1.

Історія формування роману

Романы про любовь Тристана и Изольды были очень популярным в
Средневековье. Возникли на основе кельтских народных сказаний. Самые
известные из них – стихотворные романы французского жонглера Беруля
и нормандца Тома. Написаны около 1170 г. Сохранились только отрывки.
Гипотез происхождения истории мифа о Тристане очень много. Но,
независимо этого, практически все исследователи приходят к выводу о
существовании общего источника вдохновения, одной изначальной
древней легенды. Именно она послужила основой для всех ее
многочисленных поздних вариантов и рыцарских романов о Тристане.
Каждый из этих вариантов более или менее точно отражает отдельные
детали и нюансы первоначальной истории. Впервые в прозе на
французском языке были написаны в 1230 г. Реконструировал романы
французский ученый Жозеф Бедье в начале ХХ ст.
Романи про Трістана та Ізольду. Куртуазні романи про кохання рицаря
Трістана до королеви. Ізольди належать до найпопулярніших у
середньовіччя, а вивчення їх з часом перетворилося в цілу галузь
медієвістики. Виникли вони на основі кельтських народних переказів, 3 того,
що збереглося, найбільш значними є віршовані романи французького
жонглера Беруля і нормандця Тома. Роман Беруля (більш архаїчний за
змістом) приваблює своєю наївністю, роман Тома - куртуазною вишуканістю і
добрим літературним опрацюванням. Обидва твори виникли близько 1170 р.
і збереглися в уривках. Близько 1230 р. з'являється перша французька
прозова обробка цього роману, у якій уже присутні персонажі з романів
Круглого Столу, що зв'язує сюжет про Трістана та Ізольду з циклом
артурівських романів.
Роман дає певне уявлення про феодальну дійсність, хоча феодальні
відносини представлені в ньому досить архаїчно.
* Дослідники вважають, що у кельтських джерелах роману про Трістана
та Ізольду переважає не мотив «кохання - смерть», а мотив «полювання за
людиною». Безвихідна ситуація, в якій опинилася юна пара, переступивши
загальноприйняті закони, вже прирікла їх на загибель. У кельтських сказаннях
вся увага зосереджена на зовнішній стороні - поневіряннях героїв, спробах
врятувати своє життя від неминучої загибелі.
Сюжети творів бретонського циклу пов»язані з бретонськими
(кельтськими) фольклорними джерелами. Кельтські перекази багаті не
тільки колоритною фантастикою,а й любовними мотивами, що сприяло
засвоєнню їх куртуазними авторами. Звичайно, матеріал цей
переосмислювався в дусі ідеології тодішних часів. Мотиви багатожонства і
тимчасових і легко порушуваних любовних зв*язків, що заполонили
кельтські повісті й відображали реальні шлюбні й еротичні стосунки
кельтів, перетлумачувалися французькими куртуазними поетами як
 порушення норм повсякденного життя, як адюльтер, що підлягав
куртуазній ідеалізації. Точно так само і всілякі «чародійництва»,що в ту
архаїчну добу, коли складалися кельтські сказання, сприймалися як
вираження сил природи,- тепер, у творчості французьких поетів,поставали
як щось специфічно «надприродне», що виходить за рамки нормальних
явищ ,що підштовхує лицарів на пошуки пригод.
Кельтські перекази доходили до французьких поетів двома шляхами-
усним,через посередництво кельтських співців й оповідачів, і письмовим-
через легендарні хроніки. Багато з цих переказів були пов»язані з образом
легендарного «короля Артура»-князя бриттів У-УІ,який героїчно захищав від
англосаксів ще не захоплені ними території Англії. Псевдоісторичною рамкою
для артурівських романів послужила латинська хронікка валійського патріота
Гальфріда Монмутського «Історія королів Британії» (бл.1137 р.), що
ідеалізувала образ Артура і надала йому феодально-лицарських рис.

З великої кількості бретонських оповідей за ідейно-тематичною

ознакою виділяють:
1) бретонські ле - невеликі віршовані новели любовного
змісту (від 2000 до 1000 рядків). Характерними рисами ле є лаконізм,
велика сконцентрованість змісту, фантастичність. На першому плані
завжди гостро конфліктна ситуація – нещасливе або трагічне
кохання. За основу бретонських ле брались кельтські сюжети з їх
казковою фантастикою.Поступово ле позбувалися фантастичних
елементів, незмінно зберігаючи однак мотив нещасливого кохання.
Загостренність любовної ситупації в ле, гра глибоких непідвладних волі
героїв пристрастей, вплинули згодом на становлення куртуазного
роману.
2) романи про Трістана та Ізольду
3) артурівські романи,
4) романи про святий Грааль.

