2. Особливості німецького героїчного епосу.

"Пісня про
Нібелунгів".
За Верденським договором (843 р.) германські землі відійшли внукові Карла Великого —
Людвіку Німецькому, в 9 ст. завершилась християнізація, в 9-10 ст. відокремлення літератури
від фольклору. Жанри народної творчості: байки, епічні пісні, шванки (віршоване або прозове
оповідання з повчальним або комічним змістом). Епоха Оттонів (10- початку 11 ст.) залишила
пам’ятки латинською під впливом древньоримської літератури Клірики фіксували пам’ятки
народної творчості. До 12 ст. зростає роль рицарства, мистецтво стає більш мирським, теми
світського характеру, в 12-13 ст. розквітає поезія вагантів, міннезанг (нім. рицарська лірика),
рицарський роман. Дружинні скопи → шпільмани (професійні співці). Алітераційний вірш
замінюється віршем з римою (парними двовіршами або складнішими формами типу
«нібелунгової строфи»). Мова стає більш гнучкою і мелодійною, з’являється епопея (епічна
поема), призначена для читання з рукопису. Вплив старовинних героїчних пісень епохи ВПН і
сучасності: придворно-рицарська література, культ служіння дамі, вишукана мова, сувора
германська давнина з її варварськими уявленнями та законами виступає в складному
переплетінні з дійсністю феодально-рицарської Німеччини XII-XIII ст. Кращими зразками
героїчного епосу цього періоду є поеми «Пісня про Нібелунгів» і «Гудруна», цикл поем про
Дітріха Бернського та ін.

«Пісня про Нібелунгів» виникла на початку 13 ст., була надрукована 1757 р., виникла мабуть
в південно-східній Німеччині, в придунайських землях, автором вважають шпільмана (а не
клірика чи лицаря). Складається з 39 пісень-авентюр.

Шпільман починає свою розповідь з прославлення краси Крімхільди - молодої дівчини, що

живе у Вормсі — столиці Бургундії під опікою трьох братів-королів. Зігфрід, королевич з
Нідерландів, почувши про знатну красуню, заочно покохав її і мріяв одружитися з нею.
Старший брат Гунтер згоден віддати Крімхільду за прославленого героя за умови, що Зігфрід
допоможе йому здобути ісландську королеву Брюнхільду, яка ставить перед женихами важкі
умови: той, хто хоче стати її чоловіком, повинен перемогти її в бойових змаганнях або
поплатитися головою. Зігфрід згоден виручити Гунтера. Він добровільно назвався його
васалом і в далекій Ісландії за допомогою шапки-невидимки допоміг королю перемогти
войовницю. Здивована Брюнхільда визнає себе переможеною і дає згоду вийти заміж за
Гунтера. Але в шлюбну ніч Зігфрід знову був змушений прийти на допомогу королю:
невидимий для Брюнхільди, він приборкав непокірну наречену і зняв з неї перстень і пояс
(символ дівочої цнотливості) і недоторканою передав її чоловікові. В знак вдячності Зігфрід
одержав Крімхільду і щасливий з молодою дружиною відбуває на батьківщину. Через 10
років Крімхільда з чоловіком приїздить у Вормс до рідних. Між королевами виникає
суперечка, під час якої з'ясовується роль Зігфріда у сватанні Гунтера. Ображена Брюнхільда
кличе васала Хагена, і він, змовившись з королевою, вбиває Зігфріда. Крімхільда гірко
оплакує смерть чоловіка. Хаген, стурбований тим, що Крімхільда щедро роздає золото і
може завоювати прихильність васалів Гунтера, відбирає у неї скарби Нібелунгів - запоруку
влади та могутності - і таємно кидає їх у води Рейну. На цьому закінчується перша частина.

У другій частині йдеться про те, як через 13 років, за наполяганням рідних (і з думкою про
помсту), Крімхільда виходить заміж за могутнього Етцеля, правителя гуннів, який любить і
шанує її. Але підступне вбивство Зігфріда, доля скарбів Нібелунгів не дають їй спокою. На
прохання Крімхільди Етцель запрошує в гості на далекий Дунай її рідних з дружиною та
васалами. Вороже зустрічає Крімхільда бургундів, вона жадає сварки. Намовлені нею гунни
нападають на гостей. В залі, куди були запрошені на бенкет бургунди, починається кривава
різня. Крімхільда наказує підпалити зал з гостями. В нестерпній спеці багато годин триває
бій, бургунди змушені відпочивати на тілах вбитих і вгамовують спрагу кров'ю ворогів. У
страшних муках гинуть тисячі людей. Розлючена Крімхільда, намагаючись довідатися про
таємницю скарбів, наказує вбити Гунтера, а потім сама стинає голову Хагену. Старий воїн
Хільдебрант, який бачив на своєму віку багато крові, не може змиритися з кровожадністю
Крімхільди і вбиває її. Сивий Етцель оплакує смерть своєї дружини та сина. Так гине рід
бургундських королів. На захист короля гуннів стає сам Дітріх Бернський, який разом із
вірним Хільдебрантом завжди виступає в епосі як носій правди і справедливості.

