Доповідь на тему:

Реформа системи управління промисловістю і будівництва

 У 50-х pp. XX ст. Україна мала значний економічний потенціал. Вона стала одним із центрів
машинобудування. На перший план висувалася металургія, енерго- і електромашино-будування.
Нарощували потужності Харківський тракторний завод і Харківський завод транспортного
машинобудування, Краматорський завод верстатобудування. Збільшився видобуток нафти і
вугілля (у західній частині республіки було утворено Львівсько-Волинський вугільний басейн).
Розвивалася газова промисловість. У 1956 р. почалося використання природного газу
Щебелинського родовища на Харківщині.

Але промисловість України, як і всього СРСР, у більшості галузей була технічно

відсталою, повільно впроваджувалися новітні досягнення науки і техніки. Наприкінці 50-х pp.
промисловість стала розвиватися повільніше. У цих умовах з ініціативи першого секретаря ЦК
КПРС (з вересня 1953 р.) і голови Ради Міністрів СРСР (з 1958 р.) М. Хрущова почалося
здійснення реформ.
Цілі реформ: вивести промисловість і сільське господарство з кризи; дещо розширити права
республік і місцевих органів влади в економічних питаннях; розширити
права трудових колективів, зацікавити їх у результатах своєї праці; прискорити науково-
технічний прогрес; скоротити розрив в економічному розвитку від західних країн; сприяти
поліпшенню кооперації та поділу праці в рамках економічного регіону.
Однією з найважливіших реформ стала реформа управління народним господарством. У 1957 р.
з метою наближення управління до виробництва були ліквідовані галузеві міністерства, a замість
них створювалися територіальні органи управління народним господарством.

Територія СРСР поділялася на адміністративні економічні райони. Усі підприємства даного

адміністративного економічного району становили єдиний народногосподарський комплекс.
Управляти їм мала рада народного господарства (раднаргосп).
У березні 1957 р. сесія Верховної Ради УРСР ухвалила реорганізацію органів управління
промисловістю і будівництвом. В Україні було створено 11 економічних адміністративних районів,
почали діяти раднаргоспи. Для централізованого управління ними у 1960 р. було створено
Українську раду народного господарства (УРНГ).
У 1962 р. замість створених к початку цього року вже 14 економічних адміністративних районів в
УРСР було створено 7 економічних районів, якими управляли
відповідно 7раднаргоспів:Донецький, Київський, Львівський, Подільський, Придніпровський,
Харківський, Чорноморський.