Историко-культурные черты эпохи Средневековья в романе

 Феодализм
 Враждующие феодалы, набеги, битвы
 Психологическая глубина человеческих отношений
 Трагизм
 Традиции народного творчества
 Культурное влияние античности
 Культурное влияние христианства
 «Куртуазный» быт, турниры, охота, подвиги в честь прекрасной
дамы
 Значение рыцарского кодекса
  Простые и понятные чувства в основе романа: любовь, страдание,
грусть
 Тема верности рыцаря своей даме, воспевание прекрасного чувства,
возникшего между ними
 Сказочные мотивы
 Детальное описание внешности, быта

Трістан
Виховання: «Рогальт доручив виховання його мудрому навчителеві,
славному конюшому Горвеналю. За невеликий час навчив його Горвеналь
усього, що належить знати баронам: битися мечем та списом, стріляти з
лука, кидати камінний диск, найширші рови перескакувати. Він призвичаїв
його ненавидіти брехню та лукавство, помагати безсилому, міцно
держатися слова. І ще перейняв Трістан од вихователя мистецтво
розмаїтого співу, гру на арфі та мисливські звичаї й порядки. То коли всяде,
було, Трістан на коня та й виїде поміж молодих конюших, кожне сказало б,
що його кінь, його зброя і сам він молодий - то одно тіло і що ніколи вони не
розлучались.
Бачивши його такого шляхетного, гордого, широкого в плечах, а тонкого
в стані, дужого, вірного та одважного, всі славили Рогальта, що викохав
такого сина. Але Рогальт, усе маючи на мислі Рівалена та Бланшфлер, що їх
молодість і врода в очах йому воскресали, милував Трістана, як рідне дитя,
а потаємки мав його за свого володаря.»
 Тристан хитер, умен, сердце у него горячее, а руки – золотые. Чего
он только не умеет!
1.Які епізоди свідчать про те,що Трістан вірний васал і мужній
воїн?
Зрозуміти те,що Трістан вірний васал ми можемо з таких
епізодів твору:
— Государь мой, если будет на то ваша милость, я, выйду на
бой.
Тщетно пытался отговорить его король Марк: рыцарь он
молодой, к, чему послужит его отвага? Тристан бросил Морольду
рукавицу, и Морольд ее поднял.
В назначенный день Тристан стал на ковре из драгоценной
пурпурной ткани и велел вооружить себя для великого подвига. Он
обрядился в панцирь и шлем из вороненой стали. Бароны плакали
от жалости к храбрецу и со стыда за себя. «О Тристан, — говорили
они, — смелый боец, прекрасный юноша! Почему не я, а ты
решился на этот бой? От моей смерти было бы всем меньше
печали!..»
 Тут ми бачимо, що Трістан ладен пожертвувати своїм життям
заради благополуччя держави, його мужність і вірність королю
найбільш виражена серед усіх васалів і баронів короля.
С незащищенной грудью Тристан еще раз бросился на
дракона с мечом и нанес в бок столь сильный удар, что он
прозвенел в воздухе. Тщетно: ранить дракона он не может; а тот
извергает из ноздрей потоки ядовитого пламени. Панцирь Тристана
почернел, как потухший уголь; конь его пал и издох. Быстро вскочив
на ноги, Тристан вонзил свой добрый меч в пасть чудовища. Он
проник в него весь и рассек пополам сердце. В последний раз
испустил дракон свой ужасный крик — и издох.
Цей епізод показує нам хоробрість Трістана, він не боїться
страшного звіря і намагається боротися з ним. Навіть загроза смерті
його не лякає, він бореться до останнього подиху.

Лицарський роман –
розповідний жанр європейської середньовічної літератури, переважновірова
ний (вперше застосованим в англо-
нормандських хроніках). Називається також«куртуазний роман». Лицарський 
роман
в ціломузнаменує початок усвідомленого художньоговимислу та індивідуаль
ної творчості. Він становить вершину середньовічної оповідної літератури.
 
