осягнути.. Символи доби бароко були багатозначними, довільними і
суперечливими як сама епоха. Чіткого відмежування між символом, метафорою і алегорією в
добу бароко не було.

Барокова символіка вказує на вирішення основного конфлікту драми «Життя –це сон»-
конфлікту між, з одного боку пророцтвом про долю Сехисмундо, а з іншого боку, його
справжньою долею за допомогою метафори-антитези «людина- звір». Саме в цьому виразі
криється одна з важливих філософських проблем доби бароко –чи здатна людина перемогти
в собі зло(звіра)і як це зробити? І доля Сехисмундо є своєрідною моделлю вирішення цього
конфлікту, а можливо,і своєрідним «рецептом», «кодексом поведінки» людини на шляху від
зла до добра («від звіра до людини»).
У Кальдерона світ – театр, бо кожен фактично грає кілька ролей. Сехисмундо – в’язень –
тиран – мудрий монарх.Клотальдо – наглядач –жертва того, за ким наглядав – батько
Росаури. У Кальдерона світ - одвічна таїна, його не можна осягнути розумом. У ньому діють
не тільки реальні, а й потойбічні сили, тому велике значення мають різні пророцтва та
прикмети

У творі можна виділити такі групи символів:природні, предметні, філософські, числові.

Числові символи. У творі є числа - 2, 3,7.
За християнською символікою, число два – 2 негативне. За приклад у Біблії, взяти
хоча б – двох братів Каїна і Авеля, доля яких виявилась нещасливою.
 У драмі Кальдерона «Життя – це сон» відмічаємо: коли народився Сехисмундо, на
небі були два небесні світила:
Кров ллючи, стялося сонце
З місяцем в жахнім двобої [17,c.37]
Два рази герою дають снодійний напій. Два рази він опиняється у в’язниці:
…а завтра вдруге
У тюрмі себе побачить[17,c.32]
Басиліо, проводячи «експеримент» хоче перевірити « …дві речі:
Перша –сутність поведінки,
…А розрада – це вже друга…[17,c.32]
Два рази Сехисмундо мав убити Клотальдо, два рази він приходить до влади.
Перший раз, коли його сплячого перенесли в палац, і другий раз, коли його звільняє з вежі
народ:
Сину, цей шляхетний вчинок
Повертає мені вдруге
Цього дня тебе, – ти принц! [17,c.43]
Отже, число два – це символ двобою,сутності речей, агресії, союзу, одруження,
гармонії . Число два – це символ протиставлення - «людини і звіра» у душі людини, добра і
зла, чоловічого і жіночого. Це число символізує також гріх - гріх Басиліо по відношенню до
Сехисмундо. Аналізуючи твір, ми виявили , що число два супроводжується негативними
подіями. Це підтверджується текстом твору. Кларін, спускаючись із гори з Росаурою,
промовляє:
  Ні, не один, а двоє, -
Сумної днини
Ми вийшли вдвох із рідної країни,
    Здолали шлях далекий,
Пізнавши злигодні та небезпеки,
Тут разом опинились
    І вдвох із горем із гори спустились…[17,c.3]
З тексту видно, що число два оточене такими поняттями як журба, сум, злигодні,
небезпека, горе, далекий шлях, розплата за чужі гріхи – звідси його негативна енергетика.
Два – це символ двополюсності, двоякості душі героїв, нестабільності,
нерівності,невизначеності,розділення,зла,небезпеки. Двійка підкреслює контрастність, яка
втілюється у протиставленні (палац- вежа, свобода-неволя, батько-син тощо), утверджує
думку про минущість людського життя ( життя-смерть), про те, що душа людини- арена
боротьби добрих і злих начал.
Символіка числа три у творі підтверджується такими фактами: Сехисмундо в творі
виголошує три монологи, які розкривають головні особливості сюжету і самого персонажа.
У першому монолозі герой тричі порівнює переваги навколишніх істот із власним
положенням.
Три зустрічі Сехисмундо із Росаурою :
Вперше ти мене побачив
Вояком у темній вежі,
Де з твоїм життям стражденним
Своє горе я звіряла.
Вдруге милувався мною,
Жінкою, коли сіяла
 Твоя велич пишна й грізна,
Як фантазія й сновиддя.
Втретє ось тобі з’являюсь
Я, дволике страховіття
У жіночому вбранні
Та вояцькім обладунку. [17,c.150]
У п’єсі – три претенденти на престол в державі. Басиліо стосовно престолона -
слідників має розв’язати «…три задачі» [17,c.40]
Драма П. Кальдерона має три акти, які у творі називаються «хорнади». Хорнада – у
перекладі з іспанської означає «шлях, пройдений людиною за один день». Три хорнади
зображують три дні з життя героїв. У цьому полягає композиційна особливість драми , адже
вона визначає «етапи» духовної еволюції головного героя.
На нашу думку,так як Кальдерон писав релігійні п’єси для виховання, то у творі «
Життя –це сон» є натяк на на три частини «Божественної комедії Данте», які можна
співставити з трьома хорнадами твору Кальдерона. Адже в обох творах у центрі людина,
яка здатна осягнути гріховність і знайти вихід у нове життя. У першій хорнаді драми
«Життя – це сон» людина живе ніби в пеклі блукань і життєвих помилок, у другій –
проходить шлях «експерименту», що веде її до прозріння, тобто «очищення», а в третій -
починає розуміти, що вижити їй допоможе гармонія, тобто досягає божественної істини –
раю. Таким чином, драма Кальдерона «Життя – це сон» є богословською тріадою, яка
відображає реальне життя і нагадує церковну проповідь.
У християнській символіці число три – божественне число, що символізує Святу
Троїцю (Батька, Сина і Святого Духа). Значить, ми можемо стверджувати, що образ
Сехисмундо у творі потрібно розглядати в драмі як триєдність тіла, розуму й душі, що тісно
пов’язана з іншими людьми, природою і Богом.
Будучи релігійно обізнаним, Кальдерон не міг не знати, що число сім в «Біблії» - це
символ Бога і людини. Воно складається з двох ідеальних чисел –чотири і три, і тому сім – це
не тільки святе число, але і символ розуму. Навіть при поверхневому читанні твору в око
впадають вказівки про благородне походження персонажів,шляхетну поведінку, вишукану
пишність мови, але автор робить акцент не на багатство, а на розум героїв.