3. Особливості французького героїчного епосу. "Пісня про

Роланда".

Вершиною французького національного епосу є поема «Пісня про Роланда» (королівський

цикл). Сюжет поеми має історичну основу.  «Пісня про Роланда» починається оспівуванням
перемоги Карла Великого в Іспанії. Пафос подвигу в ім'я національної незалежності
батьківщини протиставлений феодальному егоїзмові та зрадництву. Ця народна патріотична
ідея з найбільшою повнотою розкривається в образі Роланда. Відважний лицар, він усією
душею відданий своєму сеньйорові — королю і «милій Франції». Наказ Карла прикрити
відхід армії Роланд сприймає не тільки як обов'язок, а й як почесне доручення в ім'я
інтересів батьківщини. І він не шкодує сил, щоб виконати його гідно. Жага доблесного чину,
віра в правоту франків і молоде завзяття не дозволяють йому просити допомоги в бою.
Краще смерть у бою, ніж безчестя. Самовідданому патріотизмові Роланда та його друзів, для
яких інтереси Франції дорожчі за життя, протиславлений знатний феодал Ганелон — втілення
феодального егоїзму та анархії. Його зрадництво не випадкове, це типовий приклад
феодальної непокірності. Заради особистих інтересів Ганелон зраджує короля і батьківщину,
що призвело до загибелі десятків тисяч співвітчизників. Це свавілля феодалів суворо
засуджується автором, який для свого часу, безумовно, був людиною передовою, розумів
необхідність державної єдності. Він пов'язує васальну вірність королю з ідеєю служіння
батьківщині.  у поемі відчутна присутність величезної кількості воїнів, французьких і
сарацинських. Усі вони віддані своєму правителю і своїй вірі. І хоча «нехристям» приписують
багато вад (брехливість, віроломство, жорстокість), у бою вони гідні противники. Їхня
військова майстерність надає ще більше ваги перемозі французів.

У поемі відображена боротьба французів з арабськими завойовниками, котрі у VIII ст.

захопили Піренейський півострів і загрожували Франції. Ця боротьба набувала релігійної
форми і ототожнювалася з подвигом в ім'я християнської віри. Постійно підкреслюється
небесна підтримка, яку Бог і святі надають франкам.  «Пісня про Роланда» містить відомості
про озброєння лицаря XI—XII ст., про військову тактику і тогочасні звичаї. Другорядне місце в
поемі посідають жіночі образи: любовно-побутова тематика не відповідає суворому
героїзмові «Пісні». Змальовує автор і природу, на тлі якої відбуваються події. Середньовіччя
любить яскраві барви. Природа в «Пісні» співзвучна настроям героїв та характеру подій.
«Пісня про Роланда» написана старофранцузьким віршем з характерним для нього
асонансом. У поемі виявились основні риси й особливості билинно-епічного стилю. Широта
охоплення подій поєднується з повільністю та наочністю викладу. Для посилення
драматизму використані епічні прийоми: повторні тиради (повторення змісту майже слово в
слово в строфах, що стоять поруч);трикратні повтори тощо. Поемі властиві характерні для
епосу постійні епітети. Про близькість поеми до народної поезії свідчать також епічні плачі.
Тематика героїчного епосу зумовлювала монументалізм стилю, ідеалізацію, перебільшення
та елемент чудесного. Особливо це помітно в описах битв, які вражають своєю масовістю та
жорстокими кровопролиттями. Так, в бою у вузькій ущелині зустрілися дві величезні армії.
Сила, витривалість воїнів у поемі напівфантастичні. Богатирська міць Роланда настільки
велика, що навіть смертельно поранений, він наганяє страх на вороже військо. Така
гіперболізація сили й хоробрості героя та відповідно жорстокості ворогів є традиційним
фольклорним засобом. Загалом «Пісня» відзначається композиційною завершеністю,
стрункістю і лаконізмом. Головні персонажі окреслені за чіткою схемою. благородна
простота стилю, урочисто піднесений тон відповідають високому патріотичному твору.
«Пісня про Роланда» — гідна пам'ятка героїчному подвигу в ім'я батьківщини.