Особливості лицарського роману
Акцент переміщається у внутрішній світ. Цекрок до індивідуалізації геро
я.  
• тема любові — головна тема лицарськогороману;
• фантастика в двоякому розумінні цього слова —
як надприродне і незвичайне, виняткове, щопіднімає героя
над повсякденним життям;
• авантюри, які відбуваються з лицарями, котрізавжди ідуть назустріч ц
им пригода
• подвиги лицарі здійснюють не заради загальної, національної справи,
а заради особистої слави;
• зображення давніх епох і життя далеких народів у вигляді картини суч
асного суспільства, в якому читачі з лицарських кіл, як
у дзеркалі, знаходять відображення своїх життєвих ідеалів;
• значне місце займають монологи,
в якиханалізуються душевні страждання, живі діалоги, зображення зовнішнос
ті діючих осіб, детальнийопис обставин, в яких відбуваються дії.
 Куртуазна література  — світська, лицарськалітература європейського С
ередньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або
пригод лицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності.
 
Черты куртуазности:
 Идеалы чести, доблести, геройства
 Индивидуализированная личность и ее психология
 Эмансипированная личность
 Герой не знает своего рода/племени
 Сюжет выдуманный
 Авантюрные и любовные мотивы
 Сказочные и мифологические элементы
 Олицетворение абстрактных понятий
 Аллегоричность обстановки, происшествия, природных явлений и т.д.
 Многочисленные диалоги и монологи, авторские отступления

Жанри лірики:
• лицарська лірика
• лицарський роман
 
Жанри любовної поезії:
1) Консона (просто пісня)
2) Альба (пісня ранкової зорі)
3) Серена (вечірня пісня)
4) Пасторелла (пастушеська пісня
5) Балада (танцювальна пісня)
 
Жанри службової поезії:
1) Сірвента (військова політична пісня)
2)  Тенсона (діалог-суперечка двох лицарів, 2 трубадурів)
Середньовіччя Західної Європи. Лірика трубадурів
Південь Франції (Прованс) ПівнічФранції Німеччина
трубадури мінезингери
трувери
(жонглери - виконавці)  
Жанри Представники
Альба,
Канцона, Сирвента, Тенсона, Паст Джауфре Рюдель, Бертран де Борн
орела, Серенада.
Головні теми Новаторство
- кохання до Прекрасної Дами - нові поетичні жанри, рими
- страждання через любов - зображення складного світу людських п
 очуттів
- культ кохання до Прекрасної Дами
- лицарські бої - новий ліричний герой
- воїнська доблесть - лицар, який готовий на
подвиг заради Прекрасної Дами або сла
ви

Присутствуют сказочные и магические элементы:

 Море имеет свой характер, ведет себя как живое существо,
подобное божеству
«море неохотно носит корабли вероломных и не помогает
похищениям и предательствам. Гневное поднялось оно, объяло
корабль мраком и гнало его восемь дней и восемь ночей куда попало.
Наконец моряки увидели сквозь туман берег, изрезанный утесами и
подводными рифами, о которые должно было разбиться их судно.
Они покаялись, поняв, что море разгневалось на них из-за этого
ребенка, похищенного ими в недобрый час. Они дали обет
отпустить его на волю и оснастили лодку, чтобы высадить его на
берег. Тотчас же стихли ветры и волны, просияло небо»

 Отсылка к мифу о Тезее (дважды):

«Наконец около полудня увидели вдали пурпурный парус: ладья
ирландца отчалила от острова. И раздался крик ужаса: «Морольд,
Морольд!» Ладья все приближалась, и внезапно, когда она взлетела на
гребень волны, на носу ее увидели рыцаря, в руках которого было два
поднятых меча: это был Тристан».
«— Я его хорошо рассмотрела: они его совсем распустили и
поставили очень высоко, потому что ветер слабый. Знай же, что он
совсем черный.
Тристан повернулся к стене и сказал:
— Я не могу больше удерживать свою жизнь. Трижды произнес он:
«Изольда, дорогая!» На четвертый раз он испустил дух»
 Волшебное исцеление. Тристан попросил к.Марка
положить его в ладью без весел и парусов, дать только лютню и
отправить в открытое море. «Семь дней и семь ночей оно (море) тихо
несло Тристана. Порой он играл на арфе, чтобы утолить свою муку.
Наконец море, незаметно для него, пригнало его к берегу». 
  Сказочный мотив: ласточки принести волос
«В этот миг в открытое на море окно влетели две ласточки,
строившие себе гнездо, и стали биться друг с другом; потом,
внезапно испугавшись, они улетели, но одна из своего клюва
выронила длинный женский волос тоньше шелка, сиявший, как
солнечный луч. Подняв его, Марк позвал баронов и Тристана и сказал
им:
— Я выбрал ту, которой принадлежит этот золотой волос; и
знайте, что никакой другой я не желаю»

