Віктор Гюго

(1802 – 1885)
Найвідомішим твором є Собор Паризької
Богоматері. Цей твір привернув увагу
громадськості до собору, який під час
написання твору вимагав ремонтних
робіт.
 Дитинство

Народився 26 лютого 1802 року в

Безансон. Раннє дитинство Гюго
протікає в Марселі, на Корсиці, на
Ельбі (1803-1805), Італії (1807), в
Мадриді (1811), де проходить
службова діяльність його батька,
і звідки сім'я щоразу
повертається в Париж .
Подорожі залишили глибоке
враження у душі майбутнього
поета та підготували його
романтичне світогляд.

2
Батько Гюго, котрий
народився в сім'ї майстра
столярного цеху, за часів Люди, повлиявшие на становление личности

Наполеона став генералом.

Мати письменника, навпаки,
ненавиділа Наполеона й була
роялісткою. Сім'я Гюго
часто переїжджала, деякий
Воспоминания из
час вони жили в Іспанії.
детства, которые
Після падіння Наполеона, повлияли на этого
перебуваючи в Мадриді, де человека
батько був губернатором,
сім'я розпалася. Віктора
виховувала мати.
Образование

3
 Юність та початок
Злітературної діяльності
1814 по 1818 Гюго навчався в Ліцеї
Людовіка Великого. У 14 років він
розпочав творчу діяльність: пише свої
неопубліковані трагедії – «Yrtatine»,
яку присвячує своїй матері; і "Athelie
ou les scandinaves", драму "Louis de
Castro"
У 15 років він отримує почесний відгук
на конкурсі Академії за вірш "Les
avantages des études", в 1819 - дві
премії на конкурсі "Jeux Floraux" за
поеми "Верденські діви" (Vierges de
Verdun) та оду "На відновлення статуї
Генріха IV" (Rétablissement de la statue
de Henri IV), які започаткували його
«Легенді століть»

4
У жовтні 1822 року Гюго
одружився з Адель Фуше
(1803—1868), у цьому
шлюбі народилося п'ятеро
дітей:

Леопольд (1823-1823)
Леопольдіна (1824-1843)
Шарль (1826-1871)
Франсуа-Віктор(1828-
1873)
Адель (1830-1915).

5
У 1823 році був опублікований роман
Віктора Гюго «Ган Ісландец» (Han
d'Islande), який отримав стриманий
прийом. Добре аргументована критика
Шарля Нодьє призвела до зустрічі та
подальшої дружби між ним та
Віктором Гюго. Незабаром після цього
відбулися збори в бібліотеці Арсеналу —
колиски романтизму, що дуже вплинула
на розвиток творчості Віктора Гюго.

П'єса Гюго "Кромвель" (Cromwell),

написана спеціально для великого актора
французької революції Франсуа-Жозефа
Тальма і опублікована в 1827, викликала
бурхливі суперечки. У передмові до
драми автор відкидає умовності
класицизму, особливо єдність місця та
часу, та закладає основи романтичної
драми. 6
В 1829 виходить «Останній
день засудженого до смерті»
(Dernier Jour d'un condamné), в
1834 - «Клод Ге» (Claude Gueux).
У цих двох коротких романах
Гюго висловлює своє негативне
ставлення до страти. Роман
«Собор Паризької Богоматері»
був опублікований у проміжку
між цими двома творами у 1831
році.

7
 Твори
«Знедолені» - роман-епопея. Широко
визнаний світовою літературною
критикою та світовою громадськістю
апофеозом творчості письменника та
одним із найбільших романів XIX століття.
Вперше опубліковано 1862 року.
Роман перекладений багатьма світовими
мовами і входить у велику кількість
шкільних курсів з літератури. Він
багаторазово ставився на сценах театрів і
не раз екранізувався у Франції та за її
межами під своєю оригінальною назвою.

8
"Собор Париської Богоматері" (фр. Notre-
Dame de Paris) - перший історичний
роман французькою мовою. Опубліковано
у березні 1831 року.

Роман був написаний Гюго з метою

вивести як головний герой готичний собор
Парижа, який на той час збиралися
знести, або модернізувати. Після виходом
роману мови у Франції, та був у Європі
розгорнулося рух за збереження і
реставрацію готичних пам'яток (див.
неоготика, Віолле-ле-Дюк).
Роман Гюго багаторазово екранізувався
(вперше - 1905 року). Також на основі
«Собору Паризької Богоматері» було
написано музичні твори, найбільш відомий
з яких — мюзикл «Нотр-Дам де Парі»,
поставлений у 1998 році у Франції.

9
«Людина, яка сміється» (фр. L'Homme
qui rit) — один із найвідоміших романів
Віктора Гюго, написана у 60-х роках
XIX століття. Точкою відліку в
сюжеті роману є 29 січня 1690 року,
коли в Портленді за таємничих
обставин виявляється покинута
дитина.
У листі до паризького видавця Лакруа
Віктор Гюго пропонує назву твору «За
наказом короля», але пізніше, за
порадою друзів, зупиняється на
остаточній назві «Людина, яка
сміється».
Дія сюжету відбувається з 1688 до
1705 року. Перед написанням Гюго
протягом кількох місяців збирав
матеріали з історії Англії з кінця XVII
на початок XVIII століття.
10
 Роки, присвячені театру
З 1830 по 1843 Віктор Гюго працює майже тільки для
театру. Проте він публікує тим часом кілька збірок
поетичних творів:

«Осіннє листя»(Les Feuilles d'automne, 1831),

«Пісні сутінків» (Les Chants du crépuscule, 1835),
"Внутрішні голоси" (Les Voix intérieures, 1837),
«Промені та тіні» (Les Rayons et les Ombres, 1840).

