Як людина доби Просвітництва,

Ґете вбачав сенс свого життя в

удосконаленні здібностей, що
подарувала йому природа, а
також в тому, щоб поділитися
своїми духовними відкриттями
з людством.

“Бути людиною – значить

бути борцем”.
“Найбільшу радість можна
отримати лише від великої
праці”.
Й.В. Ґете
Йоганн Вольфганг Ґете, німецький письменник,
природодослідник, філософ і державний діяч,
народився 28 серпня 1749 у Франкфурті-на-
Майні.
 Батько майбутнього поета Йоганн
Каспар Ґете купив собі почесне
звання дійсного радника у
імператора Карла VII , він був
власником великої бібліотеки (2000 
томів) та картинної галереї.

Йоганн Каспар Ґете

Мати поета Катарина Елізабет Текстор

не належала до аристократичного роду,
але Текстори «вийшли в люди» ще
в XVI ст., і вже дід Й. В. Ґете з боку
матері був головним суддею і міським
старшиною Франкфурта-на-Майні. Катарина Елізабет
Текстор
 Навчатися читати Вольфґанґ почав у три роки.
А вже у сім років він вивчав латину і давньогрецьку.
У дев'ять років опанував французьку мову і малювання,
в 11 — італійську мову, у 13 — англійську й
давньоєврейську, у 14 — основи юриспруденції та гри на
фортепіано і флейті, у 15 — античну філософію,
у 16 — фехтування, верхову їзду та латинську літературу.
Крім цього Ґете залюбки грав у
лялькових домашніх виставах
і займався садівництвом.
 У 16 років (1765) Ґете став студентом, вступивши до
юридичного факультету Лейпцизького університету.
Правознавство не дуже
зацікавило хлопця, і він дав
волю своєму захопленню
природничими науками та
малюванню.

Ґете не став великим

художником, але його
пейзажі просякнуті тонким
імпресивним ліризмом.
Хвороба змусила юнака повернутися до батьківського
дому. Одужавши (1770), юний Ґете вирушив для
завершення навчання до Страсбурга.
Водночас із заняттями на факультеті права він слухав
лекції з фізики, хімії, анатомії, захоплювався
електрикою, відвідував клініку та акушерські курси.
 У Страсбурзі Ґете пережив і перше кохання
до дочки сільського пастора — 16-річної
Фрідеріки Бріон, котрій присвятив
найкращі ліричні вірші цього періоду,
зокрема “Травневу пісню”.
Вважають, що саме вона стала протопипом
Гретхен у «Фаусті».

Батько був проти того, щоб

син пов’язав свою долю з
напівселянкою. Гете
змушений був підкоритися.
6 серпня 1771 р. Ґете захистив дисертацію й отримав
ступінь ліценціата права.

Після повернення додому

батько відправив його у Вецлар,
що неподалік Франкфурта.

Тут, в імперській судовій

палаті, Ґете повинен був
практикуватися, хоча всі
його думки були
зорієнтовані на літературу.
 Початок творчого шляху Ґете пов'язаний
з літературним рухом, представники якого
виступали під гаслом «Буря і натиск».
Себе ці поети і драматурги називали
«штюрмерами» — від німецької назви
Г. Лессінг
«Sturm und Drang».
Вільнолюбні мотиви «штюрмерів»
прозвучали у вірші- гімні «Прометей».

Й. Гердер

Ф. Шиллер
 У Вецларі Ґете закохався в Шарлотту Буфф, дочку
місцевого чиновника, на той час заручену.
Нерозділене кохання спричинило появу
роману «Страждання юного Вертера» і
цілого ряду ліричних віршів.