Гори- це плутаний і крутий лабіринт життя, крізь зарості якого роки пролітають на
великій швидкості:

По лабіринту плутанім, крутому

Цих скель стрімких і голих
Летиш крізь зарості, немов на сполох?[17,c.2]
Гори – це символ порятунку і для Сехисмундо, і для Басиліо:
Народ із гір звалився і бушує,
Проник у вежу і з її глибин
Свойого вирвав принца.[17,c.136]

Вежа – знак стремління до висот, адже «…Вона черкає тучі……[17,c.7]» і знак

піднесення, бо це не просто споруда, а «… між голих скель палац……[17,c.7]»
Вежа «…на камінь схожа, що звалився з кручі…[17,c.7]»-це символ непорушності
закону, твердості, водночас жорстокості, суму, душевного болю і відчаю .
 Вежа – це «в’язниця,живого трупа кам’яна гробниця», « безпросвітницька неволя» …
[17,c.9]. З однієї сторони це- символ дитинства, першопочатку чогось важливого, а з іншого-
це могила, яка похоронила найкращі роки життя, яка тримає мозок і душу в мороці:
…Що колискою й труною
Стала ця тюрма мені……[17,c.14]
Вежа –це печера, «…в якій народжуються ніч і злоба»

Вежа – це те місце, де можна замкнути правду. Тут «замикав правду» Басиліо.

Невипадково блазень Кларін опиняється
…В зачарованій цій вежі
Через те, що знав, конаю, -
Що за незнання ще буде,
Як взяли за те, що знаю? .[17,c.122]
Символи- предмети. Вікно відмежовує реальний світ від потойбічного.
Вікно – символ чекання, сподівання на здійснення мрії.
Бідний в’язень, що, зачувши
Шум на вулиці нежданий,
До вікна свій зводить поглядь……[17,c.25]

Вікно- зв'язок людини із зовнішнім світом.

Вікно- це символ очей - ««… таке вузьке віконце,що в нього зазирнуть боїться сонце…
[17,c.7]»
Відкриті двері - це « чорна паща у печері…[17,c.8]», символ таємниці, невідомості.
Закриті двері – символ неволі.
Ланцюг - це символ рабства, це гріхи людини, які не дають спокою душі:
В звіриній шкурі бачу я людину,
Що дзвонить ланцюгами
У світлі мерехкім там……[17,c.10]