Й. В. Гете «Фауст». Система образів твору.

Трагедія Й. В. Гете «Фауст» - це один з найзначніших творів, а система його образів

є однією з найскладніших і багатогранних у світовій літературі. У творі представлені
різноманітні персонажі, які відображають різні сторони людського життя, суспільства і
світу в цілому.

Центральним образом трагедії є Фауст. Він є втіленням ідеалу людини доби

ренесансу, яка прагне до пізнання і творчості. Фауст - це освічена людина, філософ,
професор, який має широкий кругозір і глибокі знання. В той же час це людина, яка чим
більше дізнається, тим більше відчуває спрагу до знань, розуміючи, наскільки він мало
знає. Фауст шукає сенс життя, істину і не боїться ставити перед собою нові завдання.
Його духовна відвага є символом невтомних пошуків вільної людської думки. В образі
даного персонажа втілена віра у безмежні можливості людини, палке прагнення до
абсолюту, бажання вийти за межі.

Не менш цікавим та важливим є образ Мефістофеля. Це втілення зла і спокуси.

Мефістофель - хитрий і розумний демон, який знає людську природу і вміє нею
користуватися. «Я – тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого», -
зазначає Мефістофель. Функція його образу – моральне випробування людини. Саме він
пропонує Фаусту угоду, яка надає йому безмежні можливості, але водночас ставить під
загрозу його душу.

Поряд з чоловічими образами, увагу читача привертає і образ Маргарити. Це проста,

щира і наївна дівчина, в яку закохується Фауст. Не початку твору Маргарита є
уособленням чистоти, скромності і молодості, жіночої краси і ніжності. Але зустрівши
Фауста, раніше доброчесна християнка, яка жила у спокої і повсякденних турботах,
поступово стає джерелом зла. І це відбувається не без допомоги Мефістофеля.
Маргарита, можна сказати, стає жертвою Фауста і Мефістофеля, і її доля трагічна.

Символом сухого раціоналізму та обмеженості є учень Фауста – Вагнер. Він не має

таких амбіцій і прагнень, як Фауст, і він не здатний на справжнє пізнання. Даний образ
Гете використовує для того, щоб підкреслити незвичайність Фауста. На відміну від
професора, Вагнер є прикладом кабінетного вченого. Його основний принцип – «наука
заради науки». Він закостеніла обмежена особистість, попри високий рівень ерудиції.
Вагнер і Фауст – антиподи. Вони обидва вчені, але способи пізнання у них різні.
Незвичайність Фауста підкреслюється обмеженістю Вагнера.

Ну і на завершення – образ Марти. Ця дівчина - сусідка Фауста. Марта - це втілення

плотської любові і чуттєвості. Вона стає коханкою Фауста після смерті Маргарити.

Як бачимо, образи трагедії «Фауст» є багатогранними і символічними. Вони можуть

розглядатися з різних ракурсів і в різних інтерпретаціях. Однак, у цілому, вони
відображають основні теми та ідеї твору, а саме: прагнення людини до пізнання і
творчості, вічну боротьбу добра і зла, допомагають розкрити значення любові і людських
взаємин.