4. Особливості іспанського героїчного епосу. "Пісня про Сіда".

У 711 р. починається навала в Іспанію африканських маврів і арабів, повстання Астурії, в 11 ст.
відвоювання Кастилією. Реконкіста, особливо успішна в 11-13 ст., до 15 ст. повністю
звільнилась. Вплив античності й християнства на культуру раннього Середньовіччя, а також
розвинута арабська культура (послабила вплив католицької церкви). Перші пам’ятки
іспанською мовою — 9-10 ст. (акти, збірки законів та ін.). Домінування героїчного епосу,
творці якого — хуглари. «Мій Сід (пан), у добрий час народжений» - Руй (Родріго) Діас де
Бівар (бл. 1043-1099 рр.), начальник військ у короля Кастілії Санчо ІІ, отримав прізвисько
Кампеадор (войовник). Після загибелі Санчо II його брат Альфонс VI незлюбив Сіда і за
намовами придворних вигнав з країни. Спочатку Сід з дружиною перебував на службі то в
іспанських, то в мавританських правителів, але, відвоювавши в маврів багату область
Валенсію, став самостійним і помирився з Альфонсом. «Пісня про Сіда», поема «Родріго» (14
ст.) про молодість героя, великі цикли романсів 14-16 ст.

«Пісня про Сіда» (12 ст. р., дійшла у списку 1307 р.), складається з 3735 віршів, має три
частини, створена в південно-східній частині Кастилії. Частини: «Вигнання», «Заміжжя доньок
Сіда» (здобувши Валенсію, посилає королю 100 коней, інфанти де Карріон вирішили
одружитись з його доньками, дружина Химена), «Безчестя в дубовому лісі Корпес» (інфанти
побили дочок Сіда, перемагає їх на поєдинку, віддає дочок за королів Наварри і Аррагона).
Домінування оптимістичного світосприйняття, відсутність релігійного фанатизму, відсутність
ненависті до іновірців. Зміст поеми дуже близький до історичної основи. Реалістична манера
зображення подій та психології дійових осіб, опис повсякденного буття того часу. Але є й
відхід від історичних фактів: демократизація та ідеалізація образу Сіда (показаний
інфансоном, тобто рицарем, який не належить до придворної знаті), замовчано службу в
мавританських правителів. Пихатій феодальній знаті протиставляються воїни Сіда та його
найближчі помічники - люди сміливі, рішучі, дружелюбні й прості. В образі Сіда поет
підкреслює найкращі риси іспанського народу - спокійну гідність, стриманість, прямоту,
мудру терпеливість. Важливе місце у поемі займає сімейно-побутова тематика. Сід не лише
доблесний воїн і вірний васал, а й ніжний чоловік і батько. Розлучений з сім'єю, у вигнанні він
увесь час думає «про любиму і вірну дружину», піклується, щоб вона і діти не знали
нестатків. Сім'я для Сіда - не лише об'єкт турбот, вона надихає його на мужні та героїчні
вчинки. Так, Сід просить Дружину Химену та дочок, щоб вони з високої башти спостерігали
бій, який він буде вести, захищаючи Валенсію. І донья Химена є гідною свого чоловіка. Вона
мужньо зносить життєві незгоди, твердо вірячи в краще майбутнє. Подружня вірність,
щирість та згода панують у родині Сіда.

Вірний реалістичній манері, хуглар не приховує практичного ставлення до життя своїх героїв,
але цей практицизм зумовлений тогочасною дійсністю, умовами буття. Люди, котрі йшли за
Сідом, покинули свої будинки і майно, яке, за наказом короля, негайно конфіскувалось. Суд
усвідомлює свою відповідальність за них: «Молю бога, отця небесного, щоб усім вам, хто
залишив задля мене дім і спадкове майно, я міг зробити скільки-небудь добра - віддати
вдвічі більше за те, що ви втратили». Сід та його бійці відверто радіють військовій здобичі:
коням, золоту, багатій одежі, дорогим тканинам, полоненим, яких можна продати або взяти
за них викуп.