 Сказочный мотив: кто убьет дракона – тому женой будет

королевна. Чудовище выглядело как мифологическое:
«Чудовище приближалось. Голова у него была медвежья, глаза
красные, как пылающие уголья, на лбу два рога, уши длинные и
мохнатые, когти как у льва, хвост змеиный, тело чешуйчатого
грифа… извергает из ноздрей потоки ядовитого пламени»

 Миф.мотив: раненого после битвы с драконом, Тристана

нашли возле болота и отнесли…в женские покои!

 Мотив любовного напитка

Кохання
Постоянным божеским благословлением вопрос о греховности любви
Тристана и Изольды снимается. У этой любви есть три оправдания:

 она родилась до брака, Тристан добыл невесту в честном

поединке, и она по праву принадлежит ему.
 эта любовь скреплена напитком.
 любовь эта не может быть счастливой - такова концепция
легенды.
Все коренится в характере Тристана. Как он любит Изольду? На всю
жизнь, конечно. Но он непрерывно нагромождает препятствия своей
всепоглощающей любви. То есть, ему приходится преодолевать препятствия,
которые он сам же и создает.
Отношения любящих - цепь расставаний и встреч. Для Изольды вопрос
выбора не существует априори: она всегда пойдет за Тристаном, она
разлучится с ним, если он этого захочет, но кинется к нему на первый зов. В
этом смысл кольца, данного при расставании молодой женщиной
возлюбленному.
 Для Тристана подлинные препятствия - внутренние; они
непреодолимы.
Все взаимоотношения героев можно изобразить следующим образом:
Отношения с ирландской принцессой - измена Марку. Женитьба на
второй Изольде - измена первой. Для того, чтобы не чувствовать вины перед
названым отцом, примириться с ним в сердце своем, надо изменить
возлюбленной. Таким образом, Изольда Белокурая является дублетом Марка.
Вот почему Тристан страдает, не выполняя своих супружеских обязанностей.
Эта часть легенды застлана дымкой печали. И печаль эта - затаенное
страдание бретонской принцессы.
Подлинная любовь в этой легенде - это любовь плотская, греховная,
незаконная.
"Тот, кто любит - находится за пределами добра и зла". Ж. Ш. Пайен
Легенда провозгласила право страсти – подчас сумрачной, темной,
связанной с несправедливостью, предательством, жестокостью.
Любовь Тристана и Изольды изначально связана со смертью. Герои
гибнут, но не для того, чтобы воссоединиться за порогом смерти, а потому,
что не могут долго жить друг без друга. А также потому, что не могут и жить
вместе, потому что такая страсть бесплодна. Они не могут совершить
решающий шаг. Это совершают окружающие:
 Бранжьена, приносящая волшебное питье;
 Марк, отдающий Изольду прокаженным, изгоняющий
племянника;
 отшельник Огрин, мирящий их с королем;
 смерть "действует" помимо воли, перекраивая судьбы.
Поэтому Тристан и не боится смерти: она освобождает его от
необходимости принимать решение. Причем, теперь уже навсегда.

Король Марк

Образ Марка - один из самых интересных во всех версиях сюжета.

Неопытность Марка подчеркивается относительной молодостью персонажа и
его стремлением добыть себе жену, что в фольклорной традиции является
целью юного героя. Он позволяет баронам спорить с собой и ставить
условия. Неоднозначность образа Марка как правителя усиливается его
сомнительным положением мужа героини, влюбленной в другого.
В отличие от мифологической версии, где Марк - враждебный героям
старый властитель, прямо или косвенно воплощающий силы смерти, в
романе он предстает пере читателями как один из благороднейших героев,
по-человечески прощающий то, что должен покарать как король. Любя
своего племянника и свою жену, он хочет быть обманутым ими, и в этом не
слабость, а величие его образа.

2.Як розкривається характер короля в епізоді з лісу Моруа?