Шарлотта Буфф
  Адвокатська діяльність Ґете не була
успішною. Тому у 1775 році він прийняв
запрошення молодого герцога Карла
Августа і вирушив до Веймару. Герцогу
було на той час 18, Ґете — 26 років.
Карл Август

«Як би там не було, а

герцоґства Веймар і
Ейзенах - це все ж
таки арена, де я можу
спробувати відіграти
роль у всесвітній
історії».
 У 1782 році поет здобув
дворянський титул, а з 1783 року
почав виконувати обов'язки
прем'єр-міністра, міністра культури,
шляхів, військового міністра,
директора театру.

Ще однією важливою
справою Гете було створення
у Веймарському передмісті
найпрекрасніших парків
Німеччини.
 Гете плекав надію на те, що проведені ним реформи
стануть основою перебудови німецького життя. Але
герцогу не потрібні були такі зміни. Утомлений та
розчарований, він у 1786 році їде з Веймара і два роки
проводить в Італії. Поет вивчає античне й ренесансне
мистецтво, пробує себе в живописі.

І. Тишбейн “Ґете в Кампаньї”

У 1788 році Ґете повернувся до Веймару, де до нього
прийшло світове визнання.
Він вирішив змінити своє особисте життя. Ґете завів
собі коханку Христину Вульпіус, з якою одружився
через двадцять років спільного життя.

Будинок-музей Ґете у Веймарі

 Більше як чверть століття Ґете був директором
придворного Веймарського театру, на сцені якого ставив
п’єси Шекспіра, Лессінга, Шиллера, а також свої.
Він працює над романом “Роки навчання Вільгельма
Мейстера”, трагедією “Фауст”, автобіографією “З мого
життя”, видає збірку “Західно-східний диван”.
 Дружба між Шиллером і Гете
розвивається протягом 11 років
(1794-1805).
 Шиллер назвав свою дружбу
з Гете «найблагодійнішою
подією всього життя». А Гете
після смерті Шиллера
написав : «Я був упевнений,
що сам помру. Я втратив
друга – і в ньому половину
свого життя».
Два великі німецькі поети у 1797 році дружньо
змагалися в написанні балад.
Балади Гете "Фульский король", "Лісовий цар", «Шукач
скарбів", "Коринфська наречена" та інші написані в
традиціях похмурої балади. Їх джерелами стали античні
міфи й середньовічні перекази, в них неодмінно
присутнє щось загадкове, повчальне, страшне.

Балада “Вільшаний
король” написана в
1782 році. В ній Гете
описує смерть дитини
від рук надприродної
істоти, духу  —
“Лісового царя”.
15 березня 1832 року Гете застудився
під час прогулянки, а 22 березня на
83 році життя він помер, ослаблою
рукою пишучи щось у повітрі.

Поховали його у
Веймарі в одному
склепі з Шиллером.
 Вже на початку XIX ст. Ґете був широко відомий в
Україні. 1827  року він був обраний почесним членом
Ради Харківського університету.
Т. Г. Шевченко називав Гете
«великим», знав і любив його
твори, особливо «Фауста».
Іван Франко переклав багато
поезій Ґете, всю першу частину та
уривки з другої частини «Фауста.

Твори Гете перекладали П .Куліш,

М. Рильський, М. Терещенко, Д. Загул, В.Стус
та інші. Перший повний переклад «Фауста»
українською мовою зробив  Микола Лукаш.
1. Є. Волощук, В.Звиняковський, О.Філенко Зарубіжна
л-ра. Підручник для 9 класу загальноосвітніх
навчальних закладів. Київ. “Генеза”.2017 ст.38-42
2. Химинець А.А. http://svitliteraturu.com/_ld/1/176_
jpg2pdf.pdf
3. Зарубіжна література: підруч. для 9 кл.
загальноосвіт. навч. закл. / Н. О. Півнюк, Н. М.
Гребницька, Г. М. Строганова. — К. : Освіта, 2009. —
С.72-76
4. https://sites.google.com/site/jogannvolfganggete
/biografia/ditinstvo-i-navcanna
5. https://yandex.ua/images/search?text=Біографія%
20Гете