Іспанська поема відрізняється від «Пісні про Роланда» відсутністю релігійної екзальтації і
фанатизму. Релігійний елемент займає в ній дуже скромне місце. Правда, у поемі зазначено,
що боротьба з маврами ведеться в ім'я «доброго християнства», але при цьому виявляється,
що для дружини Сіда це можливість «здобути собі хліб насущний» і «заслужити плату». На
відміну від французького епосу, в іспанській поемі немає релігійної нетерпимості чи
ненависті до іновірців. Людину тут оцінюють не за її релігійною приналежністю, а за
особистими якостями.

Стиль поеми позбавлений будь-якої пишномовності та манірності. В основному тон розповіді

стримано-енергійний, часом у ньому відчутні інтимні інтонації (у родинних сценах), гумор (у
побутових епізодах), епічний розмах і сила (у батальних картинах). Порівняно з французькою
поемою «Пісня про Сіда» бідніша на зовнішні прикраси - метафори, поетичні порівняння. Але
її автор добре володіє мистецтвом безпосереднього відчуття життя і легко робить читача
свідком всіх тих подій, що відбуваються. Загальна реалістична тональність, сюжетна
багатогранність, стійкий демократизм і гуманність «Пісні» здобули їй заслужену славу в віках.

5. Порівняльний аналіз трьох ключових поем зрілого героїчного

епосу.

Від епічної архаїки до епічної класиці. Виникнення героїчних поем. М. М. Бахтін про трьох
основних відмінностях епопеї: предмет епопеї - національне епічне минуле; джерело -
національне переказ; абсолютна епічна дистанція між епопеєю і сучасністю.

Завершення до XII століття процесу формування феодального суспільства, розквіт в цьому

сторіччі середньовічної філософії, словесності мистецтва. Сформована до цього часу система
жанрів словесності. Їх ціннісна ієрархія, вплив на уявлення про жанр релігійного, станового та
інших Екстралітературним факторів.

Розвиток усної традиції. Прояв її в пам'яті героїчного епосу зрілого Середньовіччя. Роль
жонглерів, хуглара і шпільманів. Різні теорії походження епосу. Теорія «індивідуалізму» (Ж.
Бедье) і «традиціоналізму» (Р. Менендес Пидаль). Установка епічного свідомості на
відображення справжніх історичних подій і пов'язані з цим художні особливості епічних
пісень. Відображення в них процесів етнічної та національної консолідації і складних
сеньориально-васальних відносин. Релігійна тематика в епічних поемах. Ідеальні герої і
негативні персонажі епосу. Основні цикли і найбільш видатні пам'ятники французької,
німецької та іспанської епосів. Порівняльна характеристика образів Роланда, Зігфріда і Сіда.

«Пісня про Роланда» - видатна пам'ятка французького героїчного епосу. Відображення в

поемі історичної дійсності різних епох і її сприйняття творцями пісні. Своєрідність композиції,
пов'язане з наявністю двох основних тем (війни Карла з маврами і зради Ганелона).
Співвідношення епічної безміру і епічної провини в образі Роланда, складність образу Карла
Великого, неоднозначне трактування образу Ганелона. Значення образу Олів'є. Тема «милої
Франції». Особливості зображення маврів.
«Пісня про мого Сіда» - найбільший пам'ятник іспанського героїчного епосу. Її зв'язок з
подіями недавнього історичного минулого. Відображення Реконкісти в поемі. Тема васальної
відданості. Сід як ідеальний герой. Своєрідність образу инфантов Каріонскіх в ряду
антагоністів позитивних героїв епосу. Специфіка відносин Сіда з маврами. Проникнення в
поему рис міського свідомості.

«Пісня про Нібелунгів» - найбільш значний пам'ятник німецького героїчного епосу. Слабка
історична основа поеми, що спирається на архаїчні німецькі перекази. Співвідношення
«Старшої Едди» і «Пісні про Нібелунгів». Поєднання в поемі рис лицарського роману,
богатирської казки і власне епосу, пов'язані з цим особливості хронотопу. Специфіка образів
Зігфріда, Хагена, Крімхільди. Своєрідність основного конфлікту поеми, засудження її
творцями феодальних усобиць. Загальна концепція історії і людини в «Пісні про Нібелунгів»,
співвідношення в ній язичництва і християнства.
 Значення хрестових походів і посилення зв'язків зі сходом для формування лицарської
культури. Роль Іспанії і Провансу як провідників арабської і грецької науки і словесності в інші
країни Європи. Поява жанрів, пов'язаних з куртуазним і лицарським комплексом ідей. Поява
разом з ними власне художньої словесності на народних мовах.