Вже 1828 року він поставив свою ранню п'єсу «Емі

Робсарт»
1829 - рік створення п'єси «Ернані».

11
 Політична діяльність
У 1845 році Гюго отримав звання пера. У 1846-
48 р. він захищав у палаті перів інтереси
Польщі, вимагав для Бонапартів права на
батьківщину, відстоював авторські права.
Після Лютневої революції в 1848 р., обраний у
члени установчих зборів, Гюго заснував
антирадикальну газету «Evénement», де
висловлювався проти національних майстерень
та інших, на його думку, крайнощів, але
водночас захищав свободу друку, скасування
страти та виняткових законів. Обраний 1849 р.
у законодавчі збори, Гюго з поміркованого
ліберала швидко став крайнім республіканцем,
стояв за загальну подачу голосів проти
перегляду конституції.

12
У протидії державному перевороту 2
грудня 1851 р. Гюго брав велику участь:
під його диктування Боден написав
оголошення Луї Наполеона поза
законом; він бився на барикадах і насилу
врятувався втечею до Бельгії, звідки
його незабаром вигнали; тоді він
оселився на Нормандських островах
(спочатку на Джерсі, потім Гернсі). У
вигнанні Гюго писав памфлети у віршах
та прозі проти Наполеона III. Він
сприяв Гарібальді збиранням грошей,
захищав засуджених на смерть,
заступався за політичних вигнанців усіх
країн, листувався з Герценом.

13
Смерть та поховання
Віктор Гюго помер 22 травня 1885
року, на 84-му році життя, від
пневмонії у Парижі. Церемонія
похорону знаменитого
письменника тривала десять днів;
в ній брало участь близько
мільйона людей.

1 червня труну з тілом Гюго було

виставлено протягом двох діб під
Тріумфальною Аркою, яку закрили
чорним крепом.

Після пишного національного

похорону прах письменника був
поміщений в Пантеон. 14
Твори Гюго в інших видах
мистецтва
Віктор Гюго почав малювати у
віці 8 років. Нині приватні
колекціонери та музеї мають
близько 4000 робіт письменника
(вони досі мають успіх і
продаються на аукціонах).
Більшість робіт були написані
чорнилом і олівцями в період з
1848 по 1851 рік. Він робив
начерки пером і чорною тушшю
на звичайному папері.

15
У березні 1866 року побачив
світ роман «Трудівники моря» з
ілюстраціями Гюстава Доре.

Найвідомішим ілюстратором
книг Гюго є художник Еміль
Байар («Знедолені»). Емблемою
мюзиклу «Знедолені» є картина,
на якій покинута Козетта
мітить підлогу в шинку у
Тенардьє.

16
Цікаві факти про Віктора Гюго
1.Віктор Гюго — великий французький письменник і драматург.
2. В юності кумиром Віктора Гюго був знаменитий французький
письменник Шатобріан. Він заявляв навіть, що він буде
«Шатобріаном або ніким».
3. Знаменитий “Собор Паризької Богоматері” Віктор Гюго
написав, коли йому було 29 років.
4.Сам Віктор Гюго заявив, що метою його роману «Собор
Паризької Богоматері» було натхнення французької нації
любов’ю до рідної архітектури.
5.Перші відгуки про “знедолених”, найзнаменитіший роман
Віктора Гюго, були негативними. Зараз же існує 16 його
адаптацій, а також кілька екранізацій.
6.Робота над “знедоленими” зайняла у нього близько 20 років.
Роман відображає нерівність у суспільстві, боротьбу за
справедливість.
7. Дружина Віктора Гюго, Адель, була байдужа до чоловіка, але
це не завадило їй народити йому п’ятьох дітей.
17
8. Протягом 50 років письменника пов’язували
любовні стосунки з іншою жінкою, Жюльєттою
Друе, яку він називав своєю «істинною дружиною»
9. Далеко від Батьківщини письменник провів 18
років.
10.Протягом 16 років Віктору Гюго довелося жити
в готелі, у нього не було власного житла. Зараз в
цьому номері є музейна експозиція, присвячена
письменнику.
11. Останні роки життя, письменник провів у
власному особняку, на вулиці, яку за життя
письменника назвали “Авеню Віктора Гюго”.
12.Незважаючи на те, що у Гюго було все, про що
тільки можна мріяти: талант, гроші, впливові
друзі, він так і не зміг забезпечити щасливе життя
своїм дітям.
13.Письменник у шлюбі мав п’ять дітей. Четверо
дітей померли за життя Гюго.

18
14. Віктор Гюго був противником смертної
кари і домагався її скасування.
15. Твори Гюго писав протягом 60 років.
Після себе письменник залишив близько 50
томів романів і драм, більше 25 томів віршів
і близько сотні томів наукових і
публіцистичних (філософських) творів.
16. Вулицю, на якій розташовувався особняк
письменника, назвали на його честь ще за
його життя.
17. Причиною смерті Віктора Гюго стала
пневмонія. Будучи вже старим, у віці 84
років, він взяв участь у параді на свою честь,
на якому застудився, і ця хвороба пізніше і
розвинулася в пневмонію.
18. На честь великого письменника була
названа одна зі станцій паризького
метрополітену і площа над цією станцією в
Парижі.
19
 20

Дякую за увагу!