 «Боже! — подумал он. — Что я вижу! Могу ли я убить их? Они так долго
жили в этом лесу, и если бы любили друг друга грешной любовью, разве
положили бы этот меч между собой? И разве не знает каждый, что
обнаженное лезвие, разделяющее два тела, служит порукой и охраной
целомудрия? Если бы они любили друг друга грешной любовью, почивали
бы они так непорочно? Нет, я их не убью: это было бы большим грехом; и
если бы я разбудил этого спящего и один из нас был убит, об этом долго
стали бы говорить, и к нашему стыду. Но я устрою так, что, проснувшись, они
узнают, что я застал их спящими и не пожелал их смерти и что Бог сжалился
над ними».
У цьому епізоді король постає перед нами як великодушна і ,можливо,
наївна людина. Потрібно бути справді дуже мудрою і розуміючою
особистістю, щоб знайти в собі сили пробачити і стримати себе в такій
ситуації. Це свідчить про те, що король всією душею любить свого
племінника і кохану Ізольду, ставить свої почуття вище ,ніж будь-які образи.

4. Реакція короля на кохання Трістана і Ізольди.

Спочатку король відкидає обвинувачення Трістана, але все одно
починає більш слідкувати за ним і Ізольдою. Але з часом ,він не витримує
підозр і тиску баронів , і просить Трістана покинути Тинтажель, але обіцяє ,
що незабаром поверне його назад.
— Тристан, покинь этот замок и, уйдя из него, не отваживайся более
перебираться через его рвы и ограду. Низкие люди обвиняют тебя в
большом предательстве. Не спрашивай меня: я не сумею передать тебе их
обвинений, не пороча нас обоих. Не ищи слов, которые могли бы успокоить
меня: я чувствую, они были бы бесполезны. Все же не верю я предателям;
если бы я им верил, разве я не предал бы тебя позорной смерти? Но их
злокозненные речи смутили мне сердце, и только твой отъезд меня
успокоит. Уезжай! Нет сомнения, я вскоре тебя призову. Уезжай же, сын мой,
всегда мне дорогой!
Вдруге короля повідомляють про зраду коханої і племінника. Король
вкотре відкидає обвинувачення, але вирішує перевірити, чи правду сказав
йому карлик. І виявляється, що так, але за допомогою хитрості і кмітливості
коханців, король впевнюється у тому, що це був наклеп. Він повертає
Трістана у замок.
Он сказал правду: король ждал не долго. В эту ночь луна сияла, светлая
и прекрасная. Скрытый в ветвях, король видел, как его племянник
перескочил через острую изгородь. Тристан встал под деревом и принялся
бросать в воду стружки и сучья. Но так как, бросая, он наклонился над
ключом, то увидел образ короля, отраженный в воде. Ах, если бы мог он
остановить мчавшиеся стружки! Но, увы, они быстро несутся по саду. Там, в
женских покоях, Изольда следит за их появлением: она, несомненно, уже
увидела их и спешит сюда. Да защитит Господь любящих!
Але втретє їм не вдалося обійти підозри. Карлик вигадав , як все ж таки
викрити коханців за допомогою муки.
Король, бароны и карлик со светильником — уже в комнате. Тристан и
Изольда притворились спящими. Они оставались одни в покое, не считая
Периниса: он лежал в ногах Тристана и не двигался. Но король увидел на
ложе обагренные простыни, а на полу — муку, смоченную свежей кровью.
Тогда четыре барона, ненавидевшие Тристана за его доблесть,
схватили его на постели, грозя королеве, издеваясь над ней, дразня ее,
обещая ей праведный суд. Они нашли кровоточивую рану.
— Тристан, — сказал король, — всякие оправдания бесполезны: завтра
ты умрешь!
Король зрозумів, що весь час його просто обводили навколо пальця і
вирішив жорстоко покарати зрадників.
Ці епізоди свідчать, що король дуже відданий тим людям, котрих він
любить і до останнього відмовляється вірити в наклеп на них. Він постає
людиною з великим серцем, тим, хто заради своєї сім’ї може терпіти тиск і
обвинувачення оточуючих. Але врешті-решт він бачить усю правду і його
терпець уивається. Він є дуже благородним, людяним, вміючим прощати те,
за що мав би пркарати як король. В цьому не проявляється його слабкість, а
навпаки, величність його душі.